| Сторінки (1/50): | « | 1 | » |
Не обіймай птицю щастя руками в крові,
Бо плата одна - голова на плаху.
На смертному бажанному одрі
Ти гімни співай своєму краху.
Хтось плаче в кутку, може, ти?
Дай собі надію дожити до крапки.
Навіть у пеклі сумують самотні чорти,
Залишся мені в кулаці на згадку.
Віддай їм життя, забери свободу
Від марень тутешніх і приїжджого щастя,
Бо коли в гетто вмикають воду,
То значить, що топлять, хто не зумів впасти.
Візьми за руку тиху ніч і вийди надвір.
Там співають пісень про велику поразку,
Там чатує у мареннях твій внутрішній звір
І кидає життя у прострілену каску.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642551
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 09.02.2016
Ми так звикли - рейхи, ссср,
Але тільки не ми.
Дурять генії пітьми
Покинутих немовлят.
Пророки ядерної зими
Підняли капітали
На темних підвалах тюрми,
Де співають блюз.
Я клянусь,
Як і всі, стати кращим,
Але на цій полосі
Лише хащі.
Самотня вдова витре сльозу,
Побіжить-полетить в невідомість,
Грозу
Спинити захоче своїм безталанням.
Впади і ти і чекай,
Коли дядько машиною привезе рай
І дасть нову правду світлу
Зґвалтованому ніжному світу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612206
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.10.2015
Стою в стійлі – заклеєний рот,
Я – тихий і скромний недолугий пророк,
Що попався у сіті зрадливих.
Я ж нічого ніколи, а тут
Вирізають мій мозок, серце рвуть
На крик навіть жодної сили.
Хтось розказує як добре живеться в далеких далях,
Як ніби я і сам не знаю,
Дивився, читав колись.
Я – ліберал же ! Я за цінності Заходу,
Я навіть не пожалкую свого заду
Якщо хтось захоче впрягтись.
Зі мною стоять такі ж.
Добрий дядечко ховає свій ніж –
Закінчив пересадку.
Читає він з книги слова:
«Свобода – це рабство, а люди – дрова !»
І кожен повторює це завзято.
Згадав я розп’ятих борців,
Що благали пощади в своїх отців,
Та пізно було вже.
Попався і я в заточення вічне
Облудних овець, пастухів пересічних,
Що марять генієм его свого ж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602991
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.08.2015
Я не вмію жити, просто не хочу,
На задвірках тиняюся скутий,
Я плюю в лиця дітей, під покровом ночі
Я чиню своє правосуддя.
Попереду – ціла вічність кроків
В руці – вірний ніж,
Яка ж ти щаслива, що одинока,
Я розкрию твою душу навстіж.
Я – старець, що бачив,
Як п’ють тиху ніжність,
Я знаю, що значить
Піти у вічність…
Безшумний, лезо гостріше,
Ніж твій тонкий розум,
Я ріжу їй горло на кривавім морозі,
Відчуваю, що жити вільніше.
Її так і залишу до приходу людей,
Лише поцілую її вуста,
Я – проповідник нових світлих ідей,
А ви всі – сміття, клітина пуста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602808
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 29.08.2015
Ти так боялася, що залишить тебе він
У божевільні одну,
Ти так просила в кривих стін,
Залишити спогади сну.
«Брехун ! Він – попіл сердець»
На душі вкарбувалися слова,
Сама до себе знову сміється
Одна та ж сама нежива.
Ти так боялася, що піде він
І залишить в пустелі гріхів
Тебе одну-самотню, як дзвін,
Як прокляття соромітних богів.
«Любов – зрада душі !»
Кричала, зриваючи одяг і сльози
Текли по розрізаним щокам, вірші,
Що читали разом, текли по підлозі.
Розкиданий одяг, туш на вікні,
Самотня, як смерть на димному полі,
Кричить, повзе по стіні
Їдкий страх залишитись самотньою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2015
Ми так звикли - рейхи, ссср,
Але тільки не ми.
Дурять генії пітьми
Покинутих немовлят.
Пророки ядерної зими
Підняли капітали
На темних підвалах тюрми,
Де співають блюз.
Я клянусь,
Як і всі, стати кращим,
Але на цій полосі
Лише хащі.
Самотня вдова витре сльозу,
Побіжить-полетить в невідомість,
Грозу
Спинити захоче своїм безталанням.
Впади і ти і чекай,
Коли дядько машиною привезе рай
І дасть нову правду світлу
Зґвалтованому ніжному світу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601456
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.08.2015
Ніколи ніхто не вірив у мене.
Ставав слідами на снігу мій вимір.
Ти – своя власна проблема,
Я – втрачений виродок часу.
Знаєш, так легко стати вільним,
Але так важко жити без цілі,
Наче ти єдиний, хто засміявся
На останньому параді скалічених бійців.
Мені казали, що я знайду
Свою другу половину.
Та серед темних коридорів душі
Її покину.
Якось настане день,
Коли вирушать діти колоти старих,
Ось серед них
Знайдеться той, хто нарешті у мене повірить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601453
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.08.2015
Душу продав за останній танок,
Під музику сліз
Під музику бурі
Останні акорди – підходить наш строк
Терплю. Вже світло гасне в абажурі.
Самотній диявол спішить
Під музику сліз
Під музику часу
Самотній диявол цю мить
Нам залишив прекрасну.
А я все дивлюся у вічі
Під музику сліз
Під музику смерті
Рабами ми стали навічно
Акордів самотніх затертих.
І ти зовсім не віриш мені
Під музику сліз
Під музику жаху,
Вже вийшов наш час. У вогні
Танок наш затих, загубився, став прахом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2015
Джазова молодість у пустих будинках із цегли,
Спілі ягоди життя зриваєш щодня ти,
Дебоші нової еліти, оргії під смак закордонних коктейлів.
Попереду ще одна ніч, в котрій – не спати.
Ліхтарі, як і хвойди, стоять самотньо на трасі.
Джазова молодість під героїновий кайф.
Танці, танцюльки, дівчатка б’ються в екстазі,
Їх губи бажають цілунків, ударів. Чекай!
Все буде! Все буде! І молодість, і старість,
І склероз, і алкоголізм, і любов, і параноя,
І чарка, і палка, і все, все, що в радість,
Що в радість тобі та глистам в купі гною.
Джазова молодість під звуки темної ночі,
Молодість джазова така одинока,
Молодість – шлак, джаз – морочить
Голову. Ми всі гнилі, гниль – спокій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593898
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.07.2015
Спитай у німого
Дорогу
До раю
Кружляй із ним,
Де дим
Будить зі сну.
Співайте
Пісню забутого краю.
Цілуйте
В руку старечу весну.
Спитай у німого
Дорогу
До тиші.
Стрійчайте ніч
Пліч-о - пліч,
Забувшись у снах.
Летіть
Туди, де вітер свище,
Не згасивши вогню,
Що у ваших руках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593897
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.07.2015
Avante-Garde.
Останній листопад
Перед походом у вічність,
Де марево і темна непересічність.
Метальний ексгібіціонізм,
В парку серед монотонних призм,
Об’єктивів, необ’єктивних звинувачень
На адресу тих, хто хоч щось побачив.
Світанок прекрасний, коли тверезий,
Синиця в руках, на тілі – протези.
І не питай навіть мене чи інших
Про обрані теми ранкових віршів.
Як жалібний ангел в крові
Я рахую на пальцях свої чайові
І пхаю в кишені з дірками,
Ніби завтра вже не настане.
А поряд бігають діти в бинтах,
На тілі – протези, синиця - в руках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589490
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 24.06.2015
Я народився серед недопалків
У понеділок зранку
І впав у лихоманку
Лиховісні слова без сенсу
Через п’ятий потік позавчора
Прорвали оборону, порвали штори
В сумлінні моєму
І вийшли назовні
Безбожні янголятка, телятка жертовні.
Краєм ока бачив, як крадуть пророки
Слова пророчі
Закриваючи очі
Перекладають повинність
На непорочну невинність.
Святі і безликі
Стоять в гастрономі
Сунучи пики
В дитячі сумки.
А в головах пусто
І в душі – нещасно
Серед щоденних пустощів
Один жаль лиш прекрасний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589064
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 22.06.2015
Я сидів, слухав jazz,
З вулиці – крик,
З вулиці – фрази,
Наче обломки вази.
Перша фаза –
Відмова.
Друга – продана мова
За десять пляшок літрових.
У безвиході безголові
Звинувачують тих,
Хто притих
Накрився покривалом із криг.
Не треба і книг,
Щоб зрозуміти суть –
Один робить,
Інші недуг свій несуть.
Доки не впадуть
На свіжу траву,
Де експромтову гру
Довершу і вмру.
Навіки в діру
Переїхав я
Де тихі гаї,
ППС і ДАІ,
Там тиха гавань моя.
Пісні солов’я,
З похмілля
Палю,
Абсурдно захламлю
Думками довкілля.
Я сидів, слухав jazz,
З вулиці – крик,
З вулиці – фрази,
Наче обломки вази.
Перша фаза –
Відмова.
Друга – продана мова
За десять пляшок літрових.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589056
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 22.06.2015
Твоя самотність – шльондра безнога.
Моя – старість убога,
Вдова тиха,
Де лихо
Чекає на тебе,
Зітри сліди неба
З очей.
Серед ночей
Знайди амулет.
Де ти, а де пістолет,
Де голова, а де гачок,
Де сни, а де люта безвихідь.
Я плюю на життєвий урок,
І на школу життя для кривих і сліпих.
Твоя самотність – шльондра пихата,
Моя – стара хата.
Без дверей,
Без шпалер і вікон,
Без необхідних людей,
Без необхідних калік.
Зате з задами
Пращурів,
Що смачно сплять
На продуктах реклами
Сліпих немовлят.
Твоя самотність – шльондра бездушна,
Моя – музика зворушлива.
Без гравців,
Без душі
Одноденних курців,
Без віршів
І поем,
Нагнися – дивися – Едем !
Він такий соромітний,
Без шкоди
Трощить вікна
Бомонда.
Твоя самотність – шльондра прекрасна,
Моя – зануда нещасна…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586601
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2015
Я хочу знайти відповіді, на котрі
Ставить запитання божевілля.
Чи безумство і є відповіддю? На одрі
Дадуть мені знати страхів заметілі.
Я бурмочу собі під ніс прокльони,
Не помічаючи навколишнього середовища.
Мій темний бік знов такий невгамовний,
Що ставить мене у невигідне становище.
Мій темний бік,
Рік у рік
Тисне невпинно,
Тягне в рутину.
Мій темний бік
Рік у рік
Так невблаганно
Прокидається рано.
Чи, може, справді божевільні сни
Дадуть наснаги на нові пошуки істини?
Чи, може, дійсно по краю струни,
По краю стіни не так важко й лізти, ні?
Та краще хай вільно буяє потік підсвідомості
На площах, в нечистотах, в каналізації,
В невагомості,
Хай квітне потік підсвідомості
Цвітом акації.
У реальності і в абстракції.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2015
Босими ногами серед нечистот
Вулицями звалища-міста йшла
Найвродливіша зі всіх живих істот -
Брехня. Дарувала краплинки тепла
В убогих квартирах,
Де процвітають щурі.
В помийних трактирах
П’яна співала. А бахурі
Брали її за стегна, щоби
Повідала їм спосіб
Виправдати свої хвороби.
Проникали в її плоть.
Зціплюючи зуби,
Вона отримувала блаженну насолоду.
Стогнала! Кричала! Її губи
Потім були нагороджені сім’ям.
Її гладили між ногами,
Брали хтивими руками
За зад. Вона лише сміялася ледь помітно,
Трусила вим’ям.
І навіть благочестиві поліцаї
Клали її на стіл у хтивому бажанні.
І ніхто не зупинив цієї дикої оргії… В рай
Хотіли полетіти через сифілітичну неміч,
Що опісля дала про себе знати в лікарні.
І кожен знав секрет від цієї дівчини,
Кожен жив у своєму світі щасливо і довго,
І в тому трактирі кожного дня суть дичини
Розносила сифіліс без жодної тривоги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391563
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 11.01.2013
Не зупинити шалених дум,
Не зупинити волі бурі.
Не зупинити серця шум,
Коли живеш ти у сумбурі.
Не відновити в пам’яті, ні !
Твої очі, як небо Вкраїни.
Не забути ніколи ті дні,
Коли до щастя біг ти крізь стіни
Не судити ніколи про тих,
Хто живе думкою новою.
Не впіймати день, що стих
І побіг до ночі в покої.
Не жаліти! Ні про що!
Не оглядатись в минуле даремно.
Не зрозуміти рокового ніщо,
Що з нічим братається кревно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388772
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.12.2012
І
За кожним словом стіна,
Божевілля за кожним словом.
Самовдоволено сидить готовий
Вистрибнути з душі мій сатана.
У кожному погляді звір
Дивиться…
Очима моїми.
Він у вирі майбутніх зневір
У п’яному чаді нагадає про себе.
ІІ
Звільни свого звіра! Випусти звіра!
Хай стане вільною душа твоя сіра !
Ти будеш у центрі уваги, ти так
Хочеш цього! Ти мрієш про це,
Забудь про совість, про світле лице.
Ти ж готовий продатися за світло харизми!
ІІІ
Вибери світ гультяїв,
Залишися без вірних друзів.
Вибери марення щасливих днів.
Але шляху назад нема волоцюзі.
Звільни свого звіра, товаришуй з ним.
Ночі відчаю чекають на тебе.
Холод людей, холод похмурого неба.
Така популярність – хвора ілюзія, дим.
ІV
Мій диявол вишкірив ікла.
Я стою посеред темряви і світла.
А яким був добрим початок !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388771
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.12.2012
Двадцять одна душа – двадцять одна карта,
Піковий туз шалений на чолі.
Двадцять одна душа помиїв варта.
Двадцять одне тіло глибоко у землі.
Двадцять одна доля в руках везіння
Двадцять один гість у царстві сатани
Двадцять одна жертва з нетерпінням
Чекає на двадцять одну тишу труни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388440
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2012
Вірші ллються душевним потоком,
Новий день породжує думи.
Завтра сьогодні затоптує кроком,
Вчора сьогодні знищує струмом.
Божевільні думки капають надто
На землю понуру від сподівань.
Сподівання – ніщо, та значать багато
Для тих, хто чекає нових смеркань.
Хай ллється вода немічних сліпців!
Хай падають скелі на голови скверні!
Молитви же їхні не загоять рубців,
Молитви же їх нестерпно даремні!
Хай провалиться лихо в провалля небес,
І гавкають пси на скупих подорожніх.
Хай трісне й розвалиться той сумний хрест,
Що випав на долю вівці нести кожній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388436
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2012
Холодні вулиці обпалювали серце,
Таке вразливе до потворних слів.
Будинки німі не могли помогти.
Їхній сум був щонайщирішим.
З неба сипалися краплі вологи,
Котрою гидують, наче то є кров.
Обшарпані пороги під’їздів чекали
На нових пройдисвітів з брудним взуттям.
Було тихо, не чутно балачок
Якихось повій, що вертаються з танців.
Ось так найстрашніше наодинці
Із собою вести такі діалоги.
Ринутись би вдалину простору
І там подивитися на жалюгідних
Кар’єристів і начальників, котрі
Власний мізер прикривають важливістю.
Глянув би я на «володарів життя»
В останній їх час перед смертю.
І посміявся б від душі над їхньою
Впевненістю у своїй неперевершеності.
Якби ж я слухав когось, то, може, був би
Вже досі менеджером середньої ланки.
Протирав би штани в офісі, чекаючи
Що секретарка розставить свої ноги.
А,може, був би офіцером. З честю
Я б пив у всіх генделях стоячи
Непохитно за систему і Батьківщину,
Доки мене б не винесли вперед ногами.
Але я горджуся, справді, тим усім,
Що я робив і роблю. Бо це є моя душа,
В котру багато хто хоче плюнути.
Я й не проти. Плюйте! Лише витягніть
Язик з чужого заду перед цим,
Бо незручно буде вам вершити
Ваше слиняве правосуддя наді мною,
О, нащадки рабів ви безпробудних !
Скільки ж ви породили, холодні міста,
Всяких нечистих і праведних !
Але все одно об вас витирають всі ноги,
Бо звикли ми в хлівах своїх жити безальтернативних.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386807
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2012
Посеред поля стоїть скорботний дім,
Посеред неба простяглася кривава плаха.
Твій день завершується. Чуєш дзвін ?
Це храм серед пустелі грає Баха.
Серед безодні збудований майдан,
І люди там співають одну пісню.
А ввечері із храму пливе туман.
Скорботний дім спостерігає грізно.
А зранку в небо відлітають вбивці
Спокою і устрою майдану, що в безодні
Над храмом вдень літають птиці.
І нерухомі стіни дому дивляться холодні.
І кожен день зустрічає їх рутина,
Тих жителів майдану у безодні,
Лиш звук самотній з храму долине.
Щоб у небо прийняли душі скорботні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381518
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2012
Ніцше сказав, щоб бог умер,
Вмер і Ніцше, та бог не воскрес.
Згорів Бруно. Люд його стер
За те, що відкрив він тайну небес.
Не ожив бог і після смерті Леннона,
Котрого кляли за відкриття очей.
У труні гнив бог після приходу Леніна
І його червоних кривавих ночей.
Бог мертвий був, як вибухи гриміли
Шахідів у Москві в ім’я світле боже.
Він і зараз мертвий, йому нема діла
До нас усіх. Забудьте. Він не поможе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2012
Коли прийде ніч, я напишу їй оду
Прекрасну, немов побачити світ вперше
Хай почекають вогні далеких магістралей
Хай затамує свій подих брудна осіння вулиця.
Коли прийде ніч, я заспіваю їй пісню
Пронизливу, немов стріла брехні у спину
Хай почують мій спів далекі підвали
Хай вітер несе цю мелодію серця.
Коли прийде ніч, я поцілую холодне вікно
І уявлятиму дівчину, прекрасну й вродливу
А потім розіб’ю його своїм кулаком слабким
Від щоденних пожеж емоційних бурхливих.
Коли прийде ніч, я погашу світло
Так саме, як і погасли надії і щастя
Проте я почекаю ранку німого, лежачи
Може, він дасть відповіді на мої облудні питання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378454
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2012
Сувенірна лавка з претензіями на вічність
Розкрила свою пащу і з’їдає мозок пастві
Розплющ ти свої затуманені очі, друже
Постарайся в цю прірву не впасти свідомо.
Їх речі – вода, що затопить підвали некрепкі
Руйнівна стихія брехні зруйнує будинок твій
Одягни й ти вінок і неси свої муки крізь буття
Без права захистити себе перед марністю.
Будь безправним і мізерним з претензіями на вічність
Не підіймай голови своєї заплутаної і стомленої
Пасися разом з паствою і поклоняйся маренням
Шукай диявола всюдисущого у кожному інакомислячому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2012
Там, де народжується нове щастя, завжди стійкий запах алкоголю.
Всі радісні танцюють навколо своєї бездарності кволої в колі.
Їх руки зв’язані ланцюгами тупості, що не приховує свого лиця.
Вони вважають себе шляхетними панами. Купа сміття.
Вони вибрали собі ідолів величних, таких, як вони із плоті і крові.
По своїм фотографіям намалювали вони бога, повного любові
До всього ницого і слабкого. Сморід їх душ сягає далекого неба.
Купа овець, що проголосили себе пастухами. О! Не треба
Думати, що хто-небудь може бути розумнішим за царя безголового.
На те йому влада і воля дана, щоб судити праведним судом. Нового
Нічого не ждіть, бо старе ще не вичерпало себе повністю. Кричіть,
Благайте ! Можливо, хтось спуститься до вас, забувши свою хіть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369144
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2012
Ми – божевільні діти вчорашнього дня,
Чекаємо на прихід омріяного завтра.
Ми спимо з надією в серці,
Що завтра нас не покине, зґвалтувавши.
Ми – діти грози, що зруйнувала дахи
Сплячим громадянам свідомим і чемним.
Але нас забули під дверима психлікарні,
Покинувши кволих нас на виживання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368757
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2012
Я – тінь власного его, творіння матерії.
Я дивлюся вслід диким шаманам істерії.
Я попелом осідаю на руках розбитих.
Я сію щастя і сміх на монолітні плити.
Я – кров у ванній після успішного убивства.
Я – жертва, що бажає вам вдалого мисливства.
Я сію сміх на асфальті розбитому вчора.
Я – ваша пристрасть, ідеал та потвора.
Я – сіль на ранах у подорожнього в сльозах.
Я – тихі ночі, котрі не повернеш назад.
Я – спадок смерті, страху та ненависних фраз.
Я – карма ваша, на кутку я чекаю вас.
Я – проекція ваших бажань і люті.
Я – останки вірних псів, котрі давно забуті.
Я – могила ваших мрій і темний силует.
Я – перший і останній, хто вирвався з тенет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2012
Коли ти залишаєшся на самоті, ти клянешся змінитися.
Охоплюєш руками своє волосся, немов листя пізньої осені.
Ти дивишся на стелю, що оббита шпалерами із квітками.
Брудні шпалери нагадують тобі суть існування твого.
Твоє існування, наче трава скошена.
Лежить і чекає на спалення.
Чи боляче чекати на свій кінець ?
Ти, певне, знаєш це досконало.
Хоч якась досконалість у світі твоєму забутому посеред вітрів.
Посеред полів кинутому напризволяще. Хай з’їдять його вовки.
Хай п’ють кров твою і танцюють незаймані русалки
Біля берега самотності – вічного і вірного друга твого.
Коли ти залишаєшся на самоті, ти клянешся знайти вихід.
Ти задоволено відпускаєш своє волосся, немов листя пізньої осені.
Безнадія дає тобі нові сили боротися і не відступити перед лицем страху.
Парадоксальне життя… ти залишишся незрозумілим для оточення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368052
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 01.10.2012
Нас не приймуть такими, якими ми є.
Купа скажених псів посеред вулиці п’яних.
Проте туга смертельна нашу кров завжди п’є.
Жалюгідні герої заднього плану.
Нас прокляне суспільство за наші слова.
Душа наша – притулок надії єдиний.
Куди б не завела нас лукава крива.
Пам’ятаймо постійно про постріл у спину.
Нас не пробачить Бог за наші гріхи.
Ну й не потрібно нам його прощення.
Смерть зітре сама непотрібні штрихи.
Ми чужі і п’яні, і вільні, скажені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357216
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 13.08.2012
Життя постійно кличе до бою,
Не втратити себе – ось це перемога,
У всіх ситуаціях бути собою,
І хай життя стирає дороги.
Не все життя радість,
Сльози не завжди,
Зустрінувши старість,
Зітруться сліди.
Все як вітер пролетить,
Лиш в пам’яті спливе
Інколи та мить,
Коли згубив в собі живе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2012
Фінальні титри вдалині
Облагороджують смерть інтелекту.
Життя чуже на чужині,
Прожите стомленим поетом,
Проходить гучно,
Весело і щиро,
А він беззвучно
Хоче лише миру.
Спокою у серці,
Тиші у серці...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352260
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2012
Тінь впала навколішки, просить прощення,
Я не пробачу і не відпущу її.
Завтра спасіння, сьогодні пекельна
Зустріч з душею, котру отруїв.
Впади й ти навколішки, кричи і ний.
А я посміюся. Сидячи в кріслі.
Пам'ять – порох, хоч і старий,
Проте потрапляє на очі слізні.
А я не впаду і не буду просити,
Я виріс душею на самоті,
Не пийте отрути, а я буду пити,
Бо сам знаю шлях у своєму житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352252
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2012
Твій беріг – самотність єдина і зла,
Душа твоя – темний ліс невідомий.
Серце, в котрому надія жила
Ниє від туги, ниє від втоми.
А за вікном буйне життя нове плине,
Люди-примари збилися в зграю.
Єдина надія тебе не покине,
Надія – то щастя, для тих, хто скраю.
Хто позаду зграї сліпої й голодної,
Немічної купки немічних людей,
Позаду тупості модерної й модної,
Позаду скупих одноденних страстей.
Лише той, хто позаду всіх плентає
До своїх ідеалів примарних.
Не стає у юрбі елементами
Бездушних згублених марно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347440
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2012
Забутий вечір. Тихий сум.
Літає думка недалеко.
А ти пливеш під тихий шум.
З тобою добре так і легко.
Про що ти думаєш, скажи.
Чи не сидить в тобі тривога ?
Пливи собі, ось тут лежи,
А я – твоя сльоза, твоя дорога.
Я полечу разом з тобою
До невідомих нам зірок.
А поки граємось з пітьмою.
А завтра – то наступний крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2012
Світ. Такий великий світ малих людей.
Блукають тіні їх по мокрому асфальту.
Спотикаючись об камені нових ідей,
Вони платять за сліпоту подвійну плату.
Світ. Такий химерний світ тисяч очей,
Котрі дивляться, не убачивши нічого,
Лише ніч, хранителька п’яних речей,
Просить місяця освітити всім дорогу.
Світ. Синій лід немічних божевіль.
Злітає з неба на голови понурі.
Співає і кричить, сприймає наче фільм,
Наше буття, не тямлячи у режисурі.
Світ. Похабний володар ницих дум
Чекає нас із усмішкою щирою.
Не плач і ти під тяготою сивих дум,
Світ покриє тебе лише кригою.
Світ. Забери мене звідсіль
Кудись далеко, за мої жахливі сни.
Не тягни, не буди мою міль,
Що в голові моїй чекає весни.
Світ. Ти просторий вбивця мрій,
Без тебе я ніхто. І не зможу без тебе.
Вітре, ти не соромся, краще повій
На мою понуру землю, що прагне до неба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345931
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2012
Бога нема,
Увесь світ тюрма.
А завтра прийдуть і відберуть в нас життя,
А рай і пекло – то купа сміття.
Брудним цвяхом приб’ють нас до хреста.
Ми – нові месії, поклоняйтеся нам.
Хіба не схожий ніхто із нас на Христа ?
Ми побудуємо нової віри храм.
Стару віру зруйнуємо,
Перехрестимо всіх,
Противників отруїмо
За їх сліпий гріх.
Всіх, хто не поклониться,
Спалимо живими,
Всіх, хто не помолиться,
Спалимо живими.
Покайтесь перед нами,
Благу вість принесли ми,
Ми є божими синами,
Котрі вирвались з пітьми.
Ми пошлемо вас вбивати
За святу віру єдину,
Проте не бійтесь помирати,
Кожен вбитий в рай полине.
Ми – єдина святість в світі,
Інші всі – погане бидло,
Наверніть їх в наші сіті,
Бо спасіння в них не видно.
Чим ми гірші ваших месій,
Чим ми гірші тих ікон ?
Чи вашій голові тупій
Не все одно, за ким небесний трон !
Смертю смерті не переможеш,
За гріхи не вмреш чужі,
Віра – неповторний світ несхожий.
Бог – то неповторний стан душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336045
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.05.2012
Химерна втеча чи подвиг дивний ?
Слабкість чи воля незрозуміла ?
Ти на даху стоїш депресивний,
І слабке тремтіння проймає тіло.
Що скажуть потім «нормальні» люди
На таку зухвалість дику ?
Як ти посмів покинути буду
І втекти без розпачу й крику ?
Чи справді це єдиний лише вихід
Із суспільства за рамки його моралі ?
Чи слушно,що й тебе впишуть до психів,
Проклянуть і пошлють подалі ?
Чи дійсно твої власні жахи
Такі вже страшні і безвихідні ?
Можливо є інші шляхи,
Котрі більше вигідні.
Але чи у вигоду впирається життя,
Від початку і аж до завершення,
Якщо вся мораль – то бруд і сміття,
Вбивають думки неперевершені ?
Проте вибір твій, роби з ним, що хочеш,
Падай, стій, тікай чи кричи,
Будинок високий під покровом ночі,
Якщо зможеш – від себе самого втечи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334631
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2012
Ловіть сьогодні,
Бо завтра не зловите,
Будете голодні,
Смерті діждете.
Вас таких сотні,
І всі ви Бога молите,
Але всі поголовно у могилу йдете.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320610
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2012
Моїм серцем володіє лють,
Ненависть розпалює нові страхи,
Я прийду до вас, завтра за мною прийдуть,
У камінь серце перетворять роки.
Я неприкаяний син непостійності,
Одноденний онук крайності,
Я – втілення духовної бідності,
Я – перемога мізерної марності.
Скидай пута, скидай кайдани,
Я – свобода твоя омріяна,
Я – свобода твоя п’яна,
Я – туга нетрями навіяна.
Моїм серцем володіє лють,
Ненависть розпалює нові страхи,
Я прийду до вас, завтра за мною прийдуть,
У камінь серце перетворять роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320607
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2012
Пусті пляшки як шрами юності,
Палкі обійми як юності медалі,
І ордени тут видають по-дурості,
І характери не у всіх зі сталі.
Я буду гуляти доки молодий,
Не зупинюся перед кінцем трагічним,
Хоча дорога заведе туди,
Де сплять такі ж вже сном довічним.
Славетні подвиги дідів
Ми віддали лиш на цькування,
Ми лиш майстри гучних брехливих слів,
І честь є ділом аж таки останнім.
Ми будемо гуляти довго,
Ми проп'ємо всіх і все,
Ми не впізнаємо і Бога,
Якщо він пляшки не принесе.
"Крамола ! Гвалт! Зухвальство!"
Кричіть, кричіть, а я лиш посміюся,
Самі ж ви винні за все недбальство,
Бо в сітях ваших я сердито б'юся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317147
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2012
Сімдесят літ під перегаром і блювотою,
Я лежу, затоптаний піхотою.
Сонце світить променями вдаль,
А я лежу, мене топче шваль.
Сімдесят літ під вогнем ураганним,
Мене розірвали на мілкі шматки,
Але я вижив, я прийшов до мами,
І замість шкіри на мені латки.
Сімдесят літ я спав бездиханно,
Пив віск із проклятих свічок,
Я мріяв, що все буде бездоганно,
Але до моєї крові провели ток.
Але сталось диво, я став самостійним,
І ось уже як двадцять літ,
Мене продають, б'ють молотом відбійним,
А я шукаю собі новий світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317146
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2012
Стоячи на колінах, я розумію,
Що світ летить прямо в яр,
Прах людства вітром розвіє,
Страх людства вітром розвіє,
З життям людства розвіється тягар.
Ти гори, гори,
Моя недопалена зірко,
Ти гори, гори,
Розгорися життям,
Ти гори, гори,
Щоб сміх дзвінко,
Розгорівся до безтям.
Лежачи в ямі, я бачу,
Що ми нікому тут нахуй не потрібні,
В ночі наші душі вмирають,
В печі наші душі згорають,
В державі ми гниємо бідні.
Але
Ти гори, гори,
Моя недопалена зірко,
Ти гори, гори,
Розгорися життям,
Ти гори, гори,
Щоб сміх дзвінко,
Розгорівся до безтям.
Прокляті за чужі страждання,
Христопродавці сидять за столами,
Собою закрили нам долю,
Гною до страшного болю,
Підкидають нам, тішачись з розправи.
Але
Ти гори, гори,
Моя недопалена зірко,
Ти гори, гори,
Розгорися життям,
Ти гори, гори,
Щоб сміх дзвінко,
Розгорівся до безтям.
Загубились ми в тунелі,
Закрилися від світу,
Плачем відкупитись від страти,
Мечем правду рубати,
Нас заставили голови нашого барделю.
Але
Ти гори, гори,
Моя недопалена зірко,
Ти гори, гори,
Розгорися життям,
Ти гори, гори,
Щоб сміх дзвінко,
Розгорівся до безтям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316639
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2012
На уламку серця лежить і сміється лукаво,
Мій злий ворог – моя гнила держава.
Пітьма забрала душі мільйонів,
Затягнула на жовті сторінки законів,
Прищемила їх там, закрила,
Лукаво для ангелів – борців обірвавши крила.
Пам'ятай патріот,
Твоя доля – ешафот,
Ти не потрібний владі зі своєю правдою,
Ти прагнеш досягти висот,
Але тобі затуляють рот,
І тішаться своєю зрадою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316638
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2012
Сірі гієни на ниточках,
Крадуться по плиточках,
До твого горла.
І кроплять сльозами,
Душать руками,
Волю гордого орла.
Питань в них немає,
Ніхто не бажає,
Впасти на коліна,
Перед Богом святим,
Але вони плюнуть, і з тим,
Полізуть у свої брудні стіни.
Розітнути плоть,
Всіх різати, колоть,
Будуть навіжені.
І крамольними думками,
Грішать ночами,
Пси скажені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316637
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2012
Ви смерті хочете напевно,
Вам сонця дай лиш уві сні,
Ви кричите все, що не даремно,
Дурні ви топчетесь в багні.
О, дав би Бог
І я б відкрив вам очі,
Щоб бачили ви правду всю,
Але ж цього ніхто із вас не хоче,
Затопчете ви світло, що до вас несу.
Ну і я ж, звісно, не смиренний,
Не можу жити спокоєм ніяк,
Але я хочу знати, що шлях мій не даремний,
І не зійду зі сцени просто так.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315364
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2012
Без каяття
Ми підемо шляхами долі
До життя,
Що роздає лиш ролі.
Падаючи листям на підлогу,
Ми тримаємо себе в руках,
Ми просто ніхто ні для кого,
А душі ховають в собі тільки страх.
Без жалю,
Ми підемо болотами долі,
Я молю,
Щоб не було болю.
Падаючи листям на пісок,
Ми кричимо, наче страшно самим,
Ми ніщо для тих всіх зірок,
Що освітлюють з неба мрій наших дим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315362
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2012
Ми залишимося там навіки,
На цій вулиці проклятих мрій,
І дощем капатимуть зі стріхи
Сльози, тих, хто покинув стрій.
На вулиці примарних ілюзій,
Нова зоря нам покаже шлях,
На вулицях немає друзів,
То лиш мішені, яких спаплюжив страх.
На вулиці черствих сердець,
Лунає дзвінко сміху залишок,
Тут просто не знайдеш свій кінець,
Тут спокійно не підеш до зірок.
На вулиці тихої непокори
Тебе в пута закують,
На цій вулиці сміливців хворих,
Тебе за гріш лиш продадуть.
На вулиці розбитих дахів,
Ми понесемо свій стяг,
Ми лише в'язні своїх снів,
Наші душі іржаві, наче цвях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315116
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2012
Я пам'ятаю ті очі, прекрасні, яскраві,
Руки такі ж, уста молоді,
А я ж тоді знайшов душу в отраві,
Впав би навколішки... Я ж так того хотів!
Час пройшов, а я досі не змінився ніяк,
Знову кидаюся в бурі неясні,
Але у сні до мене приходять, так,
Ці очі чарівні, очі прекрасні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2012
Доброго дня, давно не писав до Вас,
Хоча в думках моїх Ви жили увесь цей час,
Але щось пусто стало в моїм житті,
Набридло гинути молодому на самоті.
Ні, Ви не подумайте, що я захворів,
Просто в душі моїй виритий глибокий рів,
І я на його дні гребу землю руками,
Я так втомився, але це між нами.
Я знов, як і тоді, шукаю пристані в пустелі,
Верениці днів летять, а я падаю зі скелі,
Я лину в думках до Вас, але це все даремно,
Я проклинаю Вас і Ваші очі ці, напевно.
Дорога моя любов, як хочеться стати,
Вільним птахом і летіти, і клювати, клювати,
Таких, як Ви, і сотні таких облуд,
За всі гріхи, за ваш весь бруд.
Увесь цей час я думав забагато,
Кому воно все треба було, га??
Я Вас кохав, вірив у Вас свято,
А замість цього розпач і нудьга.
Я сам не свій був, понурий і забутий,
Мріяв про Вас, але не мріяв потонути,
Хотів битися надалі за життя,
Хотів довести, що я теж гідний прокляття...
Але ось знов я щось згадав був Ваші сльози,
Ці чисті сльози, кришталеві, як роса,
Ну навіщо було влаштовувати ці грози??
Хай би були ті чисті небеса.
Ви не подумайте, не впав я духом,
Просто найшло щось так зненацька,
У кожного в голові свої мухи,
Та й вдача моя якась така дивацька...
Хай ці слова залишаться із Вами,
Хай попелом розлетяться по землі,
Я вірю, ми разом будем під небесами,
Ще зійдуться наші кораблі.
Все, більше не скажу ні слова,
Ні Вам, ні Вашим всім друзякам,
Спаліть цей лист, йдіть у життя нове,
З любов'ю Ваш, вічний гуляка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314882
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2012