| Сторінки (1/14): | « | 1 | » |
Країн на світі є багато
Моя ж країна - Україна !
І слово – Батьківщина – звучить свято !
Вона одна на світі , одна єдина.
Україно, рідна земле
Що випало на твою долю?
І революції , і війни
І вічна боротьба за волю.
І кров , і горе , і людські страждання
Сивих матерів , сестер , братів
Зазнала наша Україна
Від супостатів , від катів
Скількох героїв народила
Українська священна земля
Тут козаки в похід ходили,
І «вольниця» гуляла у полях.
Великі українці:Шевченко,Котляревський,Володимир,
Сковорода, Гребінка, Вишня.
Їх наша Батьківщина породила,
Вони із України вийшли.
І вірю я , пройдуть віки
Спаде імла , згинуть вороги
Підніметься зморена з коліна
Розквітне славна Україна.
І буду я , й моя родина
Хрести над куполом дзвіниці,
Старенька батьківська хатина,
Ковток води з холодної криниці.
Ліса безмежні , гаї , поля
Всюди ніжні ароматні квіти.
Одвіку рідна тут земля
І ми її щасливі діти.
Полечу над лісом , пробіжусь по полю
Де жита налиті , і волошки сині
Щастя відшукаю , відшукаю долю
Пригорнусь до тебе , рідна Україна.
І над горами , над ланами ,
І над садками і лісами
Полине тихий спів…Моя країна…
Бо ще жива !! Бо ще не вмерла Україна !!!
Слава Україні !! Героям слава !!
Яна Жданова, 13 років
Полтава, зош№25, 8-Б клас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391974
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2013
Життя – це мить,
Його тендітна ниточка звенить,
Натягнута , як струночка стальна,
Ось - ось обірветься вона.
Вітрець по полю зашумів,
Тонесеньку стеблинку надломив…
Голівку сумно похилила…
І поклонилась матінці – Землі.
А як хотілось по весні ,
Зацвісти пишно – квіткою яскравою!
Відкрити пелюстки, і як у сні…
Полинути над лугом, над отавою !
Посміхнутись сонечку, бджілку пригорнути,
Пісню солов’їну слухати завжди,
Жити і радіти, і не знати скрути,
Пити, й не напитися чистої води.
А на світанку, як спаде роса,
Діждатись косарів,
Відчути як дзвенить коса,
І стати сіном для корів.
Духмяним запахом прийти до хати,
Почути як радіють діти.
Їх теплим молочком нагодувати,
І всім подарувати квіти.
Шумить вітрець, тендітно обнімає…
І до землі легенько нахиляє…
Стеблинка пелюстки закрила…й надломилась…
І низько – низько поклонилась…
Яна Жданова,13 років,
Полтава,зош №25,8-б клас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391972
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2013
Рідне літечко,
Сонечко яскраве
В дні морозні й хуртовини
Я тебе чекала.
Цілий рік, не знала втоми
Дивилась в віконце
І нарешті – дочекалась
Ніжне, тепле сонце.
Воно будить мене ранком
Лоскоче повіки
Заставляє на світанку
Природі радіти.
Здраствуй тепле літо
Благодатна пора року
Шовкова скошена трава
Келих прохолодного, березового соку.
Буйство квітів
Далекий гуркіт грому
Тихий шелест теплого дощу
Затишок маминого дому.
Літо – це сонце і тепло
Багряні ранкові зірниці
Духмяний хліб нам принесло
В золотої, зрілої пшениці.
Липи цвіт, акації гірлянди
Духмяні квіти лугові
П’янять мене медові аромати
І пісня коника в траві
Ці пахощі мене колишуть
Як колись мама колихала
І так ніжно огортають
Як зараз мама пригортає
Тиха місячна ніч
Бездонне небо, всіяне зірками
Нахиливсь Чумацький Шлях
Грає вітер, пухнастими хмарками.
В далекім лісі кує зозуля
Клекочуть в небі журавлі
В гайку зеленім тьохкають,
Співають ніжно солов’ї.
Жовті лілії, латаття,
Радісний плескіт карасів,
Тепло вечірнього багаття,
Духмяна юшка з казанів.
Налиті сонцем стигнуть
Яблука і груші,
Солодким соком зігрівають
Промерзлі наші душі.
І вишня і черешня й полуниця
Несуть нам сонячне тепло
Зимою літо буде сниться
Коли снігами замело.
Як мені красу цю змалювати?
Пензликом, а може словом?
Біліють батьківські добротні хати,
Синіють вдалині діброви.
Літо – найкраща, радісна пора
Куди не глянеш – свято навкруги!
Життя природа нам дала
Його потрібно берегти … Яна Жданова,12 років
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355716
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2012
Моя бабуся живе в селі
Стара хатинка, майже в лісі
Корівка Квіта пасеться у дворі
І ластівка гніздечко звила в стрісі.
Я кожне літо рвусь сюди
Спішу провідати стареньку
Боюсь спізнитись назавжди
Боюся втратити рідненьку.
І ось і зараз приїхала в село
Стоїть осиротіла хата
Бур’яном подвір’я поросло
Не йде бабуся зустрічати.
Аж ось майнув образ у вікні
Бабуся вийшла на поріг
Закрила очі – як у сні
Вернулася з далеких я доріг.
Відкрила очі – нема нікого
«Вернись бабусю, прошу, благаю!
Не залишай мене самотню
Одну-однісіньку у цілім краї».
Дозволь тобі допомогти
Гусей загнати, посіяти морковку
Гостинців з міста привезти
Попасти і здоїть коровку.
Під вечір стіл накрити
Схиливши голову від суму й каяття
І дать тобі хвилинку відпочити
Від тяжкої роботи і життя.
Встріпнеться серце, заболить душа
Згадається твій ніжний погляд
Той час вже не повернеться назад
Навіки поламавши мій світогляд…
Яна Жданова,12 років
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355467
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2012
Рученятка підніму до неба,
Мов пташині крила.
Полечу над лісом, полечу до тебе !
Земле моя мила!
Мене підхопить білосніжна
Пелюсток вишнева заметіль.
Аромат бузковий, ніжний
Стане чути звідусіль.
Весна! Весна! Життя вирує!
Спасибі, матінко земля.
Природа радість нам дарує,
Щасливе наше майбуття!
Яна Жданова 11 років
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355464
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2012
Книга – це мудрість віками нажита,
Книга – усмішка і радість,
Книга – це квітка , що сонцем налита,
Книга - знання всього світу.
Книга - не папірець,
Книга - це слово, що веде за собою,
Книга - негаразди зведе нанівець,
Книга - навчить як боротись з бідою.
Яна Жданова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314080
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.02.2012
Білі сніжинки
У вранішній порі
Веселим хороводом
Кружляють до землі.
Вони були колись краплинками,
Маленькими частинками,
І хмаркою, і річкою, й туманом
І озером, і морем, й океаном.
А зараз стали ніжними
Біленькими сніжинками
Пухнасті, невагомі
Летять до мого дому.
Ці сніжинки тануть
На рум’яних щічках,
Бігають, стрибають
Веселяться дітки.
Яна Жданова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2012
Епіграф
Що таке війна? Моє покоління цього не знає. Тай краще б цього не знати…
Коли я спитала про це свою стареньку бабусю, вона мені довго розповідала про війну, про ті страхіття, що вони пережили. А коли бабуся закінчила свою розповідь, її очі були всі в сльозах. Плакала і я. І я зрозуміла яке це велике горе - пережити таке. Я почала заспокоювати свою стареньку бабусю. Витерла їй сльози. А згодом у мене з’явився такий вірш.- «Війна».
Війна
Що таке війна, не знаєм ми,
Ніколи б нам цього не знати.
Нам бабусі розповіли,
Що вони тоді пережили.
В минулому столітті
Там, де заходить сонце і наступає ніч,
Проснувся «звір», й ошкірившись зубами
Посунувся на нас, на мою маму.
Яка ще не родилась, і на мене,
На дідуся й бабусю, корівку Квіту,
На ясне сонце в небі синім.
Чоботом топтав дозріле жито,
Давив бронею волошки в полі,
Зламав берізку, і тополю.
Споганив «гад» всю нашу долю –
«Звір» вирвався на волю…
Згасло сонце, настала ніч…
Горять ліси, міста і села
І почалась жорстока січ…
За свою волю, за оселю.
Але не всі померли, піднялися люди.
Нащадки скіфів і слов’ян,
Ворога знищували всюди,
Давили гадів, як могли,
І врешті – решт – перемогли!
Прийшла весна після зими,
Зацвіли садки, запахли квіти –
Не всі вернулися з тії війни,
Не зразу стали добре жити.
Ще довго ходили ранком
За село, де сходить сонце.
Посивілі юні наші бабусі –
Виглядать батьків, чоловіків, синочків.
«А може ще живі
Повернуться додому?!»
Та тільки спів пташок…
Та гуркіт грому…
Скорбить і плаче небо синє,
А з ним плачемо і ми.
Життя в людини одне – єдине,
Його потрібно берегти
Сидить старенька моя бабуся,
Розповідає про війну.
Я низько в пояс поклонюся
І обережно витру їй сльозу.
Скажу: «Спасибі, моя рідненька,
За те, що «звіра» ви перемогли,
За те, що народилась моя ненька,
За те, що вижити змогли».
День Перемоги - Велике свято!
Цвіте земля, життя радіє.
Героїв будем шанувати,
Завжди на них у нас надія!
Яна Жданова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312639
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 09.02.2012
Одного разу, дуже рано
Орали поле два коня.
Зморившись від тяжкої праці
Пішли на пасовисько й бачуть –
Стоїть Осел, не ворухнеться.
Помаленьку, знай собі, пасеться.
Коні підійшли до нього й кажуть:
- «Ну що ж ти друже, без діла тут стоїш
- Їжу треба заробляти
- А ти напевно лінькуватий ?»
Образився Осел: «Це хто лінивий, я - чи що ?!
Так я, якщо захочу, все поле сам зораю!»
Побіг до поля,
За плуг схопився.
Зробив лише два кроки,
І на землі опинився.
Лежить і думає Осел:
«Велике поле, трави багато,
Їж скільки хочеш.
Навіщо працювати?»
Зібрали урожай... Прийшла зима..
Овес та сіно коники жують.
А що ж Осел ? Для нього їжі тут нема,
Для нього їжі не дають
Стоїть худий, аж ребра світять
Подумав: «Який же я дурний
Чому, не працював я літом
Щоб зараз бути ситим?»
Наука в байці цій така:
Хто працює – той їсть досхочу!
А хто ліниться, й давить хропака
Завжди голодним ходить.
Яна Жданова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311991
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 07.02.2012
З малих років, скільки себе пам’ятаю, зимою і літом, осінню і весною, я постійно спілкувалася з природою.
За це велике спасибі моїм батькам. Дякуючи їм, ми сім’єю часто
виїжджали в дрімучі ліси, до прохолодних річок, в духм’яні гаї, в квітучі поля, де я завжди з насолодою прислухалася до мелодійного співу пташок, дихала ніжними пахощами квітів, милувалася їх красою і кольорами. Вся оточуюча природа мене сильно хвилювала своєю різноманітністю і красою. Настрій ставав піднесеним, душа співала і так хотілося якимось чином виразити свої почуття, поділитися ними. Так почали народжуватися віршовані рядки. На прохання своїх батьків я стала їх записувати в зошит. А вже потім із цих рядків з’явилися такі вірші, як «Осінь», «Зима», «Береги мого дитинства», «Війна» та інші. В написані вірші я вкладаю всі свої почуття, які мене турбують на даний час. Писати вірші – це нелегка праця, але все ж таки цікаве заняття. Займатися цим мені дуже подобається.
З повагою. Яна Жданова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311988
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 07.02.2012
До зірочки Полярної
Пішла зима з морозами,
Тепла злякалась ніжного,
Затаїлась між торосами.
Пригріло сонечко, тепліє…
Розтанув сніг, земля чорніє…
Прийшла весна, душа радіє!
Тріпоче серце, томно мліє.
Радісно пташки щебечуть,
В гаю кує зозуля
То весна зове до себе,
Кличе мою долю.
Вигони й галявини
Зарясніли квітами,
Травами духмяними,
Соками налитими.
Пташиний спів і клекіт журавлів,
Які вернулися з незвіданих країв.
Вони вернулися додому, до родини,
Де буйний цвіт білої калини,
Де ліс, озера і поля,
Вітрець дерева ніжно обнімає.
Одвіку рідна тут земля,
Землі ріднішої немає…
Тут сонце сходить,
Барвами веселка грає,
Тут бджілка хороводить
Над квітами, над рідним краєм.
Рученятка підніму до неба,
Мов пташині крила.
Полечу над лісом, полечу до тебе !
Земле моя мила!
Мене підхопить білосніжна
Пелюсток вишнева заметіль.
Аромат бузковий, ніжний
Стане чути звідусіль
Весна! Весна! Життя вирує!
Спасибі, матінко земля.
Природа радість нам дарує,
Щасливе наше майбуття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311897
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2012
Ясне сонце, чисте небо,
Золото лісів.
Вже не чути сміх
Пташиних голосів.
Відлетіло літечко
Теплотою днів,
Квітами яскравими,
Щедрістю полів.
Дощиком рясненьким
Осінь йде до нас.
Літечко тепленьке
Вже закінчилось.
Буду пам’ятати
Пору року ту,
Буду пісню я співати
Про осінь золоту,
Про сонячні дні,
Про яскраві квіти.
Хай завжди ростуть
Щасливі діти !
Яна Жданова,10 років
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311867
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2012
Прийшла зима,
Морозні дні і ночі,
Сріблястий сніг
Засліплює нам очі.
Налетіла віхола,
Завива метелиця,
Скувала морозом
Всі річки й озереця.
Замела хурделиця
Всі стежки, дороги,
І міста, і селища –
До мого порогу.
Горобці у стрісі,
Снігурі в гілках,
Білочки по дуплах,
Зайчики в гайках.
Зимовий ліс,
Покритий снігом, інеєм
Нас в казочку відніс,
І ми йому радіємо.
Інколи з – за хмарки,
Виглядає сонце,
Світить та не гріє,
Загляда в віконце.
Вирує, стогне
Холодний вітер,
Зимовим ранком
Промерзли діти.
Не злякались ми морозу,
Холода, зими,
Нам сніжок приносить радість –
Будемо чекати ми весни!.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311660
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2012
Життя – це ріка повноводна,
А береги – це спогади мої,
Про життя безтурботне,
В лоні рідної сім’ї.
Ось народилась я,
Радіють батько й мати,
Щасливою буде сім’я,
Несуть мене до хати.
Відкрила оченятка -
Бачу маму й татка.
Так і хочеться сказати:
«Радійте – я прийшла!»
Пташиний спів,
І небо синє, й сонце -
Будить мене ранком,
Загляда в віконце.
Був перший крок,
І перше слово – «мама»
І мамина радісна сльоза,
Коли я це сказала.
Були колінця збиті,
Та на заваді це не стало.
Було боляче, синці,
Я стисла зуби і мовчала.
Був дитячий садочок,
І от до школи вже пора.
Пожовк на дереві листочок,
Весела біга дітвора.
Тут наука і знання,
Тут погляди, записки,
Це не знайоме відчуття -
Кохання першого передвісник.
Тече і плине повноводна
Ріка мого життя
У юність безтурботну,
У доросле майбуття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311659
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2012