| Сторінки (1/15): | « | 1 | » |
Бачиш, йдуть шеренги карликів-корейців в хакі.
Вони вигулюють своїх сліпих собак.
Вони пишуть листи до своїх старих мам на поліетиленовій плівці.
Вони проводять своїх дам в аеропорт і відправляють
Важкі бандеролі в Амстердам.
І на Трійцю шукають русалок в житі, нанизують на штики,
Витягують за хвости, кидають в багаття.
Можливо, вони не знають, що подібні до інквізиторів -
Їм хочеться лише зігрітися,
Скоріше за все вони дальтоніки і не бачать зеленого кольору.
Із лісів вибігають їм в обійми мавки,
Та і вони гинуть, вішаючись на гілках старих дубів, віковічних дубів.
Карлики-корейці в хакі - вершники на віслюках,
які копитами розбивають дороги.
А під їх ногами звучить спів
Чи то мавок-самогубів, чи то солдатських повій .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621248
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 15.11.2015
Кинь два яблука як милостиню
Будь певний Савонарола це оцінить і напише чорнилом на шкірі
Ти кинеш може і тобі хтось кине своє зітхання просто в потилицю
Може і тобі милостиво подарує потиск руки липкими пальцями
Може хтось кине своє сім′я на твої плоди а в долоні віддасть своє ім’я
Савонарола майстер боді-арту він вималює і випише всі рахунки з чекових книг
Всі гнилі ягоди розчавить на шкірі і ними як хною розпише літопис
Чужого повзання планетою кунсткамер і кімнат жаху
Експонатом продасть в кладові і схови для зацікавлених очей відвідувачів
Їх плювки могли б впасти на півдорозі
Але це суперечить законам фізики
Тому вони долітають вони долітають і навіки залишаються в чужих очах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494969
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.04.2014
Чи живе в тобі Савонарола, трясучи своїми чернечими кістками?
В коридорах свідомості залишає хрести і відзначки.
І на присмак він, як шматок холодної піци з
Філіжанкою гіркої кави.
Він обнімає Шошу в кутках і на ліжку, під ним кричить пружинами матрац.
Це помста за дочку того анахорета,
Що виривав в нього хвилину за хвилиною ребра і мочав в напій як круасани.
І чадо виродком вилізло з його черева,
Що так блистить лисиною в мідній тарелі, використаній замість люстерка.
І волало воно презрінням до цього світу і так нареклося.
Бажання втопити в своїй слині Флоренцію посилило нічне скрепіння.
Палала Шоша, облизуючи губи і крейду зі стін, пальцями рила тунелі
На білий світ, а виповзла на чорний.
Тепер вона знає, що і чоловіки вміють народжувати і стогнати в муках.
А сліпці водять її чорним світом за руки,
Підставляючи на кожному кроці стільці і кидаючи гвіздки.
Тому ноги тепер її схожі на пастку для звіра.
І він попався…звір… Савонарола впав на стопи її лобом і
Отримав бажані на чолі стигмати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486570
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 18.03.2014
ти купуєш чай лише для того, щоб відчувати
його шелестіння
його мелісовий запах
його доторк до пальців
знаєш, знаєш наступає прозріння
коли розсипаєш себе по мапах
коли відчуваєш подих страдальців
що сушили цей чай
ти збираєш фотокартки лише для того, щоб відчувати
їх тонку поверхню
їх необ"ємність
їх подиху безмірність
знаєш, знаєш поведінку свою зверхню
підкупляє неприємність
вбиває покірність
тих, хто позував
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469675
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.01.2014
Ці пориви екзальтації, вони як божевілля, як непомірне захоплення тимчасовими об’єктами, що ненадовго приходять попити в кімнату душі чаю із тих трав, що росли під вікнами в час дитинства, а потім ти забув про них і забув всі букви у їх іменах чи йменням, чи латинських словникових діалектах твоєї дитячої свідомості. Так добре було пару років назад, коли улюблений запах був – запах щойно придбаної книги. Вислизую і наштовхуюся на свої перші злочини, напевно, стає жаль, що вони лише на пожовтілому папері. Протоколи думок будуть прочитані саме тим, що потрібно прокурором, тим якого приходиться боятися все життя, всім своїм екзистенціальним наповненням і дійсністю поза межами дозволеного. Хотілося б, щоб це не було зрадою,адже зрада – це клеймо на піднебіння осягання межі, а ще частіше границь. Ще більше хотілося б, щоб все, що йшло слідом і пхало на підвіконня багатоповерхівок – тільки брехня, тільки випари мозку, тільки порушення уявного бачення. Але ти говориш так обережно, ніби перед тобою кимось зазначені пункти, ніби застигнув у ступорі подушки Дюпре. Хочеться підписувати приговори істотам? Але це все рівно не потягне на брехню, не перетвориться на зраду, а опустошенно буде спускатися кожного вечора в затерте крісло, кожного меланхолійного вечора, кожного беззмістовного вечора, кожного чужого вечора, що так хочеться присвоїти собі. А потім лише бажати, щоб це все виявилося сном і підліткові мрії стоять під дверима разом з тимчасовими об’єктами і чекають, що їх мінімум це мінімум, а не завершення історії буття, про яке так колись приречено писав Екклезіаст. Якщо виривати пухлину, яка висушує свідомість, то можна запізнитися, а якщо не поспішати, то можна встигнути, а якщо плакати, то можна застигнути на місці, якщо оперувати, то можна звільнитися від невиконаного обов’язку. Краще тебе тримати під контролем, інакше на завершення епічного початку можна потрапити у трагічний куток гострого сприйняття оточуючого слова. І мова – це зрада, що впадає в нарколепсію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397819
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.02.2013
Бути водою
Витікати з зіниць
Забутих очей
Стати водою
Опускатися ниць
А найчастіше додолу
Елегантним зліпком
Серед руїн
Путати кроки
Розбитим відтінком
З-за зламаних спин
І тендітних плечей
Бути собою
Складатись із плазми
І дрібних гвинтів
А на вечір
Скласти зброю
І шукати міазми
Як хтось хотів
Під чужим контролем
І порожнім контекстом
Писати листи
Під невблаганним текстом
Глухий постскриптум
Псує голоси
І подих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396026
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.01.2013
Покажи мені свій постмодерн:
сонце у лірі, місяць в персеях,
плеяди у каві,
зоряний дощ на папері.
Тож, віднайди розтинаючий море
крок Моїсея,
що відчиняє всі двері.
Дай-но, мені постмодерн -
поєнання усіх неіснуючих схем,
ноти в словах,
слово - у ноті,
пломеніючу комету на сході.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394173
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.01.2013
Не знаешь
А победы не существует
Только открыв глаза
Оказываешься в большом поражении
Лишь глубоко на уровни
Лишенного воображения
Можно убить в себе одним
Взмахом ножа гения
Сталью залить в стены
Дремучего собственного «я»
Обвиняя во всем ни к чему не пригодные гены
И наказывая только одних
Почерневшие вены
Больше знают о том
Что победы не существует
Прикрыв дряблые веки
Уйти топиться в грязные реки
Одного и того же лица
И так беспрерывно
Убиваюсь с дня в день
И без конца
Все равно не воскресая
А где-то ниточкой между словами зависая
Просишь о несуществующей победе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394071
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 20.01.2013
За двадцать, тридцать, сорок, сто серебреников
Страдают всего мира иуды.
Укрывшись от тысячи глаз в синие одежды защиты.
Смотрите, говорят, мы чище неба над нами,
Мы чище воды йордана.
Столетиями неоспоримо шагают под синим покровом,
Жалея о малой своей доли
В великом деле предательства.
И если можно было б предать самое дорогое – себя,
В руки терзаний и боли,
Не задумываюсь, разбили бы лбы
Об стальные запястья собственной лжи.
Об стальные колени идола власти.
А кровь собрали б в сосуды и вместо елея и вместо вина
Продавали б, разбавляя водой и услащая медом,
Желающим искупить свое глупое счастье любить.
И за щепочку кожи, за один искромсанный взгляд
Целовали б области страсти, целовали б мягкие стопы,
А после облизали губы и шли дальше
Передавать неверное сказание о гибнущих иудах, ако мессиях нового века.
И маленький мальчик, на битом пороге гибнущего ковчега
В потоках черной воды
Больше не уловит проблески ума в усталых путниках
И удалившись в самый острый угол
Завершит самую долгую жизнь на планете
Кровавым и хладнокровным сэппуку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393259
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 17.01.2013
хотілося би стати полароїдним фото
не тому що на плівці, не тому що у кадрі,
а тому що рамка як ореол,
на мить макрокосм світлішим стане в долоні
і за хвилину поглине відчуття
збитого ядерною боєголовкою Сонця,
і розбитих під ногами доріг,
і скалічених слів, що стелилися під кожного
за визначену платню.
а твоя правда давно вже не в моді
як не в моді відбитки в очах.
та скримо і нойз слова не замінять,
не помітять і мимо йдуть
всі ті, кому хотілося б вкласти в губи
свій полароїдний знімок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393122
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.01.2013
…і прокинешся одного разу, а за вікном
Вже більше немає того, чого ти так ненавидиш.
Обірвані лінії електропередач говорять тобі про це.
Вони торкаються землі і більше не просять заряду.
Тільки відчуття щастя все так само десь
Спить, накрившись дірявою ковдрою,
Залишивши в ній невеликий отвір для споглядання за
Твоїми конфузними рухами.
Скрізь пальці дивишся в це вікно, вікно за яким більше
Немає того, чого так ненавидиш,
Але сонце не просвітлює шкіру і не просвітлює кров,
А байдуже сприймає тебе, як одного
З споживачів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393074
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.01.2013
наче вишкребли зсередини
порожнеча і спустошеність
ознаки фіаско на долоні чужим відбитком пальців в очах
гаснеш поступово як і всі еталони
як і всі везувії на вулицях помпей
стороннім поглядом на себе боляче дивитися зверху вбік
летять камінці у скроні тих, хто був праворуч
а ліворуч лиш рука і та без злих
помислів проживає лише піврозпад
а інший піврозпад гарцює постмодерн
у випарах безодні і ритуалів
вулицями не пройденими
знак СТОП не сигнал, а блиск у ультрафіолеті
віддалення самотньої зорі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393018
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.01.2013
зливою безіменною просто з найнижчих вершин
не легко летіти зі спаленими крилами Ікара
хто сказав що не природженно взагалі народжуватися
з обрубком ніг замість летучих відростків
стороннім оком не угледіти під піджаком
сто тонн чистої зневаги
до вас
і рабом не повзати а лежати каменем спіткання
просто на стопах
і на стовпах розіп’ятих Іуд і проклятих почорнілими лицями
будд на сотні парсеків лиш ефір
розплавляється як сир під кислотним соком
і комусь все таки все виходить через раз
а комусь на завжди обрубок замість серця
і цятки та плями солі замість чистої крові каяття
на поцяткованих шиях під палицями страти
на п’єдесталі зіпсованих років
ниц не паде
і на гору не зійде більше сонце того,
що в грудях замість кислого присмаку
відчуття безсилля
безвладдя над власною природою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366016
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.09.2012
Чекаю на тебе заплющивши очі
Відривком з ненаписаної епопеї
Постанеш з криком в очах всесвітньої болі
Минучості кожного наступного слова
На півперіоді розпаду плутонію
І неперевершеною скульптурою
На жаль розіб’єшся під водою нахлинувших слів
Розсиплешся листками під ногами
У створених мною примар абсолютно досконалого створіння
І будеш шепотіти зірками з капель ртуті
На губах сірих не відчинених дверей
Нерозкритих рук невиконаних задумів
Беззмістовними словами опалишся
І криком застиглим навіки замреш у склі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331089
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 17.04.2012
Навіть нічне небо падає вниз
і розбивається як скло на асфальті,
навіть ранкове місто
плює в нього сірою слиною.
Я розгубив себе, розгубив те, що
колись здавалось мені перевагою
в моїй недосконалій істоті.
Стою на чорній межі з
руками в білій фарбі,
хотів змінити колір неба,
а не змінив навіть шмат стіни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330849
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 16.04.2012