| Сторінки (1/7): | « | 1 | » |
Зненацька сниться мені сон,
Немов я на базарі
В чудернацькому місті,з-поміж дивних ікон.
І ось я проходжу далі.
Бачу дивну етажерку,
На якій серед спецій та прикрас
Виджу маленькую цукерку,
Ще й із написом "Для Вас".
Щоб могло це означати?
Чи вона є особлива?
Що всередині,бо ззовні
Виглядає фантастична.
От беру її та розгортаю,
А з іншого боку пише "щастя".
Тож подумаю й згадаю
Чи не є якесь напастя?
Поруч з "щастям" і "кохання",
"Розум","Заздрість","Насолода".
Цукерки-на любе бажання,
Колір,смаку та емоцій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308407
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2012
Останні промінчики сонця
Ласкають засмучену землю,
Дивлюся із свого віконця
На душі тепло,приємно.
Останні яскраві листочки
Спадають донизу,мов пір"я,
Хочуть ніжно обійняти землю
Та зробити із неї сузір'я.
І грає земля золотистими барвами
У теплій кольоровій гамі,
Що хочеться говорити віршами,
Присвяченими лише мамі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308055
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.01.2012
В темряві ночі сяють
Ті ніжні та пристрастні очі,
Поглядом своїм ласкають
Тендітні мрії дівочі.
Сяють вони лиш коханням,
Що блищить в очах навпроти,
В них панує і бажання
Взяти в руки тії ноти.
Нот ніжності,турботи,
Що ллються в серцях лебединих.
А ні трохи в них скорботи,
Дотик струн до них чарівних.
Здійнялось довкола форте,
Драма сягає епогею,
Всього лиш двоє.Хто ще може
Зіграть в такую лоторею?
Лише унісони сердець,що кохають
Безтямно,світло,щиро,любо...
А ні хвилини вони не знають,
Що із ними далі буде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308054
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.01.2012
Дмухнув легенький вітерець,
І покотилась свіжа хвиля
В житті дерев,і квітів,трав,
Які так мріяли...
Безконечні стежки,потайні,інтимні
Ведуть у безвісті світів.
Світів зелених,жовтих,синіх-
В красу карпатських полонин.
Там море з польових трав і квітів,
Там небо чисте і блакитне,
Мов скатертина на покутті
Усе мене немовби кличе!
Там шелест трав і спів зозулі,
Що так зливались в унісон
Разом із вітерцем на полі
Мені здавалось,що це сон...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307935
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.01.2012
Ти не виходиш із моєї голови
Що робиш ти зі мною-я не знаю...
І відчуваю,що тебе кохаю...
Полониш душу,серце,розум
Під час дощу,вітрів,морозу.
Відчути я тебе так хочу!
А уявити це не можу.
Не знаю,що зі мною сталось!?
Немов в мені щось поламалось!
Усе: і розум,і душа,і серце
Трихи обпалені є перцем.
Вони не хочуть вже нічого
Окрім свободи,спокою і тиші.
Вони сидять,як сірі миші
Глибоко десь на дні душі.
Ні!Це не спрага і не пристрасть,
Це не жаданіє кохання!
Це-просто втома від рутини,
Це-поклик до мого повстання!
Моє повстання-це свобода,
Це звільнення з кайданів галасного міста,
Це бути вільною нагода
І дихати на повні груди-сила!
Хочу втонути у безодні
Лісів,озер,небес блакиті,
У горах,скелях і річках
Розтану я! В моїх очах
Засяє щастя,радість,воля,
Що не згорить у пітьмі поля.
І буду жити так,як хочу,
Якщо прокинутись не схочу...
Як виявилось-це був сон..
Сон сповнений свободи щастя,
А повернулась у рутину-
в життя,що сповнене ненастям...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307934
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.01.2012
помаранча на столі
лежить,не рухаючи нікого,
ніхто не знає,що в душі
у помаранчі на столі.
усі навколо чи зелені,
червоні жовті чи шалені,
а помаранча не така,
лежить самотня на столі.
нею почали цікавитись,
з нею хотіли бавитись,
та не жадає вона цього
прихильності всіх фруктів-злого.
але тим паче їй набридло,
все помаранчеве немов огидло.
перефарбувалася на ківі,
щоби її не засудили.
внедовзі стала як усі
втратила себе у цій млі.
від тоді барви всі змарніли
по всій нашій земельці цілій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307701
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2012
Наче стогін малої дитини,
Якій їсти дали мало...
Востаннє виграє ті звуки,
Востаннє грає фортепіано.
Воно живе вже три століття
Ще з часу Моцарта,Шопена,
Коли сягнуло повноліття-
Нікому вже його не треба.
Стоїть воно посеред зали,
Неначе елемент декору
Ніхто до тебе не підходить,
Не натискає чорну ноту.
Не розуміють і не хочуть,
Що треба нам про нього дбати,
Що це є,мов людина хвора,
Що хоче й може одужати.
Піаніст-єдиний лікар,
Який може лікувати.
Пальців техніка -єдині ліки
Це є ліки від застою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307698
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2012