| Сторінки (1/50): | « | 1 | » |
Фрагментами минулої весни
Прийди до мене в бірюзові сни,
Та розбуди видіння-амулети,
У вічній зелені пухнастої сосни,
Залишся листям, зібраним в букети,
Мінорним звуком сивої струни
Відкрий вуста тієї таїни,
Що ми згубили в попелі війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619698
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.11.2015
Коли вдома запахне осінню,
Жовтим листям, димом й каштанами,
Як зав’яже в душі пам’ять косами,
Стежечками, лісами й баштанами,
Як намисто бурштинове, спогади –
Їх у вовнянім пледі закутаю
Між шотландські квадратики вόгняні,
Сизі вузлики в серці розплутаю,
Вмить знайду всі мелодії поспіхом
Й фотографії ніжно-лукаві.
Пахне осінь коханням і соняхом
З терпким присмаком віскі і кави.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609657
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.09.2015
А там, за тоненьким екраном,
Мільйони й мільйони галактик,
Там Всесвіт загоює рани,
А ми – лиш малесенький клаптик
На чорній космічній сорочці
Десь поміж комет і сузір’їв,
Ми – вишиті сонцем листочки,
Орнаменти, квіти і звірі.
Зірвуться водночас ракети,
Як атоми в склянці з водою,
Й блукатимуть, наче аскети,
У часі під звуки гобою.
Розплющаться очі. Зіниці
Раптово розширять кордони…
А там десь космічні синиці
Цвірінькають свої закони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591229
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.07.2015
Розцвів бузок. І світлом швидкоплинним
Весна витає в надпримарнім світі,
Тремтить повітря в соннім верховітті,
Народжуючи зорі щохвилини.
Годинник сонця ритмом незбагненним
Вистукує на паперті кантати,
У партитурі лиш звучить: "Кохати!",
Співа природа голосом священним.
Та сипле травень дощик-візерунок,
Скрипить громами десь у піднебессі
Стоїть на часовому перехресті,
І п'є солодкий вересовий трунок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582317
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.05.2015
Зозулі попід хмари віднесли
Стражденну душу, втомлену роками,
Твої літа у вічність проросли,
Сріблисті сльози дріботять щоками…
Була ти сонцем у моїм житті,
Й не хоче серце думку ту впускати,
Що ти тепер – лиш янгол уві сні,
В чоло не будеш більше цілувати…
Пробач, бабусю, за слова гіркі,
За всі секунди, що була далеко,
Ти пригортала у часи крихкі,
Та в даль пішла, як восени лелеки…
Носитиму у пам’яті завжди
Священні дні, проведені з тобою,
Я знаю, ти почуєш молитви,
У світлім храмі миру і спокою…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582311
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.05.2015
Серед ліній в пожовклих альбомах,
Серед буквиць в забутих книжках
Не шукай так минуле невтомно,
Не вертай, що втопилось в роках.
Відпусти срібні сльози в безодню,
Не живи недопалками днів,
Що зійшли, наче ріки безводні,
А шукай все нові тонни слів.
Хай загублений час зігріває,
Як кориці терпкий аромат,
Ти ж невпинно іди далі й далі
У незвіданих помислів град.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580517
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.05.2015
Вас, тихі думи та слова нетлінні,
Триматиму на списанім папері,
Щоб не втекли, як грози ті осінні,
Ви ж часточки римованих імперій,
Які незмінно гріють у морози,
Й душі шепочуть в темряві «Злітай!»
Відроджують в мені вогненні грози
І з сивої дрімоти в світлий рай
Несуть пісні неспівані, нечутні,
Вмикають зорі в глибині небес,
Освітлюючи всі стежки попутні
У дивний світ мелодії чудес.
В тягучім вирі монотонних буднів
Для вас знайду секунду каяття,
Поезія, як проліски у грудні,
Зігріє серце, втомлене життям….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571914
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.04.2015
А я без долі, я без волі,
Стара химера мертвих снів.
В циклічно болісному колі
Згубила крихти теплих днів.
А я без світу, я без світла,
Тепло душі згасила вмить
Останнім трепетним привітом,
Останнім сонцем, що горить.
Та не забута, не закута
В кремезних бурях довгих літ,
Неначе полум'яна рута
Навіки свій залишу слід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571906
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.04.2015
Сьогодні сміємося горю в очі,
Замість сонетів – канонадний туш,
Себе й реальність губимо охоче
В крихких обіймах напівмертвих душ.
Простивши зраду – біжимо від світу
В шалений космос наркотичних снів,
Нелюдяну гуманність ніде діти –
Ми, бачте, – діти необачних слів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557253
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.02.2015
У вічності немає сірих пактів,
Підписаних чорнилом наче кров’ю,
Нема у неї й видимих контактів,
Бо всі замінені на мить любов’ю.
У вічності немає клятв жагучих,
Отих палких, з долонею на серці,
Нема у неї й повістей співучих,
Бо є лиш тиша, гостра наче скерцо.
У вічності немає обіцянок,
Таких солодких, наче чорні вишні –
Вона ж бо знає, що наступний ранок
Ніхто не передбачить й не опише.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549906
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.01.2015
Десь у сірому небі над Лондоном
Літаки розбивають турбінами
Вальси сліз таємничі для кожного,
Хто закрився від серця стінами
Трішки мокрими, прохолодними,
І постійно від болю сирими.
Їм набридло бути голодними,
Плачучи в сигаретному димі.
Від кохання втікають розлуками,
Аеропортами і квитками,
І прощаються мовчки муками,
Щоб цю мить не забути роками.
Раптом тихо шепне: «Рейс скасовано»,
В серці знов зацвітуть ніжні груші,
Так завжди десь у небі над Лондоном
Дощ відроджує втомлені душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518325
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2014
У старезних пухнастих дубах
Плаче тихо малесенька Вічність,
Бо згубила в жовтавих пісках
Дні кохання джерельно-космічні…
І сумує, бо втратила лік
Тим секундам, що слізьми покриті,
Що зливають в єдиний потік
Дні минулі і ще не відкриті.
З ароматом шовковиць пройшли
Ніжні миті, у даль відлетіли…
Не спиняйся лиш, Вічносте, йди,
Не журись, я прошу, моя мила,
Там, де зір нескінченні рої,
Пошукай в помаранчевих блисках
Й знайдеш спогади сонні свої,
Що їх Всесвіт леліє в колисках…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513266
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.07.2014
Пшеничне літо тихо уві сні
Снує світанки із квіток акацій.
Залиште мене, грози навісні,
Уривки березневих аплікацій.
Палюче сонце розпече асфальт,
Вітри віднесуть мою спраглу душу
Туди, де плаче неба гордий альт -
В степи безкраї, у природи мушлю.
Шумить трава. І тягнуться дроти –
Міста новітні підписались струмом –
І під акорди синьої води
Скрегочуть з вітром постмодерні думи.
Пухке колосся мчить до небокраю,
І пахне червнем – свіжістю й дощем,
Залишитися б тут – в колисці раю,
Й забути те, що у душі пече.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506661
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2014
Чавунним пеклом посланий мені.
До тла спаливши сновидінь палітри,
Катуєш душу ти морозним вітром,
Пророчиш смерть моїй крихкій весні.
Сталеві очі, ріжучи думки,
Палають демонічними вогнями.
Роки згорають, здаючись лиш днями,
Мене заплутав в сірі сторінки…
Густою кров’ю спинений експрес
У мою підсвідому надреальність,
Бо ти – єдино правильна фатальність –
Убив весь біль, посіявши гротеск.
Убивця. В димі знищених надій
Ти став Пилатом для вогких ілюзій.
Тебе болить. Благай! Молися музі!
Моє життя – недуг хронічний твій.
Тепер лише вдихаючи гріхи,
У жертви ти проситимеш прощення,
У мого ніжно-теплого натхнення,
Впокоїш душу в темряві глухій…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504245
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.06.2014
Побудь для мене вічністю і днем,
Тужливим світом і примарним вітром,
Блакитно-помаранчевим вогнем,
Розвійся в серці яблуневим цвітом.
Побудь для мене сонцем і дощем.
Торкнися поглядом тремких зіниць,
Мінорно ніжним восковим плачем
Розбий химерні стіни таємниць…
Побудь для мене дійсністю і сном,
Січневим снігом і травневим громом,
Зітри невинні сльози за вікном,
Приправлені терпким солодким ромом.
Побудь для мене словом і мечем,
Зостанься в серці співом журавлиним.
Усе мине, і дійсність утече,
Дороги заростуть гірким полином…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504243
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.06.2014
Забути осінь. Вимкнути думки.
Гротескно-сині, помороззю вкриті.
Зворотний відлік у серпневім житі
Стирає з неба білі літаки…
Втекти у літо. Жовтим листопадом
Палає спогад – сивий паралітик…
Нахабно пам’ять – вічний аналітик –
Його катує першим снігопадом.
Спинити зиму. Розтрощити кригу,
Що заточила наші літні ночі
В зітханнях вітру трепетно-дівочих.
Втопити час в страшних глибинах снігу.
Зустріти весну. В полум’янім квітті
Циклічно повторити мертве літо,
Яке назавжди буде тихо жити
Для нас яскравим і палким суцвіттям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478887
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.02.2014
Дні минають і б’ють вітражі
Заплітаючи фрески готичні,
За вікном – лиш сухі міражі,
Хаотичні думки. Наркотичні.
А в душі – дикі бурі-шторми,
Моїм флагманам трощать вітрила,
І випалюють прокляте «Ми»
Тим вогнем, що спалив мені крила…
У бокалах багрове вино…
У тягучому морі есенцій,
Ти втопив мою душу давно,
Зруйнувавши мій світ квінтесенцій.
І, назавжди малюючи нас,
Сонце сльози губитиме світом,
І, згадавши, заплаче не раз,
Наші думи назве заповітом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478881
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.02.2014
Блаженні миті, ви пекельно смертні,
Ви цукром розчинилися в туманах,
І розтеклися, сонячно інертні,
Слізьми солоними в пекучих ранах…
Блаженні миті, ви – вогні небесні,
Космічним димом сьогодення стерли,
В думках зіткали усмішки гротескні,
Спинили часові піщані перли.
Блаженні миті, болісно кохані,
Ви терном поросли в консерватизмі
Мого життя, у вічному обмані,
В суцільному крихкому футуризмі.
Блаженні миті, де ж ви загубились?
Куди втекли босоніж сиротами?
В душі усі годинники спинились,
І спогади лиш мерехтять квітками…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442788
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.08.2013
Я сплету тобі вежу з пшениці
У ранкових туманних лісах,
І нектаром терпкої суниці
Змию з серця твій ріжучий страх…
Ти поглянь на фіалкове небо,
Що укрите ромашками хмар,
Що для тебе – одвічне плацебо,
У якому купаєш свій дар…
Ти поглянь… Я ж подивлюся в очі,
Де відбились ескізи весни,
Бо ці очі – вогненно - пророчі
Мені музи дарують ясні…
Ти вдихни аромат цього літа…
Я ж в перинах тремтячих долонь
Знайду захист. І сонцем зігріта
Я торкнуся твоїх русих скронь…
Ти – це я… тільки зовсім незрима,
Як повітря… Тебе не пущу.
І замкну за скляними дверима
Мою дивну людину дощу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434279
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.06.2013
Нечутно відшуміли білі грози,
Залишивши мене і пустоту
Мінливий світ… чи може мої сльози
Забрали душ сріблисту чистоту?
Чи хтось пішов? Чи все життя скрижалі
Ховає у бурхливий океан?
Мінливий світ, чи ти вже рушив далі?
Чи лиш тамуєш біль нестерпних ран?
Немов все інше, але ні, незмінне,
Як тон натягнутих душевних струн,
А світ – він сталий, флегматично-тлінний,
Завжди карбує час у віхах рун…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434108
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.06.2013
Шовковий травень відійшов степами
Уливши в мої ночі синій град,
Який вітрами й сивими громами
Мене зв’язав із тінню автострад…
Тут час космічно скреслює години
Малює паралелі злітних смуг,
У надтонкі канати павутини
Він запліта периметри округ….
Життя ховаючи в кафе й готелях
І в лініях електропередач,
У гуркоті коліс метро в тунелях
Все спішучи скоріш згубити плач
Пливу...Виблискують на сонці очі,
І змінюють пастельні кольори,
Чавунний голос у диму шепоче,
Приваблюючи світлі вечори…
У сяйві ліхтарів іду шукати,
Де б відпустити обважнілий день,
Сьогодні я воліла би блукати
Старим бульваром знищених пісень…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434094
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 28.06.2013
Водянисто-волошкові ранки,
Намагнічене світлом волосся,
Опустити в небесні серпанки
Моїх сонних кантат стоголосся.
Запалити погаслі кордони
Перламутром живого бензину,
Розпустити рожеві бутони
Ароматом густим кофеїну.
Промінь сонця пустити по тілу,
Хай біжить, млосно звузить зіниці,
І розтопить нудьгу задубілу
У росі польової травиці.
Розбудити зав’язані м’язи
Генератором змінного струму,
Залатати обірвані фрази
В переплетеннях тиші і шуму.
Опустити зважнілі повіки ,
І вдихнути… Я світ пробачаю.
Напою моїх вен спраглі ріки
Ніжним смаком зеленого чаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429117
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.06.2013
Намалюю мільйони утопій
У гущавині сірих штрихів
Відокремлю свідомість, як опій,
Із плечей скину тяжі гріхів.
Пробіжить надтонка несвідомість
Натюрмортом в мільярд кракелюр,
Лиш загине сама… А натомість
Стріне сонце в тіні кон’юктур.
Змочу пензель у фарбах олійних,
Розмалюю терпкий світ констант,
І у нотах примарних лелійних
Заховаю життя фоліант.
Поскладаю всі дні чорно-білі
В переплети багряних тенет
І занурю думки занімілі
В сонне море гарячих комет…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426622
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.05.2013
Вітаю вас, загублені світлини,
Що потонули у безмежжі хвиль,
Ви – спогади, тендітно-журавлині,
Розтерлись десь на перехрестях миль…
Воліла б вас спалити! Та нізащо
Я не віддам свій сокровенний гріх.
Вогнями судними згорить пропащий…
І кане в Лету історичних віх.
Мої нестерпно болісні світлини…
Зросли в душі мільярдом ностальгій.
У звуках, ароматах і картинах
Укорінились в ложах моїх вій…
Я часу дякую, бо він зітре вас
Катів моїх предвічних сновидінь…
Той демон знищить мій життєвий реверс,
Душа ж без вас – густа химерна тінь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426434
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.05.2013
А ми – сини червоного століття,
Отроки літ на зламі двох епох,
І нам залишилось до повноліття
Один легкий простий сталевий крок.
За мить – і ми не ті вже абсолютно,
Що були вчора, в прикритті перук
Хотіли всьому світу ледве чутно
Зірвати ярма кругових порук.
Засліплені амбіціями йде́мо,
Не бачачи ні шляху, ні мети,
І за собою гордо клич несе́мо:
«Не дати їм зі світу нас змести!»
А у серця вже впилась ворожнеча,
І запалила сумніву вогні,
Так щоб розбити надто недоречно
В момент як будемо на висоті.
Занадто болісна для нас реальність
Занадто гострі у життя шипи,
Для нас спадковою є ідеальність,
Ми це не вб’ємо. Надто ми сліпі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423492
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.05.2013
Я разбужу в тебе ночные грезы,
Закованные в вечности стекла.
Пролью на них горячей страсти слёзы,
Не убегай… Ведь горечь истекла.
Не убегай… Не все попытки тщетны,
Давай лишь заново учиться жить,
Ведь сила душ воистину несметна
Лишь надо бережно её хранить…
Начнем сначала. Я тебя не брошу.
Возьму в ладони нежно жемчуга
Твоей любви, и тленно потревожу
Забытые годами берега…
Где мы пытались отыскать надежду
В морском прибое, но дыханьем гроз,
Нас покорила вечность безмятежно,
Впустив в чертоги разума мороз.
Начнем сначала. Вот увидишь, сможем!
Мы возродим погибшую любовь
Ты лишь останься… Чуточку попозже
Былые чувства к нам нагрянут вновь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419953
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.04.2013
Він був для них лише тяглом й рабом
Його шмагали, били і кляли.
Цю ніжну душу обпекли ярмом,
А чистий розум в жертву принесли
Богам ненависті, презирства і жадоби,
Яким вони вклонялись споконвік.
Вони ж людей рівняли до худоби.
Весь їхній рід людською кров’ю стік.
Скували руки у важкі кайдани,
Що плоть йому до крові роздирали,
Вони перед народом на майданах
Йому в обличчя, сміючись, плювали.
А він терпів… Він мужньо зносив муки.
Пекучий крик у грудях затискав,
Коли йому кайдани рвали руки,
З останніх сил в житті тепло шукав.
Криваві сльози по щоках текли,
І білу плоть, немов вогнем, палили
Його всесвітнім брудом нарекли,
Ці нелюди його по-звірськи били.
На білому чолі холодний піт
Його могутні плечі вкрили шрами.
У карцері один. І цілий світ
До сліз сміється з оцієї драми.
Холодні стіни, чорні і вогкі.
Немов пронизливий осінній подих…
Здіймались груди болюче-важкі,
Нагадуючи про страшенний подвиг.
Він – Прометей, безсмертний, та закутий,
Йому дано лиш пекло у раю.
В очах чомусь горить вогонь спокути,
За смертний гріх, провину не свою.
Холодні стіни в темнім казематі
Забрали всю енергію тепла
Так холодно!.. закутаний у шматті
Сльозами поминав осколки скла
Його надій, його життя і волі,
Його натхнення, марень і пісень
У чотирьох стінах, як в’язень долі,
Кричав, несамовито, день у день.
Та чи хтось чув? Ніхто. Байдуже.
Він – раб, холоп, ніщо! Кому ж до нього
Якесь є діло?.. Може просто дуже
Всі навіть чути не хотіли того,
Що він живий… Що дихає й сміється,
І пісню все співає лиш одну,
Про те, що він живий і повернеться,
Й забере волю, вкрадену, святу.
Вустами сколихнув і підкорив
Цілу Імперію, державу із держав.
Нащадків нелюдів морально вбив,
Той рід, що його вічно зневажав.
Всі думали: «Він мертвий! Це кінець!»
Проте він жив і був спроможний битись.
Він вирвав з серця той важкий свинець,
Який впустила варварська рушниця.
Лежав такий один, всіма забутий.
Сміявся, часто дихав і ридав.
Паралізований, покинутий, прикутий,
Задля нащадків душу він віддав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410270
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.03.2013
Так хочу в обійми старих океанів,
Купатись у хвилях столітніх морів,
І душу звільнити від гніту кайданів
Сховати буденність в сонетах вітрів.
Закутати в бризи спустошені мрії,
Слухати пінний бурхливий прибій,
Ловити незримий нектар ейфорії,
Народжений вибухом сплячих надій.
Закохані в небо скелясті вершини
Втягнули мене в задзеркалля примар,
Що міряють скованих буднів аршини,
Збираючи їх у святилищі хмар.
Я пам’ять відпущу гуляти у гори,
Шукати натхнення. І лиш тишина
Сповиє мене, а душевні простори
Наповнить терпким ароматом вина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408991
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2013
Ти – моя хуга, вкутана весною,
Яка минула, залишивши слід
В тремкій душі, розхристаній журбою.
Та, що спалила паперовий світ
Моїх ще не народжених ілюзій.
У синій нескінченності очей
Згоріли сльози у жертовній тузі,
Втопивши фатум в глибині ночей.
Коли безодня стане перед нами,
Лиш поглядом запалиш мій вогонь,
Котрий зима забрала із літами
Скувавши нас у міріад безсонь.
Кудись підеш, мене за руку взявши,
Заплутаєш кохання у вітрах
В’язниця душ розіб’ється, упавши
В окови пристрасті, спаливши страх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2013
Навпомацки блукає дрібний день,
І сипле людям в очі сніг лапатий
Ховає світ морозом дум-пісень,
Немов не хоче нас туди пускати.
Блищать сніжинки радісно-ясні,
В моїх очах зима вогонь шукає.
Бреду навгад, легка, як уві сні,
Іду, мабуть, у хуртовини раю.
Торкнулась пальчиком душі зима,
Всміхнулась і забрала мої музи,
Кудись сховала. І пішла сама…
Втекла, як вересневі чорногузи.
Тепер лише чекаючи весни
В очах блищатиме шматочок літа,
Який зима закутала у сни.
Нестача муз старим теплом зігріта…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387118
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2012
Один, забутий всіма нами,
Він відчайдушно йшов вперед
Летів з попутними вітрами,
Неначе дим від сигарет…
Один, забутий всіма нами,
Для нас, сліпців, він – це пророк.
Коли ми стали всі рабами,
Він вирвав з серця той порок.
Один, забутий всіма нами,
Любов’ю день знаменував
Отими теплими вустами.
Він так горів…Він так палав…
Один, забутий всіма нами,
Нечутно, пристрасно кричав.
У душах, збуджених штормами,
Самотній бриз уже мовчав.
Один, забутий всіма нами,
Він вперто стукав у серця,
Безрезультатно… Зі сльозами
Він прощення благав в Отця.
Один, забутий всіма нами,
Надію у душі розбив…
Пішов за нами, за синами,
Тих поривань, що їх втопив.
Один, забутий всіма нами,
Упав. І жар його затих
Спустошений. Він – жертва драми,
Що вивела в житті триптих…
Один, забутий всіма нами,
Він, як сірник, дотла згорів.
Лиш упокоївся зі снами
В любові трепетних вітрів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382741
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2012
Загублена, розбита і забута,
Розтерзана, спустошена, сама.
Душа закована в залізні пута.
Минуле є. Майбутнього нема.
Заплутана лише в чужі проблеми,
Себе забула на розпутті часу.
Нема питань, тепер лише дилеми,
Що викликають лише біль й відразу.
Все попри мене наче йде безслідно.
А я забута, лиш на це дивилась.
Минає все. Проходить непомітно.
І лиш моя проблема залишилась.
Так хочеться забутись і піти.
У цьому всьому лиш моя вина.
Так хочеться від себе утекти.
В душі вже розгорілася війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380992
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.11.2012
Я й не помітила, як осінь промайнула,
Дощем забрала бабині літа,
Украла моє нинішнє й минуле.
Ця осінь – дивна, не така як та,
Що кожним порухом в душі невинній
Здіймала бурю, збуджувала грім,
А той тривожив кожен день осінній,
Він його мучив, катував… А втім,
Ця осінь стерла все, до тла спалила,
Пов’язане з старим життям. Колись
Від тих асоціацій я хотіла
Згубитися в сльозах, що розтеклись.
Тепер я осінь ту не пам’ятаю…
Ну було щось. Кохання? Швидше гра.
Тоді здавалося - люблю, літаю.
Провали в пам’яті. В душі – діра.
Не те що би ненавиджу… Не хочу.
Не те що згадувати…просто все одно.
Я навіть як дивлюся в оті очі,
Того не бачу, що було давно.
Красуня осінь стерла все з півкуль,
Намалювала в пам’яті табло.
Мабуть, це в мою користь один-нуль,
Бо я забула, що колись пекло…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380212
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.11.2012
Вокруг усталый город засыпает,
И дышат улицы прошедшим днем.
И свет в конце проспекта догорает,
Зеркальный шум лишь утаился в нем.
Я вновь смотрю на спящие бульвары,
Пытаясь отыскать то, чего нет.
Как звуки струн расстроенной гитары,
Рассеялся во мраке ночи свет.
Вдруг, замечаю что-то там, на крыше,
Знакомый грациозный силуэт,
Другой… Инной… Он на порядок выше,
Он для луны исполнил менуэт.
Мой черный кот с янтарными глазами,
Что душу как огонь воспламеняют…
Все кошки, что идут по жизни сами,
Попутно в небе звезды зажигают.
Я помню дни, ты был еще котенком.
Твой черный блеск меня сразил мгновенно,
И неземные угольки-глазенки,
Что загорались тихо, постепенно.
Как незаметно вырос мой клубочек,
Самостоятельный и взрослый кот.
Уже поставлено так много точек,
А всё не хочется идти вперед…
Вот ты так близко-близко, у окошка,
Твои глаза мне сердце подожгли.
Я околдована ночною кошкой.
Весь мир…И все заботы вдруг ушли.
Блестящие глаза, что так любила,
Остановили время на мгновенье.
Мой кот, тебя на век к себе пустила.
Ты мое счастье, боль и вдохновенье.
Ты осмотрелся, спрыгнул и пошел.
Я замерла, всего лишь наблюдаю.
В моей обители ты дом нашел,
Теперь ты – мой. О большем – не мечтаю.
С тобою вместе мы рассвет встречаем,
Мой черный кот с янтарными глазами.
Но в ночь тебя всегда я провожаю,
Любуясь запылёнными следами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359205
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.08.2012
Я – твоя маленька підсвідомість,
Я – краплинка твого співчуття.
Я – всього лиш кишенькова совість.
Але я – контроль твого життя.
Я – крихка, тендітна й дуже ніжна,
Як маленька кришталева ваза,
Заплямую душу білосніжну
Спогадами, миттю і одразу.
Я не хочу боляче робити,
Я тебе не хочу травмувати
Я не хочу враз тебе розбити,
Я лиш хочу дещо нагадати.
Пам’ятай, тобі сказати мушу,
Коли шляху ти знайти не зможеш,
Ти заглянь собі глибоко в душу,
Залюбки тобі я допоможу.
Я тобі наставник і учитель,
Маленька совість, що живе в кишені,
Твій мікроскопічний покровитель,
І ми поцілимо у всі мішені...)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344246
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2012
З тобою ми ішли нога у ногу,
Крокуючи все далі по житті,
З тобою ми долали цю дорогу
Плекали миті, що для нас святі.
І мить уже остання загорілась,
І доля виклик кинула мені,
Ти заспокоїв та сказав, щоб билась.
Та були очі твої лиш сумні.
Сьогодні в нас із долею дуель.
А ти – мій сіроокий секундант.
Життя - це монотонна акварель
А я – вже майже вбитий дуелянт.
Ти породив мене, а я – життя,
Якому вже закінчитись судилось.
Та ти – це бездоганності дитя,
А я - пішак, і я за тебе билась.
В останнє бачимося ми з тобою,
Сьогодні доведеться розлучитись.
Ці очі з кришталевою сльозою -
То океани, де я хочу вмитись…
Ти ще раз глянув в очі і пішов
В глибоку й неосяжну далечінь,
Ти щось шукав в мені, і ти знайшов,
І я тепер для тебе тільки тінь.
́́́́́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343315
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.06.2012
Для себе стала враз я психіатром,
Лікую вічно свій душевний біль.
І розбираюсь між життям й театром,
Бо загубила я останню ціль .
Тепер я одержимий аналітик.
Аналіз. Логіка. А механізм
Запущений, його вже не спинити.
Майнула думка крізь мільйони призм.
Я не психолог. В мене не думки,
У мене лиш аналітичні факти,
Під фактами загублені роки,
А з ними і з свідомістю контакти.
Тепер навіки я для себе психіатр
І розбираю свою ж параною,
А мозок мій неначе генератор,
Я відчуваю що ось-ось не встою.
Нервовий імпульс знов мобілізує
Мій організм. І знову сильний спазм.
Я знову тут. Я знов аналізую…
Я знов заглиблююся в цей маразм.
Аналіз і думки. Одне і теж.
Не хочу але йду в шизофренію…
Цей безлад вже довів мене до меж.
Я хочу зупинити, та не смію!
Не можу я терпіти, сил не маю.
Я аналітик. Звикла до думок.
Та все оце уже дійшло до краю.
До стратосфери. Може й до зірок.
Куди, спитаю, ти летиш і мчишся?
Навіщо болю завдаєш мені?
Чому детонувати не боїшся?
Чому спокою не даєш й у сні?
Я аналітик. Це клеймо навіки.
Це мука. Це прокляття. Це ярлик.
І під свинцеві,змучені повіки
Вкрадається хаосу дикий крик.
Засну. І аналітику забуду.
Тоді сама себе ж введу в оману,
В своїх руках, неначе лялька-вуду,
Сама у себе пацієнтом стану.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339010
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.05.2012
Блакитний дощ розлився по дорогах,
А я стою самотня під вікном.
Не хочу оббивати ті ж пороги,
Закарбувала душу я клеймом.
Було й кохання, пристрасть і бажання,
Та десь потухли в глибині душі.
Тепер лише пусте й гірке зітхання,
Бо спину вп’ялися тупі ножі.
Не хочу більше відчувати болю,
А з ним і страху, розпачу, жалю,
Бо вічно проклинаю свою долю,
Й боюсь, що колись знову полюблю…
І знов у мене страх переживання,
І знов боюсь страшної пустоти
І вже душа, приречена стражданням,
Закута і побита...без мети...
Пустує дощ у глибині зітхання,
І душу закувала я в кайдани.
Допустимо, відмовлюсь від кохання.
Навіщо жити, як душі не стане?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2012
Іде життя, минають дні, роки,
Летять повз мене миті і хвилини,
Виводить доля маркером рядки,
Стираючи старий портрет дитини.
Я ставлю коми, крапки і тире,
Продовжуючи далі твір життя,
Чекаючи допоки їх зітре
Могутній час, без жалю й співчуття.
І розставляю я крапки над «і»,
Минаючи усі скрутні години,
І швидко дихаю, як у вогні,
Бо пишу біографію людини.
Не просто там людини, а свою,
Про власну долю й дивні повороти,
Про те як на краю життя стою,
Про те, що колись було «за » і «проти».
Цей твір на вічну тему,про життя,
Здавалось би простий й одноманітний,
Про нинішнє, минуле й майбуття,
Та він важливий, вічний, заповітний.
Останнє речення, останній штрих,
Закінчила історію прадавню.
І ось «кінець». І що, останній вдих?
Та ні, я все ж ще крапку не поставлю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336831
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.05.2012
Мені не потрібен світ ідеальний,
Ясний як сльоза, білосніжний,
Не хочу того, що є нереальним,
Заїждженим, милим і ніжним.
Я хочу експресії й динамізму,
Я хочу людей, а не маски,
Я хочу не гру, а хочу харизму,
Я хочу реальність, не казку.
Я хочу контрасту, протистояння,
Тих вічних земних ідеалів:
Світла і страху,страждання й кохання,
І шизофренічних реалій.
Не хочу щоб стало все просто і ясно,
Не хочу реальність вбивати,
Бо лиш з ідеалом, вічним, прекрасним,
Не буде нам чого бажати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336800
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.05.2012
Краплі тихо падають додолу,
Омивають запорошений асфальт.
Самотній вітер, заспівавши соло,
Витанцьовує травневий вальс.
Під веселий і бадьорий гуркіт грому
Дощик стукає по заспаних дахах,
Каблучки спішать скоріш додому,
Парасольки загорілися в руках.
Цокотять калюжами краплини,
І намокли вже проспекти і бульвари.
Вимальовують художники картини
Про похмурі й грізні сірі хмари.
Дощ напружені обличчя постирав,
Що бродили містом навмання,
Злі емоції у хмару заховав,
Для наступного такого дня.
Непомітно травень вкрався в душі,
І весна зайшла як сонце в дім.
Оповила пеленою квіти груші
І танцює під травневий грім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336262
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.05.2012
Хочу вернутись в дитинство, в ті дні,
Коли ще нічого не знала,
Коли ще думки в мене були одні -
Щоб мрія скоріше збувалась.
Коли я жила у святилищі мрій,
Не знала ще розпачу й болю,
Навколо творився світ свій і новий,
Усмішкою сяяла доля.
Колись вітерець, що здимавсь на вустах,
З кульбабок здував парашути,
Коли у душі не зривався ще страх,
Що миті ті можуть минути.
Лились діамантові слізоньки нишком,
Бо лікті й коліна розбиті.
Проте на обличчі зростала усмішка
В ті дивні волошкові миті.
Коли ще не знала чужий світ людей
Й чому ті дорослі сварились,
Коли у своєму ще світі дітей
Планети блакитні творились.
Коли воєдино мрії зливалися
З реальністю й просто летіли,
Далеко в безмірність невпинно звивались
Туди, де зірки миготіли.
І втомлені очі й думки веселкові
Пірнули на дно сновидінь,
Матусині губи з теплом і любов'ю
Створили для захисту тінь.
Голівонька тихо й замріяно спала.
А мрії і далі творились,
І нова галактика в них оживала,
І нові світи мені снились.
Ось що я знову побачити хочу
Той час, що дитинством ми звали,
Ті теплі і ніжні ромашкові ночі,
І сни по яких ми блукали.
Дитинство пішло, полетіло в світи,
До зір, як з кульбаб парашути,
Втекло навіки. Його тільки ти
Нізащо не зможеш забути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336195
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.05.2012
Чому так навколо руйнується світ?
І люди такі примітивні?
Бо підлість, неначе великий магніт,
Їх тягне в безумності дивні…
Чому всі скляні і холодні як лід,
Не знають ні болю ні страху?
Бо не стікав їх обличчями піт
В агонії пристрасті й жаху.
Чому абсолютно байдуже усім?
Чому не палають вогнем?
Просто немає бажання…. А втім,
Бажання минає із днем.
Чому їм приємно болю завдати,
Скорити, принизити, вбити?
Не знали ніколи болю утрати,
Не вміли, як правильно, жити.
Хотіли лиш влади, щоб їм підкорились,
Та доля ураз розвернулась,
Вони розчинились, вони загубились,
«Геройство» їхнє забулось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335778
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.05.2012
Заховались обличчя під масками
Під завісою, сценою й гримом.
Оповиті життя їхні казками,
Невідомістю, страхом і димом.
Кожна мить - то для них як вистава,
Кожен порух і слово – то гра.
Кожен погляд нещирий й лукавий.
Із реальним прощатись пора.
Часто маски стають їх обличчям,
А життя їх театром стає,
П’єси й драми для них стали звичні,
Назад сцена піти не дає.
А вони вже того й не помітили,
Що змінило життя свій манер,
Що сім’я для них тепер критики,
Глядачі, режисер і гример.
І коли спорожніли вже зали,
Спустилась фінальна завіса,
І коли вже актора дістали
Глядачі, гример, і куліси,
І коли захотів повернутись
У реальність, у своє життя,
Маска й грим не дають ворухнутись,
Її знімеш – підеш в забуття.
«А ти хто?», - враз себе запитаєш,
«Ти – актор, твоя роль – це душа!»
Доля зла… і ти тут відчуваєш,
Як приклала до горла ножа.
І дилема. І як поступити?
А нехай! Лише мить – і кінець!
І підеш, вічним сном оповитий,
Із театром під білий вінець.
Але ні. Ти так просто не хочеш
Без поклону зі сцени піти.
Лють і кров наливається в очі,
Маску мусиш ізнов одягти.
Ти, погодься, від неї залежиш,
Бо вона – усе твоє життя.
За думками уже ти не стежиш,
Контролює вона почуття.
Так, від неї залежать актори,
Як захоче, то так і піде,
А захоче – заявить докори,
А захоче – під ноги впаде.
І розбила усі твої мрії,
Постирала з життя сторінки.
Як почалася гра в першій дії,
Так тепер уже йтиме віки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330966
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.04.2012
Ти прийшов і знову так дивишся.
Твої очі пусті та скляні,
Ну чому ти знову не спинишся,
Не даси ти спокою мені?
Ти лиш тінь та пуста в задзеркаллі,
Ти всього лиш просте відбиття
Моїх дивних психічних реалій.
Ти не я, не моє ти життя.
Та чого ж ти від мене все хочеш??
Ти хочеш помсти чи каяття???
І ти знов епітафії строчиш,
Все стираючи моє життя.
Ну і що? І чого ти добився?
Володієш життям, визнаю.
Тільки досі ще ти не спинився,
Бо як бачиш, я все ще стою.
Ти не спинишся, поки не впаду
До тебе в обійми ворожі.
Доки дяку тобі я не складу.
Та ще хтось стоїть на сторожі.
Якщо бачиш, що б’юсь за життя,
То навіщо мене ти картаєш???
Зрозумієш колись до пуття,
Що себе ти тут убиваєш…
Ти ж до скону тут будеш стояти,
Дивитися як я страждаю,
Як в агонії в Лету я впаду,
Як остання мить помирає.
Ти вже стер всю реальність до краю,
Ти вже майже частина мене.
Але я ще живий. Не вмираю.
Ця агонія зараз мине.
Пустота… ти один… параноя…
А в очах сльоза заблищала.
А захочеш - бери сутність мою!
Навіщо… душа ж попрощалась.
Дочекався…А, я подолав.
Не смерть, а тебе ідіота.
Ти ж боровся за це, ти чекав!!!
Ну забирай! Ось твоя квота!!!
Вже не хочеш? Навіщо чекати?
Чи ти так… просто мучив мене??
Щоб роками я мусив тікати…
Вічно думав, що от-от мине…
А казав я, що ти тут довіку.
Просидиш, прочекаєш, підеш.
Не доживши коронного віку,
Як і я, ти з обриву впадеш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330954
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.04.2012
Чомусь навколо глуха тиша
І пустота в душі, в очах,
Вогонь у серці вже не дише
Вже не тремтить у грудях страх.
Чомусь так дивно і байдуже
Чомусь не гірко, не болить,
Всередині ніщо не душить,
Сумління спить… А чи мовчить?
Якщо мовчить, тоді навіщо?
Для пам’яті чи забуття?
Чи хоче заховатись нижче,
Бо так не хоче каяття?..
Живу як бездиханне тіло,
Існую мертво, без чуття,
Роблю усе я так несміло,
А розум йде у забуття.
І падаю, вже сил немає,
Останні пориви до дій.
Душа вже тіло покидає,
Ніхто не закричить їй: «Стій!»
Здавалось би живу, існую,
Світ бачу, чую, говорю,
Не співчуваю не горюю,
Не плачу, навіть не люблю.
Відрізок захотів скінчитись,
Що називається життям,
Та щось кричить та хоче битись,
Надія – мати всім чуттям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329766
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2012
Щомиті рух за рухом, крок за кроком
Продовжує свій довгий плин життя
Ти виростаєш наче ненароком
А нещодавно ти ще був дитям
Ідеш і мчишся, інколи несешся
Усе долаєш, спалюєш мости
Все далі до високих цілей рвешся
Щомиті прагнеш досягти мети
Ідеш, ідеш та раптом зупинився
Закінчилась дорога в сподівання.
Тривожним поглядом ти подивився:
«Невже найтяжче це випробування?..»
Ні кроку далі більше і обрив
Глибока прірва, чорна і страшна
І відчуваєш ще один порив:
«А що там? Як там? А яка вона?»
Цікавість … Як та хитрая лисиця
Безумця далі хоче підштовхнути
Та розум лиш наказує спиниться,
Про нісенітницю таку забути.
Ось став ти перед вибором буття:
Вперед у прірву може і розбитись,
Чи повернутися назад в життя
І майже перед ціллю зупинитись
Тверезий розум каже: « Повертайся!
Бо там було усе, а раптом втратиш?»
А серце стрімко б’ється: «Залишайся…
Утілюй мрію, бо так близько, бачиш?
Чи зможеш ти спокійно пережити
Докори совісті, думки пусті,
Що починань не встиг ти завершити,
Що так усе змінили б у житті? »
Ось ще один ривок!.. і розум знову
Приглушує палке твоє бажання
І знов новий ривок, і знов, і… слово?
Та ні, це так... невільницькі зітхання…
Надія потихеньку загасає,
Але приємно стало…неспроста.
Туман розходиться і виглядає
Вузька й тоненька ниточка моста.
Місток той, що поєднує сьогодні
З майбутнім, і далеким, і близьким
Перетинає наскрізь всю безодню,
Таким здається нетривким й складним.
І знову жар душевний розриває
Вогненно груди, серце швидко б'ється
Ударом з підсвідомості звільняє
Потік енергії що дико рветься.
Вперед, не обертаючись біжиш
А розум твердить: «Може, повернешся?»
Так ні !Не зупиняєшся і мчиш,
Без сумніву і страху, що зірвешся.
Приплив енергії, новий ривок,
Палають очі знову так вогненно
Біжиш, відштовхуєшся і стрибок….
Летиш… до цілі...далі...так натхненно...
Ну що ж, мети своєї ти досяг
І виконав усе, що сподівалось.
Так підніми же перемоги стяг!
Ну а минуле…там воно зосталось…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329605
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.04.2012
Усе ішло і обіцяло й далі,
І наче зупинитися не мало,
А глядачі без сліз і без печалі
Продовження замріяно чекали.
А зупинився механізм без шуму,
Без оплесків, без маршу, без юрби
Не було сліз, і радості і суму...
Хотілось йому жити та якби...
Вже кров тече по венах без надії,
Без натхнення, без пориву без чуття.
Ось так на перехресті долі й мрії
Взяло і обірвалося життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329032
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2012
Світи.Вони далекі і безмірні
Складні, і особливі, і нові.
Ти робиш вчинки дивні й неймовірні,
Бажаючи відкрити їх собі.
У серці жар, душа вогнем палає,
Думка вибухова й експресивна,
І розум у глибини поринає,
Відкривається завіса дивна …
Біжиш вперед все швидше і все далі
В безодню, у паранормальний світ.
Гальмуєш різко, бачиш всі деталі,
Відчувши простору і часу гніт.
Як електричний імпульс пробігає
Реальність аж до кварків крізь нутро.
І як самотня свічка загасає
Бажання, що всередині пекло.
І бачиш, що таких як ти мільярди,
А навкруги – крокуюче буття.
Такого існування ти не вартий,
У сотнях тонн життєвого сміття.
У вічному потоку інформацій
Ламай стереотип минулих літ,
Бо ти не жертва дезорієнтацій,
Ти – індивідуум, окремий світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328814
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.04.2012
Поруч з нами завжди ідуть мрії,
І думки, і девізи, й слова…
Загасають старі без надії,
Постає у пориві нова.
Із нас кожен ідеєю марить,
Їй він слідує, нею живе,
Якусь думку важливою ставить
Потім з нею все далі пливе.
І завжди той живе лиш собою,
Інший долі чекає завжди,
А ось той лишень рветься до бою,
Інший хоче в майбутнє піти.
Завжди ті лиш живуть почуттями,
Вічно в тих чути шелест банкнот,
Ті постійно, закрившись мастями ,
Лишень прагнуть отримати лот.
Кожен чогось невпинно шукає,
Чогось прагне і вірить – знайде,
Те, що близько – того він минає,
Те, що треба, як завжди, пройде.
І щодня він у пошуках долі,
Щастя хоче, не може знайти…
Не зігравши своєї він ролі
З гри захоче так просто піти…
Покидаючи світ, зрозуміє,
Що не жив він, а лиш існував.
Що розбились усі його мрії,
Бо ідею так ревно плекав…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2012