| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
кожен хоче вміти дихати.
ти - навпаки.
ти хочеш топити себе у вині.
не в вині, не знаю.
я б не знала.
тільки од рядки,
котрі,
парфумами пахнуть,
твоїми, чиїми ж іще,
заставляють згадувати те,
чого по суті не було.
мені залишається топитись.
перед кимось в, сухому вині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321658
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2012
сладкая ночь.
заполночь.
около ворот,
тебя ждёт
чёрный кот.
или наоборот,
2 : 0, мой счет,
идёш за поворот.
в бинокле линзы слабенькие,
ни как не разберёш.
а за окном встречает дождь,
наш разсвет вдвоём.
вдвоём - дождь и день,
как кот наоборот.
найдёш ошибку - так проверь.
порой бывает ложь.
года идут,
взрослеет кот.
разсвет плывёт как ночь.
а кто - то за руку идёт
сжимая руку в клочь
(как скоч).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321656
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.03.2012
Танцюють ворони в запилених масках
сукупність речей втрачає зв”язок,
в очах темніє третій раз, немов в останнє,
пташина тінь підводить до останньої брами,
над чистим аркушем нового неба.
На іншій землі з”явились нові, перші слова,
ми, одначе, конфіскуєм старі,
повернутись хочу, біда нема вже куди,
на іншій землі помруть після нашої смерті,
затертий папір викрадає слова
нам залишилася віра в померти,
залишуться тільки старі імена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319067
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2012
Щоночі ти напевне свідомо чи не свідомо запитуєш себе : я вже там, чи я ще тут. Вранці ж - навпаки.
Давай повгадуємо.Твоя постіль, звісно ж не з одного комплекту.Тобі вона не пахне нічим, так як і твій шарфик.
Та варто б мені було відчути смак її запаху, я б спіймала не лише присмак губ вишневої кави. Може ще й би вкрала собі в сірникову коробочку зимовий промінчик з твого вікна.А вночі пускала б його по своїй кімнаті, на волю, поки він не стомиться. Кожної ночі, і так до наступної зими.
Якщо ми доживем, не ми тобто всі, а ми тобто ми, обоє.
На весні промінчик буде чалапати по калюжах і знову ж стукати по шибках твого вікна.Я буду стояти за кілька метрів, і сміятися, так, щоб ні ти ні твій промінь не запідозрив моєї присутності. Тільки відсутність.Бо якщо так, то ви обоє намалюєте діалоги зі мною, а не між собою.Мені ж цікавіше “оперувати” у вашій стрічці.
Коли дощ такий, шо вкриватиме всю товщу бруківки.Твій вже наш промінчик з твоєї коробки буде ділитися, множитись на багато маленьких часточок, водяних світлячків.Якщо ти присядеш і схилиш голову на дев”яносто градусів - побачиш тисячі сонячних корабликів над товщею води.На сході сонця.
До низу по вулиці хтось буде запускати такі ж самі кораблики, ось тільки паперові, з листами до бога сонця - Ра.Ти тільки витягнеш у них з шухляди аркуш синього паперу.
Булькнув в воду - опинився в літі. Твій промінчик перекочується по піску з одного кінця до іншог, таким чином нагадує тобі про себе. Ти ж забув його обійняти.І скоро як і будь - чого, променя не стане. Бо осінь.
Осінь.
Тепер вже ти під сірим, наче вугіль, може й чорним небом шукаєш твій - мій промінчик. Не знайдеш.Поки не прокинешся вранці, глянеш за вікно, і згадаєш, я ще там, чи вже тут.
Я, ж коли тобі прочитаю, запитаютебе, коли ти здогадався, що писала це я.Не хтось інший.Чорним маркером по білому паперу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319065
рубрика: Проза, Поетична мініатюра
дата поступления 04.03.2012