Діма Черненко

Молитва до святих

Матір  Божа,спаси  й  сохрани
Від  всілякої  злоби  лихої,
Щоб  знесилили  злі  вороги
Від  їх  думки  і  сили  пустої.
Свят  отець  Миколай,  поможи,
Захисти  від  зневаги  людської,
Щоб  зазнали  поразки  всі  ті,
Що  не  мають  клітини  живої.
Іісус,  ти  надія  моя,
Свято  вірую  в  одного  Бога.
На  плечах  твоїх  грішна  Земля,
Що  не  варта  і  хлібного  стогу
Але  ж  Отче,  святий  мій  отець,
Я  молюсь  і  молитва  –  та  птиця  –
Хай  летить  лиш  до  тебе,  Творець,
Щоб  у  світі  змогло  щось  зміниться
Во  ім’я  твоє  світле,  Господь,
Во  ім’я  твого  світлого  Сина
Я  молюсь  і  молитва  –  той  срок,
Коли  діє  твоя  свята  сила
Во  ім’я  твоє  світле,  Отець,
Во  ім’я  твого  духа  святого
Я  співаю  молебень,  Творець
У  надії  на  праведне  слово.
Ти  пробач  всі  гріхи,  що  на  мні,
Як  і  я  пробачаю  всіх  грішних,
Поможи,  зохоронь,  захисти
Милосердний,  великий,  Всевишній!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309718
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.01.2012

Українка

Нема  жінок  у  світі  чарівніших,
Ніж  милі  україночки  мої,  –
Бо  їх  краса  від  сонечка  ясніша,
А  голос  –  мов  співають  солов’ї.

В  них  є  життя  українського  степу,
В  них  є  калини  святість  і  журба,
Вони  неначе  зіроньки  на  небі
Палає  в  них  козацькая  душа

Лише  їх  очі  пламеніють  щастям,
Завжди  горять  любов’ю  їх  вуста,
І  усмішка  на  зло  усім  напастям
Палахкотить  від  радості  життя.

Вони,  як  бджілки,  працею  повиті,
До  себе  манить  їхня  простота,
Вони  –  найкрасивіші  в  світі  квіти,
І  їх  душа  дзеркальна,  як  вода.

Вони  ніколи  не  бояться  правди,  –
Що  буде,  вже  того  не  обійти,
І  можуть  захистити  безпорадних,  –
Це  як  косу  на  камінь  навести

Вони  завжди  веселі  та  нарядні,
Рум’янцем  ніжним  щоки  їх  горять,  –
І  всі  діла  у  світі  будуть  ладні,
Коли  на  виконання  треба  брать.

Лиш  наша  українка,  наче  поле,
З  великим  серцем  повним  щирих  дум,
Її,  і  оповиту  тяжким  горем
Ніколи  не  здолає  темний  сум.

Та  щоб  вона  і  далі  розквітала
Потрібен  їй  розумний  чоловік
Щоб  кожен  день  із  радістю  стрічала,
Виходячи  із  дому  на  поріг.

Бо  вірність  це  як  ключ  від  сьогодення  –
Не  кожен  зможе  зберегти  любов
Але  у  цьому  сила  і  натхнення,
Яку  дай  Бог,щоб  кожен  віднайшов

Цініть  жінок  –  майбутнє  все  за  ними
Даруйте  ласку,  щирість  та  тепло,
Бо  не  бувають  українки  злими,
Лиш  інколи  терпіння  б’ється  скло  ́́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309713
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2012