Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Ось наша повість... у моїх долонях...
Така сольона і сумна...
Ще довго відчуватиму її у скронях,
Та доведу все до кінця.
А сльози лиш тому, що пам'ятаю...
Нашу любов і почуття...
Пройшла.., немов гроза і відпускаю,
Бо інші нас вже ждуть серця...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404688
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2013
Мов чашу обману її випиваєш,
Додна випиваєш і тут же п'янієш,
Знов, очі закривши, із нею літаєш,
Цілуєш, ласкаєш та другою млієш.
Тією, що в думці, і в подихах вітру,
І в кожному звуці нестримного світу...
У посмішці кожній, у травах і квітах,
Пониклих тополей запутаних вітах...
Її не забути, ту, що запалила...
Ту, що підійняла вперше вітрила.
Хоч спогадом стала, що більше не гріє
Та серце твоє іще тліє, і тліє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2013
Сп'яніли з тобою без алкоголю,
Ти мною сп'янів, я сп'яніла тобою...
Забулись з тобою, нас вічність чекала,
Ти мені щось шептав, я тебе обіймала...
Обманулись, нас пристрасть і ніжність єднала,
Ти мене цілував й я тебе цілувала...
Все дивлячись в очі, сміялись й незнали,
Що давно вже так вірно і щиро кохали...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2012
Запрошую усіх в "Музей душі".
Музей, де відкриваються всі істини прості,
Тут відповідь знайдете і враження нові,
А може щось цікаве відкриєте в собі.
Душа ця, як і всі, шукає свою суть,
Та що із нею стало пора уже збагнуть.
Тож власника душі запрошую у путь,
Не прикидайся, що не чуєш! Ходімо! Нас всі ждуть!
Та ти ж усюди зможеш прикидатися!
А сам собі у душу і не зазирнеш?!
Екскурсія чекає надзвичайна,
Ходімо в перший зал, тут ти усе збагнеш.
Чи впізнаєш цей експонат, мій друже,
Що так байдуже дивиться згори?!
У вас тісні стосунки дуже,
Уважніше в його ти зверхність загляни.
Як величаво він стоїть тут, на трибуні,
Немовби грецький Бог красується вгорі.
Це - егоїзм, що бережеш у собі,
Він перший у цих постатей юрбі.
Ходімо далі! Вже чекає інший експонат!
Що за руда гримаса опустила очі?!
Та все ж підступність бачу я з-під брів,
Вона не спить і їсть тебе щоночі,
Це твоя злоба, друже, ти й її пригрів.
Наступною ми бачимо фігуру
З очима бігаючими так невтомно,
Вона шукає вихід, авантюру
Брехливість приберіг ти безсоромно!
Із темними очима, що палають,
Підступністю нашу увагу привертають.
Поглянь, це ж твоя підлість, любий!
Як часто з нею ти буваєш грубий.
Що ж далі нас чекає у музеї?
О що це?! Яка роскішна панна,
Лежить розважливо, велично і байдуже.
Це твоя лінь, знайомся, любий друже.
Швидше! Швидше! Розступіться всі!
Повітря мало тут! Тебе це душе.
Ах, ні! Це ж ми до заздрості дійшли,
Ось, що тебе насправді муче.
Її ти відчуваєш знов і знов
Вона породжує і жадність й жалюгідніть,
У злих думках тоді не маєш ти відмов
І вже складаєш з нею міцну єдність.
В музеї цьому ще чимало експонатів,
Та деякі чаяться в самоті
Багато добрих й світлих силуетів -ти маєш!
Тож не ховай і не вбивай їх у собі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385368
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.12.2012
Завзято творимо ми цю буденність,
Сплітаємо із вічності стрімких подій,
Все маємо і вміємо, чекаємо, вертаємо,
А світ диктує правило: "Ти дій, лиш дій!"
І тут ми всі крокуємо під музику світів,
Оркестри, полонези, симфонії майстрів...
Тут чесні - озираються, а віддані - ховаються
І всі чекають лиш попутних їм вітрів.
"Світ гине, задихається...!" - писав хтось з авторів,
Мов в травах він купається у підлості своїй,
В спокусах і обмані, в байдужості людській.
Так, відьмин цей казан приправлений усім.
Та варто лиш убити підступний егоїзм
Й нарешті проявити справжній героїзм...
Вдихне на повні груди цілющий дух наш світ,
І навкруги розквітне надії первоцвіт...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382175
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.12.2012
Я вірила твоїм очам і поцілункам
І пристрасті, що осліпила нас
Я вірила усім твоїм словам-дарункам,
Не думавши про зміни і про час.
Лише твої обійми ніжні знала,
І рук твоїх хотіла дотик відчувати.
Тобі одному свою ніжність віддавала
Й від тебе звикла я її приймати.
Ти звичкою шкідливою для мене став
І ця залежність міцно так тримає.
Ти думаєш не так, та хочу щоб ти знав,
Що пристрасть ця й тебе не відпускає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2012