| Сторінки (7/649): | « | 1 2 3 4 5 6 7 | » |
Сніги у полях заблукали,
Дороги ніяк не знайдуть,
В лісах новорічних кварталів,
Сховавши обілену суть…
Ще випадуть чисті-пречисті,
На вчинки на наші й слова
(хоч буде ще марити листям
лірична чиясь голова)
Дарма. Дні розпишуть ескізи,
Закутих у крицю земель –
Химерні сакральністю ризи,
Квітково-скляну акварель.
Ми будемо дихати разом,
На витвір морозного скла,
Забувши про гріх і образи,
Ділитися дивом тепла,
До миті, коли поміж квіти,
Побачимо вечір і двір.
Там весело. Граються діти.
Там тепло від дотиків зір…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858768
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.12.2019
Я забув попрощатися з літом,
Попрощатись з тобою не встиг.
Дні, немов зачаровані квіти,
Що зібралися квітнути в сніг.
За межею опалого листя,
Почуття причаїлись на дні.
Надглибока, холодна і чиста,
Ти криницею станеш в мені.
Місто наше для нас – континентом,
Русла вулиць – розлуки прибій.
Плине осінь барвистим контентом.
Світлі янголи, будьте при Ній…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855719
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2019
Вона – барвиста вишиванка,
Із триста тисяч кольорів.
У ній – пшеничний присмак ранків,
І стигми предківських віків.
Її хотіли затоптати,
Північним чоботом огуд,
Вона ж народжена літати,
Понад плітками, над облуд.
Малює день на вікнах днину,
До сонця моляться слова.
Тож усміхнися, Україно,
Є мова. Значить ти – жива…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853545
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.11.2019
ПередсвітАнкова дорога.
Ніхто, ніде не йде навстріч.
Так тихо. Можна чути Бога.
Натомість – торба протиріч.
Волого моститься на скроні,
Дрібної мжички сивина,
Дорога рівна, як долоня
Слідами сповнена до дна.
Хто я на стежці в невідоме?
Моє ім`я - лиш Мандрівник,
ще відучора. Вогник дому,
За полюсом розлуки зник.
Я сам у Всесвіту на грані,
Ні хмар, ні вітру, ні роси,
Лиш мляво множиться світання,
На кольори і голоси,
Та ще вичовгує на чати,
Химерний білий дідуган.
- Ти звідки, як , дідусю, звати?
- Туман. Туман. Туман. Туман…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853543
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.11.2019
Сезон дощів.
Вода летюча –
Химера вогкої стіни.
Є в ній мінливо-неминуче
до сліз (захоплення, вини?)
Шумить стіна. Вона говорить :
«Послухай, що цей дощ несе».
«Життя – то прагматичне море,
що з часом відшліфує - все…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853421
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.11.2019
Осінь – це відчайдушна рудоволоса красуня,
яка загубилася між берегами часу
тому в її сліди постійно вповзає туман непевності,
а може, то і не туман зовсім, а пролите небом молоко хвилин,
у якому ще можна побачити обриси доріг, дерев і будинків…
Те молоко бентежить вродливицю,
бо воно повільно знецінює її розкішну строкату сукню.
Красуня прискорює ходу, поспішаючи зайняти чергу хоча б
за плащем та парасолькою.
У пошуках дороги до потрібних речей, сходячи щораз на манівці,
вона віддаляється, зменшується і зникає за обрієм,
залишаючи на оголеній душі світу свій незабутній рудий автограф….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852719
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.10.2019
Берегів розцяцькованих Мекка.
Світ, немов зачарований птах.
Сниться вітер дороги лелекам,
Їжаки хазяйнують в садах.
Моя осінь, туманна фортуно,
Із околиць зів’ялих гаїв,
На твоїх павутинових струнах,
Дай заграю усе, що хотів.
А вона, посміхнувшись устами,
Неповторно червоних калин,
Пропускає хмарин оригамі,
Крізь схвильоване сито хвилин…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852716
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2019
Спішать, летять вперед хвилини,
І жодна – не верта назад.
Між течією часоплину –
Життєвий сад…
У кожного свої турботи,
Свої тумани і вітри,
Своє, оте одвічне : хто ти?
Котрий до світла лабіринт?
Що робиш? Що кому лишаєш?
Чи має значення твій крок?
Куди прямуєш і ступаєш?
Чи справді терни – до зірок?
Де є мірило правди, миру,
Любові, істини, добра?
Що додає до вчинків віри?
Ось що виходить з-під пера:
На манівці не сходь з дороги,
Щодня собі нагадуй знов –
Мені б зробити кращим трохи,
Цей світ, в який колись прийшов…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851644
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 16.10.2019
Ночі непевна стіна.
Темінь впилася вина,
Й, напівглуха до порад,
Точить хвилин виноград.
Хочеш у вирій – лети.
Лета розводить мости,
Між берегами дощів,
Там – ні душі…
Крила далеких лелек,
Вмішують в сонячний глек,
Хмари чиєїсь вини,
Ноти чиєїсь струни.
Тиша. Що мало – збулось.
Вкрився Покровою хтось.
Обрис дороги. Сльота.
Осінь з тепла виліта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851304
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2019
Зачепила за очі осінь,
І що хочеш, те і роби…
Ще діброва тепла попросить,
А тобі, аби голуби,
Аби вітер, аби дорога,
І далека незнана даль,
І печальна усмішка Бога,
Щасливіша за всю печаль.
А тобі, щоб дзвеніли зорі,
Щоб земля оберталася ця,
Щоб ключі і ясні, і прозорі,
Одчиняли одні серця…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849003
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2019
Світлішає. І втілена у слові,
На волю вийде думка чепурна,
Напне на сході хмарки пурпурові,
Пройдеться морем, кольору вина,
І всядеться на березі спочити,
Неспішно угорнувшись в ранній бриз,
А серед хвиль дельфіни – срібні діти,
Наздоганяють сонця парадіз…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846752
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.09.2019
Їй 28. Небагато.
Вона, мов Господа рука.
Нам подарована,як свято.
Жовто-блакитна і легка.
Тече два моря в її венах,
В очах – замріяність степів,
І полонин трава зелена,
Й цілющі буйнощі лісів.
В її широтах – дух Тараса,
Козацькі сила і яса,
І войовничі тулумбаси,
Й неперевершена краса,
Й злочені куполи Софії,
І рідний батьківський поріг,
Й амбітні європейські мрії
(і турбулентний стан доріг).
Вона іде в сорочці білій,
До схилів вічної ріки,
В пшеничних косах - квіти лілій,
І що не крок – віки й віки.
Ходімо поруч. Вона – мати.
Не можна матір вибирати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846082
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.08.2019
І заховається дорога,
І знову з`явиться десь там,
Де обрій, як долоня Бога,
Де вірять паузи словам…
Лиш хай сьогодні буде тиша,
І ця містична далина,
Яку потроху часу миші,
Старанно сточують до дна.
Я буду йти. Спинюся. Гляну,
В джерельне дзеркало води,
А в ньому – небо океанне,
Розкидало свої сліди.
А там – іскриста прохолода,
І дужі крила журавля…
І посміхається природа,
І тихо крутиться земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845401
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.08.2019
Ну що тобі? Якого дива?
Розмови, усміху, вина?
Усе не те… Бо ти – красива,
І небезпечна, як війна.
Хотів води твоєї спити,
Заглянувши в блакить очей.
А там на дні – осіннє літо,
І грішна Біблія ночей…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845400
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.08.2019
Я бачив дощ : прозорі стіни,
З тендітних променів води,
(І діти – радісні дельфіни,
І вечір. Вечір молодий).
Я бачив дощ. Мені здалося,
Що в ньому щось від тебе є
( оте схвильоване волосся
пшеничносонячне твоє).
Я бачив дощ. Собі на втіху,
Підняв долоні до хмарин….
Серпневий дощ густий і тихий,
На дні замріяних хвилин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845314
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2019
Не вірив я – воно збулося :
Очей блакитних немовля,
Твоє схвильоване волосся –
І зупинилася земля…
Не вірив я. Та в білій тиші,
Де перламутрові тіла,
Нас напували щастя миші –
І квітка пристрасті цвіла.
Не вірив я. А ми дзвеніли,
Неначе радісний орган,
Незнані птахи білокрилі,
Сідали на сердець екран.
І виливалися на трави,
Із амфор сонячних меди.
І стигло літо кучеряве,
На нас лишаючи сліди…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843965
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.08.2019
У відлунні птаха загніздились поле,
Росяна стежина, туманцева мить,
Цвіт очей зелених, русокоса доля,
Вічності безмежність вправлена в блакить.
У відлунні птаха загніздились тиша,
Сині крила річки, пісні джерело,
Вітру кучерявість, що сади колише,
Те, що зацвітає, те, що одцвіло.
У відлунні птаха загніздились роки,
Знахідки, утрати, те, що є й було,
Те, що обертає землю цю, допоки,
Не замулить пам'ять часу джерело…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841287
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.07.2019
Ще до небесного вікна,
Не доторкнулись сонця коси,
А вже землею йшла війна,
і танками гасила роси.
Згадаєм тих, кого вона,
Забрала назавжди до себе,
Згадаєм тих, хто йшов до дна,
Щоб нам блакитнішало небо.
І не забудем ні на мить,
І не пробачимо нікому,
Сплюндрованих десятиліть,
Пожежі у своєму Домі.
Запалим вогник. Помовчим
Хвилину, що не має краю,
Бо наша пам'ять – то не дим,
А свічка, що не затухає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839619
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 22.06.2019
Не переймайтесь. Я не Вам,
Пишу вночі інтимні речі –
Отим загубленим місцям,
Що в спогади вросли по плечі.
Не переймайтесь. В слів оцих,
Нема зворотньої адреси.
В них тільки проліски і сніг,
І літаки без стюардеси.
В них перекинуті містки,
З крижин зими у спрагу літа,
Де перевернуті зірки,
Цвітуть в морях, неначе квіти.
Ви вийшли з мене. Я – із Вас.
Моя близька, моя далека.
Ваш обрис в профіль і анфас,
За обрій занесли лелеки.
Не переймайтесь. Я ж на - Ви,
Коли до Тебе – шансів мало.
Згадайте просто дні трави,
Коли секунди - поспішали…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837372
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.06.2019
Ти знаєш, де гніздиться вітер?
Ти знаєш, де ночує ніч?
Які сніги в пожежах літер?
Який магніт у протиріч?
Ти знаєш, як говорить тиша?
Ти знаєш, як гроза мовчить?
Який літопис часу пише,
У вічність угорнувшись, мить?
Ти знаєш, де найвищі ноти,
У найскромніших солов`їв?
Де найсвітліші в світі гроти?
Де Зірка Вічних Матерів?
Де те сузір’я Подорожніх,
Що стало стежкою рости?
Де той цілющий подорожник?
Де з серця до сердець мости?
Де край тих росяних світанків,
Де тих джерел магічна суть,
З яких в туманах літніх ранків,
Крилаті коні воду п`ють ?
Це там, де зерна підсвідомі,
засипав кожному із нас,
отой Великий Невідомий,
який колись придумав час...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837329
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2019
Розпятий Схід вкотре світає…
Під небом, відтінку війни,
Ледь народившись, завмирає,
Надія, кольору вини.
У рідному чужому світі,
З гротескних вчинків, рухів, слів,
Реве земля і гинуть діти,
Або втрачають матерів.
Хто відповість? Не замолити,
У жодній із церков земних,
амбіцій диких, в «Гради» вшитих,
хатин покинутонімих.
Розваги нових Тамерланів,
Ґвалтують простір тут і там,
Про ліки на душевні рани,
Живі нагадують мерцям.
Сльозам не вірить Абадонна.
Донецький чи луганський шлях,
під себе горне, горне, горне,
зажерливий північний птах,
по обрій, де, як скалка болю,
колючий реквізит війни –
напівскалічена тополя.
Чиїх звитяг, бажань? Вини?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834971
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2019
Луги зітхають на світанні,
Коли ще в ліжку трав роса,
І бродять молоді тумани,
По Інгульцевих полюсах.
Крилатим коням теж не спиться,
Вітри у крилах їх течуть,
Вони з глибокої криниці,
Водицю сонну спрагло п`ють.
Їх кличе зірка надостання -
Прощальна скалка темноти,
Вони ж питають у туману :
летіти їм, чи просто йти?
Іти, зайти по самі вінця,
Важкої сизої роси,
Щоб там, де обрій,
Наодинці,
Скупатись
В променях
Краси…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833922
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2019
Мене торкнулось вранці диво –
Весняна гілочка верби.
І я відчув себе щасливим :
Заворкотіли голуби.
Десь в грудях. Потім звідти – в простір,
Крильми черкнули вись небес.
Все геніальне, дійсно, прОсте –
Мій дух від дотику воскрес…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833481
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2019
Янголи просяться в гості.
Тиша вечірніх огнів.
Зовні - все звично і просто :
день догорів. Завечоріла насподі,
ватра незайманих зір.
Люба, ми діти мелодій,
дотиків, поглядів. Вір,
десь в тридев`ятому царстві
й наша історія є,
без еполетів лукавства,
щастя колюче моє.
Ти – пурпурове вітрило,
пристрасть, управлена в мить.
Чуєш, ця ніч шестикрила,
вічністю днів мерехтить.
Небо спинилося. Тиша,
в нас, поза нами, між нас.
Янголи зорі колишуть,
І пересіюють час...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2019
Присяду. Поруч сяде тиша.
Між нами розмовляє час.
Без слів, без рухів. Ночі миші,
довкола нас танцюють вальс.
Чумацьким Шляхом романтично
Хтось в небі висипав зірки,
Звичайний кіт – і той магічний :
Бо очі , наче маяки,
Що мітять лабіринти ночі
На до- і післяпустоту,
Проте, дарма. Хвилини точать,
Утаємниченість коту…
Він стане сірим зовсім скоро,
А тише встане і піде.
Десь скрипне щось. Хтось заговорить.
Здригнусь… нікого і ніде…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830024
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.03.2019
Ти мені скажеш : «Здрастуй»,
Я відповім : «Прощай».
Час спакувати снасті,
В сумнівів небокрай.
Хтива амеба часу,
З`їла стосунків плід.
Те, що лишилось в масі :
Протяги, холод, лід.
Не залатати сонцем,
Голками від троянд,
Те, що уже як стронцій,
Як стуманілий сад.
Ти вилітаєш звично,
Під зорепад одна,
Місячна і заклична…
Грішна, мов хміль вина.
Віку безжальні оси…
Різні ми. Тож – лети.
Я загорнуся в осінь,
Ти ж – у весну – світи…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828919
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2019
Коли вовчиці самоти,
Взяли в тобі високі ноти,
Коли марнується робота,
А ніч, мов серце Ланселота –
Здається, закохався ти.
Жагою жевріють мости,
Що їх звели інтимні дати.
MY baby, ми німі солдати
Своєї грішної цноти.
Зі слів, тих свідків німоти,
Ми звили таємничі стіни.
Що далі : атріум, руїни?
Про це історія мовчить…
А гай схвильовано питає,
Притисши еротичну мить :
« Ви знаєте, як липа шелестить?»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825391
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.02.2019
Світи заплутали сніги,
А я нуртую – десь насподі.
Мої приватні береги,
В блакитних пристанях мелодій.
Ці білі плями і мороз,
Не вічні під одвічним небом,
У сонця є букет мімоз,
У світла є тепла амеба,
У світі є камеї сфер,
У гілки є тверда надія,
Що Ботічеллі весь не вмер,
Що Дівчина його – весніє…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825390
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2019
Пірнути у потяг. Втонути,
В вагонно-плацкартному тілі.
Мій друже, це треба збагнути –
У світ забрели заметілі.
І січень січе недитячо,
І крутиться станцій шарманка.
Дефолт відчуттів на додачу,
Заїжджених днями, як танками.
І обрію дивна картинка:
Пігулки зимового сонця,
Дерева чекають лезгінки,
В бездонно-дорожній воронці…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822559
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.01.2019
Зірка проситься в хату,
На все небо – сама.
Водить тіні кошлаті,
Бездоріжжям зима.
Манівцями між нами,
Там і тут, там і тут,
Хороводить снігами,
Тля фантомних облуд.
Та дарма. Нам байдуже.
Нині – Вечір Святий.
Любий янголе, друже,
Поруч сядь. Не лети.
Погостюй поміж люди,
В спокій нас огорни.
Хай на світі не буде,
Зла, страждання, війни.
Від подряпин і криги,
Хай душа одійде,
Бо життя – дивна книга,
Все, що є, попаде.
А якщо завинили,
То за те нас прости.
Люди, маючи крила,
Часто трощать мости…
Нам би вірити просто.
В світло Біблії днів,
Щоб частіше у гості,
Янгол білий хотів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820329
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 06.01.2019
Колючий дзвін зими.
Мороз. Свіча. Вікно.
Зірки над нами – ми,
А небо – доміно.
Там, в космосі, мости,
Між веснами планет,
А тут – снігів листи,
Земних комет замет.
Вже хочеться Різдва,
Дещиці таємниць,
Щоб віра – не слова,
А серце світлих птиць.
До тебе помовчу,
Ти – краща з-поміж зір,
Хай ніч спива свічу,
А ти люби і вір…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819537
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2018
Бажаю достатку і тиші,
Бажаю здоров`я Парнас,
Хай доля вам оду напише,
Що вогник в душі не погас,
Що ви надзвичайно красиві,
Тоді, як у сні й наяву,
Всміхаєтесь в простір щасливо,
Гукаючи в нього : «Живу!»…
Для щастя багато не треба :
Лиш пригорща слів золотих,
Лиш клаптик незайманий неба,
Лиш голос людей дорогих,
Годинника пульс на стіні,
І нового року вогні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819486
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 30.12.2018
Стоять, неначе голі крези,
дерева посеред зими :
дуби, акації, берези.
А день холодними кіньми
Їх об’їжджає. ..
Біла тиша густа, містична і м`яка.
Лишень хвилини -часомиші,
З кишені, обрію рука,
Все випускає, випускає,
Вони гризуть ,гризуть, гризуть,
окрайці світла. День минає.
Чорніють ,важчають, бредуть
Із лісу коні в даль зимову,
Туди, де в небі для землі,
Зірки і місячну підкову,
Кують незнані ковалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817754
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.12.2018
Непідробне тремтіння останнього в світі листка,
День шукає притулку, як рима шукає поета.
Пан-туман наливає по вінця в міста молока,
Заблукавши в собі, і у себе ж питаючи :»Де ти?»
Джигітують думки, власний космос лишаючи там,
Де колись на світанку у травах спинилося літо.
Носить вітер по вулицях зношений, витертий крам,
Та немає у вулиць бажання його закупити.
Замикається коло останнього в світі листка,
Нагрівається римою змучене серце поета,
А туман наливає по вінця в міста молока,
Заблукавши в собі, і у себе ж питаючи :»Де ти?»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815811
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.11.2018
Імлиста даль,
Хмарин вуаль,
За обрій лине…
В дерев кармін,
Вселився джин.
Маленький джине,
Ще раз, на згадку,запали,
Лісів бароко.
В тумані більша сивини.
Сльозиться око…
А джин пустує
Підкида чалму злотисту,
І з неї спогадом спада останнє листя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814304
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.11.2018
Наберу у кишені туману,
І піду, попростую туди,
Де відкручені сонячні крани,
На поверхні святої води.
Зупинятиму птаха і звіра,
Десь на відстані втрачених тем.
Наші фрази подекуди сірі,
А подекуди - пахнуть дощем.
Десь насподі пригаслих історій,
Будуть в тиші цвісти маяки,
Надосінніх сумних алегорій,
По яких прокотились вовки.
Буде іскра малесенька тліти,
Що, надпивши незайману синь,
Ще заїде у росяне літо,
Надблакитний усміхнений кінь,
Що по сивій дорозі туману,
Можна теж прокладати сліди,
До відкручених сонячних кранів,
На поверхні святої води…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811941
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.10.2018
Я закоханий, юний з обличчя,
Я в тривозі, в моліннях, в журбі,
Зеленію, мов клен таємничий,
Що схиляється в ноги Тобі.
Теплий вітер промчить по листкам -
Стовбури від молитв затремтять,
На обличчі – далеким зіркам,
Сліз духмяних рясна благодать.
Ти під крону широку прийдеш,
У поблідлі і заспані дні,
Подивитись на розкіш одеж,
І розмріятись в зелен-тіні.
Біля мене, закохана - Ти.
І сама. Нашепчу у журбі,
сон таємний. Вже й ніч. Не тремти.
Я – той клен, я – частина в Тобі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2018
Осінні вівтарі лелек,
За п’ять хвилин до сенсу слова.
Вечірнє сонце в жовтий глек,
Вливає лагідна Покрова.
Іду туди, де ще не був,
І звідти, де уже не буду,
Кудись на захід, бо відчув :
За мною квапляться Бермуди…
Зникає обрій у імлі,
І розчиняються дерева.
Врятуй мене на цій землі,
Від смутку, пізня Королево
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809852
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.10.2018
Ще напишеш на прив`ялім листі,
сагу міста. Потім вже - сніги…
А сьогодні – ще калин намисто,
І небес високі береги.
Тиша в розцяцькованім жупані,
Під розв`язку, фініш, епілог,
Мов гостинна пишнотіла пані,
Наливає келихи на двох.
В них – меди повітря. Вип`єм дзвінко.
Вечір буде нам за скрипаля.
Знаєш, осінь – Всесвіту родзинка,
Від якої світиться земля.
Будемо ж, прощаючи, любити,
Так, як любить сонце виноград,
Будемо ж у осені просити,
Мудрих і довершених порад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809844
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.10.2018
Коли осінь приходить до міста,
І фарбує дерева в імлі,
Пригортають дитяче намисто,
Кращі люди землі – вчителі.
Рідко бачать їх рідні удома,
Бо вони – в резервації книг.
З невідомого – завше в відоме.
Найкласніша робота у них.
Від уроку засяяли очі,
Зайчик сонячний в зошит забіг.
Час – то пам'ять : в клітинку листочок,
І учитель, немов оберіг…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808861
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.10.2018
Барв сум`яття…
Я сам не свій.
У полоні.
Тут,
на острові безнадій,
тільки коні :
жовті гриви,
хвостів багрець,
сиві очі.
Що вам, коні?
Хіба на герць?
Я не хочу…
Аквілон
Зачепив хвостом
Вісь планети,
Опадають в осінній том,
Днів ранети,
Кожен лист –
Ієрогліф днів,
Повний значень,
Крає небо
Крик журавлів,
Без пробачень…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808231
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.09.2018
Твої очі – барви небокраю,
Сукня – кармазинових гаїв,
Я тебе, здається, трішки знаю,
А от розгадати не зумів.
Це й не дивно : тільки ж сонце вчора,
А сьогодні – вечір в янтарях,
І ліниве прохолодне море,
Викида на берег білий стяг
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808230
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.09.2018
Теплі зустрічі і розставання…
Жовтий обрій – замріяний лев.
Кожна осінь – це майже повстання,
Кольорове повстання дерев,
Крик барвистий прив’ялого цвіту,
На тенетах дзвінкої душі.
Кожна осінь – то заспане літо,
З парасолькою і у плащі,
Або гра в молодому тумані,
Так подібна до гри у квача?
Кожна осінь – то досвітки ранні,
До яких притулилась свіча,
Чи рогаті-рогаті діброви,
Надвесільна зажура беріз,
Обважніле весло Казанови,
Промінцем коронований лис.
Кожна осінь – сумна одіссея,
Під рінгтон залізничних доріг,
Полум`яні ноктюрни алеї,
Золотистого дощику сміх.
Кожна осінь – то люди красиві :
Або ти, або я, або ми?
Без годинників люди щасливі,
Що не вірять в прикмети зими…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805215
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.09.2018
Хтось запалив листок на гілці клена,
Спитаю : "Хто?", - та клен про те мовчить.
В глибокий серпень увійшла Камена,
А значить скоро простір забринить.
Слідами літа котить небо хмари,
Земним тяжінням тішиться ренклод.
Горить листок. Готує мемуари,
баштан – смугастий свідок насолод.
Ще десь отам, далеко-предалеко,
Сидять в туман закутані дощі,
А тут - готують рюкзаки лелеки,
Зітхають парасольки і плащі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804471
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.08.2018
У неї очі – небеса,
Такі ж, як небо, сині-сині,
Пшенично-сонячна коса,
Слова високі журавлині.
Їй двадцять сім. Ще молода,
Та вже зажурою багата,
Бо з-за кордонів вигляда,
Своїх дітей з порогу хати,
Бо їй болить : відтято Крим,
І пів-Донбасу пеклом зброї,
Витає вічний херувим,
Над душами її героїв.
Цілують їй уста, чоло,
Крізь політичні побрехеньки,
Всі ті, хто бачить лиш «бабло»,
в її кишенях. Годі… Ненько,
я вірю у зорю твою,
в степів і вод одвічну вроду,
в людей, що в праведнім бою,
твої відстоюють свободи.
Де б я не був, що б не робив,
Не перестану дивуватись Тобі.
Ти диво серед див,
Лебідко, піснею крилата..
В волошок очі – голубі,
Твої ж , як небо, сині-сині,
Тебе знаходжу у собі,
Із Днем народження, Вкраїно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2018
Роса, здається, на півсвіту.
Волога тиша навкруги.
Кришталь збирає Афродита,
Зайшовши в росяні луги.
Вона нанизує в намисто,
Дорогоцінну благодать,
А поруч коні променисті,
В густій траві туман їдять…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799287
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.07.2018
Крикне чайка – море заясніє,
До води торкнеться ранній бриз.
Коні горизонту шаленіють,
І вивозять світла парадіз.
Літо добігає середини.
Чорне море – липня ексклюзив.
Лиш оці холерики – хвилини…
Поспішати я вас не просив.
Зупиніться. Зачерпну очима,
Цю солону сагу дивини,
Де співають молоді дельфіни,
Про скарби в печерах глибини…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2018
Будеш скромним – затопчуть,
Будеш буйним – знесуть,
Проженуть за розумність,
За добро – засміють.
Будеш грішним – засудять,
А квітучим – зімнуть,
Будеш чистим – оганьблять,
Будеш злим – проклянуть…
Ким же бути? Вже знаю.
Доле, щастя моє.
Ще з тобою пограюсь.
Буду тим, ким я є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797972
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.07.2018
Вона пестила сонце рукою,
В гороскопи вставляла зірки,
Вона небо єднала з водою,
І без слів розуміла думки.
Танцювала з вітром хіп-хопа,
Під рінгтони літніх дощів.
В ній жила золота антилопа,
Вона вірила в карму снів.
На її візерунках долоней,
Розписалися дати й боги,
Їй подобалось гладити коней,
І високі густі луги.
Вона міряла дні пелюстками,
Зойком сірого журавля,
Залізницями і квитками,
Від яких оберталась земля.
Вона боса виходила з міста,
Щоб росою дійти до хмарин,
І була так незаймана й чиста,
Як сніги на вітринах вершин.
Вона була дивної крові,
В ній змішалися інь і янь.
Вона просто шукала любові,
Трішки світла у зморшках смеркань…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2018
У саду – густа задуха м`яти ,
Аж по очі вкохана в дощі,
В неї входить вечір - не пізнати.
Він увесь у темному плащі.
Тиша їжачковими очима,
Із-під парасольки лопуха,
Тішиться, для вечора незрима:
Він-бо мокрий, а вона – суха…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2018
Прибої неба. Я тону…
Мене рятує цвіт червоний,
Що впав у синю глибину,
А сам – не тоне.
По промінцю з небес спущусь.
Астральним ківшиком долоні
черпну тепла і засміюсь…
О літо, хай сивіють скроні,
Душа тобою молода.
В ній вітер, ліс, і степ, і гори,
Вона, мов спраглий Аю-Даг,
Як тої птахи білий стяг,
Що хоче цілувати море.
Вона - гривастий білий кінь,
В якому трави буйно грають,
А око міряє глибінь,
Оту небесну височінь,
Де коні теж, бува, літають…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2018
Весняний грім свої сюжети пише.
Моргне і блисне. Ще, і ще, іще…
Листочки клена, мов зелені миші,
Тремтять покірні й мокрі під дощем.
Танцюють краплі – вальси по калюжах,
Тендітно, вайлувато. Як коли.
Огрядні хмари посмішку верблюжу,
До нас несуть, щоб ми її взяли.
Нарешті, стихло. Стишилось. Спинилось.
Перетворилось в арію струмка.
І я відчув : до мене притулилась,
Твоя душа красива і м`яка…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2018
Ранок очі протер –
Засміялась роса,
і рожеві тепер
молоді небеса.
Будить пташка гайок.
Хочеш дива, проси .
«Сонця злотий візок,
До хмарин довези»…
Стане перший трамвай,
Позбира голоси,
І затихне роса,
На зупинці «Краси»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2018
Лиш небо заглядає в трави.
Довкола – тиша самоти
до небокраю. Він лукавий,
адже до нього не дійти.
До світла простягну долоню,
Жучку із сонячних верхів.
У чорну цяточку червоний,
Мені він на долоню сів.
Читаємо абетку світу,
Удвох в Зеленім царстві ми.
Ще травень, та летить десь літо,
До нас спекотними кіньми…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793387
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.05.2018
Війни – зморшки століть,
Скалки пам’ятних знаків :
Розшматована мить,
в лабіринті атаки,
дикі очі ріки,
стислий вигук : «Не здати!»
віщий палець руки,
на гачку автомата,
зойк останніх зізнань,
коли й тінь догоріла,
а душа без вагань,
розлучилася з тілом,
розфасована ніч,
під крилом мессершмідта,
коли в сотнях облич –
жаху зоряні діти,
коли в смужці вини,
десь далеко-далеко,
грізним небом війни,
задихнулись лелеки,
вічний погляд землі,
крізь берізку, крізь хату,
на дорогу в імлі,
на зажурену матір,
на гайок неживий,
де підошви від танків,
не лишили надій,
для роси на світанку,
на оті ордени,
молодих Невідомих,
що у бронзі вини
(бо ж не дійдуть додому)
Засмутившись стоять,
за селом, біля груші,
Обеліском розп`ять,
За врятовані душі.
Всі – великі й малі,
Попрохаймо у долі :
Хай набої Землі,
Стануть маками в полі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790980
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 09.05.2018
Дарунок різдвяного сонця
Оповідання - казка
В одному селі, саме на Різдво, коли під ногами скрипів від морозу сніг, а небо
тільки-но бралося рожевою барвою сходу, у хату, котра розташувалася на
околиці, над річкою, влетіла радісна звістка. Василь, агроном місцевої
агрофірми, став батьком. У нього народився первісток.
Син… Про це вайбером чоловіка сповістила дружина Настя, що перебувала у
пологовому відділенні районної лікарні : «Готуй мої улюблені вареники з
вишнями. Танцюй. У нас – хлопчик!».
На радощах, схвильований Василь увімкнув усю електрику в кімнатах. Він так
чекав цю дитину.
На стрісі їхньої хати здавна жили голуби. Ще навесні, коли птахи розмовляли
між собою, наввипередки розповідаючи один одному про блакитні океани
неба, чоловік відчув, що мусить статися щось особливе. А коли влітку пара
білих голуб’ят, зробивши свій перший обліт навколо подвір`я, сіла замість
стріхи на поріг, серця Василя та Насті забилися швидше від радісного
передчуття… І вони не помилилися. Бог дав їм сина. Щастю не було краю.
Та за втіхою не помітили біди. Їх синочок, їх Максимко – не говорить. Перші
ознаки німоти мати уздріла десь через місяць . А коли хлопчині виповнився
рік, знали напевно – Максимко німий. Лікарі тільки руками розводили.
Огляди показували, що дитина здорова, а отже, медицина була безсила.
Залишалося надіятися лише на диво.
Так і ріс білявий хлопчик, допитливий до всього, що його оточувало, з цією
непояснимою вадою. А сказати, що Максимко допитливий – нічого не
сказати! У свої чотири роки він знав усі породи дерев та рослин лісу, що
знаходився одразу за селом. Туди у різні пори року (крім зими) його возив на
мотоциклі тато. Удвох вони збирали після сліпих літніх дощів гриби. Восени
вишукували найдобірніші жолуді та шишки і дарували їх Насті. А навесні
привозили їй із лісу справжні пташині концерти, записані на диктофон.
Максимко мав друзів, але не серед однолітків, котрі вважали його мрійником та диваком.
Проте, незважаючи ні на що, мусимо пам’ятати - життя прекрасне лише тоді, коли воно наповнене світлом довкілля, якого люди часто не помічають . Для щастя багато не потрібно. Лиш клаптик блакитного неба над головою, краплинка роси на листочку рослини та ще сонячне слово, від якого пташки сідають на плечі…
Тож незмінними друзями хлопчика стали хмарки, річка Інгулець, мандрівник-вітер. Улітку малий любив дивитися, як відбиваються на гладенькій поверхні ріки небо, верби, птахи. Йому подобалося бавитися з вітром і бігати з ним наввипередки, подумки вигукуючи: «Ану, дожени мене!». І вітер відповідав йому стомлено-притишено : «Ось почекай до ранку. Тоді й позмагаємось. Адже я тільки-но з Африки. Стомився. Хочу відпочити». Тоді Максимко притихав. Він сідав над берегом Інгульця і починав займатися своєю улюбленою справою:складанням із пазлів-хмаринок - слів. Мама навчила його розрізняти літери та складати їх у слова ще коли він мав три роки. Тож у погожу днину хлопчик займався таким втішним для нього складанням : спочатку – літери-хмаринки , потім – хмаринки-слова . Серед цьогорічних досягнень малюка були такі : «ярім»(мрія), «яситаратс»(старатися), «итиротв»(творити), «царяп»(праця), «одив»(диво),«яізатнаф»(фантазія), «рироадп»(природа), «яіс`м»(сім`я) та ще багато-багато гарних слів, які він чув від батька та матері.
Треба знати, що душа кожної дитини нагадує чисте полотно, і лише від батьків залежить, візерунки якого змісту будуть нанесені на нього…
Однак, найбільшою мрією Максимка було бажання говорити, співати, як ті птахи. Незважаючи ні на що, хлопчик вірив у диво. Ось уже декілька років поспіль, захопившись маминою розповіддю по святого Миколая, який виконує усі бажання слухняних дітей, він клав у переддень свята Миколая на ніч під свою подушку записку з одним-єдиним бажанням: «Хочу говорити». Та вранці з гіркотою пересвідчувався, що усе марно. А все ж, інколи дива стаються саме тоді, коли на них уже не чекаєш.
Минуло шість років…
І ось знову прийшла зима. Усе довкола одягло білі шапки, укрилося незайманими ковдрами снігу. Тепер щодня Максимко залюбки бігав у садок за хатою, де на деревах висіли чотири годівнички, які вони з татом виготовили і почепили ще восени. Малюк підгодовував горобців, синичок, снігурів. Йому подобалось слухати їх жваві розмови. З тих розмов хлопчик дізнався, що синички мешкають у залізних трубах, на яких закріплені ворота перед хатою. Там їхнє гніздечко.
Снігурі завжди пишалися своїм червоно-чорно-білим виглядом. Вони розповідали жвавим синичкам, що такими пишними їх зробило світанкове зимове сонце, з якого вони щоранку викльовують солодкі, схожі на плоди граната, зернятка. А коли синички , не вірячи розповідям снігурів, тоненько сміялися, ті демонстративно відверталися від них і бурмотіли собі під ніс : «От іще, бліді поганки». Дивлячись на Максимка, снігурі гомоніли до нього : «Роби, як ми, роби, як ми. Давай разом, давай разом. Проспіваймо, проспіваймо, проспіваймо …». Але хлопчик лише сумно дивився на пташок і розводив руками.
Увечері, напередодні свого Дня народження, Максимко довго не міг заснути. Пригадував пісню снігурів, їх дзвінкі голоси. Його бажання говорити подвоїлось.
Усю ніч малому снився святий Миколай. Він мав вигляд чималого снігура. Великий Миколай-снігур літав навколо хлопчика, сідав йому на плечі, намагався дзьобом торкнутися уст Максимка і вигукував незрозумілі фрази : « На Різдво! На Різдво! Де сонце! Де сонце!». Малий прокинувся. Довго обмірковував дивний сон. Потім поглянув у вікно. Займався світанок. Ось-ось мало зійти сонце.
Щоб не розбудити батьків, Максимко обережно набрав у рукавичку сушених ягід калини та декілька невеликих шматочків хліба для своїх пернатих улюбленців, одягнувся і, обережно прочинивши двері, вибіг у ранковий сад. Тільки-но з`явилося сонце. Хлопчик подивився на його яскраво-червону холодну квітку і побачив, як від сходу летить до нього така знайома зграйка снігурів. Проте, сьогодні вони здалися Максимкові дещо іншими. Яскравішими, загадковішими. Аж коли надлетіли ближче, він побачив у їх дзьобиках кармінні зернятка. Саме такі, як зеренця граната, що їх Максимко так любив куштувати. Пташки закружляли навколо хлопчика. Вони сипали зерна на нього і виспівували : «З Днем народження!». Ось тобі подарунок від сонця і від нас!».
Від дотиків зернин Максимко відчув непоясниме тепло, легкість та піднесення. Простір довкола нього наповнився мерехтливим різнокольоровим сяйвом, від якого хотілося співати. Розчулений подарунком, схвильований, хлопчик хотів звично кивнути снігурам і сонцю на знак подяки, а губи мимохіть промовили: «Дякую, любі». Думки затанцювали у голові Максимка шалений танок, а уста ще раз, цього разу досить гучно, вигукнули : « Ура!!! Я розмовляю!».
Чарівний різдвяний ранок, сьомий у житті Максимка, голосно щебетав серед безлистого саду, на який легенько сідали, розфарбовані сонячними променями, безтурботні сніжинки щастя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789636
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2018
Рожевих гусей надвечір`я,
За обрій вітер понесе,
Струсивши з них барвисте пір`я,
У дня прожитого есе.
Складу з пір`їнок пісню ночі :
Іде по небу чорний кінь.
Пасеться в зорях і толочить,
Густу глибоку височінь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2018
Цей ранок був не той, що був завжди,
У ньому щось було від Мони Лізи.
Він дав мені напитися води -
Я захотів легенького круїзу
під шепіт трав, під їх зелений стиль,
щоб сонце танцювало під трембіту,
а небо щоб знімало хмарки бриль,
І ми сміялись, мов маленькі діти,
від тиші загадкових берегів,
де в річку закохались очерети,
від равликів, тих світанкових див,
що зібрані у їх цупких наметах…
Лишалося , мов вітер молодий,
На стежку вийти без валіз і візи.
«Добридень, друже, не тікай, зажди,
Мій ранку із очима Мони Лізи»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788393
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.04.2018
Перебиті хмарини
І розстріляний сад,
Сонцю прямо на спину,
Люди кидають «Град».
Може, це тільки сниться?
Може, це парадокс?
Ні, ці мічені птиці,
Лиш війни передоз…
Закривавлений ранок,
Не умиєш нічим,
Кожен кинутий ганок,
Сам собі пілігрим.
Виє пес одноокий,
Хазяїв-бо нема.
Його слід одинокий,
Зализала зима…
Вже весніє, весніє,
Люди нищать людей,
На життя, на надію,
Пошукайте статтей.
В каламбурах законів,
Їх немає ніде.
Ранок в росяних конях,
Десь в отавах бреде.
А отут – щогодини,
Міни падають в сад,
Сонцю прямо на спину,
Люди кидають «Град»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786748
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 09.04.2018
Росте трава. Брунькуються дерева.
Весняний ранок – заспане лоша.
Дзвенить роси підківка кришталева -
Умити очі ранку поспіша…
Ліхтарик сонця зовсім недалечко :
З-за обрію на крапельки живі,
Сліпуче сяйво кинуло уздечку,
Й веселкою промчалось по траві…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786383
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.04.2018
Ти прийдеш
неземною ходою,
Я на тебе погляну –
Весна.
Ти по вінця
налита весною.
Пригублю
аж до самого дна.
Моя мавко,
доріг берегине,
Глянь, тобі
уклонилась земля,
Коли в небі
очей твоїх синіх,
усміхнулось тепла
немовля…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2018
Повертаються
Білі лелеки.
До весни
обернулась земля.
Білий камінь
вже мріє про спеку,
та тепло –
зовсім ще немовля…
В прохолодній колисці
Не спиться –
Вибіга з берегів Інгулець…
Квітень сонце
Знімає з полиці,
І до березня
Їде на герць.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2018
В коморах днів розтанули сніги,
І, начебто, нарешті , завесніло.
Притиснуло вербові береги,
Дніпра за зиму розповніле тіло.
Мої думки блакитні, як вода,
Прозорі, мов беріз весняні сльози.
Податись в ліс – там радість молода,
Розкинула свої метаморфози :
Над пролісками – сонячні дощі,
А на сосні – цілющий запах гілки.
По ній в рудому модному плащі,
Гуляє безтурботний м’ячик білки.
Галявина під поглядом беріз,
Молодшає на добру сотню років.
Качається по ній весняний лис,
Викупуючись в сонячних потоках…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2018
Коли хвилює в бруньці сок весни,
Коли співає сонце в серці дзвінко,
Чоловікам все ясно - це вони -
весняні феї, бо весна – то жінка.
Коли Амур натягує свій лук,
І вже своїх не контролюєш вчинків,
Забувши про смартфон і ноутбук,
Знай , друже, що у цьому винна жінка.
Коли гуде життєвий вітровій,
І переходить в буднів хуртовини,
Чоловіки, усе спасіння в ній,
У жінці, нашій кращій половині.
Колега, мати , жінка і сестра
Ви всі для нас - ясне сузір’я долі.
Зі святом вас , здоров`я і добра.
І радісних життєвих видноколів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2018
Заворожи мене, тумане,
В свої тенета заведи,
Хай стану краплею на грані,
Твоєї сивої води,
Слідів твоїх, твоєї тиші,
Твоєї вогкої вини,
Хай , навіть, завтра хтось напише,
На дні твоєї глибини,
Що все оманливе, зрадливе,
З фата-морган і небилиць…
Тим, хто не знав туманів сивих,
Не зрозуміти блискавиць.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2018
Запитаю про тебе в дощу : «Розкажи, де вона?».
Дощ від мене втече і приляже спочити у травах.
Там, в сюжетах трави, заколисує сни тишина,
Там дрімає її молода неполохана слава.
Запитаю про тебе в сріблястої стрічки Дніпра.
А вона заховається в плавнях , шукаючи броду…
Споночіє. На Місяці з`явиться казка стара:
Із коромислом юнка простує по місячну воду.
Я до неї звернусь : «Мила дівчино, відповідь дай,
де кохання моє, де любов моя, ширша за море?»
а вона відповість : «У дощу, у Дніпра запитай».
І з відра жартома наді мною розхлюпає зорі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2018
Дощі споліскують дерева.
Нелютий лютий засльозив.
І тільки думки світла мева,
В кульбітах кольорових див,
Бо сірі дні не вічні, друже,
Бо є за пеленою рай,
От тільки захотіти дуже,
Лиш захотіти – і літай.
Коли буденщини багато,
Стань, наче вітер, ніби дим,
Відкрий в собі комори свята,
І будь безмежно молодим.
І прорости, хоч едельвейсом,
На тілі білої гори,
Де пролягли орлині рейси,
Де сніг, як сонця прапори…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2018
Зима зими, надумана зимою,
Насправді лиш мистецтво білих плям,
Від холоду здивованих собою,
В застиглій тиші кришталевих рам.
Та, як-не-як, а криця заметілі,
Екрани стужі звільна опуска .
І вже нові розради,хоч несмілі,
майбутнього, виписує рука.
Тривожні дні, ще, може, невловимі,
У бруньці припорошених понять,
Так підсвідомо, так реально зримі,
Як табуни, що пастися спішать,
Як та вода під ковдрами- льодами,
Що в проруби всміхається крізь сон,
Отим наївним кришталевим рамам,
Що вірять в свій січневий Парфенон
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773823
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.01.2018
Не держи днів колишніх цикуту,
Розженися в майбутнє – і край,
Якщо хочеш протиотрути,
То минулого не чіпай.
Хай воно перестигне з часом,
Утече, як під сонцем лід,
Зашморгнеться у тулумбасах,
Приморожених січнем віт.
Нових вчинків проста магічність,
Буде дужча старих образ.
А примхлива панянка – вічність,
Сипле й сипле, мов зерна, час…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2018
Коли шлях не знайти,
І стежки – кабалою,
А небесні мости,
Узялися травою,
І ужі - комиші,
І змією – троянда,
І ростуть спориші,
Крізь підлогу веранди,
На долоню вмісти,
Краплю білого світу,
Щастя в тому, що ти,
Можеш краплі радіти …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771897
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.01.2018
Хотілось легкості пташиної,
Вершків повітряних фігур,
Бажалось чути десь за спИною,
Тендітний запах сигнатюр.
Хотілось ласої екзотики,
Коли на віях свіжих днів,
Муркочуть верб пухнасті котики,
І ріки скачуть на коні.
Хотілось час не помічати,
Його безжальної ходи,
Збирати сонячні курчата,
На плесі тихої води.
Хотілось закохатись знову,
В джульєттовідданість Ірин,
Та так, щоб щастям з-під підкови,
Іскрив сп`янілий часоплин.
Або ж простенького круїзу,
В соснову пущу по гриби,
Щоб видавали в неї візу,
На плечі сівши, голуби…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770968
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.01.2018
Так обережно ходить тільки тиша.
Густішає і глибшає блакить.
По ній вже вечір першу зірку пише,
Чиясь душа на сповіді стоїть.
Іще недавно, угорнувшись в темне,
Вона брела пустелею гріхів,
Та,видно,сповідь справа недаремна –
Сьогодні в неї світлий янгол сів…
Вона знайшла, нарешті, що хотіла.
Лякались тіні вогника свічі,
І котрий раз тріумфувало тіло,
Тепло крила відчувши на плечі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769921
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.01.2018
Настане день – забудеш тишу,
яси загублених ключів,
бо даль небачену розпишуть
розтатуйовані мечі
морозних вікон. Сонця око
розпалить мерзлу гостроту -
і забажає караоке,
грудневих вивертів тату.
Синиця хлібом буде рада,
І снігом раді снігурі,
У снах шукатимуть розради,
Старого саду ліхтарі.
А ти вбереш метаморфози,
Мечів химерних на вікні,
І теж радітимеш – морозу,
На білотілому коні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768201
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.12.2017
Відчуваєш , що дні – то птахи,
Вітер в скованім тілі,
Втаємничені часом страхи –
Почались заметілі.
Рік Старий вже до краю добрів.
Сів. Стомилися ноги.
Прикладає долоню до брів –
Закінчилась дорога…
Не його далі свято – ялин,
Буднів нових історій,
Знову інший закрутиться млин
Привітань-алегорій…
Підійду до Старого. «Бувай,
сніг заліплює очі».
Усміхнеться :«Ну що ж, прощавай.
Наостанок що хочеш?
Може, щастя солодкий нектар,
Може, вірності, ласки,
Чи здоров`я пресвітлий вівтар,
Чи життя, наче казки,
Чи удачі на бистрім коні?»
Попрошу, як можливо,
Давніх друзів лишити мені,
Істин сонячних диво…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767149
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.12.2017
Це – мрійний місячний монах,
Це -п’ятдесят відбитків неба,
Це- джаз цілунку на плечах,
Це - віршотрейлери амеби.
Це – стиль химерної бджоли,
Це – дикий мед на лапках літа,
Це – тріск зимової стріли
В холодних контрабасах світу.
Це – філантропний маргінал.
Вовчиця з ніжними очима.
Це вік секунд у грі дзеркал,
І рима в крилах серафима.
Це – срібні виверти птахів,
Це стежки, шляху віщі змії,
Це – полудневий зойк степів,
Це – магнетична казка мрії.
Це – лебединий шпиль озер,
Це – сплячої красуні лаври,
Це – стогін випадкових сфер,
Це – рококо в верхах литаврів.
Це – таємничий динаміт,
У слові, кольорі чи ноті.
Бриз переходу в інший світ,
Що вибухає вічним : «Хто ти?»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766330
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.12.2017
Доторкнись до простору рукою –
Полетять від того літаки,
Сіра хмарка стане молодою,
І назустріч вибредуть віки.
Час тоді свої опустить стріли,
Стане за годинника – блакить,
І душі голубка біла-біла,
Тіло світу поблагословить.
Віддадуть свою журбу дерева,
Листопадом вдягнеться земля,
Догаптує осінь-королева,
Пишну шубу грудня-короля,
Закричить сова. Затихнуть люди.
Стане іншим (може,кращим?) світ,
А тобі ще довго снитись буде -
Дотик неба, простору політ…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2017
Замулені туманами
міста,
Глуха пора
осінньої розв`язки.
Тепер уже
Барвистий сплін листа
Не полетить, мов килимок із казки…
Вже білий шум
З-за обрію пливе,
Громадять хмар копиці
Вітру мітли,
Кленова гілка пізнє каркаде,
Струсила з себе, виключивши світло…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763184
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.11.2017
Упало небо.
Впало і мовчить.
Затихли міста
Єрихонські труби.
Туманний світ
Нажитися спішить
Комусь на щастя,
А собі – на згубу…
Зіграють вікна
В пізнє доміно
із сивим дідом –
він таки програє.
Ввімкнули світло.
Музика. Вино.
І місяць пізній
Спогади збирає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763181
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.11.2017
Змахнула крилами – й стекла,
Взялась туманними стежками,
Озер зламала дзеркала,
І стала відстанню між нами.
Ця осінь – не пора пожеж,
Скоріш, холодний душ розлуки,
Невпорядкований кортеж,
З уривків фраз, емоцій, звуків,
Останній стогін кольорів,
Коли вони уже не в моді,
Вуглинка від квітчастих снів,
Зарезервована насподі,
Тендітне соло скрипаля,
Яке ще має трохи сили :
Аби крутилася земля,
Аби прощали і любили…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2017
Надходить день – відходить ніч,
Десь у собі знаходиш Бога,
Бо він – розв`язка протиріч :
Роса, і трави, і дорога,
Поля, птахи і небеса,
Пастух, овеча тронка, діти -
Уся природності краса,
Всі світлі аурософіти…
Радієш, що не грошолюб,
Не раб кар`єролюбній моді,
І що сопілки голос люб,
Й не те, що зовні, а насподі.
Себе б в сум’ятті віднайти,
А слава – то мирські дурниці,
І на шляху до висоти,
Копати у собі криницю,
І самозберегтись. Авжеж.
І вміти світу порадіти,
не знаючи ні дат, ні меж,
не датись упійматись світом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2017
Лиш перейти через місток,
А там – тумани і тумани,
Останній знічений листок,
Пекучий, наче сіль на рану.
В міжчассі загубився час,
І утворилась порожнеча,
Волога в профіль і анфас,
І ласа на пухнасті речі.
Не увійти у теплий ряд,
Усі розібрані білети,
Фотогенічний листопад,
І сам стає надбанням Лети…
Зібравши з тисячі шляхів,
Якусь химерну ікебану –
Людей, дерев, вітрів, птахів,
Обривків фраз, хмаринок рваних,
Він стане. Далі лиш місток.
Кивне – ходімо через нього,
А там - обірваний листок,
Туманний космос. Більш нічого…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2017
Ти – осінь, я – осінній листопад.
Холоне день, втікає в ліхтарі,
Ми разом, але якось невпопад,
Бо день згорів? Бо обрій догорів?
Бо ми згоріли, навіть без пожеж?
Зникає небо неба на землі.
А ти казала – я не маю меж,
А я казав – ти теж така ж. Авжеж.
Кому тепер алей цих вівтарі,
Ці спектри світу, цей туману птах,
Коли і сам минулим вже стаєш…
Невже кохання – листя на вітрах,
Невже, невже ж?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2017
На осінній зупинці
останній трамвай.
Пасажирять тумани.
Прощавай-чи-бувай,
прощавай-чи-бувай -
в траєкторії рваній
монотонно співає
залізо доріг,
семафори моргають…
Ніч знімає з беріз
золотий оберіг.
А навіщо? Не знає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2017
Малює осінь. Узялась
за пензля зранку.
Барвисті фарби,
темним – зась
в очах світанку
твої я бачу. В них – блакить
і трохи (криги, туману?)
так здалось на мить.
Осіння книга
на жаль, коротка і сумна –
жовтава зрання
надвечір кольору вина –
кармін смеркання.
А ти, а ти без берегів,
Без дня, без ночі,
Тебе зустрів і занімів –
Які ж бо очі! -
Малює осінь до кінця
Барвисту книгу.
У загадкових озерцях
Туман чи крига?…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2017
Темніє день -
світлішають берези,
Котрих торкнувся
жовтуватий дим,
Жаль за теплом
повільно точить лезо,
Хоча тепло наразі – пілігрим…
Вдивляюсь в обрій
з висоти балкону,
Де ще недавно
бавилась блакить,
І бачу зараз тільки
білі коні,
Табун білявий
Темним полем мчить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2017
На мене очі підійми,
Торкнися поглядом, руками,
Ось ти. Ось я. Ось дивні - ми.
Ось листопад , не днем – віками.
Чимало на землі шляхів,
До серця стежка лиш одна є,
По ній я йшов, я біг, летів,
Але тебе на ній немає…
З оргАнів слів зостався тлін,
Тепла від пристрасті не стало,
Нерозуміння – гірше стін,
І інтегральніш інтегралів.
Хоч все так просто... Не дійти,
Не видно стежки на планеті.
Прости. Даремно літо ти,
Шукаєш в осені заметах?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2017
Малює вечір
далину,
Стиха акваріум
планети.
Вночі сьогодні
не засну :
зірок збиратиму
ранети.
Невдовзі буде
їх сповна –
Персей, Плеяди,
Андромеда…
А вечір -
кольору вина,
з густими
запахами меду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2017
День не день. Ніч не ніч. Тільки море,
Посейдонить бровами штормів…
Пекла, неба боги винозорі,
Перед вами я чим завинив?
Десять років солоного світу,
О Ітако, маяк маяків,
Як же міг я тебе загубити,
Як забути про тебе посмів?...
Переламані гори волали –
Я – НІХТО! – Поліфем-людожер,
Ошукався, а ми танцювали,
Надаремне – ніхто я тепер.
У минулому – син Антіклеї,
Пенелопі своїй – чоловік,
Що тепер? Сотні миль одіссеї,
На один замарнований вік.
Скалки моря, які ж ви болючі,
Як останній на дереві лист,
Як той грот, де себе я замучив,
Втратив думки тренований хист.
День не день. А вночі сняться маки,
Що приносить провіщення птах,
Із узгір’їв ясної Ітаки,
Де зірвав їх мені Телемах…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2017
Усі ми – різні
Барвою очей,
Нюансом сміху,
Візерунком пальців,
Ходою, вподобаннями речей,
Які нам доля виткала на п’яльцях .
По-різному
Радіємо, чи ні,
По – різному
Сприймаємо світанки,
Чи промінь на рожевому коні,
Надвечір у розчиненій фіранці.
По – різному
Сприймаєм
Сутність слів,
Їх непомітні дотики до себе,
Бо кожен чує те, що він хотів :
Хтось – регіт пекла, хтось – романси неба.
Усі ми – різні,
Та одне для нас
Повинне бути спільним і єдиним :
Життя – коротке, не втрачаймо час,
І будьмо гідні імені ЛЮДИНИ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754866
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2017
Заякорились небосхили,
У осінь проросли слова,
І, наче пави, розпустились,
Барвистим дивом дерева.
Під ноги позолота ляже,
Я сам, здається, на землі,
Скарби – ніщо. Нехай хтось скаже,
куди курличуть журавлі?
Куди дівається потроху,
тепла останній караван?
Хто скаже? Зірка у Розсохах,
заодісеєний туман,
чи Пан, що взявсь ще на світанні,
складать мелодію дерев,
яку під оплески смеркання,
у ліс внесе осінній лев?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754383
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.10.2017
Прив`ялий світ, туман і тиша…
Це все колись уже було :
І кольорові бігли миші,
І пізнє золото цвіло.
Був небокрай так недалеко,
Принаймі, так здавалось нам,
Хоч сумували вже лелеки
Й збирали данину вітрам,
То все дарма, бо ми кохали,
На фоні паморозі айстр,
І журавлиних інтегралів,
Під падолистовий кадастр.
Палало листя – ми горіли,
Як жаль, це так давно було,
Єднання душ губило тіло -
У вирій щастя утекло .
Лиш пам'ять… аж до небокраю,
Птахів небесний караван,
Лиш Туга – донька Навсікаї,
Мов осінь, вкутана в туман…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2017
Осіннє сонце грає в гілці клена,
Дзвенить дзвінок. У класах – школярі.
До них ідуть досвідчені, "зелені",
Але завжди – натхненні вчителі…
Бринить жовтневим сонцем павутина,
А в класах щось доводять, хтось чита,
Вишукуючи істини перлини.
Так рік за роком – старт і висота…
То, мабуть, щира правда, що немає,
Професії почесніш на землі,
Коли щодня, навчаючи, згорають,
Зі святом, дорогі УЧИТЕЛІ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2017
Восени саме час, щоб любити цяцькований сплін,
І прощати ключі, і замки, й паутинисту тишу,
Й пізній голос трави, і примарність тумАнистих стін,
І листки різночубі – оті розмальовані миші.
Восени саме час, щоб любити жасминовий сміх,
І прощати усе, що за літо чекає пробачень,
В жовтих складках природи прощання прив`ялений біг,
Ще спочатку спланований просто як біг на удачу.
Восени саме час, щоб любити колючі дощі,
Парасольки, шарфи, кашемірові дотики й звуки,
І неон ліхтарів, їх блискучі химерні плащі,
Що не гріють уже, бо й до них причепилась розлука…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2017
У всесвіті вертеп, химерна гра...
Розвісивши чудес чарівну в’язку,
Зітхає липа, знає – вже пора,
Вже кожен день, як гном – маленька казка.
Знов над туманом гуси пролетять,
І можеш Нострадамусом не бути:
На крилах – надосіння благодать,
Та цей політ вже більше не вернути.
Зааккакнебекайзять небеса,
Волога тиша таємничо ляже,
Заварить чай з осінніх слів краса,
Та Нільсу вже нічого не розкаже…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2017
Буде ранок
Закоханий в осінь,
Підрум’янений сонцем туман,
І знайде сивину у волоссі,
молодий вересневий шаман…
Він торкнеться її непомітно –
Забринить золотий небокрай.
Здраствуй, осінь коштовно - привітна,
Казко літа, спасибі. Бувай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748990
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.09.2017
Їй двадцять шість, вона ще молода,
Вона ще сподівається жар-птиці,
В її очах тече жива вода,
В її ногах – хвилюється пшениця,
Її дурили, кидали, кляли,
У неї крали, цілили, стріляли,
Її любили, у серцях несли,
Їй присягали, потім – ґвалтували…
Їй випала бурштинова війна,
Криваві стигми Криму, потім – сходу,
Та, все одно, приваблива вона,
Бо фанатично вірить у свободу.
Хай чорний янгол, морщачи чоло,
Нашіптує, що виходу немає,
Та , знаючи усе що є й було,
Їй янгол білий вихід провіщає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747606
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2017
Ще є ногами витерта дорога,
І сонця диск, й тополі булава,
І та утаємничена пірога,
Яка крізь берег думки проплива.
Ще небо є з далекими світами,
І у долонях річки та зоря,
Яка у нас, за нами і між нами,
Частину світу світлом виміря.
Ще є зозулі голос десь на дубі,
Із прогностичним натяком літам,
Про часохід, що робить кроки грубі,
І часовтрат не вибачає нам.
Ще тиша є. Ота космічна тиша,
Коли лиш ти і всесвіт – сам-на – сам,
А поміж вас – секунд проворні миші,
Що пишуть панегірики вітрам.
Ще є слова і їх магічна сутність.
Й коли лягають роси на траву,
Ти гостро відчуваєш слів присутність,
Одним – єдиним вигуком : «Живу!»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745936
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.08.2017
На цім боці – сипуча суша,
На тім боці – солоний бриз,
Море небо собою душить,
Не збагнути, де верх, де низ.
На екрані із хвиль грайливих,
Іскри сонця – Каліпсо сміх,
Шовк дельфінів – сріблясте диво,
І вітрила сліпучий сніг.
А на суші лаштує снасті,
Білий - білий самотній дід,
В сподіванні вловити щастя,
Й відпустити в солоний світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745790
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.08.2017
Такої планети не знайдеш, мабуть :
Лелече гніздо на хатині
вдень – сонце, а звечора – зорі пасуть,
І затишно в ньому родині.
Під хатою бабця вся сива, як світ,
І сиві у неї очі.
- Скажіть – но бабусю, а скільки вам літ?
Спитають її охочі.
- Не страшно самій?. Бабця скаже, що страх,
Не тут, він живе далеко,
А літ їй аж стільки , як скільки разів,
Сюди прилітають лелеки.
Оце – вся рідня. « Не сумуєте?» - «Ні,
візьмусь за пташині крила
та й іноді заздрять сусіди мені,
здоров`я ще маю й силу.
А сни… Ви послухайте тільки, старій
таке неймовірне сниться :
збираю ромашки, полин, звіробій,
копаю в собі криницю…»
-Бувайте здорові і многі літа.
-Спасибі, ходіть здорові…
Лелеки і бабця – одна висота,
Бо, мабуть, одної крові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745528
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.08.2017
Маєш втіху - свою таємницю :
Незбагненне бажання полів.
Час, неначе голодна куниця,
Уповзає крізь шпарини днів,
Прямо з думки - у ноги, в дорогу,
Ти виходиш в світи похапцем,
Не лишивши себе анітрохи,
В цьому місті, прогірклім, мов щем.
Увійдеш у степи аж по груди,
Там - нікого, лиш ти й самота…
Розчинитись в пшеничних бермудах-
І нехай почекають міста.
Буде вічність від краю до краю,
Непоміченість вляжеться в час.
Самота, ми щасливі, я знаю,
Бо немає нікого, крім нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743461
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.07.2017