Мысли Джокера

Сторінки (1/4):  « 1»

"В останнє"

В  останнє
Як  часто  чуємо  «в  останній  раз»
Слів  брехливіших  не  має,
Говорив  це  кожен  з  нас
Хай  зараз  сяде  й  пригадає

В  останнє  ,ти  образу  пробачаєш
Перед  ним  закриваєш  двері
Очі  на  людину  затуляєш
І  в  пам’яті  лишаєш  на  папері

В  остання  сяду  й  напишу
І  злобу  стискуєш  в  кулак,
Та  думаєш  що  «мушу»
І  вчиняєш  саме  так
 
В  останнє  забуваєш  фальш
Та  ті  дитячі  мрії,
Знов  вдягаємо  вуаль
Яка  дарує  день  надії

В  останнє,  «роблю  тому  що  треба»
Відкриваєш  очі,йдеш
І  стоїш  не  наче  глиба
Мов  тут  скоро  і  помреш

В  останнє  дам  наступний  шанс
І  більш  ніколи  не  забуду
Тут  почнеться  знов  романс
Наче  за  магією  Вуду



І  скільки  ж,  в  тебе  було
Цих  слів-  «в  останній  раз»
В  пам’яті  свій  час  відбуло
Ця  нескінченна  кількість  фраз

Жити  треба  тут  і  вже,
Тому  що  все  іде  по  колу
І  між  «останніми  разами»
Потрібно  вставить  ноту  нову



В  житті  нічого  «в  останнє»  не  буває
І  скільки  б  вже  не  було  каяття
Хтось  все  нам  завжди    повертає
В  останнє  буде  лиш  ЖИТТЯ!







адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435910
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.07.2013


«Жизнь-всего лишь суд»

Вот  снова  день
И  собирался  я  туда
Где  мы  ,всего  лишь  тень,
А  жизнь,  лишь  зал  суда

Нервный  тик  души
И  пристав  рядом
Все  ему  ты  доложи
Но  внутри,  он  будет  гадом

Тут  в  наручниках  всегда
И  сбежать,  я  не  сумею
И    не  деться  никуда
Но  душою  ,я  не  верю

Подсудимый  тут  один
А  подельников  казалось  много
Лишь  от  выпитых  им  вин  
У    каждого  своя  дорога

Все  скрылись  в  коридорах,
Коридорах  ,  здания  суда
И  превратились  все  на  порох
Как  их  вызвали  сюда

 Защищать  хотели  все
И  кричали  ,  не  дадим
На  суде  молчали  все  
Исчезали  словно  дым

Прокуроров  было  много
Не  успевал  запоминать
Не  было  там  ни  одного  
Кого  врагом  бы  мог  назвать

Зал  полон  есть  ,    и  будет
Там  людей  не  сосчитать
Ведь  все  хотят  ,  и  будут
За  расправой  наблюдать

Свидетели  все  сели  в  ряд
Их  тут  тоже  была  тьма
Что  есть  сил,  все  говорят
 Но  в  душе  у  них  зима

Вот  судя,  пришел  и  сел
И  палач  там  за  спиною
мне  он  реквием  напел
Мою  ,терзая  волю

Лицо  суди  уже  другое
Не  то  что  вчера  было
И  обвинение  немое
Душу  ,  сердце    поразило


Приговор  лишь  был  «Виновен»
Я  ничего  и  не  спросил
И  душой  ,  обеспокоен  
Пойду  за  палачом  ,с  последних  сил

И  луч  коснувшейся  меня
Отыграется  в  глазах
И  заберет  он  на  себя
Серость  превратит  он  в  прах

И  голову  ,ложу  на  плаху
И  душой  я  улыбнусь
И  отдам  ,  последнюю  рубаху
Ведь  завтра  вновь,  Проснусь

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338939
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.05.2012


«Сніданок із самотністю на двох»

Клавіатура,й  чашка  чаю
Та  в  Інтернеті  знов  до  ранку
Думав  я  що  засинаю
Під  перші  промені  світанку

Та  сон  сховатися  зумів
У  колонках  грає  саксофон
Напевно,  ще  життя  не  зрозумів
Але  бачу  ностальгії  марафон

Наче  привид,  по  квартирі
Я  ходив  туди  сюди
І  бачив  лише  стіни  білі
І  шаленів  від  пустоти

Тиша    мертва  навкруги,
А  думки  у  голові
Теж  давались  у  знаки
І  відгукались  в  самоті

На  вібрації  був  телефон  
Та  ,  без  дзвінка  лишався
У  колонках  й  далі  саксофон,
А  я  із  світанком  привітався

́Холодний  душ  й  гаряча  кава
Сигарета  зайвою  не  стане
І  почнеться  знов  вистава
Яка  цікавістю,    не  мане  

Я,сигарета  і  балкон
Світанок  променем  бринить
І  це  уже  давно  закон  
Його  не  можна  замінить

Ключі  в  кишеню  вкину
Квартиру  ,вийшовши  замкнув
І  не  признаю  я  провину  
Що  очей  сьогодні  не  зімкнув

І  самотність  узяла  за  руку
Та  йти  із  нею  буду  я
Вона  ні  скаже  ,ані  звуку
Немов  вона  назавжди,Я

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337635
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.05.2012


"Мой закат"

Лучи  торжественно  печальны
Слова  тут  кажутся  банальны  
Но  ети  яркие  тона  
Души  коснулись  дна

В  тишине  горят  глаза
Хоть  приближается    гроза
Но  лик  души  прервать  не  в  силах
Тот  у  кого  ми  все  на  вилах

Все  мысли  где  то  разбежались
Наедине  с  душой  остались  
Тут  нет  побежденных    
Нету  бедных,  обреченных

Он  забирает  всю  печаль
Даруя  сонную  вуаль
Он  чарует  нежный  взор
И  на  цыпочках  как  вор  

Заберет  тихую  грусть
И  кусочек  счастья  ,ну  и  пусть
Подарком  он  является  от  Бога
И  на  сердце  нежная  тревога

Душа  поёт  ,под  сердца  стук    
Сейчас  ты  лучший  друг
Ветер  нежно  теребит  листву
Законов  жизни  не  пойму

Но  молнию  увидев  на  закате
Не  жалею  о  никакой  утрате
И  без  слов,  все  стало  ясно
Всем  спасибо,  Жить  прекрасно      !

́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337505
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 15.05.2012