| Сторінки (1/90): | « | 1 | » |
вона дивиться у вікно,
ламаючи руки -
їй немає, де дітись
від власної скрути,
бере телефон,
стискає в долоні,
й назад вкладає на підвіконня.
ходить кімнатою,
все по колу,
рахує на пальцях
колишніх, друзів, знайомих.
вночі безсонно
намотує кілометри.
вона почувається,
ніби в пеклі.
під ребрами тісно,
всередині - пусто.
вона й не згадає,
в чому так загрузла.
вона морщить лоба,
стискаючи скроні,
аж поки не скрикне
від болю.
вже майже світанок,
сіріє повітря,
вона відчиняє
геть усі вікна.
вона пам`ятає,
що щось таки сталось,
і молиться сонцю:
якби лиш згадалось...
Марина Смагіна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576159
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2015
навіть як сонце ховається,
і небо темнішає,
й зірки розплітаються
з тугої нічної коси;
і коли вони краплями падають,
розбиваючи дзвінко
скло безкінечно глибоких озер,
що коло них дівчата плели вінки,
пускаючи їх водою;
навіть коли я не знатиму, кого немає і хто є,
навіть коли зітреться ця занедбана людьми межа...
навіть тоді я залишуся:
бо Ти так колись бажав.
19.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567845
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.03.2015
До обрію - хоч рукою
До неба - лише стрибни.
У мене немає зброї,
Немає чіткої мети;
У мене скінчились стріли -
Амурові й бойові, -
У мене немає сили,
Лиш віра лишилась й ти.
Із неба сиплять комети,
Із гір витіка вода.
Сьогодні мовчать кулемети,
І проростає трава,
Сьогодні чомусь не гірко
Й чекається на весну:
Я чую пісні сопілки,
Я майже чую твою...
Сьогодні чомусь я вірю
Сильніше, ніж ще вчора.
...Птахи вилітають з вирію,
Їм байдуже, що війна.
Марина Смагіна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561984
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2015
Ты повторяешь сквозь бред и слезы
Одно и то же, одно и то же;
Ты повторяешь сквозь дым и пепел:
Я не ослепнул, я не ослепнул;
Белый туман заползает под веки;
Это навечно? Это навеки?
Я не слепец! Но ведь я и незрячий...
Что это? Вирус? Чума? Я не плачу..
Что это, господи? Что за проклятие?
Мне-то за что? За что моей матери?
Что это, господи? Знак? Покарание?
Если б мы знали об этом... Заранее...
Марина Смагина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561982
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.02.2015
подлатай меня, подлечи,
расцелуй, обними, поплач.
никогда со мной не молчи:
тишина - худший мой палач.
напои меня крепким сном
и настойками диких трав,
покажи мне, как за окном
день уходит, едва настав,
покажи, как приходит ночь
и как стелится в ней туман,
отгони злые духи прочь,
раскурив на пороге дурман.
подлечи меня, подлатай,
помоги мне поверить вновь.
день уходит, едва настав,
как бывает всегда зимой.
Марина Смагина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534259
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.11.2014
Обріями червоними,
Обручами вузькими, мов вічність,
Ми були міцно зковані,
Нероздільно, майже гранично
Цілими.
Зламати - ми б не вціліли,
Розбити - і ми б не втримались.
Навмисне ніколи не цілились,
Та ніколи не помилялись.
Сиділи на якійсь кухні,
Пили минулорічну каву.
Ми були праві,
Ще тоді були праві.
Ми не мали ніколи права,
Та завжди вертались до старту.
Покреслені наші карти,
Сплетені наші лінії,
Емоції наші стримані,
Нестримані наші сни.
Близькі і такі чужі.
Блакитним холодним небом,
Тугими шнурами хмар -
Ми зв'язані цим секретом
Та ехом наших примар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519332
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2014
Постріли, мертва тиша.
Грім закладає вуха.
Казали тобі, тоді ще,
Щоб ти нікого не слухав,
Щоб ти нікому не вірив..
А потім нас всіх накрило.
І якось було вже пізно,
Тоді ще було, тоді ще.
Чекали з тобою ранків,
Холодних таких, бездомних,
А зараз на їх уламках
Зводимо ночі чорні,
Зводимо очі печальні:
Не маємо більше правди -
Нескорені під безкарними
Ударами їхніх градів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518791
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2014
я загубила тебе ще в позаминулих смислах,
в життях сотні років тому,
в якусь давню й безглузду війну,
я відчуваю провину досі свою
так, ніби то я стріляла.
не знаю, хто ти,
хоч і згадала
тебе.
я робила тоді в шпиталі,
ти мав глибокі та рвані рани,
смертельні.
біль, - ти казав, - пекельний,
а я намагалася рятувати.
ти сміявся і тихо плакав -
знав, що помреш,
і напевне, повернешся що до мене
спогадом через кілька життів.
я пам`ятаю, ти жити хотів,
але війна не питала.
тоді у моєму шпиталі
таких, як ти,
десятки були,
чи не сотні.
ти казав, що за честь помираєш
народну,
тоді плакала уже я,
шепотіла твоє ім`я
і молилася богу.
так минуло чверть року,
ти пішов ніби-то назавжди,
аж поки не повернувся
вже в цьому, новому, житті.
Марина Смагіна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503634
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2014
моя Індія - прямо тут,
за серцем;
моя Індія - у моїх
перснях,
у моєму сарі
старенькому,
і у сарафані
з бретельками.
моя Індія - у мушлі,
привезеній
з узбережжя Гоа
безмежного;
моя Індія - у тих хвиль
плескоті;
моя Індія - в тому,
щоб бути чесною.
у скелях гострих
й словах на санскриті,
в неймовірних відтінках
тропічних квітів;
у зелених долинах
і пальмовім листі -
моя кохана і ненависна.
моя Індія - у відбитках пальців,
у шаленому ритмі танцю,
у довгім мотиві пісні...
кохана і ненависна.
Марина Смагіна
http://vk.com/smahina
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492949
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2014
случайное фото - и я вспоминаю все:
мы думали, мы в точке невозврата,
мы называли этот день концом
мучения на благо аттестата.
мы уповали на свои пути,
мы их искали, долго сомневались;
мы так боялись вовсе не найти,
ну а найдя, забыть друзей боялись.
мы верили, что это навсегда,
а школа нам казалась вторым домом.
с тех пор прошло два года. всего два.
едва ли перекинулись и словом.
как будто это все - другая жизнь...
но ведь одна! лишь время убежало.
как странно вдруг дороги разошлись,
как много за плечами! и как мало...
...а мы не верили родительским словам,
что все пройдет, закончится внезапно,
что разбросает нас по разным сторонам
и что вернуться не получится обратно.
Марина Смагина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492948
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.04.2014
нам би - прогулювати, гуляти,
нам - шуткувати і реготати,
нам би закохуватись навічно...
нам би не бути такими цинічними
і не здригатися від новин,
не відчувати гіркий полин
у серці й під язиком.
нам би не знати цих втом
і страху,
таких, що не чуєш даху,
що землю втрачаєш з-під ніг,
думаєш: "все, це поріг,
гірше не буде".
і завжди буває. люди
чекають,
живуть і не знають,
що буде завтра.
це завжди було далеко,
уваги не було вартим,
як раптом стало реальністю.
життя - то крайність від крайності -
шалений атракціон.
сьогодні, я сподіваюся, -
найкрутіший його перегон,
і гірше спусків не буде,
як і такої напруги.
Марина Смагіна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489843
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2014
я вірю в людей
і вірити буду -
одна крапля бруду
не змінить речей;
я вірю в людей
і в силу їх духу,
і в силу їх віри,
і в силу ідей;
я вірю в любов,
у мир, у відвагу,
я вірю у зміни
і краще життя,
я вірю, що спраглий
втамує спрагу,
а змерзлий знайде
для себе тепла;
я вірю у світ
без війни і насилля,
я вірю в добро,
у людське співчуття,
я вірю, він стане
щасливим і вільним
від болю, жорстокості,
іншого зла;
я вірю у те,
що в людини є сили,
лишатись людиною
щоб завжди.
я мрійниця? ні -
я просто дитина
ідеї про краще.
а ти?
Марина Смагіна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489119
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.03.2014
гоїли рани рано,
рано пішли до бою,
рано здобули славу,
вічну славу героїв;
пізно дізнались ціну,
пізно відкрили карти,
пізно постали зміни
й питання, чи є то вартим...
рано чи пізно, друже?
де нам знайти "своєчасно"?
який із моментів - слушний?
як рідко він є? як часто?
рано - завжди буває,
аж поки не стане пізно.
рано - однакове, знаю;
пізно - буває різним:
пізно когось ламає,
робить когось сильнішим...
слушних часів немає,
поки про них не напишем.
Марина Смагіна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2014
я - твій бунт особистий
проти системи;
твоя вічна дилема;
я - знак питання
і знаки оклику.
я оживаю
від твого дотику.
я помираю
від твого покрику.
добре, що я не погода -
тоді б синоптикам
довелося втрачати хліб.
добре, що я не комета -
тоді б мій слід
не вловили.
добре, що неможливо,
добре, що не важливо,
врешті, все це.
добре, що кожне слово,
кожне моє слівце
має якусь вагу,
інколи є взірцем,
а іноді застрягає
в серці важким свинцем;
і кожного разу тане
крижинкою навесні.
добре, що все минає,
але ніколи не ми.
Марина Смагіна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487730
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2014
Нехай вам вертається все в жахах,
Нехай ви ночами спати не зможете:
За те, що сьогодні пішли по кістках
Невинних життів до кінця ще не прожитих;
Нехай вам здригаються ваші злочини,
Маряться землі не ваші, стопчені,
Нехай вам ніколи не буде спокійно...
Якби ж хоч на мить я стала всесильна!
Я б прокляла вас назавжди, навіки,
Від вас відреклися б онуки і діти...
Я - мирна людина і зла не бажаю,
Але перейшла усі межі ця зграя!
Пробач мені, світе, цю злість і ненависть.
Але як по-іншому - я вже не знаю.
Марина Смагіна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486267
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.03.2014
я перетворююсь на радикала,
на радикального пацифіста.
моє сполохане місто
потоне у екстремізмі,
якщо далі так буде.
сьогодні стискає в грудях
від жаху та від ненависті -
не кожна людина до старості
навіть таке пройшла.
мені дев`ятнадцять, а боляче -
мов більше ста.
я кожного дня молюся,
молитва моя проста:
не дай нам нести страшного,
заважкого для нас хреста.
Марина Смагіна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485907
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.03.2014
пусть это мне станет исповедью,
данной мной исподволь,
исподлобья рассказанной, тихою,
почти молчаливою,
ненавистною.
моими риском и искрою.
дай мне очиститься:
я пустой хочу быть, новою,
сбросить грузы, как бы ни было это дорого.
и наполниться заново. стОящим.
не просить ничьей больше помощи.
тьму и свет - за борт - к чертовой матери;
в новый свет - без оценок в сознании запертых,
без ответов готовых, без шума, без опыта,
без привычного недовольного робкого ропота
где-то в висках.
дай мне выбросить страх.
и остаться на воле.
дай мне верить,
да так, чтобы не было боли.
дай мне заново написать историю,
дай мне забыть оскомину
и снова отведать новую.
я ведь чувствую, скоро...
все будет по-другому.
Марина Смагина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485817
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 15.03.2014
всередині - прірва розміром з Африку,
там не лишилося жодного клаптика
спокійних земель.
в бурхливому морі мій корабель
вже вкотре розбився.
просто немає змісту -
і так буває,
як і немає плаванню цьому краю,
як і немає сирен, що мені співають,
як і мене... немає?
як і нема старого, нема нового:
все - в круговерті знову, і знову, знову...
знов корабель з уламків повстане - фенікс,
знов відродиться, щоб знову піти на скелі;
я не боюся нічого: він не загине -
швидко б як час всередині мене не сплинув.
Марина Смагіна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485476
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.03.2014
хочешь, уедем зА море?
хочешь, уедем нА море?
февральское море стынет
и тихо играет блюз.
хочешь, как будто заново,
снова поднимем занавес
и по макушки самые
захлещут нас волны чувств?
помнишь, как было здорово,
напрочь теряя голову,
делать шаги навстречу,
первые, в пустоту.
помнишь, все было новое?
помнишь, мы мало спорили?
помнишь ли наше скромное,
первое наше "люблю"?
море слегка оттаяло,
льдины плывут печальные,
мокрый песок сегодня -
лучший на свете холст.
мы с тобой - словно странники,
я напишу признание:
с тобой мне всегда теплее,
даже в такой мороз.
море сегодня дивное,
пена морская длинная
скользит, шипит, кувыркается,
тянет в водоворот.
море - оно счастливое,
свободой своею сильное, -
я прошепчу об этом
прямо за твой ворот.
Марина Смагина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483970
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.03.2014
отдать все до последней молекулы.
отдать все до последнего пенса.
и деваться особо некуда -
до сих пор раз еще не делся.
и бежать уже поздно, друг:
ты попал, ты попался, что уж.
набери-ка воздуха в грудь,
если вдруг ты поймешь, что тонешь.
ты не смейся, это - раз плюнуть:
в тех глазах пропадали сотни,
но смотри мне, не смей тонуть,
ты плыви. а потом посмотрим.
ты держись ее, не давай пропасть
ни себе, ни ей, ничему - не надо.
и беда пусть какая или напасть
перед вами не встанет преградой.
отдавай до последней молекулы.
отдавай до последней капли:
даже самые неприступные крепости
все же когда-то падали.
Марина Смагина
http://vk.com/smahina
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483717
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.03.2014
одумайся. отямся. це не гра.
це жах, це кров, ти вслухайся: війна.
невже не стало досвіду віків?
невже вони забули вояків,
людей простих, їх біль, їх жаль, їх скруту?!
та кожен клявся: "ні, я не забуду"!
невже не розуміють, що в війні
ніхто не виграє; що вороги -
теж люди. теж чиїсь сини.
чиїсь батьки. чи сестри. чи брати.
ніхто не має права на війну.
не після того віку, що минув.
не після того, люди що пройшли.
ніхто не має жити у війні.
Марина Смагіна
http://vk.com/smahina
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482938
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.03.2014
вот она - вечность.
срок годности - ровно до завтра.
на упаковке совсем поистерся цвет.
каждое слово
когда-то все ж было правдой:
как от порезов - от каждого виден след.
вот они - клятвы,
"ничто не изменится, обещаю.
ничто не уйдет, никому не отдам".
только меняется.
и я каждый раз прощаю:
все-таки нужно чем-то платить годам.
цепко хватаясь
за каждую ниточку в прошлом,
навстречу "завтра" взор я боюсь поднять.
"я ведь тебя
никогда, никогда не брошу", -
ты говоришь мне опять, и опять, и опять...
"конечно", - киваю:
честно, без тени криви.
я верю тебе и верю твоим словам.
только вот помню...
когда-то мы говорили
"не обижу, не раню, никогда тебя не предам".
мы не солгали.
предельно точно
сказали о том,что хотели дать.
никто из нас не поставит точку.
все будет снова.
опять, и опять...
никто из нас
не захочет прощаний.
прощанья ранят больнее стрел.
и то, что есть сейчас между нами...
мы оба хотели.
и ты хотел.
пусть все, как снова...
пусть как впервые...
хотя бы чтоб до конца наших дней...
а там - посмотрим.
ведь мы не другие -
все те же,
только немного взрослей.
Марина Смагина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482190
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.02.2014
як укласти ці слова до рядків?
весь той жах останніх днів, що не стих,
той розподіл на "своїх", "не своїх",
кров і попел і братів, й ворогів...
як себе знайти тепер серед втрат?
повернути тепер час як назад?
повернути, хто пішов, до життя?
стерти як тепер ці сльози з лиця?
все лишилося учора, пройшло.
та ніколи не забути цього;
нам ніколи не забути цих днів
і Героїв не забути своїх.
не пробачимо ніколи смертей.
бо дорожчого нема за людей.
ми ніколи не забудемо Вас.
і страшний цей, скривавлений час.
Марина Смагіна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480881
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2014
тс-с-с. тише.
здесь мудрость живет веков.
в этой, вот в этой нише -
души твоей тихий кров.
тише, сейчас узнаешь
ответы на темноту.
мысли спешат, мешают?
не бойся, они уйдут.
зачем ты здесь? каким ветром?
что тебя гложет, друг?
лекарство, конечно, где-то
есть и на твой недуг.
боишься потерь? всего-то?
это старо, как мир.
ты больше не веришь в бога?
и этим не удивил.
ты любишь и держишь крепче?
не можешь руки отпустить?
не веришь, что время лечит?
считаешь, что хоронит?
послушай, мой друг, мой милый.
ничто не дано держать.
чем дольше ты держишь силой,
тем легче все потерять.
когда ты сожмешь сильнее,
сквозь пальцы уйдет водой.
ты знаешь, что значит верить?
ведь в этом и есть покой.
я говорю о людях,
о близких и о родных.
сомнения в них погубят
тебя и ваш общий мир.
вся правда - на доброй воле,
вся искренность - от души.
нет никаких паролей,
гарантий и прочей лжи.
и лучше смириться с этим.
наш зыбкий, непрочный мир
не слишком хорош для эго,
хоть это неплохо скрыл.
запомни все это, слышишь?
на свете всему есть срок.
не бойся, не бойся, тише...
это не злой, не рок.
ступай же, ступай - не бойся.
твое никогда не уйдет
и никогда не бросит.
чужое - наоборот.
Марина Смагина
http://vk.com/smahina
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479866
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 16.02.2014
Имя мое - Дедал,
Я уж не молод, стар,
Воля на то богам, -
Жив.
Крылья - мой редкий дар,
Что я всю жизнь искал,
Годы чему отдал, -
Миф.
Да, я познал полет,
Не отдавал отчет,
Что преподаст урок
Смерть.
Жизнь юнца, верно, бог
Солнца лучами сжег,
Ну а меня облек
В тень.
Жизнь для меня - недуг,
Полный сердечных мук,
Будто от моих рук
Пал.
Мне бы всего лишь миг
Видеть, как вновь парит,
Глядя на милый Крит
Мой дорогой
Икар.
Марина Смагина
http://vk.com/smahina
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479622
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.02.2014
Старі міста, здається, мають душі,
Вони живуть самі, самі собою,
Життя їм не потрібні наші, рухи,
Їм не потрібні наші смерті, наша зброя,
Їм не цікаві наші пристрасті і втоми,
І наші мови їм, здається, не потрібні,
У них не можна почуватися як вдома,
Бо вже давно у них немає рідних.
В старих містах ми - гості тимчасові
На фоні декорацій посивілих;
Сьогодні - ми, а інший хтось - учора,
А завтра - замість нас уже могили.
Старі міста - повільні та величні,
А все, що ми самі у них створили,
Час чисто змиє хвилею, тактично,
Так, ніби ми ніколи в них не жили.
Старі міста - творці своїх історій,
Серця їх сплять на древніх кладовищах;
Їх вулиці - це вічності кордони.
І лиш у них почути можна тишу.
Марина Смагіна
http://vk.com/smahina
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2014
Сегодня последний в этом году январь.
Я уезжаю в свой теплый край
Из этого города в минус двадцать.
Снова, опять расставаться.
Под шарф заползает стужа,
Помнишь мы шли по лужам?
Теперь - вечная мерзлота.
От ветра - слезы в глаза,
От мороза - руки в карманы.
И непременно разными поездами.
Непременно разными городами.
Смотри, ничего с годами
Пока не меняется.
Стрелка минутная мается,
Не хочет двигаться с места.
Становится так тоскливо...
Тут-то ты и появишься,
А Поезд двинется с треском.
В ушах запоет Земфира.
И только один вопрос
Сорвавшийся будет честным:
Ну где же тебя носило?
Где же носило?
Марина Смагина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475621
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.01.2014
я ору, надрывая связки.
я пишу, но меня не слышат.
я все жду какой-то развязки
и все время взбираюсь выше.
я стараюсь терпеть, не плакать,
избавляться от ожиданий,
под вопроса огромным знаком
я играю словами.
я пытаюсь сказать так много.
мне так важно, чтоб меня слышали.
ты! да, ты! неужели сложно
на минуту отбросить лишнее?
присмотреться к сюжету, к мысли,
к интонациям и курсивам,
когда я под известным риском
направляю на них объективы?
и слова настоящие, нужные,
очень важные, порой сложные...
ну ответь же! ответь же, ну же!
на вопросы мои подкожные,
между строк которые прячутся.
расскажи мне, поговори со мной.
это много для меня значит.
проведи по щеке рукой,
просто будь со мной, ну пожалуйста,
ну забудь обо всем другом,
не подсматривай глаза краешком
мне за спину да все кругом...
я тогда очень тихо, шепотом
еле слышно спрошу тебя.
остальное давай потом.
а сейчас буду я одна.
Марина Смагина
http://vk.com/smahina
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475309
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.01.2014
мой дедушка - белорус.
волос его был рус,
сейчас - так же густ и сед
много уж, много лет.
дедушка мой - моряк,
хотя не каждый земляк
его видел море.
и это одна из историй,
дедушкиных историй
о мечтах и о сильной воле.
страсть его - корабли -
в воде или же с земли -
так он и стал тем,
строить их чей удел;
так он сосновый бор,
густой, непроглядный лес
на степь заменил кругом,
широкой реки разрез.
живет он долгую жизнь.
он не видал Париж,
но видел, как небосвод
падает в синих вод
океана глубины.
мой дед, он очень красивый,
в его голубых глазах -
родные морозные зимы,
два дома: Беларусь, Украина, -
и теплые воды Юга.
он видел, наверное, все.
и,кажется, всюду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475151
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.01.2014
до меня уже все сказали.
до меня - сотни лет и слов.
и оттенок каждый печали
уже знают много веков.
до меня уже все пережили:
от вершин и до черных бездн.
до меня уже все любили,
со счастливым концом или без.
не я первая, кто не знает,
что творится в его судьбе;
всем хоть раз доставались раны,
каждый думал, что в тупике.
сколько раз наступало утро
после ночи и темноты!
до меня как-то жили люди,
и искали свои пути,
находили свои ответы,
и не зная, как дальше быть,
с каждым новым утренним светом
до меня продолжали жить.
до меня уже все случалось.
ко всему уже есть ключи.
значит, я уже точно справлюсь.
значит, точно справимся мы.
Марина Смагина
http://vk.com/smahina
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474762
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.01.2014
обо мне не волнуются,
знают, что я не глупая,
что не одна по улицам,
что делаю только думая.
а я развожу руками.
реву, как медведь в клетке.
стерлись любые грани,
стерлись любые метки...
вырваться - некуда, негде!
улицы тонут - пламя,
будто обличье смерти-
в черном дыму над нами...
волком в тупом капкане
с ноющей болью слева
нет никакого права
выть, когда повзрослела.
Марина Смагина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474372
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.01.2014
більше немає віри.
більше немає болю.
чим ми це заслужили?
ми лиш хотіли волі.
ми кайдани віками
рвали важкі, скрипучі...
ну і за що це з нами?!
невже це є неминучим?!
більше нема вже сили
слухати і дивитись
ранком страшні новини.
зникнути... розчинитись...
сльози у горлі душать.
слова вже не мають сенсу.
за що ви віддали душі?!
за що ви віддали змерзлі?!
за що?.. вже несила знати.
несила бачити й чути.
даремно буде чекати
хвилини, аби забути.
Марина Смагіна
http://vk.com/smahina
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474243
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.01.2014
ти знаєш, мені так лячно,
залишся зі мною,
не їдь,
я завжди ловлю твій слід,
коли розчиняєшся в морі
вогнів за вікном.
ти знаєш, мені цілком
вистачило б і вечора,
якби все це не виглядало
втечею
від таких простих аксіом.
наприклад, замерзши вночі
грітися у обіймах.
чи мати спільні ключі.
і взагалі все - спільне.
ти знаєш, було б надійно.
як би було надійно!
якби ж так було...
я знов відчиняю вікно,
в долоні збираю сніг.
я знову ловлю твій слід.
знову.
Марина Смагіна
http://vk.com/smahina
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473832
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2014
я співатиму тебе мантрою
над потріскуючою ватрою
під зоряним пилом неба.
я співатиму тебе.
я молитимуся за тебе
кожним словом в своєму співі,
і ніякі тропічні зливи
не зупинять мене, бо треба,
серце просить бо захистити,
і пісні гучні на санскриті
здіймуться у піднебесся...
все минеться, усе минеться...
я співатиму потім тихо,
попрошу відігнати лихо.
я сама тобі стану піснею:
хоч незмінно твоєю, різною.
Марина Смагіна
http://vk.com/smahina
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473595
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2014
сил нету, мама,
сил нет, слышишь?!
воздух, которым ты дышишь -
он тоже чей-то,
а всё невдомек...
сил нет, мама, переступить порог,
нам затыкают рот
словами "всему свой срок".
и понимай как хочешь,
я тоже не скажу сейчас прямо,
а нужно, мам, нужно,
иначе не станет...
да нас, наверное, и не станет.
дыхание кто-то сломает,
а воздух вдруг отберет.
слышишь, "всему свой срок".
каждому - свой удел,
а мы будто не у дел:
"пусть каждый как хочет живет..."
только случай уже не тот.
слышишь, мама? не тот.
нам остался какой-то год.
или вычеркнуть жирным маркером
название этих широт, долгот
из наших историй, из нашей памяти.
знаешь, мама, не надо паники.
просто я не хочу, чтобы в старости
ты сказала, что у внуков твоих нет свобод.
совсем.
никаких.
свобод.
Марина Смагина
http://vk.com/smahina
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473483
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.01.2014
ее жизнь - витиеватый иероглиф,
росчерк пьяного каллиграфа,
очень расплывчатый и нечеткий,
без даже крошечного изъяна -
он идеален, но резок, сложен,
и даже кажется, что случаен,
и повторить его невозможно:
его однажды лишь написали.
Марина Смагина
http://vk.com/smahina
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472932
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.01.2014
За що я люблю казкові сюжети -
За те, що там вирує життя,
Справжнє, таке, здається, далеке,
Але таке жадане, якщо зблизька.
добро є добром там, відвага - відвагою,
Друг в казці - вірний, і поруч завжди;
В казці герой, опинившись за ґратами,
Завжди знайде до волі шляхи;
В казці кохання - навічно і попри все,
Там не бояться боротися життя...
Світ наш у цьому давно не несе
Впевненості. лиш забуття.
Казка - реальність дітей і мрійників,
Там нема місця напівтонам.
Ми, зупинивши на хвильку годинники,
Всі зрозуміймо, що виросли там.
Ми - родом звідти, з краю фантазії,
Щирого, доброго, краю надій,
Маємо право у світі сучасному
Втілити трохи дитячих мрій.
Маємо вірити в диво і магію
І не втрачати людських отих чар,
Кожен бо знає: кожному трапилось
Впевнетись в тому, що має цей дар
Щирості, чесності, доброго наміру,
Сили кохання - не просто слова.
Ми - родом звідти, хоча і втрапили
В пастку дорослості. Казка ж жива.
Марина Смагіна
http://vk.com/smahina
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472931
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2014
я могу за двоих
нежно,
я могу за зиму
снежно.
я дарю одному -
ласку,
перестать отдавать -
страшно.
я могу отпустить
ветер.
я могу почти все на свете!
я могу оживить
сказку
и примерить любую
маску.
я могу почти все,
знаешь?
только ты мне
не отвечаешь.
Марина Смагина
http://vk.com/smahina
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472697
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.01.2014
Мені тихо без тебе,
Так тихо, так...
Я кожний порух стрілки
Годинникової
Сприймаю як знак.
Я кожної секунди
Раптової
Ніби вмираю,
Однак,
Кожної наступної
Повертаюся,
Відчуваючи час
На смак.
Мені так темно без тебе
І колір втрачає сенс.
Весь світ навколо,
Здається, змерз,
А кожне слово
Проходить ценз,
Поки не вирветься з паром.
Здається,
Вже незабаром,
За кілька сот перехресть
Потягом теплим,
Рано
В рідне вже місто
Ввірвуся без
Вже не потрібних шрамів.
Марина Смагіна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2014
кожна мова
має своє особливе звучання,
для кожної - унікальне,
кожній людині - своє, не загальне,
особисте, принаймні
до того моменту,
як не поділиться
враженнями
від музики слів.
іспанська - для крадіїв,
пристрасті, карнавалів,
це мова танго
й відвертості.
англійською мовила б впертість,
тактовність
і пунктуальність.
а ще тонкий гумор,
туман, чай з молоком
і кекси з родзинками.
годинники би хвилинки
вимірювали англійською.
мистецтво б жило італійською,
солодким вином
і сонцем,
з каміння різнИм віконцем
й балконом десь у Вероні.
у революції ж мова -
французька,
як разом з тим, і в молитвах,
сповідях
і палітрі
бузкового кольору,
витонченість
і пафосність...
але не знайома їй лагідність.
німецька - це як не дивно,
мова водночас сильна
й привабливо еротична,
лоскоче грубо і ніжно
точність
і педантичність
разом з турботою й теплістю...
польська - це мова шляхетності,
романтики
і історії,
блакитної крові
й нескорених,
а також центральних площ.
російська - це ніби дощ,
свіжий і нескінченний..
мова класиків і учених.
українська - така буремна,
у таємницях
і у традиціях,
українська - це вечорниці,
це ворожіння і божевілля,
мова весни,
мова весілля
і православних свят.
китайська - єдиний знак,
весь всесвіт у чорному кольорі
і візерунку граційно тонкому...
в японській - складність простого,
велике в маленькому,
сила в слабкому,
це плескіт хвиль
Тихого океану.
у кожної мови - своя нірвана.
Марина Смагіна
http://vk.com/smahina
http://www.stihi.ru/avtor/rinacem
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465803
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2013
Знаешь, Шу,
Вот, что тебе скажу:
Я ничего не стыжусь.
Мне не о чем жалеть,
А терять есть всегда что.
Знаешь, Шу,
Я даже почти горжусь,
Хоть теперь это и не важно.
Знаешь, милая,
Я никогда не ждала так отдыха,
Этих нескольких дней зимы.
С меня, в общем, хватило подвигов,
Своих, чужих и страны...
Знаешь, Шу,
Я снова хочу быть маленькой
И просто этим не жить,
Чтобы все было вновь по-старому:
Просто дружить, любить...
Знаешь что, Шу,
Я устала так,
И некому рассказать...
Если я не права,
Ты мне дай, дай знак,
Бог, видно, устал давать.
Шу, мне просто нужен покой,
Без лишних встрясок и мук.
Шу, скажи мне, что сделать с собой,
Покинуть чтоб замкнутый круг?
Скажи мне, Шу,
Если ты мой друг,
Как не опускать рук.
Знаешь что, Шу,
Холодно так,
Как не было никогда.
Знаешь что, Шу,
Сегодня я
Поняла, что такое зима.
Знаешь что, Шу,
Я сегодня одна.
Как бы не навсегда...
Шу, дорогая,
Ты так права:
Теперь я совсем не та.
Марина Смагина
http://vk.com/smahina
http://www.stihi.ru/2013/12/11/8283
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465659
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 12.12.2013
береги во мне человека,
береги меня, береги.
пусть я буду, как лучик света,
освещая твои пути,
пусть я стану тебе Ариадной,
что поможет уйти от бед...
береги меня только, ладно?
ведь меня уязвимей нет.
Марина Смагина
http://vk.com/smahina
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464966
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.12.2013
На ніжність не відповідають грубо,
На мир не цілять авіавійська,
Навмисне не розтягують напругу,
Із мухи не роздьмухують слона.
На слово "вибач" не стискають зуби,
На щирий жаль не дивляться згори,
А хвилюванню не до пари сухо
Відповідати, палючи мости.
На сотні повідомлень не промовчать,
Не змусять почуватися ніким,
А на тепло, потрібне зараз конче
Не змусять зачекати й п'ять хвилин.
Якщо кохають справді щиро й сильно,
Якщо живуть цим дивним почуттям,
На ніжність не загострять важкі вила,
У голосі не з'явиться метал...
Марина Смагіна
http://vk.com/smahina
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464779
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2013
У людини з такими віршами
Не могли бути вуста,
які б не хотілося цілувати.
Я, звичайно, що про Івана
Франка.
В українському місті поляків
Музикою вливалися у бруківку,
Злітали попід дахи
Кожної, певно, домівки
Міста на ймення Львів.
Цікаво, що в місті,
Що носить його вже ім'я,
Мені бракувало кисню
В обіймах міцних, наче ніжний капкан.
Виходить,завдячую двічі:
За той казковий без кілька днів квітень
Та за те, що довірив словам
Такі справжні і щирі миті.
Тож дякую, Каменяр.
Марина Смагіна
http://vk.com/smahina
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464778
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2013
внутрішні ритми,
внутрішні течії, зсуви, нерівності,
душетрясіння, паводки, ненадійності;
внутрішні танці, музика в венах, тупіт в артеріях -
від них не сховатися,
врешті, це - сутність, а не феєрія.
врешті, у цьому є ми, у цьому і є життя,
кожної бо весни
повертається з забуття,
кожної бо весни відроджується.
врешті, ніщо не вмирає, ніщо не народжується.
все лиш мільйони разів повертається.
відповідь на життя десь всередині нас ховається -
десь під блідою шкірою
венами синіми
сенс біжить хвилями
сильними, (боже)вільними;
варто дослухатись тиші,
вимкнути зайве,
вічність почути, відчути, торкнутися -
звісно, що не негайно -
одначе принаймні
зайвого так позбутися.
Марина Смагіна
http://vk.com/smahina
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464611
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.12.2013
Тарасу.
Тарасе, подивися на нас,
На дітей своїх, на нащадків.
Тарасе, у нас ще не згас
Той промінь свободи спраглих;
Тарасе, дивись, це ми,
Це ми об`єднали країну,
Тарасе, дивись згори,
Як ми усі разом — сила;
Тарасе, твої слова,
Борітеся що, - поборете,
Говорять нам, ми — гора,
Висока гора, нескорена,
Кобзарю, твої пісні
Горять синьо-жовтим полум`ям
В єдиній вкраїнській душі,
Твоїми вустами мовлені.
Тарасе, ну що, ну як?
Змінилися ми? Ми виросли?
Тарасе, яким є смак
Свободи та справедливості?
Тарасе, дивись на нас.
Я знаю, що ти пишаєшся.
Сьогодні, в цей самий час
Усе лише починається?
Здавалося б, 200 літ!
А слово твоє ми знаємо.
Твій геній залишив слід,
У наших серцях уславлений.
Марина Смагіна
http://vk.com/smahina
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464610
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2013
Страшно. Уже не ігри.
Уже молитви читають.
Страшно. Уже не видно
Ць`ому кінця і краю;
Страшно, бо мирний спротив
Може стати війною,
Страшно, бо не готові
Взяти у руки зброю.
Просто вивчати історію,
Читати про барикади,
Про досягнення революцій
говорити та про їх вади;
Просто, допоки сам
Не станеш на краю прірви,
Поки в твоїй країні
Тихо все та спокійно...
Страшно... Кому сказати?
Кому за що помолитись?
Хто нам всім дасть пораду?..
Рідні мої, бережитесь...
Марина Смагіна
http://vk.com/smahina
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463091
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.11.2013
дивно себе відчуваєш,
коли в дзеркалі бачиш незнайомку.
очі змінюють колір,
волосся світлішає,
вираз обличчя твердішає,
в погляді - більшає
прийнятих викликів.
вже краще знаєш політиків
і орієнтуєшся в міжнародних справах
(хоча що там...
спалах,
скандали,
конфліктні ситуації -
не порахуєш по пальцях -
договори і санкції,
демократія,
нації,
що століттями борються...)
світ не так просто твориться -
приходить це розуміння.
не одне покоління
так виростало
і опускало руки.
думаєш:
"треба буде
собі життя забезпечити
і світ, що здається приреченим,
якось вже рятувати".
даєш собі ці поради
і усвідомлюєш: ось воно -
вже сам по собі,
і ніхто не врятує.
що всі помилки,
успіхи і поразки -
тепер на твоїх плечах.
що більше нема дорослих,
що в світу очах
це тепер ми.
що треба якось іти
і знати, що нам робити.
дивно все це відчувати
і намагатися із цим жити.
Марина Смагіна
http://vk.com/smahina
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462948
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.11.2013
Тягне на подорож,
Спільні квитки,
Хвилі чужих річок.
Тягне на те, щоб
Кудись втекти,
Потрапити на гачок,
На світло твоїх зіниць,
На кави чорної міць,
Книжок на нових полиць;
Тягне до тебе,
В будь-якій точці світу,
В будь-якій із столиць,
В забутій всіма провінції
Шукаю твоє з-поміж лиць.
Тягне на ніжність,
Світанки з вікон,
Скрипучі старі потяги,
На те, щоб дрімати
І бачити сон
На рідному вже плечі,
Сховатися в твоїм пальті,
Не відпускати руки,
Врешті так спокій знайти.
Знаєш, ти - Всесвіт,
Ти є життя,
Ти є, і тільки ти.
Зараз, в цю мить - я тільки твоя,
Зараз і назавжди.
Марина Смагіна
http://vk.com/smahina
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2013
Ми - студенти, двигун майбутнього,
Нам вирішувати самим.
Ми стоїмо на перепутті
І єдині в прагненні змін;
Ми - студенти, і це вже наша гра,
Наша черга творити світ,
І це наша прийшла пора
Історичний лишити слід;
Ми не тісто, не пластилін,
Не зліпити із нас рабів!
І нам вистачить, знаю, сил,
Щоби втілити наш порив!
Ми сильніші, коли разом.
Тож єднаймося, нумо, ну!
Щоб не дати себе в полон
І країну рідну свою.
Марина Смагіна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462818
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.11.2013
Україна тріщить по швах.
Від народу, що вже не терпить,
Що стомився у кайданах,
Що стомився уже до смерті;
Від людей, що пішли на Майдан,
Що кричать "Україна - сила!",
Що ламають важкий паркан
Між собою та між Кабміном;
Від людей, що кричать "Пора!",
Від людей, що долають опір.
Ось, де справжня живе жага
До свободи та до Європи!
Пам`ятаємо помилки,
Пам`ятаємо все до краплі.
Україно, в твої роки
Годі милостині чекати!
Україно, тримайся нас!
Ми - з тобою, ми - за майбутнє!
Україно, настав той час,
Коли ми, як ніколи, могутні!
Марина Смагіна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462817
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.11.2013
У нас ще, звичайно, усе попереду,
На нас ще чекають великі простори,
І море життя ще не має берега,
А небо не знало ще люті, злості.
У нас ще нема рукою тремтячою
Імен акуратно в блокнотах закреслених.
Ми досі чекаємо нетерпляче
Свят і канікул - часу для безладу.
У наших очах палають амбіції,
Серця двоєдино тремтять у коханні.
Давай молодими лишатися вічно.
Це буде моїм єдиним проханням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392928
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2013
давай залишимось біля вогню,
поки дороги заносить снігом,
давай я казку маленьку створю,
так, ніби знову з тобою – діти.
давай сидіти і пити чай
в широких кріслах, імбірний з медом,
сьогодні буде не “зазвичай”:
ми, вкрившись спільним і теплим пледом,
візьмемо книжку якусь стару
і тихо будемо, ледве чутно
читати вголос один одному.
цей вечір стане найкращим в грудні…
давай дивитися у вікно,
за ним сніжинки кружляють в танці…
тонким мереживом вкрите скло
ми вже побачимо рано вранці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392926
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2013
и заснуть невозможно и страшно,
невозможно понять и простить,
на осколках острых бумажных
карты душ одиноких чертить,
карты сильных и карты слабых,
до последних до мелочей,
душ всех тех, кто ушел без возврата,
кто любил до мозга костей...
душ мятежных, порой ревнивых,
таких разных и нет людей,
душ любимых и нелюбимых
и дремучих лесов - своей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379163
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.11.2012
Вони зустрічали ранок,
Били крізь морок в набат,
Вони не боялися палиць,
Каміння, насмішок і втрат.
Вони не боялися жити,
Боротися попри все.
До ніг їм не кидали квіти,
Довкола все було німе:
Від страху чи то від утоми,
Чи сенсу не бачив ніхто.
Щоб дико кричати – кволі.
А хто шепотітиме, хто?!
Вони не змінили країну,
Вони не змінили життя –
Вони лиш помітили стіну.
Назад не було вороття.
Вони відкривали очі,
Вони заглядали в серця,
Вони не казали «Хочу»,
Але віддавали сповна.
Вони не зламали систему,
Вони не здіймали народ,
Вони не відкрили двері,
Але відімкнули замок.
Вони… солов’ї у пустелі,
Хоробрі будителі душ,
Поети, письменники, вчені,
Завітів їх ти не поруш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378370
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2012
Посмотри, какие мы стали:
Мы друг друга уже не знаем,
Мы давно уже все забыли,
Да и было ли что забывать?
Хотя помню глаза-ледышки,
Как смеешься и как ты злишься,
Все ушло, улетело, уплыло.
А хоть было чему уплывать?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378020
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.11.2012
а сходи підіймаються нагору,
і ти біжиш, і ти біжиш чимдуж.
життя - це нескінченні перегони,
постійнмй біг на витривалість душ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374235
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2012
читай їй вірші, поки вона засинає,
рахуй їй зірки і цілуй кожен раз
ніжно і палко, так, ніби востаннє:
хто знає, скільки ще часу у вас...
даруй їй квіти, її улюблені, свіжі,
купуй шоколад і каву завжди з молоком,
читай її позначки в улюбленій книзі,
бережи від жахів, а вдень - від утом.
вона - твоя дівчинка, єдина, довірлива,
заради тебе пройде крізь усе.
кохання, ти знай, не буває надмірне,
коли віддаєш цьому всього себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373305
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2012
зроби мені солодкі сни,
створи чаруючі світанки,
нехай вітри й дощі рясні
залишуться десь поза ганком,
нехай залишиться тепло,
тепло вогню, тепло утоми,
не застудись: ми все одно
уже невиліковно хворі.
частіше пий гарячий чай,
з лимоном, медом (навіть з цукром),
долоні зимні зігрівай,
щоб гріти потім мої руки,
не забувай мої думки
і спільне надзвичайне щастя.
не застудися, любий мій.
не застудись тільки, будь ласка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373137
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2012
холодом веет из всех щелей,
сердце трещит по швам.
найти одного из тысяч людей -
много ли нужно нам?
много ли нужно, чтоб рассказать
о том, что глубже всего?
или чтоб можно было узнать,
кто в вашей жизни кто...
осень стучится робко в окно,
доводит себя до слез.
вдруг за углом - то, что вам суждено?
или все это не всерьез?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372832
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.10.2012
Святий Отець, мені чомусь так важко...
Святий Отець, я все Вам розкажу,
Скажіть лише, скажіть лише, будь ласка,
Чому, чому я зараз так тремчу?
Цю сповідь збережіть, прошу, в секреті,
Та що я Вам кажу... Будь ласка, не звиніть,
Сама не знаю, в чим мій важкий жребій,
Сама не знаю, чому так болить...
Святий Отець, Ви бачили немало,
Святий Отець, Ви знаєте життя...
Ваш час, я знаю, витрачаю марно,
Але мені так треба співчуття,
Увага того, кого я не знаю,
Кому могла б відкритися сама..
З чого ж почати... Із якого краю?
З початку може? Чи мабуть з кінця?
Почну з того, що дихати все важче...
Таке Ви чули тисячі разів.
Вам навіть, може, здасться,
Що я не знайду більше влучних слів.
Але насправді, серцю так погано,
І ніби в жар все тіло так тремтить...
Отче, Ви знаєте, його так мало...
Отче, Ви знаєте, як це болить?!
Знаєте... коли нестерпно, невитримно
Тепла так мало, не стачає сліз...
Коли усе, що треба, що повинно,
Відсутністю своєю тягне вниз,
Коли усе, що хочу дарувати:
І ніжність, й радість, й сонячний політ...
Ах Отче! Вам би тільки знати,
Коли цього не можу дати, як болить!
Ви б знали.. Тільки б доторк... все б віддала,
Щоб тільки цілувати у чоло,
Щоб в далині далекій не зникала,
Щоб щастя поруч, у руці, було!
Долоня до долоні... Губи - в губи...
Пробачте мої сльози, я слабка...
Як серце гучно роздирає груди,
Ви чули, Отче? Я не про слова...
Святий Отець, я без нього не можу...
Мені не вистачає тих очей..
Та що ж все "я"... За нього і не прошу...
Йому не легше від пустих ночей...
Йому так важко, милому моєму,
Від того серце рветься на шмаття...
Де б я могла здобути панацею,
Щоб не боліло в нього від знання
Того, що я далеко... навіть надто...
Я хочу, щоб він вірив до кінця!
Щоб наших душ закоханих багаття,
Він знав, - одне лише на все життя...
Святий Отець, я знаю, ми все зможем,
Крізь все пройдемо. Разом назавжди.
Але болить.. розлука... відстань.. Боже!
Здолати це, благаю, поможи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356814
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2012
Старі книжки пахнуть засохлими квітами,
Терпкою кавою чи, може, солодким чаєм,
З такими книжками, пилом роками вкритими,
Ночі проносяться так, що не помічаєм.
Сторінок - частинок історії давньої -
Торкалися пальці схвильовані чи холодні.
Вони не свіжіють, пожовклі, місцями знебарвлені,
Шурхочуть у тиші, повні спогадів чиїхось безодней.
Над ними сміялись не раз чи сльозами кропили букви,
Над ними задумливо дивилися вдалечінь,
Дивились в минуле чи ж думали про майбутнє.
Над ними - життя не одного й не двох поколінь.
Над ними - сум і рішення, що змінити
Усе б могли або не могли.
Старі книжки пахнуть засохлими квітами.
Старі книжки - це маленькі вікна душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356509
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2012
давай возьмем побольше дисков,
заберемся под теплое одеяло.
могли бы выпить шотландский виски,
но предлагаю сварить какао.
посмотрим фильм 60-х,
нет, лучше 30-х годов.
и на основе кадров отснятых
увидим, к чему каждый из нас готов.
давай забудем о том, что после,
о том, что до, и о том, что бывало.
не говори мне свое "не просто".
не обрекай меня на провалы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355994
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.08.2012
подъездная сырость и запах одеколона.
чужого.
не твоего.
а впрочем, к чертям его.
я даже не знаю его запах.
в отчаянья жадных и цепких лапах
закрываю глаза.
надоело.
пластинку обиды и страха заело.
они въелись под кожу.
хуже, наверно, уже не может.
каких-то полстраны ж/д путями.
это все, что есть между нами?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355992
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.08.2012
вже скоро осінь,
скоро медові яблука,
скоро золото листя і мідь,
і дощі будуть хитрі безладники
в парасолі краплями бить.
скоро ночі будуть холодними,
скоро вдень дмухнуть сильні вітри,
а додому спішити голодним
у вагонах метро будем ми.
скоро старт, новий ритм, нові полюси,
відкриття невідомих світів,
зустрічатимуть нас мегаполіси,
ми залишим будинки батьків.
скоро станем майже дорослими,
скоро - майже нове життя,
ми потрапимо в нові простіри,
ми підкоремо нові моря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355552
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2012
Я приїду до тебе, можна?
Зі світанком тихенько зайду.
Зупинюсь і замислюсь трошки,
Чи не буду для тебе зайва.
Озирнуся в твоє минуле:
Сотні лиць, почуття бурхливі.
Я заради тебе забула
Те, що було колись важливим.
Я згадаю твої образи,
Прикрі помилки, відчай, байдужість,
Буде боляче: вб'є не відразу
Сором, жаль, невідомість і дурість.
Кров зупиниться раптом і серце,
На секунду легені відмовлять:
Ніби рану посипали перцем,
Ніби ти просто вийшов в безмовність.
Я не зможе без тебе ніколи!-
Зрозумію, - і кроком непевним
Підійду до дверей твого дому,
Сподіваючись, що не даремно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2012
негода знеструмила населені пункти,
а ти знеструмив мене.
блискавкою підпалив усі дроти,
я буду горіти доти,
доки хмара і дощ не піде,
доки ми не зрівняєм рахунки.
вітер шепоче гнутим деревам секрети,
ти шепочеш мені свої.
гортаєш повільно сторінки минулого,
ось таємниця знов промайнула,
сказати - багато, слова - затісні.
та й ми не малі вже. ми не малі.
тому вже кажи, вже не страшно.
я хочу чути і знати:
життя твоє - рисками на долоні,
їх не злічити, як твоїх історій
про те, як буває важко,
хоч про це ми мовчим переважно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353927
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2012
Час втрачає свої властивості.
То застигає, то несеться надшвидкісно.
Я не знаю, я так втомилася.
Ти скажи мені, все скажи мені.
Правда просто... Вона обпікує,
Вона гостра і дещо колеться,
Але може все ж бути втіхою,
Краще гостро. Ніж в спину - боляче.
Знаєш, сонечко, я втомилася,
Хочу чути, що буде добре все,
Хочу знати. Я не змінилася.
Впевненість. Нам потрібно це.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352703
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2012
заплутатися
в павутинні власних роздумів,
нічних жахах,
спекотній темряві,
давніх словах...
думки здавалися невід'ємними,
навіженими.
втома бере своє.
тікати від відстані
літаком...
потягом швидкісним...
чим завгодно.
чуєш?
тут так спекотно...
розуміти себе складніше,
ніж будь-кого.
чуєш, може, раніше
я і не знала, що і нащо.
та зараз я впевнена.
я - гола правда в цій темряві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352402
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2012
хапайся за голову,
ти втрачаєш
шанси,
довіру,
все.
втрачаєш себе,
справжність,
те, що дійсно важливо.
все мінливо.
мінливо...
не бійся.
сильне таким не зламати.
а як зламається,
знай, що воно не варте
тоді не було нічого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352396
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2012
На сторінках затертих книжок
Нерівним почерком - твоє ім'я.
Вибач, рука тремтіла.
Сузір'я твоїх думок
За збіжностями нагод
Перепліталися із моїми.
На диво швидко мрії ставали спільними.
Ми розуміли, що будемо завжди вірними.
Вільними.
Вітром віднесені.
І божевільними.
Коханням накреслені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2012
Jealousy – це дивне-дивне слово.
Оманливе, бездумне і крихке.
У певній мірі кожному знайоме,
У певній мірі кожному бридке.
Воно болюче і воно – шаленість,
Нестомні сумніви – удари тятиви,
Непідконтрольна крапля в нескінченність,
Тугіший шов на почуттів канві.
Воно ламає, б’ється і бентежить,
Чи засинає тихо у душі.
Бездумна в довгих роздумах – ця ревність,
І все шепоче: «Краще промовчи.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351319
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2012
І знову снився.
Знов ті самі очі.
І знову його губи на чолі.
Він не з’явився.
Уві сні – щоночі,
Але не тут, але не у житті.
Ліниво ранок сходить з підвіконня,
Ні, я не хочу, так не хочу йти,
Я не живу тут, в світі я невольна,
Я можу жити тільки уві сні!..
Пустіть мене, пустіть мене, благаю!
Мені не місце тут, серед людей!
Але ранковий опік чаю
Залишки снів жене з плечей.
Щодня все знову. Знову все те саме.
Я просинаюсь не в моє життя.
Пробач мені, пробач мені, благаю,
Що я явилась ніби з забуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351314
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2012
я така твоя,
майже наркотично залежна
від твоїх доторків і голосу.
без тебе - бентежно,
з тобою - світ надто справжній,
наскрізний, звичайно, кращий,
ніж за твоєї відсутності.
спасибі за незабутності.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2012
Лезами,
Думками,
Іржавими стрілами
Різати шкіру
Червоним по білому,
Різати серце
До крику звіриного,
До невідомості,
До неможливого.
Хвилями,
Милями,
Міцними гратами.
Наче і вільні,
Та волю вже втратили.
Відчай,
Байдужість,
Шукання крізь морок.
Знаю, знайдемо,
Знаю, не скоро.
Гучною тишею,
Стихлими криками
Ми випадково
Розкидані.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350466
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2012
Платцкартні вагони сплять беспокійним сном,
прямують по коліях, мчать, у вогнях зупиняючись привокзальних.
Люди - на море, додому, від вічних втом,
Люди тікають в вагонах, в купе і спальних.
Швидко летять дерева, гримлять мости,
Потяг шукає долі, шукає спраги.
Ніч захлинається мовчки, без зайвих слів.
Нам би шукати сили або наснаги.
Вікна одчинені, вітер свистить схололий,
Пляшки з водою здригаються від розвилок.
Скоро світанок, скоро вже буде, скоро.
Варто лиш тільки тихі розкрити крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350294
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2012
Я потону у цих спогадах.
Я потону у тобі.
Сновидою бродити у зливи сполохах,
Шукати обіймів твоїх.
Я потону у київській ніжності,
У пристрасті закоханих пар,
У нашій з тобою близькості,
Сліпучому сяйві фар,
У гулі, метро нестримного клекоті,
У плескоті Дніпра хвиль,
Я потону в шаленому скреготі
Мостів, протертих до дір.
Я потону, тебе тримаючи за руку,
У чарах (пошепки) слів,
Я захлинуся, тебе лиш побачивши здалеку,
Найп'янкішим із почуттів,
Зірками, маленькими сяйвами-крапками,
І синню оксамитових крил,
Я захлинуся сльозами вокзальними,
До тебе припавши без сил.
Я дочекаюсь. Шепіт крізь операторів -
боляче, та не смерть.
Ти дочекайся, щоб більше не плакали,
Щоб завжди разом. Як тепер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2012
Скучила.
Сьогодні рясно ідуть дощі,
А як погода там, за кордоном?
Хоча стривай. Ні, не кажи.
Сумую. Крапка. Пишу це з болем.
Що зараз робиш? Як твої справи?
Що за пейзажі з твоїх вікон?
Що ти читаєш? З ким розмовляєш?
Чи спав вночі добре? Який бачив сон?
Скучила.
Сонце сховалось за хмари.
Вітер гуляє як хоче і з ким.
В пам'яті - наші з тобою примари.
Любий, сумую. Скоріш приїзди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348995
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2012
чекай.
нехай всередині все гине,
нехай горить,
це неважливо.
чекай.
молись.
не помирай.
нехай хоч сльози через край,
не плач.
знайди.
відкрий.
відкрийся.
на зраду - йди.
болить? не бійся.
болить - живеш,
а ні - померла.
душа кричить,
душа не стерпла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348991
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2012
я люблю тебя
за то, как ты смеешься,
я люблю за голос твой родной,
за глаза, за то, как осторожно
обнимал, зовя меня мечтой.
я люблю за шепот откровений,
я люблю за дикий бой сердец,
поцелуй наш первый и несмелый
и за то, что знаю - не конец.
я люблю за то, что доверяю,
и что доверяешь мне в ответ,
и за то, что мы с тобою знаем,
кем друг другу будем через 10 лет.
я люблю за то, что просто любим,
я люблю за все и просто так.
мы одними никогда уже не будем,
друг без друга мы уже никак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340057
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.05.2012
Скажи щось мовчки,
Скажи на вушко,
Скажи щось так, щоб ніхто не чув,
Скажи щось тихо,
Скажи негучно,
Скажи. Будь ласка, мене врятуй...
Скажи мовчанням,
Скажи очами
Чи рук тремтінням на моєму чолі,
Скажи, будь ласка, про всі вагання,
Про почуття, про те, як болить...
Скажи "Я скучив",
Скажи "Кохаю",
Скажи "Ненавиджу" і "Пробач".
Лиш не мовчи.
Не мовчи до краю.
Не змушуй слухати
Серця плач.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2012
Сьогодні я потрапила під дощ.
Він цілував мене так пристрасно й так палко...
Сьогодні я була майже русалка,
Коханкою весняних вечорів
І злив,
І запашного меду
На твоїх губах,
І пряних ароматів квітів,
П'янких,
Що ти любив і ненавидів,
Яких не чув, яких не знаєш і не знав.
Я - твоя вигадка.
Мене ти вигадав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335968
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2012
сонное утро неясными бликами -
фонарь в предрассветной тьме.
неяркое солнце птиц ранних криками -
в городе и в душе.
в легком тумане - дома, подоконники.
в легком тумане - жизнь.
мыслей и снов мы случайно невольники,
ты только живи, ты держись.
легкие сумерки, мгла и безветренно -
свет в одиноком окне...
что же ты делаешь? быстро и медленно
время течет к тебе...
кофе, и сонные, узкие улицы
там, за окном, в зиме.
так интересно жизнь все задумала
узорами на стекле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335646
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.05.2012
словно море
синее-синее
беспокойное.
цвет - неба,
рассвета,
счастья,
тепла,
добра,
нежности
и любви,
не отрываясь,
смотри
на меня.
что слова
против этого взгляда,
что рядом?
что весь мир
вне твоих синих глаз?
разреши в них остаться.
так надо.
разреши мне без лишних фраз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335640
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.05.2012
Мені вже набридло. Набридла фальшивість.
Набридло це ставлення. Ця недбайливість.
Натягнуті посмішки, стомлені очі.
Набридли омани і думки щоночі.
Набридла напруга. Набридла! Набридло!
Де вихід з тунелю? Чому ще не видно?
Все добре. Це правда. Це щось лиш зі мною.
Весь світ наш здається шаленою грою.
Набридло... Набридли чиїсь сподівання,
Мої обіцянки і когось прохання...
Набридли надії, набридло старання...
Набридло, набридло це вічне змагання!
Чому ми не можемо просто пожити?
Без справ, без обов'язків, як малі діти?
Чому все ускладнюєм? Чому зобов'язуєм?
Все. Годі фальшивості. Я руки розв'язую.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334944
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2012
Без сюжета. Без мысли.
Лишь глухой крик о стену.
Без того, что хотели.
Без того, чем болели.
Без того, что нам снилось.
Без потерь. Без находок.
"Как дела?" - меня спросят.
"Ничего, тихим ходом".
Без наскучившей рифмы.
Все равно. Не волнует.
Да кому оно надо!
Каждый точно блефует.
Без истерик. Без криков.
Я уж буду стараться.
И, наверное, хватит
Доверять и бояться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334943
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.05.2012
совсем
во всем
никакого смысла.
и до костей
пробирают мысли
о том,
что было бы,
если бы.
ты не стесняйся,
ты не молчи.
кричи.
о том,
что вокруг творится,
о людях,
о чувствах,
улыбках
и лицах,
о том,
как тебе хорошо засыпалось,
смеялось,
игралось,
грустилось,
влюблялось,
живи и не бойся,
не теряй ни минуты,
забудь обо всем,
что зовут люди скукой.
найди свое счастье.
оно где-то близко.
ищи, не сдавайся!
ведь что мы без риска..
люби.
целым сердцем.
всем миром бездонным,
ведь в этом есть смысл.
поверь. безусловно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334482
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.05.2012
в пустых вагонах метрополитена,
в неоновом свечении огней,
по раскаленным нервам до предела,
в привычной гулкости подъездных этажей,
в искусственно нагретой светлой кухне
под свист протяжно-долгий кипятка,
и в мире, полном мест, я там, где пусто,
я почему-то там, где нет тебя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334481
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.05.2012
недопитые чашки.
недолитые слезы.
чувств, эмоций копилось
вне дозволенной дозы.
незакрытые окна,
сильно смяты постели,
не так много теряли,
слишком много хотели.
на беззвучном режиме,
на отшибе сознаний,
дальше - невыносимо,
сдаться - нет оснований.
далеко. ненадежно.
не разумно. и страшно.
кто сказал невозможно,
когда это так важно?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334293
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.05.2012
Сонний голос по той бік зв'язку,
сонні очі блакитей мрійливих,
я до тебе вві сні зазирну
на хвилинку чи на годину.
Тепла ковдра, м'які подушки,
сни солодкі, такі неквапливі...
Спи, коханий, тихесенько спи,
прилечу до тебе на крилах.
Ледве чутно, на вушко тобі
розкажу про щасливих й незгаслих,
про незвідані дальні світи -
ніжно пошепки чари і казки.
Поцілую легенько тебе,
у волосся зариються пальці,
піду з зорями - ніч віднесе,
коли час прийде просинаться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2012