| Сторінки (1/14): | « | 1 | » |
Як прекрасно відчувати, що кохана,
Що єдина серед всіх для тебе я!
Й здійснюється мрія довгождана,
Потаємна, трепетна моя!
Скоро вже весна в повітрі чути
І цей запах проникає до кісток…
Нам написано навіки разом бути
Ми до цього вже зробили крок!
Хочу, щоб усім весна - кохання,
Щастя і надію принесла,
Щоб збулись всі мрії і бажання,
в пошуках обіймів і тепла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316893
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2012
І серце знову розриває на куски,
В душі не має миру та спокою.
Вибір мене чекає нелегкий:
лишитись з ним, чи утекти з тобою?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314155
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2012
О, ця прекрасна і пристрасна ніч,
яку ми ділили з тобою.
Ми були просто удвох, віч-на-віч,
ні про що ти не думав зі мною.
У тебе є інша, і я не сама,
лишаюсь, коли ти не поруч.
Як же назвати це? Я не одна
в цьому світі для тебе? Праворуч
стоїть якась інша, не я.
Змінити все це вже не сила.
Така чомусь дивна доля моя,
від вибору вдвох ми в ухилі.
Можливо, нам добре так, може й ні,
можливо, ми все лиш вдаємо,
і серце твоє не належить мені,
що доля підносить беремо.
Не дивлячись, а чи потрібно це нам,
чи хочу я цього з тобою.
Де ж воно щастя? Воно ще десь там...
а ти ще є тут, ти зі мною.
Я тихо скажу тобі, просто "je t"aime"
по-нашому, звісно, "кохаю".
Куди ж ми цією дорогою ідемо?
Ні ти, ані я, ще не знаємо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313613
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2012
Пливу я, немов би, в задумі сумній,
щось серце не хоче радіти.
Чого ж бо так сумно, там сумно мені,
не знаю, де жаль свій подіти.
За чим я жалкую? Не знаю й сама...
За пройденим сонячним літом?..
Чи через те, що прийшла вже зима?
Чи просто я нуджу цим світом?
Просто у мене в душі самота,
та, від якої страждають.
І відповідь правильна є саме та,
яку лиш від мене чекають.
Пробач, що казала ці дивні слова,
пробач і за вчинки, й за дії.
Можливо, була просто я не права
в пориві якоїсь надії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313601
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2012
Цілують ніжні уста мене палко,
запалюють душу мою, мою кров,
стає тілу моєму так душно, так жарко...
Коли ж це повториться, милий мій знов?
Я нуджусь, чекаю, проходять години,
проходять нестримно і тижні, і дні,
проходять секунди, проходять хвилини,
та, що вже, й не знаю, робити мені!
Скажи мені, любий, чи ти не сумуєш?
Чи ти не знаходиш там місця собі?
Та ні, ти, напевно, лиш з мене кепкуєш,
не згадуєш ті наші радісні дні.
Просив, щоб простила, але не забула,
щоб не винила у всьому себе.
Та я, ніби слів тих усіх, і не чула.
Як же забуть, що кохаю тебе?
Знаю, що час лиш загоїть всі рани,
знаю, що все-таки стрінемось знов.
Ти не забудеш, що було між нами,
я не забуду ту нашу любов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312277
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2012
Смієшся ти, що плачу я,
що безсоромно так ридаю.
Велика помилка моя
в тім, що тебе я ще кохаю.
Чомусь не можу розкохать,
хоч знаю, не будемо разом.
Швидко лелеки відлетять,
а ти за ними линеш зразу!
Тікай! Лети! Й не повертай
до мого більше вже порогу
і слів любові не чекай.
А я проситиму у Бога
для тебе щастя у житті.
Не муч мене, іди в світи!
Забуду обіцянки ті,
що говорив мені лиш ти.
Та не забуду ніжність рук
і теплоту твоєго тіла......
О, Боже, скільки тисяч мук,
страждань і болі натерпілась!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312276
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2012
Чому мороз морозить моє серце?
Чому моє серденько, наче лід?
Твоє - неначе весняне озерце,
мов би незна ніяких бід.
Тоді, колись ще, ти мене покинув,
лишив одну, на самоті.
Так сталось, ти до іншої полинув,
забувши обіцянки всі.
Можливо, ти не винен, що так сталось,
і я тебе за все це не виню.
Прошу, згадай, як ми кохались,
як ти шептав мені "Люблю".
Того, що було, знаю,- вже не вернеш,
і сльози не поможуть вже мені.
Торкнись мого серденька - й ти замерзнеш,
як я тут замерзаю в самоті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311747
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2012
О, рідна мамо, пробач за слова,
які я говорю так часто.
Знаю, що зовсім я не права,
та погляд твій добрий не гасне.
Навіть тоді, коли безліч образ
ти чуєш завжди від мене,
твій погляд строгішим стає тоді враз,
Пробач - це все лиш через мене!
Ти вічна, єдина, ти рідна моя,
мені найрідніша, матусю!
Знай, що всім серцем люблю тебе я,
душею до тебе горнуся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311742
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2012
Я хочу бачити твоїх очей прекрасний погляд -
він світить, як зоря з небес.
Дивись на мене поки я ще поряд, дивись...
Прошу тебе, не відвертай очей прекрасних,
коли звертаюся до тебе я.
Тоді твій погляд, мов би гасне,
немов згасає та зоря.
Нема нічого в світі вічного
й твоя любов не вічна,
про це не важко здогадатися мені.
Прошу тебе, не будь дволичним ,
я ж бачу, хочеш ти сказати "НІ".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311551
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2012
Вокруг ночь и мгла,
нет ни света, ни дня,
нет ни звезд, ни луны,
все мира лишь полны -
неизмеренною мглою
мира лишь полны.
Тут Господь в первый день
сотворил свет и тьму,
на второй день Господь
сотворил полноту!
Полноту белых туч,
белых туч полноту.
В третий день сотворил
землю й море Господь.
В тот же день на земле
сотворил красоту.
Красоту разноцветных,
чудесных цветов,
сотворил много белых
и желтых песков,
сотворил на земле
много разных лесов.
Сотворил красоту
вулканов и гор.
- Готов ли увидеть ты это?
- Готов. Я готов видеть все,
что Господь сотворил,
потому что весь мир этот
мне очень мил.
На четвертый же день
сотворил Бог луну,
сотворил солнца свет,
и на небе звезду.
В пятый день сотворил
в море рыб, в небе птиц,
сотворил множество разных лиц:
акулы лицо, лицо кита,
лицо орленка и жаворонка.
И понравилось Богу
творенья Его,
в море видел он рыб,
в небе птиц,
но не видел он на земле ничего.
Потому на шестой день
Он решил сотворить
лань, овцу, прудку олень,
лошадь, собаку, волчонка
и еще множество
разных зверей.
И тогда посмотрел
Бог с вершины небес
на творенье свое
и сказал: «ХОРОШО!»
Видел Он на земле много
разных чудес,
и решил сотворить
человека Господь.
На подобие своей,
и с вершины небес
опустил на землю его.
И нарек он Адамом
творенье свое.
А потом Господь вынул
с Адама ребро
и на такой же подобе его
Он сотворил человеку жену.
А на седьмой день Господь
решил отдохнуть,
и сказал Он,
что этот день святым должен быть!
Так жили Адам с Евой
в Божьим раю,
пока не послушала Ева змею.
И порушив Господний запрет,
были изгнаны Ева
с Адамом из рая.
Так с того время
все люди земли
страшно грешат,
как-бут-то не виноваты они.
Жизнь их просто
низка и мерзка.
Но все это видит Господь
и тогда, когда
чаша терпенья Его истечет,
сделает очень большой суд Господь.
Ну, а пока, навернитесь
на праведный путь,
и тогда Господь
Вас очистит от большого греха!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311515
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.02.2012
Ти дзвониш, а телефон все мовчить,
говориш, а слів тих не чути.
А серце стискає, а серце болить,
не може вже більше так бути!
Так бути не може! Ти чуєш мене?
Не чуєш, бо чути не хочеш!
Надіюсь, що скоро усе це мине,
як дні ці минають і ночі.
Два погляди збіглись, говорять уста,
стараються щось пояснити.
Та час вже пройшов, і розмова не та,
нічого тут нам не змінити.
Навіщо питаєш про мене в усіх,
немов я тобі не байдужа?
Тоді ти пускаєш себе лиш на сміх,
говорячи, що мене любиш.
Не любиш!!! А якщо любиш - мовчи!
Не сип мені солі на рану!
Бо легко було ще тоді утекти,
обравши дорогу незнану!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311233
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2012
Якби лиш можна було б знов все переграти,
змінити пару слів, а може й фраз!
Якби лиш можна було б сильно не кохати,
а так погратись і забуть все враз!
Тоді б, напевно, серце не боліло
і не вистрибувало так з грудей,
і все було би просто й зрозуміло,
і не було б отих дурних ідей!
Нічого у житті я б не міняла,
робота, дітки, хата - звичний план,
тихенько так жила б собі й страждала,
та серце вкрите шрамами від ран!
Від сліз, які лила в подушку,
так, щоб ніхто не чув й не знав.
Та іноді келих вина, краща подружка,
Facebook, й дитячий сміх той біль знімав.
В один прекрасний день все надоїло,
і тут, на щастя, я побачила його,
все тіло, мов мурашками покрило,
та не могла я передбачити цього.
Він появився, наче грім із неба,
і йти уже нікуди не хотів,
Хто б міг подумати, це ж треба,
як всю мене коханням він зігрів!
І хай собі там плещуть злі язики,
тепер на них начхати вже мені,
в житті немає плачу, і криків,
ми з дітками живем немов у сні!
Не бійтеся в житті щось поміняти,
зробити той чи інший крок!
Не вічно ж нам написано страждати,
коли душа сама так й рветься до зірок!
́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311231
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2012
Торкнись душі моєї, скрипко!
Заграй ту жалісну свою
Останню пісню -
Не мою. Чию?
Кому ти її грала?
Чому ти серце відібрала
тоді у мене?
Безжально вирвала з грудей.....
Скажи, ну хто тебе тоді
Тримав в руках?
Неначе хтів, щоб я його кохала
Та його пісня серце в мене вкрала,
В степи з собою понесла,
Та свого серця не дала.
Віддав він іншій серденько своє,
На його місце він забрав моє,
ЇЇ він пестив, він її любив,
Без неї він і дня не жив,
Мене покинув, він мене забув,
Неначе слів моїх тоді не чув,
Як я клялась, що він єдиний
Для мене в цьому світі є....
Він просто йшов і серце забирав моє.......
Мовчи! Не грай, чарівна скрипко!
Досить наслухалась тієї -
Чужої пісні - не своєї!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311041
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2012
На дворі щось шепчуть віття сумні,
Дуби гомонять щось і клени.
Вже осінь прийшла і сумно мені,
Опало вже листя зелене.
Навкруг все, неначе в чарівному сні,
Стоїть у багряній задумі!
Та не чарує це серце мені,
Душа оповита вся сумом.
Неначе, зникають уже всі жалі,
Всі болі і муки і драми,
І краплі суму мого малі,
Та все вже скінчилось між нами!
Здається, скінчилось те щастя моє,
Яке я ділила з тобою,
В душі моїй крига, незламна, стає....
Чому більше ти не зі мною?
Сиджу край відритого навстіж вікна,
І згадую своє минуле.....
А щастя було, коли була весна,
Тепер його більше не буде.
Бо не буде більше тої весни,
Що наші серця поєднала,
Й мені чомусь сняться дивнії сни,
Як доля щастя украла.
Украла, понесла, невидно її,
І мого вже щастя невидно.
Мучать серце думки лиш одні,
І на душі так Огидно!
ВЕРНИ! ПОЧЕКАЙ! Та, де вже......НЕМА!
Нема мого щастя й не буде,
І сльози даремно я лию, дарма,
Так сталось в житті, добрі люди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2012