| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Називає мама мене чорнобривцем.
Просить: - Нехай щастя довго не бариться!
Закликає вітер, аби не бив гостро
Ні біля Дунаю, ні побіля Ворскли.
А іще благає чистенької Уди*,
Щоб жили навколо здоровіші люди!
Така мама чемна: всім щастя бажає,
А я їй щоденно в тім ...допомагаю!
___________
* річка на Харківщині
2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358752
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2012
Дерево не слухалося. Різець втомився виправляти невірні рухи руки господаря. Йому б, різцю, самому взятися за справу – вже він би не тупив себе даремно: зрізав би все зайве противному типу, через якого ані хвилинки тобі спокою! Бачите – ніс йому подавай неодмінно з горбинкою, а вухо таке, щоб уже було вухо: з широкою раковиною і найдрібнішими вмятинками та вигинами ... Не розуміють, чи що, ці дивовижні люди: ну не схопити різцю виразу очей, якщо його ... немає! Все-таки, дерево ж ... М-м-м... І як Творець нічого не наплутав у людині? Кожен – індивідуум, оригінал. От і крутись, міркуючи, як йому додати живу іскру в очах. Не відеокамера ж, врешті решт! Момен- тально не схопиш! А от, правда, висловлюються по-різному. Цей процес у них розмовою, думкою, вираженою словом, називається. Вчора даний «оригінал» так і сказав: «У вашій роботі не видно, що я – мислитель!» Бач, мислитель... А працювати над ним мені!
Та ще й господар піддав – тепер тільки тримайся! Ну ось, я ж казав – жбурнув мене в дальній кут, ніби неробу. А по мені й досі чи то піт, чи то сік дерева ... Не буду коритися, якщо ось так недбало зі мною!Адже подумати тверезо: вчора точив жіночу фігурку – жодного нарікання! Всі – до блиску, до шовковистості обробив. Гладив, а не різав! Таких би побільше робіт, не те, що сьогоднішній тип: ні тобі шкіри, ні пики. Витягнув шию, як гусак за тином! Хоча для мене з його шиєю – менше хвилювань.
Одного не розумію: яка потреба вирізати його? Подумаєш, нагород повно! Відомо, як мене господар нагороджує за невтомність, а коли байдикую – не чіпає! Але спробуй-но почни працювати – ніякий метал не витримає! Вже б і підточив мене – не зайва, хоча хвороблива справа. Так зрозумійте ж – якихось коштів навіть на точило не заробив! Кому потрібні типи, подібні до цього... довгошийого? Хіба тільки йому самому та ще чомусь господарю ... Тільки бруднитися об нього. Опецьок необтесаний! Не дарма сьогодні знову господар лика не в'яже. Хоч мені спокійніше ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355981
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2012
Серпень сів відпочивати,
Запалив сигару.
Порозвішував в палатах
Мережки безхмарні.
Вів з листочками щасливо
Хоровод веселий,
Попід яблука дбайливо
Настеляв постелі.
Та для вересня настройку
Правив камертонно:
Нам з тобою лунко гойкав
В зрілості червоній.
Лагодив комори й стайні,
Шарудів стернею,
Осені співав в останнє,
Розстаючись з нею…
2006 p.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354675
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2012
***
Змалюй нам, ч а с, свої картини,
Де дійсність казкою війне,
Не ніж та кров – живі вітрини,
А поміж них відчуй ...мене.
Де ні суєт нема, ні кари,
Гудуть в розарії джмелі.
І відступають смерть і старість
Без тіні смутку на чолі.
12 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354419
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2012
(Діалог доньки і матері)
– Матусю, ти у мене вже стара.
Онук росте. Тобі віднині с о р о к!
Яке кохання?! Це уяви гра!
Невдалий серця стук в осінню пору!..
Володарює прядво сивини
Над бабцею. І ти його пізнала.
Онуком тішся. Долю не вини.
Невже тобі було кохання мало?
– Дідівська вишня квітне навесні.
І яблунька, що ми садили з татом...
Моя дитино, а кохання – ні! –
Його ніколи не бува багато!
2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351947
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2012
Стало жарко сонечку – котиться до річки
І зника за обрієм, там, де синь-гора.
ГОстрять зосереджено молоді смерічки
зелененькі голочки на семи вітрах.
Жита вуса (змовницьки!) лоскоту навчило.
Вітер травам шовковим зачіски зробив.
Річка нас, замурзаних, досхочу помила.
Ліс насипав в кошики замани-грибів!
Човник ходить берегом, щастя виглядає.
Мамина хустиночка здалеку махне, –
З татовою піснею босоногим плаєм
Всі ведуть закохано по життю мене!
2006 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2012