| Сторінки (1/50): | « | 1 | » |
Мама: « Я ушла!
И больше не вернусь,
Я сошла с ума,
А, может, я боюсь?»
Эти раны, капли, кровь
Это не порванное сердце
Не вернуть его нам вновь
Только додаете перца.
Не хочу я жить на свете
Не могу я бить сама
Не нашла твои ответы
Я теперь навек одна.
Не шатен, брюнет, блондин
Не хочу я видеть их
Мне ведь нужен ты один
Быть в объятиях твоих.
О двоих мои мечты
Но удрал из них навеки
«Не хочу!» сказал мне ты
Пусть ласкают тебя реки…
2.06.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431258
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.06.2013
А ми пройшли цей бій, та нас там ранили
Із серця кров тече по грудях тепла
Це був вибір мій, але не знали ми,
Що душа від нас ще там втекла.
Легені дишуть тяжко, та ми вже не живі
Рука ще ледь кулак стискає.
«Думки! Ой нене, птажко! Від мене не пливіть.»
Хоча мій розум тихо помирає.
Роблю ковток останній, останній вдих
І посмішка зявилась на обличчі,
Кричу собі востаннє та голос стих:
«Я йду...» , - бо мене згори кличуть.
2.04.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2013
1)
Дні не йдуть, а зупинились
Неначе йти уже втомились,
Або за тобою заскучали
Бо твої очі, – їх, зустрічали.
. . . тебе нема.
Дні не бачать сенсу в світі,
Тебе нема – не буде квітів,
Не буде голос твій лунати,
Не будуть птахи щебетати.
. . . тебе нема.
*)
Коли тебе нема
Мене не гріє жарке літо
Не вистачає цього світу
. . . тебе нема.
Коли тебе нема
Моє серце так тріпоче,
А в думках голос твій шепоче.
. . . тебе нема.
Коли тебе нема
Якщо вітер десь повіє
Моє тіло вже німіє
. . . тебе нема.
Коли тебе нема
Мої очі, руки, ноги –
Не пережити їм тривоги!
. . . тебе нема.
2)
Тебе нема і мої пісні
Стали сумні та ненависні,
Стали сумні, й чомусь страждальні,
А ти пішла, ось так безжально.
. . . тебе нема.
Ти не лишила подарунка,
А тільки присмак поцілунка,
І фотографію на пам’ять,
На якій очі сильно ранять.
. . . тебе нема.
19.01.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2013
Чомусь усе завжди не так
Як хочеш ти, як мріїш
Змінити можна та де цей знак?
Бо сам без нього ти не смієш.
Час іде, біжать хвилини
Ніч пройде, день настане
Дощ впаде, а може й зливи,
А сніг колись таки розтане.
Усе у світі неминуче
Воно завжди колись зникає
Таке й у нас життя пригуче
Як прожив? Вкінці спитаєш.
Потрібно жити кожним днем
Аби не соромно було прощатись
Вогонь горить, а вітер дме
Природа так вміє знущатись.
Ти не стій на одному місці
Йти вперед потрібно далі
Живеш в селі, а може в місті
Це не змінить твої моралі.
26.11.2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387070
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2012
Вечірнє місто, розквітли ліхтарі,
Вечірнє місто, автомобілів крик,
Вечірнє місто, пора вже спати дітворі,
Вечірнє місто, це все я знаю, звик!
Алеї в парку, закохані сидять там пари
Маленькі вулички, потихеньку засинають
Тільки в центрі шумно, світять автомобільні фари
І натовпи людей, які додому поспішають.
Закриваються прилавки, лиш виблискують вітрини
Все будується нове, про це вже пишуть вісті
Гіпермаркити стоять, раніш були то магазини,
Працюють навіть, в нас, в вечірнім місті.
Матері з роботи, йдуть й несуть торбини
Хоч й втомлені вони, та в дома їх чекають
Чоловік чекає, жде її мала дитина
Чекають ті, які її кохають.
Вечірнє місто, швидко поглинає сон
Помаленьку вікна, у будинках всі згасають
Тільки шашечки, однакові наче клон
У нічному місті, пасажирів так спасають…
1.11.2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375359
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2012
Мовою жестів прощались з людьми журавлі,
Бо повні легені журби назбирали,
Летіли на чужину, де засмагали кораблі,
А сльози лились, та їх крильми витерали.
Хризантеми росли та радості в очах не було,
Щороку дивитись як журавлі пливли
По небу, й розганяли хмари крилом,
Щоб хоч від сонця хризантеми цвіли.
Дерева й собі сльозинки-листочки впускали,
Бо ж не буде, кому їх зігрівати,
Не буде кому на верхівках в долоні плескати,
Літати учити, з дерева, журавочка-мати.
А ви не сумуйте, ми весною назад повернемося,
Щоб дати надію, адже ми символ життя,
Запалимо вогонь, і душа озирнеться,
Бо весною з журавки стану лелекою я.
26.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373896
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2012
Я зробив крок вперед,
Та тепер хочу назад,
Пам’ятаю екскурсійний намет
І такий величезний рюкзак.
Темрява швидко наступила
Однорідна, свіжа та густа,
Ти до мене ніжно притулилась
Я ж цілував твої вуста.
Один вечір, один намет,
Очі манять, тіло кличе,
В нас ціла ніч, в нас момент,
От тільки серце, чомусь свище.
Воно знає, що ніч швидко мине
І день настане новий
В іншу сторону ти підеш,
І залишиш море крові…
19.10.2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372269
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2012
Я пам’ятаю ту журавку,
Яка із парку дитину принесла,
Положила на біленьку лавку,
І сказала: «Це нова краса!»
Батьки відчинили дверця,
І сльозинка, скотилась з очей,
Притулили немовля до серця,
Й доглядали тисячі ночей.
Немовля назвали – Танюшка,
Яка швиденько виросла з дитини,
Яка забула, що таке пелюшка,
Та не забула рідної родини…
9.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372266
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2012
Часом, здається, що я помилився,
Горе чекало, а я веселився,
Що я дарма прожив цих п’ять років,
А життя давало стільки уроків…
А я ходив, наче в чорних окулярах,
А я літав, наче по хмарах,
Я не бачив, нічого крім себе
І прожив, дивлячись тільки на небо.
Я не правий, і навіщо жаліли
Я дізнався, бо серце боліло,
Бо голос плаче, й руки тремтять
Мені це ніколи, не помінять.
А часом здається, навіщо живу,
Навіщо ці роки, я Батьку служу,
Для чого потрібен, йому такий я,
Чому так довго мене тримає Земля?
Я живу неначе в якомусь театрі
Сцена, ролі, актори і акти
Тільки він займає весь світ,
І триває вже тисячі літ.
Що буде далі, де мій сценарій,
Я буду жити? Чи піду в дельфінарій?
Чи просто загину і почнуться титри?
А ти любий родич, сльозинки всі витри.
28.08.2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367882
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2012
Усі ми люди,
Усі ми любим,
Усі бажаємо,
Та всі страждаємо.
Усі ми хочем, жити краще
Щасливіше та багатше
Не знать в житті ніколи горя
Зустрічати сонце біля моря.
Вірить в щось,
Чи вірить в себе?
Чи вірить хтось?
А Вірить треба???
Повір у себе, й повірять в тебе,
Як вірять в сонце, як вірять в небо,
Як вірять в різні сили на навкруги,
Яким цим всім, керують три Боги.
Ми завжди мріємо,
Без мрій не вміємо,
Ми просто просим,
Та не кажемо досить.
Люди – це паразити на Землі’,
Без Бога – це прості Нулі’,
Без Віри – звичайні людські туші,
Без допомоги – пропащі душі…
13,04,2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367880
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.10.2012
А ми були колись людьми,
Тепер вже ні, тепер ми інші
Тепер свої в години тьми
Тепер не любим, нікого більше.
Чорний колір став нам рідний,
А колись любили веселки гаму
Тепер нещасний я і бідний
Бо втратив все. Я втратив даму!
Я втратив більше ніж людину
Я втратив сенс свого життя
Беріг її одну-єдину
Та не хватило сили почуття.
Тепер не милий дощ осінній
Тепер дратує вечірнє місто
Мучить біль, біль постійний
Блукаю часто, бо важко сісти.
Без неї ночі більше не існує
Без неї день сірий й важкий
Без неї мороз на вікнах не малює
Без неї літати не хочуть пташки.
Не вернеться ніжний поцілунок
Не вернеться рук твоїх тепло
Лишивсь один від тебе подарунок
Лист – в якому нічого не було…
Це значить все! Свічка догоріла
Амур назад забрав свою стрілу
Кохання швидко постаріло
Ти полетіла сівши на мітлу.
25.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366766
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2012
Біль, страшенний біль
В душі вогонь горить
Кричу до тебе стій!
- не хочеш говорить…
За що? Страшенна мить,
Секунди зупинились
Душа без тебе вже не спить
А розум каже – «Помолитись.»
Назад події не вернути,
В минуле не попасти,
Тобі ніколи не збагнути,
Ніщо назад уже не скласти…
19.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365167
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2012
Я сумую і скучаю,
Дзвоню, пишу я еСеМеС,
Поговори, благаю
Прошу у сонця та в небес.
Зустріч пам’ятаю,
Не так. Живу я тільки нею!
Руку я тримаю,
Ми друзі, як місяць із Землею.
Чому ж рахую дні?
Коли до мене ти на чай прийдеш,
Чому я бачу тебе в сні,
А ти мені хвилинки не знайдеш…
6.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364652
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2012
Існує погляд, який збиває з ніг,
Який веде до тебе із тисячі доріг,
Від якого в мене віднімає мову,
На який дивитись – хочеш знову!
Твій погляд так мене дивує
Такого в світі більше не існує,
Він чарує, він вбиває,
Все сильніше серце він стискає.
Такий погляд кличе та манить,
Дуже сильно душу ранить,
Він змушує тебе пригорнути,
Мені цей погляд, ніколи не забути…
12.07.2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361745
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2012
О арміє, велика і могуча!
Чекай у себе нових дітей,
Нехай народ від нас получать
Захист, недоспаних ночей.
Ми захистимо свою країну
Від непрошених гостей
Врятуємо мову солов’їну
Захищати будемо, аж до костей.
Бо це наша батьківщина
Це наший – хліб і сіль
Не дамо ворогу спочину
Аж поки не втече за сотню миль.
В нас богатирська сила,
В нас усіх козацький дух
Нам країна наша мила,
Ми за неї знищимо в пух.
Матері ви не хвилюйтесь
Ми йдемо служити лиш на рік
А просто приготуйтесь,
Що там ми змінимось навік.
Ми станемо, зовсім інші
Помужніємо за той час,
Виростемо, будемо більші
Можливо, не впізнаєте ви нас.
Та в душі ми ті самі хлопці
Які першими бути хотіли
Були в засідках, як в мишоловці,
Де загартовували дух у тілі.
Та вернемось до своїх домівок
І будемо жити як завжди,
Ми не опустимо голівок
Що не сказали армії: «Зажди!»
28.08.2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361743
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 03.09.2012
Склад та буква – слово,
Дощ і холод, знову,
Час, неділя, місяць,
Вже немає місця.
Немає місця в серці,
Зачинені всі дверці,
«Не впускати!», - є наказ,
«Обпечешся ще не раз»
Хай загояться всі рани,
А тоді складати плани,
На майбутнє, на своє,
Бо прохання в мене є…
Є прохання до мого серця,
Хай воно більше не рветься,
Хай терпить розрив і біль,
Ти пробач мені гнів мій.
19.08.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358682
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2012
Невідомі почуття – тривога
Несказані слова – то змова
Незрозумілі жести – до тебе
Нескінченний простір – все небо.
Не прийшов, не зустрів, і не побачив,
Не схотіла, не дзвонила, і не плачеш,
Не всміхнувсь, не пригорнув, не цілував,
Не згадала, не сказала, не влаштував…
Не солодкі сльози – горе
Не видно краю – море,
Незакінчена історія – кома,
Не буде пари – втома!
31,07,2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354189
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2012
Було близько одинадцятої години. В черговий раз я йшов до свого лікаря, вже мали бути готові мої аналізи. Я піднявся на третій поверх, підійшов до кабінету номер двадцять два, та побачив, що туди прийшов не тільки я один. Я ввічливо спитав хто крайній в черзі, і з словами я буду після вас, сів на стілець біля вікна. Черга рухалась дуже кволо, а нові пацієнти все підходили та підходили. Та через деякий час черга дійшла й до мене. Я взявся за вхідну ручку і трішки прочинив двері. Я привітався і попросив дозволу зайти в кабінет… Лікар піднявся зі свого стільця, махнув головою, що можна заходити, а сам вийшов на коридор і сказав, що прийом на сьогодні закінчено.
Я трішки здивовано глянув на лікаря, та не звернув особливої уваги на це. Він попросив мене сісти, потім знайшов мою медичну картку, чомусь вона лежала окремо від решти, і відкрив її… Він довго дивився в картку і мовчав, мене це трохи насторожило. Зазвичай він розпитує про самопочуття, оглядає, слухає серцебиття, та міряє артеріальний тиск, а … сьогодні цього всього не було. Десь через хвилин п’ять він промовив, тихим, але тремтячим голосом, що прийшли мої аналізи і, … вони…, їх тричі переробляли, та… вони ідентичні. Тут я зрозумів, що все буде погано, бо, навіть, сам лікар так і не глянув мені в вічі. Йому теж було важко говорити. Тоді він попросив, щоб прийшли хтось із моїх батьків. З цими словами я відчув як в кутиках моїх очей з’являються сльози. Я встав… через пару хвилин, відповів йому, що кажіть все мені… а сам відчув, як починають тремтіти коліна, я присів на місце.
Минув ще деякий час тиші, і тут вже лікар піднявся підійшов до вікна і почав дивитись в одну якусь точку. Його слова перервали тишу, сказавши що в мене пухлина… пухлина на серця… злоякісна… в мене з’явилась дурнувата посмішка на обличчі та зразу ж пропала. Лікар так і стояв обернений від мене, і сказав, що мені дуже шкода, та ми безсилі. Тепер я відчув як по щоках ллються сльози… і не перестають. Я знову встав та збирався вже вийти з кабінету, та мене зупинив календар, і підійшовши до нього я почав його розглядати. Відчувши шум позаду мене, зрозумів, що лікар сів за свій робочий стіл. Та почав, знову гортати мою картку. Я продовжував стояти біля календаря, що висів на стіні і просто мовив, майже, не чутним голосом: «Скільки…???» Лікар знову занервував, та відповів мені, що три місяці, … можливо пів року…
Я не знав, що в людині може поміститись стільки рідини для сліз, та після почутих слів вони ще сильніше полилися з моїх очей. Я не витримав і сів на кушетку. А потім ліг. Тоді підійшов лікар і закачавши мені рукава, зробив укол. В голові трохи запаморочилось. Опанувавши себе, я замітив, що лікарю теж було важко. Я піднявся, сказав, що мені вже краще, і… ще довго вагався, та все ж таки попросив, щоб він нікому не розповів, а особливо моїй родині. Він вперше підняв очі і глянув на мене. «Чому?» прочитавши в його погляді, я не даючи йому це про знести, я відповів, що всьому свій час… Дочекавшись його позитивної відповіді, я, навіть, не попрощавшись вийшов. Глянувши на годинник, зрозумів, що був там досить довго, бо стрілки показували вже сімнадцять на другу. Цей зловісний час, я чомусь запам’ятав… і я рушив додому.
Вийшовши з лікарні, не знаю чому, та мені зовсім не хотілося появлятися вдома. Я блукав по місту. Довго блукав. Я проходив повз будинки, магазини, ходив по вулицях, наче по лабіринту. Зустрічав друзів, знайомих, та чомусь, не хотілося ні на хвилину зупинятися. Просто проходив повз них, навіть, не вітаючись. Не пам’ятаю скільки часу я так, наче в трансі по місту, і як я дібрався додому, але зранку я прокинувся на своєму ліжку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348045
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.07.2012
Земне тяжіння знову
Хоча в якому віці
Коли стрибнеш у гору
Ти на своєму місці.
Так сильно хочу в небо
На жаль, - немає крил,
В людей інше кредо
Змінить не хватить сил.
Змінити можна плани
Та ніяк не мрію
Змінити можна крани
Але я не вмію.
Чи змінити можна долю?
Ліпше треба жити
Як втекти на волю?
Як все це заслужити?
У небі світять зорі
По небу ходить місяць
Все безмежне, наче, в морі
І як планети в небі висять?
Я трішки хочу в простір
Відчути невагомість
До кого – не будь в гості
Почути людський гомін.
3,07,2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347889
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2012
Мене мати породила
Я закричу,
Бо на спині є крила
Я полечу.
Полечу все дальше від землі
До горизонту
Вирвусь, з світської петлі,
Де дощі й зонти.
Чому з землі ми хочем втікти?
Я не знаю
У неба попросити втіхи
Так благаю.
Прошу розвіять будні дні
На якісь нові,
Або сказати ліпше НІ,
Ангелові.
Бо я такий, як ти , я схожий,
Бо крила маю,
Я вибачаюсь перед тобою Боже,
Я його охороняю.
13,11,11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2012
Життя. Час. Хвилини.
Життя. Смерть. Все лине.
Життя. Сенс. Надія.
Життя. Натхнення. Мрія.
Життя. Емоції. Бажання.
Життя. Смуток. Страждання.
Життя. Біле. Чорне.
Життя – ЖИВИ НА ПОВНУ!!!
22,06,2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347648
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.07.2012
Бувають моменти, бувають хвилини,
Коли хочеш втекти від повсякденної днини,
Коли хочеш взяти і всім носи, втерти,
А часом буває, хочеться просто померти.
Часом здається, що з тебе глузують
Та потім, ті ж самі, беруть і рятують.
Часом нестерпно, усі вони бісять,
Допомагають тобі, просять, - «Не бійся!»
Є люди, яких ти раниш словами своїми
Розбиваєш дружбу, і залишаєш руїни,
А потім сидиш, і за ними сумуєш,
Навіщо так робиш? Навіщо руйнуєш?
Є дівчина, яку ти нестерпно кохаєш,
А ходиш з іншою. Чому? Ти не знаєш.
Є подруга, з якою хочеться просто дружити,
Спілкуватись, як легше на світі прожити.
А саме головне, що в тебе є родина,
Яка не залишить в біді, свого сина,
Яка допоможе, яка тобі порадить,
Який подякувати, ніколи не завадить.
13,06,2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347507
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2012
Крик в душі, і серця сльози,
Чому? Чому звернув з дороги?
В думках вирують сильні грози,
А тіло просить чужої допомоги.
Один невірний крок зробив,
Один момент, одну подію,
Останній шанс я загубив,
І тепер, безмежно, я жалію…
А година швидко пролетіла,
І назад вже, не повернеться,
Чому Ангел, відвернувсь від тіла?
Пішов, і назад не озирнеться.
Підвів я друзів, розчарував,
Можливо, боляче я їм зробив.
Останній раз були, не врахував
Що ж я? Що я наробив?
Минув день, а я себе картаю,
Адже міг я з вами парку погуляти,
Я вибачаюсь, я Вас Благаю –
Пробачте. Я хочу з вами розмовляти.
Якщо ні! Я Вас, зрозумію.
Я дурень. І мене вже не змінити
Я місця не знаходжу, я жалію
Жалкую, і не можу припинити.
3.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341747
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2012
Кохану людину втрачати важко
Та ми не будемо, говорити про дурне
Можна взяти сигареті пачку
Та це все погане, це все дурне.
Ліпше лікарство – це справні друзі,
Які підтримають, які допоМожуть,
Які поведуть тебе по вірній смузі
І хай тобі заздрять усі переХожі.
24.05.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340139
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2012
Міша й Маша, стала вже сім’я
Із цим святом їх, хочу привітати я
Бажаю багато-багато бажань,
А головне, щоб здійснювались всі без вагань.
Бажаю, щоб були завжди мрії,
Які, потім, перетворювались в події,
Бажаю просто людського розуміння
Та завжди прощати, бажаю вміння.
Бажаю солодких сліз, тільки від сміху,
Багато гарних подорожей по світу,
Бажаю, щоб негаразди боялись вас як вогню
І не приходили в току чудову, красиву сім’ю.
Любов уже прийшла, її я не бажаю
Вона довіку буде з вами, щоразу потішає,
Хай завжди ходить слідом, і не залишає,
Відганяє сумну долю, хай не заважає.
Сім’я вже є, та трішки замала
Потрібна ще людина, дитиночка мала,
Хлопчика чи дівчинку, а можна й двійню,
Головне, щоб по ночах, не хворіли лінню.
10,05,2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2012
1)
Сірник вічно ніколи не горить, а помалу стихає,
Сонце по-небу за день пролетить, а потім втікає,
Чому ти не можеш просто любити, щось заважає;
Всі помилки попробуй забути, невже не бажаєш?
Чому сказано тобі так багато, непотрібних слів?
Чому ти не можеш забути і пробачить, вже стільки днів?
Чому мовчиш, чому тремтиш, адже ти не спиш,
Чому плачеш, та завжди торочиш’: « Ти мене залиш!»
Приспів)
Я не правий, ти пробач мене
Час пролетить, і образа мине.
Та любов не згасне, а любов не пройде
Вона в нас прекрасна, і обов’язково знайде.
Амур не дарма, поцілив стрілою,
Навік поєднав, мене із тобою,
Із тисячі людей, він нас знайшов,
А ти знов говориш, щоби я пішов…
2)
Ти не відповідаєш на мої дзвінки, просто скидаєш,
Пускаєш про мене безглузді плітки, словами вбиваєш,
Якщо ти хочеш мене залишити, візьми і скажи,
Та не будемо з тобою дружити, хоч собі не бреши.
Я бачу твої очі з слізьми, але ти їх ховаєш,
Своє серце назад ти візьми, ти уже не кохаєш,
Забери всі наші спогади, які назбирали ми,
Та залиш, заради Бога ти, й будемо – просто людьми!
19,04,2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2012
Холодні краплі дощу
Стрімко падають з неба
Ти сумна, раниш сльозу,
А, чи варто, чи треба?
Ти чекаєш на нього,
Або, хоча б на дзвінок,
Ти благаєш у Бога,
А в телефоні – гудок.
В грудях сильно болить,
В грудях незвично пече,
Наче серце горить,
І кров хаотично тече.
Відчуття нудоти в шлунку
Відчуття страху по тілі,
Як знайти порятунку?
Й втекти від власної тіні?
А в голові божевілля
Думки, тут лиш про одне,
А раніш була я вільна,
Зараз люблю, а він не збагне.
Кохання – це теж наркотик,
Якого ти хочеш завжди,
Ти називаєш його: «Котик!»
І просиш: «Ще трішки зажди».
Він залишає лиш на хвилину,
А ти хочеш бачить, його знов,
Твоє серце до нього лине,
Це відчуття називають – Любов!
4,05,2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335064
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2012
Люди не Ангелы и не птицы,
Они не могут в небе раствориться,
Они не могут в синеву взлететь,
Только печально на птицу глядеть.
Но люди мечтают, что когда – не будь
Смогут с высоты на землю взглянуть,
Смогут по небу, как Ангелы летать,
Но сейчас остается, только мечтать.
20,04,2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334724
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.05.2012
Почему ты сердце хочешь выскочить с груди,
Почему не можешь ты тихонько идти
Почему, то молчишь, то опять кричишь
Почему ты мучишь, и говоришь – лечи.
Но я не могу, уже слишком поздно
Я опоздал, и мне тоже больно
Мой поезд ушел, а следующего нету,
Я не использовал своего билета.
Я не могу время прошлое вернуть вспять
Чтобы было все как прежде, в нас опять
А может ещё лучше, я не знаю;
Жизнь тебе дает, но я всегда теряю.
Так и в этот раз, я не сумел спасти
Плачешь мое сердце, ты меня прости
Может в следующий раз, если он будет
Я сумею удержать, всех кто нас любит.
3,05,2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334723
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.05.2012
Жизнь - штука вередлива
И на душе, как то так тоскливо
Что-то мучит, что-то ноет
Кто-то молчит, а кто-то воет.
Кто- то просто идёт по-течению
Думая, что всё не имеет значения
Думая, что это есть тот верный путь
Но слишком поздно поймёт, ну и пусть.
Мы всё делаем так, как хочем сами
Кто-то бреется, кто-то живет с усами
Кто-то молится, другие шлют все к черту
Кто-то спасается, остальные падают с борту.
Но и там, люди не все тонут
Плывут, кричат и стонут
Просят в Бога прощения,
Чтобы не забрало их течения.
29,03,2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332283
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.04.2012
1)
Выстрелы, пули свистят высоко
В такой обстановке – жить нелегко
Эту войну начали не мы
Здесь нету совсем нашей вины.
Впала граната, осталась только чека
Слезы собрались на обеих щеках
Не стало друга, не стало врага
Осталась туга и фотокарта в руках…
Припев:
Зачем война, зачем воевать?
Зачем нам людям постоянно страдать?
Мы били с врагом, стрелялись по полю,
А стали друзьями, друзьями по горю.
Время идет, а мысли о том,
Как подружились, я со врагом
Это война не нужна не мне, не ему
Так зачем воевать, я не пойму.
2)
У нас есть цель, у нас есть приказ
И эту задачу мы выполним не раз
Мы отстрелялись, мы впереди
Но сколько осталось, трупов, позади…
Отслужим строк, и сразу домой,
Рот на замок, как будто немой
Но мысли все тут, и память не стереть
А солдаты идут, как больно смотреть…
12,12,2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329379
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.04.2012
1.)
Ми вимірюємо відстань в роках
Ми п’ємо чай і постійно в думках
Ми ніде, і одночасно ми всюди
Та на світі крім нас ще є люди.
Нам болить, якщо рани на тілі
Ми за червоних, а може ми білі?
Нам не хочеться бути як всі
І постійно крутитись по власній осі!
Приспів.
Ми просто хочемо жити із любов’ю.
Хочу жити з тобою, а не любою
І всі питання вирішувати самому
Та над кимось знущатись я не дам нікому!
Ми свою голову маємо на плечах,
Яка існування нам забезпечить,
Яка не дасть загинуть в бою,
Та допоможе опинитись в раю!!!
2.)
Ми втікаємо від себе й думок
Ми не говоримо, бо рот на замок,
Не всі ми бачимо сенс у палінні
Та покинуть не вистачає сили від ліні.
Ми пройдемось вздовж своєї кімнати
Та захочемо усі проблеми владнати
Проблеми особисті в своєму житті
Про щастя, здоров’я, любов на стороні…
22,03,2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329218
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2012
мое сердце разрывает на части
потому что нет в жизни счастья
потому что нет ни любви, не надежды
я живу как всегда, всё как прежде
потому что нет у меня новой мечты
потому что её забрала, навсегда ты
и как теперь смотреть людям в глаза?
и как сказать, что был не против, а, за...
но время летит, и моя жизнь проходит
а сердце болит, и места себе не находит
уйти от меня, или остаться в груди?
но жить не хочет, оно без любви...
30,03,2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326365
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.03.2012
Тижні біжать, наче проводять марафон
Спішать, неначе скоро вже кінець,
Але ж ти живий, ти ще не мертвець
Просто трішки знизився тон.
Тобі пів року жити, а може і рік,
А далі що, а потім тьма?
І як так жити, вже сил нема,
Й дрібненькі сльози капають з повік…
А може взять, дожити на повну,
Щоб всі аж ахнули і слід
Бо був я мишкою, вже скільки літ,
А після смерті, нехай мене заповнять.
26,03,2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325929
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2012
Сосна тихенько під снігом заснула
Чекає весну та тепла
Чому не йде, можливо забула?
Чи скаже, що вторік тут була.
Тут вітру нема, нема заметілі
Одинокі сніжинки летять,
Зайці сіренькі були, стали вже білі
Лапками по снігу дзвенять.
Тут птахи не сплять шукають поживу
Лиш один пісню співав
Співав: «Я ліс ніколи не покину!»
Співав і головою кивав.
Стоїть білокора берізка інеєм покрита
Виблискує на сонці зірками,
За берізкою червона калина – така соковита
Птахи їдять, ламають з гілками.
Всі тварини чекають на неї – весну
Вся природа чекає її
Все нарешті прокинеться від довгого сну
І зустрічати будуть в сім’ї.
17.02.2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325595
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2012
Гарячий чай, міцна кава
Алкоголь або забава
Не допоможе збагнути
Та нарешті все забути.
Страшні події про друга
Де лишилась звірська туга
Жаль, смуток та кришка товста
І ще величезна помста.
Після того, коли пішов
У армію, де смерть знайшов,
Не дослужив тих пару днів
Помер, значить так Бог звелів.
Та я ніяк не збагну
Чому вбивцю не у тюрму
Чому його у відпустку,
А нам лише сумну звістку.
Як ти ідеш, останній раз,
А він їде в машині ПАЗ.
Більш ніколи не побачиш
І сльози течуть, ти плачеш.
Важко бачить його сестру
Яка говорить: «Не помру!
Я буду жити ще й за тебе,
Тільки ти не йди, не треба!»
Неможливо бачить батьків
Які стоять біля вінків
Обличчя їх наче стіна
І картають, що їх вина.
Як можна залишить цей світ
Коли тобі, ще стільки літ
Коли ти міг довго жити,
А не там, в труні, лежати.
Ти лиш стоїш і дивишся
На нього і не втомишся
Може вдихне і оживе
Підніметься і зареве!
Скаже, що просто розіграв,
Що до цього дійде не знав.
Та ні! Це все насправді
Тебе нема, ти вже не в банді.
І всі по-черзі підходять
Останні слова говорять
І у яму опускають
Всі, шматки землі кидають.
Тепер це твій дім назавжди’
Я буду приходить туди
Там часто є свіжі сліди,
А на очах краплі води…
Там завжди є живі квіти
Будуть твою душу гріти
Лавка є, щоб можна сидіти
Але нема про що радіти.
Все пам’ятати, я обіцяв
Як слова є на камінцях:
«Тебе вже нема, але пам'ять
Завжди буде в наших серцях!»
8,10,2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325482
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2012
Якби я вмів читати думки,
То весь світ належав мені,
Я б не рахував прожиті роки
І не сидів за вчинки в тюрмі.
Я б просто рахував себе Богом
Який міг все, одразу змінить
Який міг з’явитись за рогом
І всі бійки, навік, заборонить.
Я б мав незбагненну силу в руках
Я б мав доступ керувати людьми,
Не старів, – хоч був би в роках
Не боявся б попасти у руки пітьми.
Я б міг вище неба злетіти
Кудись далеко, де ніхто не бував
Та все одно, я буду терпіти
Про те, яких дров нарубав.
Я б мав силу, міг усе замінити
Та чи потрібно ворушити старе?
Хоч завжди воно буде манити
Та колись таки зі мною помре.
Я не знаю! Хоч сім років душу гризе
Не стихає – ще сильніше болить
Ця тінь постійно за мною повзе
Як нарешті мені її загубить?
Навіть, великі люди, в душі можуть ридати
Та ніколи не скажуть про це
Про забуті вчинки може щось нагадати
До яких не підбереш ти слівце.
Той тягар заважає жити сьогодні
Не дає мені рухатись далі
Тримає над прірвою, біля безодні
Знущається, читає моралі.
Але я не Бог і, навіть, не Ангел
Тому все залишиться як і було
Мені не дали високого рангу
І не впустили під материнське крило…
24.02.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325323
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2012
Одна – єдина подія
Холодом провіє
Розповість усі помарки,
Що призвели до сварки…
Одна – єдина мить,
Може все змінить,
Може все навік розбити
Ще й два рази повторити.
Один – єдиний погляд
Припинив постійний догляд
Надіслав жахливі муки
Від яких опустиш руки.
Один – єдиний день,
І сонце вже не миле вдень,
Не цікавить мою душу,
І чому це все терпіти мушу?
Один – єдиний раз
Та я чомусь це все не спас
Не спас жадану мрію,
І тепер завжди жалію.
Одне – єдине слово
В пам’яті робило коло,
І на зовні вийти не хотіло
Хоч благало його тіло.
Один – єдиний звук
Пролунав із твоїх вуст
Ти сказала просто: «НІ!»
Хай горить усе в вогні.
16,02,2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325185
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2012
Нам легше обернутись і геть піти
Ніж стоять і дивитись комусь в очі
Від безглуздої розмови теж втекти
Хай ліпше мучить нас серед ночі.
Якщо навпроти ти когось стоїш
І ждуть від тебе перший крок
В душі страх, в серці біль, - а ти терпиш
Та й чекаєш, на небі, засвічення зірок.
Так важко, так важко в перший раз
Перший погляд, перша щира посмішка
Перша зустріч, і стежинка ця для нас
Перший дотик рук, обережний як та кішка.
Коли ти перший раз проводиш її додому
І стоїш ти біля неї, біля під’їзду
Перший поцілунок, ти потрапляєш до її полону
І ти наче летиш від неї, хоча я їду.
Перша дівчина, перший день, вже тиждень
Перші проблеми, а потім перші сварки
Перший місяць, і зустрічі вже через день
Вже не виправить усі старі помарки.
Перше розтавання, перший біль пекучий
Перша образа, образа на весь світ
Замкненість в собі, тиждень вже заскучив
Прийшов до неї, і просто мовив: «Привіт»
Перше прощення, та не на довго
Потім знову наче ми зовсім чужі
Розбили все, лишивши кусочки повно
І відчули незвичний простір в душі.
Вперше тобі потрібно когось забути
Важко, ще більше хочеться зустрітись
Ми розстались. Як все повернути???
Як нам, як нам знову помиритись?
Та це вже все, історії настав кінець
Це перша любовна драма твого життя
Не поведеш вже точно її ти під вінець
Не буду до віку з нею жити я.
Та пройде час, і ти її забудеш.
Уже забув. Уже є в тебе нова
Та обов’язково ще її зустрінеш
І зрозумієш, яка вона була права.
Права була, що просто розійшлись
Права, що другий шанс ми не взяли
Тепер, як друзі в парку ми пройшлись
Тепер старі образи всі з обох зняли.
Тепер це все, тепер ти маєш досвід
Та все чомусь завжди інакше
Ти жив своїм минулим, ще і досі
Думав, що жити буде легше.
Нова історія, хоч дуже схожа
Її як в перший раз ти проживеш
Буде схожість, щось взяти можна
Та нових зусиль ти докладеш.
5.03.2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2012
Привіт) Хм..
Навіть не знаю як почати, ніколи ще не писав листів.
Я хотів все тобі особисто розказати, але … я не знаю як, як буду дивитись тобі в вічі, як я буду запинатись перед кожним словом, … А головне я не хочу , щоб ти бачила як я плачу… Бо, навіть, зараз, коли я сам набираю цей текст, з моїх очей ллються сльози , і капають на клавіатуру. Не знаю навіщо це я тобі кажу. Хоча, може, ти і не прочитаєш його ніколи, можливо так буде краще… Я не знаю…
Я вирішив розказати тобі першій… і, напевно , що останній… не знаю чому. Може через те, що ти мені подобаєшся, може через те , що я в любився в тебе! Ще з першої нашої зустрічі, коли ми ходили на морозиво, і як гуляли по парку, як я не хотів розставатись, та потрібно було їхати додому, банально))) Як я хотів провести тебе додому, і поцілувати… біля під’їзду. Але добре, що цього не сталось, або навпаки, про це я вже ніколи не дізнаюсь, і ти також(((
Ти та дівчина, з якою я хотів завжди бути, яку не хотів відпускати від себе, дальше ніж на крок, ти – це ти, мені більш нікого не потрібно , було…
Навіщо? Навіщо, я з тобою тоді зустрівся? Адже я знав, що нічого в мене з тобою не вийде, та не тільки з тобою, … взагалі ні з ким(((
Я хворий… Мені лікар призначив декілька місяців…=;( Хм… можливо, пів року… ліпше я цього не знав… Хоча, з одної сторони добре, я зможу хоч, щось зробити добре, в цьому короткому, але цікавому житті) Або навпаки, тільки гірше зроблю… Тому як кажуть, що краще раптова смерть… я теж почав так думати, коли з кожним днем, ти думаєш , що завтра ОСТАННІЙ ДЕНЬ, і сьогодні … абсолютно не хочеться нічого робити, настрою ніякого, а тебе ще й всі питають: «Щось сталось?» … а що ти їм скажеш? Кажу, що просто болить голова. Я не хочу, щоб хтось знав, щоб мене жаліли, і так погано) навіть батьки не знають, але їм , напевно, потрібно буде сказати…
Але ЯК???????? Як я їм це скажу???? Що ВАШ син проживе менше років ніж вони… Як я скажу? Як…
Можливо легше буде сестрі сказати, а вона … вже… розкаже…
Важко знати правду. Та так хочеться тебе побачити, поговорити… обняти і поцілувати… але ж не можна, я з всіх сил себе стримую, тому ми так рідко бачимось, тому ми так рідко зустрічаємось… я не хочу зробити тобі боляче при розтаванні, бо це було б неминуче, адже я знаю, як важко втрачати кохану людину(((
Я тепер вагаюсь, навіщо я це все написав, і чи потрібні тобі мої зізнання. Хоча, ти будеш тепер знати напевно, чому в нас нічого так і не вийшло.
Ти дуже гарна, тому знайдеш собі іншого, гідного тебе, а про мене забудь, і не згадуй, ні про хороше , ні про погане…
Ну все, вистачить автобіографії, а то не лист вийшов, а якийсь кошмар.
Буду прощатись…
Цілую… ЛЮБЛЮ… Бувай… назавжди…=;(((((((
18,12,2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324844
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.03.2012
Облаков на небе нет
Луна зажгла свой свет
Себе и звёзды подключались
По Земле они скучали.
Чтоб Земле в ночи било светло
Чтоб людям в души било тепло
Чтоб никто, никогда не потерялся
Это месяц нам так всегда старался.
Он любил нашей Земли красу
Эту желто – синюю полосу
Полосу суши и морей
Ты вертись ещё быстрей.
Мы с тобой столько лет летаем
Вокруг солнца, мы мечтаем
Чтоб не разлучили нас двоих
И не разбили мечты мои.
Я люблю только тебя Земля
Ты единственная, родна моя
Я не оставлю тебя никогда,
И светить буду тебе всегда!
29.02.2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324759
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.03.2012
Сльози – це та сама вода
Це той діамант, що ти берегла
Діамант, що ніхто не продав
А ти зберегти його не змогла.
Навіщо постійно ти плачеш?
Чому завжди ти сумуєш?
За сльозами нічого не бачиш
Сльозами щастя – не врятуєш.
Від сліз мокрі долоні
Коли ти провела по очах
Він поїхав, він вже у вагоні
А ти не плач, знов по ночах.
Не варто лити гірких сліз
Не варто мучити себе
Не плач, прошу, пліз
Він вернеться, він колись прийде…
15,09,2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324756
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2012
Так хочеться всюди побувати,
Все побачить, і покуштувати,
Поплавати та політати,
Попригати, ще й пострибати.
Вилізти на високу гору,
Спуститись до самого долу,
Поїхати, аж до краю Землі,
Походити, по свіжій ріллі.
Відпочити на Чорнім морі,
Милуватись на сріблясті зорі,
Відчути небезпеку у пустелі,
Поїхати в Індію, в Нью-Делі.
Походить по старих місцях,
Побувати у нових містах,
А потім сісти у машину,
І вернутись в Батьківщину!
03,08,2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324504
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2012
Життя вирує гірською річкою
Місяць підсвічує темною нічкою
Зорі моргають своєю красою
Земля так тихенько вкрилась росою.
Любо співають птахи солов’їні
Вітер несе пилинки пір’їні
Б’ється вода із дна джерела
Це весною природа знов ожила.
Зранку як встанеш повітря свіженьке
Сонечко сходить далеко, маленьке
Краплинки води покрили травичку
Посмішка зразу з’явилась на личку.
Ти вийшов із хати ідеш по стежині
По холодній, м’якій, трав’янистій перині
Тобі вслід помахало листя берізки,
Яка розпустила свої гілочки - кіски.
Усміхнувся метелик, злетівши із квітки
Горобець чирікнув з виноградної вітки
Равлик показав тобі свої ріжки
Літачки поробили на небі доріжки.
Наче всі тебе ждуть, наче всі тобі раді
Що ти ідеш по землі, що ти ідеш по природі
Що ти зараз живеш на планеті Земля
Я теж все це люблю, бо це планета моя!
4,10,2011,
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324501
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2012
Просто зайве слово
Яке, відняло у тебе мову
Просто зайвий крок
Й відстань стала, наче до зірок.
Просто зайвий погляд
Змінив заряд у поля
Просто зайвий дотик
Став шкідливий, як наркотик.
Просто зайвий подих
Викликав у тебе подив
Просто зайвий поцілунок
Перетворився, в зайвий подарунок.
Просто не подумавши зробив
Все на скалочки розбив
Просто стали ми чужі
І безодня в нас в душі.
Просто зайва зустріч
Не збере усе до кучі
Просто зайва мова
Ставить крапку, а не кому…
3,12,11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322923
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2012
Чи варто жити на Землі?
Чи можна нам по ній ходити?
На сонці грітись, у теплі,
Сіять хліб, дітей ростити?
Чи можна жити у природі?
Яку створив нам Бог Всевишній,
Полоти в себе на городі,
Чи рвати ягоди та вишні.
З тварин знущатись, як завжди,
Вбивать, а їм рости й рости!
Хоча вони твої брати
Прости нам Боже, за це прости.
Ми звикли жити стрімко так
Що господарі на світі – ми!
Як щось не так, пришли нам знак,
А ні, то сам, усе зміни.
А як інакше жити нам?
Як пройти свій шлях поволі?
Без болі, без жодних ран,
Без труднощів, і у любові.
Ми знаєм, господар на світі – ти!
Та ангелів твоїх не чуєм
Нас демон відганяє від мети
Ми з ним завжди за нас воюєм.
Ми вірим в тебе, в твою силу
Ми вірим в себе, ми все зможем
Що нас не спалять в кучу пилу,
Що ми прийдем до тебе, Боже.
15,09,2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322921
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.03.2012
Як погано, що я не вмію читати думки
Можливо, скажете, що це по-дурному,
Та час летить, бо так швидко проходять роки,
А я так і не сказав тобі головного.
Не сказав тобі, про твоє кучеряве волосся,
Про очі твої, в яких я щоразу тонув,
В яких я бачив і небо, і золотаве колосся,
А сказати не міг, щоразу: "Та ну…"
Я скажу, обов’язково скажу, не сьогодні,
Я все думав, все одно ти будеш моя,
Ми гуляли тоді, гуляли десь по природі,
Коли я почув від тебе: "Я не твоя!"
Я ж полюбив твій голос, твоє шепотіння
Тихенько так розмовляла, ти тільки одна,
Від погляду твого, в мене починалось тремтіння,
Для тебе міг дістати перлину із дна.
Я хочу, дуже хочу тебе повернути
Я свій сором, не знаю, якось втоплю,
Мені тебе ніколи, ніколи не забути
Адже я просто, просто дуже люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322709
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2012
Почему люди живут?
Почему люди плачут?
Всегда что-то оборвут
Думая, что ничто не значит.
Почему люди мыслят?
Почему в людей есть мечты?
При встрече прячут взгляд,
Почему, скажи мне ты?
Почему люди пишут?
Почему люди поют?
Зачем себе пару ищут,
А после сори – пьют.
Почему любят люди?
Почему люди нас не ждут?
Не прикажем, мы – не судьи
И на полной скорости все жгут.
Почему люди изменяют?
Почему? Люди! Почему?
А потом сильно страдают,
Ревут! Зачем? Не пойму!
Почему люди знакомятся?
Почему люди врут?
А потом всегда расходятся
И на малые части все рвут.
Почему люди надеются?
Верят люди почему?
На троих любовь не делиться,
Уйти надо. Но кому?
Так почему же люди любят?
Почему люди встречаются?
А затем свою любовь губят,
Она никогда не возвращается.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322677
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.03.2012
Свеча горит ярким огнём
Ты сидишь и мысли о нём,
О его прекрасной улыбке
Как подарил аквариум и рыбки.
Как играл песни под гитару
Говорил, что лучшей нету пары.
Говорил, что такой больше нет на свете,
Но ушел, рано – утром на рассвете.
Он ушел, не оставил записки на последок,
А тебя что-то тянет искать его по следу,
Но толку нет, ты уже не найдёшь
Почему он ушел, никогда не поймёшь.
Он не пишет и не звонит,
А сердце болит, а сердце воет,
Сердце плачет, оно не придуривается
Сердце ждёт, а может он одумается.
И вернётся всё на место
Снова будете вы вместе
За столом сидеть вдвоём,
А свеча гореть ярким огнём.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322131
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 15.03.2012
Сім хвилин - я побачив і згадав,
Як відпустив колись і як страждав,
Сім хвилин - твій образ завис в мені,
Наче сім хвилин я провів на війні.
Сім годин - лиш з тобою я був
За сім годин - в очах твоїх потонув,
Сім годин - незрівнянного щастя
Сім годин - не забуду той час я …
Сім днів - гірко було мені
Сім днів - горе топив у вині
Сім днів - болю і смутку
Сім днів - незабуду відпустку.
Сім місяців - вже минула подія
Сім місяців - ще одна втрачена мрія
Сім місяців - спогадів та розчарувань
Сім місяців - пустих сподівань…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322054
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2012