| Сторінки (1/13): | « | 1 | » |
І раптом все зникло: і простір, і час.
Слова про кохання за мить стали зайвими.
А сонце не знало. І звично для нас
Всміхалось у скроні гарячими барвами.
Хоч вічність мине з того клятого дня,
Пекуче "кохаю" я вимовлю знову.
Й не віриться в те, що сьогодні зрання
Читаєш від мене ти цю післямову.
Я зичу тобі невичерпності сил,
Достойних думок, що не випалять душу...
Щоб світло твоє жоден біль не згасив,
Твій внутрішній спокій ніхто не порушив.
Хай завжди захоплюють схили Дніпра,
Обходять стежками негідники й деспоти...
Щоб поруч з тобою ніхто не вмирав
Без марних надій коли-небудь воскреснути.
Хай буде любов як найбільша з чеснот,
Яку не спиняють паркани і тини!
Та сама, що здійме тебе до висот.
Сильніша за війни, страхи, карантини.
Коли промине всіх тривог буревій,
Лише вітерець хай наснажує крила
І підпис -
Навіки хотілось, щоб твій,
Але вже не твій...
Не коханий...
Кирило
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2020
Я блукав як пустельний міраж чи химерний сновида,
На вузьких перехрестях стежин підіймаючи пил,
У наївних надіях зненацька у небі вхопити
Чи фортуну за хвіст, чи попутного вітру до крил.
Я намріяв тебе і не знаю коли між юрбою
Зрозумів, що ми ділимо світло міських ліхтарів
Лиш на двох… Бо я завжди десь поруч з тобою
У снігах замерзав і під сонцем палючим горів,
Щоб якось-то чуття поривалися вп’ястись у лоно,
Мимоволі кортіло шептати любов долілиць,
Злитись ніжністю вуст і ділити до самого скону
Розманіжений сум і заплакану радість зіниць.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848019
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.09.2019
Тільки тиша лишилась від бою.
Звідусіль...
В пустоті...
Після болю...
Залишивши десь там за собою
Свіжий спогад минулого дня.
Серед неї так вільно і тісно...
Тиша вперто над мороком висне,
Проростає крізь мене навмисно,
Наче кинуте в землю зерня...
Тиша – точна ілюзія втрати –
Спонукає в думках заблукати,
Ніби змушує всіх зачекати,
Що заграю симфонію змін...
Тиша втілює риси жіночі
І в обіймах осінньої ночі
Навіжено кричить і шепоче
Оду вдячності дню навздогін.
2 листопада 2018 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812874
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2018
Скільки в тебе закралося тих чортенят,
Що так ваблять зухвало в тенета-обійми?!
Це, немовби, щоденний солодкий обряд –
Доторкнувшись до вуст, привітатися з ними.
Скільки в тебе сховалось незнаних світів?
І розбурхане море сміється так дзвінко.
Як нестримно і вмить я пізнати схотів
Твого чорного всі потаємні відтінки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2018
У криницях очей застигають літа
Як милує чуття легкий дотик долоні.
Ти для мене і грішна, і трохи свята,
Коли твій силует прикрашає безсоння.
Підхопив я зненацька любовну чуму,
Що вражає з-під брів як розказана притча.
Чи збагнути колись мимоволі, чому
Я тобою горів і навіщо позичив?
Чи болюче поранить цю душу живу,
Чи без сліду минеться шалена love story?
Але знаю, згадають нічні рандеву
Під склепінням небес горді київські зорі.
Та в криницях очей не зупиниться час.
Не вгамує чуття терпкуваті печалі.
Я востаннє торкнусь до дівочих окрас
І спустошиться світ на пероні-причалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2016
Сумбурно мерехтять вогні старого міста,
Я з ними уночі лишився сам-на-сам.
У пам’яті спливе твій образ променистий,
Цей сонячний овал і очі-небеса
Щось глибоко в мені затиснуть у лещата,
Занурять всі думки в любовну каламуть.
Нестримно закортить єдиного бажати:
Нехай розлуки нас назавжди оминуть.
В уяві обійму до болю рідну постать
І спрагло пригублю твоїх медових вуст.
До тебе крізь терни продертися непросто,
Аби лиш на шляху не загубити глузд.
20-21.01.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638254
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.01.2016
Натискай на гачок, перерви це безглуздя!
Хай не мучать думки, не здригнеться рука.
Нас з тобою у рай все одно вже не пустять,
А у пекло дорога зваблива й близька.
Я у долі твоїй промайнув наче спалах
І не знаю чи спогад хоча б залишу.
Ти, кохана мелодіє мрій нетривалих,
Граціозно поринеш у долю чужу.
Та акорди сумні вже своє відлунали,
Вже не ріжуть свідомість уламки новин.
Як же дихати легко за мить до фіналу…
Завтра буде як нині – без змін і замін.
Ранок знов принесе снігові оксамити:
Крихти марних надій заметуть небокрай.
Ти не мусиш себе ні у чому винити
Я благаю тебе,
Не страшись!
Натискай!
18.01.2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2016
Тліє спогад, немовби зіпсована плівка
Миготить в круговерті моїх сновидінь.
І ввижається знову багряна бруківка,
І твоєї душі неприкаяна тінь.
Хтось стріляв з перехресть в твою гідність і віру.
Віяв смерті нестерпно терпкий аромат.
І на крилах два янголи, як конвоїри,
Проводжали тебе до Господніх пенат.
«Плине кача…» й сьогодні сильніше від диму
Роз'їдає свідомість трагічністю фраз…
Ти скажи: звідти видно анексію Криму?
Сторозтерзану «братом» руїну-Донбас?
Що там бачиш із вікон безмежного раю?
Чути стишений гуркіт гармат, вочевидь?!
Якщо змалечку кажуть – душа не вмирає,
Вона, певно, й без тіла шалено болить?
Я за вами, – мій друже, – постійно пильную, –
Голос вічності раптом почувся мені, –
Споглядаю й молюсь, тільки рай не існує,
Доки буде моя Україна в огні,
Доки буде війна, як страшна необхідність,
Ваших днів і ночей – головний лейтмотив.
Але іншу ціну за свободу і гідність
Ще одвіку й донині ніхто не платив.
Тож, борітесь – поборете орди ворожі,
Полікуєте душі зболілі й німі.
Залишайтесь людьми і помилуй вас, Боже, –
Він промовив і зник у небесній пітьмі.
Я ім'ям твоїм пам'ять навіки озброю,
І не витруїть волю кривавий тиран.
Українець – це бути щоденно героєм,
Щоб не дати надії померти від ран!..
22-24 лютого 2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563563
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2015
Тамуючи біль і трагічність,
У шлях неблизький вирушав.
Криваву путівку у вічність
Впіймала твоя душа.
Я був там з тобою поряд
І бачив обличчя тих,
Чий вільний пронизливий погляд
Під київським небом застиг.
Я бачив: посеред дороги
Заспівом жалобних відправ
Священник до зустрічі з Богом
Поспішно тебе готував.
Чи відати маю право
Як жити із цим тепер?
Бо знаю, що ти за державу
І мрію мою помер.
І сохнуть багрянії плити…
Носилки. Машина. Морг.
Нікому цей борг не сплатити.
Це вже невідплатний борг.
22.02.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481835
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.02.2014
Переклад з російської "Он не вернулся из боя" В.Висоцького
І чому все не так? Наче все як завжди:
Небеса все ще над головою,
Той же ліс, те ж повітря, потоки води,
Тільки він не вернувся із бою.
Не збагнути, хто ближчим до істини був
В суперечках без сну і спокою,
Як бракує його я одразу відчув,
Коли він не вернувся із бою.
Він невчасно мовчав і співати не вмів,
А про вічне казав із журбою,
Я не спав усю ніч… Він світанок зустрів,
А тепер не вернувся із бою.
Та вся біль не у тім, що не вистачить сил,
Я помітив, що нас було двоє,
Наче вогнище вітер зненацька згасив,
Коли він не вернувся із бою.
Нині вирвалась, наче з полону, весна,
Я за звичкою - Друже! - звернувся,
Залиши запалити - лиш тиша сумна:
Вчора з бою він не повернувся.
Не залишать полеглі всіх нас у біді,
Наші мертві тугою сповиті.
Віддзеркалює ліс небеса молоді,
І дерева – відлуння блакиті.
Нам і стіни землянки були не тісні
І наш час не ділився надвоє.
Як самотньо тепер, бо здається мені,
Що це я не вернувся із бою.
24 грудня 2012 р.
ТЕКСТ ОРИГІНАЛУ
Почему все не так? Вроде - все как всегда:
То же небо - опять голубое,
Тот же лес, тот же воздух и та же вода...
Только - он не вернулся из боя.
Мне теперь не понять, кто же прав был из нас
В наших спорах без сна и покоя.
Мне не стало хватать его только сейчас -
Когда он не вернулся из боя.
Он молчал невпопад и не в такт подпевал,
Он всегда говорил про другое,
Он мне спать не давал, он с восходом вставал, -
А вчера не вернулся из боя.
То, что пусто теперь, - не про то разговор:
Вдруг заметил я - нас было двое...
Для меня - будто ветром задуло костер,
Когда он не вернулся из боя.
Нынче вырвалась, словно из плена, весна,
По ошибке окликнул его я:
"Друг, оставь прикурить!" - а в ответ - тишина...
Он вчера не вернулся из боя.
Наши мертвые нас не оставят в беде,
Наши павшие - как часовые...
Отражается небо в лесу, как в воде, -
И деревья стоят голубые.
Нам и места в землянке хватало вполне,
Нам и время текло - для обоих...
Все теперь - одному, - только кажется мне -
Это я не вернулся из боя.
1969 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387257
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 24.12.2012
Блакить небес. Травневе розмаїття.
Мелодія квітучої весни,
Акордами бузкового суцвіття,
Босоніж увійшла у її сни.
Вона ж сміялась. Юна і вродлива.
Її дурманив цей солодкий хміль,
А оченята - два маленьких дива -
Грайливо, тонко влучили у ціль.
Їй так хотілось неземного вміння -
Назавжди зупинити календар
Й ковтнувши серцем сонячне проміння,
Любов'ю доторкнутися до хмар.
7 травня 2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335698
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2012
Захід сонця. Таємничо
Грає хвильками Дніпро.
Надвечір'я чемно кличе
Знову взятись за перо.
Терпкий смак міцної кави
Випромінює тепло,
Зорі дивляться ласкаво
На замріяне чоло.
Вони бачать мої тіні,
Проникають крізь думки.
Жартівливим мерехтінням
Надихають на рядки.
Ніч безсоння пророкує.
Вальс танцює вітерець.
І закоханість крокує
Через серце навпростець.
Від питань насущних втечі
Вимагає п'янкий щем...
Як же хочеться в цей вечір
Поцілунків під дощем.
7-8 квітня 2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328606
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2012
Сипле дивом зима у своєму зимовому стилі,
Роздає подарунки із щедро-похмурих небес,
Сніжно-білі прикраси спинились спочити на гіллі,
У ритмі врочистому граючи свій полонез.
Це казка? Та ні, лиш буденна феєрія міста,
Де сплелися шляхи, як затягнуті вузлики доль,
А доля романтика в тілі простого юриста –
Моя драматична і комедійна роль.
Як знайомий мені цей міський монотонний галас
Невгамовного транспорту нудно-бездумний рух.
Так думки в голові впорядковані в звичний хаос,
І матюччя навколо вже зовсім не ріже слух.
Тільки вдома, позбувшись утоми й буденної злості,
Я виразно почую так палко жаданий дзвінок –
На порозі стоятиме добре знайома гостя
І ласкаво запросить у свій чудернацький танок.
Вона гляне у душу тужливо і трохи гордо,
Попри подих шаленства, грайливої юності цвіт,
Знову гратиме зимнього суму вечірні акорди,
Вірна муза біля моїх привідкритих воріт.
24 січня 2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327023
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2012