| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Холодно... Сумно... Осінь...
Оскаженілий вітер лютує... Мчить вулицею, здираючи з дерев останні лахи... Розкидає їх, жене за собою... Змарніле сонце хворобливо освітлює спустошену землю...
І знову вітер... Безжальний... Розганяє спантеличені хмари... Скуйовджує їх, шматує, роздирає... І все жене, жене... Швидко, швидко, швидко...
Парк... Сірий, бездиханній, мертвий... Його холодне тіло раз за разом пронизує вітер... Він хоч і безжальний, та не треба його карати... Пожалійте його... Він не винен... Він просто самотній...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313799
рубрика: Проза, Поетичний, природний нарис
дата поступления 13.02.2012
В салоні нової блискучої тойоти вишукано сиділа чистокровна пафосна блонда. Вона, як і належить, вишукано надувала губки і достойно несла свою життєву ношу, яка час від часу вивалювалась з декольте прямісінько на руль. І, звичайно ж, дістала запальничку (обов’язкові щоденні інгаляції). Їй треба поспішати – вже й вечір скоро, а вона сьогодні ще й нових суконь не купила, що вже й про зачіску говорити. Та без «колеги» не можна, треба дочекатись, вона все-таки важкий час долає, поки до машини дістанеться: то в гардеробі заблукає, то по дорозі до вхідних дверей каблук зламає. Ета же піпец, а не жизнь! Так і живем.
А от нещасна жіночка, яка іде на півметрових каблуках бруківкою хрещатика. Це ж нещасна людина, як її не пожаліти?! Не «наработала», бідненька, ще на лєксус. Стоїш і дивишся, ну камеді клаб, що ще скажеш.
***
«Арена сіті» - місце туси майбутнього нашої країни, маленьких інтелігентів. Там за склянкою деніелза можна обговорити такі філософські питання, як хто й куди накачав силікону чи скільки разів на рік треба купувати нову тачку. Цим і живуть.
***
Готель. Біля готелю припаркований убогенький Aston Martin. Його хазяїн підіймається ліфтом. Натомився. У нього не найлегша робота – він же заступник секретаря головного замісника помічника генерального менеджера по роботі з чимось. Та такий же трудоголік! Як своєї роботи нема, то він халтури шукає. Ось, наприклад, сьогодні взявся допомогати другові проводити кастинг в модельне агентство. Там ще наче пару штук на естраду рвуться, та яка різниця, вимоги ж до всіх однакові. Зараз приїдуть дівчата, пару ящиків шампанського і почнеться кадрова робота.
***
- А де ви цього місяця відпочивали? В Криму???!!! А…ви що збанкрутіли? А-а, хотіли купити Крим? От гади, таки не продали, зовсім про людей не думають. Це ж вам весь бізнес-план на рік доведеться переробляти!
***
Кожна сучасна інтелігентна жінка має виділяти час на вивчення літературно-інтелектуальних видань, як «Космополітен», «Пінк», «Вог». Адже там публікуються дуже актуальні статті, які охоплюють моральні, політичні, суспільні, філософські, та взагалі всі проблеми, що хвилюють жіноцтво на даному етапі («Як вийти заміж за мультиміліардера», «Як правильно підібрати домашнього улюбленця під інтер’єр» і т д). Как страшна жить!
***
Повз Бессарабку шкандибає бабуся, якась ну зовсім не інтелігентна. Проходить повз магазин, на неї дивляться, як на прокажену, мовляв, чого це вона тут вештається, «ета портит имидж нашева бутіка!». Та вона цього не помічає, очі пусті-пусті, наче й дивиться кудись, а куди? В минуле напевно… заходить до «Пузатої хати» і дістає з хустинка пожмакані кольорові папірці. Який несмак! Яка неповага! Інтелігентні люди відносяться до них шанобливіше, складають в пачки, вони в них новенькі, гладенькі. Та й виховання їм не дозволяє носити папірці у такій мізерній кількості. Важко видихаючи, з таким же «внікуди» поглядом вона бере склянку компоту і…чотири варенички… Сідає біля вікна, обідає. Наївшись досхочу (чотири вареники це вам не якийсь там бізнес-ланч!), знову дістає папірці. Руки трусяться (точно – переїла). Перерахувала (ти ба яка жадна – там всього то 2+2=4, а вона їх все рахує!)
Проходячи повз парковку, бабця випадково наштовхується на якогось інтелігента в Dolce & Gabbana (напевно вчителем працює). Той дістає хустинку, витирає рукав, який вона зачепила, і чемно відповідає: «Куда прьош, старая дура!». Від такої поваги і теплих слів у свою адресу, бабуся навіть просльозилася. Так і живе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313797
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 13.02.2012