Юрій Баюрак

Сторінки (1/13):  « 1»

Забутий суспільством

Надворі  морозно  та  зимно
І  січень  місяць  в  гості  йде.
Всі  поспішають,  що  не  дивно,
Свята  вечеря  вдома  жде.
І  я  виходжу  із  трамваю,
Крокую  швидко  навпростець,
А  біля  тротуару  скраю
Сидить  жебрак,  неначе  мрець.
В  його  очах  той  біль  помітний,
Що  розтривожить  душу  враз,
Колись  він  також  був  амбітний,
А  зараз?  Зараз  без  образ.
Ти  для  суспільства  не  існуєш,
Тебе  забули  навіть  ті,
Кому  ти  й  зараз  не  забудеш
Подати  руку  у  дворі.
Та  більше  вже  не  сподівайся,
А  краще  взагалі  забудь.
В  своїм  болоті  ти  купайся,
Не  загороджуй  іншим  путь.
Тебе  ніхто  не  зрозуміє,
Чому  життя  в  тебе  таке
І  звідки  вітер  сильний  віє,
Що  так  пронизує  тебе...
Збіжать  роки,  неначе  миті,
Ніхто  не  скаже  "прощавай!"
Всі  поспішають  і  надалі
У  переповнений  трамвай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327577
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2012


"Вічна розлука"

Мій  погляд  летить  у  небо  -
 Туди,де  лелечий  ключ.
 Напевне,все  це  так  треба,
 Ти  більше  мене  не  муч.
 Не  муч  мені  моє  серце,
 Занадто  воно  слабке,
 Розбите  і  все  замерзле,
 Знекровлене,неживе.
 Ти  хочеш  сказати  –  Вибач!
 Догледіти  не  змогла.
 Тепер  по  щоці  у  тебе
 Побігла  гірка  сльоза.
 Не  думала,не  гадала,
 Що  прийде  розлуки  час
 І  наче  смертельні  жала
 Пронизує  смуток  нас.
 Той  смуток  гірке  полиння,
 Ті  сльози  –  то  біль  і  щем,
 Всихає  моє  коріння,
 А  листя  змите  дощем.
 Колись  казав  тобі  –  Мамо!
 Та  зараз  стаєш  чужа
 І  завтра  буде  так  само,
 Бо  віри  більше  нема.
 Услід  кричиш  мені  –  Сину!
 І  руки  тремтять  тобі,
 -  Без  тебе  я  тут  загину
 У  цій  холодній  зимі.
 Болять  задавнені  рани,
 В  душі  спокою  нема,
 Довкола  густі  тумани,
 Залишусь  з  ними  одна.
 Не  буде  поруч  нікого,
 Наче  голодні  вовки,
 Ординці  завиють  соло,
 Потім  розтягнуть  кістки.
 Не  буде  ніде  могили
 І  не  поставлять  хреста,
 А  хату  давно  розбили,
 Лиш  в  небі  душа  літА.
 Пройдуть  роки,наче  миті,
 Потрапиш  додому  ти.
 Погасне  сонце  у  літі,
 Мене  не  зможеш  знайти…

(Нью  Йорк,2012)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325998
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2012


"Я вас люблю, мої львів"янки!"

Я  вас  люблю,мої  львів'янки
 За  вашу  вроду  і  прекрасний  стиль
 Хоч  гордовиті  ви  панянки
 Але  для  вас  я  подолаю  сотні  миль

 І  за  секунду  втрачу  рівновагу
 Як  тільки-но  погляну  в  очі  чарівні
 Хіба  не  покохаєш  таку  панну
 Котрою  мариш  в  найсолодшім  сні

 У  тих  очах  чарівність  всього  цвіту
 Небесна  радість  і  земна  краса
 Не  закохатись  в  них  -  це  втратити  півсвіту
 А  полюбити  -    загубити  небеса

 І  ваша  горда  та  струнка  постава
 Дасть  приклад  кожній  із  жінок
 Неначе  пишна  королівська  пава
 Розважено  ступає    кожен  крок

 У  вас  душа  відкрита  й  дуже  добра
 Немає  місця  в  ній  неправді  і  брехні
 А  проти  всього  злого  в'на    хоробра
 Невігластву  і  кривді  скаже  ні

 Я  вас  люблю,мої  львів'янки
 І  розлюбити  вже  ніколи  не  зумію
 Нехай  вам  заздрять  полтавчанки  і  киянки
 А  ви  продовжуйте  плекати  мою  мрію

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2012


"Поезія - це завжди неповторність!"

Поезія  –  це  завжди  неповторність,
 Тонка  пронизливість  у  сутність  і  буття.
 Відверта,  мов  свята  церковна  сповідь,
 Розмова  з  світом  про  гармонію  життя.

Не  кожен  зможе  зрозуміти  вічність
 І  в  майбуття  не  всім  ввійти  дано.
 Та  для  людей  життєва  необхідність
 Крізь  перешкоди  подолати  зло.

Поет  –  це  вічний  месник  з  того  світу,
 Він  вміє  все  розставить  по  місцях.
 Його  думки,  мов  сплетені  із  цвіту,
 Суцвіття  розуму  і  мудрості  в  очах.

Те  гостре  слово  пролетить  стрілою
 І  розіб’є  одвічний  біль  в  душі.
 Поезія  не  визначає  твою  долю,
 Але  прислухатись  до  неї  можуть  всі.

Буває  так,  що  стане  зовсім  важко,
 І  я  відкрию  ті  подерті  сторінки.
 Буду  ковтати,  буду  пити  спрагло
 Життєву  мудрість,  зібрану  в  роки.

Душа  воскресне  і  неначе  пташка,
 Затягне  ніжної  мелодії  мотив.
 Пройде  життя,  як  незабутня  казка,
 Яку  завжди  у  мріях  я  носив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323442
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.03.2012


Романтичне

Літній  дощ,  мокра  львівська  бруківка,
 Йду  по  вулиці,  встеленій  цвітом.
 По  спині  стікає  води  тонесенька  цівка,
 Торкаючись  мене  своїм  тілом.

 Ми  зустрілися  з  нею  цілком  випадково,
 Я  йшов  мокрим  асфальтом  додому  назад.
 А  вона  прилетіла  десь  звідти  раптово,
 Де  високо  у  хмарах  її  ранішній  сад.

 І  спитати  мені  якось  так  не  під  силу,
 Чом  із  тисяч  людей  ти  обрала  мене.
 Я  боюся  злякати  твою  хіть  особливу,
 Що  так  манить  й  чарує  і  ніяк  не  мине.

 Вона  хоче  погратись,  мов  юнка  проворна,
 І  шепоче  на  вухо  непристойні  слова.
 Її  мова  звучить,  як  зима  біло-чорна,
 Кожним  звуком  цілуючи  мої  вуста.

 Поцілунки  ті  пахнуть  казковим  нектаром,
 Що  так  ніжно  тривожить  мої  почуття.
 Хочу  я  володіти  небесним  цим  даром,
 Де  зливається  наше  із  нею  життя.

 Тож  нехай  ці  короткі,  але  радісні  миті,
 Принесуть  нам  з  тобою  багато  п'янкого  тепла.
 Ми  раптово  зустрілись  у  нашому  літі
 Після  того,  як  нас  розбудила  красуня-весна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321718
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.03.2012


"Хто ми є?"

З  якими  цінностями  ми  живем  на  світі?
Які  завдання  ставим  за  мету?
І  чи  чогось  навчаться  наші  діти
Зійшовши  завтра  на  свою  стежу?

Чи  вміємо  тримати  слово  честі
В  хвилини  як  розсіяться  думки
Й  коли  стоятимем  на  перехресті
Щоб  вибирати  правильні  шляхи?

Чи  вміємо  любити  і  кохати
І  чи  навчились  розуміти  так
Щоб  потім  не  доводилось  казати
Що  все  життя  один  суцільний  fuck?

Чи  не  пропаде  в  нас  духовна  спрага
До  нових  блискавичних  перемог
І  наша  рідна  внутрішня  відвага
Нам  допоможе  геть  прогнати  зло?

Чи  буде  хтось  для  нас  авторитетом?
Кого  ми  оберемо  за  взірець?
І  хоч  не  станемо  письменником  й  поетом
Але  у  кожному  із  нас  сидить  митець

Учімось  так,щоб  потім  не  жалітись  
Берім  найкраще  від  цього  життя
Бо  завтра  все  кудись  може  подітись
А  з  ним  і  ми  відІйдем  в  небуття

Бо  ті  роки,що  так  пройшли  миттєво
Не  зможем  повернути  ми  назад
А  наші  вчинки  будуть  пожиттєво
Ходити  слідом  у  чужих  світах  
(Нью  Йорк,2012)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319770
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.03.2012


"Я не шукаю…"

Я  не  шукаю
У  пісках  Сахари
Прихисток  тіні
Від  спекотних  днів
Життя  моє
Такі  болючі  рани
Що  навіть  ворогу
Бажати  б  не  хотів

І  день  за  днем
Ті  рани  кровоточать
Та  не  згаса
В  душі  моїй  любов
Лише  вона
Дзвінка  і  стоголоса
В  мені  запалює
Життєву  іскру  знов

Коли  поломлені
Кістки  гуділи  болем
А  у  очах  давно
Погас  вогонь
Тоді  вона  прогнала
З  серця  горе
Віддавши  щастя
Зі  своїх  долонь

Моя  любове,
Живи  у  мені  вічно
І  не  згасай
А  кожен  день  гори
І  я  той  біль
Здолаю  героічно  
Щоб  серце  билось
Так  як  хочеш  ти

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318542
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.03.2012


"Вечір на двох"

Знову  і  знову  сильніше  й  сильніше
 Закохуюсь  в  тебе  немов  перший  раз,
 Всі  ті  слова,що  казав  я  раніше,
 Зараз  не  можу  я  вимовить  враз.

 Ти  закрутила  цей  світ  біля  мене.
 Кожен  твій  погляд  і  кожен  твій  рух.
 Твої  вуста  стали  пахнути  медом,
 А  поцілунки  легенькі  як  пух.

 Геть  розгубився  мій  розум  в  коханні,
 Марю  тобою  і  вдень  і  вночі.
 Сонячний  день  проминає  в  чеканні  -  
 Вечір  сьогодні  проведемо  одні.

 Буду  тобі  говорити  ласкаво:
 Люба,кохана,  принцесо  моя...
 Твого  обличчя  торкатись  руками,
 Від  дотику  губ    божеволію  я.

 Це  божевілля  не  кара  небесна
 І  не  страждання,що  мучать  мене.
 Відповідь  тут  простенька  і  ясна:
 Я  дуже  сильно  кохаю  тебе!

 Будемо  ми  цілуватись  до  ранку,
 Доти  допоки  нам  вистачить  сил,
 Потім  заснемо  десь  аж  на  світанку,
 Міцно  в  обіймах  розбещених  тіл.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2012


"Твої поцілунки…"

Твої  поцілунки  з  присмаком  кави,
На  моїх  вустах  смак  коньяку
І  я  люблю  тебе  таку,
Таку  гірку...

Таку  гірку  й  таку  солодку  водночас,
Що  так  п'янить  і  так  дурманить,
А  потім  пошаманить
В  одну  мить...

В  одну  мить  зупиниться  весь  світ,
Бо  ти  тепер  керуєш  цілим  світом.
Тебе  засиплю  білим  цвітом
Запахнеш  літом...

Запахнеш  літом.  І  я,  мов  божевільний,
Буду  ловити  запах  твій  щоночі,
А  потім  в  снах  шукати  твої  очі
Тепер  щоночі...

Тепер  щоночі  снишся  ти  мені
І  я  не  бачу  в  світі  більш  нічого.
Тепер  не  покохаю  я  нікого,
Не  знав  я  цього...

Не  знав  я  цього  дотепер  ніяк,
Та  ти  внесла  в  життя  ці  корективи  -
Нові  мелодії  й  мотиви,
І  наче  зливи...

І  наче  зливи,  змили  увесь  бруд,
Твоїм  я  став  і  серцем,  і  душею,
А  ти  прекрасною  зорею
Лише  моєю...

Лише  моєю  будеш  назавжди,
Купатимусь  в  любовному  полоні.
Не  стане  вже  ніщо  на  перепоні.
Твої  долоні...

Твої  долоні  на  моїй  щоці,
Палаю,  плавлюся,  згораю.
Давно  шукав  такого  раю,
Я  кохаю...

Я  кохаю  в  твоїх  очах  блакитних
Життєву  іскру  вічного  буття.
Не  потребує  більше  каяття
Моє  життя...

Моє  життя  зазнало  змін  суттєвих,
В  нім  радість,  щастя,  ну,  а  головне,
Сказала,  що  кохаєш  ти  мене  -
Це  не  мине...

Це  не  мине,  це  щастя  буде  вічним
І  разом  ми  шляхи  усі  пройдемо.
В  коханні,  в  єдності  будемо
Любов  знайдемо...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2012


"Дощ у Львові"

Дощ  у  Львові  не  спить,
 Мовби  сторож  нічний,
 Він  господар  на  площах  
 І  блукає  неначе  сновида.
 Хоче  гляне  в  вікно,
 Потім  знов  полетить,
 Десь  туди,крізь  віки,
 Де  чекає  вже  подруга  Злива.

 Вони  разом  пройдуться
 Як  панянка  і  пан.
 Поспішати  їм  звісно
 Не  треба  сьогодні  нікуди.
 Стукіт  крапель  об  дах
 Витанцьовує  вальс.
 В  них  є  кілька  годин,
 Бо  вже  завтра  отут  їх  небуде.

 Тож  сьогодні  як  діти
 Бешкетують  сповна:
 Зазирають  у  вікна,
 Оглядають  намоклі  балкони,
 Кожну  вуличку  міста,
 Пролітаючи,не  омина
 І  цілують  на  стінах
 Їх    прадавні  застиглі    ікони.

 Поцілунки  їх  миттю
 Згасають  нараз
 І  сльозами  налиті
 Прекрасні  закохані  очі,
 Бо  секунди  зостались.
 Щоби  їх  розлучить
 Ранок  скаже,що  сонце
 Спати  нині  вже  більше    не  хоче.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316175
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2012


"Вставайте з колін!"

Вставайте  з  колін,  мої  сестри  і  браття,
 Не  час  вам  молитись  на  ідолів  злих.
 У  ваших  серцях  знов  палає  багаття
 І  внутрішній  голос  іще  не  затих.

 Той  голос  вам  скаже  правдиво  і  чесно:
 Забудьте  образи,  відкиньте  свій  гнів.
 Тримайтеся  разом,  куди  б  не  занесло,
 Як  батько,  вмираючи,  нам  заповів.

 Ті  цінності  вічні,  набуті  віками,
 Що  предки  здобули  в  нерівних  боях.
 Збагачуйте,  дбайте,  щоб  далі  з  роками
 Стократно  зродились  у  рідних  краях.

 Щоб  подвиги  вірних  синів  України
 Ніколи  не  були  забуті  для  вас.
 Щоб  землі  козацькі  не  знали  руїни,  
 А  воля  і  слава  були  повсякчас.

 Думками  розумними,  світлими,  чистими
 Розставте,  як  треба,  усе  по  місцях
 Для  того,  щоб  завжди  лишатися  чесними
 З  любов'ю  і  миром  у  ваших  серцях.

 Виховуйте  змалку  нове  покоління,
 Даруйте  їм  світло  прийдешнього  дня,
 Щоб  було  в  них  завжди  до  всього  терпіння,
 А  віра  й  надія  приходять  щодня.

 Хай  чесність  й  порядність,  як  символи  вічні,
 Не  будуть  ховатись  у  їхніх  серцях.
 В  хвилини  тяжкі,  а  часом  й  небезпечні,
 Дозвольте  їм  спертись  на  ваших  плечах.

 Ніколи  не  дайте  зневірі  і  смутку
 Залишитись  в  вашій  безсмертній  душі,
 Немає  їм  місця  там  для  порятунку,
 На  вашім  шляху  вони  надто  чужі.

 Тож  встаньте  з  колін,  щоби  не  спотикнутись,
 Погляньте  вперед,  крок  назустріч  зробіть!
 Щоб  щастя  і  доля  для  вас  посміхнулись,
 Свободу  і  волю  всім  серцем  любіть!

 (Нью  Йорк,2012)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315279
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.02.2012


"Куди йдемо?"

Колядувати  будем  під  Рамштайн,
 А  під  Сердючку  будем  гімн  співати,
 І  на  роялі  Мурку  будем  грати.
 Бо  так  ми  хочем.
 В  нас  така  мораль.

 Забудем  мову  прабатьків  своїх,  
 Що  так  плекали  старанно  і  вічно,
 А  зараз  це  все  НЕПРІЛІЧНО.
 Оце  ми  можем.
 Зрадимо  усіх.

 Топтатимем  могили  чобітьми
 І  матір  продамо  ми  за  доляри,
 Одягнемо  рожеві  окуляри
 І...будем  гнити
 Десь  за  ворітьми

 У  нашій  хаті  веселяться  холуї,
 Чужинці,бусурмани,казнократи
 А  після  балу  будуть  в  нас  стріляти,
 Бо  так  нам  треба.
 Тут  ми  не  свої.  

 Життя  собак  задовгим  для  нас  буде,
 Бо  без  душі  не  зможем  жить  ні  дня,
 Без  цінностей,молитви,каяття
 І  навіть  смерть
 Про  нас  забуде

 Покищо  це  приснилося  мені
 Та  думати  потрібно  вже  сьогодні,
 Бо  завтра  будем  на  краю  безодні.
 Ти  хочеш  цього???
 Я  -  однозначно  Ні!!!!

 (Нью  Йорк,2012)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314894
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.02.2012


"Серпнева ніч"

Як    осіння    трава,
   Що    зів'яла    без    соку.
   Тільки    шелест    легкий
   З    вітром    бавиться    в    гру.
   Ти    постала    у    тьмі,
   В    тьмі    легкого    мороку,
   Де    нічого    не    видно,
   Крім    одвічного    сну.

   Хто    тебе    розбудив
   В    таку    пізнюю    пору?
   І  заставив    шуміти
   Ці    засохлі    листки?
   Що    десятки    років
   Для    свого    життя    воду
   Пити    більше    не    можуть
   Між    сипучих    пісків.

   Ти    сказала    легким
   Шелестінням    трави
   І    поважно,так    щиро
   Заглянула        в    очі:
   Ти    мене    розбудив,
   Бо    не    згасло    повік
   Почуття,що    створили
   Серпневої    ночі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314893
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2012