| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Саб нервувався . Він ходив навколо намету і хвилювався за свою жінку , яка от-от мала народити дитину . " Тільки , щоб все минуло добре ..." - благав Бога Саб . Як він не просився - йому , за традиціями , не дозволялося бути присутнім при пологах . Раптом він почув дитячий плач і миттю опинився у наметі . Там він побачив , що подруга Калени тримає немовля на руках . Сабпідійшов до подруги і обережно взяв дитину . Він пустив сльозу і на радощах мовив :
- Хлопчик ! Я все життя мріяв про хлопця ! Калено , ти чуєш - у нас народився хлопчик !
Але Калена не відповідала . Саб підійшов до неї і взяв її руку . Врна була холодною . Коли він підніс своє обличчя до неї , то не почув нічого . Вона .. не дихала .
- Калено ,ні ! - скрикнув чоловік , який щойно став вдівцем .
В наметі був тільки хлопчик , Саб і мертве тіло його жінки - подруги уже не було .
Саб сів на ліжко і гірко заплакав. Він плакав , проклинав долю і потім довгий час плакав . Калена була єдиним багатством його життя , яке він цінував понад усе . Та тепер її не стало і в нього більш немає сенсу життя .
Раптом почувся дитячий плач . Саб озирнувся і побачив немовля , закутане у пеленки . Він уже й забув про хлопчика . Миттєво в ньому зародилася огида до цієї дитини і крикнув :
- Будь проклята , тварюко ! Ти не моя дитина , ти маленький диявол . Це ти ! Ти вбив моє багатство . Через тебе померла цінність і сенс всього мого життя - Калена . Будь ти проклятий навічно !
Саб вийшов з намету , залишивши дитину на самоті з мертвою матір'ю і своїм плачем . Він проклинув своє новонароджене дитя , тим самим позбавивши його батьківської любові і повноцінного життя .
Приблизно через годину повз намет проходила жінка з дитиною.Дитині було не більше тижня . Вона почула дитячий плач і загляну́ла всередину . Там був хлопчик , який плакав , напевне , через голод . Жінка вирішила , що батьки кудись вийшли і затрималися . Вона погодувала хлопчика грудним молоком і стала чекати його батьків .
Через півгодини жінка почала хвилюватися.Не може бути , що батьки залишили немовля на так довго самого . Але раптом жінка побачила руку . То була рука жінки , що звисала з ліжка .
" Он воно що ! " -подумала жінка . " Мати напевно просто заснула дивно , що я раніше її не помітила . " Вона підійшла і легенько штовхнула жіну в плече , але та не прокидалася . Тоді Беруна все зрозуміла . Їй стало жаль хлопчика , який не зможе вижити без їжі . І вона сказала сама собі: " До шістнадцяти років я виховуватиму його , як рідного сина , але не буду давати імя , він обере його сам . Після цього терміну я зізнаюся , що я не його рідна мати , і він сам обере собі долю .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325960
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.03.2012
Рік йшов на „зустріч" . Це вже п'ята його „ зустріч” .Ті чотири минули успішно , правда , під час третьої його ледь не спіймали на гарячому . Рік вже хотів кидати , але друзі переконали його ще раз спробувати і четверта пройшла добре , навіть відмінно.
Рік йшов і на солоджувався погодою . Був сонячний,теплий,весняний день.Це був перший теплий день після лютих морозів . Початок березня вже давав про себе знати: вода стікала по дахах і бурульки танули на очах. Рік сказав собі подумки: „Все це точно моя останя„зустріч”.Мені вистачить грошей , щоб до кінця житя не померти з голоду.” Саме в цю мить пролунав постріл . Рік озирнувся і побачив Ларта Турова - відомого детектива. Його навіть деколи порівнють з відомим персонажом Артура Конан-Дойля - Шерлоком Холмсом . Він теж був кмітливим і уважним . Рік зрозумів , що тікати немає сенсу , адже якщо за справу береться Ларт , то він дістане злодія навіть з-під землі.
-Ріку , я чекав на тебе . Ти навіть не уявляєш , як я давно хочу посадити тебе у в'язницю , але в мене не було доказів.
-У вязницю , але чому? -, запитав Рік,-я , здається нічого тобі не зробив.
-Це ти так думаєш?-сказав Туров і продовжив,-що в тебе в сумці?
Рік злякався . Що завгодно - тільки не це ! Аж раптом Рік дещо пригадав і злякано запитав у Ларта: -Що? Ти не Ларт Туров ! Ларта знайшли мертвим , приблизно тиждень тому . Його лице було знівеченим , але відбитки пальців і аналіз крові довели , що це Ларт .
Створіня злякалося . Невже його розсекретили ? Хоча ні , ніхто не здогадується хто він . А зараз він може легко впоратися з Ріком , йому навіть не потрібно його наздоганяти , адже він паралізований страхом . Створіня подумало , може перевтілитися в Ріка , але одразу відкинуло цю ідею , адже через нові технології його знову можуть розсекретити і в нього вже не буде шансу втекти . Створіня витягло пістолет і без жалю застрелило Ріка . Воно вже звикло вбивати і не відчувало страху , як колись.
Створіня було проклято навічно , хоч і воно було безсмертним.Його позбавили плоті і наділили вічним страхом.Воно боялося розсекреченя , воно боялося болю , воно боялося навіть власної тіні , хоча знало,що це йому не зашкодить , але воно боялося . І зі страху воно кинулося тікати , і вже вкотре проклинало долю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324641
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.03.2012