| Сторінки (1/89): | « | 1 | » |
Полуголодный желудок,
Полуразорвана куртка,
Полупрозрачные люди,
Полусобачья будка.
В полузабытой аллее
Полувлюбленная пара
Полусмеясь, полумлея
Полувцепились за станы.
Полуобычные люди,
Полузаброшенный город,
Полуразбитые судьбы,
Полуубийственный холод...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605852
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.09.2015
Спільнота людей з вадами зору,
Здавалось, була не потрібна нікому.
Але він ішов собі з дому туди,
Щоб внести в сімейний бюджет чесно зароблені тяжкою рутинною працею копійки.
Він був далеко не ніким, він знав три іноземні мови,
Умів він відділяти круглі зерна від полови,
Жінка і діти чекали з роботи його,
Він йшов немов був зрячим, але насправді нічого не бачив.
Самотній неначе, та це не для нього, а для перехожих,
Ти знаєш, так дійсно, на тебе й на мене він зовсім, напевно, не схожий.
Рахує він гроші у магазині купити солодке молодшій дитині,
Потім, як завше, після роботи сідає в трамвай номер 4.
Вирій птахів пролітає, він не бачить, але знає
Відчуває, просто відчуває, відчуває
Ає, скажу я вам, цей чоловік – ну зовсім не страждає,
Він просто наш світ по-іншому сприймає.
Чути голос вітру, чути шепіт лісу,
На очах кайдани, темряви завіси.
Світла не видно, але життя прекрасне,
Не зважаючи на біль, мрія не згасне!
Таких людей насправді в нашому світі не дуже багато,
Але про їхні проблеми, мій друже, не треба забувати.
В тебе є очі, в тебе є вуха, в тебе є руки, в тебе є мозок,
Когось обділила природа, їм варто допомагати.
Вони такі ж як всі, у них щиріші душі,
Вони від болі і вад безперечно любити вміють ще дужче.
Митися в душі, напевно, не зручно їм, та це не проблема,
Проблема у тім, що не завжди вміють з такими людьми поводились чемно.
Можливо суспільство ще не досягло того апогею,
Хтось захищає права сексуальних меншин – лесбіянок і геїв.
Я намагаюсь вам нагадати про людей із вадами зору,
Допомагайте їм у житті піднятись під гору.
І знаєш, мій друже, поводься пристойно з такими людьми ти,
Їх як і тебе, як всіх інших людей – потрібно любити.
Треба вміти забити на всі негаразди, всілякі буденні дрібниці,
Вміти діставати палиці з життя колісниці.
Чути голос вітру, чути шепіт лісу,
На очах кайдани, темряви завіси.
Світла не видно, але життя прекрасне,
Не зважаючи на біль, мрія не згасне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603027
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 30.08.2015
Ти уяви, якби ми могли стирати пам’ять зі свого мозку,
Ми би стирали всі непотрібні моменти, це було б так просто.
Ти прибрала б мене назавжди, ніби й не жив я ніколи з тобою,
Я би залишив лише тебе в голові, і більше нікого.
Це перемога над почуттями, а може, невдала поразка?
Що б залишалось тоді? Пустота? Чи, добра, приємна казка...
Пастка, в яку потрапляли б не одиниці, а цілі мільярди,
Все це гра, подібна до гри, наприклад, у Форт-Буаярді.
Чи може в більярді, коли ми кулі, що не влітають у лузи,
Ти уявляєш моє життя без симпатичної музи?
Лузер? Можливо. Але сподіваюсь на краще,
Тізер наживо бачу: втрачати нема що.
Ті неповторні моменти , закарбовані на фото,
Компліменти ти затоптала в болото.
Тобі завжди аби когось уколоти,
А я і зараз розбираю польоти.
Знаєш, я тебе не бачу роками
Ти так і далі читаєш оте дурне Муракамі?
Ростеш, собі Волошка, поміж будяками?
Як там твій Сірьожка, подарив блакитні камні?
Ми йдемо у полі поволі з тобою, сині волошки і жовте жито,
Я намагаюсь, як і раніше, немов ненароком, не наплужити.
Не хочу тужити сьогодні без тебе, не хочу тужити сьогодні без нас,
Але тобі, напевно, так треба, щоб я пам’ятав тебе весь час.
Без прикрас поглянемо в минуле, де ми були,
Де ми ходили, бродили лісами полями, де ти мене там забула.
Вулики диких бджіл нам нагадають про ті неймовірні часи,
Ти на північ, я на південь –розійшлись на полюси.
Я голосив, коли не було сил, у Бога попросив,
Щоб полюси ті наші з’єднались у один,
Щоб наші голоси звучали далі в унісон,
Я не отримав цього всього, але побачив сон.
У тому сні ми їли суші в Муракамі,
Я так сподобався тоді твоїй рідній мамі,
І там не було чужих ніяких твоїх Сірьог,
У тому сні було так гарно, бо були ми вдвох.
Знаєш, я тебе не бачу роками
Ти так і далі читаєш оте дурне Муракамі?
Ростеш, собі Волошка, поміж будяками?
Як там твій Сірьожка, подарив блакитні камні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563467
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 01.03.2015
Для тебе панацея - поїхати на море влітку,
Для мене панацея – вилізти з цієї клітки.
Свідки бачили, як того тіпа закерячили,
Ну а феміда правосуддя зробила незрячими їх.
Всіх нас хочуть перебити, як непотріб,
Все почалось з малого – з небесної сотні,
Кренделя жирують у руля, а ти не маєш ні рубля,
Що це ти мені отам налляв? Я ж не п’ю, Колян…
Світло приходить разом із правдою,
Може вже скоро помре наше завтра, ми
Будемо падати, вільно літаючи,
Я так хотів тобі зарадити, та не знаю чим.
Небо із сумом дивилось на автомат,
На те, як прицільно у брата стріляє брат,
Ще два роки тому не співав би про це я,
Вилізти із клітки – для мене панацея.
Ми наче в клітці всі, наче вилізти не можем,
Далі бідкаємось, пахаєм на заможних…
В мене бітка є, лось, я мізки винесу тобі,
Що там у вас стряслось? Ммм, знов ховають у труні…
Ми звикли до цього, ми звикли вже до всього лихого,
Ми не здивуємось, якщо за рогом відкриють по нас вогонь, ми власники шматочка ласого, на якого
зазіхає мразь кругом. Рашисти типу та інше бидло…
Світло приходить разом із правдою,
Може вже скоро помре наше завтра, ми
Будемо падати, вільно літаючи,
Я так хотів тобі зарадити, та не знаю чим.
Небо із сумом дивилось на автомат,
На те, як прицільно у брата стріляє брат,
Ще два роки тому не співав би про це я,
Вилізти із клітки – для мене панацея.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548822
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 04.01.2015
Руками тримаєш своє обличчя і плачеш,
Для тебе напевно це звично, а як же інакше?
Світло із вікон ліхтарів окутає твої сльози,
Ти думаєш, як далі жити? Я думаю, це не серйозно!
Хіба не читала ти в прозі про ситуації схожі,
Ну звісно, ти хочеш усе життя бути зі мною в одному ложі,
Та мене тривожить не те, що ми роз’єднаємо мости,
Я чекав на царицю пустель, але вітер чар твоїх затих.
Просто прости за те, що дарую тобі лиш сльози,
Може мій розум колись збагне, що я втратив тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526813
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 30.09.2014
Американская мечта забыта, я живу в Украине,
Тут бандиты правят нами, а называются элитой.
Уже допита рюмка водки, вторая тебе налита,
Пей, братан, сейчас мы будем аналитиками, да!
Мне кажется, нас хотят отсюда просто выжить всех,
Здоровый дух в здоровом теле – тут такого нет.
Может, мы, как и все, с тобой наивны, надеемся на успех,
Может, мы с тобой все еще зря ждем перемен.
Рассказывай мне о работе своей, дали зарплату тебе, или нет?
Знаю, что ты третий месяц на дне, может пора уже брать пистолет?
Пусть сто лет пройдет, и наша страна заживет красиво,
Пусто мне порой от этого инфо-насилия.
Убирайтесь прочь с моего экрана,
Я обращаюсь к вам, сладкоголосые бараны.
Раны мои уже не заживают 10 лет,
Ваш гребанный Олимп, увы, не авторитет.
Тупой приоритет – думать только о себе,
Таких как я, когда-то, называли диссидентами,
Скажи мне, наш Президент, за что и где сидел?
И почему вместо ноля не сделал 10 дел ты?
Накатим теперь по рюмке последней, будем идти по домам мы,
Болото будем топтать в который раз уже подошвами.
Мне так надоела в мире большом противная гуманность,
Всем так надоела в нашей стране никудышная власть.
Хотя, наверно, не всем. Все на крутых себе тачках ездят,
У кого-то большой бассейн… Мы завтра снова накатим по 200.
Опять говорить о политике будем, аналитики с нас еще те,
Нам не известно о наших судьбах, живем себе в темноте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508731
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 02.07.2014
Вот и все, антресоль колесом, ком из соли,
Это все не живое, это просто Колин сон.
Понесло, папа зол, тупо взлом, выпит ром,
Это все, как живое, это просто Танин сон.
Он спит в кроватке, ему в кошмарах снится,
Как папа маму схватил за поясницу.
Как под его руками рвется кофточка из ситца,
Обидно, почему не снится рыцарь?
На белом коне, или же на троне королева?
Незнайка на Луне, иль прекрасная Елена?
Как черным мелом нарисована картинка,
В поту малыш проснулся на мокрой подстилке.
Разные снимки на стенке в детской комнате,
Папа в обнимку с мамой, рядом двое детей.
Коля успокоился, увидев фотографии,
И ему все равно на внешние парафии.
Лишь бы мама с папой жили вместе, мирно,
Наяву – не в фильме, крики из квартиры,
Часто, два раза в неделю, или даже чаще,
Чует сын, что скоро переполнят чашу
А Таня – старшая сестра у Коли, нашего героя,
Таня может сочинять красивые истории
О жизни их семьи без ссор былых и сорняков,
О сильном папе, но без сильных тумаков.
И ей, как и Коле, сняться сны ужасные,
Сбоку что-то колит, спи медведь ушастый.
У тебя же, вроде, нет проблем в семьи частых,
Да и нет семьи, может не в семье счастье.
Восемь лет ребенку, а такие мысли в голове,
Дети растут быстро, двадцать первый век на дворе.
Пожелтели листья за окном квартиры, все равно
Лишь бы мама с папой все делили поровну.
Уснула. Ворону черному взбрело в голову
Крыльями поутру в окошко детской комнаты.
Проснулись дети, Тане в школу, Коле в садик,
Такие ночи беспокойны у сестры и брата.
Вот и все, антресоль колесом, ком из соли,
Это все не живое, это просто Колин сон.
Понесло, папа зол, тупо взлом, выпит ром,
Это все, как живое, это просто Танин сон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505934
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 18.06.2014
Тобі на тілі малюють таке красиве тату,
А в голові слова мами, що це гроші в пусту.
І слово: «Переростеш», ага, не переросту,
Я зроблю все навпаки, наперекір вам піду.
Так думаєш, можливо й правильно це,
Подумаєш, тебе дістав цей концерт,
Що кожен вечір відбувається у сім’ї,
Ти ж не сто баксів, щоб подобатись усім їм.
Жити для себе – напевно це дуже просто,
Але не впевнена ти, чи вірно так себе вести.
Любов у серці – це наче дар, це ніби просо,
Яке повинно по-любому прорости.
Та, може, ґрунт в твоєму серці не родючий,
Ти хочеш бачити лише красиве власне future.
Тобі плювати на всіх, ти любиш свого мастіфа,
Який щовечора слюнявить твої чорні «гуччі».
Ти егоїстка найбільша на світі,
Твоє життя немов з шипами квіти.
І за вікном давно вже теплий квітень,
А за столом твої родичі, наче нерідні.
Ти йдеш на побачення проти волі мами,
Втікаєш з дому, їдеш в центр, потім обманюєш.
Що так, і так, була в гостях у подружки Тані,
Що випили тоді ви з нею лиш по кружці чаю.
Їхати в Почаїв не хочеш ти з ріднею,
В тобі немає бісів, ти ж просто біла фея.
Червона орхідея стоїть на тумбі край вікна.
Квартира на Арабея твоя на вихідні пуста.
Ночуєш в нього, всі поїхали молитись,
І мама молиться, щоб добре ти себе вела.
Тобі сьогодні просто суджено напитись,
Й отримати ту долю радості, долю тепла.
Може зміниться щось в твоєму ставленні до світу,
Колись і в тебе буде чоловік, і будуть діти.
І не важливо, у житті посіви чи жнива -
Поважай свою матір, поки вона жива.
Ти егоїстка найбільша на світі,
Твоє життя немов з шипами квіти.
І за вікном давно вже теплий квітень,
А за столом твої родичі, наче нерідні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502386
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 31.05.2014
Свет в окне всегда я буду помнить,
И тот рассвет, что спит на подоконнике.
Иногда встречать его во снах,
Ты так прекрасен, мир, как и твоя весна!
Доброе утро, мир! Ты ведь такой красивый,
Ты такой один! Я приложу усилие,
Посмотрю куда-то вдаль, в небо,
Там пролетают облака. Где-то
Теракты, войны, а где-то скажет девочка
Парню своему родному: просто спой мне.
Спойлер рассекает ветер, владелец летит,
Где-то играют дети, меня рубает этот бит.
Болид летит, несет угрозу части человечества.
Тут вид из окон прекрасен, на речку прям.
Вечно так, кто-то бьется за отечество,
А кто-то строит здания во благо страны.
Кто-то хочет долететь до луны,
А я просто хочу нарвать те розы,
И подарить солнцу, что светит мне,
Набрать полные горсти вкусных конфет.
Конфетти, на праздники лети,
Пусть будут рады маленькие дети.
Отображение в воде ночных светил
Красиво дребезжит, когда подует ветер.
Пару петель сделает гусеница с дерева,
Гидрометео расскажет о дождливом завтра.
И соловушка споет тебе пару серенад,
Мы едем на курорт под названием Равда.
Там море, пляж, пески золотые,
Я буду вспоминать, даже будучи седым.
Кто-то видит красоту в морской пучине,
Для кого-то есть красивым сигаретный дым.
Быть молодым – это прекрасно тоже,
Не важно, на природе, в лесу, или на лоджии
Увидеть красоту можно везде и во всем…
Хочется верить, что красота мир спасет!
Свет в окне всегда я буду помнить,
И тот рассвет, что спит на подоконнике.
Иногда встречать его во снах,
Ты так прекрасен, мир, как и твоя весна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498315
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 11.05.2014
Я не буду мовчати, коли тобі прикро,
Коли биті вікна, коли ти не звикла,
Коли ми проникли у потайні двері,
Коли чути шум крил гелікоптерів.
Малюєш на папері нісенітні фігурки,
А кава вже ллється у чашку із турки.
Ми будемо пити, ми будемо жити,
Ми звикли уже, що за стінами гуркіт.
Я не буду мовчати, коли тобі сумно,
Коли у новинах вбивають безумно,
Коли вже не сотня небесна, а більше,
Коли піднебесну розколюють інші.
Тріщини, зачинись за звуками віщими,
Притулись, ми стали сильнішими.
Посміхнись, бо без усмішки холодно,
Ми зрозуміли – життя – це золото…
А ти дивись, який красивий захід сонця,
Й небо там таке яскраво-червоне.
І скрізь внизу пожежа у віконці,
Ми звикли за цей короткий час до такого…
Ти не будеш кричати, коли тобі зле,
Коли твій сусід від гармати помре,
Коли твого героя заховають у землю,
Але ти будеш знати, що він жив не даремно.
Ти не будеш кричати тоді, ну а зараз
Потребуєш від мене притулок і захист,
Ми дивитись будемо на сонця захід,
І на те, як на людство скоюють замах.
Я відчую так близько волосся запах,
Подивлюсь на настінну Вкраїнську мапу…
Притулю тебе ніжно до себе так тісно,
Ми не будемо спати, бо не спить наше місто.
Тріснув знову вибух гранати,
Але дух наш не має занепадати,
Я люблю тебе, Сонце, цієї миті…
Бо життя – найдорожче у цьому світі.
А ти дивись, який красивий захід сонця,
Небо там таке яскраво-червоне.
І скрізь внизу пожежа у віконці,
Ми звикли за цей короткий час до такого…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497312
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 07.05.2014
Я – добро, посеешь меня, пожнешь то же самое.
Удар в бронь, пуля в левое крыло военного самоля.
Полюса манят, но экватор гораздо притягательней.
В жизни ты человек, и тебе надо быть повнимательней, да….
Я проснулся однажды на заре в лучистом солнца свете,
Я знаю, что в мире нету планеты красивее, чем эта.
Вы Божии дети, может, вам светит рай, возможно пепел.
Вас все больше и больше, люди с разным цветом кожи, но как вы похожи.
Дожило человечество, мной обтирают ноги,
И даже не единицы, не сотни, а многие.
Когда меня посылали сюда, я думал будет все иначе,
Но, увы, твоя жизнь не игра, и ты не компьютерный мальчик.
Солнечный зайчик, неужели тебе буду рад я более
Нежели нового спутника планеты Земля очередной траектории.
Или первого выстрела во благо страны за территорию,
Разве это добро? Извините, уволен я.
Заберите меня, заберите с этой планеты,
Ну, скажите, зачем вам ножи, пули и пистолеты?
И пусть все говорят, что добро побеждает зло,
Надоело давно то, что дуло всегда давит в лоб.
Уважаемые политики, вы говорите, что добры все, да?
Но скажу вам: перестаньте обманывать народы всегда.
Каждый сам может выбирать: велосипед или седан,
Признание или медаль, тормоза или газа педаль.
Помогать другим или кидать, построить или сломать,
Не стоит за урну бросать мусор! Молодые ребята на тусах
Прутся от фена и еще какой-то хрени,
Наверное барыги добры, по вашему мнению.
Новые движения со мной никак не связаны.
Добейся уважения не только статусами разными,
Но и делами, делай мир добрее
Не важно, когда, зимой в декабре или весной в апреле.
Отец и мать тебя родили, выростили и воспитали,
И все равно, ты на мели или на троне восседаешь.
Помни родителей, старайся совершать больше хороших дел,
Я хочу изменить мир, к сожалению, это не мой удел.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496089
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 01.05.2014
Я в Україні зараз, а ти у Криму.
Ще більше хочеться залити бетоном ту Москву,
Перони опустіли, потяги не їдуть в Крим,
Не народився злим, мене зробили таким.
Пекельні рани переповняють душу,
Ті окупанти наше майбутнє рушать.
Змушують виливати в пісню негатив,
А ЗМІ перекручують складне з простим.
Густими фарбами малюється наш час,
Там, де ще вчора був лиш спокій, зараз резонанс.
Раніш не думав, що це буде в неньці Україні,
Я не чекав від росіян цих кроків нещирих.
Пройдуть часи, розсудять люди всіх,
Але зв’язки з коханою не хочеться втрачати,
О. Путін, Путін, нащо взяв на душу гріх?
Я за Вітчизну і сім’ю готовий воювати!
Не пробачимо тобі,
Перетворив наших братів на ворогів.
Не забудемо ніколи
Не згадаємо цих днів
У світлі радісних і теплих почуттів
Ми все одно відчуєм присмак волі.
Шило на мило змінили, налили води,
Порвали, викинули українські паспорти,
Тепер ти росіянка, ні туди, і ні сюди,
Немов наш світ кольорову плівку засвітив.
Реалістична картина неначе у кіно,
З екранів все одно кидають в нас лайн..м.
А за вікном вітрюган, в Криму, можливо, стих
Живе спілкування не ввійшло в можливості.
Пиши лиш вісті, як десь почуєш рідний гімн,
Кричи на сполох, бий сильно у церковний дзвін.
Щоб люди в місті знали біль твою і тугу,
Що від «рашистів» не хочемо терпіть наругу.
І знай, товариш Путін, буде проклятий твій рід,
Як наші землі українські, так і він зазнає бід.
За нами світ, за нами правда, з нами Бог,
Свобода, воля, віра, совість, музика, любов!
Не пробачимо тобі,
Перетворив наших братів на ворогів.
Не забудемо ніколи
Не згадаємо цих днів
У світлі радісних і теплих почуттів
Ми все одно відчуєм присмак волі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493624
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 19.04.2014
Мы с тобою словно ре минор и фа диез,
Ты бухгалтер для меня, я твой 1 С.
Я не знаю, где ты, набираю СМС,
Нет ответа, как всегда, звонить в рельсу?
Будь-то в лес забежал, и не выбраться.
В сердце кинжал, ишь, не вырвется.
Не верь самцам, которые желают
Затянуть тебя в постель, и много обещают.
А-а-а-а, шесть утра,
Ты так домой и не пришла.
В душе моей живет тревога.
Коридоры, двери, окна, коридоры,
Лабиринты-отношения, как паранойя.
Может, ты меня, увы, не достойна,
Может я тебя просто не понял.
Ну и что, что я вижу этот мир иначе,
Ну и что, что настроение рывками скачет.
Однозначно, по тебе схожу с ума я,
Для меня ты самая-самая.
Небо тоннами дождя рухнет вниз,
Разум говорит, остановись, остепенись.
Плиз, я так хочу твои веснушки видеть рядом,
Каждый день возле моих губ.
Глуп, возможно, безумец может,
Имел неосторожность сказать тебе всё.
Еще пару месяцев судьба пусть потревожит
Спасибо тебе жизнь, что я урок усёк.
Коридоры, двери, окна, коридоры,
Лабиринты-отношения, как паранойя.
Может, ты меня, увы, не достойна,
Может я тебя просто не понял.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487642
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 23.03.2014
Колись у дитинстві сміявся я з тих,
Хто миру у світі у всьому хотів.
Я думав, що мир - це бажання з простих,
Бажав всім здоров'я, а не голубів.
Тепер я задумався, праві були
Всі ті, хто боявся воєнних подій!
Були ясла повні - мовчали воли,
Тепер я молюсь і плекаю надій.
Молюсь за майбутнє моєї сім'ї,
Моєї країни, і друзів, і всіх...
Мені ненависні кремлівські зміЇ
Що переступили наш рідний поріг!
Якщо дуже треба - піду на війну,
Положу і душу, і тіло, й талант...
Поляжу у полі десь там, в полину...
Навіки ваш друг, ваш солдат, ваш інфант!
Інфант (I-ney), 18.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486428
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.03.2014
Як умру, то поховайте мене біля мами,
На граніті напишіть: "Захищав державу".
Хай кричать, що я бендера, що фашист наївний.
Я одного тільки хочу: Миру в Україні.
Поховайте, мене, люди там, де всіх ховають,
Я за правду буду битись до самого краю...
До останньої краплини кров буде стікати,
Не скорюсь я цим баранам, служителям ката.
Сонце вийшло із-за хмари, все угомонилось,
Ви ще, вражі супостати, крові не напились?
Знайте, вас ніхто на світі не простить ніколи,
Бо герої серед люду, ви ж - собаки кволі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485360
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.03.2014
Вона прийшла, негаданно, нежданно.
Ви думали, весна? Та ні, війна.
Сувора, непохитна, негуманна...
Скажи, Владімір Путін, нах..ра вона?
Немов Адольф прокинувся з могили,
З Німеччини в Росію перебіг,
Вселився в Вову, в Крим вояк загилив,
І росіян цим кроком підкорив усіх.
"Бендерівці, фашисти" - так кричали
Російські ЗМІ і всі ВК-тролі...
Прикол у тім, що ні вони не знали,
Ні ми, що нас усіх не стане на Землі.
Я дуже хочу, щоб слова у вІрші
Зосталися словами, та й усе!
Щоб рими ці не стали чимось більшим,
Щоб всі залишили військову карусель!
Вона прийшла, негаданно, нежданно.
Ви думали, весна? Та ні, війна.
Сувора, непохитна, негуманна...
Скажи, Владімір Путін, нах..ра вона?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485358
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.03.2014
https://vk.com/i_ney?w=wall-25794400_2322
Ти - серце, я - мозок,
Ти вірш, а я проза.
Прозора, мутний я,
Емоція й роздум...
Ми разом ідемо,
Крокуємо поруч.
Знання та ідеї
Із нами пліч-о-пліч.
Та раптом він влучив,
У тебе потрапив.
Пустіть мене з кручі...
У пріірву чи в кратер.
Він влучив стрілою,
Тепер я без тебе...
Кохання виною!
Благаю, не треба!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468455
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2013
Я світло хотів вам донести,
Ще змалку, коли народився.
Але той ліхтарик чудесний...
Чи то він погас, чи розбився?
"Пітьма, вона слабша за світло", -
Казали усі мені люди.
Але безпідставно і підло,
Кололо ножами у груди!
І я поміж стада, напевно,
Змирився і загартувався...
Тепер як і всі, повсякденно
Шукаю безпомічно щастя.
Ми ходимо зранку до ночі
У пошуках кращої долі.
Сліпі... У пітьмі наші очі
Не бачать! Ми всі у неволі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467841
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.12.2013
Ось скоро вже зима прийде,
І білі мухи налетять.
Бач, вас все тягне у бордель...
Бо проститутство - то печать.
Чи помаранчевий, чи синій, -
Немає значення, повір...
Ти бісер розкидаєш свиням,
Ведмідь в цей час свиней поїв.
Мій любий, дорогий читач,
Можливо, ти себе не бачиш
Зі сторони... Але, пробач.
Побачиш скоро - ти заплачеш.
Європа, Раша, Захід, Схід...
Вже голова від всіх болить.
Хтось на заводі бачить піт,
Хтось - у стакані оковиту.
Не напрямок туди-сюди
Міняти треба, а людей,
Які при владі вже до дир
Затерли ложа у борделі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462584
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.11.2013
Если мама кричит на ребенка,
Если маме 45 лет,
Значит у мамы кризисный возраст,
Мама не ходит уже на балет.
Если ребенок кричит на маму,
Если ребенку 14 лет,
Значит взрослеет ваша дочурка,
Значит пошла она на балет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461990
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 21.11.2013
Я залишу ці обладунки, піду далі собі,
По широкій ріллі, а ти стій у пітьмі.
Я наповню свій текст значенням, а ти планом,
Та проситиму Бога: обом дай тепла нам.
Хай твоя пісня називається андеграундом, моя попса,
Але ще не відомо, хто з нас наче побував у будці пса.
Хто з нас більше життя прохавав – ти зі своїми крадіжками,
А чи я, з проблемами дитячими та молодіжними.
В ліжку засинаючи, я боявся завтра прокинутись,
Ти ж в той час міг якогось лоха на вулиці кинути.
А коли ти щось мутиш там на своєму райончику,
Я пашу на заводі, і прошу тебе: краще кинь
Це згибле діло, зав’яжи зі своїми дорогами, хлопче,
Ти не згледишся, як тобі буде дорого й боляче.
І навряд чи потім тобі хтось підставить плече,
Куля смерті частенько робить нам рикошет.
Дивлюсь в недалеке майбутнє,
Як же мало в ньому путнього.
Як там мало людей самобутніх,
Я благаю, очистіть наш бруд з ніг.
Ну а нині скажу пару слів дівкам обезбашенним,
Як багато тепер вас таких стало, страшно аж.
Сигарета в зубах, пляшка пива в руці, під п’ятою план
Отака наша нація і майбутнє – хвала вельможним панам.
А ще таке питання, чому ти ведеш себе, як остання дрянь,
Чому вішається кожному на шию, що на тебе лиш гляне.
Хіба не можна нормально себе тримати, як подобає справжній леді
Повір, ти не подобаєшся навіть героям першого куплету.
А, ще хотів сказати, що жіночу алкогольну залежність
Дуже важко вилікувати, тому поступай чином належним.
Думай про майбутнє твоє і твоїх дітей та внуків,
Не дивись, як живуть в домі 2 та недолугі Букіни.
Будь розумною і дай послухати цю пісню подружкам,
Може в когось із них на обличчі застигне не лише посмішка
Може хтось зрозуміє і без того це відкрите послання,
Хоча б одна з десяти, не важливо, Катя, Інна чи Таня
Дивлюсь в недалеке майбутнє,
Як же мало в ньому путнього.
Як там мало людей самобутніх,
Я благаю, очистіть наш бруд з ніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461395
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 19.11.2013
Ти взірвеш мій світ?
А по суті, може. й не мій...
Ти нарвеш мені цвіт?
Пам'ятаю я твій буревій...
Ти розкажеш, що всі непотрібні?
То для чого ти тут взагалі?
Я хотів би з тобою у Відні
Пити каву і гріти калік...
Ти буваєш листочком опалим,
А буваєш ковточком води...
Я тебе вже давно тут чекаю,
Зазирни ти до мене, сюди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2013
Вже місяцями муза не приходить,
Можливо, я зневірився, розм'як?
Але і груша не щороку родить...
А в грушу-плід занадився черв'як.
Можливо, це якась підступна осінь?
Можливо, не така як треба всім...
Малим гуляв я по калюжах босий,
А зараз не гуляю, за "компом" засів.
Ти знаєш, друже... Я непереможний,
Нема із ким змагатися тепер,
Хіба що в статках, телефонах, грошах...
Та краще бідний, ніж міліонер.
Душа багата та багатогранна,
Немає сенсу мати купу благ.
Чим більше із небес чекаєш манни,
Тим важче сприймеш неминучий крах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457813
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2013
Він називає себе сином Божим, самозванець,
А чи подумав, може нас тривожить гаманець
Більше, аніж Царство небесне, рай той чудесний
І взагалі, чи є він? Нам ближче Цезаря персти.
Тепер стих той вітер невідомий, з Єгипту чи Індії,
Ми проміняємо його хліба на м'ясо та мідії.
Та то все чари, хай навіть мертвих воскрешає
То від диявола, не Боже, а до чортів безжальні ми.
Гіпнозом володіє якимось, ілюзії впроваджує
Напевно хоче в вірі нашій натискати важелі.
Вас жалів, о Понтію Пілате, а чи варто?
Хай себе пожаліє, що ми його стратимо!
На хресті розіп’яти треба, хай знає Ісус,
Він занехає нашу церкву своїми укусами,
Стусанами вивести Його на чисту воду треба,
Побачимо тоді, як Йому допоможе високе небо
Навколо нас снують не вівці а вовки,
Як павутину в’ють великі павуки.
Казав колись Ісус – у мене камінь кинь,
Ми всі кидаємо у Нього камінь, не помічаємо ту мить.
А небо дивилось на це все, темніло і плакало,
Воно знало, нічого не вкоїш, така воля батька Його.
Фарисеї раділи, коли висіло вже Його тіло
На хресті, а учні Ісуса стояли в натовпі, у хвості.
Якщо перенестись в наш час, то не повірили б
Наші люди, що прийшов Месія в світ, засудять.
Одиниці чи сотні б любили Його поміж людьми,
Та більшість кричала б: запроторте до тюрми.
І чому не ти, не я, а він син Божий?
Таке питання кожного би з нас тоді тривожило.
Як розрізнити магію від благословення неба?
Як розрізнити сліпому політ качки від лебедя?
Іудеї так і не вірять, що на Землю приходив Месія,
І в пустелі в Сірії хай всі надалі ходять в сірому.
Сіль Землі становили завжди достовірні,
Одиниці, а найбільша крупиця – то Він.
Навколо нас снують не вівці а вовки,
Як павутину в’ють великі павуки.
Казав колись Ісус – у мене камінь кинь,
Ми всі кидаємо у Нього камінь, не помічаємо ту мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456058
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 23.10.2013
Я говорил, что Вас люблю?
Простите, я болел...
Я говорил: "За Вас умру"?
Извольте, я созрел!
Я Вам писал по сотни слов
За час иль за минуту?
Спасибо, Господи, прошло...
Я сдал экзамен, круто!
Теперь силен и закален,
Болезнь не одолеет...
Но есть плюсы: когда влюблен -
Стает январь апрелем.
Стает тепло и жарко
В душе моей больной.
Летаю, будь-то ангел,
Когда влюблен - живой!
Когда живой - то пламя
Внутри пылает вновь...
И не смотря на пораженья,
Молю:
Приди ко мне, любовь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451926
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.09.2013
Моя свобода, она внутри – да,
Просто годы убегают, словно быстрая вода.
И не забыть то время, когда мы были детьми,
Когда на месте Ельдорадо стоял Детский мир.
По сути , свободы нету, это правда
Мы все привязаны к монетам и каратам.
Кто-то бился за свободу под Сталинградом,
Кто-то ходит на работу, кто на парады.
Пара дым выпускает, типа Мальборо, Фридом,
Через 20 лет он импотент, она фригидна.
Тебе завидно, они курят, давай вдыхай,
Почувствуй эту тему, почувствуй этот кайф.
Ты говоришь, что ты свободен, а можешь ли
Махнуть сию минуту на Мальдивы или Бали?
И разве ничего абсолютно у тебя не болит,
Здоровый человек свободен, а не инвалид.
Полететь, как птицы
Мы не сможем в принципе.
Потускнеют наши лица,
Время нас сильней, время нас сильней.
Полететь, как птицы
Мы не сможем в принципе.
Потускнеют наши лица,
Время нас сильней, а природа умней.
Вся наша жизнь – это не свобода, а тюрьма,
Мы вечно бегаем по кругу, вечно кутерьма.
Расслабиться – не каждый сможет, это знаю по себе,
Стараюсь, лучше выходит последние восемь лет.
Нет, такой умный я не один,
Лучше спеть красиво, чем использовать мелодин.
Лучше пережить боль, чем закинуть анальгин,
Уповать на Бога, а не на богинь в бикини.
Лихие годы юности – возможно, это свобода?
Но тогда еще ты не достиг признания народа.
Общество обременяет, делает тебя слабым,
Заставляет надевать невидимые кандалы.
Полынь горькая, сахар сладкий, соль солёная
Мы все такие гордые, но зеленые,
И полететь, как птицы, нам не удастся никогда,
На крыше можешь говорить: моя свобода навсегда!
Полететь, как птицы
Мы не сможем в принципе.
Потускнеют наши лица,
Время нас сильней, время нас сильней.
Полететь, как птицы
Мы не сможем в принципе.
Потускнеют наши лица,
Время нас сильней, а природа умней.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451399
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 28.09.2013
Тримайся! Завжди чимчикуй до мети!
Нехай, не широко ступавши...
Прямуй у життя, крокуй у світи,
Весь час підіймайся, упавши...
Ти руки опустиш, а я підійму
Словами, можливо, незграбно...
Життя пережити - прожити війну,
І виграти, ставши на граблі.
Живи, просто вір, що все буде гаразд,
Хоч сили тебе покидають!
Ти стелиш постІль на холодний матрац
І думаєш, що помираєш?
Не треба, подумай про те, що колись
Ти вийдеш з пекельного стану.
Щоб вірив у Бога - щодня би моливсь
За те, щоб ти нА ноги стала!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451395
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2013
У многих, наверное, такое бывает, что любишь, любишь , и однажды, в один день после ее плохого поступка все пропадает.… И думаешь: блин, как можно было такую стерву любить. Но привычка то осталась... Ну ничего, я думаю, это не долго еще будет длиться. Напиться с горя? Нет, не выход... Уйди! Не трожь меня!
Смертельная доза яда от твоего укуса
Сочна, как гроздья винограда, сейчас в конвульсии я.
Свеча на руку мне льет тот желто-огненный воск,
Как электрический ток пронзает молнией мозг.
И просто просьба – уйди с моих простыней,
Просто мир стал чужим, не задавай вопросов.
Толстыми босыми ногами розы мнешь,
Косы рви лучше свои, а не мои, не суй свой нос
Туда, куда закрыты двери для тебя, родная.
Гори в аду лучше его, чем умирай в моем рае.
От крайности в крайность, с печали и в радость местами
Мы переходы делали, сейчас прошу, оставь меня.
На память знаю эту Санта-Барбару, поверь,
Но вынужден опять смотреть повторы первых серий.
О, снова заберу ключи, не сможешь двери отпереть,
Ищи себе пристанища для новых поселений.
Я никогда не думал, я никогда не ждал,
Что будешь ты меня так мучить, что будет такой финал,
Держу весло в уключине, чтоб вновь пуститься вплавь,
Отдай свои ключи мне, вон дверь, до свидания, зай!
Седобородые будни уже тут мне они, по горло.
Так перло помню меня, когда заходил в дом игорный,
Иль горсть порошка на ладони так томно лежала,
ждала, ты в то время у мамы была.
И я готов простить себе все те слабости, лишь бы рядом не было тебя, куда-то уедь, моя радость.
Стаккато, и впредь прошу, не вороти былое,
На эстакаду мне пора, починить меня стоит.
Вою, скулю, рыдаю, ты же стерва мне надоедаешь,
Нервы пожираешь, тупишь, задаешь тысячи вопросов,
И снова, в простынях моих лежишь! печально! Словно колкая заноза…
Я ненавижу жизнь, и в ней тебя, молю я Бога,
Чтоб даровал свободу, пускай будет одиноко.
Бок о бок с кошкой буду жить, пускай,
Я понял многое, но невдомек, зачем ломаешь кайф мне.
Я никогда не думал, я никогда не ждал,
Что будешь ты меня так мучить, что будет такой финал,
Держу весло в уключине, чтоб вновь пуститься вплавь,
Отдай свои ключи мне, вон дверь, до свидания, зай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446338
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2013
Ти думаєш, я здатен загубити час?
Чи знехтувати мріями хлопчини,
Коли ти ще малий корови пас...
Завжди у всьому ти шукав причину...
Та й зараз ти шукаєш тих причин,
Щоб лінь свою поставити на п'єдестал.
Співай, пиши, кохай, або мовчи...
Тускній, депресію лови, чекай.
Нехай... Пройшли роки, пройдуть іще літа,
Ти старший станеш, і закинеш все.
А потім навкруги буде пітьма -
Аїда царство, оттоді співай пісень!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446336
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2013
Я з тобою навіки, ти знай!
Поміж скель, чи на березі моря,
В скверах, там, де шумить водограй,
Де співають пісні нам ProZori.
Де ковтають зі склянки напій,
Де їдять у Макдональдзі їжу,
Де читаєш ти Гоголя "Вій",
Де ножем мати хліб тобі ріже.
Я з тобою навіки, завжди...
Не цурайся мене. милий друже.
Ми відчули шматочки біди,
Ми побачимо радість в калюжах.
В тих калюжах, де хижий комар
Приземлився від важкості крові,
Ми відчуємо подих примар...
Буде важко, тримайся, друг Рома!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445734
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2013
Сьогодні небо затопило наше літо,
Воно добавить ніби трохи колориту.
Коло ритму закрутить нас у танці
Під дощем, так не уміють індіанці.
Трубку миру з тобою викурили ми,
Пробач мені усе, пробач мені борги,
Пробач той настрій, коли не виспався -
Твій добрий пастор не хотів топтати стяг.
Мелодії шукаєш в інших діячів,
А я творю і далі, далі живучи.
Мовчи, не говори багато, ти це робиш завжди,
І вчинки наші не весь час такі продажні.
Кращі портрети залишаться у пам’яті,
Уїдеш в Польщу, забудеш поготів.
Я не хотів тобі усе це говорити, правда,
Але можливо музика, а може інше завтра.
Дощ із неба, краплі на очах,
Тобі не треба моїх зайвих повчань.
Колір серця теплим буде,
В твоєму мозку купа ідей.
Я би поїхав теж, але тримає Україна,
Люблю її без меж, як і тебе, дитина.
Рутина виїдає очі, спалює мости,
А дощ шепоче далі, каже: відпусти.
Стихне скоро ця дощова стихія,
Засяє сонце, мене теплом накриє.
Але я буду сам, тебе не буде поруч,
Коли ж впаде гроза – напевно тонучи,
Я буду згадувати те красиве вчора,
Воно було давно, я був, наче, зачарований.
Авторизований у твіттері, тебе читаю,
Розпливчасті літери, і чашка чаю.
Про завтра думаю, яким воно буде,
Напевно, у житті засяють нові люди.
Груда паперів на столі, не хочу я мінятись,
Але таке життя, ми плакали, щоб посміятись.
Дощ із неба, краплі на очах,
Тобі не треба моїх зайвих повчань.
Колір серця теплим буде,
В твоєму мозку купа ідей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445733
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2013
Заберіть від мене це відображення,
Сіре, недозріле, сліпе, на когось ображене!
Може, заражене якоюсь тривожною дрянню?
Може, занесли б його у хімчистку чи пральню?
Морально воно вже старе і небезпечне,
На вигляд - немов солодощі бабусі із печі.
Втеча? Та ні, це просто безглуздо та егоїстично...
Сиди собі, мучся, тримай все в собі, чоловіче!
Ти мужній, ти сильний, ти ж переніс стільки болю,
Може, саме тому ніхто не бажає балакать з тобою?
Тримайся! Та все буде добре, не парся!
Чому ти сумний? Давай потанцюємо вальс ми!
Проблеми? Та ну, у тебе їх просто не може бути,
Ти ж так усміхаєшся з фото до нас... На майбутнє
Ти знай: ми тебе усі любим, це правда, мій друже.
Послухав, поглянув униз - там сірі калюжі.
І в них відображення сіре, сліпе, недозріле, колюче,
Погода... Погода така небезпечна, їдюча, кусюча..
І друзі... Вони ніби є, але разом, як ніби й немає...
Я йду собі сам, по безлюдній дорозі і тихо співаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443309
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2013
Мій караван іде вперед,
Хай ті верблюди шкутильгають...
Я виберусь з рудих тенет!
Мене за них усі ругають.
Червивим яблуко буває,
Буває серце у людей.
Ти в серці м'язи виїдаєш...
Для мене ти - черв'як-модель.
Капуста квашена вже стухла,
І почуття мої туди ж.
Я здам в оренду тонни брухту,
Хай інші мають кілька гриж.
Як будячок посеред поля,
Росту я одиноко, сам.
Якби була моя тут воля...
Віддав би я себе злим псам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442416
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2013
Я на тебя смотрел, как на Богиню,
В душе пожар горел, а у тебя на сердце иней.
Может быть все потому, что ты рождена в месяце зимнем,
А я надеюсь до сих пор на твою любовь, наивный.
Ты девушка – планета, каких так мало в мире,
Ты та единственная Земля, а я как люди нагие.
Землетрясения, ураганы, и все стихии,
Я к ним уже привык, держу себя не хило я.
Когда ты сердишься, звучат раскаты грома,
Когда ты плачешь – ливень бьет по мостовой и окнам,
Когда смеешься, солнышко выходит с тучей ясное,
Порою снежная зима, порой болото грязное.
Ты для меня как планета Земля
Такая же странная, непредсказуемая, но не моя
Я строил планы на тебя, как люди город Вавилон,
Но ты разрушила их зря, еще жалею до сих пор.
В уборной комнате упорно делаешь прическу,
Ты как Земля, цветешь весной, такая в блестках вся.
С легкостью, как бриз на волны, лег костюм,
С робостью смотрю на эту красоту твою,
И вспоминаю море, солнце, пляжи, лето,
Я говорю тебе, ты девушка – планета.
Конец света, знаем, что не нужен нам с тобою,
Я для тебя останусь другом, этим я доволен.
Яда вволю выбросили в атмосферу мы
Я до боли продолжаю верить в правильность судьбы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442406
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 09.08.2013
Прости меня, что я не стал для тебя любимым,
Прости за то, что не фанат я твоего имени.
За то, что розы не тебе несу, а Катерине,
За то, что слёзы льешь в подушку без причины ты.
Нищеты такой давно не видел в отношениях,
Для тебя все это хуже свободы лишения,
Или жжения на кострах инквизиции,
Ну а мы летим с любимой в полете птицами.
И я не думаю, что меня осудят люди,
Да и ты не осудишь, и у тебя все будет.
Предпочитаю гривны иностранной я валюте,
Уйди в поля, туда, где васильки и лютики.
Любовь жестока,
И в сердце закипает кровь,
Мишель так одинока,
У меня к ней чувств ноль.
Может все вылезет боком,
Когда-то мой мир будет пустой,
Ну, а сейчас нисколько
Я не окутан виной.
Вера и Мишель ели вермишель
В ресторане Шелли с кулонами на шеях.
Мишель еле сдерживала слёзы,
Вера говорила: это все так не серьёзно.
Подруги все тайны доверяли друг другу,
Прошел один час, два, и все по кругу.
Скажите, разве нет у вас другой тематики,
Неужели вы по темпераменту флегматики?
А у меня все то время щеки горели,
Не видел я этой Мишели уже две недели.
Забыл ее давно, она меня забыть не может,
Зачем любовь такая в мире, скажи нам, Боже?
Любовь жестока,
И в сердце закипает кровь,
Мишель так одинока,
У меня к ней чувств ноль.
Может все вылезет боком,
Когда-то мой мир будет пустой,
Ну, а сейчас нисколько
Я не окутан виной.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442222
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 08.08.2013
Я шукатиму підтримку в інших,
Коли так надіявся на тебе.
Я прийму одне з усіх тих рішень,
Що, по суті, більше і не треба.
Ти в очах моїх вже дуже низько,
Стимулюєш запалити гніт.
Так, можливо, я на тебе тиснув,
Пожинаю я тепер свій плід.
Коромисло на спині зігнеться,
І зломається на плечах хрест.
Моє серце так частенько б'ється...
Але знає, що пройшов я тест.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441515
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2013
Собача будка,
Поруч незабудки.
Ти не забудеш,
Як я з маршрутки,
Вийду, пробіжусь додому?
В руках пакет і "Кока-Кола".
Завжди довкола привітні люди,
І ти посеред них, ти всюди.
Можливо, просто... це незмінна дурість.
Невтішна повість... Нещасна сутність?
Можливо, але вірю я в інакше,
Навколо камінці, собаки... місто наше...
Буває, щирість забиває баки,
Буває доброта така ніяка...
Така незграбна, така потворна,
Хотіла їсти? Я приніс поп-корну...
Хотіла пити?.. Я приніс водички,
Хотіла жити без шкідливих звичок?
Мовчати, пити, їсти, жити...
Кохати, марити, любити..
Співати, гарно, мелодійно...
Та не один раз, а постійно!
Ковток холодної краплини
Тебе відділить від рутини.
І посмішка твоя, дитяча...
Заставить бігти (Т)Анін м'ячик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441188
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2013
Що ви бачите? Посмішку щиру?
Може, бачите сум у віршах?
Може, всім вам бажаю я миру?
Чи чекаю планети крах?
Ви ж не знаєте, що на душі,
Ви не вмієте зазирнути.
Може, з вами ми зовісм чужі?
Може, вам необхідна отрута?
Ні, отрута потрібна мені,
Але ось вам! Не вип'ю, не буду!
Ви змогли би прожити в пітьмі?..
Ви живете там вічно, люди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440503
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2013
Ти будеш жити там. де мене нема,
Ти будеш пити те, що дає зима.
Ти будеш сита тим, на що вкаже піст,
Я ж буду переходити без тебе міст.
Чарує свіжий ранок безмежна суть,
Ми п'ємо одночасно отрутну ртуть.
Ховає за безвладдям собака хвіст,
Я їду у купе й лежу у повний зріст.
Бентежать почуття й мерехтіння свіч,
Закинути б усе це в гарячу піч.
Ти просто віддаєш часточку себе,
Не помічаєш того, линеш до небес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440501
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2013
Навколо сотні, тисячі, мільйони,
А ми за руки взялись, йдемо поруч.
Там крики, там зневага, там прокльони,
Мені й тобі так байдуже, і, навіть, тонучи,
Запалимо іскринку в душах одиниць,
Засвітимо ліхтариком в пітьмі омани.
В саду насолодИмось духом полуниць,
Розвіються в степах ті затяжні тумани.
Ковтаючи лиш сльози з пелюсток троянд,
БудЕмо сподіватись на прекрасне завтра,
Ми - наче пси. які ліниві дуже до команд,
Але ми любимо шукати завше правду!
Ти поруч, знаю! Ти ж не забувай
Часи і дні, коли побачились у снах.
Почую кожного крізь тисячі прохань...
О, доброта - ти світоч, ти рясна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440312
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2013
Дивись, як буяють навколо казково
Зелені дерева. зелена трава!
Співає онукам вона колискову,
Така вже старенька, така ще жива!
В саду солов'ї їй підспівують пісню,
Сова промайне на вечірній зорі.
Село - найпрекрасніше в світі місце,
Як добре, що Ви народились в селі.
Як добре, що є приїжджати до кого,
Як гарно, як радісно, - наче у сні!
Вона вже прожила багато гіркого,
Тепер її щастя - співати пісні...
(c)I-ney
Нажаль бабусь моїх давно немає,
Але такого вірша я би написав за їх життя, якби був
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439834
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2013
Будет забыто то время,
Когда ты спонтанно стал первым.
Когда получал сотни премий,
Когда говорили: ты - гений.
Листья деревьев осенних,
Вниз упадут, станут тленны.
Вспомнят, как утром весенним
Птицы дарили им пенье.
Солнце погаснет навеки,
В это, возможно, не верим.
Но исцелятся калеки -
Пусть потолкуют секты.
С милым и рай в шалаше,
Но не до старости же!
Свадьба... Разбитый фужер...
Счастье - красивый сюжет.
Музыка - Моцарт и Бах,
Боги - Господь и Аллах,
Люди вселяют нам страх,
Люди - вы будущий прах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439728
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.07.2013
А, если, есть нить?
Среди сотни людей...
А, если, остыть,
И забыть все скорей?
Мосты развели,
Считай, что мы в Питере.
Читай меня дальше
И в Аске, и в Твиттере.
Ты хочешь простить?
Но уже давно некого!
Ты хочешь убить
Поражение выпивкой?
Забудь и разслабся,
Забей и прощай.
Навеки останься
Ты в прошлом!
На фото лишь буду
Тебя навещать!
Спасибо за все,
За хорошее!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439703
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.07.2013
Мама їде у трамваї,
Тато на машині,
А я собі чимчикую
Уже третю милю.
Всі вертаємось з роботи:
Я, Петро, Галина.
Жаль, що в нас на всю сім'ю
Лиш одна машина...
Он в сусіда їх аж дві:
На "Рено" він рулить,
Жінка їздить на лайні
З назвою "Жигулик".
Вечір тихо наступив,
Батько приїжджає.
Хоче стати у дворі,
А місця немає!
Ми подумали тоді:
Нащо два авто нам?
Хай не буде де ставати
Сусідам - )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439513
рубрика: Поезія,
дата поступления 25.07.2013
За что ты борешься? За правду, за жизнь?
Но она ничего не стоит, просто поверь.
Время все равно приведет твое тело в могилу,
Ты один среди миллиардов, как любой муравей.
Хочешь выделятся с толпы, так дерзай,
Придумай то, что не придумал никто ранее.
Но твои мысли привели тебя на базар?
Вот оно, "независимое" воспитание!
Ты веришь в светлое будущее, правда?
Но не можешь изменить мир и себя.
Все, кто пробовал делать это в разное время,
Убивали на долю нашу планету зря.
Наша лень - она, как двигатель прогресса,
Вами пользовались просто умные ученые.
Всю жизнь шаманы и знахари изгоняли бесов,
Но сегодня мы все с вами обреченные.|
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437210
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.07.2013
Я смотрю в свой одинокий мирок,
Каждый день, каждое утро!
Ты приготовишь мне вкусный пирог,
Жизнь, ты наивна как будь-то!
Совесть часто теребит мозги,
Мол не делай то, и не делай этого.
Я готов разорваться на куски,
Вы готовы просто сетовать.
Духом земли забытый тот свет,
Что исходит изнутри тела.
В кинотеатре больше мест нет,
И наша надежда сгорела.
Ты прости, господин, за ту участь,
В преступлениях разных мою.
Обещаю, что я стану лучше,
Принесу вам победу в бою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435051
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 03.07.2013
Купишь розы?
Так каждый сможет!
Для ленивых, может
Думаешь, козырь?
Попробуй просто,
Выйди в поле,
Найди цветов море,
Почувствуй воздух.
Вступи в какашку,
Нарви васильков,
Будь мужиком,
Порадуй милашку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432413
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2013
Если ты кому-то что-то обещаешь,
Например, купить домой пакеты чая,
Или, подойти на 2 часа к метро,
Или чаду своему купить ситро,
Или девушке, банально, завтра позвонить,
Или маме обещаешь больше не грубить,
Или погулять с сестрой, сходить в театр,
Или с братиком на днях попасть на катер,
Или с другом встретиться, попить пивка,
Или на работе посидеть до вечерка,
Или тайны все держать в молчании,
Обязательно сдержи ты обещание!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430587
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.06.2013
Мне часто говорят, что я пишу не так,
И часто утверждают, что я не умею.
Позвольте, вы скажите, разве есть стандарт,
Как надо выражать свои идеи?
А может, просто, вся проблема в вас?
И смотрите на мир вы, как и все другие?
Поверьте, даже не обтёсанный алмаз
Найдет когда-то место в этом мире!
Я проживал лета, мечтал о том все время,
Чтоб быть другим, а не как все. Иным.
Я никого из вас не ставлю на колени,
Всегда мечтал для вас я стать родным.
Всю жизнь и все года, как белая ворона
Скитаюсь, сильно крыльями машу,
Вы сами на себя напялили корону,
А я и далее лечу. дышу, пишу...
P.S. Ко дню журналистики!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429769
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.06.2013
Я мечтаю! О море,
Мечтаю о звездах,
Мечтаю о том,
Чтобы ты была рядом.
О грезах, о счастье,
О детях прекрасных,
О правде и том,
Что забудем преграды.
О креме твоем от загара
На теле, красивом, родном.
Пусть все вокруг ходят по парам,
Еще я мечтаю о том...
О чистом, наивном,
Слегка торопливым,
Но вечным, прекрасным,
Таким для всех милым,
Тем чувством,
Что мы называем ЛЮБОВЬ.
:___I-ney___:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428837
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.06.2013
)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427929
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 28.05.2013
Я ніби з вовчою пащою,
Звідки в мені стільки зла?
Може чергове "пакращення"
Задобрить мене, "козла"?
Я чекаю тебе. апатія,
Коли ти зможеш прийти?
Може. хоча б демократію
Дайте ви нам сюди.
Може зарплату підвищите?
А, вибори ще не скоро...
Сидиш собі, ніби в днищі ти,
А ви у той час в ескортах.
Бабуся у вашому маркеті
Купує додому продукти,
Ви вмієте лише каркати,
Що все у нас добре. Придурки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427688
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2013
Я узяв би зброю до рук,
Якби бачив, куди стріляти.
Сивий, знахабнілий крук,
Тебе рубанув би, пернатий.
Ти образив друзів-собак?
Це зможеш зробити, з ким хочеш.
Хай свисне на горі той рак,
І вже не побачу на очі
Тебе, і твого господара,
Я мрію про це ще з Девятого.
І про те, щоб уся мішура
Сиділа у клітці, за гратами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2013
Это футболка такая пожмаканнная,
Или мы с тобой одинаковые?
Стояли, смотрели и плакали,
Смеялись, писали каракули.
Это мир такой потрепанный,
Или мы с тобой одинокие?
Мы измученные и гордые,
Меланхолики типа не твердые.
Это краски такие тусклые,
Или мы с тобою грустные?
Я всегда ощущаю присутствие,
Твое плохое, не людское.
Это жизнь, или воображение?
Ты реальность иль отражение?
Ты за мной повторяешь движения,
Ты такой же, как я, но уже не я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426181
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.05.2013
Ти в літаку, а я у "самольоті",
Ти рвеш бузок, а я "сірєнь".
Ми вдвох неначе у польоті,
Тобі читати ліньки. а мені так "лєнь"...
У тебе пес на ганку, в мене у дворі собака,
Говорю часто, ти лише балакаєш,
Ти їдеш в Харків, я з тобою в "Харькав",
Ти часто врочиш, я завжди "накаркаю".
Ти любиш червоне, а я "красний",
Ти небезпечна, я такий "опасний".
Спокус боїшся. я боюсь "соблазнів",
Я посилаю тебе в баню, ти мене у лазню.
Я "холост", ти заміжня дама,
Не люблю "кофе", а ти любиш каву.
Мені з тобою добре, та й тобі цікаво,
Але зустрітись ми не маєм права...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424756
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2013
Я знаю, я любил тебя, и обливался потом,
Я приносил тебе мед, как пчелы в соты.
И в сотый раз не буду верить твоим предрассудкам,
Сомненье. нервы, ложь, терзание, разбитые сосуды.
Круто! Ты получила то, чего хотела, знаю.
Потом ушла, забыла все и грязью поливаешь.
Возможно, я не идеал, и ты давно не королева,
Когда мы поняли это - разошлись параллели.
Сегодня я не думаю об этом часто,
Бывает, что коты скребут в душе, как по пинопласту.
Скинули балласт мы, обрели псевдосвободу,
Крупье давно раскинул нам две новые колоды.
Болото, может кто-то скажет, что теперь болото,
Но я спокоен стал, ведь знаю, куда плыть походу.
И на охоту давно уже не тянет мою душу,
Не скоро снова я построю замок, что разрушил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423631
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.05.2013
Ти хочеш жити на Манхеттені, кохана?
Ти хочеш пити дорогі напої в ресторанах?
А як же рай у шалаші? Як любов до гробу?
І знову я несу золото вищої проби.
Одягаю знову робу в новий понеділок,
Бачу, лівий чобіт просить їсти, це ж не діло.
Кажуть, що до зарплатні ще два тижні цілих,
А ти на нові шмотки видивляєшся вже ціни.
Ну ти ж подумай, заробляю дуже мало...
Які там шмотки? Хочу з друзями в пив-бар я.
Он у Сашка уже весілля незабаром,
На квіти, у конверт, на випивку, а ти за бари
Завжди мене хапаєш, аж запарила, запала
В мою душу, в моє серце, не відпускаєш.
Згоріти б краще, задушитись, чи просто вмерти,
Що ж будеш ти тоді робити після мої смерті?
Мабуть такими є на світі всі жінки,
Що чоловіка ладні заганяти залюбки.
Щоб той робив, не пив, додому гроші носив
І був не тільки в мишоловці безкоштовний сир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423480
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 07.05.2013
Ти називаєш це прокляттям,
Коли порвалось в тебе плаття,
Або панчохи, чи взуття...
У мене ж порвана душа.
На шпильках гострих, королева,
Ти ходиш, як та "каравелла".
Запалюєш чужі серця...
Я чимчикую до Проця...
Не кажу там йому ні слова,
Пусті слова - проста полова.
Мені ж він душу виллє всю,
А я мовчу собі, мовчу.
Кохання, це не те, що в мене,
Напевно, в мене такі гени.
Мовчати, бути мазахістом,
Чекати, коли рак на горі свисне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422721
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2013
Нявкають чайки. береги просторі,
Скажіть-но дітки. що це? - МОРЕ)
Співають півні, мукають корови,
Скажіть-но, що це? - Це село здорове!
Літають мухи, а чи обминає осминог,
Що це, а? - Це плаває або лежить г*вно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422425
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 03.05.2013
Комар напився крові жадно,
Неначе пяний, полетів.
От "кровосіся", от же ж падло,
Жди через літо холодів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422300
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 02.05.2013
Кулак, обличчя, кров, прокльони.
Це так не звично, це так кльово!
А потім ще, і ще... заява...
СИЗО , умовне, сонце мляве.
Кохання, парк, алея, ліс.
З одної виліз, в другу вліз.
А потім ще, і ще... заява...
Тюрма, довічне, зеки мляві.
П'яниці, лицарі, бандюги.
"В законі вори" та злодюги.
Удар, смятіння, бійка, ніж...
Труна... копає яму ківш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421757
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2013
Керує цілим стадом вівць,
Є тут овечки і барани.
Є ті що бекають на всіх,
А є поважні партизани.
Допомагає гавківник,
Туди-сюди хвостом виляє.
Овечки ждуть. Якби він зник -
Напевно легше б їм гулялось.
Для того створений так світ,
Щоб був пастух і пес гавкучий.
Щоб з тих овець ніхто не втік
І стадо збите було в кучу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419874
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2013
Забувши про людей, я згадую мурах,
На відміну від перших, другі не трутні.
З таким прогресом ви зазнаєте краху,
Хоча, у вас і так недолугі будні.
Ковшем черпаєте надра Землі?
Коли він врешті решт вже зламається?
Знову впали літаки, потонули кораблі.
А вам байдуже, ви й далі стараєтесь.
Собаки гавкають, а караван іде далі.
Можливо, собака – це моє призвання.
Я хотів би спокійно жити собі надалі,
Та мене завжди непокоїть ваша глобальність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419839
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2013
Сьогодні чи завтра для мене станеш автором,
Для тебе я залишуся простим аматором.
Твій аватар надалі мені душу гріє,
Сильний удар у мене не вселив надію.
Можливо, краще нам, щоб ми не спілкувалися,
Не можу відірвати очі від твого лиця.
Якби палив, пускав би кільця диму,
Ще й зліва чорний янгол каже: кинь цю риму.
Для мене вірші це хобі, це більше, це ремесло,
Життя для мене як річка, а пісня як весло.
Я човен, що пливе до твого материка,
Нічого, що я не Колумб, ти не Америка.
Моя рука все писатиме й далі пісні,
Життя без тебе – ніби страви в їдальні пісні.
Ти наче поруч, наче тут, ти завжди онлайн,
Та смс на телефон пише лише лайф.
Забути кохання?
викинути його у смітник?
Ти знаєш, мабуть це не реально.
Та за все своє життя я до всього звик.
Хтось озирався, йшов по воді, я по асфальту,
Де просто калюжі, болото, бруд, розлита фанта.
Твого фаната ти сама рішила вбити,
У переносному сенсі, тепер залитий він.
Немає посмішки, одні лише зморшки,
І під очима мішки, розбиті під ногами горщики.
В іграшки ми гралися за виграшки,
Напевно, ти щаслива зараз і знімаєш вершки.
А я у ящики складаю весь непотріб зі столу,
І сам себе таким вважаю, адже зіпсований.
Профінансований своїм заводом біднуватим,
Давно не можу вже нести для нього гідну варту.
Та заспокоюсь, я знаю, що чогось тут вартий,
На цьому світі, в цім житті, для мене ляжуть карти.
Але я був би щасливим і мав би долю тепла
Якби була кнопка, під назвою «Stop Love».
Забути кохання?
викинути його у смітник?
Ти знаєш, мабуть це не реально.
Та за все своє життя я до всього звик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2013
Вступаю в бой с самим собой, как больно.
Хранить любовь в этом старом фотоальбоме.
Стоит на полке, напомнит снова он мне
О той, что подарила мне белый свет.
О той красивой, нежной и искренней,
О той наивной, честной, я помню искры в ней.
Она любила природу, любила мир, зверей,
Мы с ней смотрели на воду, на блики фонарей.
Апрель, тот злополучный месяц весны,
Я б лучше каждый день видел кошмарные сны.
Пусть говорят, что мы ценим то, что теряем,
Какое же красивое это слово – мама.
Благодарю тебя за то,
Что подарила мне тепло,
Что подарила место в этом мире
И я достоин звания твоего сына.
Рука в руке, идем мы с ней по полю,
Приемник я включу мыслей на полную.
Брызнет водою небо обоймою,
Спасибо небо, голову дождем обмой мою.
И дальше я иду один, нет ее рядом,
Вокруг все вертятся и мчатся, как шары в бильярде.
И если нету в мире правды, со всем смирюсь,
Кому-то зубы в платине, а кому-то флюс.
Запутаюсь – я не боюсь, нет, ни грамма,
Все с небесного алтаря видит мама.
Вид усталый у меня или все нормально –
С небесного алтаря видит моя мама.
Благодарю тебя за то,
Что подарила мне тепло,
Что подарила место в этом мире
И я достоин звания твоего сына.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418711
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.04.2013
Не спить Іван, не спить Катруся,
Бо їх батьки всю ніч ї*уться.
Така держава в нас дурна -
На двокімнатну не хвата...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418328
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.04.2013
Двадцять один грам...
Здається. це так мало.
Куди ти полетіла, мам?
Далеко за океани?
Ти знаєш, я тут не один.
Але тебе так не хватає.
Вважаю, що достойний син,
Я більшого доб'юся, знаю!
Буває важко на душі,
Буває спека або холод.
Буває я пишу вірші,
Вони для мене, ніби жолоб.
Пробач, на цвинтар не ходжу,
Але в моєму серці ти
Завжди як лампи абажур:
Мені дорогу освіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418227
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2013
Щодня катаюсь на маршрутному автобусі,
Але одного разу у міський тролейбус сів.
Ого, як дофіга бабусеньок та дідусів,
Ну куди ж ви їдете в годин так сім?
Лови таксі, одна мені гугнявить під ніс,
Щось не подобається, візьми і злізь.
Я стримав злість і промовчав тихенько,
Нема сидячих місць, стій собі, старенька.
А зараз скромно сємки полузаю у жменьку,
Передавайте за проїзд – кондуктор Женька
Кричить, немов він навіжений, скажений,
В рогатому усякі: злі, і навіть чемні.
Ось приклад другий: дівчина по телефону,
Сміється радісно і голосно говорить.
Тут матюки в ефір і просто бранне слово,
Тобі би, малолєтка, сидіть на стадіоні.
Але як би там не було,
Тролейбус – то великий вулик.
Вези мене вперед, давай,
Я не боюсь тебе, сарай!
Їдемо собі ми далі в вщент набитому сараї,
Немов у банці шпротів в автоклаві.
Якійсь там тьоті Клаві наступив на ногу,
Ой, наробила крику, я ж не хотів, їй богу.
Он бачу друга Сергія на задньому сидінні,
Хотів пробратись до нього, але немає вміння.
Немає змоги, зробив лише два кроки,
Вже ні туди і ні сюди, ще й збоку чую докір.
Доки ми ще будемо так їхати,
Ледве бачу за вікном чиїсь хати.
Лиш свою би я зупинку не пропустив,
А хоча, все одно на роботу вже не встиг.
Якщо Вінниця – це велике село,
То тролейбус – велика лавка у селі,
На колесах, в яку вміщаються всі,
І старі, і молоді, і великі, і малі.
Але як би там не було,
Тролейбус – то великий вулик.
Вези мене вперед, давай,
Я не боюсь тебе, сарай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418157
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 13.04.2013
Сонце уже дуже низько,
І небо заволокли хмари.
Скоро із нього бризне,
Ви сидіть собі далі у барі.
Кров'ю налиті ваші очі
Серця давно стали каменем
Ви кидаєтесь, на кого хочете,
Навіть на уже поламаних.
Біль у моїй душі нестерпний,
Як же хочеться змінити світ.
Але, може, завдання померти?
Перед тим проживши сотні бід...
Кохання, дружба, щастя, радість
Ми багато про це говорим.
Я хочу. щоб у твою приватність
Не залізли смуток і горе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418133
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.04.2013
Де ти, о мій поводир у спідниці?
Смугла шатенка чи брюнетка бліднолиця..
Чи просто киця, така біленька пухнаста,
А чи жар-птиця, у веснянках. золотаста?
Де ти, мій прокурор у вечірній сукні?
Скоро не згледжусь - вже й тридцятка стукне.
Колись був хлопчиком маленьким і думав,
Що 25 - це велика й кругла років сума.
Де ти, моя казкова друга половинка?
Та хай хоча би малесенька четвертинка...
Літа проходять, я все більш не вірю, що ти є
Але надія як у всіх, остання зогниє.
:___I-ney___: 08.04.2013
21:26
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416853
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2013
Я загубився у полоні твоїх чар,
Навколо сотні, тисячі інших дівчат.
Але мене до них не тягне, просто знай:
Ти просто квітка. просто сонце. просто рай!
Твоє волосся відрізняється від всіх
Скажи, змогла би ти? Ніколи я б не зміг
Забути ту, яка щодня у серці тут
Заповнює мені колишню пустоту.
Я знаю скажеш, що слова мої пусті...
Ісус був також розіп'ятий на хресті!
За нізащо, за просто так, за примхою.
А я живу весь час - тобою дихаю.
Можливо, не завжди вірші читаєш ти
Оті, що шкрябаю... Прошу тебе, не йди!
Із мого серця, із душі, думок моїх,
Залишся тут на час, на день, навік!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2013
"Мої руки нічого не крали" -
Так казав колись наш Президент.
Але звідки у нього корали?
Але звідки у сина той "Мерс"?
Як у казці про вовка й лисицю,
Але ж хитрий у нас "Леопольд".
Посадили невинну синицю,
А журавель летить на курорт.
"Мої руки нічого не крали" -
Так не скаже тепер Президент.
Бо його уже двічі карали,
Потім зняли судимість в момент.
Син Глави не на "Мерсі", а "Бентлі",
І мільярди у банках лежать.
Закрутити б усім їм той вентиль,
Але ми... не керуєм, нажаль.
І навіщо ми їх вибирали?
З кожним разом на вибори йду
Неохоче... Надія вмирає...
Коли ж виведемо весь цей бруд?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408035
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 11.03.2013
Кажуть, що у котів дев’ять життів,
У мене лишень одне.
Я б прожити його так достойно хотів,
Та навколо жебрацький вертеп.
Гарні декорації – торгівельні центри,
Надбання не нації, а лише процентів
Тих глядачів, що в залі крадучи
Мають долари і центи, а не копійчини.
Ніби без причини нас жити вчили,
При цьому неустанно конкурентів мочили
Наші вчителі, та їхні вчинки
Не тотожні з їх чином та Вітчизною.
Кожен другий у Раді єврей,
Ну а де ж українці?
Хай буде навіть так, тоді де Мойсей,
Для якого ми будемо вівцями?
Я не вірю, що нашу структуру
Не зрушать наші потомки.
Я не хочу, щоб наші сини-ясени
Тримались за боєголовки.
Але все неминуче настане
І стане на свої потрібні місця.
Не лякай надзвичайним станом,
Він торкнеться й твого обійстя.
Наче ми розумні,
Наче люди путні.
Але ми в руїні,
Ми й далі будем жити в театрі «Україна»
Зараз Вітя при владі один,
Та раніше був інший Вітя.
Перед ними сиділи на троні по черзі
Рудий і сивий – два Леоніда.
Я не хочу сказати: «Хтось гірший, хтось кращий»
Але скажу прямо:
Як і всім українцям, кортить і їм
На себе тягти одіяло.
І скажіть, мені люди, навіщо майдани,
Навіщо стояв я там?
І навіщо кричав я там р’яно:
«Слава героям і Ющенко Так».
Не здійснились мої сподівання
І правди не було в наших ногах.
Ну а зараз прийміть привітання,
Ви добились, що хтіли сім років назад.
Вже двадцятий рік іде
Нашої незалежності.
Ой, середній клас, ви де?
Відчуваєте себе незалежними?
І руйнація пивом і планом
Без планів так плавно заплавить заплавом,
Що в прекрасний момент у театрі
Навіть наших героїв не стане.
Наче ми розумні,
Наче люди путні.
Але ми в руїні,
Ми й далі будем жити в театрі «Україна»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408034
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 11.03.2013
Мій світ такий самотній,
перед очима стан нотний,
а за вікном сотні вогнів.
Ти здурів – казали мені, але ні,
Топити самотність в вині й надалі?
Наталі – образ дівчини гарної замінить її
Уві сні. І сніг скоро впаде на плечі і біль
зникне, в душі запанує метіль.
Зимно щось тут! Але Бог з ним!
Треба викинути брухт, чекати на зливу!
Можливо пасивно реагую на зміни,
Може цукор не кращий за цукрозамінник?
Не треба нести мені тої квітки чарівної,
Я не з тих і не стихну, горітиму й далі.
Напевно ти знаєш, на життя я наліг.
Тримає, не відпускає мене
Самотність тих же манер,
Що й світоч в руках Прометей.
Шукаю таких же самотніх очей.
З ніг падаю, встаю, далі собі йду,
Моменти згадую життя колишнього.
І лиш надія на Всевишнього одного.
Рік за роком іде, все більше нових ідей
і людей, навколо все більше чужих дітей.
Хотів різноманіття, отримав безкрайню пастель.
Не вистачає істерик, і стерті всі фарби
Стеля повисла, чекає обвалу.
Усмішка з твого овалу обличчя
Ти гарна крізь всі протиріччя.
Тримає, не відпускає мене
Самотність тих же манер,
Що й світоч в руках Прометей.
Шукаю таких же самотніх очей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396661
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2013
Рука поета не подасть негарно,
Вона ніколи не вкраде чуже.
Рука поета душу хоче вкласти
Щоб все написане завжди було живе.
Живе і гарне, як сади й діброви,
Як соловейка спів живого у гаю.
Як немовля, що чує колискові
Своєї матері, як Бога у раю.
Рука поета зачарує того,
Хто цінить спів, мелодію, слова.
І того, хто не носить роги,
Проте у кого на плечах є голова!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396658
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2013
Стільчик, стіл, комп'ютер, клава.
Чашка. вушко, пальці, кава.
Провід, плеєр, вуха, повість.
Смуток, біль, самотність, совість...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393412
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.01.2013
Я хотів би жити для тебе,
Чи хотіла би цього ти?
Я дістав би тобі зорі з неба,
Та, напевно, я не крутий...
Я хотів би бути коханим,
І писати до смерті вірші.
Ти для мене ніколи не в'янеш,
Але ми - насправді чужі...
Я хотів би тримати руками
Твою талію ніжно завжди.
Ти життя проживаєш кусками,
Я не маю в такому нужди.
Я хотів би жити для тебе,
І усе відчувати разом,
Та хіба для тебе це треба?
Я побачив з тобою лиш сон...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2013
Е йо, а я дивлюсь на дзеркало,
Як в церкві я, немов Ісус знятий з Хреста,
Ікони вже померкли там.
Померлий птах вже не літа, не ті літа,
Вже не так сильно сяє у душі ліхтар.
Мухтар, собака, як дитинча заплакав,
Заскавучав, неначе він також втрачав красу тих чар.
А скільки чвар він пережив за тих дванадцять років,
А скільки кроків непотрібних, в голові мороки.
Миттєві блоки того бідного життя так пролітали, а матері пісень співали.
Колись в колисці, а чи в мисці, в чемодані…
Були часи, я пам’ятаю мами руки духмяні.
На небесах колись погасне зірка моя,
Руки простягну ввись, а під ногами земля.
Роками гуляв по безкрайніх полях,
Надію шукав, як знайшов – то упав.
І прагнув піднятись, але сили втрачав.
Ведіть мене вперед, о журавлі натхнення,
У другому куплеті буде менше повсякдення.
Про злети і падіння, про смуток і весілля
Набридло вже писати, просто хочеться спокійно
Забратись у комору подалі від принад і трону,
Вже потяг тронувся і тонуть тонни томів молодості
Колоди стін заваляться колись, впустіть
Кота на стіл або у теплу постіль.
Той милозвучний постріл лунає досі в голові
Кохання проситься у гості, загубив ключі.
Ночівля тут, ба, навіть більше – зимова сплячка,
А на обличчі самоти мов посмішка дитяча.
На небесах колись погасне зірка моя,
Руки простягну ввись, а під ногами земля.
Роками гуляв по безкрайніх полях,
Надію шукав, як знайшов – то упав.
І прагнув піднятись, але сили втрачав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386077
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2012
Світло одинокого ліхтаря здалеку видно,
Так само, як і мій погляд, що летить десь увись.
Зупинись, подивись зі своєї ти накидки,
Так швидко плине час, куплені в один бік квитки.
Кидки з неба, куртки з секонда, це все?
Правильно, цього повинно бути достатньо, але.
Білі алеї не в нашій пам’яті уже,
Біла фея тікає, прийде знову зелений день.
Аквареллю малює художник свою картину,
Вже не сірі тони переважають, о, як красиво.
Сива стирчить, як пальма в оазисі, волосина,
Одна єдина, нагадує про минулу дорогу в тепер.
Те пекло замінить сонце на благо і рай,
Я прихід цієї радості уже відчуваю.
Музика грай, мелодійно, чудово лунай,
Я тихенько собі співатиму й надалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379395
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2012
Я буду тримати тебе, не відпущу,
Губи цілувати, ховати від дощу.
Хай буря не вщухне, і вітер не стихне,
Не дам тебе образити, від лиха захищу.
Як віщун, розповім про наше майбутнє,
Хочу щоб усе було незабутнім.
Чи то сірі будні, чи святкові дні,
Надіюсь скажеш так мені, а чи скажеш ні?
У вогні, наче, ми лише одні, значить
Це не лише сліпе кохання, хочу бути зрячим.
Але навряд чи град, чи може спека
Заставить відійти мене від тебе так далеко.
І мені вже не лячно, тобі завдячую
І дякую батькам твоїм за вдачу твою.
Здачі даю ворогам, зайчик, тебе люблю,
Про це усьому світу розкажу.
Світло чи темрява,
Байдуже, певно нам.
Суша чи океан,
Будь завжди поруч.
Одна ти на мільярд,
Одна ти із міріад
Зірка що сяє так,
Мов сонця обруч.
Я хочу, кохана, щоб квіти не в’яли,
Щоб наші поля не заросли бур’янами,
Щоб наші серця завжди бились в унісон,
Я ущипну себе за руку – а чи це не сон?
Наче сонце зійшло з небес, - сяєш поруч
Ти прекрасна в будь-яку пору.
Для тебе буду берегом, ти для мене морем,
Надіюсь, що кайдани почуттів не розірвем ніколи.
Хей-я, ти моє натхнення,
Радість моя, моє повсякдення,
Мої переживання, мої бажання та ідеї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2012
Расскажи, как это – тебя не любить,
Растопили лед в сердцах наших они,
Эти палитры нашего мира, эти мотивы
Нашей молитвы.
Как алгоритмы, запутаны дни,
Под одеялом скрываем огни.
Крыльями взмахни, как бабочка Махаон,
Но не улетай от меня так далеко.
Мой Телеком настроен на твою волну,
Мой телефон ждет от тебя сигнала,
Если я для тебя работодатель, то
Мне кроме тебя не надо больше персонала.
По волнам парусник вперед несется,
Это я бегу к тебе, мое ты солнце,
Лечу к цели, как мотылек к фонарю,
Люблю тебя, моя родная, зис ис фо ю.
И под облаками мы напишем слово любовь
Белыми цветами разрисуем Богу окно.
Что нам дано? Это любовь, это все то,
От чего так бурлит и закипает в жилах наша кровь.
Я за океаном, ты за горизонтом,
Я под облаками, а ты под зонтом.
Но зато, если я дождь, то коснусь
По любому хотя бы твоих прекрасных ног.
Мой Бог, мой рок, моя судьба ты,
Помню выпускной, великолепные банты.
Дым сигарет наполняет твою комнату,
Этот дым – я, заполняешь мной пустоту.
Пусть идут прочь все переживания,
Впусти ту ночь в тайные желания.
Наши ожидания опередили небо,
Это взмыли ввысь белые лебеди.
Были или не были в пустыне одни,
Быль, а может небылица этот наш мир.
Знаю лишь одно я, что Бог нас сотворил,
Чтобы улыбались всегда друг другу мы.
И под облаками мы напишем слово любовь
Белыми цветами разрисуем Богу окно.
Что нам дано? Это любовь, это все то,
От чего так бурлит и закипает в жилах наша кровь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307597
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.01.2012
Глотая крокодиловые слезы,
Он сидит и плачет, думает, что все серьезно.
Глупый мальчик, узнал, что нет Деда Мороза,
Руки прячет за спиной, вид грозный.
Гроздьями нависли эти сказки,
Мама, папа, а как же ваши ласки?
Зачем вы врали мне целых шесть лет?
Зачем пускаете в эфир эту жесть, бред?
Это шествие обманутых фраз,
Это лезвие правды режет не в первый раз.
Но и не в последний, знает пусть весь мир,
Что отца наследник будет в курсе всех вин.
Вкус кислых мин родители испытают,
Еще не однажды и не дважды, знают.
Такая жизнь у нас - обманы да иллюзии,
Поломаны игрушки, всё такое грустное.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307141
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.01.2012
Я ненавижу этот мир
Потому что он настолько некрасив.
Мир людей, которые не строят, а ломают,
Мир из завистей, с печальными домами.
Где бедняки выживают, а дураки все сжигают,
И кулаки распуская, думают, все решают.
Шару выбирают, предпочитая знаниям,
Пары пропускают, Леся Украинка есть в кармане.
Манит сигаретный дым кого-то, кто-то наркоман,
Часто ощущаю я, что попал не в тот роман.
Не тот туман, что в детстве так окутывал,
Валит не Любэ, а рэп с колонок и сабвуфера.
Самбуку смотрим на экранах, а не Простоквашено,
Американщина влияет, а не просто наше, но
У нас свое метро, у нас свое кино,
У нас свое, а не французское шампанское вино.
Разве ты видишь счастье в монетах?
Во власти, каретах, карьере, обедах?
Может быть, счастье совсем и не в этом,
Счастье в красивых природных сюжетах.
А солнце медленно умрет, наутро снова воскреснет,
Вадим бутылку возьмет снова на крестик.
Снова на весь мир будет кричать
Что любит Дашу, но она с другим опять.
Даже маленький мальчик сегодня любит драже,
Ну а завтра уже любит сладкий дюшес.
Изменчивый мир, недавно пять часов, теперь шесть,
Сегодня Пашин Порше, завтра Ванин шест.
Шествие крестное, люди в рясах, куда вы идете?
К чему стремитесь? Библию в массы ведете?
Разве не к деньгам и власти вас тянет, скажите честно,
И не удивит, если ладану предпочтете честер.
Чисто все по-братски у мажоров в пиджаках,
Как мне в этом мире выжить, братка, скажи как.
Может я нарисовал все в серо-белых красках
Солнце возрождалось, освещая людям каски…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306082
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 12.01.2012
Здавалось, що такого не буває,
Здавалось, Інтернет – це просто гра.
Здавалось, що вона мене кохає,
Але настав і цього разу крах.
Я переможений, вона – не переможець,
Бо переміг над нами Інтернет.
Здавалось ні емоцій, і ні міміки, а може,
Ще легше так потрапить до тенет.
Напевно, не даремно так назвали -
Всесвітня павутина – наче той павук
Обвив її, мене, окутав… Перетравить!
І виплюне, як непотрібних мух.
Різниця в віці, кілометри, перешкоди,
Не думали тоді, що так буде.
Ну а тепер, немов у переходах,
Ховаємось від почуттів, людей…
P.S. Знаю, що банальщина…..
все одно… це зарашні переживання…
пройде…...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2012
Плавать! Как мне это нравится делать…….
Баловать плавники, показать животик белый
Солнцу. Рыб накрыть могучим телом смело.
Соль ту проглотить, уловить все децибелы
Звуков, что доносятся откуда-то с берега,
Вереск там, верят там, знают, что у моря Беринга
Очень холодно, не так как здесь, здесь Южная Америка
Но, тем не менее, там дельфины – белые бока.
Я не похож на них, но тоже назван я дельфином
Бутылконосым, или просто афалиной.
Не с кислой миной, а с красивою улыбкой,
Не злобная рыбина, а добрая рыбка…
Играю вместе с жителями морской пучины,
Как красиво там, в этой водной паутине.
Рифы из кораллов, плавают, пыхтя, наутилусы.
Их синусы углов так забавны для меня!
Припев:
И никогда не знаешь, что тебя тут ждет,
В этом море Карибском. Я хочу
Совершить серьезный под водой полет
Без страха и риска. Я лечу……
Карибы, море, дом мой просторный,
Необъятный, огромный, из воды, такой приятный.
Вряд ли помешают мне пираты, их раскаты
Выстрелов оружия, не выпрыгну наружу я.
Перепалки, брань, удары, судно о судно таранят,
Щепки, вёсла, крики, ткани. Сундуки уже на дно упали.
Многие ничего до этого не понимали, а сейчас узнали,
Что их смерть близка и неминуемая.
А я размахивая своими плавниками
Рассекаю волны, наконец-то достигаю
Человека, что барахтается в море…
Будь спокоен, хватай плавник, теперь нас двое.
Зачем вам войны? Зачем вам, люди, войны?
Иль не хватает вам других несчастий, горя, боли?
Вот история о том, что все дельфины благородны,
Взяли бы пример, с афалины, народы……
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304660
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.01.2012
Ти знаєш, я тебе кохав…
Таку красиву, до нестями…
Та небо синє, сонця сяйво
Затьмарили красу тих чар.
Ти знаєш, я тебе кохав…
І вітер віяв мов зі Сходу.
Рослини пили жадно воду,
А я хлебтав тепла узвар.
Ти знаєш, я тебе кохав…
Колись ти вийшла на подвір’я,
Така убрана, мила, вільна,
А я пісень тобі співав.
Ти знаєш, я тебе кохав…
Руками ніжно обіймала,
Немов квітник ти поливала
Мене, та раптом я зав’яв.
Ти знаєш, я тебе кохав…
Та не кохаю зараз, люба,
Надіюсь, це тебе не згубить,
І знай, що я тебе кохав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2012
Вона боялась жити серед звірів
Серед сумних помилок, серед прямих ефірів.
І кожен крок наступний, як ніж у ногу,
Вона боялась відчувати присмаки тривоги.
Признаки підмоги здавались незначними,
І на душі тягар, без батька дві дитини.
Одне у дитсадок, а інше зовсім немовля,
Робота, дім, сім’я, робота, дім, сім’я.
Проходили літа, і пролітали зими
Вона була сама тоді, сказала: «Буду й нині».
Дітей не дам в обіду, вітчима не треба їм,
Вже скоро й старший приведе невістку в дім.
Привів, прийшла красуня в обійстя,
А кіт уже почув не те, їй сукні обістяв.
Вона ні їсти не варити, ні хазяйнувати,
Ні прасувати, ні роботи, ні прясти, ні прати.
Якесь таке не путьове, одне і друге здибались,
А ще є менший, Артьом, спортсмен, футболіст.
Надію мати на нього весь час собі покладає,
Вона не знає, що її та її сина чекає.
В якусь компанію потрапив, а там наркомани,
Почав із дому тягнути прикраси, золото, і money.
Жаль маму, жаль сина, жаль усіх,
Вона жаліла, що сама! Життя крізь жалюзі.
Мораль цього вірша: не завжди буде, як хочеш,
Ти прагнеш щастя їм щодня і щоночі.
Коли вони малі, ти бачиш ясні очі синів,
Коли вони великі – то неначе звірі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304408
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 05.01.2012
Калейдоскопы серых дней
Сидели шлаками в душе моей
Свирели плакали среди камышей,
А у меня как будь-то камень на шее.
Атташе ее не подпускал ни на шаг,
И на шелест мой просыпался оскал.
И не шевелясь, я боялся тех скал,
Чтобы не упасть в ту дыру, где я спал.
Она модель, она красивая очень,
А у меня только смысл между строчек.
Я променял бы его на прочность, впрочем
Я не узнал бы, что такое одиночество.
В кругу моих друзей или отрочестве
Преобладает красочное общество,
Но калейдоскопы серых дней
Продолжают сидеть и дальше в душе моей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304400
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.01.2012
Навіщо дарувати квіти, а потім їх м’яти,
Навіщо так хотіти жити, а потім зав’янути.
Я і ти – історія буденна, не примітна,
Раніше так була мені потрібна, як повітря.
Вітряки колишуть під собою трави,
Відчай, кинь, мене ти знову в чорний траур
Віднайдеш собі ти кращу – так усі казали
Я неначе біг у хащі, а не в просторні зали.
Втекти від цього світу, втекти від цих думок,
Поринути у вітер, старатись, щоб не змок.
Засяяти, як свічка, проникнути в пісок,
А може просто кулею собі пошкодити висок?
Та ти не ідеальна, як і я, як всі,
Та іноді думки в голові: візьми таксі,
Поїдь до неї, у світло, із пітьми, та ні,
Навіть, якщо вона не скаже но, скаже сі.
Коли вже гарна усмішка замінить сіль,
Коли Ремарка книжка звільнить мій стіл.
Коли наповнена діжка вином не буде виною
У тім, що заливаю ним самотності своєї біль?
Іноді, часом, згадую те, як ми були разом,
З шостого класу і до кінця, до розбиття пазлу.
А скільки років від початку, тринадцять чи більше?
Залишилось писати лиш про ті часи вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304186
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2012