| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Вже дощ пішов і листя облетіло,
І спів пташок потроху затиха
А за вікном щовечора темніло
Вона як завжди плакала одна
Згадала все, що серце пережило
Той літній день, прекрасну тиху ніч
Вона його по-справжньому любила
Як люблять раз у сто сторіч.
Він ніжно шепотів на вухо
Слова кохання, пристрасні, палкі
Вона любила завжди його слухать…
Вони були такі ще молоді!
Йшов час, і осінь наближалась,
Його любов холола день за днем
На що дівчина сподівалась?!
А серце обливалося огнем..
Йшов дощ…
А за вінком темніло…
Вона як завжди плакала одна…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371239
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2012
Твої обійми пам’ятати завжди буду
І дотик ніжної руки
І слів твоїх ніколи не забуду
Що гріли завжди серце і думки
Той дотик перший ніжний, незабутній
Той голос тихий, добрий, мов святий
Завжди в думках моїх лунати буде
Мов літній спів вечірньої зорі
Твій поцілунок, ніби сік солодкий
Він з пристрастю обпалював вуста
А погляд той такий жорстокий
Лякав мене і нищив почуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357077
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2012
Як приємно спостерігати за природою, яка буяє життям. Найкраще це можна побачити весною та на початку літа.
Світ оживає, зароджується нове життя. З̕являються бруньки на деревах, земля покривається ніжно-зеленою ковдрою, яка прикрашена першими квітами. У повітрі відчувається запах життя. Хтось може запитати: «Хіба життя має запах? » Звісно має! Запах квітучих дерев та квітів, ніжний щебет пташок, теплі промені сонця – все це сповіщає про життя, його рух.
Згодом з̓являються листочки. Яка насолода, коли ти йдеш по вулиці і з обох боків звучить мелодія шелесту листя. Ніжно-теплий вітерець гойдає їх і вони танцюють у чудовому ритмі, незнаного людині танцю. Проходить час – дерева дарують нам плоди, якими ми насолоджуємося, а рослини милують око різнобарвними квітами. Спів пташок стає частіший, вони перелітають з гілки на гілку, стурбовані своїми справами.
А як чудово в теплий, сонячний день сидіти біля річки! Вона біжить невідомо куди. Сонце грає промінями у ній, приносячи людині задоволення і бажання жити. Бувають дні, коли небо сумніє, насуваються сердиті хмари і небо «плаче» - йде дощ. Як приємно рослинам, коли вони після довгого перебування під сонцем, омиваються теплими краплинами дощу. Дерева і квіти тягнуться вверх, щоб краще насолодитись свіжістю. Земля також з насолодою сприймає такий подарунок неба. Дощ скінчився ─ з̓̓явилось знову сонячне проміння. Продовжується життя: теплішає, іде дощ, стає холодно ─ природа проходить постійний рух. У ній все гармонійно поєднане і рухається вперед. Життя продовжується.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309500
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.01.2012
Так сонце ніжно світить і радіє,
Що на землі життя світліє.
Але не бачить сонце ночі,
Коли біда панує в Сочі.
Не тільки Сочі – світ весь полонила
Вона страшна, тая біда незрима.
Те самогубство, вбивство, біль
Береться десь воно одтіль!
Одтіль, де люди злі, небожі,
Де всі настроєні вороже,
А, може, сонце бачить це, та мліє
За те нещастя, що тут володіє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309498
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2012
Я закриваю свої очі
І бачу погляд чарівний,
Але приходять грізні ночі
Без тебе світ стає смутний.
Я все просила, все благала,
Щоб був ти поруч назавжди
Кохання справжнього бажала
Не знать хотіла самоти.
Тебе я бачу – знову плачу
Кохання ллється через край
Для тебе я ніщо не значу
Коханню край, коханню край.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307467
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2012
Ніколи більше разом нам не бути,
Адже кохання вже пройшло.
І більш не смію я відчути
Торкання ніжного твого.
Ми були разом – все чудово,
Але прийшла гірка пора:
Я провинилась – це природно
Його я… іншого знайшла.
Мов день скінчився, ніч незрима
Затьмарила мої думки.
Його любити я зуміла
Тебе ж забула навіки.
Ні! Не забула… це кохання змінило інше почуття -
Воно тривожить мою душу,
Його терпіти завжди мушу,
Іти за ним у небуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307462
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2012