Оксана Смішко

Сторінки (1/7):  « 1»

Матінко…

Пісня

Матінко,  Ви  не  журіться  про  літа...
Матінко,  онукам  й  дітям  посміхніться!
Матінко,  це  просто  осінь  золота,                        
Матінко,  ще  будуть  весни!  Не  журіться!

Приспів:

Цвітіть,  моя  айстро  осіння,
Цвітіть,  моя  ніжна  жоржино!
Ви  прихисток  мій  і  спасіння  -
Найкраща  у  світі  людина!

Матінко,  нема  причини  для  журби,
Матінко,  я  перед  Вами  -  на  колінах...
Матінко,  я  щирим  серцем  полюбив,  
Край  пісень,  де  квітнуть  ружі  і  калина.

Приспів:

Цвітіть,  моя  айстро  осіння,
Цвітіть,  моя  ніжна  жоржино!
Ви  прихисток  мій  і  спасіння  -
Найкраща  у  світі  людина!


Автор  Оксана  Смішко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2020


Згасає літо…

Згасає  літо...  Сонце  на  межі...
Пробив  годинник  осінь  десь  на  вежі...
Колись  і  я  на  цьому  рубежі
Спалила  душу  й  серце  у  пожежі...

Колись  давно...  А  нині  все  одно...
Спішу    туди,  де  сплять  дерева  голі...
Дивитися  крізь  зоряне  вікно
В  холодні  очі  зрадженої  долі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2020


Степе, мій батьку…

Степе,  мій  батьку!
Диск  сонця  червоний...
Танок  засмаглих  копиць...
Серпня  гарячого  радісні  дзвони...
Пасма  русявих  пшениць...

Степе,  мій  батьку!
Без  тебе  ніколи  
Й  дня  на  землі  не  жила...
Хто  я  без  тебе?  Перекотиполе?
Сива,  сумна  ковила?

Хто  я  без  тебе?
Смак  терну  терпкого?
Подих  гіркий  полину?
Тінь  боривітру  над  степом  рудого?
Стежка  серед  бур'яну?

Хто  я  без  тебе?!!  
Засмучене  небо?
Жовто-гіркий  деревій?
Сірою  хмарою  суне  над  степом
Пилу  пекельний  сувій...

Котяться  днів  
Нескінченні  отари...
Час  у  повітрі,  мов  крук...
Тепло  всміхаються  з  неба  стожари...
Тишу  шматує  канюк....

©  Автор  Оксана  Смішко
Художник  Юрій  Пацан

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2020


Засинає село…

Засинає  село...  Де-не-де  
Закричать  наполохані  гуси,
Десь  з  просоння  
Озветься  у  буді  закудланий  пес...
Ніби  борошном,  пилом  
Нам  літо  востаннє  притрусить
Битий  шлях  за  селом,
Що  іде  від  землі  до  небес...

Засинає  село...  Чутно  шепіт
У  скронях  тополі...
Хтось  невидимий  їй
На  прощання  дарує  слова...
І  летить  в  край  озер,
Де  з  води  народилася  воля...
Де  згадала  про  юність
Зелена  верба  вікова...

Засинає  село...  Сходить  зіронька
Світла,  врочиста...
Місяць  спину  зігнув,  
Неначе  із  лантухом  дід...
Зажурились    сади,
Затремтіли  дрібним  падолистом  -
Десь  за  греблею  Вересень
Тихо  крадеться  убрід...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2020


Хто ти

Твої  вуста,  немов  порічки,
Немов  метелики  долоні,
Твій  голос  -  тихий  шепіт  річки,
А  очі,  наче  вир  -  бездонні...

Стоїш  казками  оповита,
Немов  з  дитинства,  чи  із  раю...
Душа  усміхнена,  відкрита,
Мов  промінь  сонця,  зігріває...

О  хто  ти,  янгол,  чи  людина?!!
З  яких  джерел  пила  ти  вроду?
Якого  роду  ти  дитина?
Донька  славетного  народу!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020


Хоч плач… А я ніяк не можу відпустити…

Хоч  плач...  А  я  ніяк  не  можу  відпустити
Вечірню  тишу...  Марево  зірок...
Медово-бурштинове,  тепле  літо,
Рожеві  щічка  яблук  між  гілок...
Терпку,  ранково-свіжу  прохолоду
Майорів  жовті  очі  у  садку...
Цю  досконалу,  витончену  вроду
Карбую  серцем  в  кожному  рядку...
І  все  живе  мені  до  болю  миле,
Неначе  в  нас  на  всіх  одна  душа...
Неначе  знов  дитинство  я  зустріла
На  стежечці  забутого  вірша...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020


Село моє…

Село  моє,  заплакане,  убоге,
Схилилося  над  ставом  у  журбі,
Де  хвилі,  мов  онуки,  миють  ноги,
Літами  поцілованій  вербі...
Там,  на  стежках,  сліди  мого  дитинства,
Там  юність  вперше  коси  розплела...
Там  казка,  наче  квітка  та  барвиста,
Лише  для  мене  потайки  цвіла.
Там  був  мій  рай!  Там  я  пізнала  бога...
Там  жив  мій  рід...  Там  сплять  мої  діди...
Дерева  там  високі  і  розлогі...
Там  не  було  ні  страху,  ні  біди...
...  Ніхто  не  зустрічає  із  порогу  -
Щасливі  дні  пішли  у  небуття...
Село  моє,  заплакане,  убоге,
Хто  вкрав  у  тебе  вроду  і  життя!??

                                                                                 2020р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870908
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2020