| Сторінки (1/7): | « | 1 | » |
Я загину під брудним камінням,
Під купою сміття. В пилюці на шляху
Мене затопче вільна Україна,
Якщо до неї я дороги не знайду.
Піду під лід вкраїнської дитини,
Мене байдужість з’їсть у рідному краю,
Мене поглине синє море України,
Якщо до неї я дороги не знайду.
Разом зі мною згинуть мої діти:
Відвага, честь, і совість, і краса...
Мене сховають сиві хмари України,
Я повернусь назад у небеса.
А ви залишитесь конать у псевдоволі,
Заллють слізьми вас діточки малі,
Замучить ваша совість вас до болю,
Якщо до мене ви не прийдете самі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410799
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.03.2013
Згоріла музика в кишені,
Куди похмура, темна ніч
Вкладала ноти золочені
І світло металевих свіч.
Горіли струни... Наче вітер,
Розносило тепло чутки,
Що вже симфонії не буде,
Що в партитурі є дірки.
Втекла мелодія у поле -
На волю вирвалась дарма,
Її в тенета, як ті зорі,
Спіймає темна ніч-зима.
Спійма і буде докоряти
За те, що та була сумна,
Пісень веселих вміла грати,
За те, що взагалі була.
Але мелодія нестримна:
Крізь терни - знову до зірок.
І справжня музика є гідна
У вічності зробити крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410791
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2013
Від осені не залишилося нічого...
Солодкі краплі бабиного літа розтанули у склянці,
що вином натхненно сповнена була рукою,
якою запліталися думки у павутину зраненого часу,
від болю посивілого вночі,
коли на землю впала прохолода,
ножем розпеченим діставши до грудей,
де серця голос брав високі ноти,
і пульсу ритм давив на мозолі,
натерті працею важкою на землі,
що рясно родить хліб насущний дітям -
майбутньому прийдешніх поколінь,
яким належить до зірок злетіти,
розкрити таємниці майбуття,
котре прекрасним іноді ми звемо,
а іноді клянемо... за невдачі,
хвороби, сум, поганий зір,
магнітні бурі, тиск, високий чи низький,
на що - і це важливо - має вплив погода,
а особливо
восени,
коли не залишається нічого,
і тільки краплі бабиного літа,
солодкі,
тануть у вині...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309088
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2012
Коріння незримих рослин
Споруджує хвору уяву
Немислимий дотик перлин
Збентежує світу заграву
Я чую...
Десь обрій принишклий співа
Колосся з води виринає
І голосом тихим трава
У сором мінливий впадає
Я бачу...
Засніжена купа сміття
Під тином могутнім дерева
Загострені сльози буття
Відчуженість серця статева
Я знаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308830
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2012
о.Олександру
Від забуття і до знемоги,
Від болю, смутку і тривоги,
Від щастя солодко-п’янкого,
Від слова рідного, живого,
Від джерела землі святої,
Природи голосно-німої,
Від перших слів і до останніх,
Від пізніх почуттів і ранніх,
Від мрій простих і нездійсненних,
Від мук болючих і блаженних,
Від радощів і до розпуки,
Від зустрічі і до розлуки,
Від гір, річок, озер глибоких,
Дощів, вітрів, дерев високих,
Від повені і до посухи,
Від снігу і до завірюхи -
Від усього життя земного
Почуймо Господа Живого!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308828
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2012
Відтінки болю, що по полю
життєвому ганяє вітер,
а дощ росою за собою
лишає слідом на землі,
штовхну спросоння з підвіконня
у без кінця простору повінь,
штовхну рукою і тонкою
озвусь луною у пітьмі.
Закрию очі опівночі,
свідомості піднявши гідність,
щоб ненароком зайвим оком
не підкорить її собі,
щоб недоладну й безпорадну
не огорнув жаданий спокій:
дивись, водою неживою
її слабку не отруї.
В душі морока, що від ока
поганого, стискає серце,
стуляє рота і нудота
кипить у грудях на вогні,
і зайві рухи, наче мухи,
на світла спалах реагують -
мовчу скажено-навіжено:
мені б сховатись десь на дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307743
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2012
Падіння і Злети тримай при собі,
На відстані Неба живи на Землі.
Не думай про Космос, мільярди Зірок -
Реально оцінюй життєвий Урок.
Володарі Думки тримають цей Світ
На відстані Сонця. І тисячі літ
Летять над Дахами у вирій Птахи,
І сплять під Птахами байдужі Дахи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307738
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2012