| Сторінки (1/80): | « | 1 | » |
Сутенії ближче до півночі і дихається на повні легені
Зорі підморгують і наче посилають знак,
схиляють голови, як приручені олені.
"Відчуваєш, лоскоче зап’ястя червоний мак,
ми тобі покажемо шлях, просто іди за нами.
Ось вівці пасуться на схилах,ось висить гамак,
не питай шлях, немає різниці як з іменами,
це минуле,тому краще неозирайся на байрак.
Бачиш у воді посміхаються всі кого ти любила,
на березі лишились їх речі, на валізі фрак,
а на піску - дороги по яких йти було сила.
Ось щирість, яку зачала і ви’носила,
ось хліб, яким частувалась і між кого ділила,
ось вино, яке витискала і в келихи лила,
ось світло, яке так ховала і так розгубила.
Ще трохи і буде світати між горами Гімалаю,
ми зникнимо разом як і роса з молочаю.
Пускай нам удень бульбашки з мила,
щоб ми знову продовжили подорож,
опісля того як вночі пройде злива"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2016
Мені так хотілось її обійняти і сказати «сестра»
Але більш ніж сестра, - повелителька, пані.
Корочше кажучи, справжня, владна і неприступна.
А як нею дихає все-все, ну справді все місто
і навіть те що надворі бісів холод,
і ніс не особливо висунеш в крижані перипетії.
Але я готова битись об заклад -
вона фліртує з моїм коханим на березі річки
і я іноді ревную, а іноді набераюсь нових фішок
в оцих її доторках й поглядах.
Але сьогодні вдягаю пальто під верхній ґудзик,
вдихаю ще холод від землі
і кричу: «Ну що наввипередки до міста?»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2016
зранку наступить гроза,зависають над ними боліди,
але він ще спить і доки він буде спати,
її невагома ходьба по колу палати,
ховає в собі стільки тривоги,родячи страхом нукліди.
там, в його сні існує інший лік часу,
жінка, яку він кохає, не ходить до нього щоразу.
в неї тече чорна туша, купа боргів,надумані біди,
спить спокійно, п’є багато,губи роздерті гліди.
йому б дивитись як вона спить, як локони спадають з чола,
пробитись рукою в волосся, як з під бруківки пробивається трава.
а він досі спить і здригається з жаху і нерозумінь,
боїться втратити усе, коли в його мареві її огортає чорна тінь.
вона лягає на ліжко поруч, притуляючи ноги до ніг
читає йому,щоб не заснути і не бачити наяву цих видінь
і не може заснути,бо вона стереже його, а світанок її.
і нехай хтось потім докаже це на останньому їх судді.
а він би прокинувся з мертвого сну,якби тільки знав
вона весь цей час поруч, тут, у солдатських лав
і боїться, напевно, не менше ніж він,
втратити їхній дім, їхній дім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2016
Як високо ви здіймались і як легко розлетілись?!
Птахи, ви черкали мої долоні, а розлетілися на цій картині.
Я стільки років ходжу в галереї,як по колу.
Не можу зрозуміти, хто ви зараз і куди ви ділись?
Я бачила як ви здіймали руки вверх,
з пташиної подоби,лишалося лиш пір’я.
Мене лиши тут,у цих понурих стінах,
вирощувати віру із зневір’я.
А потім влазили в вікно до мене у нічних сорочках,
казали все проходить з часом
і ця прив’язаність пройде.
Ваші серця живуть по розкиданих точках,
чи пам’ятають моє знекровлене бліде?
Бо я і досі тут лежу і весь цей груз
запилений роками,з відточеними шрамами.
Не покидає мене, наспівує поночі блюз,
ставить мітки над пройденими брамами.
Злітайтеся знов в покинуте поле.
Без крил,без сил.
Ваше місце з панорамами.
Вертайте подобу, переходьте в акрил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2015
Не має значення в якому світлі прокидаємось.
На цей момент не має взагалі ніяких значень.
Просто всі знаки звелись до відносності,
в якій пливеш і виринаєш і знову голову під воду,
щоб ніхто не здогадався,що ти пливеш не з рибами.
І не за течією.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2015
І що мені було робити з ним,
коли він напівпритомний лежав на моїх колінах?!
А в його голосі така туга і ще ці арабські пісні,
які засипають мене своїми пісками,
розсипаються у волоссі і тонуть у Середземномор'ї.
І що робити коли біженство єдиний притулок?
Він просить залишитись на кілька днів у моїй квартирі.
І як йому сказати що на мене чекає хто-інший,
який спить зараз на верхній полиці в потягу Південної залізниці.
Хоча жінка твоя також під палючим сонцем пустелі,
спускається по схилу, набираючи з ріки воду,
теж чекає тебе і збирає аметистові камінці.
Населяє їх бережно,так як роблять близькі для найближчих.
То чому ж ти досі на моїх колінах
і не можеш нічого згадати?
Але ти лежи! Набирайся сил!
Завтра й мені збивати в кров кулаки.
Поки лежи,боліди нехай засліплюють очі.
Вдихай – видихай,
саме час відчувати себе безкінечно живим.
І кидати минуле до дідька, без пам'яті.
Бо свобода твоя - зробить тебе сильнішим,
бо свобода твоя - повільно тебе розітре.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2015
Прийшла пора збирати речі,
бачиш тебе чекають.
Настає момент коли відставляєш усе вбік ,
щоб впасти важко на землю,
ловлячи сонячний блік,
дивитись як діти сусідські зростають.
Крізь пальці пропускати літо,
торкаючи чолом холодні долоні,
якими торік землю нагріто.
Зніми білизну пересохлу на балконі,
відкрий наповнений рюкзак,
і викидаючи усе до річки, глянь
скільки за ці роки ніс у собі втоми і поневірянь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584081
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2015
В кімнаті стало забагато невідомих книг.
Ще й ця задуха серед квітня.
Завіса серед друзів сплетена із диму та інтриг.
Весна ж бо не прийде по тебе і по них.
Ковтай легенями повітря злив,
із паленими книгами,за дверцями каміну.
.. Я добре знаю що говорю,бо бачила як він палив,
багаття серед площ,ставлячи бак у кабіну.
А ми стояли поряд з ним, допалювали втому.
І навіть після стількох років,не розказуй нікому,
скільки попелу розсипалось по наших підвіконнях,
скільки зим намагались забути про дим на чорних долонях.
Mepi Benovski
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572956
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2015
Я відкриваю вікна по ночі,щоб впевнитись у вуличному сні.
Вивітрюється смак,
не вивітриться тиша.
Щоб ти на звук її ішов наосліп через воду і байрак,
щоб яблука залежані збирав і клав в рюкзак до одягу і книша,
щоб всі ті речі,що є на тобі просякли вогкою землею,
щоб йшов у вигадане мною місто з матерії і клею,
щоб голос твій у темряві просвічував душу з бетону.
Прийди і прокинься зі мною по один бік кордону.
(с) Mepi Benovski
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557334
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2015
на прощання,сідаючи в один з перших вагонів львівської залізниці,
з кількість спальних місць плацкарту ,
пальці вкривались мрякою й мороком під стукіт обцас провідниці.
Рано чи пізно треба міняти маршрути й намічену карту
тільки дешеві парфуми в щілинах матрасів
досі триматимуть над головою твоєю варту
навіть коли топитимеш чергову пару баркасів.
у конкурентів,які ступають в ноги фарту
так вже склалось,
конкуренти стають найкращими друзями,
коханці лишають сонних коханих в ліжках
стискаючи руки канатними мотуззями,
зупиняють дихання і знову у когось нового вдихають.
(c) Mepi Benovski
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526513
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2014
В твоїх садах не має щастя,
засохлі вишні тягнуться у кошики
довкола у горах люди ховають брилу
говори з ними,так як вмієш пошепки
бо спів тиха слова мають більшу силу
говори з ними «на їхній» голосом лісу
досить ховатись у скелі із дикого пилу
говори з ними так як з собою,знявши завісу завісу
говори з ними,говори..
(c) Mepi Benovski
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513691
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2014
всі твої комети згоратимуть,просто змирися з цим
стікатимуть сльозами,як небо над айвою
всіх твоїх найближчих друзів огортатиме сигаретний дим
як довкола обстріляного конвою
ти так і не зрозумів в чому річ
тягнеш руку до дзеркала ,де сміються померлі друзі
хмільніють від пива,граю брідж
ховають мотузки для тебе в картузі
тобі випала фішка,класти на очі мідну монету
відправляти по стіксу усе найдорожче
колись паромник передав тобі естафету
ти його розвів,як в степу розводять вогнище
за надцять віків зникла різниця між круглим й квадратним
за стільки років ти втратив себе,не сприймаєш себе адекватним
та все що кругле,не завжди квадратне
бо все що втрачене,не завжди назавжди
ти так і не зрозумів в чому річ,
що написала доля над твоїм родинним гербом
..не конче потрібно бути у центрі подій,
щоб стати замисленим зоряним небом.
(с) Мері Benovski
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505261
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2014
Рибалки вертаються з моря виснажені
Сіті натягнуті ловлять прибій
Над морем здіймаються хвилі
Зграє птахів приймає не перший бій
Лиш одиниці вернуться, змітаючи милі.
Із крил вибивається пір’я ,черкаючи тло.
Птахи не вернуться - в них рухи безсилі.
Їх гнізда чомусь спорожніли давно.
Вона прочинить двері в кімнату,
здіймаючи гамір про втрати-морську данину.
Ти ж навіть не знаєш, хто кинув їй в серце гранату.
Ти ж навіть не знаєш, як вона дихає протягом сну.
Не маєш поняття,де вона взяла ключ від твоєї квартири.
Не знаєш птахів і що з ними б`уде.
Та будеш носити у собі її ім’я.
Навіть коли про твоє заб`уде.
(с) Benovski
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496700
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2014
просила весну,щоб позбавила болю
а не розуму в нас відбирала.
щоб можна було утікати від себе,красти долю.
де б зараз була?на кого чекала?
життя ставить ставки під дзенькіт обцас.
ставка на тебе висока,хоч знак бемолю
стоїть в альтерації, роблю вибір в твою користь,
надіюсь в останній раз.
весна відбирала в людей свобідну волю.
в працівників депо,у власників мутних кас.
нагадуючи що ось, вона,весна
танцює для неба,довкола усіх посірілих мас.
засипає жменями яблуневого цвіту,
а ми лежимо почорнілим яблуком,
гниємо перетворюючись у заквас.
в якогось дідуна у банці,що живе за край світу.
(с)Mepi Benovski
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490502
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2014
На дворі трусились гвоздики від крові.
По вулицях міста рушали із автоматом
російські месники клянучись у своїй любові,
пригощаючи сємками,криючи матом.
Кричали: «Хахол,ти бил другого сорту людина.
Тєпєр ти рускій чєловєк!
В тєбя єсть «Родіна» і нова родина,
відіш какой тіжолий вєк.
Нє дєржи зла за мьортвава атца,
я слишал он виходець бендеровскіх рєк,
та й чорт с нім с падонкам фашистськіх калєк.
Пашлі с намі, у нас самавар ,мєдовиє прянічкі.
Дєвочкі в мєсною кримскай банє,сладкії лялічкі,
харошая трава,хоть самагон нє хуже.
Ти прасті что атлучюсь женє названю,
скажу что ви тєпєр с намі,а то валнуєтса «дуже».
І пажалуста снімі ету стрьомную матню,
Что флагам звалась єщо к вчєрашнєму дню.»
(с) Мері Benovski
http://vk.com/dim.svitla
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485354
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2014
В сірості диму німої квартири,
відчиняю кватирку аби глибше вдихнути.
Запах свободи у мічені дири
вбити раба,систему продути.
Бачу як в ванні збриваєш бороду,
прагнеш затерти від бритви на щоках шрами,
просиш запарити чаю,додати солоду
набираєш цифри ,чекаєш голосу мами.
І дякуєш їй за свою появу та 26 зиму,
вона більше не плаче,
але просить:«Будь обережний сину».
Вдягаєш найтеплішу куртку і жовтий шолом.
Я перев'язую стиха жовто-блакитну стрічку,
картаю себе за не правильно вставлену кількість ком.
І розумію,що треба пережити ще не одну пекельну нічку.
Пережити життя,втопити цей блудний сон.
Тому на прощання цілуєш мене у маківку
і мовиш:"Ми стремо брехливу гримасу і змінимо тон.
Обіцяю.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480742
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2014
На перших шпальтах пожовклих газет,
розкиданих по столі в прокуреній кухні.
Пишуть незграбні статті про невдалий сет.
І така задуха,повітря таке важке,так сонце пече пополудні.
Коханий, твоя ікселівська футболка мені звисає до колін.
Я знаю,що пішла з твого ребра,як з крові йде адреналін.
Ми дістаємо з-під полів касети з віршами. В пилюці,брудні.
Ті вірші,ті блаженні вірші,про звичайні будні,
про дисидентів,дев'яності, захоплений Берлін,
безмежну щирість і про розтрощений трамплін.
Та ніч спустивши пару з дня, усаджує нас у фотель
Програвши в чувачі,хоч спершу в покер,іду,як лузер,
на дуель.
На виклик молока,без терміну придатності,
у шортах і осінній куртці - моїй єдиній тут принадності.
На вулиці так тихо, люди бездушно мовчали прозою.
Мені ще б раз почути в тиші ті вірші,
в уяві споживати на сніданок їх малою дозою.
І виливати старанно у форму певним калібром,
але тих,що дихають римою,а не верлібром.
(с) Mepi Benovski
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468683
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2013
Компостери не скаржаться,як і трамваї.
Не нагадають,що вже двадцятку з гаком.
Вони пахають після пенсії. Де ж поліцаї,
прокурори,що випишуть усім,за позу раком,
в якій гребуть роки трамваї і компостери?
І ці всі по наклеюванні скотчем постери,
Копійки під колеса,пришвидшують кончини день.
Та ні, я не жалію їх,мені лиш потай заздрісно.
Компостери не скаржаться, а люди?
А люди проклинають стиха й радісно.
(с) Mepi Benovski
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2013
Так буває,заплутані думки,схеми,піктограми,
стверджують хитку жіночу логіку.
Або її відсутність,скоріш друге,а в мене грами і грами
на вагу часу,це ж екзамен,ще й останній.
Краще було братись за педагогіку.
Хоч і це паршиво дається,мені не гуманній.
Не гуманній до себе, предмету?
Кава дає знаки,якщо пити її дозами,не по етикету.
Ще 15 хвилин,а в мене білий лист,чистий, невинний.
Сама себе питаю, даю відповідь: «Хто в цьому винний?!»
Малюю лінію, а вона крива – пальці трусяться.
І яку ж я добу не спали? - зачекайте файли ще грузяться.
(c) Mepi Benovski
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465925
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2013
Ціна світла пізнається тільки в темноті.
Де лишаєшся ти і обдерта нірвана,
де клітка з платини блищить у повноті.
В якій сидиш, бо бідкаєшся,що сорочка рвана.
Крила твої,як метелика,гнуться від вітру.
Вночі тут здіймається буря, так як в ніч на Івана.
Думки в голові розсипаються маком в макітру.
Не знаєш ціни,проживаючи правом хана.
Стільки світла було і не знав де подіти.
Чекав кращого часу,коли випаде з неба манна,
а випала втрата,хоча це очевидна причина радіти.
Головне зрозуміти - світло не барикада екранна
А промінь, що доторком душу уміє задіти.
(c) Mepi Benovski
http://vk.com/dim.svitla
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2013
Першокласний чорний метелик на маніжці від не відомого львівського виробника, чітко окреслював білизну акуратно вигладженої сорочки на ньому,коли він споглядав на себе в двометровому дзеркалі. Так, Марк любив гарно одягатись, особливо, якщо це стосувалось якоїсь визначної події. І така в той день мала відбутись.
Зверху вниз він розглядав свій смокінг, але щось його дратувало в цьому наряді . Чи це було пов’язано із подіями, які були неминучі. Як ув’язнений в клітці звір,загнаний в неї власним страхом та почуттям, Марк не знаходив собі місця в квартирі. Навіть,склянка з віскі, як найкраще заспокійливе, тут теж нічим не зарадило. Нервові пальці трусились,поправляли волосся на голові, не для того,щоб привести себе до ладу,а лише,щоб щось робити. Знявши свій верх, він увійшов на кухню,взяв глечик з водою, гранчасту склянку і флакон корвалолу. Накапав необхідні 15 крапель,розвів водою і випив. Проте полегшення не відчув.
На тумбочці в спальні лежав мобільний, який перебував у беззвучному режимі і бурчав на цілу квартиру, так, що якби стіни були між квартирами не несучими, а перегородками,то сусіди уже тарабанили б по стіні від того противного звуку.
Та Марк був далеко не в цій квартирі, він загубився в думках і спустився на землю, тільки після 10 секунди дзвінка. Макс повторив : «Не забудь! Сьогодні о 18.00 в Будинку вчених.» На що почув у відповідь : «Ну ти ж знаєш, я пунктуальний». На жаль, про свою пунктуальність Марк збрехав, можливо хотів показати своєму колезі,що в ньому теж відбулися зміни за довгий час розлуки. Раптом в цей момент йому захотілось істерично заплакати, чого раніше не траплялось з ним.Чи то він згадав всі давні пригоди та історії ,що поставали на їхньому шляху,чи згадав про терміновий переїзд кумпеля у Вроцлав , чи він згадав її? Думаю,що останнє.
Вона була сестрою Макса. Мавка,мабуть та що з «Лісової пісні»,із довжелезним каштановим волоссям , худорлява. Спостерігаючи за нею, можна було побачити бездну в темно-зелених очах чи то пустелю. По-особливому виразний запах м'яти на її тілі, манив до себе неземною силою. Поговорюють люди, що саме Марк спустошив той погляд. Соня,як усі львівські панянки,колись могла собі дозволити закохатись у чоловіка-літератора, знавця міста, в того,який вкривав своє тіло не парфумами, а запахами від конфітюр та кави. ЇЇ хотілось відчути на смак не хлопчика, а чоловіка. Із його лібідо та вигинами міцного п’янкого тіла. Та як усі надто казкові мрії, ця мрія рухнула. Тепер такі айсберги та падіння,вона навчилась оминати. А стосовно любовної історії з Марком ,то ейфорія минула, залишивши їх обох з носом. Марк вирішив не тягнути і якось напряму сказав її, що не любить. На тому все і закінчилось. Через місяць Соні випала нагода переселитися до затишного Вроцлава з братом, де вони обживали свою новеньку квартиру із старовинним піаніно, яке надавало помпезності середовищу.
Ось так Марк і не чув і не мав жодної звістки від неї понад 6 років , аж тут одного зимового вечора йому надходить смс від невідомого :« Я зранку зателефоную на цей номер,хочу завтра тебе побачити в Будинку вчених, там намічається бал-маскарад, приходь. Соня.» Під час прочитання повідомлення, Марк стояв в коридорі свого під’їзду і діставав ключі,які опісля прочитання інформації автоматично випали чи то вислизнули з рук. Він довго не міг оговтатись,здавалось сон тої ночі його не навідає.
І ось вже вечоріє 17:56 на годиннику хлопця у смокінгу,який піднімається по сходинках в своїх лакованих шузах, порушуючи гамірну тишу вулиці. Перед ним величезні різьблені дерев’яні двері із кованою ручкою 19століття, на яку він поклав руку і опустив вниз. Крок – і Марк опинився в розкішному залі, де колись пянцюжили архітектори, а згодом мало не спалили це шедевральне приміщення. Зараз тут вальсуватимуть дами із масками на обличчі , тримаючи за руки і доторкаючись бедрами до свого партнера. В якусь мить, його неначе вдарило струмом, чиясь неймовірно легка рука опустилась на його плече. Це була жіноча рука. Її рука.
Марк стояв, неначе паралізований, не здатний вимовити ні слова, але такий щасливий. Соня усміхалась, обхопила його руку , провела пальцем до гардеробу і сказала: « Може ти здаси пальто і запросиш леді на танець, чи ми так і далі будемо тут стояти?»І лише почула безнадійно радісну відповідь: «Так, звісно!»
Тримаючи номерок від свого пальто в руці та крокуючи до неї ці лічені метри, йому здавалось цей відрізок часу триває вічність. По сходах спускався Макс і в той момент,коли щастя було так близько до Марка, Макс підбіг та обійняв свого кумпеля так по-братськи, як він робив це завжди. Той говорив щось до Марка, але всі балачки проходили повз нього. На запитання «Так,що ти «за»?». Закоханий відповів «Ти ще питаєш?!». В якусь мить Марк усвідомив,що не чув питання,яке пролунало з уст його названого брата. Та така відповідь тільки пришвидшила те омріяне вальсування пари,чого і добивався хлопець.
За 6 років Соня змінилась. Вона обстригла довжелезні локони,замінивши їх на каре. Заховала себе у масці і коштовному чорному платті із вирізом на спині. Та вона не змінила цим почуттів Марка до себе. Після довгих кружлянь, він дістав із кишені срібну шпильку для волосся і промовив: «Я знаю як ти граційно відкидала шовкові пасма з чола , мені захотілось їх потішити.»
Соня лише усміхнулась,прихилилась до нього,поцілувавши, засунула записку в праву кишень маринарки і поволі рушила на другий поверх»
Якби люди в залі звернули увагу в цей вечір на Марка, вони би подумали, що він скоріш за все манекен. Не дихаючий , майже нерухомий, хлопець не міг відійти від останніх подій. Діставши клаптик цупкого паперу, де чорним по білому написано «Твоя скринька у під’їзді чекає пильного ока»
Поблукавши ще з годину в зальних коридорах, він повернувся додому. І перед тим як підійти до ліфта, він відчинив маленьким іржавим ключем поштову скриньку у під’їзді під номером 49 і дістав звідти книгу обгорнуто подарунковим пакетом, поверху якого написано ручкою : «Обов’язково прочитай її. P.S. З Різдвяними святами тебе!»
Роздираючи обгортку ще у коридорі,він вийняв книгу під назвою «Swiergot»,що у перекладі з польської означало «Щебетання», автором якої виявилась адресантка записки. Коли він відкрив першу сторінку, то побачив напис чорнильною ручкою «людині, яка дала поштовх». Гризота та совість не покидали свідомість Марка і той вирішив присвятити цій книжці всю свою ніч. Взявшись за читання ,з кожною наступною хвилиною витраченою на книгу з твердою обкладинкою, сльози роєм спадали з його щік, спадали вони через каяття за не любов,яка була тоді ще така сліпа. Від того, що очі спухли йому важко було дочитувати останні сторінки роману,але саме в них він знайшов те, що так хотів - прощення.
«Бо ж не буває так,що щастя валиться на голову і обоє закоханих в силі встояти на ногах,то як можна на це ображатись. Певно, і я могла опинитись на його місці,я теж могла не втриматись»
І як блудний син, який стільки років не знаходив собі місця,він дочекався прощення від жінки,яка пахне м’ятою. Від жінки, яка обрізала локони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465501
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2013
Споглядаю на події у країні, шкодуючи про те, що не можу вирватись зараз в Київ, Хоча як кажуть мої друзі: «Бабів там точно не треба, але їх там багато».
Читаю, дивлюсь, слухаю від людей, преси, Інтернету про настрій і дух, що панує на Майдані Незалежності, про організацію людей, про те що той майдан, який утворився, тепер став маленькою державою в державі, а-ля Ватикан. Чим можна пишатись. Єдина біда – не має потужного лідера, який би повів цю маленьку країну визволяти Україну. На жаль, я не компетентна в політичних справах і не можу дати толком розумної поради та чіткого плану дій правителям цієї демократичної республіки (роблячи з цього висновок, можна сказати опозиція теж не компетентна;) )
Щодня виходжу на львівський майдан,який мене іноді виводить з рівноваги своїми співанками, фотографуванням і танцюльками, які схожі більш на затяжне святкування Дня міста ніж на революцію. Розумію, що холодно і люди роблять все, аби не мерзнути, але це занадто.
Та те, що я зараз напишу, це дріб'язкові речі, але як вони можуть змінити думку і ставлення. Моє, на приклад, змінили по відношенню до подій, які творились і тепер творяться у місті.
Я йшла сьогодні по вулиці Гнатюка, ненароком побачила фантик з-під «сємок», підняла його та і викинула в перший сміттєвий бак. Реакція людей була не така, як зазвичай. Переважно, коли я так роблю на мене дивляться перехожі з таким виразом обличчя, неначе манну побачили з неба (або типу: «Що ж це ти о то таке робиш? Не вимахуюсь,що з Європи») І саме в цей день я допетрала, що я не одна оєвропеїлась за цю революцію, що Львів поволі дійсно перетворюються в омріяне місто. Бо проходжу 40 метрів і йде назустріч якийсь хлопець, якийі також піднімає фантик, викидає його, а потім проходячи біля мене тихенько говорить: «Молодець! Так тримати!»
Їду в маршрутці, ледве тримаючись за поручні однією рукою, іншою намагаюсь втримати щойно куплений креслярський папір, а тут на тобі і якась панянка, хоче мені допомогти потримати мої речі.
Саме зараз розумію, що ця революція уже не пішла на смарку. Люди змінюються, змінюється рівень їх культури і не лише в маленькій країні «Майдан Незалежності», а і у Львові. Дякую вам, європейські люди.
(c)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464290
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2013
Хотілося сказати дещо від себе.
Сьогодні в полудень я з іншими студентами львівських вузів рушила пішою ходою колонами до центру, проходячи повз політехніку та спускаючись вниз по Дорошенка. Ненароком побачила хлопця, який лежав біля під’їзду без свідомості із серцевим припадком. Через деякий час біля нього зібралася група людей, яка намагалась допомогти. Люди попросили в сусідньому продуктовому пусті коробки, щоб можна було їх роздерти і покласти хлопця на них. Хтось побіг за водою, інші за нашатирем. Викликали швидку на яку всі чекали з нетерпінням понад 25 хвилин, що і не дивно (у зв’язку із перекритою дорогою від колони і не тільки). Хоча викликали швидку мінімум 3 рази. Раптом хтось із людей викрикнув, що їде перша швидка медична допомога з вулиці Словацького і потрібно підійти до неї. Коли ми підійшли до машини, нам сказали, що вони їдуть на виклик і нічим нам не можуть допомогти. Сказали, що у швидкій є всього один лікар, що було неправдою, бо у салоні було ще 2 представники медичного персоналу, які відмовились надати першу допомогу. Якась панянка, що стояла поруч мене, підійшла до патрульного і попросила про допомогу, пояснила ситуацію і благала підійти до медперсоналу, що той і зробив. «Відіславши» дуже далекого патрульного, швидка рушила на виклик. В очікуванні протягом 5 хвилин швидкої, ми нарешті її дочекались.
Я пишу це все до того, щоб люди були усе-таки людьми, навіть в період мітингів та революцій. Надайте першу медичну допомогу потерпілим, не будьте байдужими і не проходьте повз. Не думайте, що біда буває лише у когось, кожен із нас може опинитись на місці потерпілого.
Всі хочуть вступити в ЄС, то поводьтесь як громадяни ЄС. Не чекайте на допомогу від патрульних, швидких чи чогось в тому роді. Прийшов час дії громади.
І слова суто від мене: «Не ходіть по велосипедних доріжках, вони створені лише для велосипедистів, я звісно розумію, що невнормовані пішохідні шляхи і це недоречно було встановлювати у Львові вело доріжки, проте якщо вони вже є дотримуйтесь правил. Бо так закордоном визначають представників російської федерації, які люблять розгулювати по них.»
ДЯКУЮ.
#Lviving #Lviv
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462842
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2013
Пробачте мені за цю кляту зверхність.
Я стала з роками цинічна, знаю.
Якось пішло життя шкереберть зі знаком «інертність»,
Вашу «трагедію» чемно послухаю,шкода порад не маю.
Зі мною бесіду вести про біль свій, даремно.
Я горе чуже не ділю з другом за чашкою чаю.
Бо і друзів згубила, не дала тепла, яке мала напевно.
Серце давно,як друшляк ,двері не відкриваю.
Якось було кохання,трималась як горда твердиня,
а потім вточили у серце осколок каміння.
Чинила собі опір,та все ж стала слухняна рабиня.
Шкода він діловий,йому не до сюсюкання і белькотіння.
А що мені лишилось? Прокидатися в ночі і писати в`ірші.
Кривлю собі душею,тішусь що творіння не стають щораз гірші.
Від нестачі любові – блякну, черствію,
Не приходь знов, я закрию перед носом двері,ти знаєш, я вмію.
(c) Mepi Benovski
http://vk.com/dim.svitla
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462554
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2013
Про наші зв’язки ніхто не знав.
Ні журнал, ні жовтий лист.
Лиш друг в собі друга по суті крав,
тривожачи вітер і дощ,
нас супроводжував свист.
Не знали про це друзі.
Навіть найкращі.
Хоч у них на це діло і зуб є, і хист.
Стосунки на грані,неначе з вогнем на червоній смузі.
Далі велось як по класичному сценарію,
я - твоя опера, ти - мій артист.
Ми собі якось так тихо кохали,
переплутали долі чужих намист.
Про затягнуті вузли, здогадувались,
десь підсвідомо знали.
І про чужий біль від чужих ран.
І про те що кохання – садист,
вбиваючий дружбу,малюючи сотні оман.
Лишаючи після себе,пелюстки на стінках ванн.
(c)Mepi Benovski
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461597
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2013
Люди одначе дивні істоти.
Гульбанять до коми, забувши гризоти.
Позолотять ручку за казки якомусь відуну.
Мріють покурити бельгійського тютюну.
І все ж вони дивні істоти.
Ставлять душі на ставки,
щоб в компанії вписатися у певні рамки.
І програють у покері як квоти,
а потім замикаються в собі від власної нудоти.
Вигадають пристрасті і їх розкалюють.
Роками будують світи і розвалюють.
Майструючи нові ,чують нові ноти.
Та втомившись від постійної оди,
ставлять серця на подвійні коди.
(с) Mepi Benovski
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460207
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2013
В плащі ставало холодно від вітру
і день схиляло ближче до полудня.
Ти виніс рішення на роздум арбітру.
Мовчала я, чекаючи грудня.
Тихо так,природа мовчала зі мною.
Нишком підкрадалась година судня.
Твої слова були черствими, а зима німою.
Тепер сама. Тепер чекаю студня.
Минув вже час. Я стала собі чужою.
Ти раптом викрикнеш із переулку.
"Пробач мені, я виправлюсь,знайду нову пігулку!
Ідемо на каву і прогулку?
Ну як ідея?
Вже весна,стало тепло."-
бурмотав мені, як траві сонній.
Я у відповідь: «Я згідна,розбили по повній
та склеємо лише частину
якщо пощастить - тоді половину»
(с) Mepi Benovski
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459737
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2013
Що її боліло,ніхто достеменно не знав.
Мама нервово ходила з кімнати в кімнату.
Лікар знизав плечима,щось говорити мав.
Натомість вручив конверт,щоб передала адресату.
Нервово дьоргнула його в руці,
а іншою відкрила двері лазарету.
У неї сльози розїдають шкіру на щоці,
вручаючи фатум сюжету.
Бліда як гримаса лежала вона на ліжку.
Дерла конверт, витягла анкету,
де слово «рак», як чорну кішку.
Несло повз неї ядерну ракету.
За те її боліло,що цілий світ лишився поза кадром.
Що всі ідуть,танцюють по паркету,
що світ б'є обухом усіх, а її квадром.
За те що ніколи не зробить фотографії запаху,
за те що ніколи не зробить замах замаху.
А ще за те що ніхто,не вб'є у ній любові блиску.
Хоч всі кого вона любить, ставлять її у кінець списку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459171
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2013
Час гасив роками нашу пристрасть,
невидимі нитки між переплутаних доріг.
Таких чужих і таких своїх.
Час обдирав до нитки і одягу не беріг.
Одбирав паспорти , стирав щасливі місця.
Вимикав мелодію танго, жадав кровистого м’ясця.
Наплював на фото – єдиний в рамці оберіг,
яке ти так любив і так беріг.
А потім час пішов і настали холодні дні.
Ми розійшлись по різні сторони,
а барикади все ж одні.
Тепер у тебе власне кредо, а наді мною ворони
і проливні дощі.
Пам'ять моя завжди зі мною,
тому приходь на щі.
Розкажеш як ти, і хто тепер з тобою.
Приходь у мене є схований прихисток,
щоб тебе від невдач заховати.
І корзина з печеням,турка із кавою і чистий листок,
щоб було чим тебе частувати.
Почати все заново,
знову все пережити і все відчувати,
пристрасно відчувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458936
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2013
Кожен день,особливо в холодну пору року,я бачу як людям не вистачає світла.
Не тільки в фізичному змісті, хоча і в фізичному теж…
Мій ранок починається за графіком,трохи занадто стандартно,як на мою думку. По натурі дуже лінива людина,проте заставляю себе прокидатись раніше. В останні дні прокидаюсь близько 7.00.Хоча перед тим як задзвонити фінішально, мій будильник бурчить разів з 8 ,бо я переставляю потрібну годину на 5 чи 10 хвилин пізніше. І це добре,що тепер хоч взагалі його чую, а то в вересні все ніяк не чула ні одного з будильників у себе в кімнаті. Через таку глухість провтикала не одну пару.(вимушена сказати,що мій будильник своєю убивчою мелодією і мертвих піднімає,але не мене,проте будить всі мешканців квартири).
Захопилась розповіддю про будильник, однозначно.
Опісля чимчикую на кухню ставлю на конфорку чайник і газую до ванни,щоб себе привести до ладу.(А це особливо важливо,якщо перед тим нічкою було надто багато роботи зв’язаною з коханою архітектурою і тому доводиться змочувати собі нервові вузли,щоб швидше адаптуватись).
Згодом вибігаю з ванни і бачу,що пара із чайника розповзається по усій кухні, навіть у коридорі задуха як в лазні ,ну це і не дивно.
Вимкнувши нарешті конфорку та запаривши м’ятного чаю, підходжу до вікна. Ні, не для того аби поглянути яка температура за вікном,хоча і для цього частково теж. Я заглядаю у скромний пострадянський скверик, де безликі фізіономію крокують з парасолями, з дітьми за руку, з собачкою вдягнену у ідіотський костюмчик. І розумію, що їм, як і мені не вистачає світла. Звичайно,я люблю свої чотири стіни і бардак навколо, але у зв’язку із тим,що довбаний архітектор-проектант вивів моя кімнату на північно-західну сторону ,в моїй кімнаті через це надто мало світла. Добре,що хоч затишок є.
На швидкоруч збираю всі необхідні книжки,записники,закидаю їх у рюкзак і вперед на вулицю.
Саме тоді я розумію, як денне світло разить мені очі. Вона разить всіх,не має винятків. Надто те світло яскраве для таких підвальних щурів, як ми. І розумію,що я один із тих щурів загнаний у своїй клітці,травлений політичними агресіями,економічними кризами,соціальними диверсіями, пригноблений рекламами,тупими тв-шоу, «інтелектуальними» серіалами.
Ті зведені стіни,та клітка,яку ми створили для себе змушують боятись власної тіні,навіть власного страху(як би це не звучало) і своїх думок. А ще більше змушують боятись їх висловити.
Так,світло впливає на багато різних речей. Наприклад, на поведінку і настрій. Нам дихається легше на вулиці, ніж у картонній споруді. Ми самі склали дім із гральних карт і самі його хочемо зруйнувати від того,що той у свою чергу відділяє нас від світла.
В такі дні як сьогодні, я йду по вулиці і думаю,як осінь змушує нас задумуватись над щоденними подіями,яких ми не помічаємо і які здаються незначними,змушує робити висновки. Саме восени загострюються всі відчуття,про які ти навіть не знав до того. Такі, як невимовна близька відстань до втрати світла і тепла.
Зима ж не за горою.
(с) Мері Benovski
http://vk.com/dim.svitla
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458749
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.11.2013
В ті дні не вщухали дощі,
старий годинник бився в позолоченій оправі.
В покинутому домі,там де навколо ні душі,
ще місяців зо два тому плелись історії яскраві.
Еммі казала, що кине пити.
Їй лунало у відповідь : «Ти давно не вправі… це зробити.»
Так тріщини полущили саме ядро.
Ну от і він зібрав по трохи речі
та й мовив: «Люба, я втомився від твоїх постійних походеньок і бажання пити.»
Взяв ручку з валізи до рук, сумку на плечі.
Обертався споглядаючи на туш,
яка тече по шкірі,вимальовуючи порожнечі,
що не лікуються,
проте вона ховає їх ретельно в алкогольній втечі.
«Як би ти тільки знала, як я старався докричатись в глуш.
Та ти як завжди знаєш краще інших,
бо ти на своєму плаву і на своїй течії.
Не злись, що йду,можливо,ідіот,мудак,
але знаєш певно краще так.
Надіюсь ти від цього хоч тепер протверезієш.
Ляпас по душі найефективніший відтак,
почуєш себе і укладеш з собою мирний пакт
І це єдиний метод ,нічого не вдієш.»
Під час проливних дощів
В ті дні,коли тягнулись догори лише плющі,
він підходив до будинку,зазираючи у вікна.
Щось світиться?!
Та ні,здається,тому і не віриться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458395
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2013
Треба брати людей за відлік,за початок,
сідати в останній вагон,
малювати антураж,не стираючи тон.
Не збитися з пантелику,
читати гарні книжки
від самотності не набратись лику.
Зізнаватись собі у простих речах.
Бути мужньою, не ховатись у тіні, у чужих плечах.
Попри вітер у спину та сильні дощі,
бути сильною,ховаючи краківський Вавель в осіннім плющі.
Не зірватись від туги, згадуючи те, що ти далеко.
Брати твої думки за одиницю виміру,
І писати у блокноті: «Будь обережною,Безпеко.»,
порушуючи закони природи.
Вивчати людську психологію,
ділячи всіх на царства,класи,породи.
Я втомилась писати про їх вади,їхню патологію.
І про свою в першу чергу.
Я обезсилена шукати твій погляд,
твою аналогію,
пам’ятаючи що ти далеко.
Мене доб’є ця осінь,проводячи свій огляд,
доб’є ще це фігове польське млеко
із присмаком якогось порошка.
І ще гірше стає з думкою: «Блін,чому ж ти так далеко?!»
Так, тобі не цікаво, те що я пишу,
ні мій безколірний фільм «Життя»,
який не порушує довкола мене тишу.
А знаєш не варто читати все те,що писала і пишу,
нехай відстань рве тільки мою тишу.
(c) Мері Benovski
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454993
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2013
Ніколи не звикну до осені,
як і до близьких морозів.
Нищівного холоду,навіть під ковдрою й в простині,
невтішних погодних прогнозів.
Загострених відчуттів,
що і Львові і в Бостоні
одні і тіж.
Надмірної кількості тепла,
яка приводить на один і той самий рубіж-
ліні і втоми.
Скоріш за все осінь розставляє коми,
щоб взнати пріоритети.
В чому себе проявляти.
На день вписати себе у групу «Естети»,
риси коханки в собі виявляти
чи бізнес леді.
Стати кимось важливим,
переступити через себе,забобони вбік відставляти.
Радше їздити на велосипеді
ніж на автівці чи мопеді,
доки вулиці снігом не почало встеляти.
Говорити коханим важливі речі,
обіймаючи ніжно за руку.
Зірку впіймати з неба,
а не з Інтернету,що піддається друку.
Чекати змін,а дочекатись ожеледі.
Ховати мрії в рукаві
або як і любов у пледі.
Тому нам осінь дає шанс на зміни,
Якого не можна й не треба впускати.
Мері Benovski
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452309
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2013
Після випадку,який на днях зі мною трапився,я зловила себе на думці,що найбільше з усього люблю простих людей...
Якось вранці виходжу із тролейбуса і випадково наштовхуюсь на свою колишню коліжанку, з якою не спілкувалась років з 4.Колись між нами трапився прикрий інцидент, який полягав у тому,що я захотіла нових вражень,змін,знайомств з новими людьми. І це їй не сподобалось. Вона не хотіла,щоб я більше виділяла часу комусь іншому,замість неї. Я,звісно, намагалась пояснити людині,що друзі-це друзі, а нові знайоства- це тимчасовість,проте не змогла її переконати.Після цього вона не схотіла зі мною спілкуватися, листуватись і тим паче бачитись. Пройшло буквально декілька років , за яких життя розкинуло нас по різних точках і зробило іншими людьми.
І коли на днях я перекидувалась декількома словами з цієїю людиною,то почула від неї фразу: «Ти не шкодуєш про свій вчинок?»Саме в цей момент до мене прийшло переусвідомлення того,що було.І я зрозуміла, що анітрохи не шкодую про скоєне,бо у випадку,який склався між нами,ця особистість сама створила собі перешкоду - власний парапет,якого до сих пір не може здолати.Я дивуюсь: не вже не легше одного разу переступити через свою гордість і своє самолюбство,щоб не нищити створенного?!Не робити на пустому місці дурних заморочок і на них час від часу спотикатись.
Не шукати складнощів, де все легко і просто…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451048
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2013
Літературний проект створений членами Інституту Громадського Лідерства (ІГЛ),приурочений до Дня писемності та мови.
У рамках проекту будуть відбуватися такі дійства:
08.11.13 о 18.00 м. Львів,Музей Ідей-початок "Поетичного батлу" між молодими авторами.Буде проводитись попередній відбір з 27.09.13 до 07.11.13 (до 12.00).Попередня реєстрація за посиланням http://vk.com/topic-58725843_28986220
Після реєстрації потрібно скинути на електронну пошту literaturnyylystopad@rambler.ru
таку інформацію:
-свою біографію(окремим документом обсягом не більше 120 рядків );
- 3-5 віршів (окремим документом);
Твори написані (ОБОВ'ЯЗКОВО) українською мовою.
Стиль та теми необмежені.
Переможець матиме право записати у студії свій аудіозапис(читання вірша).Отримає подарунки від спонсорів проекту.
Очолює журі проекту - Ксенислава Крапка.
Список авторів,які пройшли попередній відбір буде оголошено увечері 07.11.13.
09.11.13 о 13.00 початок "Квесту" по літературних точках Львова.Просимо бажаючих реєструватись за посиланням
literaturnyylystopad@rambler.ru
09.11.13 о 18.00, Львів, Музей Ідей.
"Школа успіху" від відомих сучасних поетів та письменників,музикантів та гуртів,де автори відомих творів поділяться своїми розповідями про шлях до успіху в літературній сфері діяльності. Тут можна буде поспілкуватися з ними та перейняти їх досвід для саморозвитку. І звісно задати їм питання.
Якщо виникають питання,прошу звертатися до керівників проекту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450927
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2013
Під білою ризою і срібним хрестом.
Про що билось серце у стінах святині?
Знадвору грав дощ і свист куль за чавунним мостом,
а він прощався вголос,
зневажаючи страх і звук молитов.
Не шукаючи місця думкам у церковній твердині.
Він хотів би вперше людям дати земних настанов,
що пора «із стін» храму тікати.
Що хвиля-дві і вітражі,і купол,і художні фрески,
зрівняються з землею
бо бомба рада все і кожного вітати.
Богослужитель завмира на мить.
Йому напевно вперше в серці так болить,
коли стріча очима дитинча,
якому ще зарано одцвітати.
І те єдине,що об'єднує у церкві цих людей.
Давно не відчай,їх єднає віри апогей.
Мері Benovski
http://vk.com/dim.svitla
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450757
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2013
Мене дратує,коли люди говорять у свої 25,що у них усе позад. Найкращі роки уже відбуті (тобто студентські ) і те,що найцікавіше могло з ними трапитись, вони пройшли. Ці люди люблять розказувати, що на їхні починання і мрії (якась своєрідна творчості , невідкритий талант) не має часу і запізно розвивати. Тому що під боком є родина, сім’я , діти,тощо - на їхню думку це своєрідний груз, який ніколи не дасть звільнитись і втілювати свої задуми. Свій вільний час,вони радше витратять на перегляд 20хвилин фільму і 20хвилин реклами по телевізору ніж на те,щоб взяти чистий аркуш паперу ,обдумавши все, написати для себе ідеї та мрії з коротким планом їх реалізації. Дуже легко сказати : « У мене немає вільного часу». Вільний час завжди є. Мабуть,якщо є час для перегляду своєї сторінки на facebook, vk і twitter, знайдеться час і на невеличкі обдуми.
Навіть в успішних геніїв є вільний час,просто вони витрачають його з розумом (продумання планів на майбутнє), т ому нам здається,що його у них немає.
Такі люди у свої 25,намагаються мене повчати,говорячи ,типу: «Ти ще доростеш до мого віку,тоді будеш щось говорити.» Так, я розумію,писати роздуми про чиєсь життя,не пройшовши самому через це,– по-дурному. Проте,якщо заставляти себе рухатись у потрібному напрямку,тобто йти до мети,то все можливо. Це тільки питання часу та вибору. Страждати і згадувати про свій втрачений час,про своє згаяне минуле або набратися сміливості і присвятити частинунепрожитого життя на реалізацію задумів і мрій. Говорити,щось на подобі : «А я колись могла б стати легендарним вченим,який зробив би прорив у науці і техніці.»
«Я міг би стати світовим письменником,якби я видав свій недописаний роман.»
«Я точно була б геніальною художницею в Україні і закордоном,якщо б мої роботи прийняли на там тій виставці в надцятому році.»
Якщо почати діяти зараз,просто в цю хвилину і не відкладати на завтра,тиждень,місяць,то можна побачити як все втілитися і кардинально змінитись просто за лічані дні. Крокуючи від невдачі до невдачі,отримати бажане,замість того щоб у чергове сказати,коли провал:я знав, що з цього нічого не вийде,не треба було це починати. Отримати простягнуту руку допомоги від уявного «найзапеклішого» ворога і прийняти її, в той момент ,коли вона необхідна, замість того щоб згордувати неї і залишитись правою(вим) у ситуації,яка склалась між вами до того. Хапатись за всяку нагоду,яка випадає,навіть якщо з неї нічого не вийде,бо все ж варто спробувати.
І коли, переступаючи фінішну лінію,захлинаючись від пориву емоцій,піднесеності і щастя,хапатися за голову і згадувати про дурощі,які колись твердив і був у них переконаний. Добившись свого,на старості гордо показувати фото,книжку,картину чи винахід,розказуючи внукам,що не оступився(лась) від свого і став(ла) легендарним вченим,що зробив прорив,став (ла)автором світового роману чи став(ла)геніальною художницею(ком) в Україні і закордоном.
Тому,найкращий час попереду,якщо почати рухатись у правильному напрямку.
Mepi Benovski
http://vk.com/dim.svitla
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449380
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2013
Йому здавалось: він читав її,неначе книгу,
Підручник з біології за восьмий клас.
Колись він мріяв за глядіть всередину душі її,
розтопити ніколи не стоплену кригу.
Дурними балачками,походами у паб на пиво чи на квас.
Йому здавалось: ну і що, що архітектор,та хоч фраєр,
головне, щоб віддалась вночі повністю вся.
Ну і що,що жити спішить,психічка по суті і стаєр,
таких як вона повно,не перша і не остання й ця.
Йому здавалось:ну як це можливо,сидіти годинами за кресленням ,
І п’ялитись у досконалість всякого штриха.
Вона гордилася своїми ідеальними роботами,
а він казав : «Це у тобі розпирає пиха.»
І якось склалось так,останньою їй бути не судилось.
Його пророцтво збулось.
І через лічані роки з майбутньою дружиною на відпочинку,
гуляючи на кримському півострові у селищі Форос,
кохана шепнула йому на вухо ,під сяйво нічного прожектора.
«Крихітко, ти не пізнав душі отого архітектора.»
Мері Benovski
http://vk.com/dim.svitla
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448796
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2013
Які важкі були ті ноти,які надірвані були у нього струни.
Про те як він грав знав кожен пересічний житель міста.
До його ніг схилялися і квіти й комуни,
коли зривався плач із скрипки симфоніста.
Душились із жалю зали й кімнати.
Топились в сльозах лихварі й меценати.
Пускали свій сік у тарілці гранати.
Падали з ніг декорація і обважнілі канати.
А він лиш раз у раз із гордістю розхристував свій комірець,
Як істинний маестро таки справжній геній, знавець.
Та в натовпі шукав пурпурний шарф, тендітні пальці з квітами,
які торкалися його плеча,вітаючи "привітами".
І цей жіночий плащ та пристарілий капелюх…
Але пішли чутки,що він в пустій квартирі вже з півроку...
Його стрічає вдома тільки вірний пес ,дешеве віскі на тумбі із правого боку.
Дехто розказує,що з горя спився.
Інші твердять,що музики відрікся,оступився.
А скільки теорій ,ймовірностей і балачок..
У старому скверику біля осінньої площі
йшли люди, наче б то пересічні, перехожі.
На Службу Божу і на прощі.
І там ридали надірвані струни старої скрипки,
якісь дуже знайомі,схожі.
Мабуть, як колись прекрасні та гожі.
Мері Benovski
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448561
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2013
Ти – дивний, тебе ніколи не лякала неминуча старість.
Залишитись в пустій квартирі наодинці з кішкою або із псом
і з’їдати щоранку прописану лікарем кашу із гарбузом.
Перечитувати всоте напам’ять знані книжки
або від перевтоми задихатися у кріслі і робити передишки.
Слухай, я не фанат і не любитель розмов пристарілих.
І взагалі не терплю пліток про серіали і магазинні знижки,
але майже кожного тижня прусь в маршрутках заіржавілих,
щоб вибратись геть за місто.
Вибратись до старих моїх у місця відгримілих.
Там у них попід стелею вузлики із насінням лежать.
І одяг у них пропах від сіножать,
а в кімнаті знайомий запах валідолу,корвалолу,
Інших медикаментів,а ще старого альбому,на який складено крамолу,
щоб не викликати напади сердечні,душевні.
Розбитий радянський телик, який мій дід вважає великим даром.
І під звуки якого засинає щодня із кросвордом і чайним відваром.
А коли маєш намір вимкнути ту безколірну коробку,
Чуєш бурчання : «Я ж дивлюсь. Не натискай на кнопку.»
Та все-таки найкраще бачити їхні радісні обличчя
і простягнені руки,які на щасті тобі перетискають грудну клітину.
Висловлюючи гарячі обійми,які не розівчились до сімдесятиріччя.
Під проводом жалю,відправляючи мене назад у бурхливу міську картину.
Покидаючи їх із буденною місциною ,окулярами для далекозорості,
балакучими сусідами, які новинами не чіткими тримають їх у бадьорості.
Я думаю про те,як гарно ми живемо..
Шкода тільки старість непомітно десь на п’ятки наступає.
Але і вона минає..
Мері Benovski
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447312
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2013
А ти не знав, що всі нічні птахи стрічають ранок?
Десь ген на стрісі, де попиває сік проміння з пересохлої трави,
птахи милуються,до поки не вчувають шум фіранок,
які людиська відкривають закотивши зрання рукави.
А ти не знав,що чай із м’ятою лікує від мігрені
,яка дере мене як лев оскалений у Колізеї на арені.
Вона мені в надбавку приписалась з робою й скаженими сусідами,
а сили м’яти відкривають інший світ, стають моїми гідами.
А ти не знав,що в бесіді із кумпелем хмільнішим стає пиво.
У п’ятницю під запахи із кухні в кнайпі,
маленька зустріч перетворюється у цілковите диво.
Що не помітними стають прості прохожі і повислі маринарки.
І тільки раз по раз сусіди викрикають,щоб принесли за їхній стіл гарячі шкварки.
А ти не знав,що дерево пуска коріння глибше в землю тільки навесні,
щоб вийти нарешті на волю, забувши про вчорашній сніг.
Який морозив його дерте коріння розлежане на перехресті трьох доріг.
Така його спокута,такий його батіг.
А ти цього не знав?
Шкода,що ти цього,мій любий, не пізнав..
http://vk.com/dim.svitla
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444426
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2013
Коли Сем сідав у плетене довоєнне крісло
і витягав дубову люльку.
Він любувався гіллям,що від стиглих вишень трісло
з кишені діставав закручений табак у кульку,
напускав клубки диму у сизе волосся,
яке йому в суцільний чуб звелося
від старості чи то від мудрості.
І як завше приходила внучка,
дріботіла пальчиками руку, на якій була обручка.
І сідала йому на коліна.
Вдивлялась у шрами, на лиці залишені від карабіна,
що на війні згубив і зір його,і пам'ять.
Що кулі з року в рік лише самотність травлять,
але тепер в його свідомості є новий спогад.
Про внучку,вишню і терпкого літа здогад.
Мері Benovski
http://vk.com/dim.svitla
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440773
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2013
Як добре зустрічати ранок,
навшпиньки підкрадаючись до моря, відчувати бриз.
Питатися у нього ,чи я чергова з його бранок,
чергова мрійниця,черговий каприз?
Не плач і не шуми,це ж не твоя вина,що я тепер наложниця.
Моя недуга-полонянка ще до зустрічі між нами пролягла.
Я в тебе більше не закохана художниця,
я маску мариніста стягла.
Mepi Benovski
http://vk.com/dim.svitla
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437296
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2013
Як він терпить це – твій рюкзак?
Ущент набитий мотлохом.
У нього від усіх історій продірявився держак,
а ти його вінчаєш знову вітром й порохом.
Де у тобі береться стільки сили духу?
Не бійся , розкажи! Я украду хоч трішки.
Мені б твій вітер у спину і твої акторські фішки.
Хоч би на день . Я би зібрала волю у кулак.
Віриш? Не віриш? Я знищила б багаторічний шлак
І дурощі у голові провітрила.
Мені б лиш трішки твоєї віри,
щоб у кишені і в душі латати чорні діри.
Мері Benovski
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435861
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2013
А ти спитався в себе:«Чи ти вартий?»
Щоранку прокидатись та йти у місто,
у пустку серед тисячі людей.
Де ти один із них, ти місиш своє тісто.
У тебе тріснута душа, і зламаний процесор(генератор всіх ідей).
Кидаєш сміття посеред провулку,
а потім п’єш каву щоб запити піґулку.
Увесь твій день на роботі :
репости та лайки,
які ховаєш від шефа під чудові байки,
виправляючи щось у контракті.
І твоє єдине диво - смс у контакті .
А у вечері з корішом тлумачиш останні новини.
Хочеш поїхати закордон,
щоб назавжди відірватись від маминої пуповини.
Але поки ,що ти говориш про бездушну владу,
яка зовсім безрука,не дає собі раду.
І у всіх ваp`ятських вчинках,
причиною яких ти став.
Вину вбачаєш у прохожих,у рідні і навіть у блондинках.
Усі,
лиш би не ти в грязюку впав.
А ти спитався в себе:«Чи ти вартий?»
Прожити на землі,
яку ти топчеш з дня у день?
Якщо ти не колода і не трухлий пень,
вдихни на повні груди ,задай нового темпу цій добі!
Бо перш за все – вся справа у тобі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430426
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2013
Старенький львівський дім просяк у авангарді,
у ньому світло поміж затишку вікон.
І дерев’яні двері у мансарді,
мене проводять через Рубікон.
Тут все моє,я тут із себе скидаю кольчугу,
що через неї тріскають на плечах пухирці,
високі стелі знижують напругу,
і фотографії на стінах – сторожі-жерці.
Вони мені розказують про тебе,
руйнують мною складені на «НАС»табу.
Та я вже не цікавлюся тобою,
я з того віку виросла і давно тебе не люблю.
Я в тапках чужих виглядаю з балкону
і ношу під серцем фото чиюсь,
а там у кутку дотепер стоїть дідівська ікона,
бо досі за тебе молюсь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424634
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2013
Татку,
я хочу тобі розповісти вже дуже давно:
як посивіло з рутини в кімнаті вікно.
Як час не стирає занадто глибоких порізів,
як змінюються настрої життєвих девізів.
Хотіла б і ще змалювати тобі повсякденне життя:
про те ,як неякісні друзі викликають у серці моєму гниття.
І як радянська лямпа освітлює креслярські проекти,
як від цікавих книжок змінюються власні аспекти.
Татку,
я б написала тобі у вічність листа:
про те як мамині плечі
під тиском часу і вантового моста,
зігнулись із втоми,роботи й одвічного тягаря.
Про те як їй досі личать високі підбори,
як ми уже давно збираємось поїхати кудись у гори.
Татку,
я б поділилась з тобою сердечними болями.
Як я ховаю свою душу під численними паролями.
І як роками шукаю когось на тебе схожого,
але боюсь знайти простого перехожого.
Та знаєш,татку,я вірю в те,
що ми з тобою ще колись зустрінемось у нас на полі.
В заквітчаних садах
неподалік, де розростаються посаджені тобою тополі.
На дідовій землі,там роблять кроки ноги вівчаря.
Я точно побачу тебе й обійму,мій татко-моя зоря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421698
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2013
Ця дівчина-янгол,
напевно,упала з небес.
У нашу епоху,
де нанотехнічний прогрес
підпалив цілий рай.
Обікрав її крила і
кинув на Землю – до всіх обезкрилених зграй.
Та дівчина-янгол все носить у собі свій світ,
де кожна людина лишає у ньому свій слід,
де в неї бриньчить стандартна гітара
під танець волосся - натомлених кіс.
Малює ескізи,хоч вірить – нездара.
Вона не наносить тоналку на щоки і ніс.
Не курить цигарок, цей дим її душить.
Їй місто тісне ,
на кордонах свої залишитися змусить.
Їй мало повітря між маси людей,
немає тут правди і свіжих ідей.
Лишилась напам'ять в кишені надія,
а та все про небо та й небо фіалкове мріє.
Вона поділилась цим світом би з кожним,
справді.
Та в нього нанесли і так стільки бруду нікчемні людиськи,
що,певне,не вичистять навіть небесні вітриська.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421094
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2013
Все скінчено,вагон вже зрушив з місця,
але платформа все ще та.
Вона нервово мне монети у кишені.
Їй щось болить,
вона якась сьогодні не така
Стоїть усміхнена гримаса,
Тремтячі руки поправляють комірець.
Якийсь музика на пероні опер на себе контрабаса,
спостерігає пантоміму,яка доходить нанівець.
Була вона якась занадто горда,непокірна,
але сьогодні,надщербився камінець.
Ні не те,щоб гірко заридала,
це не її парафія і не її синець.
Просто повисла у нього на шиї,
ковтала спазматичні фрази,
але поїзд в Брно вже від’їхав.
І знову збій фази.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419967
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2013
Ти не пишеш мені листів, смс-ок не пишеш.
Не співаєш пісні,тими якими ти дишеш.
Я не чекаю тебе,мене ти не знаєш.
Мене не цікавить,де і з ким засинаєш.
Ти приходиш щороку в мій сон,безтурботна,манлива.
Танцюєш промінням, буваєш мінлива.
Буяєш по травах, як райдужна злива,
підступна,блудлива.
Я не чекаю тебе, змушена брехати.
Просто вже втомилась твого приходу благати.
І я пробачу тобі все,навіть найлютіші грози,
але благаю в останнє ,прийди і
розвій вчорашні морози.
Весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418124
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2013
Ми створили цей вимір
із химер та думок,
де вірний друг натискає на курок.
У світі,де справжні герої – моральні виродки,
а їхні чарівні принцеси – чисті зміїні виводки.
Планета,де щастя поволі стає дефектом,
а мислення й клепка побічним ефектом.
Світ, де iPhone одиниця розрахунку.
Де в словах брехня найвищого ґатунку.
Там,де кохання стає самозакоханістю,
а великі таємниці - детальною про інформованістю.
Світ,де славетні учені голі і нижчі.
Захцянки царівен все вищі і вищі.
Там де вмирають мільйони,
а плачуть лиш одиниці.
Де мужчини вдягають жіночі ногавиці.
Де секс без кохання нормальне явище.
Архівне буття - то є чисте роззявище.
І ще так багато всього,чого не злічити.
А може не варто про це ляси точити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414918
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2013
Розкидані книжки,
Зім’яті ескізи
І ти в темноті крутиш циркулі грізні.
Нервові долоні,
поволі стерпають.
І цим на безсоння тебе прирікають.
А ти мрієш про сон,
І про щось,що співзвучне із ним.
І тут раптом тон,
Немовби під зірваний камертон.
Крутиться по папері.
Усе потекло,
Але раптом втішаєш себе:
«Мала,ти вже не перший раз у такій афері»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412361
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2013
Недільному Львову наснився світанок
Що таївся у мурах,у пляшках старого вина.
Розбитих віками,
Надщерблених,
Але їх на останок
Лишили,як слід по роках-сивина.
І куняє старий
Під периною снігу,
Та під зливою бруду і ніг
І все мариться дідусеві
Його молодість
І звитяги,
І кохана весна,
На яку він чекає
Без трьох уже рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408024
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2013
присвята батьку
Коли в останнє захворію,опинюся в пустій палаті.
Повидираю з себе трубки,голки,просочені глюкозою пов'язки,
летітимуть з кишень ключі і будуть бряски.
Тікатиму по коридору в одній сорочці,старому лататті,
а мимо мене йтимуть старі,каліки,немічні,пузаті
дядьки в сорочках,яких робота
змушує таких , як я ловити.
Але вони невдахи,по п'ятницях не варто так багато пити.
Я вибіжу на вулицю і буду дихати морозним снігом,
потім впаду в небо і воно стане моїм лігвом.
Раптом побачу тебе і спитаю:
«Не вже ти чекав як не як?»
І я почую твоє стишене і невагоме:«Так.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380468
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2012
Осінні сутінки назавжди захмеліють біль і нелюдські страждання.
На цій благословенно-проклятій землі
ви не почуєте благання,
про поміч для людей,
із пломенистим серцем,
що у агонія конають.
Які усіх на світі,
ще й себе безкарно,безтурботно проклинають.
Опухлі з голоду,
роздерті сотнями кривавих боязких думок.
Вони ідуть на млин,
добитися священного зерна,
хоча б мішок
Та марно все,
і світ для них одна суцільная мара.
А як прожити без жоднісінького щепчика зерна?
Не вже посміли ви відняти,
все те ,що вам по суті не належить.
Не вже зуміли кинуть у рівчак,
того, котрий всіх вас на хлібі цьому держить.
Ех, якби побачив сам Господь,
що за нечистий тут елегію без покарання вершить.
Та ні, якщо не зараз,
то колись вогненну кару, справедливість в мить возвершить.
Але з вогненним серцем, мученики не вмирають.
Вони пособі слід на полі залишають,
щоб знати знов куди назад вернутись.
Лише такі зуміють в судний день проснутись
13.10.10
Перегук на твір В.Барки «Жовтий князь»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377474
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2012
Міс Мерфі писала листи покійному чоловіку:
про погоду,сусідів,трохи жалілась на ногу-каліку.
Складала всі ці листи над каміном,
зловживала по деколи хворіла димом.
Сиділа у кріслі,складала старі фотографії,
перебирала чоловікові фраки,шкарпетки,
біля яких лежали його монографії.
На гладенькі маніжки чіпляла метелики,
протирала у креденсі мідні келихи.
Говорила із кішкою по ночах,
насолоджувалась запахом гасової лямпи,
дихала хореями,плакала ямбами.
Носила під серцем фотографію з внуками,
боронив син дітей від бабуні пискливими звуками.
Дочка пянцюжила по днях і ночах,
за пляшку відрізала волосся,збирала його по клоччях.
Продавала по трохи батьківський крам,
обіцяла міс Мерфі на днях піти в храм.
Бабуня писала листи покійному чоловіку
Про погоду,сусідів і кінця її ліку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375960
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2012
Між нами дроти,відстані,милі
і якась не чітка фотографія у ретро стилі.
Ось висить у мене в рамці.
Протираю рукавом,
пил здіймається,крутиться,вертиться в танці.
Просто осінню все важче заглядати,
як ми стояли щасливі,в обнімку.
Тариф спілкування нагадував безлімку.
І твої ямки на щоках,
І ті старі гумовці
Заляпані древнім важким сонцем.
Ти точно знаєш,ти важливий для мене,
але зараз я хвора,
я п'ю амбробене
Та коли стане легше,
я підійду до фото,підніму доверху повіки,
можливо тоді ,винайду нові ліки.
І якби сказали вчені і всілякі науковці-
ми двоє закоханих у старій ковці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375904
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2012
Не треба ,певно,доливати в каву молока,
нехай темній,нехай насичується гуща.
Пітніє шкло в оправі окуляр,
а на підлозі розвалився старий,зачуханий футляр.
Так важко дихає вона,
в пустому домі хрип звучить гучніше ніж зазвичай.
Одівши покоцаний светр на неї,
ним оволодів відчай.
Скільки всього було,
скільки над головами листя кружляло,
скільки дощів життя на простинь їхню пролляло.
А тепер над ним одним лиє.
Просохли над мисом старезні трави,
а йому зосталася ця любов.
І надщерблена кружка з під кави.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372985
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2012
По правді сказати.. снишся мені тільки ти.
Без імбиру, кориці і навіть ванілі.
Ти-той, що любить губити ключі
і гризти яблука не доспілі.
Тебе не цікавлять світські новини.
Актриси, що грають у ідіотських п’єсах.
І запахи думу ,де їх рутини,
сплітають собі павутини.
Ти не вмієш писати вірші та й я теж.
А що з того, коли б уміли.
Описували б загадковий.. Бангладеш.
І строфи творити б хотіли.
Ти просто снишся мені ,
але ж це наяву, та ні.
Ти все таки твориш мої будні дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360307
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2012
Ми надто сильно кохаєм ….себе коханих.
Готуєм ретельну промову усіх наших даних.
Ми надто часто збиваємось з пантелику.
Вчора була впевненість, а сьогодні набрала лику.
Ми надто зухвало страждаєм чужими словами,
чиїмось листами, зізнаннями, сповідями.
А ще більш чужими життями.
Ми надто багато думаєм, але не діємо.
Таке вже буття – ми жити не вміємо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354653
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2012
«Мовчання – це не поразка у розмові , а найвищий прояв сили(с)»
Ох ніжна леді,
як гаряче тримаєте в своїх руках холодну кружку.
З солодким чаєм за`їдаєте пухкеньку ватрушку.
Частуєте гостей своїх ірисками та карамельками,
розмову закручуєте тугими петельками.
Під час чаювання б’єте дебати,
слово останнє – повинні ви проказати.
Змовчати не в силі, ватрушка аж дусить,
а гості змовчать, бо правило змусить.
Ви - кістка у горлі,
забитий п’ятак у стіні,
бій свій із тінню ведете цілісінькі дні.
Один із гостей сього не стерпів:
«Мовчання-найкраща заміна всіх ваших слів!»
Панянка припала до крісла,
уся зчервоніла.
Змовчати – найважче, вона зрозуміла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354334
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2012
Я бачу перший промінь сонця у вікні своєму,
він вимальовує найтонші струни почуттів.
І грає так барвисто по-миттєвому,
відтворюючи цілу гаму давно не сказаних гарячих слів.
Він відкриває цілий світ досі ще незнаний:
просторий,затишний і довгожданий.
Наповнений людською щирістю і добротою,
окрилений навіки загубленою простотою.
Цей промінь витанцьовує у ритмі вальсу пісню неземну:
тривожну, ніжну і пригублено сумну.
Елегію давно забутого кохання,
як згадку про найзаповітніше бажання.
Воно є джерело мого натхнення і творіння.
Заховане за айсбергом блудних думок.
Я створюю ілюзію любові тління,
вплітаю я тебе у вересневий свій вінок.
Ти зараз десь далеко за вітрами,
за снігом оповитими морями.
Танцюєш десь вночі під музику у стилі рок-н-рол,
і хтось - не я , вливає тобі в серце пристрасті укол.
Вона затьмарила твій розум вигаданим щастям.
Втягнула в темну гру із власної масті.
Продала твою душу, погинаючи зап’ястям,
твоє життя-це зв’язані думки у її власті.
Ти будеш довго грати свою роль під дудку долі.
Вона тебе далеко ще по світу поведе,
та раптом згине все і ти згадаєш присмак волі.
А пізно буде,але душа так щиро зареве!!!
Ти впадеш десь серед гори каміння.
І будеш довго битися об землю допоки не нахлине їдка кров.
Ти розіб’єш і душу, й ноги, і усі творіння,
які ти дарував мені розказуючи про свою любов.
І раптом зникне все , і зникне музика оркестрів,
під звук якої виписував моє життя.
Доп’єш останню краплю і без усіляких жестів,
складеш всі речі і полетиш кудись у забуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349546
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2012
Зароджувався світ не по годинах, не по днях,
а з ним на світ з’являлися душі пилини,
розкидані по різних мовних таборах.
Всі мови не такі вже диферентні як здавалося,
А кожна має неповторний смак.
Та будьте обережні в житті таке траплялося,
коли дві мови раптом сперечалися,
і хтось веде себе як замаскований хижак.
Прогризуючи серце тихо і повільно,
він відчуває в себе присмак крові на губах.
Та ви ж самі повірили цій мові, здається,добровільно.
Це ви відкрили перед нею власний страх.
Я теж колись повірила одній безглуздій мові.
Вона несла мене холодними струмками,
ця мова завжди ставила акцент на добрім слові.
Вона водила поміж яворами
Я вірила,і я казала їй: «Привіт!»
І та цілунком Юди мені відповідала,
а я не знала про її ранішній лукавий звіт,
там де вона мене думками розпинала.
Але коли моя душа вже стала зовсім не потрібна,
та розвернулася й пішла кудись у даль.
«Так, ця душа вже стала зовсім не дохідна!»
Кумедно, правда , хоча й трішки жаль.
За мить, за чверть секунди навесні,
я пригадала , що моїй є мова відповідна.
Мені згадалися всі недописані пісні
і кожна думка наша проповідна.
Я так давно не була тут, на цьому місці.
На розі біля твого затишного дому
й не чула жодного словечка у кожній твоїй звістці.
Я ж була така зайнята, ще десять хвилин тому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347104
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2012
Насмілитись жити вічно.
За це треба платити???
Ще й як. Ще й як трагічно!
Але для чого про це говорити.
Ціна висока. А де гарантії талон?
Ніхто не бачив доказів.
Ніхто не бачив еталон.
Але хто хоче жити вічно,
повинен знати: «Смерть-це не кінець.
Це стадія життя .
Неначе шлюб береш. Ідеш з коханим під вінець.»
Увірити у те ,що готував нам пан творець.
Ожити в пісні-ось та стадія життя.
У Світі Фредді не існує поняття «забуття».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346669
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2012
Ми не побачимося ,напевне, знову.
Все вирішено ще наперед за нас,
а я і далі мугикаю ту саму колискову,
у скреготі луни прорізується бас.
У нас не було пристрасних прощань.
Ні пізніх смс-ок ,тривких гудків, гучних дзвінків.
Ніхто не бачив нас в компанії жінок та їх чоловіків.
Ми парою не були і не ходили разом в гості.
Не будували зачаровані мости, й не руйнували їх зі злості.
Ми не були коханцями й коханими,
і в нас не було пристрасних мовчань.
Ми не корились й не брали від любові дань.
Я захопилась. Здається забагато слова «ми».
Брехня. Ілюзія. А ми були не «МИ».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346331
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2012
Час від часу достатньо просто жити
І не чудити інтермедій, крутити веремій
Не варто над майбутнім ворожити
Яка нахабність, Боже мій!
Майбутнє схильності немає
Десь ворожити все на нас
Чому тоді людина все гадає?
Немає діла – випий краще квас!
Тому достатньо просто жити
І втілювати найзаповітніше-в буття
Для чого в світі ворожити?
Це згубна стежка вниз без вороття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345001
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2012
Людське життя нагадує мені людську оселю. Не кожен господар хоче запросити простого перехожого до своєї оселі, простого бродягу. Кожен хоче бути впевнений у своєму гостеві.
Хто ж його зна , можливо, простий перехожий може бути вбивцею, а може бути вірним другом, але ніхто не хоче просто так ризикувати. Бували і такі хоробродухі, що насмілювались впустити таку людину, та ,либонь, зазнавали розрухи у власному домі. Та коли людина все таки потрапляє до тієї омріяної оселі , у якості візитора, вона залишає слід свій на підлозі, на стінах , у пам’яті цього дому. Буває таке , що люди не скидають своє взуття, зневажуючи прохання власника, і залишають сліди від бруду через свою підошву. Досить часто такі сліди легко відмити, відчистити. Ми ж сьогодні живемо у дні , коли наука робить такі відкриття, що не здатна сама пояснити, тому науковці розроблюють всілякі хімічні засоби, порошки, креми, щоб це все відчистити. Але траплялось таке, що і цього замало. Бруд в’ївся надто сильно у поверхню. Та не все так погано як здається. Іноді люди приносять у дім не тільки подарунки, а й трошки світла, бо і у їхньому домі теж гостює світло. Того блиску і сяйва ми ніколи не забуваємо і не зможемо забути. Чи ж може забути сліпий той день, коли перестав ним бути і побачив світло? Думаю, ні. Кожен хоче , щоб та людина, яка дарує нам такі порції світла залишилась з нами назавжди, проте це не можливо.
Вони повинні збирати і надалі це світло, тому такі гості сидять у наших кріслах найменше, але залишаються у пам’яті дому і залишають те світло, або хоча б згадку про те світло. Я дякую, що і в моєму домі були такі візитери, їх було мало, проте вони і надалі найбажаніші і найочікуваніші гості моєї оселі.(с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344986
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 19.06.2012
Я одна із небесних творінь,
я думками блукаю в блакиті.
Дощем я не звусь, не нащадок його поколінь,
хоч люблю мої ноги слізьми його вмиті.
Громовицею теж не бувала від роду,
бо я дівка що любить прекрасну погоду.
Громовиця тримає в собі стільки злості ,
бо ніхто не заходить до неї у гості.
Можливо, мій прадід – старе мідне сонце,
що світить щоранку у кожне віконце?
«Та ні , ти ще надто маленька!»- сказали малечі
«Ех буду й далі сідати на таткові плечі»…
Я одна із небесних творінь,
бо думки це найкраще з усіх володінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344077
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2012
О руки шаршаві, роботящі,тендітні.
Які ж ви насправді,лукаві?а може привітні?
Чиїж ви перлини?
Старого,дитини?
О скільки в житті вам далось повидати,
чи може дано в житті лиш страждати?
Ви руки убивці?
Чи старигана?
А може пройдисвіта?
І все лиш омана?
Ви мозолясті?
А може ви ніжні?
Покоцані чи білосніжні?
Я люблю вас,руки,
бо ви невмирущі,
в найважчі моменти,
для мене ви завжди цілющі.
Я пишу рукам навіки присвячену оду,
бо то є частина їхнього плоду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334069
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 30.04.2012
Сьогодні ми живем в такий час,коли наука прогресує не по днях, не по годинах,а по секундах. І щодня в цьому божевільному світі щось змінюється:з’являється або зникає.
Але зараз я не можу зрозуміти одного, чому всі стали такі зациклені на 3D просторі?Чому нас більше нічого не цікавить?Чому ми працюємо лише в цьому форматі?А колись люди не знали що це таке 3D, проте жили вони не в третьому вимірі, а в четвертому. Так саме в четвертому, адже окрім тваринних інстинктів і рефлексів, вони знали що таке любов, що таке щирі почутті і вірність собі..
Здається це все велика дурниця,але ні. Тільки 4вимір-це всі наші думки,переживання,емоції .Ми живемо лише за допомогою четвертого вимір, тому що він являється нам як наша душа, але мало хто це помічає. Така собі дрібниця нею більше,нею менше ніхто й не поміть.
Але справжні шедеври мають у собі ще і 4 вимір, бо той хто творить віддає частину своєї душі, саме тому шедеври вічні, а банальна річ створена у 3D ніколи не перевершить 4вимір, бо так було закладено і ще задовго до нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334053
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.04.2012
Як добре живеться ,коли ти-не криштальна прикраса,
навіть тоді коли збита озлобою траса,
живеш і блукаєш, та все таки краще блукати,
ніж ялинковою цяцькою повік-віків стати.
Краще тонути самому в пустому човні,
Ніж на балу чути знову ті фрази нудні.
Я стала зреченим портретом самотнього художника,
та мене знов кладуть в шкатулку ,мов заложника,
і я повинна посміхатися і казати що люблю,
та досить з мене я уже давно думками сплю.
Скажу, що не люблю
мене покинуть як занедбану гравюру,
якби хтось знав як я чекаю хоч найменшу кон`юктуру.
І всі забудуть,
чи зречуться як Петро і ще тоді у гетсиманському саду,
та чи зумію і у себе «долю украду»?
Засудять мене, а винних не захочуть розшукати,
не стане у моєму серці сил, щоб їх до цього спонукати.
Та це ПРЕКРАСНО бути пунктом в життєвому списку,
ніхто ж бо не зважиться читати божевільної записку.
Нікому не цікаво, які думки до мене заглядали,
вся суть: «Хто ті що смски надсилали?»
Як гидко й мерзко бути лиш обов’язком,
та гірш за все жити за ходом, розкладом, розв’язком,
напевно я повинна все не так сприймати,
але я так не хочу в цій партії шах програвати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330738
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.04.2012
Бродячий іде по шляху широкому,
зітхаючи важко з останніх зусиль,
й не бачить він світла в тунелі глибокому,
а скільки потрібно пройти йому миль?!…
Повільно й криваво він сточує ноги обдерті,
вдивляється в світло, що меркне за сховом дверей.
Бродячий постукає ступом ,шукаючи смерті,
його проженуть ,але він не хоче грошей.
Старечий вдивляється в хвилі морського буття,
немовби там бачить утрачене щасливе життя,
шукає тепло і ніжність й притулок,
для багатьох людей він –звір чи засмальцьований колишній переулок?
Людські слова перестали для нього сприйматись за чисту монету,
і кожен прохожий в нім бачить розбиту комету,
бродячий теж був одним із людей,
одним із великого стада розкішних буланих коней.
Але скривдила доля старого приблуда,
Тепер він для всіх є справжній відлюда.
Якщо сказати про це знайдеться відвага,
можливо і кожен з нас трішки бродяга.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330729
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.04.2012
Ти запитав мене,чи я люблю,
а я не знаю, що тобі на це питання відповісти,
не знаю,чи тебе із мертвих відповіддю оживлю ,
чи змушу силуетом каменя присісти.
Я божеволію від горя чи від щастя ?
топлюсь у келиху бордового вина,
гаряча суміш капає із губ на крижане зап’ястя,
далекий берег за Дунаєм чекає вірного човна.
Я все ж далека від питання ,
і помочі собі в твоєму дотику я не знайду,
можливо ти побачиш у душі моє зітхання,
а може від безсилля до безодні упаду.
Я не витримую шаленої пульсації по венах,
і падаю до ніг твоїх своїм важким чолом,
я прошу схаменутись та це у моїх генах,
петляю над життям відчуженим орлом.
Ти дивишся на мене із надією,
шукаєш правди у моїх заплаканих і стомлених очах,
я скажу :«Так», - і це для тебе вже буде подією,
та я тепер ховатимусь примарою по довгих місячних ночах.
Ходитиму по довгих парках та алеях,
шукатиму притулку у самотніх і глухих дворах,
я буду апатично посміхатись до людей ,
які кохання бачили у наших діях і словах.
І знову спробую я визволятися,
бо так не хочеться з думками залишатися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330075
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2012
Та не печи ти душу їй розпаленим камінням,
не протирай сльозливі очі чужим благословенням,
не вигинай зап’ястя, не ламай тендітні руки,
не грай словами вправно завдаючи муки,
не будь злодюжкою-кінто та лицеміром,
бо і колись мої ще сльози виміряв ти дощоміром,
не добивай посухою, як любить це робити вітер у жнива.
Хіба то є провина що її душа і ще жива?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329947
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2012
У тиші просторів широкого замку ,
крокують три дами у пишнім убранку.
Вони нас чарують золотою красою,
заманюють принців тонкою пихою.
Живуть на вершині своєї фортеці,
милуються світом і садом отецьким.
Вони не виходять за мури величні,
ці діви тендітні і дуже критичні,
до люду простого їм діла немає ,
за це їм Господь гріхів не прощає.
Хоча каяття для них просто слова,
та що там слова – всього лиш гірка полова.
Вони не прощають своїх опонентів,
вбивають повільно своїм язичком гостреньким.
Покажеш цим зміям маленьку слабинку,
і ти, милий друже,потрапив у їх павутинку.
Життя для народу, як річка гірська,
а в них все ставкова – каламутна вода.
Хочеш прожити весь вік без душі,
живи як принцеси у власній скалі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2012
Я уві сні цвіту повік своєю мрією,
саме тому всі квіти заздрять так мені,
ті , пустоцвітні і ще не оперезані надією,
їм ефемери посміхаються у будні дні.
А ти лиш мрія, теплий дощ,
такий нежданий, але такий блаженний ,
змиваєш бруд із сірих площ,
ти –принц святковий,не буденний.
Але коли вживу тебе зустріти не зумію,
коли проснусь і більш не буде вороття.
Ти скажеш: «Я давно вже щастям володію,
бо ти для мене цвіт мого життя.»
Вже ранок і чутно тупіт ніг біля дверей,
спасибі,доле, за неймовірний подарунок фей,
бурчить мобільний ,здається в щасті от-от і розтану,
луна мелодія будильника - це «Квітка»Ельзиного Океану .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329666
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2012
Я лиш пилинка на твоїй долоні ,
як крапля свіжої роси на сонній ще траві,
мене штовхне ранковий вітер до безодні ,
а ти тримає мене своєю вірою,не віддавай мене безжалісній пітьмі!
Твоя любов ,твоя надія,
це все що гріє у холодній заметілі,
тонка імла страху у божевіллі,
вкриває моє тіло: руки , губи , вії .
Я знаю ти віддав своє стражденне тіло ,
щоб зародилася на світ моя душа.
Ти мучився в агонії, тебе усе боліло,
тебе продав твій син за копійкового гроша!!!
Але ти ладен все на світі синові простити ,
бо ти зумів його так щиро полюбити,
пробачити, забути і обняти,
ввесь світ йому як іграшку подарувати.
Ти один серед нас,
хоч вигнанцем на світі зовешся.
Тебе закидають скиртою образливих фраз,
Але ти знов підведешся.
Ти проведеш мене краєм життя,
тернистим шляхом через провалля,
але ти не забудеш про моє буття,
бо це хрест мого існування!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329425
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2012
Для чого ти прийшов сюди ,до мене серед пізньої ночі?
Дивитися у душу ,коли шукаю у книжках слова пророчі,
позловтішатись нишком у кутку,і у черговий раз піти?
Зажди.. не слухай цих дурниць, я просто спокій хочу тут знайти.
Чому не виконав прохання ,яке дала тобі колись?
Я знаю ти казав: «Знайди прощення і щиро помолись.»
Пробач ,що зараз я тебе перебиваю на чудеснім слові,
але чому моє кохання ти не вбив і ще тоді в полові?
Не вже його ти пощадив і не схотів безщадно ґвалтувати?
Не вже ти не бажав холоднокровно руки виривати?
Ні ,не говори нічого - це зараз зовсім недоречно,
не заговорюй зуби,ти майстер в цьому, я знаю безперечно.
Мені збрехали, бо казали ,що ти лікар ,який загоює порізи серця,
банально так, ти – егоїст, а я прохід для тебе через дверці,
коли ти хочеш мене мучить – муч, але не грай з моїм греалем,
не ріж мені долоні ,нехай кохання буде лиш кришталем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329421
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2012
Людське життя - шалена драма,епопея,
великий фарс чи дрібний фарт?
Але ще пам’ятають діти Прометея ,
що це частина дійства осучасненого арт.
Та що воно таке ,чого те дійство хоче?
Можливо де шукає гучних сцен?
Насправді,те шукає душі і лоскоче,
вигадує всілякі скирти заморочливих проблем.
Гарцює всіх видовищами з плуга,
але відплачує за те не гірш ціну,
дає нам поміч - істинного друга,
натомість щоб загладити вину.
Я дякую тобі за посланого друга,
бо він лиш знає як боротися зі словом «туга»,
а ще за щедру милість твоїх винагород,
бо це у морі неоціненно-дорогий оплот.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329382
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2012
Пишіть,дзвоніть, не забувайте!
І навіть в час,коли немає часу про найдорожчих пам’ятайте.
Дзвоніть,коли утома валить з ніг,
пишіть,коли дорога кличе вас на свій поріг,
але про них завжди і всюди пам’ятайте.
Дзвоніть,коли життя давно для вас не миле,
пишіть,коли невдачі мов єхидни наступили,
й коли веселі у кабаре човнами гасите вино,
коли у палубі щурі згризають ваше дно.
Коли життя у скриньку до Пандори змушує залізти ,
коли нечесний світ на лаву запасних показує присісти.
Пишіть, дзвоніть, не забувайте!
І щиро в серці їхню відповідь чекайте!!!!
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329375
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2012