| Сторінки (1/13): | « | 1 | » |
Твоя любов безмежна і священна,
Як Всесвіт, що не має берегів.
Вона для мене й досі незбагненна…
Сильніша від недугів і років.
Мене завжди з пів слова розумієш,
Втамовуєш і страх, і біль, і гнів.
Зі мною завжди плачеш і радієш,
І не шкодуєш добрих ніжних слів.
Не знаю я, де ти береш наснаги,
Щоб випромінювать свою любов.
Де б не була я, на твої пороги
Вертатимуся, Мамо, знов і знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454143
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.10.2013
Душа моя, вгамуйся. Я благаю
Тривог холодний вихор заспокой.
Який і сам не зна чого шукає
Поміж руїнами забутих Трой.
Цей вихор зруйнував оту фортецю,
Що будувалась майже двадцять літ.
Залишив у душі лиш порожнечу
Й від мрій моїх ледь-ледь помітний слід.
На серці вистудив холодну крицю,
Що почуттям прорватись не дає.
З мого плеча зігнав натхнення птицю…
Це все мені спокою не дає.
А я без творчості не можу жити.
Моя душа зачахне просто так.
Мені, як сонце, треба пломеніти,
А не жевріти, як в печі вугляк!
Я наче в темнім лісі заблукала.
Лиш сумніви-тумани в голові.
Які Ти, Доле, скроїла лекала?
Які стежки ти виткала мені?
06/10/13 22:02
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453048
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2013
Ти можеш все! Ти просто вір у себе!
Твоя душа, немовби космоліт,
Який літав колись високо в небі
І Кимось був закинутий в цей світ.
Хай мрія, мов зоря, щоднини світить!
Хай сила в кожнім подиху живе!
Хай завше віє лиш попутний вітер
Й ніхто тебе з маршруту не зіб’є!
На все у світі є своя причина.
Свою причину має й твій політ!
Ти просто пам’ятай, що ти – Людина.
Плекай в душі любові дивоцвіт!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321396
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2012
Я починаю цінувати тишу –
Даю я волю всім думкам своїм,
Лише тоді мій розум вільно дише,
Полинувши у ріднії краї.
Полинувши туди, де батько, ненька,
Де липа у зажурі шелестить
І в травні чути пісню соловейка...
Від його пісні щось в душі бринить...
Я зрозуміла: дім – то та оаза,
Серед життя сухих високих дюн,
Де не страшна мені ані проказа,
Ані жахливий смерч чи то тайфун.
Коли на землю батьківську ступаю
Як мандри закінчилися мої,
Я звідти мов енергію черпаю –
Енергію любові й доброти.
З’являється бажання щось творити
І спокійніше в жилах кров тече.
З’являється бажання далі жити
Під впливом світла дорогих очей.
Я очі ті ніколи не забуду!
І настанови пам’ятаю теж!
Не знаю, де в майбутньому ще буду,
Та серцем залишусь удома все ж!
Так хочеться, щоб пролунав у тиші
Ласкавий голос мами, братів бас.
І роком видаються мені тижні,
Хоча так швидко пролітає час.
Скували міцно серце тиша й туга
За місцем, де на мене завжди ждуть.
Хотілося би мати поруч друга,
Який крізь тишу зміг мене почуть.
02.03.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318502
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2012
О музико! Неси мене на крилах
Цих трепетних і боязких надій!
Зроби так, щоби не перегоріла
Я в полум’ї своїх гарячих мрій.
Хай муза, музика і ніжна нота
Від всіх печалей душу бережуть.
Засяють як ранкова позолота
І віру у майбутнє повернуть.
Маестро, й далі грай на струнах серця.
Лиш обережно – їх не обірви…
Лиш тільки їх рука твоя торкнеться –
Я поринаю в неземні світи.
Мій розум твоїм чарам піддається,
Фантазії зринають в небеса.
Бурхливим водоспадом пісня ллється,
Туманом веселковим воскреса.
Мелодія розвіє хмари суму,
Лиш срібний дощ впаде на полотно.
З глибин морських усі скарби підніме,
Що довго були сховані на дно.
Усі найпотаємніші бажання,
Приховані під зоряним плащем,
Приховані під маскою мовчання,
Увись злетять ще не одним віршем.
Лунай! Лунай! Неси мене накрилах
Цих трепетних і боязких надій!
Зроби так, щоби не перегоріла
Я в полум’ї своїх гарячих мрій…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315920
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2012
Багато в собі посмішка ховає:
Цей хитромудрий концентрат душі…
Не завжди вона правду повідає,
Що діється у голові чужій.
В щасливій масці видно тусклі очі?
Ця маска захисний від світу мур.
І крик душі на волю рватись хоче,
Мов загнаний у клітку вільний тур.
У метушні неначе все нормально,
На самоті бери хоч вовком вий.
Емоції, мов ураганом, шквально
Затягують в глибокий темний вир.
Цю бурю втихомирять розуміння,
Підтримка, добре слово і любов.
У серце проросте їхнє коріння
І радість забуяє садом знов.
Потрібно вміти поміж слів читати,
Між поглядів і посмішок сумних.
І гідність опонента поважати,
Щоб висловити думку свою встиг.
На ніжності не варто економить.
Теплі і ласці, добрім слові теж.
Вони печаль із серця враз прогонять
Щоб спокій, щастя поселились все ж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314089
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2012
О мама! Я к тебе хочу, родная!
Противной стала мне такая жизнь!
Зачем ушла, меня одну оставив?!
Ответь мне, мама, мамочка, скажи!
Я из детдома вновь сюда сбежала.
Скучаю очень сильно по тебе…
А сводная сестра не приезжала…
Неужто все забыли обо мне?!
Сиротка еще долго говорила
Про все свои обиды на ребят,
Сидя на кладбище у той могилы,
Где кости ее матери лежат.
Из памятника на нее смотрели
Печальные и грустные глаза.
Хоть не было дождя, но покатилась
Брильянтовая по плите слеза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307269
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 17.01.2012
Ми з тобою по різні боки горизонту впинились,
Наче місяць і сонце в холодній вечірній імлі.
Лабіринтом життя нам удвох разом йти не судилось.
Дуже прикро, що згадки про тебе лишились сумні.
До останньої миті старалась тебе зрозуміти,
Та логічних пояснень я діям твоїм не знайшла:
Ніжно з уст твоїх лились на мене слова мелодійні,
Але я зовсім інше читала у твоїх очах.
Всі надії на щастя розбились об лід твого серця.
Відчувала – брехав , швидко втратив довіру мою.
Склалось враження, наче хотів мною ти скористатись –
Мої серце і розум зіткнулись в страшному бою.
Так, кохання сліпе. Я настільки в тобі помилялась…
Мана впала з очей – ненависний тепер образ твій.
Не в житті чи в коханні, тільки в тобі я розчарувалась.
Про історію нашу закину подалі сувій.
Ти так вчасно з’явився… Пішов – я за це тобі вдячна,
Хоча й дуже ображена й зла я на тебе була…
Коли місяць лиш сходить, то сідає уже сонце ясне –
Несумісна для них прохолодна вечірня імла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307267
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2012
Мабуть ми, люди, всі сліпі,
Або це світ такий туманний.
По суті, вдень і уві сні
Живемо в вічному обмані.
Ми правду душимо в собі.
Ми правду душимо в суспільстві.
І лиш дивуємось тоді:
Звідкіль з'являється насильство?
Ми всі покірно мовчимо -
Безбарвна однорідна маса .
Герої наші лиш в кіно
Й лиш ті, у кого більша каса.
На інших звалюєм вину,
(Бо ж інших легше провинити,
Ніж взяти й визнати свою...)
Ми боїмося щось змінити.
Е ні, ми, мабуть, не сліпі,
Ми просто очі закриваєм
На горе людське і біду,
Поки ті нас не зачіпають.
Ми забуваємо, що в час,
Коли потрібна допомога,
Ніхто руки нам не подасть,
Хоч буде мати на те змогу.
Пора змінити оцей світ!
Та перш за все прозріти треба:
З очей зірвати сліпоту
І стати ближчими до неба!
Проблема криється у нас:
У наших розумах і душах.
Не варто допускать насильство,
Бо совість спокій наш порушить.
Міняймо світ! Творім добро!
Не треба грошей тут багато.
Даруймо радість і тепло,
І створюймо духовне свято!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306791
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.01.2012
Життя іде невпинно й невблаганно,
Немовби річка... Що там не кажіть...
За течією ми пливем спонтанно,
А жити треба кожному уміть.
Отож цінуймо кожную хвилинку –
Її ж бо ціла вічність не верне.
Любити треба квіточку, травинку,
Хмаринку в небі, що вітрець жене.
А що там про людей уже казати:
Коханих, рідних,близьких і чужих.
Багато нас є: бідних і багатих,
Чутливих, сильних, впертих, добрих, злих...
Ну а людей таки любити треба.
І поважать думки їх, почуття.
Бездонного і голубого неба
Нам мало для щоденного буття.
В момент, коли на долю нарікаєм,
Ненавидимо все навколо нас.
Здається пеклом те, що було раєм –
Між розумом й душею дисонанс.
Собори душ давайте збережемо!
Очистимо від бруду і сміття!
Дорогоцінний час в себе крадемо,
А нам дано лише одне життя.
Життя іде невпинно й невловимо...
Ніхто не зна, коли ввірветься нить.
Нехай воно не пройде повз нас мимо!
У вічності життя – всього лиш мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306260
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2012
Метелик із обірваним крилом...
Такий прекрасний: він так хоче жити!
Людина, упіймавши, обірвала те крило,
А потім вирішила відпустити.
Нехай і ненавмисно, але все ж,
Який, людино, зиск ти з нього мала б?
Поповнення в гербарій свій внесла б?
В колекцію, яка в шухляді завалялась?
Або погралася істотою й тоді
Безжально викинула б бездиханне тіло,
Що п’ять хвилин тому купалось в сонячнім проміннні
Й нектаром з квітки поживитися хотіло!
Ну як?! Куди тепер він полетить?
Ну що?! Тебе така картина тішить?
Якщо він знайде сили й полетить,
Не зможе так літати, як раніше.
Природа-матінка іще терпить,
Але її терпіння не безмежне.
За кожну вбиту душу відомстить,
Тому, Людино, не виходь за межі!
Чи думала ти про дітей своїх?
І що приємніш буде для нащадків:
Дивитись на метелика в гербаріях твоїх,
Чи на живого? Що залишиш ти у спадок?
12.07.11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306255
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2012
Впав перший сніг. Смеркає.... Холод лютий
Уп’явся в тіло крізь тонке пальто.
У голові думки роєм снуються
Про дім, дітей, й, звичайно ж, про тепло.
Про те, що і зима не за горами
(Чобіт зимових в неї ще нема).
Зустріне її вдома пика п’яна–
Та пика їй огидніш від ярма.
Страшніша від пронизливого вітру,
Що виє поміж тросів проводів.
Страшніш від ночі і хмурного неба,
Від чорних-чорних, мов смола стовпів.
На обрії завмерла постать лісу.
Верба у лузі жалібно скрипить...
Верба почула крик її душевний
І зна, чом в неї серце знов щемить.
Вона на пагорб вийшла. Зупинилась.
Он світло в вікнах де-не-де горить.
Свій хід пришвидчила, хоча й втомилась,
Удома буде зовсім через мить.
...У двір тихенько хвіртку відчинила.
Пес біг назустріч й радо скавучав.
"Це мама із роботи повернулась!"–
Дитячий голос з хати прозвучав.
Позаду було місто й кілометри
Щоденно збитих жінкою доріг.
На тіло стомлене і виснажену душу,
Немов бальзам, був той дитячий сміх.
І дітки ті зірвуть печатку суму,
Усмішка знову доторкнеться губ.
Життєву силу мамі повертають
Ті оченята, що удома ждуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2012
Люби життя! Люби! Воно прекрасне!
Розплющ бо очі й глянь на цю красу:
Встає з-за лісу вранці сонце ясне,
І жайвір з себе струшує росу.
Як тихо доспіває в полі жито,
Зелені хвилі вітерець жене.
І силою колосся те налите,
Що потім силу і тобі дає.
Змією вдаль дорога в’ється й в’ється...
А скільки в світі ще таких доріг!
Тобою лиш одна з них обереться
І головне, щоб ти пройти все зміг.
Зустрінуться тобі колючі терни,
Відчуєш на собі гострі шипи.
А час назад ніхто, на жаль, не верне.
Що заслужив сам – сам те і терпи.
Життя жорстоко уперед несеться...
Але усе одно його люби!
Його прожити нам лиш раз дається.
Шанс свій не втрать! Люби життя! Живи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306035
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2012