| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
щоразу ввімкнувши свій мозок зранку, чекаю звістки що комусь потрібна.
чекаю на телефоні.
чекаю в інтернеті.
чекаю вдома.
чекаю на вулиці.
чекаю годину, дві, пів дня, три дні, неділю, сім місяців або ж навіть і рік.
але потайки закрадається думка, чого?? чого ж ти чекаєш??
слова, діалогу в соц мережі, посмішки, може дзвінка, чаювання з близькими людьми, поцілунку, прогулянки, чи ж просто доторку до тієї клятої шкіри? чого? ЧОГО САМЕ???
а відповіді немає.
на жаль нас запрограмували саме на те, що МИ маємо чекати звісточки, того меседжу, що ти комусь потрібен. обов'язково ти. але зовсім не задумуємося чи хтось потрібен нам, саме тобі, так тобі що читає зараз. отак й минають дні в цілковитій самотності.
й нас таких 7 мільярдів. 7 мільярдів гнилих душ, що чекає.
хватить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478660
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.02.2014
ахххх!!
так приємно. так пахне п'янким дощем.
ох, цей озон явно колись зведе мене з розуму.він огортає тебе ніжною ковдрою запаху.
йдеш попри чийсь сад, й додаються краплинки солодких ароматів квітучих дерев, й твій мозок в стані ейфорії! твої рецептори настроєні по максимуму, й ти - ооооо тааак!!!! - отримуєш стільки насолоди, отримуєш найсолодший в світі оргазм. й в якусь мить ти усвідомлюєш все й нічого.
ти цей дощ.
ти цей озон.
ця мить.
ця пів миті.
ця ейфорія.
проте це лишень запах, лишень повітря. всього лиш.
й потроху усвідомлюєш - не так й багато тобі треба для щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478658
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.02.2014
Із вуст в уста,
перетікало бажання нестримне.
Палало тіло і душа.
Здаввалось, все навколо нас горіло.
І ми немов й не ми,
переступали всі межі й закони.
тільки я, і вуста, тільки ти.
Ламали всі свої заборони.
все летіло вмить шкереберть.
плащ та самотній стілець у прихожій.
картина у спальні, де гордий олень
туфель та джемпер, що на тобі сьогодні.
Ми здіймались, мов птиці, та падали вниз
наче з відчаю, що це лишень сон,
й відчайдушно боролися втримати мить,
коли душа в душу зливалися двох.
огортались щирістю закоханих поглядів.
пьяніли від доторків холодних рук до щоки.
відчували биття сердець під долонями.
потопали в почуттях та емоція вмить.
вся чарівність дитячого погляду,
залишилась й сьогодні, і навіть в цю мить.
я кохаю безтямно доторк рук холодних твоїх.
Бо є тільки я, і вуста, й тільки ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374446
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.10.2012
Це почалось декілька місяців тому. Я закохався. Банально звучить але воно дійсно так.
По моєму тілу пройшлась іскра любові. По ньому продув легкий, духмяний, солодкий подих весни, та згодом все це перейшло в пожежу. Спалило воно мене до тла. Не залишилось нічого.
Душа побачивши пустоту в серці злякалась і бажала вирватисьна волю.
Я тримав Її! Обидві руки тримали її! Та вона прагнула туди, до світла— на волю! А в серці темно; а в серці пустота; там дуже холодно й страшно. Душа просилась на волю, а я тримав.
Та зовсім скоро і маленькій місциночці, зовсім крихітній, саме там, де ніхто ніколи не дивився— загорівся вогник. Ні, ні, навіть не вогник - а малесенька іскорка. Я її назвав надією.
Час від часу вона спалахувала. Рідко але горіла. Вона жила! Душа пригледілась до малесенької іскорки такого ніжного, легкого, як подих весни… І знову злякалась! Ні! Вона не переживе ще однієї пожежі. Знову холод. Переживати той смуток.Ні! Страх посилився в душі.
При кожному спалахуванні іскорки вона, лякаючись, бігла в ту місцинку, ту крихітну місцинку, в серці - і намагалась вбити її, загасити її. Це я назвав недовірою.
Та коли я вдивлявся в душу, вона мені лагідно усміхалась і запевняла що все добре! "Іскорка з’явиться і вонаро зпалить вогонь, що зігріє холодне, відморожене серце." І нарешті все буде добре. І це я назвав брехнею.
Та зовсім недавно в душі з’явився вітер. Він почав вити, завивати, лякати душу. Але вітер той був теплим, лагідним, ніжним тай грів душу. Та сильно вив та скиглив; жалібно скиглив та грів. Інколи навіть обпалював душі руки, пальці, лице. Але душа терпіла, адже їй було тепло й так спокійно. Ми могли грітись в тому вітерці, калічити і нівичити душу допоки він не вщухне. І це я назвав спогади.
Та сьогодні душа не вгледіла іскорки. Та ж перейшла в вогонь. Все почало горіти, адже мені зателефонувала та, яку я щиро і палко кохав. Вона прагнула зустрічі. Душа горіла. Вона плакала. Захлинаючись в сльозах, вона благала й молила не йти. Їй боляче! «Не йди»- тільки й було чути в голові. І це я назвав розумом.
Та я не зупинився! А в серці пожежа - душа згорала.
І ось я стою під дощем. Чекаю. Її нема. Яка іронія. Нема.
В серці вже все згоріло. Йшов дощ.
Душа вся скалічена, обпалена й скривджена, лежала в тій маленькій місциночці. Вона безупинно плакала. Їй боляче.
Та ось, дощ став лити ще сильніше, і душі стало надто холодно. Душа злякалась. Вона хотіла знайти теплий вітерець. Але й той вщух. Немає, пропав. І це я назвав втраченою надією.
Душа мерзла разом з тілом. І раптом, вона згадала про те цілюще світло, тепле світло, про те чого вона прагнула опісля пожежі — про волю!
Йшов дощ. Я сам замерз. Мої сили кудись зникли. Я впав, і з моїх рук вирвалась душа. Я її не втримав.
І ось я бачу як вона скалічена й понівечена, проте усміхнена, летить до теплого, ніжного світла. Світло таке правильне тай спокійне. І це я назвав раєм.
Я лежав під дощем. Я її не дочекався. В голові гуло лиш одне слово. Це слово означало всі драми, комедії, епопеї душі та серця. І слово це було — життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320805
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.03.2012
З тобою я наче вітер.
зганяю буднюю пелюку,
дай ж мені скоріше руку,
ти для мене повітря.
З тобою я наче зорі.
іскряться мої темнії очі,
будь же цієї ночі,
моїм примарним сузірьям.
З тобою я наче та птаха
щоразу здіймаюсь у твоїх руках
як бачу щось більше в очах.
кричить душа твоє імя
З тобою я наче вічність.
легке відчуття тривоги,
кудись несуть мене ноги,
туди де минають століття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314829
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2012