| Сторінки (1/61): | « | 1 | » |
як коти на душі, чи душею по стінах,
по бетону, по дереву, по металу....
..я мовчу і тихесенько дихаю страхом
й ти мовчи, щоби злим, на зовсім зозлілим в душі,
не стати для моїх котів новим месією..
а якщо із початку шепотівсь й продавав на всі боки,
якщо просто, шукаючи хліба, помішав кожне праведне з грішним,
а смішне із слізьми,
не забудь, що мовчати тепер ніхто не зможе
і лишень осторонь, і лишень скраю,
тільки десь за межею вогню.
я ж ось тут - ні на грані, ні на межі,
ні в раю, ні у пеклі і навіть чистилище не визнає присутності мене у його стінах
із дерева, із металу чи із бетону...
лише тиші вимагає..
лише вимагає.
І чиїсь коти мою душу шкребуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2015
- Маріє, кажуть святі скурвлюються, отримавши блаженство.
- Та кажуть, гідроліз теж пекло, але ж і не сірка!
Кажуть вірші лиш смуту наводять святенно..
Між нами кажучи, всує і гріх, і прощено.
Мій Юній, заходь краще на каву - в мене тут тепло..,
Ти ж не святенник, та ж навіть не Юній ти,
для тебе лиш кількість кав - мірка..
Та, як ітимеш повз - заходь, зброю сховай у сади,
нарви яблук і зачиняй за собою двері, бо знизу завжди йде дим..
а як хто спитає - то все я і німі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2015
ви йому скажіть, що все добре, про світло повідомте,
хай йому розширить очі
першосортна.
хай не плаче, не реве дебелий, і свічок не ставить в храмі,
й не шука зіниці в гущі
ті самі.
говоріть, приходьте, обіймайте, вибирайте реп*яхи з волосся
всесуспільні блядські очі!.
вам здалося
в нього горе,
now he's alone
вкотре..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2015
люблю, коли в чашок великі вуха, за які можна вхопитися,
мов за весло і гребти собі кавою, доки не скаже вона тобі:
робуста чи арабіка?
і давай швидше вирішуй - нам ще за молоко братися.
люблю, коли в каві молока половина,
а то й просто саме молоко з крапелькою.
а от коли молоко кислувате (не сама кава від недообсмажуваності)
це, пробачте, свинство псувати те, з чого можна зробити сир.
а коли, в тій таки каві, плаває надмір імбирноспеційних зайвостей -
пробачте вкотре - краще б у печиво кинули.
пливу.
кавою, вінцями.
гребу вушками, ложками,
досипаю тростини для в'язкости,
втираю про арахісове масло, яке не загорами побачу,
гортаю шкіру меню, роздивляюсь його нутрощі.
арабіка чи робуста?
більше, менше і на останок зовсім без.
стаю гурманством.
отут,
плавно підкидаючи нові висоти,
закінчується наступний смак,
і ще один.
і на останок дешеві цигарки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2015
– Малюсько, ти де? Чого трубку не береш.. ну і таке інше. Чьо ти..!?
– Та я… ,– і змовкла.
Зустрілись у парку. В тому самому який є в кожному поважаючому себе місті – з фонтанами і фарбованими щовесни округлими лавками, бузком-бузиною по-під старими липами і каштанами. Надія сиділа в єдиному ніким не зайнятому місці. Ви ж, мабуть бачили її великі очі – коли світить сонце вони здаються асфальтом, що на нього тільки-тільки почав крапати дощ. Гарні очі, заманні очі, неймовірні очі, таким очам треба вести облік і передавати у спадок своїм дітям. Надія сиділа незграбно, байдуже дивлячись перед себе, втягуючи дим в легені і теліпаючи в руках в’язочку ключів, словом, дурнувата якась дівка – сказали б повз ідучі бабці, а такі ж перехожі ровесники.., ну ви самі знаєте – поспівчували б. Але то лише їхні думки, спричинені побаченою краєм ока рудокосою Малюською. Ніхто не стане, не виматляє чи не пожаліє – в людей нагальні, невідкладні, незмінні, важко виконувані, страшні, скажені, нестримні, теплі, кавові, кохані, ревниві і біс його знає ще які такі-сякі плани порятунку світу.
Листопадило тоді.
Контрастно-листі тополі обабіч мосту шелестіли, шаруділи і повискували шпаків’ям..
– Зрассь, коза, ну шо? Шо з настроєм, і шо за фігня? – сіла поряд, дістала свою пачку – тепер ми вже разом диміли не соромлячись злих бабів, що в швидко наступаючій темряві, чимчикували десь через парк і косо зиркали на двох «дурнуватих дівок».
– Та я.. Я тут, знаєш, ось тут ось – весь день просиділа. На пари не пішла, додому не пішла і до того придурка теж не пішла, а що, як він холодний, а тут мені тепло, затишно і всього вистачає. Хочеш розкажу, як день пройшов? Твій день, Мала.
Вона із запалом дивилася своїми асфальтовими в мої, потім зіскочила – замайоріла ряба, кольорова спідниця-сонце. Сміялася, стрибала і кричала:
– Ну давай!! Давай я розкажу!!
А щоб тобі! Треба було заспокоїти це смішне чудовисько, бо ще люди подумають: зовсім схибнулися.
–Та досить тобі! Тихіше, Малюсько. Я й так знаю як пройшов мій день – нормально.
Надія широко посміхнулася:
– Не правда. Ненормально. Мене не було поряд…
Фігура дівчини-фріка почала танути, розпливатися, стікати кудись і ось вже її немає, а я сиджу одна, палю свої сигарети і розумію, що день пройшов без надії – я змирилася з усією безвихіддю..
Але ж щойно її бачила, але ж вона є.
– Надіє!!!!
Тополі, обабіч мосту, шелестіли, шаруділи і повискували шпаків’ям тій, що бігла під ними, здіймаючи спідницею опале недавно листя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536358
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.11.2014
А хочеш я залишусь відчахнутим гіллям, яке за кількадень спиляють?. Ти будеш рахувати кільця на зрізі.. і байдуже, що це далеко не стовбур, лише гілка...
Помирати так просто, знаєш, і все складніше, від того, скільки кілець має лишитися по стертій життєвій втомі, змучених поглядах та зламаних долях..
А хочеш я лишуся і виросту в широку, масивну гілляку, яку потім вже власноруч спиляєш, зробиш з неї одвірок, чи витешеш серце для наступної ляльки, з якої згодом зможе вирости така ж "..а хочеш я.."...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504048
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2014
Всім хочеться легких перемог,
а мені.. тебе.
Кожен мріє бачити наступний день вільним, а я уже бачу його таким.
І знаєш, справді, мене не гребе!
Мені все одно - читати книги те саме, що хапати дим!
Мені остогидли чиїсь почекай-зітхання:
знаєш, а я ж нудне гівно у порівнянні з Мерилін..
У мене ніколи не буде таких хороших ніжок і такого кохання,
..я ніколи не переможу свій нелюдський гнів..
Знаєш, тобі час до психотерапевта
і байдуже як ти напишеш це слово у своєму органайзері,
разом чи окремо, головне, що легко,
головне, що за твоєю спиною зачиняться двері.
Отак кожного дня, гублячи десь свої важкі повільні кроки,
я в застудних гарячках бачитиму окрайчик неба,
пропускаючи моралі, лекції та уроки..,
вбираючи в себе те, що нікому нафіг не треба..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504047
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2014
не чіпайте мене, не діліть - все одно не скорюсь
і, як схилена гілка зламаюсь від тяжкості плоду.
я за кожного з вас навколішки вірно молюсь,
ваші болі всотаю, як корені воду.
не чіпайте мене, із землі не підводьте, не треба,
не торкайтесь обличчя мого і долонь -
я ж бо вища від вас і руками до неба
я дістану, як крил дістається вогонь.
я забуду про вашої зради печаль..
я забуду.. забуду..за..буду..
мені кожного, діти мої, із вас жаль..
хоч й ввігнали ножа в мої груди.
я за вами стоятиму гордо одна,
я за кожним триматиму руку
і цю чашу отрути вип'ю додна,
і дітей своїх винесу муку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495406
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2014
у моїх повітряних замках живуть мурашки -
вони трудяться день-у-день
і знаєте, їм не важко;
у моїх найкращих мріях солодких
живуть метелики, оті, що під шлунком літають,
ну ви знаєте;
у моєму світі вмирають від одного погляду волі
тих, кому нестрашно,
ті, що не вміють літати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494301
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2014
не спалось мені, не билось, а тихо вмиралось в кутку..
і нове щастя творилось - замішано в ступі муку..
шукалось мені любилось на свято пеклось паски -
замішані на любові з родзинками диво-роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494299
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2014
Я коми пропускаю і думки,
а коли пишеться, то зразу по багато
й гнилі у голові моїй жуки,
повинні, як Гонгадзе умирати.
Я Кучма, я Литвин для них, Луценко,
я витерті даремно десять років..
нехай вже доживуть криваву сценку,
і здохнуть у залізних кримських доках!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493884
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2014
градуйте свої думки розхристані о півзорі,
заземлені дні й роки і подихи теплі й прозорі,
градуйте життя на "до", на "після", на "буде завтра",
шукайте у склянці дно - це буде лиш ваша втрата.
"я просто лишу це тут" і поряд засну "невтомна"..
шукайте, хлопці одну, вона ж бо, як склянка повна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493883
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2014
мені не вистачає, як кисню, мабуть,
когось поряд хто б весь час обіймав..
Друзі ж приходять й так само йдуть
я ж обіймальця ніколи не мав.
ну обійміть же мене ви ж бачите -
в мене синдром недо..
і обірвалось моє начате -
"всіх обійму" - моє кредо.
Якщо ви не хочете і це вам противно,
знайте,- не все так погано.
Я дожену і кожну людину
сам обійму руками!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492859
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2014
напиши йому смс,
хай притлумиться чиясь гордість,
хай почує про твій протест
не вконтакті і навіть не в ворді,
хай затре до дірок екран,
знов цілуючи твої кроки,
бо він тут, а ти там.. ТИ ТАМ!
..і одне лиш питання "поки?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491497
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2014
треба вміти робити кроки,
треба вміти ходити й літати.
нехай повз пролітають роки,
пролітають хороші дати,
нехай люди довкола старіють
і розходяться чиїсь колії -
наші дні все ж літати вміють
і вмирають смертельні фобії.
Хай було колись та й зосталося..
не повернеш? не вирвеш для себе?
Як же солодко нам кохалося,
що й літалося "вище неба".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491111
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2014
Натомлена, щаслива, дика..
Дніпровська тиха медитація..
з тобою я сліпа й безлика,
з тобою я, як ціла нація
Здуріла і як день розхристана.
Я межовим стовпом укопана.
Напризволяще твої пристані..
і викрили, сказавши "он вона".
Вкраду для себе твої кучері
нехай кричать, нехай хвилюються.
Perpetum mobile замучений,
моя з тобою революція..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489809
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2014
Наша з тобою стандартна чашка -
півлітри, не більше, єдина доза..
Сміх втамувати, звичайно, важко,
та не сміятися - смерті загроза.
Наша стандартна чашка щербата,
Стільки чаїв перекохала
Не зраджена тільки польська хербата -
Цієї дози завжди замало.
І чашка щербата і ми, наче зколені,
Улюблений посуд заклеїмо пластиком.
І будуть щасливі душі знедолені,
І підпис стертий хріновим ластиком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482856
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2014
я пішки дійду від вокзалу і аж до бойОвища.
а доки ітиму виплачу все, що боліло ось тут.
вони ж не хотіли ні вбити, ні в мерти, а покищо..
каміння і квіти, і досі не помщений друг.
я пішки пройду, лишаючи слід на згарищі,
у пам'ять збираючи те, що не зможу забуть.
вони ж не хотіли ні вбити, ні вмерти, а покищо,
мільйони жінок так само за мною ідуть!!
ми пройдемо разом болюче по тернах, бруківкою,
минемо побите і палене лоно Вкраїни,
ми в пам'ять про вас, про сотню померлих, піднімемо
ту, що стоїть на колінах!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2014
Я жартома "забъю касарик",
присівши навшпиньки - скурю..
і марення у хмарці гарі
мої - я їх давно люблю.
Заб'ю і поділюсь з сусідом,
дмухну разок, скажу: давай?
Із вуст в вуста і діло ділом -
ми курим паротяг-трамвай..
Затопчем шмат хлібця із маслом,
Поглянем в очі дне дному.
Сусід одягне шапку "раста".
Скажу "іще косяк?" йому.
Жартуючи отак, засну.
Прокинусь вранці - буде жарко.
З сусіда лівий бік зніму
і, мабуть, в душ сходити варто..
Проте, ще жартувати хочу:
із п'ятки косячок заб'ю,
скурю всі попередні ночі -
я марення свої люблю..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477908
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2014
Моя дружба з алкоголем, як і з куривом, та й з планом почалася, буквально недавно. Все воно до кожного обов'язково, краєм та торкається. Когось краєм, таки зачепило, комусь голову замотало, а когось і повністю накрило. Так, о! Мене - накрило.
Два ВаськИ сиділи поряд зі мною на брудній канапі, підігнувши ноги по-китайському манеру. Хоч бажання загадуй - поміж тезок. Із стелі капала вода до цинкової виварки - хтось підставив. Правильно, бо сусідів затопить. ВІкна по-зимовому забиті ватяними ковдрами ще з весни просили простору, волі просили. Хай ще постоять - ніколи. Васька, хлопець справа, низький та з рудою борідкою, приніс те, чого вже давно мені не вистачало, а хлопець зліва, все ж схожий на іншого, вже набивав косяк. Пішли по-колу, економлячи, у звичний спосіб - паротягом.
-О!!! Люди, реально якісний, - вдарило різко й непомітно. Тіло розімліло - я вперше за останній тиждень відчула, як стає легко, відходить хронічна втома, а на зміну їй розуміння того, що кожен мій палець смяшніиий, і тибі пофіг на ихххиихигг... стає. До всього..Ліво, паралельно.. І хлопці не забарилися...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466684
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2013
Вечно накуришся аж тошнит.
Те, кто за стенами травят тараканов,
просто умрут, как мухи в стакане воды.
Ты же останешся, ведь улов неплох, правда?
Вечно накуришся какой-то дряни дешовой,
нет, чтобы винстон или парламент купить,
нет, чтобы просто жить, без обмана,
без лжы - так ее любиш, так ненавидиш, когда
в сердце,.. надолго,.. на вечную память
и чтоб не смешно, и чтобы без плана.
чтобы просто рядом курить.
плече к плечу.
рана в ране.
слабеем.
Какие-то суки нас будут учить!
пофиг - курим, хоть и не винстон,
но разницу чувствую только я.
тошнит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466507
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.12.2013
Так важко все розуміти,
коли твій друг н-нетакий,
як чай зелений чи квіти,
як горщик дитячий нічний.
Він бачить та чує справно,
він може за себе стояти
(за інших стояв він рано
і часу не мав, щоб грати).
Тож дивно, коли твій друг
якийсь не такий зробився:
то з вітром біжить до лугу
то плаче вночі, то злиться.
А то, буває: боюся,
оте не зроблю - боюся,
надвір не піду - боюся,
і вмерти у ліжку боюся...
Міняються люди, епохи;
думки міняються й грані.
Бувають ті кому пох**,
бувають ті кому рано.
Мій друг, коротше, хворий,
якшо це так можна звати
бо був, колись сильний, гордий..
...нещасна його бідна мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2013
Меняется погода, идут куда-то дни, прохожие тоже спешат - неоглядываются; настоящее становится прошлым. Меняется отношение людей ко мне - пфф, да он странный какой-то, тупой чтоли. Да, а ведь вы правы - тупой , мало того, еще и сдвинутый, ПОТЕРЯНЫЙ, КОНЧЕНЫЙ, ДЕБИЛ, НЕДОМЕРОК, ПОДОНОК, ДЕРЬМО, НИЧТОЖЕСТВО..., пустое место.. - я. Всё скупое, болезненное, теряюсь в себе, в своих депресивных мыслях, а где же выход, где же он..?
Куда тебе идти, когда нет на чем стоять? ДЕРЬМО, ты слышиш? Куда? Депресивные мысли - хах..!! СОБЕРИСЬ! Или ты на самом деле ДЕРЬ-МО?
И вот ты сидиш
один
в сером углу,
в вонючей, грязной одежде,
с нечесанными волосами..
-Один?
-О нет, извини, с ноутом. Вы вдвоем. Можно спросить?
-Давай.
-Будут ли изменения?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460830
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.11.2013
Ти мені подобалась, така ніжна, хитроока, подекуди лукава, мінлива.. Боже, говорю, як про погоду.. Та й як і погода змінювала свій настрій з сонячного ранкового на похмурий осінній вечір, міняла усмішку на дріботню сліз та шукала м'яких ствердних поглядів дружніх очей, що сказали б бути яка є, не змінювати себе - нехай світ підлаштовується під вибрики погоди. Ти мені подобалась, коли ховала очі за хмарами диму, чи вірніш, хмари ховали тебе, бажаючи закрити від моїх жадібних поглядів.. Ти мені подобалася, адже була епохою, ерою, еталоном всієї досконалості земної; була генієм - втіленням розуму, вміщувала в собі всю ту енергію, якої так не вистачало мені; шукала і знаходила потрібні слова, котрі веселили і заводили годинник часу.. А час ішов, ішов, ішов повільно, в такт підспівуючи твою пісню. Годинник зупинився. А ти.. ні, не вмерла, просто витіснила з себе ту іншу, через яку була погодою: сонячною, похмурою і ранковою, завжди свіжою, чистою, глибокою.. Шкодую про той час, коли міг стиха підглядати за твоїм суворим обличчям, хвилястим темним волоссям, що спадаючи на плечі, повторювало їхню форму; як червонів, коли голосно сміялася з мене (вічно нещастило мені), коли твоє гаряче плече торкалося мого, випадково так, без жодних натяків. Картаю досі того "іншого себе", що не підійшов, не поговорив відверто. А тепер вже не зможу, та і навіщо - не тою ти стала.
Р.S. До моєї юної любові.
Невміло, проте відверто, щиро, закохано...
Тобі краще без мене - бо я ніщо. Тобі вільніше без мене - я ж бо залежний. Ти ідеш без мене - я ж бо повільний та відстаю. Приручила мимоволі - я й досі заручник. Я ще "той", ще "той, колишній" - ти, вже давно не "та, ким була колись". Моя радість і сонце моє вранішнє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458803
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 06.11.2013
Я серпень - начебто і літо, а вже холодно. Начебто розумний, а туплю на кожному кроці. От, вже маю за вікном жовтень, та що там вже, скоро і листопад - ондечки, за п’ять днів. Падає стандартне пекуче листя, аж очі виїдає. Б’є у шибу , мочить кислоту, вона ж розкладається і темніє, і вже не так в’їдається в чайно-чорний пейзаж – дощі. Хто ще так хворіє хандрою, як я? Цо то є «хандра»? Нєвєми. Коли сидиш на зеленій ванільній канапі під звуки бубніння з-зовні, знаючи, що є обов’язок вчити, інакше виженуть з універу, коли знаш то все але гітара стоїть ближче, коли акорд повз акорд не йде, а розбігається врізнобіч, все одно гітара ближче, хоч і така невміла, вона невміла. Коли в голову лізуть дурні ідеї, як-то: може зшити парашут – реально, нє; розігнати мошву з-над яблук (та нє, нехай гниють); попрати брудні шкарпетки… І от так сидиш і думаєш, чи те життя ще моє? Абзац..
Мам на підвіконню цуценя (уявне, звісно), мам у телефоні блоху (та хто її немає), мам андроїда - заразна штука цей ерзац. Бутафорне завжди яскравіше, завжди ближче… Відповідно законів психіки, тутешніх законів та закону того ж таки тяжіння, скляне серце падає донизу і з гуркотом розбивається, бо кожен є жертвою соціалізації. Я прийшов у цей світ. Чого, питається? Щоб масажними рухами розправляти нудні целюлітні складки на жирному задові прогресу? Пішли звідси..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456466
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.10.2013
Із щирістю скажу, що у вк заходив востаннє. Правда, та щирість не що інше, як звичайна фікція і звісно ж через кілька годин, а, чи, навіть і хвилин, я буду в онлайні.
Знову там. Це вже не вперше я покидаю цей псевдо простір життя. Минулого разу не втримавши і кількох днів просидів майже добу – надолужуючи «втрачене». Сьогодні почну щоденник, хоч цим зможу відволікти себе від того тягучого, неіснуючого, нематеріального математичного коду.
Що я маю наразі: скручене на стільці тіло із змерзлими ногами, з мішками попід очима і червоними білками довкола карої райдужки; змучену нервову систему особи, що шугається кожного поруху за спиною і щоб не боятися вдягає навушники і врубає на повну 30 Seconds to Mars.
Не знаю чому, але часом хочеться увійти в той світ і залишитись там назавжди. Ось ти виграв війну і тебе всі люблять та поважають, а он ти вже піднявся за рейтингом популярності на одну з висот, чи маєш рекордно багато друзів. Та правда в тому, що війна віртуальна і ніяких перемог, і ніяких досягнень – ти насправді ніхто, рейтинг виявляється звичайною цифрою, друзі - їх багато, дуже багато, але з тобою спілкується лише малесенька доля від великого, а, десь, половина звідти навіть не бачили тебе вживу. Ці факти часом наводять на роздуми про суїцид, бо, по суті я нікому непотрібне «ніщо», яке існує десь там в покинутих анналах історії, в забутих рядках подій і подвигів.
Що ми маємо наразі: майже п’ятдесят відсотків жителів України віком від п’ятнадцяти років і старше, користуються доступом до мережі інтернет, половина з них, як і я не може позбутися постійного бажання щось пролистати, пробігти очима по безмозких картинках, покрутити коліщатко миші і написати нікому непотрібний коментар типу: клас, ппц, WTF!!! Власне, ми маємо єдину безмежну яму, в яку повільно, але не змінюючи темп, сповзає наша культура. Так, саме за рахунок інтернету наші літературні, музичні, художні та наукові надбання не забуваються та поширюються, але поміж цим - ігри, всякого роду забави з надміром непотрібної інформації і вигаданих новин, беззмістовні чати просто задля годиться, пости, статуси, повідомлення, які ніхто не читає і вони не несуть ніякої цінності - бруд і сміття…
І я тут.
Я тут!!!
Так, ось тут,
поміж отого всього безкінечного потоку інформації,
я маленька мурашечка,
маленький камінчик,
що скотився із свого Евересту суспільної пам’яті
і
давно закладеної народом мудрості
в багнюку прогресу,
я цеглинка під оцим величезним фундаментом
і
вибратися
з нього
зможу
лише коли зруйнують
оту
страшну
будівлю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456281
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2013
Малюймо у очах своїх людину
не п'яну, не прокурену - живу.
Зламаймо світ, бо він, з гидкої глини
без слави козаків погруз в багно.
пр.1
Я тебе запевняю, юначе,
на чиїмсь поводу не іди.
Маєш розум і батьківську вдачу
в чеснім бою у полі впади.
Батьківська віра спалена прогресом,
а ти не смій бездумно забувать,
життя прожити і не згірш Полеси,
щоб, як колись діди, козакувать.
пр.2
я тебе запевняю іще раз:
на чиїмсь поводу не іди.
Маєш розум і батьківський образ
в чеснім бою у полі впади.
Геть злітають безцінні ті дні,
де ти долю міг сам вибирать,
і на жаль для чужої борні,
для чужої повинен вмирать..
Кожен власні дороги шукає,
і товаришів теж вибира,
твій же день десь у вирій злітає,
але ж є на плечах голова!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456280
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2013
Не буду більше десь "отам" літати,
як запалила, то, нехай горить.
Свою гітару лівому продати,
і римувать банальне слово "мить".
Напитись пива, чи доволі спирту,
закрити серце і без входів бути
і виходів немає - просто вмерти,
але ж здіймаються закриті груди.
Чому отак поламано, безлико,
чому по-совісті і без прикрас
своїм лиш серцем дивляться каліки,
а що їм ми, навіщо їм до нас?
Прийду, твої всотаю очі,
засумленими паростками день
збіжить у вирій, прямо проти ночі,
а я одна. Малесенька мішень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454164
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2013
У Ромодані поміж коліями
ростуть маки
такі малесенькі,
дрібнюсінькі,
як метелики, що ось-ось злетять.
Ось злетіли...
Махнули по колії червоною загравою,
змішалися із загравою синьою
синьооких волошок -
їх багато, доволі,
уявляєте?
Як захід сонця в морі -
поміж синім червоного відблиски
і в червоному плями синьості.
Потяг проїхав.
Метелики ж не покинули своїх місць червоної ейфорії,
а макові стебельця червоніють,
червоніють і синіми плямами
хлюпочуть блавати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2013
Patrzę na niebo i widzę tam kraty
sowimi skrzydłami sklejone z waty...
Twój głos słodkim mi był zawsze -
tylko koła są ciągliwe z gorzkiej wody..
. A może nie należy? A może zapomnieć?...
Piosenkami żrącymi pełzną trucizny,
obrzydliwymi żmijami bawią się dzieci,
moje zmarzłe ręce nie ma gdzie ogrzać...
...Machnęła skrzydłem i do przepaści upadła -
o struny twoje swoje ręce złamała.
...Obudziła się z horroru - ciebie tu nie ma
a sen ten przyśnił się, zapewne, nie darmo.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2013
така любов була. - десь у дрібненьких двориках сумління
шептались простенькі, посивілі бабусі... (С)
насміюсь досхочу, бо у розпачі плачу й невміло
розтираю повіками власну туш.
на прокльони її у відповідь тиша летіла
і в обличчя потоком - банальний душ.
у згорілих минулого літа травинах
ні життя, а ні поруху - чорне усе.
Боже, чи простиш нам гірку провину,
чи хай доля в безкрайність ті вчинки несе?
Майте совість -кричали сусіди з балконів,
а внизу розривалися крики. чиї?
діти не розуміли упертих загонів,
така любов була - шептались бабусі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426722
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2013
Розсмішила, постояла, поплакала,
по розбитому серцю вдарила -
наша осінь така розпатлана
а іще, а іще - в останнє.
так, в останнє і ти замріяно
не дивитимешся на зорі
і холодного дикого вітру
не відпустиш на вільні простори.
ніжна кава з своєю задимленістю,
протиріччями теплості й смаку
мертвий хтось із потоками вихрості
дикий спалах твого переляку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426516
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2013
не кохала, не гріло й не вірила,
не шукала розв'язок для радості,
не продасть ангел віри нам,
і купаємось в полігамності.
не вмістити у п'ять рядків,
не розбагрити полум'ям колір
нам тернових не треба вінків
і пролитої кимось крові.
Колотило ганьбою очі ці
не прощенні й тобою не прощені
усе гостре, як в сірій готиці
і як в спирту гіркому розчині.
І ніщо в ніде заводить нас.
Легко ранимось і вмираємо.
поміж ран втрачаєм час
і любов свою убиваємо.
порозмазувана помада,
порозмазувана у душах,
чом Його безкінечна влада
кожні кроки мої душить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425480
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2013
Під впливом оцінок, корисливих балів
пройшла рейнкарнація з довгого сну.
ось не дотримався всіх отих правил,
а он ти умер, бо так треба Йому.
Стипендії, плюси, могили пляшок,
перебрані струни, і запахи диму
коли молодий більше слухаєш рок,
коли молодий не загубиш хвилину.
Дахами розкиданий хмаристий дим.
У трансі від крику, під вікнами час,
у посмішці пара блискучих зубів
і нас тут нема, як і там нема нас.
Одинадцять літ всі учили дурню,
вбивали у голову купу лахміття,
кохані вмирали, хтось йшов на війну,
дурний посміхавсь від того лихоліття.
У складностях грубих, в компанії див,
у кожному погляді щирих очей,
у знайдених значущих фразах - розрив...
Тут кожен вмира, бо він Доріан Грей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425456
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2013
На пройденому етапі щастя ми завжди шукаємо винних у тому, що кожного разу розлучаємось, розбиваючи одне одному серця, а подекуди і обличчя – хто на що спроможний, кому, на що вистачає виваженості і культури, етики, коменсалізму. Написані розумні слова здаються загидженими тамбурами вагонів, бо все там просто накручене і надумане запаленим мозком автора. Мінімуми наших можливостей і їхні максимальні поділки у бажаному еквіваленті – Бог дав стільки, скільки кожному було потрібно і було б корисно. Хочеш більше? На! Тримай, тільки ж не втрать, не зіпсуй, щоб потім викинути. Ось тобі життя – довге, щасливе, ось тобі радість, ось тобі сонце, ось тобі я – користуйся. Маєш нагоду і вмерти. Хочеш цього? Теж тримай. Воно їсти не просить. Умер та і лежиш собі в могилі – нікому не потрібний на тому світі і тільки сіль проступає на віко – хто там зовні?
Вікна корисні, коли вони відчинені та несуть прохолоду у паркий вагон, затягують тамбур своїм вітерцем перекручуючись із духотою потоками потоків потокості. Гух і вже не тут ти і вже ти під металевими колесами скрипості та постукування, у сонних переливах болю та плачу потягів. Куняємо, не помічаємо тої тяжкості повік і засинаємо. От і все: винних знайдено, винних покарано, винних страчено. Сниться тобі перемигування і підморгування посадок за щирими вікнами електрички; клавіша чотири із знаком крапки з комою та маленьким долариком ось вона знов; сниться море пройдених травинок та тепер по ньому їдуть потягові колеса та накладаються рельси. Зупинка «Станція Абазівка». Вдарило зовсім нерозбірливим голосом з динамо, але ти вже маєш досвід електричкоїздіння і розтлумачуєш з легкістю для себе кожне замучене диктором слівце. Отакий будильник не збудив би когось іншого, та в даному випадку – то вже безумовний рефлекс.
Про що думалось спочатку? От і маємо те, що кожен винен по своєму і в своєму і для кожного іншого те все має різне значення, лише на нотку, проте, інше. Виберемо винних для себе і вб’ємо. Все, далі нічого не буде: ні дописано пізніш, ні за рік, ні за два – сонних вбито, нащо морочитись?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424771
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.05.2013
Чого ото дивитись у вікно?
Навіщо чашка із зеленим чаєм?
Що берегли - втрачаєм все одно,
й щоб берегти нічого вже не маєм..
Загубленому схочеться убить,
комусь гординя виколола очі,
проте, на мірці часу, то лиш мить...
...і часто нам не вистачає ночі!
Живемо всі, як під один мотив
і час від часу десь він та фальшивить.
Я вам скажу, що маю сто причин,
щоб власну душу піснею не вилить.
Нащо та чашка із зеленим чаєм,
нащо нам жить, навіщо умирать,
чого загублених себе ми не шукаєм
і порвана струна згорає вмить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421024
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2013
Як ланню дикою на волі,
розквіт той день, коли вогонь помер.
Я раджу не ловити долю,
і в коси не плести квіток ромен.
Зотліло швидко і зовсім без сліз,
кололи очі присвіти машинні,
і видноокий, тла чумацький віз,
роменів біль ховав в потоки винні.
Сама і прирекла, сама і вбила,
пройшовши чобітьми по головах,
вже переїла стільки того мила ,
що лиш кісток відлунювався крах.
Ви не вплітайте у волосся квіти
і не шукайте щастя лиш на ніч.
Щоб серце у вогні не перегріти
і не згоріть, як непотрібна річ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414346
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2013
Ну не можу, не можу і все!
Не казатиму довгих промов:
я убити не зможу тебе,
і любити не зможу я знов.
Пролітають десь тінями дні,
осінь шепче холодну погоду,
крапле дощ прямо в очі мені.
Як же йти через річку без броду?
Як же далі нам бути з тобою?
Що ж нам доля обом подала?
Кожен мусить іти самотою,
бо разом ми, як день і, як тьма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411116
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2013
Туманами гордими ніжно покрита земля,
вологим гіллям променяться до сонця дерева,
на чистім подвір'ї заплакана з горя Вона
і світло у серці закрите, як хмарами небо...
Любила. Шукала. Чого тут сама
стоїть серед двору без жодного руху?
"Вона ж ненормальна" - хтось скаже, "вона
одержима словами ворожого духу."
Так кожен сказав би, якби він не знав,
так кожен обмовив би жінку...
Якби ж він почув, як коханий волав,
від птаха, клював, що печінку!
Загнали у потяг, в Сибір - так далеко,
де холоду й вітру полони стинають...
Втекти? Пережити? Ні. Буде нелегко
і очі кохані повз швидкість вагонів минають...
Не згодний з режимом, незгодний і гордий,
повалений тим же за власну мораль,
як звір, що загнали його, хоч й проворний,
переляком битий і в серці печаль...
Із рідного дому забрали частину душі,
та, що там забрали - з корінням з землі відірвали!
І згадував в натовпі, як з Нею ступав по росі...
...а дикі колеса вороже десь там стукотали...
Так довго плакала на самоті з собою,
так довго в даль вдивлялася Вона,
роки пройшли пов'язані журбою,
та все ж чекала і надіялась... вдова!!!
Ніхто і не сказав, ніхто не повідомив,
що вмер - промерз і за добу згорів
і крізь свої присмертні вже судоми,
шукав Її птахами чорних вій...
..туманами гордими ніжно покрита земля,
заплакані очі старечим поглядом зяють,
і сивим волоссям повита її голова...
"Вона ненормальна?" - здивовані люди питають...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2013
Моєму дитинству й пройдешнім вікам
не снилося, навіть, "сьогодні".
Ми думали буде усе, як "отам"
і іграшки в кожного модні.
Побитими вікнами сяє сільмаг,
розтрощені горе-Бами
і кожен політик для іншого "враг",
я плачу (та це лиш між нами).
Куди ти пішов? Ану повернись!
Поділось десь наше мудрило.
І сльози й молитви у слід полились,
йому ж хоч погавкай у рило.
Не хочуть - не будуть з народом ніяк.
Їм дайте рулем лиш крутити,
і кожен із нас, і кожен простак
дозволить на голову сісти.
Нічого на це не скажу, навіть, я -
макітри у кожного власні.
Лише констатуюча думка моя,
а вам треба інші "горласті".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410749
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2013
Я можу все своє комусь віддати
і навіть не подумаю нащо,
у власних мріях цілий день літати,
і зрадника свого завжди прощу.
Людина дуже часто забуває,
що часом переходить оті грані,
коли уже можливості немає
у морзі часу провести впізнання.
У змерзлому, нещасному прогресі,
що поховають скоро і його,
зібралось море колючок і стресів,
і гіркості, і щастячка мого.
Моє хороше скоро поховають,
моє відсутнє світло у душі,
тому, нічого більше я не маю -
свої останні віддаю гроші.
Лише рушник залишиться по всьому,
хоча і той зотліє через вік...
Хай прийде щастя помирать додому -
я змию сльози із його повік!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2013
От побачиш ти, народе,
як проснешся в горі,
що глаголив Кобзар правду
й вітер в чистім полі,
навіть тай з тяжкої туги,
прилетить в долину,
і як Вкраїну недруги,
затопче калину.
Досить красти і співати
"Ще не вмерла..." вголос,
з батьківщини утікати
й стиглий товкти колос.
Прокидайся й подивися
на Вкраїну-матір,
тихо й гірко помолися -
знай, як з нею гратись!
Хтось із поля не вилазить:
дім, робота - щастя.
Ніяк дихать, нема кисню,
де б же його вкрасти?
Дереш носа вище неба,
робиш себе мудрим.
Твоїм дітям це лиш треба:
наука ж марудна.
І тому вже два віки
Шевченко говорить:
"Не кидай Дніпра-ріки -
в ньому небо зорить,
не шукай легкі шляхи,
не шукай багатства,
не іди через гріхи
до кращого царства."
Таке колись "Посланіє"
"пробудитель духу"
писав тобі і рани ті,
що не дають руху,
вперед руху у всесвіти,-
запечені й досі,
бо не хочуть батьків діти
переймать їх досвід.
дехто колись ковдру тіг
все поза кордони,
та зламався й вже не міг
бачить рідні гони.
Не зміг бачить степи вольні,
не зміг бачить небо,
де вітри гудуть проворні
йому ж це так треба...
Якось отак. Проте, він мені не подобається, не в плані думки, а в плані написання - щось тут не дороблено...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2013
Молочний шлях розлігся на порозі,
Великий віз колесами скрипить,
ідуть сузір\'я по грязькій дорозі
і не спішать, куди-бо їм спішить?
Побіля зір криниця дерев\'яна,
а поряд став-розправивсь журавель.
Він гляне вверх, а я ж зірками п\'яна -
і голову похилить в круговерть.
Вода вогнями заглядає в очі
і в коси вплівся жар - комети слід,
мене заворожили чари ночі,
безмежністю своєю - небозвід.
Моментами, такими, як сьогодні,
душа моя щасливістю зорить -
я у гарячі дні і в дні холодні
ловитиму щасливу, вічну мить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408897
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2013
Счастливое детство у каждого было своё.
Играть мы любили, игрушки же делали сами.
Вы помните пробки - простое ёё
и нить - телефон со спичечными коробками.
Счастливое детство прошло так незаметно -
уже не увидишь играющих нас во дворе.
Попытки вернуться всегда будут тщетны,
ведь взрослых туда не пускают детей.
Пойдешь на качели, чтоб ветер как стоит позлить,
махнешь раз, второй раз ногами.
Какая-то бабушка станет и будет учить:
\"Не стыдно? Ты ж взрослый!\" Ну хоть катайся ночами!
Я в детство хочу, пусть даже тяжелое,
назад в беззаботность, веселье - домой.
Оно ведь моё, такое счастливое, тёплое.
Его не забуду, хоть буду серьёзным порой.
Російську я знаю погано, за що вибачте - тут повинні бути помилки.
Проте, надіюсь думку виразила доступно.
Як іноді хочеться назад у дитинство, де не було комп\'ютерів, не було соціальних мереж, а була дворова дружба, жмурки - літом, зимою - снігові бої, а восени і навесні походи в ліс, парк, до річки. І так весь день, що навіть і в дім мамам було важко нас загнати...Як хочеться..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408888
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.03.2013
Відчиняючи зорі очима,
шукаю в книгах забуття,
минають дні, ідуть години -
назад нема вже вороття!
Повіється десь сон крилатий,
і сонце в очі вдарить враз...
Життя у карти програвати -
і не згадають зовсім нас...
Комусь потрібно більше світла,
комусь і в холодочку - "клас",
а я побуду там де вітер,
сама - не хочу бачить вас.
Тут епітафія можлива
й ударить громом спотайна:
" вона була колись щаслива,
такою й душу віддала."!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408633
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2013
Знов скрізь все жовте, золоте,
знов щастя, знов забуте.
Знов бачу, як сплива життя,
мов, вітром листя здуте.
Чомусь і небо плаче
і губить краплі сліз,
та то, мабуть, на краще,
хоч й гне гілки в беріз.
Летить із листом вітер,
летить і завиває,
видніють голі віти -
нічого вже немає...
Так і людина помирає,
і вже лиш слід надії.
Я не знайду - його немає,
й летять, як листя мрії....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408631
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2013
Мені недавно хтось сказав:
ти, ну, якась, аж ненормальна.
Чи то той хтось про все не знав,
чи то він, мабуть, спеціально.
Я ненормальна, так і є
я cтрибаю, біжу і скачу,
я схиблена, та це моє -
себе такою я не втрачу.
у мене вітер в голові,
я несерйозна - якщо хочте,
в записнику, як на війні,
вмирають рими-поторочі.
Я сміх заводжу без причин,
життя було, щоб веселіше,
щоб день щасливий - не один
і жити так стає простіше.
Отож закутаюсь в "своє"
і поміж люди так виходжу.
Хай ненормальна - трохи є,
а я по-іншому й не хочу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408491
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2013
Ми спимо у реальному домі,
не фантазіями перешитому,
та чи граємо власні ми ролі
і герой чи наш далі житиме?
Ми спимо і в тумані все бачимо
не тутешнім, не свіжим, не матовим,
а в реалі життя вже розтрачено -
і латками сорочка полатана.
Скажеш - сон, захочеш прокинутись,
оживаючим поглядом глянути,
від туману холодного - вмитися,
від фантазії - руки розправити.
Все пом'ялось, сповзло, перекручене:
ковдра, подушка, простирадло.
В снах людина така замучена
і в житті - хоч лягай на ковадло.
Помішались і сни, і реальності,
помішались давно й не помічено
і оця безкінечна фатальність
знає - мало сторінок відмічено...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408357
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2013
Поет и богиня.
умрёт или нет?
она не любила,
а он не согрет.
В тиши отдалённой,
в забвении лет.
Поет не розлюбит
стихами согрет.
Она уже потеряла,
то, что нигде не найдет.
Может стихов было мало,
может шалаш маловат?
Так вот богиня
дальше роспутно живет
если б поета любила,
было-бы наоборот.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406841
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.03.2013
Нам іноді не вистачає тиші,
так от, щоб сісти і лиш наодинці.
Бува і так, та хочеш, щоб хоч миші
пробіглися, а чи упали спиці…
Нам тиші?.. тиші…
Нам іноді не вистачає доброти,
Щоб ближнього свого та обійняти.
І горді іноді ідемо до мети
і не встигаєм власний дух підняти...
Ми егоїсти!.. …ти...
Нам іноді не вистачає розуму,
Щоб просто стати чимось кращим.
І у обличчі, часом різному
прокльовується щось пропаще.
Ми праведні?.. ми… ні.
Нам завжди вистачатиме всього
У плані того, що уже дано.
Ти не захочеш – і не матимеш нічого.
Захочеш – матимеш, та все одно:
Не вистача мені… …не… мені…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406736
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2013
Життя і смерть разом до нас приходять...
...багато слів, написано давно.
чому собаки без хазяїв бродять?
Те, що любили сильно, де воно?
Якась дурня із голови не піде...
Це мій маразм і ти його не руш!!!-
У власнім тілі і подітись ніде.
Я цим порушую баланси душ?
Помру - ви все побачите.Не треба.
Не треба слухать цю мою дурню.
Мені лиш вдень не затуляйте неба,
бо без свободи у вогні згорю.
Не мучте серце вільної людини,
не затопчіть і молоду траву,
погляньте в очі оції дитини,
скажіть, я житиму, чи я умру?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405493
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2013
Так от зустрілись з тобою,
а чи любив, розкажи?
тінь у очах із журбою...
Боже, мені поможи!
Бачив тебе я щасливу,
квіти, носив на руках,
ну, а мене чи любила?
маю якийсь за це страх...
Поглядами зустрілись
двоє далеких людей..
"Нащо з тобою ми стрілись?",
"Бачить не хочу очей!"
Іноді так і буває -
двоє і слово "люблю".
Часто це час убиває
й тьмянить старечу зорю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404964
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2013
Ввійшла у весну квола й хвороблива,
поставила навколішки ту мить,
де я з зимою лиш була щаслива -
і знову серце радісно горить.
Дасть Бог і на весні поставлю крапку,
заворожу себе у літній день,
а восени надіну теплу шапку,
а там уже й на світері олень.
І знову сніг, мороз і чай гарячий,
ведмедики у ліжку - так тепліш.
Я змін вже жду і нетерпляче:
"Весна і літо, де ви? Ну скоріш!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404955
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2013
Маю мрію - вона кольорова
і скажена, така ж як і я.
Моє серце від щастя здорове
і сміюся я кожного дня.
Мрія зовсім маленька, пробачте,
я про неї усім не скажу,
коли грози у небі заплачуть,
лише пальцем туди покажу.
Просто небо, оте постгрозове,
із травою зливається й сміх
моїх мріяннь, таких кольорових,
дзвінко падає прямо до ніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404644
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2013
Дивлюся на небо і бачу там грати
совиними крилами склеєні з вати...
Твій голос солодким мені був завжди -
лиш кола тягучі з гіркої води...
А може не треба? А може забути?...
Піснями їдкими плетуться отрути,
бридкими гадюками бавляться діти,
мої змерзлі руки нема де зігріти...
...Змахнула крилом і в провалля упала -
об струни твої свої руки зламала.
...Прокинулась з жаху - тебе тут нема,
а сон цей приснився, мабуть, не дарма..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2013
Нас на світанку кличе море,
а хвиля котить і шумить,
і запах берега розлогий
уклався в пам'ять у ту мить.
Проллється світла сніп прозорий,
побачить моря водограй
і хвилі водні лазурові
руками тягнуться у край.
Вони, не бачачи нічого,
такі сліпі, так голосні,
сипнуть сльозинням кольорово,
немов ті хмари навісні.
Сипнуть, прозріють і тікають,
з переляку, наче дурні,
бо берег й галька їх лякають
і чути хвиль виття журні.
Опам'ятаються дурненькі,
згадають хто вони такі
і напади свої частенькі
продовжать в такт чиїйсь біді.
І знов світанком кличе море,
знов хвиля котить і шумить
і запах берега розлогий
нам вклався в пам'ять у ту мить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400573
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2013
Бачу небо золоте -
в осені б украла.
Вечір барвами мете,
мені цього мало.
Листя з клена обліта,
журиться вербичка,
а мої, мої літа,
як трава-травичка.
Летять в небі журавлі
в них би крила вкрала,
здійнялася б із землі,
долю розшукала.
В житі ген волошки
журяться очима,
я б зірвала трошки
з собою носила.
В небі жайворова
пісенька лунала,
та в мої, мої літа
мені цього мало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2013
Шукаючи слави ішов хтось вперед,
шукаючи їжі, як оси на мед;
побачили в небі блискучу ману,
летять до зірок: хто найперший? Ану!
Пройде півстоліття, майнуть і віки,
у небі озон залатає дірки.
І знов оці люди нове щось шукають,
і знов об граніт свої руки ламають.
Лякливі, страшні, нерозвідані сни
нащадкам своїм залишили вони.
І я залишу, бо я також людина...
...чиясь за стіною кричала дитина.
І жовтим так рясно усипало осінь,
і сонце у хмарах розкинуло коси...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400261
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2013
На щастя, на долю, на вічну блакить
рушник вишивала онуці.
і нитка червоним в полотнах горить,
і золотом - голка в бабусі.
Там голуб змахнув своїм вільним крилом,
там разом волошки й троянди,
і край рушника сивочолим добром
всміхатиме дівчину завжди.
Нехай не тьмяніють на ньому нитки,
і очі над ним не ридають,
і руки, що взяли його залюбки,
ніколи недолі не мають!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358955
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2012
Сині квіти синьої печалі
не хилились горді низини
і в своїй тій гордості кричали,
що дощем хотіли стать вони.
Поміж житом пролилися грози
у минулі, давні ще віки,
а із них повиростали сльози
синіх квітів синьої ріки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329064
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2012
У місті якось не пишеться -
цей шум, ці дороги і пил...
Лиш думка із розуму вирветься -
відразу закрутить у вир.
У парку так гарно і зелено,
дерева, ще голі, шумлять,
ми ж в вечір додому повернемо,
я сяду слова записать:
Як бачила батька із сином,
з малесеньким хлопчиком там;
як вітер здіймав парусину
на білих корабликах хмар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328278
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2012