| Сторінки (1/48): | « | 1 | » |
А ось і сонце…Майже роковини,
Свій вічність простелила шовк.
Відквітло літо, змовкли хуртовини,
А наче тільки вчора ти пішов…
А наче тільки вчора перельоти,
Вогні криваві різних(рідних) міст!
Мовчання смертоносне, мов сухоти,
Палило поміж ними(нами) міст.
Палило міст – згоріло ж тільки щастя,
Що так і не засяяло в пітьмі.
А ти із ним ( зі мною) попрощався
І легко відпустив вже на зорі.
Вже на зорі холодна, бездиханна
Лежала на землі сирій одна
І попри смерть, і горе філігранна
Любов моя – невквітчана весна.
А я сама, лишилась в тихих стінах,
Зустріла день, і місяць, і роки…
Любов ж мене простила за падіння -
Її штовхнули дві (його) руки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822399
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2019
Жоден сон не став про тебе віщим,
Кожен знак зіграв дволику роль.
Догорає в серці лиш «Навіщо?»,
Мов до щастя втрачений пароль
Я піду – втечу. Не дезертирство!
А, як в Ліни, мужність, та не страх!
В цій війні поразка – це презирство,
Бите скло байдужості в очах!
Шлях в майбутнє. Він мов океани! …
З болем втрати й відчаю – пливу.
Тиху ж синь води кривавить рана,
Що не дасть сховатись від акул .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2016
Стихають кроки, гаснуть голоси,
Вогні палали – в сніг перетворились.
Не зійдуться ніколи полюси -
Хай навіть сни на двох їм завше снились.
Хай навіть бились мужньо за любов -
Не розцвітуть на полюсах троянди.
Не допоможуть тексти молитов -
Два полюси чужими будуть завжди…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2016
Все спалено, все проклято, забуто.
Останній раз танцює пам’ять полонез,
Та рухи ті навіки вже закуті
У сталь міцну зневірених чудес…
Все пройдено, розгублено, розбито.
Кожнісінька молекула надій,
Яка вогнем пашіла в майже вбитій,
Та все ж палкій, нескореній мені…
Все знищено, оплакано, все стерто
З пергаментних полотнищ днів-років.
Все ж ця війна скінчилась надто легко:
Здалась в полон не смерті, а тобі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2014
Ти став рідним домом для мене на лихо,
Океаном безмежним, що топить світи,
І знову збудив у душі клятий вихор,
Здолав без боїв мій вогонь самоти.
Я до тебе іду неіснуючим шляхом,
Твій привид шукаю в руйновищі днів,
Оповита безмежжям зневіри і страху,
Що тебе не віщує елегія снів.
Ти навчив плачучи посміхатись сильніше
І знаходити в осені запах весни.
Ти навчив би всього… Та моя рідна тиша
Вже кричить, не шепоче « Забудь...", «Відпусти...»
Я залишуся з нею стрічати світанок,
Що ліниво в модерн пофарбує сльозу.
Ту сльозу, що безмежним колись океаном
Розлилась у криваву між нами межу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2014
Зупини, дожени Універсум!
Я десь тут, десь на зламі планет!
Де повітря – кривавий сонет,
Де повітря - не кисень… Це струм.
Не лети обезкрилено в прірву!
Тут любов! Для тепла, для крила!
Ти без неї – без мене– імла.
Ось тримай. Моє серце. Ти вирвав.
Я розтанула в вірі. Втопилась
У твоєму тонкому: «Вернусь!»,
У твоєму сліпому: «Клянусь!»
Доженеш? Не мене. Я спізнилась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2014
Після всіх «Прощавай» ви побачитесь знову
Серед голих страждань хутряної юрби,
Коли місто співатиме їй колискову
І гойдатиме тихо в обіймах журби.
Після всіх «Не прощу» ви торкнетеся знову
Хай зненацька, хай поспіхом, стомлених рук.
І шумливі шляхи не почують розмови,
Що зливається з сяйвом неонових мук.
Після всіх «Забуваю» згадаєте знову
Вас самих – втікачів залізничних в’язниць,
Що без слова прощального в ім’я любові
Поселились в притулку коханих зіниць….
Після всіх «Не люблю» ви, мов в урвище , знову
Самогубцем, жертовно полинете вдвох
До тих променів в серці, що рано, весною
Спопелили сніги , які виплекав Бог.
І лише «Повернись», мов прокляття, вас знову
Поневолить в північних вогнях самоти....
Невблаганна для людства ця магія слова
Провела що кордони: ось «я» - прірва- «ти».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2014
Болить безшумно вистрілами куль
Застуджене дощем улітку «нині»…
Вже відкували тисячі зозуль,
Вже відцвіли чиїсь зіниці сині…
Де сонце зродить у стражданнях день,
Де зацвіте колись іще колосся,
Там чути зараз про вогонь пісень
Там сива тінь батьківського волосся.
За стяг єдиний ллється братня кров -
Жорстокий світ несе Ваалу жертву.
Домівко мила! Кат тебе знайшов…
Тепер ти на хресті вже розпростерта!
Вогнем троянд кривавих зацвіте
Майбутнє наше у садах зотлілих..
Їх зрошувало серце золоте
Погасло що во ім’я України.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513170
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.07.2014
По коліях старих, зазеленілих,
Дорогою, що рветься на шматки,
По океанах ледве зледенілих
Ведеш мене на бал до пекла ти.
Та серед масок псевдовенеційських,
Посеред шовку ніжного, мов ніж
Мене покинеш майже по-англійськи
У серці мелодійних бездоріж.
Замерзнуть, постаріють менуети,
Лиш тіні танцюватимуть на біс.
Мене обіймуть інші силуети –
Еклектика крон-принців і гульвіс.
Я розіб’ю на пам’ять про минуле
Тендітний келих крові «Шардоне»…
Ця кров із вен любові, що втонула
В морях сухих на полотні Моне…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512319
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2014
Тихе соло дощу у душі мов кричить,
Компонує грозу над склепіннями серця.
Ось вогонь! Вже так близько, вже майже горить
Наш старенький місток, що веселкою зветься…
А чи пам’ять сховала той спомин, коли
Твоє сонце зі сліз моїх міст будувало?
Коли райдуга крізь кілометри імли
Дві полярні зорі ніжним сяйвом з’єднала?
Далебі, хоч ховала – убила гроза,
Отруїла всі барви кислотним стражданням.
А тепер я мов блискавка десь у степах
Ти ж мов грім, що втопився в своєму мовчанні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507311
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.06.2014
І стріла я тебе лише очима,
І подихом сказала «Залишись»…
Постій, помрій зі мною за дверима,
Які в наш дім вели іще колись…
А хочеш – йди, лети до рідних вікон,
Впусти вітри із ароматом змін.
І тюль прозорий розмалюй тим світлом,
Яке в тобі, малиновий мов дзвін.
Торкнись на мить до тихих простирадел,
Уквітчаних стареньким нашим сном.
Там ще нема п’янкого болю зради,
Там янгол дім наш береже крилом…
Та ти підеш, щоб більш не повернутись.
Твій дім вже носить не моє ім’я…
А мій – німий, боїться ворухнутись,
Від туги щоб не мовити «Сім’я».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498982
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.05.2014
А час тікав…
Хвилини, миті, миті…
Не чув, величний, жодних молитов…
А час блукав...
Шукав серця розбиті
І вічним сном заморену любов…
А час знайшов...
Мене й тебе в легенді,
Яку вже не розказує Земля…
А час прийшов...
У спомини вже стерті,
Де вітер туги з болем розмовля…
І час помчав…
Кудись, подалі, далі!
Де я і ти – не бранці самоти.
Той час кричав!
Його рукою з жалем
Писав мені невидиме «Прости»….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498920
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.05.2014
Сімнадцята весна – мільйонна зелень,
Мільйонний відблиск сотень куполів.
І – ти мільйонний, сотий, невеселий,
Не той, єдиний, що любов’ю цвів…
І я серед двох тисяч пізніх вулиць –
Двотисячна, не перша, не одна.
Та не журись, земляче мій - прибульцю,
Століття ж двадцять перше ось мина…
Мина собі… Минемо й ми з тобою,
Мов ті двохсоті в березні дощі,
Які тендітною, незримою рукою
Хрестили наші зболені плащі.
Сімнадцята весна росте без тебе:
Для тисяч – сотий! А в душі – один...
І лиш мільйони спогадів у небі
Всімнадцяте проллють нектар весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497372
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.05.2014
Душевносліпа... Я не бачила див:
Білоток в болотах, морозяних слив.
Мій пензель прозорим малює "сьогодні"
І жовту буденність жовтавих півоній.
Століття оце - все ж не мій зорепад.
Душевносліпа я, душевносліпа.
Душевноглуха. Я не чую новин
Про білу богемність не білих вже вин.
Ввімкну лише тишу. Вже сива. Люблю.
З дитинства любила, помру - розлюблю.
Не чую планети, нема тут гріха...
Душевноглуха я, душевноглуха.
Душевноніма. Я не вимовлю слів,
Якими наш час виліковно хворів.
Вуста не торкне інфрапромінь кохання -
Тікатиму з хвиль звукових у мовчання.
Ховалась би в зимах, та снігу нема.
Душевноніма я, душевноніма.
Душа-інвалід. Ветеран не війни,
А битви зі світом за барви весни.
Розбилась об ультрамаринове небо.
Залишусь уламками: мрії і ребра.
Сучасність мене на щиті підійма:
Душевносліпа, і глуха, і німа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495093
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.04.2014
Свіча тихенько плаче під вікном,
Кричить земля від сліз й людського горя:
Брати мої прощаються з хрестом,
Який їм дарувала Божа воля.
Герої славні нашої землі!
Небесна сотня світочів безсмертних!
І посивіли долі матерів
За їхню молоду, криваву жертву.
Простіть, дуби, що згас ваш ясний цвіт!
Простіть, брати, що вас не захистили!
За НАШ майбутній, гордий, вільний світ
Мечі ви мужньо у бою схрестили.
Роки пройдуть, затихне плач гіркий,
Розквітне врешті Україна-матір!
Та вічність пам'ятатиме, що ви
Зросили кров'ю щастя в кожній хаті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481466
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.02.2014
Героям України присвячено...
О рідна ненько! В смертній боротьбі,
У криках, з болем долю ти карбуєш!
До раю не пускає Бог рабів -
Тому синів ти полум'ям гартуєш!
На грудях білих вишиті квітки
Залились кров'ю діток-українців!
Послухай, мамо: плачуть всі віки!
Жалобу носять і свої, й чужинці.
За що боровся Кий, Аскольд і Дір?
За що палав й палив вогонь Богдана?
За те, щоб нині супостат і звір
Хрестив тілами вулиці Майдану.
Благаю, ненько, небу помолись,
Щоб те у нас братів не забирало!
І ворогу в коліна не клонись!
Ми виживем, як завше виживали!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481358
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2014
Колись давно, в добу середньовіччя
Зустрілися полярні дві душі…
Минув лиш день! Здавалося – сторіччя!
Й про їх любов писали вже вірші…
Та рими ті, прості та забобонні
Пекельним суховієм будніх днів
Нектар кохання вкрали …І безсонним
Для них став власний всесвіт снів.
Вуаль німу вдягла сердешна пісня,
Що, мов проміння, лилась під вікном…
Любов ота цвіла зів’ялим листям,
Труїла кров полиновим вином.
Пройшли роки, минули грози серця,
Затих віків середніх дисонанс.
Наш образ сивий з небосхилу стерся...
Любов без нас створила ренесанс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471919
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.01.2014
Мовчання дзвін… Затихлі струни ночі
Спочинуть врешті від буденних снів…
І буде так по-зрадницьки співочо,
Немов пролився ріками мій спів!
Мовчання це – не відголосок тиші,
А лиш самотня арія душі.
Яка свої слова мов кров’ю пише,
Та їй вони давно уже чужі…
Зірвала б спів й злетіла б… не до неба,
Де вже цвіте шипами чиясь тінь.
Полинула б на пошуки плацебо,
Яке закрило б крила від падінь…
Та поки спів в безумній тиші ночі
Мовчанням лине світом замість снів.
Твої слова у пісні цій – пророчі,
Та голос твій у пісні вже зотлів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470751
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.01.2014
Десь зима загубила сніги і морози,
Десь вечірні казки не сплелися в вінок.
Десь, забувшись, розквітли ледь жовті мімози,
Десь тихенько сивіє волосся думок…
Десь, напевне, у когось вже вишита доля,
Десь, мабуть, все ще бореться з долею хтось…
А в моєї душі самовільна неволя –
І мені вишивати її довелось…
Вишивала я срібним серцеві морози,
Вишивала червоним вінок самоти,
Вишивала любові зів'ялі мімози,
Вишивала всі сиві думки золотим…
Та колись ті полотна палатимуть довго
У вогні почуттів, в ароматах весни…
І колись серед попелу знайдеться голос,
Що навчить вишивати для долі рушник…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468863
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.12.2013
Осінній день… тривог людських портрети
Змиває дощ невиплаканих сліз.
Осінній вальс із слів і силуетів
Танцює пам’ять вкотре вже на біс.
Осінню тугу тчуть тривожні трави
З ниток шовкових жалю й самоти.
Осіння повість розгубила глави,
А в главах тих зустрілись я і ти…
Осінні ранки посріблять морози,
А сніг тихенько заховає біль.
І вірі не здолати вже прогнозів:
Між нами завтра знову заметіль…
Осінній світ у комі декадансу,
Зимова казка втратила секрет….
Шукай весну – богиню ренесансу!
Весна нас знайде в вирі новелет!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462343
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.11.2013
Як солодко, як щемно, як незвично
Торкатися геть списаних листів…
На них моя каліграфічна вічність!
Вони мов ехо спалених мостів…
Торкаюся, і пам’ять повертає
Весну тендітну десь серед зими,
Троянду ніжну з пахощами раю -
Та потім знову : сніговій й шипи…
У вогнищі не гинуть ці кайдани –
Рукописи забутих вже легенд….
Вони терзають душу, мов тирани,
Вони нам присудили цей the end.
Так боляче-отруйно, ледь трагічно
Торкатися холодних вже листів…
На них застигла наша згасла вічність,
І образ твій весняний вже відцвів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459382
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.11.2013
Криваво-чорні простирадла…
Крававо-чорна в серці ніч.
У власній силі безпорадна!
Загублена в тіні сторіч!
Багряний захід ріже небо,
Багряна смерть старого дня…
Пустельний плач: сльози не треба,
Бо сльози – слабкість, плач – брехня...
Біляво-чорна фотокартка,
Червоно-ніжна на ній кров.
Це фото - лиш осліпла варта,
А кров – убитая любов.
Криваво-чорні простирадла…
Біляво-чорна варта спить.
Все ж барв в любові нам забракло,
Криваво та любов болить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456802
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.10.2013
Прийди й врятуй від полум’я земного!
Назовні блідну, а в душі горю!
Навчи прощати і молитись Богу,
Знайди мою серпанкову зорю.
Вкради мене у осені і тиші,
Бо в золоті мовчання потону.
Врятуй любов… вона ще таки дише.
І мрії всі…Або хоча б одну.
Трояндову краплиночку Едему
Знайди для мене десь серед шипів.
Лиш там почую не про нас поему
І Єви трепетливий дзвінкоспів.
Врятуй мене від пам’яті моєї!
Вона неначе страшно-ніжний кат.
Звивається смертельною змією
І жалить болем всіх моїх утрат...
***
Отак роки спливатимуть у пісні,
Де кожна нота – тисячі благань.
Врятуєш? Ні…Уже занадто пізно.
І надто рано для нових страждань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452319
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.10.2013
За вітром летять календарні листи,
Прощаються з зеленню віти.
Стежки загубились, спалились мости…
Відпустіть мою душу до літа!
Повільно жовтіють холодні думки,
Все сонячне сяйво пролито.
Морозів бояться тендітні річки…
Відпустіть мою душу до літа!
Вже осінь взяла всю мене у полон,
Вже серце не може горіти…
Все ж час переміг без атак й оборон:
Не пустив мою душу до літа…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448377
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.09.2013
Захід сонця…міражі...
Швидкість часу...крик душі…
Я зникаю…Майже тінь…
Майже тінь своїх видінь.
Знову в осінь. В пекло? В рай?
Хочеш серце – забирай!
Спомин – мій. Живий…Не вбий!
Він лиш стишить біль людський…
Пам’ять вітру…спів трави...
Час украв все…Забери
Світ дитинства…хай летить.
Я ж зникаю… Вмить. На мить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445198
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.08.2013
Таки прийшла. Востаннє. Наче вперше…
Тужливо в хмарну далечінь дивлюсь.
Прощаюсь мовчки…Може, буде легше.
Таки прийшла, та вже не повернусь.
А море все відчуло....Ледь торкнулось
Мого волосся тихим вітерцем….
Прощання те гірке вмить обернулось
В щемний дует, охрещений дощем.
Таки піду…А що ж тепер втрачати?
Моє минуле плаче серед хвиль:
Тихеньким ехо буде чарувати
Таких як я, відправлених в екзил.
А доля не простила...Присудила
Мені в майбутнє швидкісний експрес.
Прости ж, прости, я просто заблудилась
В блакиті хвиль дитинства і небес.
Таки прощаюсь…Морю залишаю
Ще чисте серце, зіткане із мрій.
Нехай воно в століттях споминає
Мене, дитину, що прийняла бій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438586
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.07.2013
Зупинись …зупинись…все ж не вистачить сил
Наздогнати комусь свою долю.
Краще плач, не борись : ти не маєш вже крил,
Щоб злетіти до сонця на волю.
Не тікай, не тікай , вже закінчився шлях,
На котрому зустріла кохання.
Ти сама…ці поля, ця земля в ланцюгах!
Помолися…хоча би востаннє.
Хай сама, хай сумна, та ти мусиш іти
І боротись з шипами руками.
А той біль, а та кров, від шипів й самоти
Цю пустелю прикрасять квітками.
Йди вперед, лиш вперед і вже більш не тримай
Біля серця ще тепле минуле.
Закатуй, пошматуй, але не проклинай
Ту любов, що навічно заснула.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2013
Всміхнись…хоча би долі на прощання!
Тебе чекають сотні бездоріж.
Хай усмішка ця буде вже остання…
Всміхнись і пам’ять одчини навстіж.
Відчуй холодну пристрасть кілометрів,
Яким таки довірилася ти.
Й своє кохання принеси їм в жертву…
Убий його! Сама ж тікай! Лети!
Воно з минулого не наздожене
Тебе на крилах зламаних надій.
А шлях туманний, тихий та зелений
Тебе полонить і забере біль…
Вітри холодні, повні таємниці
Все ж стишать плачу твого передзвін.
Всміхнися долі, згаслій вже зірниці,
Бо доля та погасла – то є він…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430711
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.06.2013
Це смак життя: він болісно-гіркий,
Отруєний сигарами й абсентом,
З тонким французьким ароматом смерті -
Сплелися в ньому муки і квітки…
Сьогодні світ – модерний Вавилон:
За часом треба бігти на підборах,
І в храм іти у сукні від «Діору»...
Ти індивід?! До біса! Ти шаблон!
І завтра день – і сотні нових душ,
Які з твоєю стрінуться - в онлайні,
Кохання, бій і зрада – віртуальні!
Вбивай себе! Поезію ж не руш...
Топи натхнення, заморожуй рух,
Губи свій світ у просторах верлібрів.
Ця крига слів мистецтву не потрібна.
Вбивай себе! Поезію не руш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423483
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.05.2013
Прокинсь, благаю, ти ж іще жива,
Впусти у себе грози цього світу.
Хай злива болю зросить ті слова,
Які майбутнє римами освітять.
Іди вперед, забувши все ж про те,
Що ніч в душі не вбита ще світанком,
Що час його ім’я іще не стер,
А лиш покрив скривавленим серпанком.
На небо глянь, здолавши врешті страх,
Що та блакить – очей його цвітіння...
І хай надія – твій безкрилий птах
Спокутує його вину падінням.
Покинь минуле, спогади спали,
В яких серця ще не дійшли до прірви.
Бо ця любов – відлуння тих молитв,
Яким, мабуть, Господь все ж не повірив…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423104
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.05.2013
Це був один момент моєї ночі,
Я слухала тихенький плач зорі…
Тоді прийшла вона…така пророча,
Що знала терні всіх моїх доріг.
Прекрасна, загадкова та магічна,
Із відблиском смарагдів із-під вій.
Вона – це я, що бореться одвічно
Із тією мною, що не прийме бій…
Вона – кохання, мрії, авантюри,
А я – болючий спокій сірих днів.
Вона – немов барокові гравюри,
А я – пейзаж засніжених полів…
Ми вдвох, немов на нитці горизонту:
Йдемо землею , повною небес…
Вона жадає з моїх вуст експромту,
Вона – сплетіння муки і чудес.
О , як би я хотіла бути нею!
Щоб в моїх венах квітло все ж життя!
Кохання щоб, заморене душею
Воскресло й освітило майбуття.
Це був один момент моєї ночі,
Я слухала тихенький плач зорі…
Вона – це я, закохана , співоча,
Себе що віднайшла в сліпій порі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415909
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.04.2013
Холодні вулиці страждань і болю,
Асфальт вологий від дощу і сліз…
А він один…Приречений на долю
Чужинцем бути повсякчас і скрізь.
Він сам-на-сам із цим жорстоким світом,
Один у полі воїн за життя.
Із дня у день шепочеться із вітром,
Прохає в нього краплю співчуття…
Долає шлях невтіленої мрії
І хоче озирнутися…на що?
Його минуле - сум і безнадія;
Вони штовхнуть у прірву, у ніщо.
Можливо, він народжений в любові,
І мати віддавала все йому,
Щоб руки ті, ті оченька тернові
Не знали горя і знущань пітьму.
І все ж природи присуд невблаганний:
У кожнім дзеркалі, вітрині він
Нагадує, що хлопець безталанний...
Такий же, як і сотні поколінь…
Він – чорний, негр, злодій, не людина.
Отак його наш натовп назива…
Бо шкіри колір– це страшна провина,
Що серце добре вигнанням вбива…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410255
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.03.2013
Зробила вдих…ще лиш століття
Чи міріади півгодин
Залишились до повноцвіття
Оцих пекельних, лютих зим.
Зробила ще один…зав’яне
Блакитна квітка холодів.
А в далині вже сяє тьмяне
Смарагдове життя садів.
Один ковток повітря й знову
Немов біжу в безкраїй степ.
А там так ясно і квітково,
Бетонних вже нема потреб.
Я видихаю…страх проймає:
А що, як хвилею був день?
А що, якщо весна втопає
В рядках неспіваних пісень?
І знову видих…вдих і видих:
Все міряю розлуку й час.
О скільки ж їх, років тих тихих
Що розділяють в зимах нас?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2013
Створила світ із кришталю:
Блискучий холод ріже серце.
І все, що є моїм «люблю»
На струнах темних грає скерцо…
Тепло зимове завжди й скрізь
Мене, мрійливу, зігріває.
І діамантами із сліз
Безсиле тіло прикрашає.
Це мій палац, це мій кришталь,
Це я звела оці руїни!
Сама вдягнула цю вуаль
Зимову, навіть не осінню.
О, тільки сном хай буде все!
Я розіб’ю цей світ й прокинусь!
А вітер зранку принесе
Щасливої сльози краплину.
У поле тихе побіжу,
Вдихну ще сонні аромати,
Поміж дерев знайду весну
Удвох полинемо літати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399468
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2013
Давай збудуємо світи
Далекі від землі і неба,
Де людям сліз уже не треба,
Де зможеш ти мене знайти.
Давай все ж спалимо сади,
В котрих самотність розквітає,
І серце в тиші потопає,
Де згасли все ж твої сліди…
Давай зануримося в сни!
Вони нам щастя подарують,
І зими нас не закатують!
Діждем у снах таки весни!
Давай забудемо про час,
Давай у мріях мандрувати!
Давай, давай, давай кохати!
Щоб вічність не згубила нас…
Давай, знайди мене усе ж
Посеред щирості й неправди,
Посеред ніжності і зради.
Я тихо вірю – ти прийдеш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2013
Розплющую очі…вони все ще тут -
Холодним вогнем поневолюють душу.
Кайдани шипами на тілі цвітуть,
Я йду з ними далі…не хочу, та мушу.
Втекла би до моря, хоч зараз зима,
І хвилі безжально б мене катували.
Та море - то воля…А так - лиш тюрма,
Де птасі маленькій ще крила зламали.
Гарячі кайдани холодних надій,
Яким в цьому світі не дано здійснитись…
В очах – чорне небо, в душі-суховій,
Я знов іду далі…а , може, спинитись?
А, може, упасти на битім шляху,
І долю , й кохання аж тричі проклясти..?
О, ні, ні, не зараз! В годину лиху,
Коли добре серце всі ладні розп'ясти.
Тому піду далі, а мрію оту
Віддам я дитині, що долі не мала.
Хай вірить у казку, а я -в пустоту...
Що дала кайдани, а щастя забрала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392208
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.01.2013
Її , маленьку, доля обманула:
Вона не встигла звідси утекти.
Назад в життя дорога повернула...
А де ж свій світ тепер їй віднайти?
Мережана колись біленька сукня
Тепер несла лиш пам'ять про війну.
А вітри плачуть в унісон попутні,
Вбирають з вуст її усю вину!
Оця земля, що попелом під небом
Розкинулась на розсуди віків,
Була завжди їй в серці гордим гербом...
За ним лиш сум свій реквієм завів.
Принцеса волі у своїй недолі -
Вона іще дитина…та не та!
В її сльозах уже немає солі,
І сліз нема – німа лиш гіркота.
Величні предки вже не допоможуть...
Вона сама, і кінь лиш вороний
У день тяжкий і в ніченьку погожу,
Хоч йдуть роки, та завжди молодий!
ШляхОм її колись була лиш влада,
І вірний суд творити – все могла!
І що ж тепер? Ці бідні рученята
Шукають долю, що давно пішла…
Навічно полягли палаци горді,
І степ лишень – єдина рідна кров.
Вона ж, вклонившись материній вроді,
Іде з конем в минуле...знов і знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389788
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2013
Заграй, маестро
Заграй, маестро, до-мажор-
Моє життя на форте п’яно.
Вже так набрид той ре-мінор...
Зімпровізуй, щоб було п’янко!
Заграй так палко, щоби я
Полинула враз танцювати.
Та пісня вже стара твоя -
Від неї хочеться кричати.
Тепер мовчи і вчися далі
Кантату щастя долі грать.
Співатиму я соло в залі,
Де люстри скалками лежать.
Тут простягались мої гроти -
Сама собі німий театр!
О мій маестро, твої ноти -
То мій одвічний психіатр.
Коли фальшиво ти заграєш,
Мабуть, буде моя вина.
Мою ти партію не знаєш-
Вона для тебе ще складна...
Отож, маестро, ти й надалі
Усе твори, в мажорі грай.
А квіти на твоїм роялі -
Моє "прости" і "прощавай»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389787
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2013
Мені так боляче тепер всміхатись,
Хоча і світові ще не кінець…
Життя таке…лиш спробуєш прощатись,
Воно зведе всю гордість нанівець…
Мені так боляче тепер всміхатись,
Коли навколо вогнище страшне
Все палить, палить пам’ять! І втішатись
Немає чим…сумне тепер смішне…
Мені так боляче тепер всміхатись,
Краса не здатна врятувати світ…
Як дивно-страшно зараз закохатись!
Гаряче серце – крижаний одвіт…
Мені так боляче тепер всміхатись,
Як бачу долю, дану сироті…
Коли молитви стали всі цуратись...
Я усмішку дарую пустоті.
Мені так боляче тепер всміхатись,
І сльози вже не вилікують ран…
Тому й сміюсь…ще ж треба захищатись,
Й писати далі тлінний свій роман.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388013
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.12.2012
Сидить дитя одне посеред ночі,
І нікому його поцілувать…
Такі самотні ті тернові очі -
І нікому в них рани лікувать…
В душі добро зберіг таки хлопчина,
І нікому його подарувать…
Він хоче мами…він ж іще дитина!
І нікому для нього нею стать.
Покинули дитя напризволяще -
Уже на нього байдуже усім…
А він хороший…Він таки найкращий!
Ніхто не бачить…хлопчик захворів.
У свої п’ять не вірить вже у казку,
Сльозу ковтає мовчки, як титан.
В житті стерпів найбільшу він поразку-
Нема сім’ї…лиш холод…і туман.
Гарячі губи щось собі шепочуть -
Молитву за своїх батьків, мабуть…
Востаннє він зітхнув…і так охоче
Із ангелом почав свій вічний путь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384505
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.12.2012
Осіння елегія сонця,
Що йде безупинно за хмари…
Осіння елегія серця,
Що вкотре танцює без пари…
Осіння елегія вітру,
Що жовте й печальне єднає…
Осіння елегія світу,
В котрому тебе вже немає.
Осіння елегія в римах,
В устах що згорають одразу.
Осіння елегія в зимах,
Що холод приводять завчасу…
Осіння елегія в душах,
Що вмиті дощами-сльозами...
В осінній елегії мушу,
Спалити мости поміж нами…
Осінньою згадкою будеш
Ти в серці моїм, а не болем.
А золото осені згубиш…
Й не купиш кохання у долі.
Осінні крапки в цій новелі
Три крапки, три крапки…занадто!
Пора вже тікати з пустелі,
Елегій де надто багато…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2012
Я прагнула сховатися від світу…
Не знати болю, й прикрощів земних.
Від вічності хотіла лиш одвіту -
Вона ж ховалась в закутках німих…
Душа моя пожовкла , наче листя,
Що тихо помирає восени.
І жилки вже погасли золотисті…
І більш до мене не приходять сни.
Стару світлину знов змочили сльози,
А серце затуманила печаль…
На ній ще штиль, а не осінні грози,
Які розбили мрій моїх кришталь.
Тепер стою сама посеред світу,
Якого так боялася колись….
Моє світило втратило орбіту –
От плани злої темряви й збулись!
Я тиха, я холодна , я без серця,
Пишу на біс скорботнії рядки...
Дитинства дух до мене не вернеться -
Себе в собі замкнула на віки….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378440
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.11.2012
Мовчання для поета гірше смерті!
Коли душа знімівши йде собі
Стежиною, де всі сліди вже стерті…
Коли натхнення тоне у юрбі…
Коли , як всіх, ураз сп'янила осінь -
І жовкнеш , і сивієш мимохіть…
Коли вже зникли чари у волоссі…
Коли нема і спокою, й жахіть…
Коли, зустрівши мрію, повз проходиш,
А не щосили просиш -повернись!
Коли у мареві щораз знаходиш
Ерзаци щастя , що було колись…
Кричіть про зраду і серця роздерті!
Поети, вас благаю, не мовчіть!
Тоді вірші повстануть проти смерті,
Весняним стане цей осінній світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375635
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.11.2012
Загублений рай поринає у сон -
Не спиться спокійно йому, молодому…
І свище усюди змертвілий мусон…
Від нього не вкритись: ніде і нікому.
В цвітінні своєму вже згасли сади,
А пам’ять болить і серця все ще крає!
Домівка прохала родину– не йди...
А доля заплакала – місто вмирає!
*Сурмив третій янгол у темний свій ріг…
І зірка- полин в світі лихо збудила!
Господь нашу землю таки не вберіг-
Чорнобилем небо людей погубило…
В очах , повних сліз, вже немає життя
Отруєні, пали останні надії…
Сім'ю розділили...померло дитя
У місті лишились одні суховії…
Роки пролетіли…та сон лиш один
Чорнобиль , заснувши навік, споглядає:
У шибках ввижаються тіні родин…
А вітер у пустці кричить і ридає…
*Одкровення Іоана Богослова. Легенда про чотирьох янголів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368923
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.10.2012
Тяжкі часи…прощай же, Ренесансе!
Поглинув все жорстокий модернізм…
Які фальшиві нині всі романси!
Який ж незламний в серці атеїзм!
Тепер руїни стали нашим світом...
Кому потрібні війни, вороги?
І хто ж оті художники, що літо
Заковують у холоди , в сніги?
Сучасність ця – пора оксиморонів...
І музика навколо вже не та.
Немає нот і співу саксофонів -
Натомість лиш електрика пуста…
Таблетки, кажуть, вже лікують душі -
Не треба більш кохання , ані мрій !
І джентльмени вже давно байдужі...
Чи бідність то, чи жадібності рій …
Куди ти йдеш, о Земле, мати наша?
Спинись, згадай історію свою…
Чому не зберегла священну чашу,
З якою ми не згинули в бою?
Святий Ґрааль в серцях давно розбитий..
В театрі вже не вишуканий текст...
У кого крила…й ті уже підбиті…
Сучасність ця – для нас чавунний хрест.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365728
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.09.2012
А ти люби…й не бійся жити далі,
Вогонь душі тебе не обпече.
Будуй свої, руйнуй старі моралі -
Забудь про все, бо час таки тече…
Спини і глянь на ту, котру кохаєш,
Врятуй того, хто вчив тебе любить.
Людина ти, а цього ще не знаєш…
Людина – значить вірить…значить жить.
Не накладай німий арешт на серце,
Не будь потворним, наче Доріан.
Душа навіки, а краса зітреться -
Все ж дзеркало не вилікує ран…
Пройдуть віки, помруть уже поети,
Чи буде ще Землею ця земля?
А люди затягнулися в корсети -
Байдужі вже до плачу скрипаля…
Одна любов зостанеться живою…
В казки і в диво вірить ще вона...
Її зуміли виростить ті двоє,
Які кохали… їх уже нема…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352547
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2012
Торкаюся я ніжно срібних струн,
Лише самотність служить їм натхненням...
Читаю текст, що складений із рун.
Вони - моя журба благословенна.
Несуть ці руни пам’ять про шляхи...
Для них була я просто перехожим.
Вони німі й безкрилі вже птахи,
Несли що щастя, на моє так схоже.
Тепер за них я пісню заведу -
Вона мене знов біллю окриляє.
Мій голос обірветься …полечу
У сад плачів… мене мій відшукає.
Обіймемося знову , як колись,
Мене він легко визволить з-під масок…
Майбутнє тут…а плач таки лишивсь...
О вороже мій рідний, стільки часу!
Складемо ми величний все ж дует :
Мінор плачу і серця тихе соло…
Під твір оцей танцюють менует:
І я, самотня, й світ пустий навколо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351357
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.07.2012
Сьогодні я торкнулася до скла,
Позад якого бачила минуле.
Вмить пам'яттю його я обпекла -
Воно мене злякалось й відштовхнуло.
У вихорі я втратила себе -
О де ж ті мури з холоду міцного!
Мені не вистачало все ж тебе –
І мрій про тебе…й марення нічного.
Втопила б знову я себе в житті,
Молила б в Бога те, чого не хочу...
Якби не пролунали в німоті
Ті звуки скла розбитого пророчі.
Мій дотик не спалив його до тла -
Це твій завершив всі стрімкі акорди!
Антагонізмом є наші тіла -
Вони розбили долі скло так гордо!
Твоя рука мене не відпуска
На мить любов до нас таки вернулась!
Дарма від долі ти тоді втікав
Вона від нас тепер вже відвернулась…
Ось скла немає...то вже,мабуть,час
Дозволити очам таки зустрітись!
В моїх ти бачив все...і бачив нас
В твоїх я не втонула, а розбилась.
Розбите моє серце, як і скло
Яке мене від болю захищало...
Тебе любила...нащо ж то було?
Щоб доля склом тепер нас розділяла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346086
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2012