Тарас Процайло

Сторінки (1/14):  « 1»

Не ми з тобою

Але  не  я,  але  не  ти,  але  не  ми  з  тобою
Почнемо  день,  почнемо  ніч  і  сон
І  заговорим  мертвою  й  німою
Сліпою  тінню  заспаних  вікон.
Але  не  ти,  але  не  я,  але  не  наші  тіні
Помруть  удень,  помруть  уніч  сліпу.
Ми  заживемо  в  нашому  творінні
Й  на  нього  глянем  разом  крізь  лупу.
Але  не  я,  не  ти  і  не  творіння,
Яке  коханням  звуть  споконвіків,
Не  будем  вічно  вірити  в  спасіння,
Яке  в  собі  знайти  хтось  захотів.
Та  не  знайшов  й,  утративши  свідомість,
На  землю  впав,  неначе  дощ  грозою,
Хтось  буде  жити,  може  і  насовість,  
Але  не  я,  але  не  ти,  але  не  ми  з  тобою…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2012


Вони творили

Вони  творили  вічне,  незабутнє:
Перо,  папір,  натхнення  і  рука.
І  крізь  віки  лунатиме  могутня
Словесна  доля  -  спрагла  і  важка.
Але  не  вмруть  і  виживуть  в  неволі
Рядки,  які  палили  вже  не  раз,
І  наче  діти  змучені  та  голі,
З  усіх  сторін  чекатимуть  образ.
Роки  пройшли,  а  слово  не  змінилось,
Душа  у  ньому  й  досі  ще  живе,
Його  топили,  але  не  втопилось,
Дніпро  Шевченка  й  досі  ще  реве.
Не  можна  слова  вічного  забути,
Бо  доля  в  нього  була  не  легка.
І  не  дадуть  в  кайдани  нас  закути
Перо,  папір,  натхнення  і  рука!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319129
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.03.2012


Парадокс

Красивий,  ніжний,  незрівнянний,
Манливий,  вічний  і  жаданий,
Страшний,  болючий,  неймовірний,
Колючий,  підлий  та  нетлінний.
Іде,  спішить,  кричить,  сміється,
Пливе,  летить,  горить  і  ллється,
Цвіте,  ридає  та  кохає,
Жаліє,  падає,  вмирає,
Кінець,  початок,  середина,
Тварина,  пташка  і  людина,
Ріка,  пакет,  коробка,  бокс.
Слова  і  знаки  –  парадокс!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314602
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2012


Порцелянові вії

Природа    і    дощ    оповили    навіки
І    раділи    вже    змучені    мрії.
Навкруги    бачив    я    переповнені    ріки
І    твої    порцелянові    вії.
А    на    небі    красива    веселка    сіяла,
Полоняла    мене    як    і    ти,
Моє    серце    і    душу    у    вузлик    зв’язала,
Мов    колючі    нещадні    дроти.
Твої    губи    були,    наче    пишні    троянди,
Я    дивився    у    вічі    тобі.
Недалеко    в    траві    нам    сміялись    лаванди,
І    волошки    цвіли    голубі.
У    обіймах    дощу    ми    топилися    двоє
І    навколо    все    слухало    нас,
Бо    життя    –    це    роман,    і    ми    в    ньому    герої,
І    так    буде,    повір,    увесь    час.
Ці    хвилини    солодкі    пливли    наче    хмари,
Ми    стояли    в    обіймах    життя,
Поцілунки    лились,    мов    небесні    нектари,
І    не    було    уже    вороття.
Ми    в    коханні    літали,    неначе    у    мрії
Ти    моя,    а    я    твій    навіки.
І    сіяли    твої    порцелянові    вії,
Як    торкалась    рука    до    руки…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314419
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2012


Вона сміялася…

Вона    сміялася,  а  він  лише  мовчав,
Навколо  глухо  наче  у  труні,
І  тихий  голос  в  тій  труні  шептав
Шептав  слова  болючі  і  сумні,
Що  це  кінець,  кохання  більш  немає,
Та  він  не  вірив,  думав  це  обман.
Вона  його  собою  полоняє,
Але  між  ними  ліг  густий  туман.
Хотів  піти,  але  не  зміг  –  спинився.
І  крок  назад  повільно  він  зробив.
У  вічі  їй  востаннє  подивився,
Згадав  ті  дні,  як  мріяв  і  любив.
Тепер  іде,  щоб  тільки  не  зустріти
Її  убивчий  погляд  і  уста.
Тепер  душа  буде  його  боліти,
І  кожна  мрія  гола  і  пуста.
Проходять  дні,  і  тижні,  і  роки.
А  він  її  лиш  образ  пам'ятає,
І  ніжний  дотик  теплої  руки,
Який  ще  душу  змерзлу  зігріває.
Одного  дня  негода  лютувала:
На  дворі  вітер,  град  і  ураган
Йому  у  серце  блискавка  попала,
І  у  очах  розсіявся  туман.
Крізь  біль  і  смерть  почув  слова  кохання,
Та  він  лежав,  кінець  вже  наближався.
Й  було  у  нього  лиш  одне  бажання  –
Щоб  більше  так  ніхто  не  закохався…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314140
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2012


Площа Ринок

Я  йшов  по  площі  Ринок,  було  темно,
В  калюжах  грілись  очі  ліхтарів.
І  тут  зненацька  голуб  дуже  чемно
На  мокру  лавку  зсюпившись  присів.
Трамвай  повільно  цокав  каблуками,
Пробігло  ехо  стінами  домів.
Йшов  чоловік  (на  вигляд  трохи  п'яний)
І  щось  собі  під  носа  тихо  плів.
Десь  звіддаля  гармошку  було  чути,
З  кав'ярні  запах  вплівся  між  людьми.
Та  важко  так  мені  тепер  збагнути,
Що  скоро  йтиму  площею  Зими.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313591
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2012


Кіт з міста Лева

Похмурий  день  (мабуть,  вже  буде  сніг).
За  Краківським  ще  досі  варять  пиво
І  кіт  собі  на  вулиці  приліг.
Йому  це  все,  напевно,  неважливо.
А  я  іду:  бруківка  не  блищить
І  в  магазині  люду  вже  немає,
А  кіт  собі  скрутився  і  лежить.
Йому,  мабуть,  ніщо  не  заважає.
І  тут  сніжинка  перша  пролетить,
Підійме  кіт  до  неба  свої  вуса
І  щось  собі  тихенько  промурчить.
Він  бідолаха  бігти  тепер  мусить.
Біленька  шерсть  і  плямка  на  чолі
Й  зелені  очі  світло-мерехтливі.
Кіт  підстрибнув  і  зразу  на  гіллі  —  
Злетять  птахи  маленькі  й  полохливі.
Я  далі  йду,  а  кіт  собі  сидить.
Він  тут  живе,  мені  ж  іще  додому.
Тепер  я  сплю  і  він,  напевно,  спить,
Бо  надворі  вбиває  свою  втому.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313468
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2012


Чорний ангел

Навіщо  жити  і  кохати,
Якщо  це  все  пропаде  вмить?
І  серце  знову  буде  в  ґратах,
Ну  а  душа  в  вогні  згорить.
І  чорний  ангел  –  змій-розпусник,
Мов  той  крилатий  купідон,
Візьме  й  стрілу  у  серце  впустить,
А  сам  піде  без  перепон.
А  може,  просто  сяде  збоку
І  смакуватиме  наш  біль,
Ще  й  душу  з’їсть  він  крок  за  кроком,
Немов  тканину  жадна  міль.
А  що,  як  все  іще  минеться
І  міль  тканини  не  зжере,
А  чорний  ангел  усміхнеться
Й  стрілу  із  серця  забере.
Але  у  світі  все  непросто
Й  давно  уже  не  ті  часи.
Життя,  як  свічка,  що  із  воску,
Щоб  не  згоріла  –  погаси.
І  тільки-но  вона  погасне,
В  цю  ж  мить  закінчиться  усе,
Й  тебе  у  світ  такий  прекрасний
Твій  чорний  ангел  понесе.
А  може,  кине  на  дорозі,
І  ти  конатимеш  віки,
Дібратись  в  рай  не  будеш  в  змозі…
А  що,  як  буде  навпаки?
І  може,  будеш  ти  у  раї,
Де  завжди  сині  небеса
Такі  чудові  та  безкраї…
О  Боже  мій,  яка  краса!
Та  всі  слова  ці  –  лиш  банальність,
Й  людина  кожна  просто  вмре.
На  жаль,  така  сумна  реальність,
В  якій  черв’як  тебе  зжере.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313440
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2012


Калиновий цвіт

Запахло  калиновим  цвітом,
Волошки  синіють  в  траві.
Красиві  і  завжди  нові
Ознаки  надходження  літа.
Мов  кров’ю  троянди  облиті
Червоно  горять  наче  жар.
Немає  прекрасніших  чар
Такої  звабливої  миті.
Все  небо  в  загадці  палає
І  сонце  за  обрій  лягло,
Проміння  по  хмарах  текло,
І  світ  цей  здавалось  кохає,
Кохає  усе  теплим  літом,
В  обіймах  він  ніжить  простори,
І  там  де  журилися  гори
Запахло  клиновим  цвітом!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313192
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2012


Весілля

Корогви  і  дзвони  церков.
За  престолом  вже  свічка  палала.
Нас  з’єднала  чаклунка  любов.
Ти  сьогодні  мене  обіймала.
На  тобі  була  біла  фата.
І  відчули  себе  ми  у  раї.
Хоч  погода  на  дворі  не  та,
Але  мрії  в  нас  теплі  й  безкраї.
Ми  надінем  обручки  на  руки,
І  солодко  лунатиме  «гірко».
Вже  не  буде  шляху  до  розлуки,
Знов  у  небі  народиться  зірка!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313190
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2012


Минули роки

Життя  біжить,  і  люди  всі,  як  тіні,
Спішать  кудись  у  вічній  суєті.
Та  їх  усіх  чекатиме  прозріння,
Що  вкриє  нас,  мов  крила  золоті.
Згадаємо  роки,  яких  немає,  —
Забрали  їх  холодні  заметілі.
Хоч  серце  й  досі  вірить  та  кохає    —
життя  пройшло  і  скроні  посивіли.
Лиш  тільки  очі  сяють,  як  колись
(Вони  навіки  будуть  молодими),
Коли  душа  летітиме  увись
І  пам'ять  наша  стане  просто  димом.
Пробігли  дні,  тепер  вони  —  як  миті,
І  лиш  на  фото  молодість  цвіте,
Пливуть  роки...  не  втрачені  —  прожиті!
Й  хоча  зима  надворі  ще  мете,
Ми  бережемо  віру  і  надію,
Несемо  в  серці  змучену  любов,
І  має  кожен  ще  єдину  мрію:
Хоча  б  на  мить  зустріти  юність  знов!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312948
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2012


Матриця вічності

В  моєму  серці  —  знаки  запитання,
В  моїй  душі  проставлені  абзаци,
В  моїх  очах  —  сльозинки  бездоганні,
В  тобі  колючки,  зірвані  з  акацій.

Немає  слів,  лишилася  мовчанка.
В  квадраті  снів  пропали  всі  кути.
Тепер  лиш  є  трапеція-коханка,
Але  й  від  неї  хочеться  втекти.

В  суцвітті  мрій  з'явилася  репреза.
Я  усміхнувся  й  знову  замовчав.
Всі  почуття  співставили  терези.
Хтось  їх  схопив  і,  наче,  розірвав.

Від  парадоксів  думка  заблукала
І  зруйнувалась  матриця  часів.
У  псевдосвіті  вічність  доконала,
Зогнила  в  жменях  наших  лжебогів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312699
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2012


*******

Суцвіття  снів  квітчасто-кольорових
Лягли  в  мою  свідомість  візерунком.
І  запах  рос  травнево-світанкових
Оплів  весну  —  фіалкову  чаклунку.
Білюща  ніч  усміхнено  ридає,
А  дуб  від  вітру  скривившись  скрипить.
Лебідку  лебідь  ніжно  обіймає
Своїм  крилом.  Минає  час,  мов  мить.
Струмок  голубить  лагідно  каміння
І  сивий  місяць  знову  лічить  зір.
Як  тішить  світ,  коли  пора  весіння
Кохання  в  серце  шле,  мов  струни  лір!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312510
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2012


Мелодія кохання

Сумна  мелодія,  і  дощ  тече  по  скронях  —
Вже  літо  добігатиме  кінця.
Краплини  дві  на  різних  двох  долонях,
Неначе  ми,  чекатимуть  вінця.

Зів'яли  квіти  осінь  наступила,
І  дощ  тепер  частіше  надворі.
В  обіймах  крапля  краплю  полонила,
З'явились  в  небі  дві  нових  зорі.

Та  ось  зима,  всі  хмари  почорніли,
Зірок  нема,  а  з  ними  і  дощу.
Їх  вкрала  ніч,  така  холодна  й  біла  —
Я  навесні  за  це  їй  відімщу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312506
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2012