| Сторінки (1/28): | « | 1 | » |
кожен день
я впираюсь лобом в пень
ловлю дивні погляди чужих людей
однакових
і так весь день
...
не знаю чого хочеться
минуле уже втрачено
закінчено, покладено в рюкзак
чого хотіти у цей час
до чого мені прагнути
не можу зрозуміти я ніяк
пріорітети в мисочці
ретельно випрасОвані
всі чисті, гарні, тут під склом стоять
та чи вони іще мої
чи просто намальовані
не можу зрозуміти я ніяк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2021
вікна настіж відчинені
прохолодне зимове повітря
двічі пережите прокляття
по-азіатські повторене
не хоче розбиватися.
невже для цього потрібні тіні?
чи може цілі, які ще не згасли.
в глибоких підвалах бажання,
пригнення замуровані.
невже потрібна особистість
щоб не боятись своїх прагнень
дістати із підвалу бажання
закрити міцно очі і.. здійснити.
невже для цього потрібна сила
відсутність страху, розуміння
невже це не очевидно,
не елементарно
робити те, що вважаєш правильним
чого прагнеш, для чого живеш
та прокляття все осипає
попелом
камінням замуровує вчинки
як його розбити
коли розбивати уже і нічого
коли розібрала все до останнього каменю
камня на камені не лишила
лише те, що було тут до себе
куди податися по світові
щоб розірвати прокляття
а чи може з тим прокляттям жити
як мученики
як звичайні смиренні люди
що і не знають, що можна жити інакше
що ніколи не мали такого шансу
не пробували
жити як хочеться, не слухатися нікого
навіть власного серця.
і отримувати задоволення від круговороту вражень та проблем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2020
засипано-пресипано.. зачинено.
мандрами холодними до спочинку.
свiт ховається за далечинню
грім по небу б'є..
своїми зорями.
скоро до людей іти вже впору їм
слухати молитви та прокльони
та усі поняття заговорені.
падають сніжкинки - не лишаються
світ давно не пахне простотою
давно не пишається однозначністю
шелестить з тобою.
стій де стоїш.
не роби нічого, що змінить час
ти вже впала
і там внизу
все, що погубить нас
ти лежиш в камінні нескінченності
зв'язана травами по руках
в полоні бездіяльності, нікчемності
не допоможе ні Господь, ні Аллах
стій де стоїш
кажу я знову
або змінюйся і вийди в світ
ти сама себе полонила путами
сама знаєш назад прохід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2020
если в голове страхи
если на сердце камень
если идут тихие слезы и не важны погнозы
если погода уже как диагноз не радует
и стало важным лишь пару основных вещей
если вдруг кажется мир стал ничей
просто оглянись на солнце.
когда-то в мире было лишь пару вещей
два замка и три на них короля
они правили одной деревней
вторем
почем зря
когда-то в абсурдном мире причин
были прелести и недостатки
они бегали и летали словно дети
садясь на плечи, утопая в озерах
они были невидимы,
они искали путь
они хотели иметь облик
но не могли
они пытались выделиться
им казалось никто не замечает прозрачности
призрачности, невзрачности
они пытались стать отдельными
целыми, сильными.
и стали.
где-то на краю света была гора
выше нее не существует ничего
все пытались на нее взойти
видели как пядестал
и восходили
пока она совсем не затопталась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614079
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 18.10.2015
Стояли з милим під вербою ,
Та й гомоніли про своє.
Я йшла по воду,
Він по дрова,
Стежки зійшлися до верби.
Ой., вербо, вербонько плакуча,
Лиш козакові до снаги,
Побачить серденько дівоче,
Знайти до нього береги.
Стояв і слухав милі речі,
Що річкою текли із уст.
Солодкі,дужі, молодечі,
Не має місця слову «грусть»,
Його я очі бачу снами,
Блакитні, повнії життя,
Сумні, далекі, не ошатні.
Блакитні, як моя печаль.
Підросте коник вороненький,
Вже не багацько ждать мені,
І полетить на зустріч вітру,
Козак на воронім коні.
Мій козаченько молоденький
На волю предків голос зве,
І Січ таких чека.... напевно
Печалі місця тут не є.
Але не знаю чи вернеться
мій козаченько із січі
Чи піде в бій.... не озоветься,
Коли загине.... І нічий,
І батька-матері немає,
А я йому лише ніхто,
Ніхто його не розшукає,
А козаченька поховає,
Сивоголовий кошовий.
Курган насиплють – наче богу,
із скіфських давнішніх часів,
Високий, як гора: широкий –
О, він не має берегів!
Вклонитися йому йме кожен
І подорожній і жебрак,
Ще б пак, бо розуміє всякий:
Тут ось похований козак.
Козак, в бою геройські вправний,
За правду-волю, волю-честь,-
Вкраїни, він життя віддавший,
Сплюндрованой вогнем-мечем.
А дівчина сльоза-озера,
По козакові розіллє,
І пам’ять в пісні сій залишить,
У пісні щирій – про своє…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472256
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 13.01.2014
В вікно самотня осінь заглядає,
Ясним серпанком, проліском роси,
Кохаєш ти мене, чи не кохаєш,
Сам не признаюсь, навіть не проси...
В вікно самотня осінь заглядає,
Багряне листя між пожовклих трав,
Дорогу в невідоме відкриває,
Сумною піснею сей ранок став...
Але самотність – це не завжди файно,
Якщо зненацька лихо надійде,
Перечекай, згадай про вірних друзів,
Й біда сама-собою відійде!
Навіть коли не знаєш, що робити,
І як в похмурім світі далі жити -
Не спіши іти на край шляху,
Відчай – це для слабодухих,
А для нас з тобою радість,
Відкривати світ і новий день!
Промениться новий ранок,
Дорога кличе уперед,
Лиш подивися на світанок,
Вдихни трави солодкий мед,
Сонця яскравість, блакить неба,
Вкраїнський світ не має меж,
Природа вся живе для тебе,
Якщо для неї ти живеш!
Кожен день несе надії,
Враження нові і мрії,
Лиш не бійся, подивись вперед,
Визирни в вікно скоріше,
Кожна мить – вона єдина,
Неповторна, незабутня мить!
А самотня осінь – що там,
У всіх осені бувають,
Не завжди теплом зігріті,
Променями із душі,
Але осінь – ненадовго,
Пам’ятай, чекай на літо,
І воно обов’язково,
У віконце зазирне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472255
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2014
Серце холодне мов лід
хтось казав - воно
сталеве.
Для когось вона - цілий
світ
для когось просто
королева.
Кожен день змагається з
болем. Так, наче в цьому
її шлях
що суджено у цьому світі
можна сказати лише по
очах.
Очі повні, зеленню налиті.
Як про неї слово
"благодать".
Листям їй зіниці оповиті..
Настрій змінювався в
день
разів по п'ять.
А снились чиїсь долі
де багато волі
у чистому полі
де немає болі.
Вранці прокидалася
губи покусані в кров.
І розуміла,
що це і є любов.
Любов до рідного,
того, що покинула,
іноді здається:
краще би загинула.
Стояла і дивилась у вікно
чужі обличча і дахи
будинків
мертві
та знаю: лиш чужі.
Це просто нерви
і осінь свій відбиток дає
знов
в цю ж пору і було
весілля з карлом
і батько-ярослав
востаннє обіймав
тоді я ще подумала: не
даром
карл на весіллі не
поцілував..
Лились меди і челядь
гомоніла
я розуміла лише слово-
два.
А потім іще рік отак
терпіла
не розуміючи людей..
Таке бува..
А потім вивчила, та не
пізнала щастя
розмови не про те, куди
летить душа моя
признатись собі в цьому не хотіла
і мріяла забуть рідне ім'я..
ім'я Русі
такої рідної, далекой
забутої, оплаканої
в ніч..
У сто ночей.
До неї прилетіть хоча б лелекой.
Чим журавлем курликать вдалечинь
це краще.
Вона тихо промовля.
Та що поробиш.
Вже ніяк інакше.
Така вже доля.
І вона моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471832
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 11.01.2014
Можливо в снах, а може
на яву
Біліли Дикі Коні серед
степу
Летіли стрімголов в
пошуках неба
Хоча його минули вже
давно
Минулі дні, минулі
сподівання
Розтоптані під натиском
підков
Їх підкували. Це багато
значить.
Тому вони й летіли
стрімголов.
Підковані мораллю і
законом
Догматами і праведним
життям
У снах як і раніше бачать
Волю
Яке ж то щастя, що тільки
у снах.
Хтось їх остерігався, хтось
- радів їм.
Комусь у скроні кров
вдаряла враз
Не помічаючи цього вони
летіли
Крізь простір, крізь
банальний, і крізь час.
І ціль у них була одна-
єдина.
31.01.13 1:40
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470764
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2014
Темна прохолода щастя
І жагуча далечинь
Нею можна обпектися
Просто стань і відпочинь
Нехай вітер б'є об грати
Нехай сонце зникне враз
Ти ще можеш обирати
Ти ще можеш обиратись
Поки дух в тобі не згас
Поки ще вогонь палає
І у серці й в голові
Поки ще в тебе немає
Нескінченних візаві
Які будуть замість тебе
Диктувати "вірний" шлях
Тож давай, не зупиняйся,
Поки світло у очах!
3.03.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470761
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.01.2014
Просто, просто, насправді все просто.
І живеш наче завтра вмирать.
На вчорашні високі ідеали та мрії
Час поставив байдужості незламну печать.
Коло прірви напевно згадаю
все, чого не здійснила колись хоч могла
та дверима відкритими до земного раю
з шляху істини зіштовхнута була
часу час без потреби не тратить
від чужого відділяє своє
озирнись, давно забули хто ми є
і не знаємо ким могли б стати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470695
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2014
Чорна водо, річкова
ти замерзла? Чи бува
відзеркалення моє
дійсно таке дивне є.
Чорне наче із болота
і страшне, як в бегемота
не візьме того дрімота
хто таке бачив хоч раз
кажу щиро. Без образ.
Чорна водо, річкова,
не замерзла я бува
що я бачу замість себе
ліс, гаї і ці слова?
Знаєш, дівчино моя
тобі подібне немовля
речей багато знаю я
а найперше всього знаю:
що без причини не буває
і бачиш ти тут стоячи
лиш те, що думаєш вночі..
Стояла посеред життя
і так із річкой розмовляла
допоки вічність не настала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470693
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2014
Революція. Незалежність. Україна. Майдан.
Та що знаєте ви про повстання?
Коли сотні життя віддають задарма,
Коли діляться навіть останнім?
Що слова, то словами Шевченко влодів
ми ж онуки його, не пророки
так не можна: сказати дві тисячі слів
і Карпати розійдуться в два боки.
Патріотами є. на майданах ті хто,
патріоти та все ж не герої
щоб будувати державність свою молоду
тре не тисячі - вистачить троє.
Аби троє ті знали куди що казать
де зробити який краще вчинок
щоб і владу у руки узяти могли
і щоб чесно, без пафосу й сили.
Навіть як припустити що змусить майдан
януковича піти в відставку
то чи знайдеться хоч би один достойний пан
якого можна посадить на його "лавку"?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470159
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.01.2014
Падає сріблястий сніг
Легко, наче павутиння,
І складаєсь коло ніг
У небачені картини
Вже біліє вся земля
Наче завше так бувало
Наче кожного тут дня
Снігу квітка розквітала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470157
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2014
Жовто-зелене віття добра
Пізній гість затулив своєю тінню.
мабуть саме в цю мить твоя нора
Вперше нагадала мені долесплетіння. Сплеском ріки бігла від тебе я,
Закриваючи білим простирадлом груди.
Знала: якщо немає там добра
То і снігу уже не буде.
Нині маємо якийсь сніг.
Може опади із якогось хімзаводу
Замерзли в повітрі
і мають нас всіх
За прихильників всякого штучного зброду.
Проте в будь якому випадку це для нас - сніг.
Біло-пухнасте втілення добра і ласки
нас охоплює почуття казки,
коли дивимося на засніжені поляни.
Білосніжні поля.
Чорне небо вночі.
Й тихі зорі блискучі.
Ну невже є людина на цій землі
яка для щастя теж цього лиш хоче?
Невже? Знайдіть мені іще таку одну,
Знайдіте, я прошу вас, ну будь-ласка,
Ми будемо дивитись вдалину
і слухати минулорічні казки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469944
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2014
Крізь тіні невпізнаних облич
досить часто
місто
ховає почуття, ніби спить
хоча не так все й чисто.
Розкинулися, виросли висотки,
ошелешено чекають на сповідь.
Та чи має право сповідуватися той,
хто увірує лиш в оскомі?
Кажуть, там ще багато машин.
Це створіння такі людські,
це твариння таке людське.
Бо справжніх тварин
люди давно би вже з'їли.
А іще місто плаче вночі.
Кожну ніч,
розсуваючи ворота кав'ярень,
простуючи до філіжанок,
і заглибившися у роздуми,
вивчають те, що всередині.
Бачать у піні історію
яка нині відбувається в світі,
у відтінку бачать настрої і погоду в майбутнім літі.
Кажуть місто не має душі.
І душа не має міста.
Про це воно також думає .
Уночі.
Там де пусто і чисто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469939
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2014
Моя смерть буде кращим моментом життя,
Між стихіями цими існує інший вимір:
Хто чекає катафалк -
не має права на життя.
Може той покоритись і спуститись на беріг.
Чи на берег,
Оберегом не назвеш все ж його,
Він же сорок тисяч душ відпустив до Тартару.
Хочеш - слав його силу,
Хочеш - фарбу і туш.
Що про нього не кажи -
Все йому буде мало.
Які картини не малюй, не буде права на життя,
(щоб на вічне життя, не коротке)
Океан з головою як завжди накрива,
Наче дійсно життя це,а не "хроніків-сводка".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466715
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2013
Сьогодні - день.
А завтра в цей час ніч.
Доба тут має вимір не в годинах,
Хвилини тут існують,
певна річ,
Та все ж,
Сповна не зобразять людину.
З її всіма шляхами туман-мрій,
З її думками, що летять у небо
наче птахи.
Із її працею, яка хліб-сіль не нагадає вам,
хіба комахи долю.
Та й чому.
Невже всьому існує порівняння?
Невже ми стільки надивилися в житті,
що всім подібність бачимо зарання?
Та згубною нам буде ця дорога.
Тривога супроводжувати нас не перестане.
Ось вже яке мільярднеє століття
Блукаємо сукупностями атомів,
Лиш змінюючи форму, число, норму..
І живучи так, наче перший раз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466714
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2013
Я намалюю світанок
Й перекреслю його новим днем
Залишиться тільки спогад
Згорить червоним вогнем
Горітиме синім полум'ям
Знищуючи глибину,
Того, що попри все
Знало мене одну.
І стоятиму на розвалинах
Серед згарища і жалю
Стоятиму на колінах
Перед тим, що я не люблю
Перед тим, яскравим сонячним
Що світанням назвала колись,
Перед тим, без чого боляче,
Перед тим, кого благаю "змирись".
І отак собі стоятиму
День, два, сотню,
Тисячу літ
А чому - й сама не знатиму
Мабуть був то цілий світ
Та вагатися не буду я
На базарі почуттів
Продам пам'ять
І забуду я
Все, що знати ти не хотів,
Все, що знати не хотіла я
На перехресті клен-доріг
І побіжу ногами босими
По тернах
доки не випав сніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357131
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2012
Очі,
Такі вогненні і палаючі,
як завжди,
розкинуті. безмежними барвами.
змінюються.
при першому подиху вітру.
до невпізнання.
моя необізнаність
і деяка дратівливість
від цієї твоєї примарливої звички
мабуть
добряче надокучила вже
всім сусідам -
людям,
що живуть по-сусідству
з моїм світом,
моєю безмежністю,
моєю вічністю.
І коли,
своїми залізними ланцюгами
примарливої справедливості
вони намагаються дійти до Тартару моєї душі -
вони дивуються.
Бо це здається так близько,
а досі ніхто не дійшов.
Крім тебе.
Та тобі подібних.
Які по суті своїй
надто мені подібні
щоб противитися
цьому прагненню.
Прагненню душевної Волі.
А може
чогось більшого.
Хто знає
Поки не зазирне
у свій власний Тартар
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345623
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2012
Вона хотіла навіть просто жити
I просто, без вагання, всіх любити
Хотіла ніжитись в роси серпанку,
Тонути у блакиті неба,
Лежати у траві по шию..
і мріяти, як зараз мрію..
Але миттю лани,
всі окороплені кров\'ю,
замовкли..
Потемніли поля,
полетіли кудись
журавлі.
І неначе поворот,
переворот не лиш в світі,
в свідомості -
Все змінилося враз,
і назад вже нема вороття..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345619
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2012
Елементарні бажання ми втілюємо у реальність, а ті, які потребують великих зусиль намагаємося засунути у найглибшу шухляду своєї душі і відкривати тільки на свята: щоб полюбуватися та обережно скласти туди, звідки дістали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344454
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.06.2012
Людина ти - нащадок Bолі,
Вкраїнських сонячних степів,
По долі всіх її синів,
Ступав своїм ти мужнім кроком,
Назустріч всім земним богам..
Дай волю всім своїм думкам!
І тихо прочитай майбутнє..
А краще проживи його.
Можливо важко, не уміло,
Але ти спробуй своє діло,
Та й відтворити не в думках,
Те, що читав ти по зірках
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344445
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2012
написалося,
та не склалося,
сизим вороном
розіслалося,
розлетілося,
не вгадалося,
не так сталося,
як чекалося.
тихо стукає
доля з-за вікна,
я їй холодно
оголошую:
"війна"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327982
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2012
гіркою усмішкою
тебе проведу я ,
поглядом чистим умию росою
і подамося ми щастя шукати
за синєє море, в багаті палати..
Раму забудемо,
Варту зпихнемо,
Шіву і Вішну
старими назвемо..
Подякуй мені
за подих останній
як там, на світанні
побачимось зрання
Підемо в мандри дорогами синіми,
шляхом червоним, багряним..
смерті лякатися нам звичне діло,
хто ж не лякається -
жити не має права.
Подякуй мені
за видовища щирі,
що правду навчили
від зла відрізняти,
подякуй мені
за те
що
на могилі
Твоїй.
Ніколи.
Не будуть.
Танцювати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327710
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 04.04.2012
Повстав народ на боротьбу правдивую,
За честь на свободу Вітчизни своєї,
І вшкварив ворогу красивую,
Перемогу правди і надії.
Кров лилася ріками: ніде кінця-краю -
лише горе, страх, страждання.. у пошуках раю..
Кров за кров, муки за муки, страх за страх.. віками..
А чи знайде людство сили стати враз братами?
Всім, з метою однією, без слави, вигоди, -
Просто стати в одну ланку торжества свободи?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318946
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 04.03.2012
Сизий ворон кряче,
В полі при долині,
Журно на могилу,
Дивиться здаля,
Чи ж оце моя то,
Ненька-Україна,
Чи ж оце моя то
Рідная земля?!
Люті хуртовини
По степу гуркочуть,
Вітри дужі, буйні,
Вісточки несуть,
Сидить на могилі,
Голову схиливши,
Сидить тихо-тихо,
Та не в тому суть..
Степові кургани,
Відлиги чекають,
Чекають ту правду,
Що не вберегли,
Ту, що з покон віку,
Межи себе мали,
А потім, з душею,
москалю здали..
Завиває вітер,
Розвива волосся,
Мовчазнії очі
Дивляться з віків,
А могили тихо,
Колишаться вітром
Берегом Дніпровим,
Поміж світ-стовпів..
Десь тут були битви,
Тут гриміла слава,
Може на узліссі,
Може край села,
Скільки ж отак, тихо,
Буде Україна,
Скільки буде жити,
Наче й не жила?!
Може вже пора нам,
Йти у світ, братове,
Українську правду
Маєм боронить!
Вдумайтесь, як потім
Житимуть тут діти,
Коли ми вже зараз,
Так не можем жить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310596
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.02.2012
На грані фантастики - скажете ви, а хто сказав, що життя людське не є фантастикою,фантастика це те, що ми не знаємо, але сумніваємось у ньому. нам здається, що явище або живий організм не існує, але ніхто не знає правду.
Лише правда не потребує доказів, отже правда базується виключно на фактах, а матерії розуму, свідомості та підсвідомості складають картини реальності та нереальності, наближуючи лбюдське життя до якоїсь певної події, відрізка часу, простору, зазвичай нашого виміру.
А четвертий вимір ще чекає, ми морально не готові піднятися до таких глибин суті, ми ще не бачимо того, що можевловитися в погляді, знайти відображення усього у нас самих. Ми ще віримо у фантастику, тим самим заперечуючи існування іншого, подібного нашій вірі, а часом кардинально відмінного.
Ми ще можемо забути хто ми і звідкіль, але ніколи не зацікавитися хто ми і навіщо ми тут, і відколи, з якої радості сюди прийшли.
Ми радше згадуватимемо Адама, якого ніхто з нас не бачив, ніж вбумаємося у логіку фантастів - звідки це в них,чому те, що вони говорять так логічноі в одночас не реально..
Чи можливо нам побачити світ, коли навколо лиш пітьма, а до вмикача світла не можна торкатися, бо він не існує, - вмикач придумали фантасти, тому торкнувшись його ти не відчуєш нічого, нічого не зміниться, отже і не намагайся це зробити, всеодно не вийде.
І НЕ ТРЕБА ШУКАТИ ДОКАЗІВ, ПРОСТО ВІР ЩО ВМИКАЧА НЕ ІСНУЄ, БО СВІТЛО ЗМІНЮЄ ЛЮДЕЙ..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310476
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2012
Тридцяти градусна спека - а по суті зима.. Світ такий холодний.. Сам по собі. Легкий подих вітру колише дерева. Куди? Навіщо? - Нічого не хвилює.. Сам по собі.. А трави хитаються, мимоволі, без бажання і без покори.. Бо так має бути. І вони нічого не змінять.. Не намагалися? - Можливо, а їм це і не треба.
Так, не треба. Вони не люди, не ті дивні істоти, що живуть у боротьбі, живуть боротьбою, з самим собою,у вічній боротьбі.. І ніяк не заспокояться, ніяк не зупиняться. Все летять у тому нестримному вирі. Куди? Навіщо? Чому не можуть на хвилю спинитися, поглянути назад, на пройдений шлях, на помилки попередників.. Зробити в решті- решт висновки і не повторювати історію.
Дивні істоти люди.. Вся багатогранність буття лежить у них під ногами, а вони не помічають елементарного, і самі ж не розуміють чому.. Вони окрилені чудовими ідеями, мріями про ідеальний світ, але в той же час не можуть зробити ідеальним навіть самих себе..
Вони хочуть безсмертя, але часом їм не хочеться жити..
Вони сподіваються на інших, але не бачать що шлях до вирішення проблем починається передусім в собі..
Вони хочуть.. Вони багато хочуть.. А ще менше роблять для здійснення своїх бажань, закриваючи їх тавром "НЕ МОЖЛИВЕ".. Дивні, дивні істоти. Надто дивні щоб зрозуміти свою дивизну.Шукають щось нове пірнаючи в стереотипи, намагаються "відкрити Америку", закриваючи очі що вона вже колись була на карті світу. А ще дивніше, що не помічають навіть того що їх оточує, в матеріальному світі, світі матерії. кажуть, він є обмеженим. Але для мене він - усе. Що варті ті безладні простори Вселенної, якщо про них можна лише здогадуватися, в порівнянні з нашим світом. А ми - люди, дивні ми істоти, ми цього не цінимо..
Так, не цінимо - знову боремося, між собою, без важливої причини, через себе самих, знов ідем у бій - окропляємо кровю рідну Землю, воюємо між собою..
Коли це скінчиться? В якому тисячолітті? .. і не знаходимо відповіді на свої власні питання, тому ввели такий термін як риторичні запитання, дивні, дивні істоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310475
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 31.01.2012