| Сторінки (1/14): | « | 1 | » |
Впасти б лицем в траву,
впасти б туди живою.
І просто тому, що хочеться,
а не від кулі в голову.
18.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495182
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2014
Як я люблю такі ранки. Прокидатися і бачити тебе, відчувати твою теплу долоню на моєму животі, на грудях, чути приємне сопіння у вушко. Це для мене неймовірне задоволення, від якого хочеться кричати на весь світ. Та не можу… не можу порушити твій сон.
Ти спиш не так як усі. У твоєму легенькому сопінні (дякувати Богу, що не храп) вчувається мелодія. Іноді мені здається, що ти вже прокинувся і просто «вибиваєш ритми». Ти так глибоко та міцно поринаєш у сон, що й не чуєш як я тебе цілую, як проводжу долонями по твоїй щетині. Я люблю тебе цілувати, коли ти спиш. Я торкаюся вологими губами твоїх повік, твоїх губ, підборіддя. Так ніжно, так легко, як і ти мене, коли я не сплю.
Кожен мій ранок починається з усвідомлення того, що всю ніч ти не відпускаєш мене із своїх обіймів. Здається, що це робить твій сон спокійнішим, бо ти певний - я поруч. Мені приємно так думати.
Та можеш не хвилюватися, я ніколи не піду з твого життя. Я завжди буду поруч. Бо я знаю,що ти створений для мене, а я - для тебе. Лише для тебе. Ти той, про якого я і мріяти боялася. Ти ніжний, щирий, чуттєвий. Ти справжній. За це тебе люблю. За це тебе поцілую. У повіки, губи, підборіддя…
10.12.2009р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486796
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.03.2014
На той вечір вона запланувала зробити щось дуже важливе - поплакати. Так, саме поплакати. Вона відчувала нагальну потребу вивільнити сльози. Давно хотіла це зробити, але якось не випадало нагоди, відповідного часу і місця. І от, повернувшись додому після важкого, не робочого, а все ж важкого дня, вона пішла у ванну, зняла макіяж і пішла готувати вечерю.
Зовсім не думала про те, що і якими шматками нарізає, чи буде це взагалі смачно, лишень про те, як їй зробити це. Зробити непомітно, так, аби не було зайвих запитань від чоловіка та дітей. Вона не хотіла розмовляти, а тільки плакати.
………
Але ж чому?! У неї чудова сім’я: її чоловік кохає так сильно, що можна лиш позаздрити. Від того ж чоловіка у неї двійко прекрасних діток. Вони – це забезпечена молода сім’я. Вони щасливі. Хіба ж хочеться людині плакати, коли вона щаслива?! Хіба, якщо від щастя…Та не в її випадку. Не від щастя їй хотілося плакати. Не від щастя. А від чого - не знала й сама. Але відчувала, що їй то потрібно і якнайшвидше. Це було їй настільки потрібно, як собаці, щоб її вигуляли; як чоловіку, котрий задихається, щоб послабили краватку; як немовляті, щоб його любили.
………
За цими роздумами незчулася як приготувала вечерю. Залишилося тільки нарізати овочі. Випадково, дорізаючи останній томат, розрізала долоню. Поріз був неглибоким, але на поверхню сходило чимало крові. Чоловік доволі швидко зреагував і побіг за бинтом і всім необхідним, щоб перев’язати руку.
………
Вона лежала на дивані з простягнутою убік рукою, наче просила милостиню. Чоловік обробляв рану, перемотував, забинтовував. Діти стояли збоку і перелякано дивилися на свою маму. А вона просто лежала і плакала. Ні, не було жодних голосінь чи нарікань, не було ніяких слів. Лише сльози. Вони стікали по її щоках, по носі, губах, текли по шиї, іноді дотікали до її грудей. Такими гарячими були оті сльози, що їй здавалося, що вони роз’їдають її шкіру.
А вона посміхалася. Легко, майже непомітно. Але посміхалася.
Ніхто у тій кімнаті не знав, через що вона насправді плакала.
Вона, до речі, теж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486407
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.03.2014
Просто хочу, щоб ти знав. Знав і все. Не вимагаю взаємності, не вимагаю будь-яких почуттів. Я нічого не вимагаю. Всього лиш хочу, щоб ти знав про те, що відчуваю.
Я часто думаю про тебе. Ні, постійно, я постійно думаю про тебе. Навіть у такі моменти, у які б не повинна була, і, знаєш, від цього мені стає страшно. Я вже втомилася, але не можу цього зупинити. Від потоку думок про тебе я не сплю довгими ночами. Я згадую наші зустрічі, телефонні дзвінки, повідомлення. Спогади – це все, що у мене залишилося. Це все, що ти дозволив мені залишити…
Я пишу. Пишу, бо думати вже немає сил. Якщо б за думки про тебе платили гроші, то я б уже була мультимільйонеркою.Та мені це не потрібно. Лиш хочу, щоб ти просто знав про те, що коїться у моїй душі. Просто знав. Без зобов’язань.
Але я не подзвоню тобі, не напишу про це.
Гордість? Ні, страх.
Мені дуже жаль…
Мені соромно…
Я прошу у тебе вибачення. Подумки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377591
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.11.2012
Вона сиділа у холодній вітальні й плакала. Можливо, це давався в знаки майже порожній вже третій бокал вина. Червоного, сухого, улюбленого. Може, вона плакала від прохолоди у квартирі, а, може, від прохолоди у душі.
Вони розійшлися. З того часу її життя (чи то вже не життя, а існування) втратило всі барви, втратило сенс, бо втратило його. Все відбулося так раптово, наче хтось із книжки, її книжки, вирвав сторінку…сторінку дуже важливу, зі змістом.
Це було її перше справжнє кохання. Її було 24 роки і, звичайно, до нього у неї уже були чоловіки, та це були просто чоловіки. А його вона справді покохала, несподівано й раптово для самої себе (чи ж не та раптовість й завершила їхні стосунки?!).
«Так ніхто не кохав…Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання»… Це наче з неї списано. Бо кохала вона його ніжно, кохала палко, усією душею. Віддавалася йому вся, до останнього…
До того останнього вечора, коли він зателефонував і подякував за все. Перерахував всі її чесноти та всі свої недоліки, сказав, що її не гідний, що вона знайде кращого. В кінці розмови побажав їй щастя і кинув слухавку.
Від тоді щастя до неї не приходить, а очі не просихають від сліз. Можливо, вона плакала від прохолоди у квартирі, а, може, через те, що закінчилося вино…
Червоне, сухе, улюблене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377492
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.11.2012
А дощик кап-кап
Хтось в шибку стук-стук
І двері рип-рип
Й на сходах гуп-гуп
Та це не ти. Ти
Забув доро-гу
Я не боюсь. Ні
Бути одно-ю
Ти пригадай-ай
Наше мину-ле
Було нам доб-ре
Удвох з тобо-ю
Ти все згада-єш
Ти повернеш-ся
Мене обій-меш
І посміхнеш-ся
Ми будем ра-зом
Жити дові-ку
Й дітей наро-джу
Тобі зо двій-ко
В нас буде сон-це
Любов і щас-тя
Палкі цілун-ки
В твої запяс-тя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363043
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.09.2012
Тієї осені в нього йшло все шкереберть: зламана кавоварка, сварка з батьками, борги за комунальні послуги і просто нікудишній настрій. Усе, мабуть, рухалося б у тому ж напрямку, але з’явилася вона. Дівчата ж як щастя: вміють з’являтися у житті хлопців, коли вони того найменше чекають.
І їм було добре вдвох. Вона навчила його любити зиму та теплі в’язані светри під шию; читати не лише заголовки, а й цілі статті; робити орігамі і салат «Весняний»; навчила спати із відчиненим взимку вікном і сміятися із заплющеними очима; казати правду й тримати схрещені пальці за спиною; підливати вазони ще до того, як відлетить останній листок; обіймати без слів і фотографувати вночі. Вона дарувала йому своє тепло, він - вчив її життю.
А ще вона помирила його з батьками, заплатила за комунальні та… Певно, думаєте, що полагодила кавоварку?
Ні, тепер вони п’ють чай ;)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328748
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.04.2012
Знати б, куди іти
Знати б, за що боротись...
Я не готова мовчати,
щоб на проблеми не напоротись.
Бігти і падати вниз?
Sorry, це не для мене...
Я усе своє життя
випишу як теорему.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315642
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2012
Твої бездонні очі – моє безмежне все.
І серце вже не хоче нікого, крім тебе.
Ти – світлий, щирий, добрий…
Невже такі ще є?!
Кохай мене!
Кохай щосили і сонце не зайде!
Не зайде і не зійде,
Навіщо воно нам?
Коли наш час надійде,
Ми будем пам-парам ;)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308575
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.01.2012
Такі кумедні обоє. Завжди тримаються за руки, де б не були: у транспорті, на вулиці, іноді навіть удома. Це, мабуть, певний вияв їхнього доповнення.
Одного разу гуляли парком, за руки (як же без цього). Рання весна обціловувала їхні міцно стиснені долоні. Було свіжо і романтично.
Сіли на лавочку. Їй хотілось, щоб обійняв, йому – обійняти. Отак сиділи тривалий час, і кожен думав про своє, але про спільне.
Тоді він сказав, що щось має для неї, і витяг з кишені апельсин - великий, яскравий і теплий. Вона довго ним гралася, перекидала з руки в руку, дмухала на нього та притискала до щоки.
«Ти знаєш, що таке «апельсиновий поцілунок»?», - запитав він.
«Ні», - відповіла, здивовано усміхаючись.
Він взяв з її рук апельсин і почав очищати. Коли закінчив, розділив плід навпіл, а тоді, відділивши один шматочок, очистив його від шкірочки.
А вона сиділа вся в очікуванні. Збоку це все виглядало як звичайнісіньке поїдання фрукта. Та й до чого тут поцілунок?!
І от, почищений шматочок помаранчу він підніс до її вуст та ледь стиснув. Соки змочили їх, вони торкнулися найпотаємніших закуток на її губах… Тоді він її поцілував. Так солодко, так соковито… Цілував довго, поки не зник апельсиновий смак її губ.
«От тепер знаєш», - сказав він.
Це був їхній перший цитрусовий поцілунок. Апельсиновий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299390
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2011
Тебе не знаю, та чекаю.
Зустріти хочу, обійнять.
Твого кохання – вимагаю!
І поцілунків десь зо п’ять.
Та твоя усмішка – то Небо!
І навіть, якщо піде дощ
Без парасолі бігтиму до тебе.
Так швидко, як на жодну з прощ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2011
Я хочу, щоб ти був.
Прийшов, прилетів, приповз.
Байдуже. Аби був.
Я чекатиму.
[Я не впевнена, що шукатиму тебе.
І від того не певна, що знайду.
Та все ж...]
Я хочу, щоб ти розумів.
Цілком чи зовсім трішки.
Все одно. Аби розумів.
Я допомагатиму.
Я хочу, щоб ти говорив.
Пошепки, дуже голосно чи на івриті.
Кажу ж, байдуже. Аби говорив.
Я слухатиму.
Я хочу, щоб ти хотів.
В авто, на столі, будучи не поряд.
Мені байдуже. Аби хотів.
Я відповідатиму взаємністю.
Я хочу, щоб ти слухав.
Уважно, зосереджено чи краєм вуха.
Все одно. Аби слухав.
Я говоритиму.
Я хочу, щоб ти любив.
До нестями, щиро, по-справжньому.
Не байдуже!
Пропоную компроміс:
я молитимусь за тебе Богові,
а ти – люби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299057
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.12.2011
Все так, як має бути. Не інакше.
Ти є, я є. А нас – немає.
Розслабся й відпусти усі нав’язливі думки,
та й змушувати долю – гріх (приаймні саме так мені казали).
І припини робити перший крок.
Твій степ вперед – це сто моїх назад.
Серцями нашими керує та ж злощасна доля.
Тому спинись.
Але не смій складати руки і
забувати присмак щастя!
Воно ж для всіх обов’язкове.
Моє – в мені, твоє – в тобі.
Ми будемо щасливі поокремо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298808
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2011
Здавалось, що кохала,
Здавалось, що люблю.
Бувало, що здавалось -
Тобою лиш живу.
У ритмі соул-джазу
Ти зник з мого життя.
Не встигла озирнутись -
Нас двоє: джаз і я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298790
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2011