| Сторінки (2/127): | « | 1 2 | » |
Водою наповниться Небесна криниця,
Притихне в траві веселий цвіркун.
Розріже на двоє небеса блискавиця
І громом ударить величний Перун.
Закутають небо важкі, чорні хмари
І вітром Стрибог захитає гілля.
Опуститься дощ під крапель удари
Й нап’ється вологи гаряча земля.
Полиє на твердь, неначе із глека –
Між трав задзвенить цілющий струмок.
В гнізді поміж діток промоклий лелека,
Сховає голівку від власних думок.
Підніме суцвіття своє житній колос,
Бо тіло омиє цілюща роса.
Подасть соловей п’янкий, ніжний голос,
І світ сповістить, що скінчилась гроза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501832
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 28.05.2014
Запеклих, не пече вогонь –
Вони давно обпечені вогнями.
І сила їх мозолистих долонь –
Війною загартовані й боями.
Їм боротьба – єдиний сенс життя,
Але про це не пишуть мемуари.
Нема до ворога хвилини співчуття –
Лише контрольні постріли й удари.
Вогонь, запеклих, зовсім не пече,
Вогонь, запеклих, просто зігріває.
І кров із ран, хоробрих, не тече.
Безсмертних, жодна куля не вбиває.
Запеклих, час не зітре імена.
Ніколи дощ не змиє їх з граніту.
Лиш тільки Революція й війна
Народжують героїв цього світу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497620
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.05.2014
Прийшла з Росії небезпека,
Горить на сході вже війна,
Але видніється здалека
Холодна, цинкова труна.
Лиш сонце ніжно, ніжно сяє
І цинк блистить, немов кришталь.
А в тій труні відпочиває
Убитий, молодий москаль.
Скінчився шлях його неспинний
І обірвалась життя мить.
Ще зовсім юний та невинний,
Але вже мертвий там лежить.
Прийшов на землю невідому,
Прийшов з гранатою й ножем.
А нині їде він додому
Важким, двохсотим вантажем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497404
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 07.05.2014
Великий Пу позбувся страху,
Відчув себе царем Русі.
Встає імперія із праху,
Тому готуйтеся усі.
Чекають танки на кордоні,
Полки продовжують свій рух.
А Пу втішається на троні
І йде спасати “русский дух”.
Нема “катюш”, а є Наташі
І Ваня – доблесний солдат.
Вони нам рідні, вони – наші,
Бо всюди чути ніжний мат.
В повітрі запах перегару
До болю ніздрі потіша.
Горілки просить, як нектару
“Исконно русская душа.”
Несуть ведмеді балалайки –
Кладуть культуру на поріг.
Матрьошки вдягнуті в куфайки
Берези садять край доріг.
Єдиним фронтом йде Росія –
Війни намацала “тропу”.
А все придумав і затіяв
Їх фараон – Великий Пу.
І світ злякався чоловічка,
Бо Пу страшний, як Чорномор.
На грудях колорадська стрічка,
В руках священний триколор.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492034
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.04.2014
Я ніколи не був за кордоном,
Я не бачив далеких країн.
Не гуляв по Парижі з Лондо́ном,
Серед грецьких, прадавніх руїн.
Не відвідав пустелі Сахари
І холодних отих полюсів,
Бо дурманять одні лише чари
Наших рідних, Карпатських лісів.
Мене ваблять озера Волині,
Їхніх вод кришталю каламуть
І пахучі нарциси в долині,
Що весною у травах цвітуть.
Я милуюся берегом Криму,
Золотавим колоссям в ланах.
І степів цілину нескориму
Часто бачу ночами у снах.
Слобожанщина манить з Донбасом,
Де хвилини найкращі провів.
І напевно не вистачить часу
Описати улюблений Львів.
Мене кличе до себе Говерла,
Як найвища у світі гора.
І вода, що неначе завмерла,
Серед русла прабатька Дніпра...
Не поїду в далекі країни –
Не співають у них солов’ї.
Я люблю лиш красу України,
Я без тями кохаю її.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490748
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.04.2014
Червоні маки серед поля,
Серед степів, поміж дібров.
За Україну і за волю
Там пролилась козацька кров.
Там була битва з ворогами,
То була битва нелегка.
Хотіли люди з ланцюгами
Забрати волю в козака.
Та він хоробро захищався –
Велику силу в собі мав.
Невпинно бився і рубався,
Допоки шаблю не зламав.
І козака безжально вбили,
Бо не здавався той козак.
Нема хреста, нема могили,
Лише цвіте червоний мак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487927
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2014
Сильнішим є вовк за зграю собачу,
Бо рве і шматує наляканих псів.
Живе одним днем і вірить в удачу –
Одвічний володар степів та лісів.
До жертви немає ніколи пощади,
Зубами вчепившись у тіло слабке.
Його не лякають облави й засади,
Хоч вовче життя від них нелегке.
Як лапу капкан затисне до болю,
У жертву приность ту лапу свою.
Найбільше за все цінує він волю.
І вовк не здається в житті та в бою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487325
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2014
Удар за удар і око за око.
Це принцип для тих, хто силу зберіг.
Слабак підставляє свою другу що́ку,
Бо в відповідь бити для нього є гріх.
Удар за удар – це спосіб відплати
За вчинену кривду і завданий біль.
Не треба проситись, не треба волати,
А тільки без страху поцілити в ціль.
Удар за удар – ідея сміливих.
Для тих, що крокують вперед до мети.
Вони не здадуться в хвилинах примхливих,
А будуть боротись і здобудуть світи.
Удар за удар – позиція сильних,
Хоробрих, безстрашних за правду борців
Іме́на яких на плитах могильних,
Лишились онукам від їх праотців.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486282
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.03.2014
Знову п0гань обізвалась
Голодна та боса.
Очуняла, відоспалась
Й поглядає скоса.
Знову мріє про «державу»,
Хоче назад Криму.
Суне рученьку плюгаву,
Немаючи стриму.
Суне стиха, бо забула
Як під Конотопом
У гостинах колись була
І втекла галопом,
Бо злякалась крові й смерті,
Козацької шаблі.
Сини брудні та обдерті,
З голоду ослаблі
Позабули у тривозі
І гору Маківку,
Як у лісі, на морозі
Схиляли голівки.
Позабули отамана,
Славного Петлюру.
Як від того злого пана
Помирали здуру.
І Черкаси, де косили
Махно й Чучупаки.
І кістки білі носили
Голодні собаки.
Як в Карпатах серед лісу
У петлях висіли
І Шухевича-гульвісу
Теж забути вспіли.
Та нічого, брати наші,
Ми ще пам’ятаєм.
Як заварите ви каші
Не раз нагадаєм.
Нагадаєм, бо ми маєм,
Що вам нагадати.
Лише зустрічі чекаєм,
Щоб усе сказати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486021
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.03.2014
Бандери йдуть!
Уже зі Львова йдуть колони,
Ідуть на Крим і йдуть на схід.
Їх сотні тисяч, їх мільйони –
Бандери рушили в похід.
І смерть несуть вони з собою
Несуть страждання, кров і біль.
Вони ідуть на вас війною,
Бо життя ваше, їхня ціль.
В бандер нема жалю і страху,
Нема гріхів для їхніх душ.
Розчавлять вас, як ту комаху,
Тому рятуйтеся чимдуж.
Біжіть, тікайте швидше люди!
Страшною буде їхня лють.
Та не сховаєтесь нікуди –
Усіх поріжуть, розіпнуть.
За ваш «язик», російське слово,
Російську душу і любов.
Бо хто не знає їхню мову,
Того проллється брудна кров.
І не дивіться їм у очі,
Бо там немає співчуття.
Вони прийдуть посеред ночі,
Прийдуть забрати в вас життя.
Дітей повісять при дорозі,
Жінок зґвалтують і уб’ють.
Тому тікайте поки в змозі,
Бо вони близько. Вони йдуть. (с)
Бойчук Ігор
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484830
рубрика: Поезія,
дата поступления 10.03.2014
Сьогодні я на барикаді
Стою за праведну любов.
Кричу: «Ганьба!» ганебній владі
І йду в атаку знов і знов.
Я екстреміст і провокатор,
Іду вершити чесний суд.
Мій ворог зляканий диктатор,
Що убиває власний люд.
Я вже не раб, що звик мовчати,
А звір, в очах якого лють.
І пізно в мене вже стріляти,
Бо я обрав для себе путь.
Я є народ, що рве кайдани
І від наруги повстає.
По всій країні на майдани
Я йду боротись за своє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477853
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.02.2014
Хто прагне свободи – ставай поруч з нами.
Ставай та борись плече до плеча.
Гартовані м’язи вітрами й вогнями,
Та віра у силу щита і меча.
Як спав, то мерщій від сну прокидайся.
Як впав на коліна – на ноги ставай.
А може згрішив, то в молитві покайся
Й за покликом сурми до походу рушай.
Нам треба боротись за свою свободу.
Вона найцінніша з усіх нагород.
А влада повинна боятись народу,
Бо владу дає й відбирає народ. (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473447
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.01.2014
Борись за любов і віру свою,
За правду, за честь, за майбутнє!
Бо тільки в борні, і тільки в бою
Гартуються сили могутні.
Борись без жалю! Шалено борись!
Хоч кров буде литись із тіла,
Але не здавайся, лише не корись.
Борись, як Спартак і Аттіла!
Зламається меч, то бий кулаком.
Шукай порятунку при скруті.
Заради життя ти стань хижаком,
Який скаженіє від люті.
Борись до кінця, до скону борись,
Ступивши на праведний шлях!
Борися як лев, як тигр, як рись,
Забувши навіки про страх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435829
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 07.07.2013
Тут всі, немов у хитрій змові
Мовчать давно, як ті німі.
Радіють купленій любові
Й шукають світла у пітьмі.
Тут за брехню дарують владу,
За правду тільки в пику б’ють.
Але гуляють до упаду
І за здоров’я чомусь п’ють.
Тут вміють, люблять працювати,
Та не на себе – на панів.
Самі ж готові старцювати,
Ходити світом без штанів.
Одні тут Бога прославляють,
А інші Бога продають.
Гріхи за гроші відпускають
І з себе праведних вдають.
Тут діти плачуть, бо голодні
І мруть щоденно від хворіб.
А тих вбивають, що не згодні
І від дітей ховають хліб.
Тут люди є. Розумні люди.
Веселі в праці і в житті.
Та тільки щастя в них не буде,
Бо звикли жити у смітті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435137
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.07.2013
Тривоги дух витає у повітрі,
Бо сонце точно вранці не зійде.
Листок останній, втомлений на вітрі,
Додолу тихо й вільно упаде.
І все – кінець. Життя відбулось,
Вузенька стежка вткнулась у стіну.
Лишилось зле, а добре призабулось,
За все – сплатити мусимо ціну.
За все час миті хижо забирає.
За все болить, болить аж до кісток.
Стихає подих, тіло завмирає,
Як той останній, зірваний листок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433500
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.06.2013
Ховає земля в глибині таємниці,
Ховає гріхи червоної тьми.
Набиті до верху безводні криниці
Останками плоті і людськими кістьми.
Там сльози і кров. Невинно убиті
За волю борці поховані там.
І дротом колючим їх руки повиті,
Чекають на правду і помсту катам.
Чекають там діти, зґвалтована мати,
Із цвяхом в хребті убитий юнак.
Вони ж не хотіли у муках вмирати,
Та хижі кати подумали йнак.
Знущались, вбивали невинних без міри,
Трощили й ламали безжально кістки.
І кров’ю вмивались брудні бузувіри,
Що в символ життя заклали пастки.
П.С. В 1990 році під час розкопок у моєму рідному селищі Яблунові було знайдено рештки 74-х жертв більшовизму. Всіх цих людей було жорстоко замордовано, а їхні тіла кинуті до криниць які знаходились поблизу будинку НКВД.
За рештками жертв, що були знайдені в «Яблунівських Криницях Смерті» можна відзначити неймовірну жорстокість знущань та катувань НКВДистів. Так, наприклад, було знайдено рештки тазових кісток зв’язані колючим дротом, поламані ребра, пробиті черепні кістки, вирвані зуби та відірвані пальці на руках і ногах. Також доказом того, що «червоні кати» засипали людей живцем є те, що було знайдено молоду пару, котра лежала обійнявшись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430270
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.06.2013
Тут тільки друзі – не пани,
Не лорди,не князі, не сери.
Міцні Укра́їни сини –
Нащадки славного Бандери.
Оркестр наш, то шабель дзвін,
Мета – постійний рух.
А перешкода, як трамплін
Гартує грізний дух.
Зелений ліс – єдиний дім,
Сім’я, то вовча зграя.
Дороговказ – небесний грім
Й зоря, що не згасає.
І наша кров – морський прибій,
А плоть– гаряча лава.
Веде до подвигів і в бій
Братів великих слава.
Характер наш твердий, як сталь,
А м’язи, як граніт.
І намір чистий, мов кришталь –
Здолати вічний гніт!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423665
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 08.05.2013
Звикає народ повільно зникати.
До рабства звикає і гнітючих знущань.
Звикає боятись та тихо мовчати
Під звуки плачу, постійних зітхань.
Звикає в страху, в судомах тремтіти,
Бо вірить в правдивість порожніх казок.
У тюрмах за чесність звикає “сидіти”
Й за правду вмирати у муках в СІЗО.
Звикає на тілі синці рахувати,
Від гумових палиць і гумових куль.
На вулицях міста в жебрацтві стрічати
Калік-інвалідів, на трасах дівуль.
Звикає до Бога за гроші молитись,
Лягаючи спати – чекати гостей.
Звикає в горілці щоденно топитись,
У випарах спирту душити дітей.
Звикає до мови чужої у хаті,
Якою говорять прийдешні пани.
Дивитись як землі родючі й багаті
Дають не врожай, а лише бур’яни.
Звикає платити за власну освіту,
За докторський ступінь і вчені звання.
А потім з торбами ходити по світу,
Забувши науки, згубивши знання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423565
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.05.2013
Ти – скіф-степовик у лев’ячій шкурі.
Ти – русич великий, боронитель Русі.
Незламний, як меч, по своїй натурі,
Тебе шанували і боялись усі.
Ти – вільний козак, як вітер нестримний
Землею пронісся, та зброї не склав.
Немов характерник, неначе причинний
По сто разів падав та завжди вставав.
Ти – хижий повстанець з Холодного Яру,
Ти вийшов героєм з-під знищених Крут.
Пройшов крізь вогні Маківки й Базару,
Повстав у Карпатах не сте́рпівши пут.
Пройшов всі катівні і холод Сибіру,
Ти вижив у голод без хліба й води.
Не втратив надію, лиш зміцнював віру,
Як спогад лишились на тілі сліди.
Ти знищив нацизм разом з комунізмом
І волю здобув під гімн бойовий.
Чоло порубцьоване кривавим трагізмом.
Ти є Українець – ти вічно живий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423089
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 06.05.2013
Кінця вже немає тій втісі –
Москаль не боїться “бандер”.
Та є ще захований в лісі
Дідівський, старий машинґвер.
В городі лишились гранати,
Що добре влучають у ціль.
Вертайся, москалю, в Карпати,
Бо хліб вже готовий і сіль.
У стрісі зостались пістолі,
А в погребі є автомат.
Гостинців для тебе доволі –
Мерщій повертайся назад.
Зустрінем – про це не хвилюйся,
Бо ми дуже дружній народ.
Лиш тільки опісля не плюйся
Від тих своєрідних щедрот.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422212
рубрика: Поезія,
дата поступления 01.05.2013
Ударять литаври луною до неба,
Про збір сповістять нас тисячі сурм.
Сьогодні повстати з’явилась потреба –
Ми підем до бою, ми підем на штурм.
Неправду і муки – не будем терпіти,
Бо дух войовничий ще в серці не згас.
Ще обрій вогнями почне пломеніти
У помсти годину, у праведний час.
Розплати і гніву ніщо не зупинить,
Вже досить дивитись на свято ганьби.
Повстання народне неволю припинить,
Як встанемо ми у вир боротьби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421332
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.04.2013
Заграй ми, кобзарю, пісень жалісливих!
До болю у серці натягуй струну.
Співай мені пісню про хлопців сміливих,
Що рано лягли у холодну труну.
Співай ми, про бій, де падали діти,
Про подвиг великий, кобзарю, співай!
Я плакати буду і буду радіти
За тих, що боролись за мій рідний край.
Співай – не мовчи, піднось аж до неба,
Щоб дух від пісень хоробро бринів.
Бо знову повстати з’явилась потреба
У їхніх онуків, братів та синів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421329
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 27.04.2013
Колючим дротом сплетений вінок,
В душі пече і тіло роздирає.
Немає в книзі чистих сторінок,
Життя скінчилось – свічка догарає.
Він винний, так! Вина – любов.
Скували рух високі, вічні стіни.
Систему зла безстрашно він боров,
Стояв за волю любої Вкраїни.
Із пут звільнити мріяв він її,
Омити рани, що вже загноїлись.
Безкрайний степ, ліси, поля, гаї,
Щоб в битві лютій знову загорілись.
Він не терпів. Він не мовчав.
Безмежні мав у собі сили.
Він говорив, співав, кричав,
Допоки горло туго не здушили.
Вінок колючий носить на чолі,
Ночами плаче – сниться Україна.
Кайдани труть криваві мозолі,
Але ніколи не зігне коліна.
Стояти буде в лавах бойових,
Ударить гострим словом, наче списом.
Й засне в пахучих травах лугових,
В клубок згорнувшись дико-хижим лисом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420051
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.04.2013
Дурдом ніколи не забуду
Життя прожив у ньому я.
Люблю без міри ту споруду,
Домівка була там моя.
Не зникнуть з пам’яті палати,
Де коротав безглузді дні.
І лікарів білі халати
Щоночі бачитиму в сні.
А ще ліжка гучні, скрипучі,
Піжами теплі та м’які.
Уколи в зад такі пекучі,
Таблетки чомсь завжди гіркі.
Сусіди добрі та привітні –
Шекспір жив поруч і Дюрер.
І Гітлер плани мав амбітні,
Цікаво, як він там тепер.
Наполеон – дивак із дивних,
Москву палив щоночі він.
У своїх битвах інтенсивних
Підняв французів із колін.
Гагарін Юра зорі бачив,
Здійснив не раз він свій політ.
Джордано Бруно всім тлумачив,
На чім стоїть насправді світ.
Та не відомо де я буду –
Життя несе, як у човні.
З роками може й позабуду
Як було добре там мені.
Та знаю точно один запис
Не зітре смерть, жорстокий час –
Це на стіні дурдому напис
“Навіки Ленін серед нас!”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418439
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.04.2013
Лунає музика чарівніша ніж світ,
Немов струмок малесенький дзюркоче.
Крадеться в душу, наче хитрий кіт,
Що ніжно кігтями в середині лоскоче.
На арфі долі грає музикант.
Дарує людям пісні щирі звуки.
Приніс у жертву юність і талант,
Й до крові стерті білі-білі руки.
Крізь сльози дивні ноти видає.
Тамує біль. Від музики п’яніє.
Себе частинку залу віддає
І сам від того весело радіє.
Немов на вітрі втомлена свіча
Живе залежно від ілюзій та вібрацій,
Лікує рани захват слухача
І злет палких, нестриманих овацій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409816
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2013
Поїхали з села браття –
Копати криниці,
Усі родом з Прикарпаття –
До Москви-столиці.
І робота закипіла –
До праці ж охочі,
Шуфля ніжно задзвеніла
Від ранку до ночі.
Працювали десь півроку
У краю чужому.
Все зробили там нівроку –
Вже й пора додому.
З ними гарно розплатились,
Віддячили щиро,
В очі тепло подивились
– Їдьте хлопці з миром.
І хлопаки без роздуму,
Зібрались з розгону.
Подивились руську Думу
Та площу Червону.
Трохи містом поснували,
Обновили одяг.
На вокзал попрямували –
Чекати на потяг.
Уявляли вже родину,
Аж серця бриніли.
Поки ждали ту годину –
Добре зголодніли.
Жага їжі наростала
І приливи слини.
Мали хлопці кусень сала
І дві цибулини.
Між собою поділились,
Цибульку дістали.
Щиро Богу помолились
Й споживати стали.
Поразу лише вкусили –
Підходить мужчина.
Свій сніданок припинили –
Вагома причина.
Видно зразу – нещасливий,
Має якесь лихо.
Підсів збоку несміливо
І промовив тихо.
– Ви рєбята ізвінітє,
Што я вас падслушал.
Прашу, салам угастітє –
Я трі дня нє кушал.
Хлопці враз перемінились,
Як влітку погода.
Але салом поділились,
Їм свого не шкода.
– Їжте дядьку! – проказали,
Навіть якось разом.
– Ви нас щедро годували
Нафтою і газом.
Але той не знав їх мови,
Тай навіть не слухав.
Уникав чомусь розмови,
Лиш тріщали вуха.
Наминав те біле сало,
Як в голодні роки.
Ще й напевно було мало,
Бо дивився в боки.
Але раптом все змінилось –
Перестав журитись.
Щось у ньому надломилось –
Враз почав душитись.
Слина потекла цівками,
Руки стали сині.
Хлопці його кулаками
Гупали по спині.
Води лили, відливали –
Усе солідарно.
Як могли, так рятували –
Але все намарно.
Усміхнувся злим оскалом
Та чому не знаю.
Удавився москаль салом
Й полетів до Раю.
Ну а браття, що зробили?
Враз сумки на плечі,
Щоб себе там не згубили
Вдалися до втечі.
Помогли – ну, що тут скажеш.
Так кожен повинен.
Але потім, як докажеш,
Що ти є невинен?
П.С. Засновано на реальних подіях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408769
рубрика: Поезія,
дата поступления 13.03.2013
Всі в партії від горя заридали,
Парт-керівник з інфарктом зляг –
Вночі якісь неспіймані вандали
Наклали купу на партійний стяг.
Його ще вчора в небо підносили,
Людей вітав він помахом з гори.
Сьогодні калом підло осквернили
Такі священні біло-сині кольори.
Здорові люди такого б не посміли –
Це ж символ світла, шляху в майбуття.
Ні, це не люди – це якісь дибіли,
Котрі не мають більше права на життя.
Тож знайте ви брудні потвори,
Змініть свій сміх на злий оскал –
Сьогодні зранку були прокурори
Й на дослід взяли ваш смердючий кал.
Не будуть марні щирі їх старання
Усіх причетних швидко віднайдуть.
На винних жде жахливе покарання,
А прапор – прапор з милом відперуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408659
рубрика: Поезія,
дата поступления 13.03.2013
Вмирали за рідну державу
На хижих воєнних стежках
Та орден не дали “За славу”,
Про нас не писали в книжках.
Ми душі. Ми хочем сказати,
Про долю убиту свою,
Як ворог без страху, завзято
Косив нас колись у бою.
Налили спиртяги по вінця
І в спину сказали “Пора!”
Й побігли ми люто на німця
Із криком могутнім “Ура!”.
Побігли в атаку без зброї,
Без жодного кроку назад.
Безглуздо вмирали герої,
Від куль і ворожих гармат.
Даремно ми кров проливали,
Даремно ми гинули там.
На жаль нам тоді не казали,
Що служим таким же катам.
Біліють кістки досі в полі
Без квітів, вінків та хрестів.
З небес хоронителі долі
Не дали до Раю мостів.
Бо дзвони за нами не грали,
Отці не читали псалтир.
Життя без причини забрали
На вічно холодний пустир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408383
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 12.03.2013
Китай росте. Китай плоди́ться.
Замало місця там на жаль.
Сусідам помогти годиться –
Китаю поміч дасть москаль.
Зіп’ється він до посиніння,
В воді потоне неживій.
Його чекає отупіння,
Від браги втратить розум свій.
Він буде тільки бунтувати,
Усе зламає навкруги.
І жінку буде лупцювати,
Йому завжди це до снаги.
Втече від москаля дружина –
Китайці приймуть їхніх краль.
Нова народиться людина –
Китайцем зроблений москаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408038
рубрика: Поезія,
дата поступления 11.03.2013
Перед країною встелились дві дороги –
З обох боків написано “Союз”.
Людей замучили надії і тривоги,
Бо вибір шляху викликав конфуз.
1 союз
Манить направо злагода й достаток,
Висока якість і прекрасний час.
Стабільне євро і малий податок,
Свобода слова для народних мас.
Життя стандарти дістають до неба,
Повага до мужчин і дам.
Хабар давати тут уже не треба,
Щоб клізму медики поклали вам.
Усюди рівність, ким би ви не були.
Давно тут звикли до таких засад.
Лиш про мораль вони чомусь забули –
Щоденно геї ходять на парад…
2 союз
Наліво тягне. Звідти пахне газом
І в пам’яті “Совок” ще миготить.
Народи братні знову будуть разом,
А світ від страху ще раз затремтить.
Бо запрацює грізно мирний атом,
Ракети вільно полетять у вись.
Накриє все потужним руським матом.
Порядок буде. Він вже був колись.
Повернуть смертну кару для народу –
Сто раз подумай – потім говори.
Інакодумці забувайте про свободу –
Сибір для всіх відкриє табори…
P.S.
Мій вибір може й не зіграє ролі,
Тому нікому не даю порад.
Та як народ позбавлять знову волі,
Хай краще геї вийдуть на парад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403774
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.02.2013
Не вчіться, діти! Нащо вчитись?
Знання насправді, то пусте.
В потрібнім місці опинитись
Завдання дійсно не просте.
Наука бреше це – пітьма́!
Несе лише абсурдний зміст.
Найкраща школа, то тюрма,
Вона дає кар’єрний ріст.
А розум вам не дасть плодів
І не спасе від небезпек.
В пошані завжди хто сидів
Й гарант у нас колишній ЗЕК.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403637
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.02.2013
Немає від влади спасіння тепер,
Скінчились нервові запаси.
Усе захопила ненаситна “ПР”,
Повсюди одні 3,14дараси.
Якщо ти не з ними, то ти проти них.
І думка твоя неважлива.
У їхніх рядах немає дурних –
Сховатись від них неможливо.
Якщо ти студент – бухай, веселись,
Допоки ще грають гормони.
Книжок не читай, не треба не вчись,
Всупай в “Молоді Регіони”.
Якщо робітник, то тікай закордон.
Не знайдеш тут праці і спасу.
Бо вже не на тебе працює закон,
Тепер він на службі в Донбасу.
Якщо бізнесмен ти, слухай і знай –
Знання це тобі пригодиться.
Як маєш завод, то донецьким віддай,
Бо так в нас сьогодні годиться.
Якщо ти вже бомж і лишаєш сліди,
Твій запах в повітрі витає.
Бери двадцять гривень і на мітинг іди
Вся площа на тебе чекає.
Якщо ти старий і на пенсію ждеш
Не плач, не потрібні їм сцени.
Задовго, вже й так, на світі живеш –
Найкраще порізати вени!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402011
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.02.2013
Зламався молот від напруги
І серп кривий поїла ржа.
Забились в нори хижі слуги,
Бо привідкрилась їхня лжа.
Багряні ріки не засохли
І душі знищених не сплять.
Кати червоні ще не здохли,
Лиш у страху вони тремтять.
Злякалось зло жаги відплати,
Притих їдкий, єхидний сміх.
Бо жде ще відповідь за страти,
За кожен неспокутий гріх.
Вендетта жде усіх “героїв”,
За неоцінений їх труд.
За зло, що кожен колись скоїв
І тут, і Там ще буде суд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401691
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.02.2013
Чом, козаче, зажурився,
Січ твою забрали?
Чом за неї ти не бився –
Без бою ж віддали.
Не лий сльози рідний брате,
Збривай вуса й чуба.
Бо прийшли тебе карати,
Близько твоя згуба.
Незахищений порогом –
Кріпак ти від нині.
Най тебе москаль батогом
Рубає по спині.
Знімай білу вишиванку,
Забувай про волю.
Вставай швидше спозаранку,
Проклинати долю.
І на поле йди до пана
Гречку засівати.
Бо без шаблі і жупана –
Мусиш гарувати.
Вже не будете гуляти
У степах широких,
І шаблюку піднімати
У битвах жорстоких.
В руках торба лиш жебрацька,
Без хати і поля.
Розвалилась Січ козацька,
А з нею і воля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399675
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 09.02.2013
Я бачу Вас у снах ночами
І днями бачу на яву.
У мріях пещу Вас вустами
Та тільки ними я живу.
Надіюсь погляд Ваш спіймати
І пригорнути до грудей.
І ніжно, ніжно цілувати,
На мить сховати від людей.
І там у схованці природи
Сказати врешті, що люблю.
Але не тої я породи –
Цього ніколи не зроблю.
Боюсь зневаги й насміхання,
Боюсь відкрити почуття.
Бо від убитого кохання
Можливо втрати життя.
Та через Вас я мушу жити,
Допоки час мій не мине.
Але не знаю, що зробити,
Щоб ви помітили мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399430
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.02.2013
Я знаю, що прийдуть по мене,
Я знаю – мене заберуть.
Та серце не спинять шалене,
Бо в ньому захована суть.
Я знаю – мене будуть бити
І кат поламає кістки.
Та честь не заставлять згубити,
Які б не поклали пастки.
Можливо прийдеться померти
У муках пекельних тих днів.
Та в очі поглянувши смерти,
Промовлю ще декілька слів.
– Ви знайте, шановні – програли,
Бо ставлю і мат вам, і шах.
Хоч тіло моє ви забрали –
Душа залишилась в віршах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399400
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.02.2013
Бреду у ліс, щоб заховатись
Від власних фобій і страхів.
Я хочу в лісі закохатись
У спів невидимих птахів.
Адамом хочу знову бути,
Новий відкрити небокрай.
Душею заново відчути,
Як будувався колись рай.
В колючих хащах заховатись,
З усім там жити в унісон.
Опалим листям укриватись,
І там впадати в ніжний сон.
Кружляти в танці до світанку
Із вітром теплим та легким.
У тому райському серпанку
Дощем умитися вогким.
Чимдуж пробігтися до поля,
Роси напитися в траві,
Бо тут зосталась справжня воля,
А ми живемо неживі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397945
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 03.02.2013
Все стадо іде на заклання,
Вдягнувши червоний берет.
Без жодних питань і вагання
Повільно крокує вперед.
Бо дешево продана совість,
Відмерла і вже нежива.
Ногами відбита свідомість
Й бездумно-пуста голова.
Це стадо готове вмирати,
Лише за безглуздий наказ.
Готове безжально вбивати,
Бо хворе від роду на сказ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397928
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.02.2013
Той, хто з доброї волі стає черв'яком, не має права скаржитись, що його топчуть...
(Роман Іваничук "Бо війна війною...")
У всьому винні депутати,
А ще єврей, москаль і лях.
Вони примусили нас стати
На темний, безпросвтний шлях.
Не бачим виходу із пітьми,
Хоча в душі уже шкребе.
Винити вміємо усіх ми,
Але чомусь лиш не себе.
Хіба не через нас руїна
І цей складний, нелегкий час?
Невже тепер не Україна,
Той сто раз проклятий Донбас?
Хіба не ми ішли по гречку,
А потім ставили “пташки”?
Самі ж схилились під вуздечку
За подаровані мішки.
Невже не ми хабар несемо,
Невже не ми його берем?
А потім кричимо – “Порвемо!
За Україну ми помрем!”
Не ми спиваємось щоденно?
В запій нам запросто зайти!
Чи не для нас стає буденно
Опісля церкви пити йти?
Хіба то вороги розносять
Хвороби вбивчі, той же СНІД,
А потім плачуть і голосять,
Що вимирає їхній рід?
Невже не ми дітей навчили
Брудної лайки й матюків
І щоб колись ножі точили
На брата рідного й батьків?
У всьому винні депутати,
А ще єврей, москаль і лях.
Вони примусили нас стати
На темний, безпросвтний шлях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397532
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.02.2013
Не пийте, браття, за здоров’я –
Вино його вам не додасть.
Лиш доведе до безголов’я
І душу сатані продасть.
Не пийте, браття, за дитину –
Їй ще колись іти у світ.
А ви проп’єте сиротину
І одів’яне її цвіт.
Не пийте, браття, і за мертвих,
За тих, що втратили життя.
Бо у могилах тих запертих
Їм непотрібне вже пиття.
Не пийте, браття, за кохання –
Воно потоне у вині.
І буде біль і крик, страждання,
І смерть в холодній глибині.
Не пийте, братчики, за волю –
Самі ж ярмо собі вдягли,
Коли продали свою долю
Й назад купити не змогли.
Не пийте, браття, за Вкраїну –
Вона від того лиш стражда.
Її ж випалює до тліну
Ота нестримана нужда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397390
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.02.2013
Я не поет, бо слів не знаю,
Щоб зупинити серцебиття.
А пишу тільки, що відчуваю
І те що бачу впродовж життя.
Я не філософ – вони аскети,
А мені важко жити без благ.
Та не продамся я за монети
І не зламає мене “ГУЛАГ”.
Не пацифіст я, бо слабко дуже.
Не йду до долі я на поклін,
А захищаю, що не байдуже
Без прогинання своїх колін.
Я не боєць та битись буду
За правду, волю, країну й дім.
Без страху смерті і страху суду,
Бо стук у грудях, як з неба грім.
Я не герой – герої мертві.
Вони вмирали колись в бою.
Та траур ношу по кожній жертві,
Що меч підняла за честь свою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395474
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.01.2013
Ми щиро вдячні гаранту Віті,
Бо він “покращив” для нас усе.
Хай люди знають у всьому світі,
Що він добробут лише несе.
Стабільність маєм і цього досить,
Бо криза зараз – нелегкий час.
Він закордоном кредити просить
І не для себе – лише для нас.
Він на культуру прибрав витрати,
Доходи збільшив, а це святе.
І всій країні підняв зарплати
На десять гривень, та добре й те.
За “йолку” вдячні – така висока,
Нам прикрасила майдан вона.
А стара влада була жорстока,
Ялинку клала – вона ж сумна.
Авжеж, про Євро ми не сказали –
Його прекрасно для нас провів.
І ті дороги, нові вокзали,
Щоб описати бракує слів.
А ще Хюндаї – вони літають!
Тобі спасибі – радієм їм.
То не біда, що замерзають –
Повітря чисте корисне всім.
Окрема дяка, ще за прем’єра –
Його розмова нас веселить.
Нехай триває його кар’єра,
Бо так сміємось – живіт болить.
Як щось не вдалось, то ми пробачим,
Бо ти працюєш – вночі не спиш.
Все розумієм і все ми бачим,
Як тобі важко, як ти терпиш.
Тому ми вдячні за всі реформи –
Прибуткам нашим немає меж.
Життя ти наше довів до норми –
За це велике спасибі теж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395174
рубрика: Поезія,
дата поступления 24.01.2013
Іду по вулиці бездумно.
І люди йдуть.
Як завжди шумно.
Та раптом чую десь
– Привіт!
Яким тісним буває світ.
– Привіт, привіт! – відповідаю.
Давно не бачились, я знаю.
Ну як ти там тепер?
–Нормально.
Лунає відповідь банально.
– Виходиш заміж? Радий чути!
(Я так хотів тебе забути.
Тепер не зможу відчуваю.)
– За кого? Хто він, може знаю?
Ого! Насправді, син банкіра?
Така любов, як у Шекспіра?
(Словами цими мене губиш.)
– Серйозно кажеш – щиро любиш?
Ну так, любов обов’язкова.
(Лиш зустріч наша випадкова.
Кому була вона потрібна?
Ти вже далека, але рідна,
В душі холодна, як зимова.)
Десь не туди пішла розмова.
–Та що там я – самотній досі.
Гуляє вітер у волоссі,
Спокійно грається думками.
Я як завжди – живу словами.
Пишу, складю у куплети.
Такі тепер митці-поети,
Важлива їм людей довіра.
(Мені далеко до банкіра.)
– Та ні, не прийду на весілля.
Ти ж знаєш – не люблю застілля
І ті весільні, звичні страви.
І чесно, маю в той день справи.
(Шукатиму на тебе схожу)
Та вдячний.
Вибач, що не зможу.
Ну що ж, напевно, прощавай.
Пиши, дзвони, не забувай!
(Хоч я старатимусь забути.
Дзвонитимеш – не буду чути,
Мені не треба вже твій сміх.
Так краще буде для нас всіх).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394881
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2013
Стають все важчі ваші кроки,
Без щастя й радості життя.
Летять безбарвно дні і роки
В велику урну для сміття.
Бо ви живете без причини
Черстві, закутані плащем.
Постійно в пошуках вакцини,
А вона в танцях під дощем.
Її шукайте у світанках,
В старих, забутих епізодах,
Весняно-літніх теплих ранках
І сонця заходах і сходах.
В садах квітучих і пахучих,
Посеред трав зелених в полі.
В проблемах власних, неминучих,
Що присилаються від долі.
Шукайте в посмішці, в словах,
Що шлють вам щиро інші люди.
В ще невідкритих островах,
Вони ж ховаються повсюди.
А як знайдете – позичайте,
Лиш без відсотків, так “на шару”.
Й вона вернеться, зачекайте,
Смаком солдкого нектару.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394645
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.01.2013
Я мрію в небо полетіти –
Назад вернутися живим.
І не боятись, не тремтіти,
Відчути серцем все новим.
У край незвіданий путівку
Десь несподівано знайти.
І швидше рушити в мандрівку,
В ще непідкорені світи.
Я хочу плакати й сміятись,
Пісень співати, як птахи.
У сонця променях купатись,
Щоб всі розвіялись страхи.
Порозбивати ноги босі
В стерню непройдених доріг.
Зловити вітер у волоссі,
Щоб він від зла мене беріг.
Я хочу з вітром говорити,
Про те що бачив, де літав.
І жити хочу, просто жити,
Допоки час мій не настав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394351
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2013
Я бачив смерть на полі бою,
Вона безжальна і страшна.
Їй стежка встелена журбою,
ЇЇ вперед веде війна.
Літала вихором над полем
Без смутку, туги і жалю.
Чекала, щоб упитись болем
І спрагу втамувать свою.
А як скінчилась битва люта,
Встелився трупів частокіл.
Вона розкривши свої пута,
Снувала вільно поміж тіл.
Збирала тихо душі мертвих,
Ще спраглих до життя юнців.
Не ворушились її жертви,
Лиш кров стікала із рубців.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393004
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 16.01.2013
Гніздо звила й породила
Діток на світ Божий.
І у церкві охрестила
В літній день погожий.
Тай ростила, научала,
Як у світі жити.
І як треба, то мовчала,
Щоб всім догодити.
Будувала щастя тихо,
Як могла – терпіла.
Та без грошей тільки лихо –
Добре розуміла.
Відірвала від сердечка
Діточок поволі.
Полетіла із гніздечка
У пошуках долі.
Поспішила з гнізда-хати,
Із рідного раю,
Щоб далеко працювати
У чужому краю.
І знайшла собі роботу.
Мусить бути шана,
Проявляючи турботу
До старого пана.
Підмиває, підтирає,
Горщики виносить.
Брудні речі забирає
І нові приносить.
Доглядає діда гарно,
Робить все охоче.
Добре знає – не на марно,
Заробити хоче.
А заробить – відсилає
Діточкам додому.
Але зовсім не бажає
Такого нікому.
Тої праці і прибутків
Брудних та смердючих,
Бо шукаючи здобутків
У кодлах гадючих
Полишила дітей дома –
Не бачить, не чує.
Тільки в грудях їй оскома
Постійно ночує.
Вночі плаче та ридає,
Хоче доторкнутись.
Та одного лиш не знає,
Як до них вернутись.
Так минає рік за роком –
Працювати треба.
Вже і діти є під боком –
Забрала до себе.
Та що з того, як сумує
За гніздечком рідним.
І у серці жаль тамує
За тим краєм бідним.
Де в дорогу напинала
Широкі вітрила,
Де зростала й формувала
Свої юні крила.
Й полетіла – не вернулась,
У світи відбула.
До чужого пригорнулась
І своє забула.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392787
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2013
Стоїть Ілліч у центрі міста
Високий, дужий та міцний.
З граніту ліплений, не з тіста
Та тільки поглядом сумний.
Нема йому ніде розради,
Не чує віршів і пісень.
Він пам’ятає всі паради,
Що йшли по сто разів на день.
Як люди несли йому квіти,
Великі “красні” прапори.
І піонери – добрі діти
Здіймали руки догори.
Хранили, берегли солдати
Такі високі, як дуби.
Тепер один мусить стояти,
Ще й в очі гадять голуби.
Плюють паскудники на плечі,
Сміються наче з Ілліча.
Нема дорослих і малечі –
Ніхто його не поміча.
А колись було їх багато,
Любить клялися на віки.
Лиш раз на рік убоге свято –
Несуть гвоздики “старики.”
Проводять кволі, тихі марші –
Вождів вшановують своїх.
Але чомусь вони все старші
І з кожним роком менше їх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391291
рубрика: Поезія,
дата поступления 10.01.2013
Що ж ви браття зажурились,
Руки опустили?
Чи ви Богу не молились,
Чи втратили сили?
Що це з вами, де поділась
Завзятість козацька?
В душах неміч причаїлась
І торба жебрацька.
Невже, браття, позабули
Слова з “Заповіту,”
Як у битвах спину гнули,
Не терпіли гніту.
Як Сірко гуляв степами,
Як шаблі дзвеніли.
Вража кров текла ріками
Від волі п’яніли.
А тепер що? – знову рабство,
Лиш в своїй країні.
Брехня квітне і нахабство
В вільній Україні.
Знову рани від нагайки
І ярмо, і пута.
Щира віра в пусті байки,
В животі отрута.
Знову діти йдуть у найми
До чужого пана.
Честь і гордість дали в займи,
У очах омана.
Може досить браття любі
Неправду терпіти,
Жити в муках і у згубі,
І без діла скніти?
Не плазуйте – розрівнайте
Свої сильні плечі!
І скидайте, не чекайте
Лахміття старечі!
З колін швидше піднімайтесь,
Гостріть коси, вила.
І всі разом поєднайтесь,
Є ще у вас сила.
Тай женіть, женіть у спину
Те що вас мордує.
Бийтесь, браття, безупину –
Зло, як вітром здує.
Все чуже, усе пропаще
На порох зруйнуйте.
І на місці тому краще –
Нове побудуйте.
Щоб жидва, мордва й кацапи
З заздрості спеклися.
І забрали брудні лапи,
І бога зреклися.
Свого бога. В нас чужого
Не було й не треба.
Маєм поля клаптик свого
І шматочок неба,
І працюєм. Не жалієм
Ні крові, ні поту.
Вірю, браття, що зумієм
Звершити роботу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390753
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 08.01.2013
Лежить, хропить, немов конає
Холоне кров і закипає.
Посохли губи від розпуки,
Бо третій день він терпить муки –
В запій зайшов чомусь мужчина.
Втекли і діти, і дружина.
Сидить над ним лиш стара мати.
Боїться вийти вона з хати,
Бо знає, бідна, добре знає,
Що син десь пляшечку ховає.
І знов нап’ється, як скотина
Її пропащая дитина.
Життя на марно витрачає.
Піднявся з ліжка – знов шукає.
Отрути мусить ще напитись,
Бажає, хоче похмилитись.
А мати молить, – “Синку, досить!”
Та він, як завжди, чарку просить.
Паде на землю, на коліна,
Тече вже з рота в нього піна.
Самий з собою, наче в битві.
Складає руки, як в молитві
– Будь ласка, матінко, налий,
Один-однісінький, малий.
Не буду більше. Обіцяю!
Хіба не бачиш, що вмираю?
А вона плаче, але лиє
І серце материнське виє.
Сльоза солона тихо рине,
Від того, що дитина гине.
Він випив швидко і заснув,
У п’яні сни свої пірнув.
А що вона – нещасна мати –
Не може бідолашна спати.
Ночами слухає чи дише
І Бога молить, – “Най полише
Мій син горілку оковиту,
Мене утішить горем вбиту.
Нехай він спиниться на цім
Й веселий сміх вернеться в дім.
Щоб жили далі без тривог.”
Але чи чує її Бог?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390332
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2013
Щодня у полі зпозаранку
Збирала трави на сорочку
Й ночами шила вишиванку
Одному синові-синочку.
Плела на полотні узори
Нитками й щирими словами.
Вшивала небо, ясні зорі,
З близькими, рідними стежками.
І обереги малювала
На долю кращу, неповторну.
Щоб сила зла його минала
Вплела молитву чудотворну.
Й цілющі трави полонинські
І рідну хату на горбочку,
Солоні сльози материнські,
Вкладала в вишиту сорочку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389840
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2013
Несіть мене коні у поле далеке,
Несіть у нові, незнайомі світи.
Свої крила дайте, о вільні лелеки!
Я хочу летіти, я хочу втекти.
Від плетива клітки з колючого дроту,
Ударів нагайки, прихованих страт.
Тунель буду рити до сьомого поту,
Щоб душу звільнити з кайданів і грат.
Бо воля жагуча, мрійлива, жадана,
Щоденно новий, неповторний політ.
Неволя лиш біль. Неволя – це рана,
Це сіро-похмурий, без кольору світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389362
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2013
Не сип на рану мені сіль,
Вона ще кровоточить, не згоїлась.
Від кулі, яка влучила у ціль
Й навіки в серці тихо причаїлась.
Хіба не бачиш, що мене болить,
Що сльози дзюркотять струмками?
Життя ще тліє, але не горить
І вітер вільно грається думками.
Не треба більше, сіль не сип,
Не бий болючими словами.
Вже голос ніжний твій охрип,
Лице закрила рукавами.
Ось знову з рани кров тече
Її ніколи певно не загою.
Болить мене, мене пече,
Як ненароком бачуся з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389151
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2013
В нас немає тепла – холодні квартири
І світло в під’їздах уже давно згасло.
Пагони вдягають чомусь рекетири,
Але не міняйте свободу на масло.
В нас погана освіта, дорога медицина.
Швидка допомога не привозить аптечку.
Погане лікарство і ще гірша вакцина,
Але не міняйте свободу на гречку.
В нас хворі вмирають у муках щоденно,
А політик кричить, що все добре, у рупор.
Живемо насправді ми навіть злиденно,
Але не міняйте свободу на цукор.
В нас високі податки і маленькі зарплати,
Лише депутати живуть у розкоші.
Вирішують все їхні мандати,
Але не міняйте свободу на гроші.
В нас діти йдуть красти, бо нема чого їсти.
Терпінню кінець здається нам часом.
Ми в душах насправді усі песимісти,
Але не міняйте свободу на м’ясо.
В нас погані машини і жахливі дороги,
Старі поїзди й ще старіші вагони,
Багато проблем і багато тривоги.
Та хіба воля гірша за якісь макарони?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388811
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.12.2012
Радій, веселись толерантна Європо,
Допоки не бачиш на тілі гангрен.
Потонеш у піні брудного потопу
І жодний нащадок не буде спасен.
Везуть поїзди мільйони вагонів
Смердючих, немитих, переповнених злом.
То суне загроза до твоїх кордонів,
Що шию скує величезним вузлом.
Позбавлені прав твої рідні діти,
За рух непокори висять на хрестах.
У тюрмах, в неволі повинні сидіти,
А геї крокують парадом в містах.
Розпуста цвіте, як квіти в теплиці.
Вже гидко дивитись на голих потвор.
Мечеті ростуть, де були каплиці,
Поширення має ісламський терор.
Машини горять, магазини розбиті.
Араби ґвалтують дівчат і жінок.
Расизм проти білих. Вже є навіть вбиті.
Неси на могилу їм великий вінок.
Мовчиш, бо не чуєш, не слухаєш правди,
Не бачиш абсурду брехливих ідей.
На жаль ти в полоні на довго, на завжди –
Занепад чекає на білих людей.
Втішайся Європо – добилася свого.
Тепер усі рівні, єдиний закон.
Відкрила дорогу для світу чужого
І впадеш, як падав колись Вавилон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388762
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.12.2012
В полоні байдужості існує свідомість,
Їй щиро начхати на зовнішній світ.
Утрата надій, пустота, невагомість.
В утробі вмирає недоношений плід.
Посмішка щира помінялася швидко
На злий, непривітний собачий оскал.
Душа завиває, бо їй стає гидко,
Від блиску розбитих об землю дзеркал.
Врізаються в плоть ще гострі уламки
І крик вже привичний та радісний звук.
Розірвані фото і забруднені рамки,
То капає кров із порізаних рук.
Біль роз’їдає депресивним психозом.
По венах пульсує намагнічений ток.
Кава і чай вже не будуть наркозом,
Бо марно простив брудний кип’яток.
Спалахує тіло звіриним бажанням,
То помсти жадає знервована суть.
Секунда нова означає страждання,
Бо разом сплелися кохання і лють.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388578
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2012
I
Жила-була в Донецьку баба Дуся,
Самотня, немічна і досить вже стара.
Звичайна, як на те пішло бабуся,
Що пережила більше лиха ніж добра.
Дітей чомусь ніколи і не мала,
Старенький кіт – це був єдиний друг.
А чоловіка досить рано поховала –
Здолав його горілчаний недуг.
Маленька пенсія, якої завжди мало,
Мільйон хвороб і тисячі лікарств.
Як зовсім туго їй уже ставало,
То мріяла про перехід до Божих царств.
Лиш телевізор був для неї спасом,
Додавши фарб у непросте буття.
Вмів говорити тільки грізним басом,
Але відкрив потрібний сенс життя.
Одного разу, споглядаючи новини,
В сюжеті “Про злодійства Тимошенко”
І докази її великої провини,
Побачила Олену Бондаренко.
І дуже гарно та Олена говорила,
Про договір і ціни для людей на газ.
Про те, що підла Юля натворила
З країною, яку так любить ввесь Донбас.
Чудово спала Дуся тої ночі,
Вона заснула, як мале дитя.
Їй снились щирі депутатські очі,
Які змінили нелегке її життя.
І тільки сонечко промінням засвітило,
Звільнивши Землю від нічних тенет.
Старенька в центр міста поспішила,
Туди де був партійний, голубий намет.
Її там ніби вже давно чекали,
Вручали їй газети залюбки.
Багато про Олену розказали
У синіх куртках юні парубки.
З усім тим бабця рушила додому,
Щаслива, ніби йшла у перший клас.
З’явилась посмішка в обличчі вже блідому
І дух у серці, що чомусь ще не погас.
А вдома сіла все штудіювати.
Читала й вірила, як у святі слова.
Вже, бідолашна, й не могла читати –
Від хвилювання заболіла голова.
Там піднімалися важливі теми,
У тих газетах, що їй видав парт-актив.
В них обіцяли подолати всі проблеми,
Забувши про минулий негатив.
І йшлося там про ціни на продукти,
Про гречку, сир, безплатну ковбасу.
Дешевші стануть овочі і фрукти,
Ікра, філе і риба путасу.
І буде транспорт із безплатною їздою,
Впаде до копійок ціна на газ.
Проблем не буде з теплою водою,
А пенсія зросте у вісім раз.
Коли ж усе те Дуся прочитала,
То виступив на лобі дрібний піт.
У голові собі усе підрахувала
– Та в мене “віскас” буде їсти кіт!
Оце тепер ми справді заживемо.
Нічого не жалітимем собі!
Якщо всі разом, люди, оберемо
Партійні стяги біло-голубі.
І стала Дуся виборів чекати,
Щоденно дивлячись у календар.
Щоб голос свій за “Регіон” віддати,
Не за “Свободу”, “Батьківщину” чи “Удар”.
ІІ
Й настав той день, якого бабця дожидалась,
День виборів – той заповітній час.
На зміни вся країна сподівалась,
Але найбільше Дуся і Донбас.
Прокинулась бадьора бабця наша,
Щаслива і настроєна до змін.
Бо була на сніданок тепла каша
За голос, що їй видали в замін.
Й поснідавши почала лаштуватись,
Хотіла першою прийти, зрання.
Спішила взутись і вмиватись,
Вдягалась в краще своє убрання.
Старенький плащ часів перебудови,
На “секонд-хенді” куплені штани.
Робила тільки там свої обнови –
В бутіках, де вдягаються пани.
Замкнувши двері, вийшла із будинку
Повільно йшла, бо ноги вже не ті.
Зраділа більше, як побачила зупинку,
Тролейбус і місця у нім пусті.
Дільниця була цього року в школі.
Туди тролейбус Дусю і привіз,
Бо ноги у старенької вже кволі
І капці терли мало не до сліз.
Та слози бабцю поки що чекали.
Ввесь жах попереду на неї чатував –
Страшні слова старенькій проказали,
Що дух від люті сильно збунтував.
Вона спокійно завітала на дільницю
У цей недільний та приємний день.
І привітавши чемно молодицю
Подала паспорт у замін на бюлетень.
Та раптом, наче серце зупинилось,
На душу холодом повіяла зима.
Погано їй всередині зробилось
Від слів – “У списках вас на жаль нема!”
– Дивіться краще – Дарія Вергілій!
Мене ж забути не могли?
– Немає в списках взагалі таких фамілій!
Через хвилину їй відповіли.
– Ну як нема, куди поділась?
І ви повинні списки берегти!
Та пані, що в очах уже двоїлась
Сказала – “Я не можу вам допомогти.”
І Дуся мов крізь землю провалилась,
Вчувались їй і звуки, і слова.
Підлога під ногами закрутилась,
Неначе в танці була голова.
Вона повільно вийшла з тої школи.
Чвалала, як без напрямку й мети
Такого не бувало ще ніколи,
Але до кого їй тепер іти?
Вона пливла дорогою додому,
Забувши все і всіх на мить.
Відчула раптом дивну втому
І серце знову починає нить.
Боліло все неначе у судомах,
Пекельний жар їй душу пожирав.
В житті зробила перший промах –
Мій голос невідомо хто украв.
І враз старенька Дуся прокричала –
“Украла голос з “колачем” ота!”
Але трагедія на неї ще чекала –
Машина переїхала кота!
Лежав він мертвий, грязний на дорозі
Її найкращий і єдиний друг.
В жахливій, неприродній позі
Без жодних для життя потуг.
Вона його під ЖЕКом поховала,
Ридаючи і захлинаючись від сліз.
Тяжка на неї кара впала –
Помер єдиний її друг Маркіз.
І як на зло десь загубила
Від телевізора свій пульт.
Вже бідолаха довго не прожила –
Розбив стареньку уночі інсульт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387839
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2012
Зашторений світ перегаром і димом.
Руйнують суспілство результати прогресу.
Емоції злі, добре сховані гримом,
Призводять до болю і панічного стресу.
Насильство краде, відбирає дитинство
Життя вже не те – воно віртуальне.
На вулицях кров і суцільне безчинство.
Минуле забуте. Майбутнє фатальне.
Все щастя залежить від процентної ставки.
Угода, як Бог дарує надію.
Кредитне ярмо, наче зашморг удавки
Повільно стискає розслаблену шию.
За Землю дорожчі бактерії нафти,
А гроші диктують тенденції й моди.
Смертники лізуть у копанки-шахти,
Щоб не споржніли голодні заводи.
Мета лиш одна – кишені набити.
Неволя чекає за правди частинку.
Любов продають. І право, щоб вбити,
Можливо, придбати на відкритому ринку.
Меню величезне в ресторані природи.
Глаголять про це розумні доктрини.
Лиш пошук триває якоїсь свободи,
Котру не кладуть на блискучі вітрини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387446
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2012
Називайте мене так, як хочете,
Бо любити себе я не змушую.
Не звертаю уваги на те, що шепочете,
Коли правила ваші порушую.
Бийте сильно, не бійтеся.
Вас багато, ви всі на одного.
З горя мого голосно смійтеся
Добре звик я до всього брудного
Плюйте в спину – не падаю,
Не боюся зневаги й самотності.
Хоч наділені ви безмежною владою
Не втрачаю почуття безтурботності.
Зверхньо дивлячись – посміхайтеся
І кепкуйте у голос – не стримуйтесь.
При падіннях моїх зловтішайтеся.
Власних поглядів тільки дотримуйтесь.
Я без вас зможу жити й не зникнути,
Хоч слабкий в порівнняні із вами.
В ваші голови можу проникнути
Гіркими до болю словами.
Бо в слова ті намагаюся вкласти,
Тверді принципи і життєві позиції.
Я не хочу вступати до вашої касти
І тому я завжди в опозиції.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387406
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2012
Шо собаці для щастя потрібно?
Тепла постіль, надгризена кістка,
З м’яса фарш порізаний дрібно
І обідати радісна звістка.
Для зубів треба шкіряні мешти,
Найдорожчі і тільки найкращі.
Вічно рве їх на клапті, до решти,
Щоб позбавитись запаху з пащі.
Також довго, до ночі гуляти
І в болоті весело гратись,
За хвостом власним хоче кружляти.
Тільки от що – не любить вмиватись.
Не говорить, але все розуміє.
ЇЇ гавкіт дзвінкий, галасливий,
Бо найбільше собака радіє,
Коли поряд хазяїн щасливий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387106
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 23.12.2012
Вже як война ся кінчала
І нацисти йшли до нір.
Невідома сила встала –
Повставав народ із гір.
Не хотів бо люд той вільний,
Що в трембіти трембітає.
Щоби Сталін божевільний
Панував над їхнім краєм.
Формувались у боївки
Мужні воїни повстанці.
В лісі рили десь криївки,
Де не знайдуть голодранці.
Та чума червонопика
Не схотіла довго ждати.
Хоч її ніхто не кликав –
Все ж припхалася в Карпати.
То прийшла комуна в гори,
Щоб людей усіх навчити.
Позвільняти всі комори,
Землю рівно поділити.
Й засвистіли кулі лісом,
Аж луна пішла із гір.
Хто вставав на них із крісом –
Швидко їхав на Сибір.
Бо ловили їх солдати
В жовтій формі і кашкетах.
Всіх могли там розшукати
І в снігах, і у заметах.
Били танки по Карпатах
І “катюші” там стріляли.
Так “червоні” у бушлатах
На землі чужій стояли.
Й серед тисяч тих солдатів,
Серед тих пагонів різних.
Була пара “акробатів”,
Два бійці доволі грізних.
Перший родом із Тамбова –
Пєтькай завжди величався.
Другий хлопець із Ростова –
Ванькай змалку називався.
Вони якось враз здружились
Мали, певно, долі схожі.
І комуні прислужились,
Завжди були насторожі.
Не розлий вода друзяки.
Разом несли свою службу.
Глизували з них вояки,
Засміяли щиру дружбу.
Не стерпіли сміх лукавий
“Ванька с Пєтькай” – двоє друзів.
В бій пішли вони кривавий,
Щоб уникнути тих глузів.
Дуже чітко спланували
Й операцію здійснили.
Стару бабу згвалтували –
Всім повстанцям відомстили.
І свиню потім украли
У якоїсь молодиці.
Дзвін для чогось теж забрали
Із церковної дзвіниці.
Все їх очі ненаситні
Намагались відібрати.
Москалі ж бо непохитні,
Хоч-не-хоч, а мус віддати.
Була служба, як медова,
Люди тихо вже мовчали.
Йшла комуни розбудова
І “бандери” притихали.
Рідко дуже йшли в атаку,
Свій запал чомусь згасили.
І не гнали вже “собаку”,
Замалі були в них сили.
І розслабились “рєбяти”,
Вже повстанців не боялись
Несли з боку автомати
Й часто голосно сміялись.
Раз відвідавши гостину,
Десь на хуторі старому.
Прямували у частину,
Незважаючи на втому.
Та почули постріл ззаду,
У якомусь лісі-лузі.
Напоролись на засаду
“Ванька с Пєтькай” – двоє друзів.
“Стійте хлопці!” – лиш почули.
“Зброю здати! Руки вгору!”
Були то з УПА гуцули,
Що тримали непокору.
І скорились хлопці тихо,
Не хотіли ще вмирати.
На яку біду і лихо
Вождь послав їх у Карпати?
Стали друзі говорити,
Щиро вибачень прохали.
Щоб повстанців підкорити –
На коліна разом стали.
Говорили все, що було.
Хто є зрадник, хто доносить.
Бо дивилось на них дуло,
Що до правди стежку косить.
Та повстанці враз охоче
Провели свій суд у полі.
Де струмок малий дзюркоче,
Де ростуть старі тополі.
Прочитав їм вирок звично
Ставний, бравий командир.
Присудив той суд “Довічно
Хлопцям дати волю й мир.”
Й дали волю комуняці,
Там де ріс чортополох.
І зависли на гілляці
Вірні друзі разом, вдвох.
Поступила похоронка
У Тамбов і у Ростов.
“Нє даждьотса мать рєбьонка
Із бендеравскіх лєсов.”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387075
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 23.12.2012
Зима намалює на вікні візерунки,
І грязний асфальт білим снігом покриє.
Мороз на щоці розпалить поцілунки
Й красу неповторну для світу відкриє.
Усюди лежатимуть митецькі картини
Й на склі розцвітуть від холоду квіти.
У “корках” застрягнуть через зиму машини –
В машинах вночі народяться діти.
Студент невідмінник пропустить контрольну,
А бабця старенька не піде в аптеку.
Скує у заметах дорогу роздольну
І вже не зрубають в Карпатах смереку.
В квартирах, зненацька, потріскають труби,
А в ЖЕКу кричатимуть: “Ми не встигаєм!”
Жінки розхапають із продажу шуби
Й уп’ються хлопи не пивом, а чаєм.
Замерзне тролейбус далеко в дорозі
І ноги замерзнуть від того чекання.
Та може хтось знайде на тому морозі
Солодке й гаряче, як сонце кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2012
Іде селом кобзар сліпий,
Велика кобза за плечима.
Веде його хлопчак малий,
Для кобзаря він став очима.
Крокують босі ноги їх,
Щоб грати дзвінко і співати.
У думах та піснях своїх,
Всю правду людям розказати.
Що чув і “бачив” цей сліпець
У своїх мандрах між віків.
А людям рветься вже терпець –
Дізнатись все про козаків.
Й співає думи той кобзар
Про Гонту вільного й Сірка,
Про гніт, невільничий базар
І кров червону козака.
Як Хміль ганяв колись панів.
Павлюк, як люто повставав
Супроти тяжких кайданів.
Про все кобзар старий співав.
Про дзвін нагострених шабель
Під Жванцем, Корсунем в бою.
Красу полів, лісів, земель,
Вкраїну рідную свою.
І люди слухали без слів,
І брав за серце жаль і сум.
А дух палав, уже не тлів
Від кобзаревих щирих дум.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386651
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 21.12.2012
Допоки ще кров нашу всю недопили
Й великі щити є у нас на плечі,
Могутній Перуне дай воїнам сили
Підняти за правду мечі.
Хай очі відкриє нам усім Світовид,
Щоб бачили Бога живого.
І землю родючу, і свій краєвид,
І лютого ворога свого.
Свароже великий назавжди згаси
У серці захований страх.
Пошли гострі стріли і вогонь принеси,
Що освітить у темряві шлях.
Ярило хай дасть безмежну любов,
До рідних легенд і чудес.
Бо знаємо ми, що народиться знов
Володар земель і небес.
Як впадем в бою, то мудрий Стрибог
На своїх нестримних вітрах,
Без слів непотрібних, жалю і тривог,
Розвіє від тіл наших прах.
Бо тільки на смерть одну лиш веде
Праведних воїнів путь.
І Велес нехай наш дух проведе
До Нави, де пращури ждуть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386395
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 20.12.2012
Я тримаю пістолет у руці
Та натиснути на курок не готовий.
Сльози течуть по моєму лиці
Ніби дощ неспокійний, раптовий.
Пролітає, як спогад життя
В кольорових малюнках дитини.
Ті малюнки летять у сміття –
Вони рвуться на маленькі частини.
Все пішло не туди – шкереберть,
Всі надії і всі сподівання.
В двері тихо постукує смерть,
А я пишу листа на прощання.
Та коротким виходить той лист
Без епітетів і адресата.
Добре чую пронизливий свист,
Бо почнеться за мить моя страта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386349
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2012
Як серце розбилось – нового не зліпиш
З маленьких уламків, що згубились в траві.
Шукай-не-шукай, їх назад не приліпиш,
Вони вже відмерлі, вони неживі.
Як плюнули в душу – її не відмиєш,
Її не беруть ні мила, ні шампунь.
Душі не сховаєш, душі не закриєш,
Від згадок брудних і болючих відлунь.
Як вдарило слово, то біль не спинити.
Не вимиє рану і краплина роси,
Бо слово летить, той політ не змінити
І вибачень вже, хоч проси-не-проси.
Якщо не кохаєш, то вже не полюбиш.
Можливо привикнеш, та це вже не те.
Себе розіпнеш і долю погубиш,
Бо квітка любові на снігу не цвіте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385296
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.12.2012
Ми живемо без мрій та бажань,
Всі вони на рахунках у банку.
Ми не виправдали навіть своїх сподівань
І тому нам так важко прокидатися зранку.
Нові дні ідентичні з вчорашніми,
Почуття налякалися зашморгу.
Особисті трагедії стали домашніми
І тому нам важко пережити цю каторгу.
Ми не маємо власних думок,
Їх формують газети і телебачення.
Самі себе зачинили під умовний замок
І тому нам так важко просити пробачення.
Єдині друзі – це біль і депресія.
Постійні супутники – сльози і злість.
Наша зброя – це безпричинна агресія,
Саме тому абсурд єдиний наш гість.
Ми не маємо достойних ідей,
А лише непотребу зібраний звіт.
Ми не бачимо проблем інших людей
І тому нам так важко змінити цей світ.
Ми тікаємо від себе і відповідальності,
Ховаємо очі від сонця проміння.
Живемо в уявній реальності
І тому нам так важко збирати каміння.
Ми не читаємо навіть власних листів,
Все сказане мусимо перевірити.
Не будуємо спільних любові мостів
І тому нам так важко у щось повірити.
Наша ціль – не прожити, а вижити.
Наша смерть вже також прорахована.
Хоча мріємо всіх до себе наблизити –
Надія ця під уламками долі похована.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384686
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.12.2012
Зайнялись сексом лівий з ПидаРасом,
Сьогодні, у тринадцятий четвер.
Навіки-вічні воз’єднались разом
І будуть спільно рухатись тепер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384614
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.12.2012
Мені так болісно без тебе,
Без твоїх ніжних, теплих рук.
Я прокричав не йди, не треба
Та не почула ти той звук.
Зробила вигляд, що не чула
Ти ж горда й вільна ніби вовк,
А про кохання в мить забула,
Холодна стала наче шовк.
Безжально вдарила дверима,
Без слів пішла і зайвих фраз.
Чужа, далека та незрима
Пішла без крику та образ.
Я знаю, крику ти не любиш.
Брехні не любиш, сліз і сцен.
Ти телефони часто губиш,
Не зберігаєш там адрес, імен.
Тебе я вивчив, добре знаю.
Тому й не біг, не доганяв.
Напевно й досі ще кохаю,
Якби побачив, то б обняв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383981
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2012
На жаль, від смерті не втечеш –
Усі для неї квити.
Та коли знаєш, що помреш –
Ще більше хочеш жити.
Бо кожен подих не такий –
Ціна його зростає.
Похмурий світ стає яркий,
Для того хто зникає.
Синіє ясно небосхил,
А хмари відлітають.
Хтось додає нових чорнил –
Всі квіти зацвітають.
Не так йому шепоче ліс
І вітер дме – співає.
Він захлинається від сліз,
Бо знає, що втрачає.
І сильно вже душа болить,
Снує у темній ночі.
Старається одну ще мить –
Не затулити очі.
Він не марнує більше слів,
І посмішки не тратить,
І чує враз пташиний спів,
Але за все це платить.
Стають насправді дорогі
Секунди, не години.
Бо йде від рідних берегів,
Від друзів і родини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383888
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.12.2012
Той день неможливо забути,
Не змити сльозами й дощем.
Не стерти із пам’яті Крути,
Де хлопці стояли з мечем.
Їх було всього лишень триста
Хоробрих, повсталих юнців,
А йшла на них сила нечиста –
Орда ненаситних бійців.
І стався той бій нещасливий –
Шість тисяч супроти трьохсот.
Кричав кулемет галасливий,
Відкривши пекельний свій рот.
І кров молода окропила
Землицю і сніг біля Крут,
Щоб ворожа, диявольська сила
Не вдягла їм на шию хомут.
Та жоден не вижив в тім бою
Сміливий студент-захисник,
Що взявши до рук своїх зброю,
Помер, відійшов та не зник.
Їх подвиг не зникне нікуди,
І пам’ять про нього жива.
Бо є на цім світі ще люди,
Що шлють їм подяки слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383599
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 09.12.2012
Лиш сльози втираєш
І шлеш нарікання.
Себе прирікаєш
На біль і страждання.
Чому це ти плачеш?
Ти щаслива людина!
Радій, що не бачиш,
Як матір їсть сина.
Що немає війни,
Не йдеш воювати.
Тіла без труни
Не треба ховати.
За п’ять колосків
Уже не вбивають.
І з рідних кутків
В Сибір не зганяють.
А діти не мруть
Від чуми та холери.
І їх не беруть
На турецькі галери.
Не падають з неба
Ворожі ракети.
Збирати не треба
Обгорілі скелети.
Можлива незгода,
Не платиш данину.
За слово “свобода”
Не стріляють у спину.
Втішайся життям,
Воно є прекрасним.
З плачем і виттям –
Вічно будеш нещасним.
Проблеми минуть –
Ти вір, сподівайся.
На правильний путь
Ступай, не вагайся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2012
Шукала матір свого сина
На тому полі, де був бій.
Померла там її дитина
За край коханий, рідний свій.
Були там тисячі і сотні
Холодних, знівечених тіл.
Лежали діти безтурботні,
Що впали від ворожих стріл.
Вона плекала ще надію,
Що син живий, в бою не впав
Ще не полинув до вирію
І до землі ще не припав.
Над кожним матір зупинялась,
Над кожним сльози пролила.
Ридала, плакала, схилялась
Та свого так і не знайшла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383207
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 07.12.2012
Хвороби, вбивства та деградація –
Зникає з вжитку поняття «Нація».
Лише суспільство та індивіди,
Що шлють противні свої флюїди.
Вже об’єднались партії й секти
В тоталітарні терор проекти.
Усі крокують на гей паради –
Там депутати, там члени влади.
І педофіли, і комуністи,
Там толерантні гомо-лез-бі-сти.
Несуть плакати, свої прапори,
Чому при владі завжди потвори?
Чому суспільство їх не здолає,
Хіба не бачить, що вимирає?
Стає нас менше кожної ночі,
Але нам брешуть щиро у очі.
На правду цензор та заборона
І все дорожча в царя корона.
Ростуть надбання, ростуть рахунки,
Бо ми даруєм себе в дарунки.
Самі куємо собі кайдани –
Тихіші стали міські майдани.
Ми мовчимо, не розумієм –
Сказати «Досить!» ми не посмієм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383196
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.12.2012
Пам’ятаєш, як ми були разом,
Як слухали рок із джазом?
П’яніли від гарячої кави,
Ті фільми, ну як його, Куросави.
Пам’ятаєш, як ми голубів годували,
Як бігли, від світу тікали
Під місяцем як цілувались –
Ми вірили, ми не вагались.
Згадай, з пожовклого листя букети,
Твої підгорілі котлети.
Ті співи в старе караоке
І кошеня, що знайшли, одиноке.
У кольорі білому і рудому,
Як несли його швидко додому.
Ти ще до нього руки тягнула.
Невже все це забула?
Куди ж воно все подівалось –
Десь затрималось, застидалось.
Закляттям не викличеш жодним.
Раптом серце стало холодним.
Для мене – там зачинені двері.
Пишу ці слова на папері,
Формую їх у куплети, цитати
Та ти їх не будеш читати.
Тобі стали вони непотрібні,
Чужі, далекі, нерідні.
Наш потяг уже не прибуде.
На жаль, як колись вже не буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2012
Холодним туманом земля оповита –
Примару ховає від світла очей.
Вона неспокійна і навіть сердита –
Без сну сновигає вже кілька ночей.
Не спить, бо не спиться. Не може заснути.
Спокою не має – лише в каятті.
Та бідна не знає, як покути відбути
За гріх, що вчинила колись у житті.
Ніхто їй не каже у чому провина
І де оступилась із битих доріг.
Чом ліжком не стала її домовина,
А кличе у путь невідомий поріг.
Літає в тумані без стежки і шляху,
Шукаючи інших, забутих примар.
Холодна, як лід, від жаху і страху –
Боїться невіданих досі їй чар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382205
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 03.12.2012
Не співпрацюю з зеленим змієм,
Бо не шукає мені він рим.
Вони не линуть до мене рієм
Коли вдихаю табачний дим.
І мозок спиртом не заливаю,
Ціную розум понад усе.
Без алкоголю я виживаю,
Він не врятує і не спасе.
Він лиш вбиває, лише руйнує.
Пастки на душі п’яні снує.
Коли довкола грізно панує
Все зразу в’яне, зразу гниє.
Всі антиблага я відкидаю –
Це справа крайня, для слабаків.
А сила в думці, я так гадаю,
І в м’язах дужих чоловіків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381905
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2012
Багато що на світі продається
За діаманти і дорогі прикраси
Та є все ж те, що досі не здається,
Що не покриють золоті запаси.
Придбати можна тисячі рабів,
Нещирих зрадників, лакузів
Та не купити матері губів
І вірних, незрадливих друзів.
Землі придбати можна добрий пай,
Розкішний дім і дорогу машину,
Але втовкмач, собі запам’ятай –
За гроші не купити Батьківщину.
Можливо відкупитись від тюрми,
Для цього є і люди, і нагоди.
Та хоч ти спиш з відкритими дверми
Ніде не купиш для душі свободи.
За секс заплатиш легко, так і знай.
За насолоди і чужі страждання.
Але не купиш ти квиток у рай
І щирого, взаємного кохання.
Можливо знайдеш щастя і в журбі
І будеш в ньому плавати, топитись.
Але грошей, на жаль, не вистачить тобі
Від долі і від смерті відкупитись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380300
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.11.2012
Осінь пробігла по серцю дощами,
Змивши всі згадки приємних подій.
Натхнення пливе лиш сумними віршами.
Смутком наповнені дні без надій.
Недобре віщують зірки, гороскопи
І люди снують у мокрих плащах.
Тікають немов боязкі антилопи,
Від смерті, що десь причаїлась в кущах.
Затемнені вікна мороком, болем
Без неба блакиті і сонця лиця.
Ноги біжать чорним, зораним полем,
Якому нема ні краю, ні кінця.
Думки депресивні сплелися букетом
Зірваних нервів і кривавих квіток.
Вирушаю в нікуди із повним білетом,
Щоб втекти від неправди і брехливих пліток.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380017
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.11.2012
Така вона як стара мати –
Сидить на призьбі біля хати.
Здалека діток виглядає,
Котрих давно уже немає.
Отримала нарешті волю
Та прокляла ту волю-долю.
Не вміла нею керувати,
Себе дозволила продати.
Попала в руки до нікчем
І не зарадиш тут плачем.
Хотіла чесності і правди,
Вона за правду була завжди.
Її ж ненавидів сусід –
Плював, кричав на неї в слід.
І пхав у спину гострий ніж,
Щоб перейти її рубіж.
Він мріяв неньку поховати
І землю вільну відібрати,
Умиту кров’ю і дощем.
І не зарадиш тут плачем.
Вона боролась, як могла,
Кривава стежка пролягла.
І діти матір боронили
Їм смертну кару присудили
За те, що лили свою кров.
За вірну, жертвенну любов
Поклали на вівтар життя
І відійшли у небуття.
Упали зрубані мечем.
Вже не зарадиш тут плачем.
Не змиє горя море сліз.
Та хто б до неї не приліз
Обійми радо розкриває,
На допомогу лиш чекає.
Та жде її завжди обман –
В полуді очі від оман.
Одна лиш туга, біль і щем
Вже не поможеш і мечем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379819
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2012
Оббиті коліна у зрадників роду,
Віри дідівської в Рідних богів.
На райські сади проміняли свободу,
Лягли під удари гнучких батогів.
Пустили водою кумирів предвічних.
На місці їх давнім забили хрести
І б’ються в судомах і муках довічних,
Щоб душі від скверни і пекла спасти.
Молитвами сіють сплітаючи руки,
Стигматами вкриті покірні сліпці.
Під крики вірян і музики звуки
Гріхи відпускають попи і отці.
Схилися вівці до бога чужого
Втративши спогади древніх віків.
Славте раби господаря свого
За блиск і спокусу золотих мідяків.
Бийте поклони і душі рятуйте
Від зла і неправди земного життя.
До гнівного суду їх добре готуйте –
Нема вам прощення і назад вороття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378412
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2012
Чому країно ти нещаслива –
Співаєш тільки сумних пісень?
І твоя доля така журлива,
Себе руйнуєш ти кожен день.
Чому за гроші тебе продали?
Чому у рабстві твої сини?
Тебе ведуть на смерть вандали,
А ти їм владу даєш, чини.
А руки вільні, чому закуті?
Сидиш в полоні у ворогів.
Чому герої твої забуті?
А діти вірять в чужих богів?
Чому вони такі байдужі
До твоїх бід, пекучих сліз?
На твої плечі слабкі, недужі
Кожен старається, щоб вліз.
Чому не лине вже твоя мова?
Чи відрубали тобі язик?
Чому не маєш ти свого слова?
Тебе ганьбити вже кожен звик.
Чому лунають одні прохання,
А не “До зброї!” – твердий наказ?
Сама ідеш ти на заклання
І слабнеш скована чимраз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376668
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.11.2012
Веселий студент,
Веселої вдачі.
Такий прецедент –
Святкування на дачі.
До ранку гуляння,
Незнайомі дівчата.
Година кохання –
Закінчення свята.
Все швидко минуло
І швидко забулось.
Любов не відчули,
Пішли й не вернулись.
Це випадок звичний,
Такі ідеали.
Та огляд медичний
Пройти наказали.
І все ніби класно,
У нормі, в порядку.
І з серцем прекрасно –
Робив же зарядку.
Та раптом дзвінок –
Це “білі халати”.
– “Вернися синок,
Щось треба сказати”.
Звичайно прийшов.
– “Хвилинку чекайте.
Десь лікар пішов”.
– “Заходьте. Сідайте”.
І серце з одного
Розбилось навпіл,
Від слів “головного”
– “У вас знайшли ВІЛ.
Але не хвилюйтесь.
Не треба, не плачте.
Спокійно лікуйтесь.
Так сталось. Пробачте.
З цим люди живуть,
Живуть непогано.
В вас довгий ще путь.
Вмирати зарано”.
Та хлопець ридав.
Боявся, злякався.
Він добре вже знав,
Що в сіті попався.
Усе зрозумів –
Важка це хвороба.
– “Я жити не вмів –
Пропаща особа”.
А далі, що далі?
Куди і до кого? –
Ховатись подалі
Від світу чужого.
Та він не ховався,
Від нього тікали.
Бо кожен боявся –
Лиш крики лунали.
Один-одинокий,
Всім стадом забутий.
Бо світ цей жорстокий,
Ти в ньому закутий.
І біг від усього –
Лиш сльози і сцени.
А в наслідок цього –
Порізані вени.
Забруднена кров
Стікає у воду.
Вже майже пішов
Шукати свободу.
Але хтось побачив,
Ту тяжку годину.
Бог знову пробачив
Маленьку людину.
Й лікарня нова
І “білі халати,”
І знову слова –
“Зарано вмирати!”
Та викрикнув сміло
– “А жити для чого?
Яке ваше діло
До горя чужого?”
Нічого не вчув
На своє запитання.
Лиш смуток відчув
І біль, і страждання.
Та раптом побачив
Довгі коси дівочі.
Й одразу відзначив –
Заплакані очі.
– “У тебе щось сталось?” –
Спитав він у неї.
– “Так. Життя обірвалось.
Всі стерлись ідеї.
Хвороба та сама
Мене убиває.
Зачинена брама.
Шляху вже немає”.
Знайшли спільні теми
Для бесіди хворі.
Одні в них проблеми
І будні суворі.
Всю ніч говорили
Про свої симптоми,
Про все що творили –
Заснули від втоми.
І хлопець забув,
Забув про страждання.
Всім серцем відчув
Солодке кохання.
І очі кохали
Таку саму хвору.
Вже разом долали
Хворобу-потвору.
І жили щасливо,
І довго, напевно.
Дивились сміливо
В майбутнє непевне.
Звільнились з оков,
І з пазурів звіра.
Бо там де любов –
Там надія і віра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375266
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 03.11.2012
Подаруй мені один свій погляд,
Я його запам’ятаю назавжди.
Розкажи про мрії, про світогляд.
Не тікай, не бійся, підожди.
Привідкрий на хвильку свою душу.
Що ховаєш там у глибині?
Таємницю твою не порушу,
Лиш довірся щиро ти мені.
Не ховай далеко свого болю,
Серце він роз’їсть як кислота.
Забере тебе в полон-неволю,
Де зима і вічна мерзлота.
Сліз не стримуй в собі, не ховайся –
Це струмки, джерела чистоти.
Не терпи, а швидше відкривайся,
Разом легше збутись гіркоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373874
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2012
Заплакала тихо ненька,
Гірко заридала,
Бо душа її рідненька
Сина не пізнала.
Не обняла, завагалась,
Не змогла пізнати.
Не схотіла – побоялась
В Сибірах вмирати.
Його голого, блідого,
З діркою у скроні,
Притягли вже неживого,
Собаки червоні.
І погнали жінку бідну
Із старої хати.
– Йди “бандерівко” негідна,
Сина впізнавати.
Серце вирвалось, злетіло
Від тої картини,
Як побачила там тіло
Рідної дитини.
Та змовчала, лиш сказала:
– Ні, не мій. Не знаю.
Й зовсім тихо прошептала:
– Усіх проклинаю!
Заплакала тільки вдома,
У порожній хаті,
Коли впала нерухома.
– Москалі прокляті!
Й не одна отак ридала,
Не одна молилась.
Щоб Москва ота пропала,
У крові втопилась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373699
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 27.10.2012
Стоять на вулицях намети,
У них студенти агітують.
Усім дають якісь газети,
Котрі про вибори віщують.
Настало свято в Україні.
Дарують людям щиро гроші.
Пішли пакунки по країні,
Бо депутати знов хороші.
Знов гречку роздають безплатну,
Сири, ковбаси, макарони,
Горілку “Люкс” і ”Делікатну,”
Білизну спідню і капрони.
Купують голос за тушонку,
За цукор, масло і олію,
За чай дешевий і згущонку –
Усі вгодити нам воліють.
Влаштовують концерти в селах,
Везуть театри і вистави.
Таких побільше б днів веселих
Нам кожен кандидат представив.
Щоб не кінчалося це свято,
Де депутати щиро сяють.
Вони ж бо хочуть “небагато”
І дуже гарно обіцяють.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370810
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 14.10.2012
Як повний місяць вийде із-за хмар,
А темна пітьма землю оповиє.
Настане час для ночі темних чар,
Й Мара нечиста світ увесь накриє.
Засяє ватра серед лисої гори,
Усіх відьом скликаючи до танцю.
Й піднявши разом руки догори –
Себе пожертвують люциферу-поганцю.
Але далеко бігає той Чорт
По цвинтарі нічному, як примара.
Шукає душ добірний, свіжий сорт –
Для грішників у нього своя кара.
Тут всяка нечисть злазиться на світ,
Її ж не чує ні одна собака.
Бо Вихор знову рушив у політ
І в далині десь виє вовкулака.
Літають привиди – від мертвих посланці,
Вони шукають скарбу й злота.
Всі потерчата запалили каганці,
І манять люд на озеро й болото.
На берег вийшов мокрий Водяник
Й русалки повилазили погрітись.
А Блуд лаштує свіжий чагарник,
Щоб з жертвою новою там зустрітись.
Співають в хащах пісню упирі,
Веселу, ненаповнену скорботи.
Радіють всі оцій нічній порі,
Бо час настав для їхньої роботи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367684
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 30.09.2012
Козак вернувся із походу,
А дім спалила татарва.
Нема ні саду, ні городу,
Лиш поросла по них трава.
І жінку любу вже погнали
На той невільничий базар.
Де вільні люди всі ставали
Рабами турків і татар.
І кров козацька закипіла,
Рука до шаблі потяглась.
Любов пекла його і гріла,
Душа помститись присяглась.
Біль роз’їдав величне тіло,
Неначе диких бджіл кубло.
І серце билося, тремтіло,
Тягар той знести не могло.
Став лаштуватись у дорогу
У Крим далекий та жаркий.
Щоб там здобути перемогу,
За гріх помститися тяжкий.
Зібрав ватагу однодумців,
Таких самих одинаків.
Був цілий полк отих безумців:
Хоробрих, дужих козаків.
Й заграли сурми до походу,
Поплили чайки по Дніпрі.
Щоб дати скованим свободу,
Не дожидаючи зорі.
Пристали вони серед ночі
До кримських, теплих берегів.
Щоб не побачили їх очі
Прадавніх, хижих ворогів.
І не чекаючи наказу,
Пішли до танцю всі шаблі.
Рубали підлу ту заразу
За муки рідної землі.
За ввесь ясир, що вони гнали,
За біль посічених братів.
І честь сестер, яку покрали
Ці сотні й тисячі катів.
Лилася кров червоно-чорна
Синів татарських, бойових.
Була там сила непоборна
Упавших, мертвих, неживих.
І бився мужньо той єдиний,
Що жінку втратив через них.
А шабля наче дзьоб орлиний
Кидала сотні зрубаних.
Та не знайшов він там дружини,
Вона померла вже давно.
Щоб честь не втратити людини,
Спожила втруєне вино.
Її купив мурза багатий,
В гарем закрити, на заперть.
Вона ж обрала шлях крилатий
– “Хай ліпше буде мені смерть !”
І заридав козак хоробрий,
Вже не ховаючи жалю.
– “Чого той Бог такий недобрий,
Забрав усіх кого люблю?”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367550
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 29.09.2012
Відлітають у вирій лелеки,
Своїм довгим, журливим ключем.
Буде важко в дорозі далекій,
Бо на серці в них туга і щем.
Покидають вони рідне небо,
Де здійснили свій перший політ.
Та летіти сьогодні вже треба
У чужий, незнайомий їм світ.
Проганяє з коханого раю
Ненаситно-холодна зима.
Буде тепло в далекому краю,
Тільки щастя у ньому нема.
Там інакше всміхаються зорі,
Не так дзвінко лунають пісні.
Небеса вже чомусь не прозорі,
Наче стіни, стають затісні.
Та несе вільні крила надія.
Ще побачити рідні краї.
І жевріє у серці лиш мрія,
Повернутись у гнізда свої.
І звичайно вони ще вернуться,
Пролетівши знов шлях у імлі.
Своїм клекотом щиро всміхнуться –
Добрим людям і рідній землі.
Позабувши про власну тривогу,
Все розбудять від довгого сну.
Подолавши далеку дорогу,
Принесуть із собою весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2012
Я ні срібла, ні злата не маю,
Але їх я не прошу у вас,
Бо багатий від того що знаю –
У житті найціннішим є час.
Час на мрії і на сподівання,
На рожеві польоти у снах.
І на щире та чисте кохання
До якого торуєш свій шлях.
Час щоб плакати, потім забути
Все сумне, що було у житті.
Миті щастя всім серцем відчути
Й залишитись у цім почутті.
Час на розгляд світлин та альбомів,
Безліч спогадів, різних видінь,
Всі години високих підйомів
І секунди болючих падінь.
Час, щоб впасти і знову піднятись
У новий та нелегкий політ,
Без причини у голос сміятись –
Під ногами лежить увесь світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362940
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2012
Купіть індульгенцію брехні!
Її ще звуть мандатом,
Вона завжди є у свині,
Що зветься депутатом.
Той, хто здійснить придбання це –
Отримає дозвілля,
На щире та святе лице
Й пияцтво без похмілля.
І на спокусу та розбрат
Себе й свого народу,
Бо ти державний апарат –
Відчуй в собі свободу.
Гвалтуй, вбивай, усе кради –
Ти є недоторканний.
У парку квіти посади
І станеш бездоганний.
А брехні стануть, як меди,
Солодкі та пахучі.
На гроші стадо розводи,
Воно й без них живуче.
Усе твори на власний лад,
Лишай де хочеш купи.
Бо челядь витре грязний зад,
Все вичистить із дупи.
А челядь та, то є народ,
Який не розуміє.
Він звик до злиднів і скорбот
І жити так вже вміє.
А що народ – простий мужик,
Обрав для себе долю.
Він проковтнув чомусь язик
Й продав безцінну волю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359917
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.08.2012
Живе народ від нас по ліву руку,
Але не друг, а підлий, хижий кат.
Давно вже мріє він про злуку
І щиро вірить в те, що він наш брат.
Та ми не браття – різна мати!
В нас славна Русь, у вас брудна мордва.
І досить вже надій плекати –
Ви не народ, а неотесана людва.
Нащадки ви монгольських ханів,
Сини хозарів і татар.
Стада нестрижених баранів,
Якими вічно править цар.
Не суньте нам свої союзи –
Не приймемо і задарма,
Бо ви були і будете лакузи.
Створити мрієте імперію ярма.
Не вмієте у мирі жити,
Без чвар та війн не можете і дня.
За вами ми не станемо тужити,
Бо непотрібна нам така рідня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356934
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.08.2012
Шукай, козаче, правду-волю
В житті своєму повсякчас.
Гартуй себе і свою долю,
Допоки дух в тобі не згас.
Забудь про вчора, жий сьогодні,
Бо завтра може й не прийде.
І стануть дні твої свободні,
І страх від серця відійде.
Будь кращим у боях повсюди,
Шукай і подвигів, й звитяг.
Щоб не забули тебе люди,
Піднось до неба рідний стяг.
Сміливо йди у брань криваву,
Щоб не здригнувся жоден нерв.
Звільни від ворога державу –
Втікає хай плюгавий черв.
І впаде він немов підтятий,
Його шаблюкою рубай.
Шукай, козаче, бій завзятий
І славну смерть за рідний край!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356720
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 11.08.2012
З колонок навкруги лунають
Шматки попсового лайна.
Навколо тебе всі бухають,
А ти стоїш сама-одна.
Від диму набігають сльози,
Чомусь забруднені штани.
В кутку танцюють малолітні “кози,”
На них “втикають пацани”.
І плями крові на підлозі,
Бо хтось уже “відтанцював”.
Він вже й піднятися не взмозі,
Лиш зуби власні поплював.
А інший в стороні малює
Із блювотиння натюрморт.
Напевно, завтра вже відчує,
Як він відвідав цей курорт.
Та на таке тут не зважають,
Бо це буває кожен день.
Від алкоголю від’їжджають
І невідомих їм пісень.
Танцюють, скачуть, веселяться,
Забувши про буденність днів.
І очі їх тепер іскряться
Від спалахів неонових вогнів.
І ти не залишайся збоку,
Давай же перетни рубіж.
Трясись як від удару току,
Відвідай цей чудовий двіж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353076
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2012
Уставайте з могил браття,
Рідні козаченьки!
Поздирайте старе шмаття
З України-Неньки!
Бо вона слабка та бідна,
Рани не гояться.
Долі кращої всеж гідна
Та діти бояться.
Чи бояться, чи не хочуть –
Волю не цінують.
Про недолю лиш белькочуть
Й на жидів працюють.
Панське поле засівають,
Як Кобзар пророчив.
І на Бога нарікають,
Що їх так зурочив.
Землю свою всю віддали
Ворогу-катюзі.
І себе уже продали,
Терплять у напрузі.
Мужик душу пропиває,
Плює на родину.
Матір рідна убиває
В животі дитину.
Чи за це ви помирали,
За таке боролись?
Ворогів колись карали –
Тепер розкололись.
Підніміться, браття рідні,
До тяжкого бою!
Освятивши мечі срібні
І всю свою зброю.
І вставайте, не чекайте –
Годі вже вам спати!
Все палити починайте
Від крайньої хати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352914
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 25.07.2012
Десь поблизу міста Луцька,
У селі, що звуть Дубчанське
Комуніст жив Міша Пуцька,
Що любив усе радянське.
Ленін був його кумиром,
Знав напам’ять всі ідеї.
Мріяв стати командиром
Для села й землі своєї.
Вже закінчуючи школу
Добре знав свою дорогу.
Поступив до комсомолу,
Щоб творити перемогу.
Як і всі пішов служити,
Був сержантом у “стройбаті.”
Зміг два роки пережити
На їді тій небагатій.
Труд його був там не марний,
У солдатській “будо-групі.”
В інститут вступив аграрний,
Вже без іспитів при вступі.
Вчився Міша у напрузі,
Все здавав завжди у строки.
Був він кращий в всьому ВУЗі
За всі ті чотири роки.
Із освітою в кишені,
І з “червоненьким” дипломом
Одружившись на Олені
Став Михайло агрономом.
На роботу не чекали,
Зразу якось появилась.
В комсомолі “приказали” –
Цілина для вас відкрилась.
І зібравшись у дорогу,
Опустивши оченята,
Побратимам на підмогу
Сіли в потяг молодята.
Було душно, втома, спека,
Довго їхали в вагоні
Та побачили здалека
Прапори рідні, червоні.
Степ побачили безкрайній,
Що прийдеться підкоряти.
На землі цій незвичайній
Їм потрібно працювати.
Й працював Михайло справно,
Садовив пшеницю, жито.
Жінка борщ варила славно,
Тому їв і смачно й сито.
Йшов роботи рік десятий,
Став за домом сумувати.
Сам не свій він, як підтятий
Не міг тугу втамувати.
Але раптом телеграма,
Його очі ся втворили.
Написала йому мама:
– “У селі колгосп відкрили.”
Так зрадів словам від неньки
– “Я посаду там дістану!”
Речі всі зібрав швиденько
І поїхав з Казахстану.
Тільки з поїзда спустився,
В комсомол пішов сміливо.
В коридорі примостився
І чекав собі щасливо.
До начальника у двері
Запросили його скоро.
Документи і папері
Він віддав свої бадьоро.
Довго там не міркували,
Незважаючи на поспіх.
Офіційно все сказали:
– “Головним будеш в колгоспі.
Нам такі потрібні люди –
Вірні партії й ідеї,
Що доб’ються звершень всюди
Від людей й землі своєї.”
Всі втішались новиною
У селі поблизу Луцька,
Бо в колгоспі головою
Став тепер Михайло Пуцька.
Й закипіла там робота –
Працювало все Дубчанське.
Гострий серп, удари млота –
Будували світ радянський.
І Михайло теж ішачив,
Керував процесом труду.
Комунізм для всіх тлумачив,
Очищав усе від бруду.
Почав в землю засівати
Жито, просо і пшеницю.
Стайні й ферми будувати
Для худоби, звіру й птиці.
Перевиконав всі плани
З виробництва і надоїв.
Були раді всі селяни
Від таких своїх героїв.
Одним словом, все йшло гарно,
Тільки жінка не раділа.
– “Вся робота йде на марно”
Повсякчас вона тринділа.
– “Що йде нам із того поля,
Що в колгоспі засіваєм?
Така наша гірка доля,
В роті крихти вже не маєм.”
Стала жінка умовляти:
– “Принеси мішок пшениці,
Бо нема чим годувати
Кури, гуси й інші птиці.
Діти з голоду вже пухнуть,
А колгосп наш процвітає.
Стіни в хаті скоро “рухнуть,”
Бо господаря немає.”
Відповів він враз Олені,
Не став думати-гадати.
– “Що сказав би на це Ленін,
Якби зміг таке діждати?”
Але й жінка не змовчала,
Не спинила свої глузи,
Лиш крізь зуби просичала:
– “Обидва ви боягузи.”
Не стерпів він суперечок,
Підкорився жінці й долі.
Все ж украв зерна мішечок,
Що зростив колись на полі.
Взяв тихесенько на плечі
І поніс мерщій додому.
Заховав під старі речі,
Де лиш Богові відомо.
Але жінка, ворог лютий,
Не хотіла рук складати
І Михайло, наче скутий
Йшов державу обкрадати.
Наче під її гіпнозом,
Оббирав село Дубчанське.
Привозив щотижня возом:
Сало, м’ясо і шампанське.
Все те він робив прозоро
І ніхто би й не дізнався.
– “Перевірка буде скоро!”
Хтось Михайлові признався.
–“Яка кара, який сором
На мою селянську вдачу.
Перевірка з ревізором
Швидко виявить нестачу.”
Посмурнів “колгоспник” зразу,
Швидко викурив цигарку.
Через жінку, ту заразу,
Вся кар’єра йде на смарку.
Ой кар’єра. Життя втратить
На сибірському морозі.
Партія це не пробачить,
Десь пристрелять при дорозі.
Побоявсь Михайло ката,
Який буде його дерти.
–“Тут у мене рідна хата,
Краще тут уже й померти.”
Розписав усе чорнилом,
Про життя свого дуелі.
Намастив мотузку милом
Й прив’язав її до стелі.
–“Таємницю я закрию
Від брехливої газетки.”
Одягнув петлю на шию
Й зістрибнув із табуретки.
Так скінчилось життя буйне
Комуніста “молодого,”
Що мав серце дуже чуйне
До добра свого й чужого.
Далі люди вже казали,
Що не було ревізора,
А колгосп як відкривали
Була там пуста комора.
Заміж вийшла знов Олена,
Позабула швидко Пуцьку,
За якогось ком. парт. члена,
Що бував часом у Луцьку.
А колгоп потім закрився –
Врожаї вже не родили.
І Союз ввесь розвалився,
Бо на нього всі забили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349878
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 12.07.2012
Життя – це бій з самим собою,
З бажанням своїм хтивим, злим,
З думками, шо пливуть рікою
І світом, що стає чужим.
Життя – це радість перемоги
І сум печальний від невдачі.
Нові непройдені дороги
Й складні для розв’язку задачі.
Життя – це миті щастя неповторні
І на обличчі гіркі сльози.
Це смуги білі, потім чорні
І небезпека, і загрози.
Життя – це віра у майбутнє
І за минулим ностальгія.
Кохання перше, незабутнє,
Яке з’їдає амнезія.
Життя – це посмішка дитини,
Яка до тебе поспішає.
Це втрата рідної людини,
Що грішний світ цей покидає.
Життя – це рух вперед постійний,
Швидка, невпинна круговерть,
Неначе вітер неспокійний.
Кінець життя – це завжди смерть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349213
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.07.2012
Зажурилась червона калина,
Відламала їй гілку рука.
І сумує самотня дівчина,
Жде з походу свого козака.
Він пішов рідний край боронити
Від голодних набігів татар.
Обіцяв її вірно любити,
Разом пити кохання нектар.
Бідолашна вона і не знає,
Як він там у чужій стороні.
Чи дорогу додому шукає,
А чи впав від меча на війні.
І нелегкі дні ті дівочі,
Але бачить причину життя.
Прокидається кожної ночі,
Бо в колисці ридає дитя.
Вона тихо його заколише
Й заколише надію свою.
Бо коханий живий і ще дише,
Переміг у тяжкому бою.
Але ниє серденько дівчині,
Душа чує пронизливий звук.
Другий день вже сидить на калині
Вісник смерті – старий, чорний крук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347886
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 03.07.2012
Хто бував хоч раз на морі
Під час літньої погоди
Не забуде Севастополь
І свої у нім пригоди
Місто, навіть, дуже гарне,
Але там таке буває –
Хто туди би не приїхав –
Мову рідну забуває.
Це не зразу розуміють,
Громадяни з сіл карпатських.
Поки щось не запитають
Земляків місцевих, братських.
– “Як пройти нам тут до моря –
Може когось запитаєм?”
– “Гаварітє ви па рускі.
Ми вас так нє панімаєм.”
Зразу відповідь лунає
Від місцевих “бедуїнів.”
– “Ви рєбята уж прастітє,
Здєсь нє так как в Украінє.”
А хто зразу не второпав
Й украйнську захищає:
– “Сєвастопаль рускій горад!
Всьо равно нє панімаєм.”
Ну і змушені всі наші
Знов “язик” той пригадати.
За совітів, що вивчали
Аби слово хоч сказати.
Так проходить відпочинок –
Забувають рідну мову.
“Язиком” чужим, поганським
Всі ведуть свою розмову.
Може трохи із акцентом,
Може трохи з перекрутом,
Але все тепер на “руском” –
Виглядає дуже круто.
Пригадають мову потім,
Зупинившись у Херсоні.
Розхапавши всю цибулю
Й помідорчики червоні.
Вже вертаючись додому
Із мішками помідорів.
До любимої худоби,
До своїх карпатських “горів.”
Посміються самі з себе,
Помінявшись знов ролями
– “Нині знову українці,
Вчора були москалями.”(с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346980
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 28.06.2012
Ми не живем, а лиш існуєм
І біль нестерпний терпимо.
Себе самих ми не шануєм,
Вдаємо завжди, що спимо.
Святині власні осквернили,
Ніхто нас більше не спасе.
Нам гроші волю замінили,
Закрили очі нам на все.
Ми хліба навіть не вживаєм,
Горілка – тільки на столах.
Ми не живем – ми вимираєм!
Вбиває нас панічний страх.
Своїх героїв позабули,
Тепер ми славимо катів.
Всі миті щастя вже минули
Для ненажерливих ротів.
Ненависть нас не наповняє –
Давно у головах туман.
Свідомість нашу заміняє –
Брехливий, голубий екран.
І душі наші не здригають,
Як бачать вбивства групові.
В нас хворі діти помирають,
А нам “футбол” у голові.
Нам наплювати на країну
І не хвилює нас народ.
Кому будуєм Україну,
Без волі й принципів свобод? (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346171
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.06.2012