| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Хтось шукає правди від життя,
Хтось її на аркушах малює,
Хтось кричить до світу в небуття,
Та чи світ його почує?
Я бродила довго по роках,
І блудилась в дикому споко'ї,
Чи надовго засиджуся в диваках?
Чи піддамся смертному напою?
Я ж не зможу просто відійти,
Залишити все на вибір долі,
Небо світле – це лише на мить,
Небо хмуре – натира мозолі.
Хтось всю вірність вибив на гріхи,
Хтось від ліків губить свою душу,
Хтось мовчить для того, що піти
Кудись дальше, де я бути мушу.́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329761
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2012
Змінився день у ніч,
І зміниться весна у літо.
Час – швидкоплинна річ,
Проходить непомітно.
А ти стоїш і дивишся у очі,
Але не бачиш в них душі,
Тому що я цього не хочу,
Й не зможу перейти межі.
Любов приходить раз в житті,
А ти прийшов удруге,
Хоча важливо це мені,
Але прийму тебе, як друга.
Усе минуло й це мине,
Воно вже не лякає.
Впустила доля знов мене
Й куди сама не знає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329544
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2012
Як довго можна критись від життя? Ми вибираємо собі шлях. Нам важко змиритись, якщо на ньому щось не так. Нам важко повірити, що майбутнє може бути не таким, якби хотілось. Ми боїмось побачити правду в очах інших людей. Колись істина доведе нас до білої гарячки. Тому її й не можна знати, тому ми й купаємося в брехні. Легше повірити в те, що трава зелена, ніж в те, що повітря прозоре. Ми швидко сприймаємо те, що видно на зір; те, що ясно і просто. А те, що потребує пояснення, відсуваємо вбік. Але це не означає, що воно непотрібне. Ми можемо самі не помітити, як втрачаємо щось життєво необхідне. Адже без зеленої трави можна прожити цілу зиму, якщо й не все життя, а без повітря - всього декілька хвилин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328636
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.04.2012
Ти не повіриш, але я більше не та,
Сліпою правдою впиваєшся в мої уста.
Ти не повіриш, але світ зійшов із рейс,
Краплина світла увінчала його день.
Нехай горять роки в безумстві слів,
І в мріях губляться уривки снів.
Зійшло із колії моє життя
Ти не повіриш, але я уже не та.
І те що вчора було неминучим,
Сьогодні – тільки попіл мучень.
Пророки склали мою долю в пазл,
Розбили віру у святий алмаз.
І трохи пафосу у твоїх жилах
Вкраде жагуча пристрасть дива.
Хай не повіриш, але ти більше не той,
В житті без правил не рятує зойк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2012