| Сторінки (1/40): | « | 1 | » |
Коли місто поглинатимуть жовті барви,
ми потонемо в них,
розливаючи теплі фарби.
І розтоплене золото
потече по алеям- жилам-вулицям,
заливаючи собою мансарди.
Осінь гратиме під дощем на гітарі,
а в парках - в нарди.
І немає ніде спасіння.
Лиш у трансових сновидіннях,
у книжках і шарфах темно-синіх,
в золотавому сіні.
у трамвайному скрипінні,
в павуковому павутинні.
в тепло-кавовому везінні,
що зігріло тобі руки
на вогкому вокзалі міста тіні.
І коли ти зустрінеш цю осінь
у метро в натовпі багатоголосім,
кинь їй пару монеток.
І досить.
Вона ж боса і простоволоса.
Осінь гляне на тебе так скоса,
і кивнувши лиш раз за монету,
візьме в руки валізу затерту
і покине це місто із фетру
помаранчевого з фіолетом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616970
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2015
Повітря густе і в'язне, неначе мед.
Сутінки. вечір. І ноги гріє старенький плед.
Десь у кутку небес
безліч лежить речей.
Вони були пам'яттю, та нічиї тепер.
Цікаво, чи є в кутку неба пил?
Чи вкриває він місто ангелів й світлих сил?
Там речі забуті, спогади, люди, слова...
просто були, та час їх у море змива.
Там затонулі летючі сплять кораблі,
зоряні риби пірнають великі й малі.
Там, на дні неба скрині зі скарбом лежать,
та всі бояться їх чомусь відкривать.
Там речі забуті, спогади. люди, слова
просто відходять у вічність...
так бува.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590857
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.06.2015
Соло солом'яної душі, що згорає у місті осені.
Солодом-медом пахнуть-лежать трави духмяні скошені.
Склом відмежовано,нас замуровано,
солоно, холодно в місті неспокою.
Тремко тремтить на вітру соломинка,
прянощі Сходу - терпко і солодко.
Зелено золотом листя злітатиме,
в небі розколотім світла шукатиме.
Зелом уквітчана, зламана, вічная,
заспана, знічена,
зіткана златом
осінь трагічна
холод залізний в зіницях ховатиме.
Тихо на лаві у парках читатиме,
твоє ім'я з намистинок складатиме
втрачена осінь.
страчена. Й досі
десь за вікном із дощем пропадатиме.
Осінь останнє сонце у всесвіт несе.
ти - моє [u][/u]все[u][/u]...попри[u][/u] все[u][/u] -
[u][/u] світ[u][/u] мій,
що снігом колись занесе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548563
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2015
Солодка патока пітьми
пливе над сонним містом,
глазур'ю сутінки сповзають по шибках.
Десь на солом'янім даху, де зорі, мов намисто,
з сюжету снів ніч пише альманах.
Мілким мереживом гілки сплелись, мов тіні,
їсть тиша бублик- місяць за вікном.
Потріскує багаття у каміні
І руки гріє кава й цинамон.
Пливе буття, хоча все спить довкола,
Із ниток меду час плете клубок.
Впав камінець - пішли по воді кола,
Отак життя...Короткий його строк.
Ми прагнемо блаженства і спокою,
та будні міста - сотні голосів!
І лише ніч покірним віслючком з собою
притягне віз цінних прянощів- снів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529243
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2014
[i][u]У світі[/u] примар світлотіні.
[u]у світлі[/u] з відтінком мартіні,
у снах мерехтливо- мінливих,
так, я марю тобою, милий.[/i]
Мій день по вінця сповнюєш собою:
диким медом, трояндовою водою,
то терпким чаєм, вином, то журбою,
а то - смолою, гіркою смолою.
Хвилини осені спливають [u]відчайдушно[/u].
душно з тобою в кімнаті, [u]душа[/u] моя,
[u]душно[/u]!
виписаним ієрогліфом [u]непорушно[/u]
горить твій дотик. [u]Тишу порушмо![/u]
Ламаймо ці стіни! Зорі зриваймо!
На землю впаде раптом...
...небо - під ноги - пухким килимом.
Сонце - замість серця - аби хоч зігрітись.
Туманом очі застелені - солодким видивом.
Дай мені руку,
[i]раз на землі нам ніде подітись,
[/i]
[i]будемо вітром хмари гнати за обрій,
роси збирати в садах і солодку суницю.
Ти мені дав цей первісний, жаданий спокій,
я тобі - ніжності вічність й з миру блакиті криницю.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527961
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2014
Розійшлись по різним кінцям світу
По землі повільною ходою.
і лиш білі метелики снігу
пролітали услід нам з тобою.
Як відчути цей сніг? Зупинити
дикий холод у серці нестерпний.
Але я залишаюся жити,
хоча серце моє давно мертве.
І нікому уже не змінити
мою долю. І сніг просто в очі.
я хотіла тебе зупинти
у двох кроках від пропасті ночі.
Я ненавиджу лірику долі
і вірші про нещасне кохання.
Я ненавиджу те, що ніколи
не сказала б тобі це востаннє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484631
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2014
як іноді хочеться знати,
що смутку прийшов кінець.
як хочеться ночі не спати
й плести чудодійний вінець.
і знову до ранку блукати
під місяцем вздовж берегів.
як хочеться щастя тримати,
щоб бути не як усі!
лежати обличчям до неба
між скошених трав й колосків.
і більше нічого не треба
для спокою й світлих снів.
і папороть-квітку шукати,
щоб знову не спати ночей.
я знаю, що мій колір щастя -
це колір твоїх очей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2014
Над уламками нашої осені,
крізь долоні твої піском
висипаюсь достоту. Досить.
Я метелик під твоїм склом.
М'ятним льодом скляної неволі,
мов в біноклі земля за бортом,
Моя радість - ти - з присмаком солі.
я самотня, немов Робінзон.
Я під товщею брухту і пилу
цього міста. Боліло й пекло,
Коли ти відірвав мені крила.
Я - метелик під твоїм склом.
І у мене життя, мов у глину,
Ти вдихнув, наче Пігмаліон.
Знаєш, досить із мене, милий...
І розсипалось градом скло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476155
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2014
початок світу в знаках безкінечності
скрутився вузликом в твоїх руках.
серед зимової глухої недоречності,
моєї ніжності, твоєї теплості,
моєї приреченості, твоєї впертості,
знов разом ми у летаргічних снах.
і ця хвороба є невиліковною,
безрецидивною, дивною, тобою повною.
а ти лиш дивишся отак...
і я знов томно непритомнію.
ти наче нарко-афродизіак.
так. ти мій лікар з тонкими пальцями,
з жовтим зошитом білих аркушів,
зшиваєш-зцілюєш мене по швам.
й твій почерк терпко пахне кавою,
змиває всі рубці, мов лавою,
він тане на тлі тіла, мов пергаменті.
ти скрізь. ти тут і там.
і я собою тебе наповнюю,
реінкарную, регенерую, оновлюю,
зеленим яблуком, зірваним Євою.
скажи мені, я житиму до літа
у твоїх снах?
початок світу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475111
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2014
прости мені,
я знаю, надто пізно...
усе слова. ненавиджу слова!
без тебе сумно і до болю слізно.
іще був поряд, а тепер нема...
тепер зі мною тільки ніч холодна.
і я не сплю. ти також десь не спиш.
і тільки сльози падають в безодню.
та я чекатиму, поки ти прилетиш.
між нами біль, провина і мовчання.
хоч я земна, і я не маю крил,
я так хотіла всі твої страждання
на себе взяти й обернути в пил.
але я все ще хочу бути поряд.
поряд з тобою, поки світ стоїть.
ділити мить у радості і горі,
і ве й без слів навчитись розуміть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473589
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2014
«Як змусити дитину гратися лише одним плюшевим ведмедиком, у якого відірване вушко(тією ж дитиною!), виколупане (тією ж дитиною!) око? Сміх і гріх у тому, що награвшись яскравішими і моднішими іграшками, малюк, що вже виріс, ночами згадує саме цього спотвореного ним ведмедика – без вушка й ока, тужить за ним. У той час, коли ведмедик мокне під дощем біля смітника чи вже перероблений на туалетний папір. Кому дано заздалегідь зрозуміти цю просту істину?» (Ірен Роздобудько «Зів’ялі квіти викидають»)
І
Я сиділа на розстеленому ліжку, обійнявши коліна руками. Годинник показував о пів на першу ночі. Темрява наповнювала мою кімнату по вінця, а ліхтарі за вікном давно погасли. Навіть мої сльози не порушували нічного спокою. Я чекаю мовчки на його дзвінок уже майже вічність, стискаючи в руці телефон. Наче от-от станеться яке диво.
Я люблю мовчати у слухавку. Завжди так роблю, коли ображаюсь. А він терпіти цього не може. От і ковтаю сльози, а навпроти мене сидить білий ведмедик – мій німий співбесідник. Він також мовчить. З ним зручно мовчати. Мимоволі почуваюся іграшкою, набитою мотлохом – от би зараз нічого не відчувати… Ведмедик світиться у темряві білизною. Я сумно зітхаю, обійнявши його, падаю на ліжко.
ІІ
Він сонно поглянув на годинник на своїй руці. Було о пів на першу ночі. Поряд з ним, загорнувшись у м’яку ковдру, спала чужа. Інша. Але така тепла… Хотів було торкнутись рукою її обличчя, і застиг, зупинився. Зателефонувати ЇЙ? Насправді єдиній… Мабуть, уже спить. І чого це вона взялася мовчати? От дурна мала… Краще б кричала, гнівалася, вдарила. А так...Неможливо цього витримати. З ним було таке вперше, коли мовчання видавалося красномовнішим за будь-які слова. І це його гнітило…
Чи таки зателефонувати? Рука у тому-таки годиннику тягнеться до телефону. Ні. Краще завтра. Завтра буде новий день і настрій кращим, аніж сьогодні: гарний сонячний день, як тоді, коли я подарував їй того білого ведмедика…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473208
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.01.2014
Просто скажи:
"Я втомився чекати..." -
Я покину усе й прилечу.
Щоб тепло твоє поряд лише відчувати,
Я у натовпі снів закричу.
Ти почуєш мій голос десь дуже далеко
Крізь тихий рожевий туман.
Я розтану в долонях так світло і легко
Й ти усе зрозумієш сам...
Я на Небі драконів іду по повітрю,
Свою руку мені простягни.
Я так довго летіла до тебе за вітром,
Ти за смуток мене не вини.
Ти відважний мій воїн, таємничий мислитель -
Розбиваєш невдачі мечем.
Памятай: ти давно вже мій янгол-хранитель,
Просто будь за моїм плечем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2014
Твоя душа у пеклі мук горіла –
І стоптана кіньми була твоя земля.
О, Україно, пташка сизокрила,
Воскресни з попелу, вернися до життя!
Де в світі є такі прекрасні зорі?
Червоні маки, ниви золоті,
Світанки і долини неозорі,
І руки матері і теплі і святі?
Ти – Україна! Доле русокоса…
Небесні очі сповнені роси.
Криваве сонце впало на покоси,
Як вільний птах, ти до небес злети!
Всі ці рядки мені навіяв янгол
В легендами оспіваних краях.
Я залишаю в них про тебе пам'ять,
Згадай і ти про нас, освячена земля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471581
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 10.01.2014
О, дивний світ!
Безкраїй, та тісний!
Весна сховала у свої долоні.
Барвистий світ…
О, молодості цвіт!
І радості зелені очі повні.
Метелик щастя б’ється у вікно
І теплим соняшником дихає свобода.
Турбот і горя розіб’ємо скло
І заспіваєм волі світлу оду!
Ми – покоління «сонячних машин»,
Ми – світло в темряві сучасної епохи.
В наших руках майбутнього бурштин.
В наших серцях – допитливий неспокій.
Ми подолаєм темряву негод,
І розпростерши над землею крила,
Досягнемо омріяних висот.
Ми – діти світла, і це наша сила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471579
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 10.01.2014
мертва дорога чорною стрічкою
вдаль.
безліч ворон над холодною річкою,
сірою, наче сталь.
я не прийду в світ любові і милости..
вам мене жаль?)))
як же страждання у темряві винести?
смуток. печаль.
Де ви, свічки мої? білими пальцями
гасиш вогонь.
світла не треба. Чорними вальсами
в душу твій сон.
ти відвернись, повернись краще спиною.
не дивись.
в очі. сльозами моїми невпинними...
мрію про вись.
ти відвертаєшся, трохи вагаєшся.
дивишся вдаль.
я беру лезо. духи всміхаються.
річкою пахне сталь.
я не прийду в світ любові і милости.
вам мене жаль?
я не змогла ці страждання у иемряві вмнести.
крапка. печаль.
де ти? подолану мертву дистанцію.
в колі вогонь.
світло погасло. з духами в танці я.
це просто сон...
ти повертаєшся..страх підкрадається.
йдеш до вікна...
духи всміхаються.
каєшся, каєшся...
вниз?
туди, де вона...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469883
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.01.2014
павутинням над часом спогади.
пам'ятаю, як ми зустрілися.
мов дві ночі, прониклі холодом,
все на світі тоді змінилося.
ти прийшов, мов з туману променем
у мій світ тихих мрій і готики.
і ти дав мені фарнби зоряні -
малювати життя рука об ру́ку.
перламутровий ранок вічності
простягає долоні білі.
намалюю я мить трагічності,
намалюю нам, грішнм крила.
відпалали в долонях спогади,
диким почерком смутку списані.
їх розвію по вітру попелом -
не побачу більш кольорових снів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2013
Тільки ніч, непроглядна тайга.
В напівтемряві руки і очі.́
І пройматиме наскрізь нудьга,
Це вона мені тихо шепоче.
Не навіють мені більше сни,
Тут за гратами холодно й темно.
Я останній пелю́сток весни.
А на стінах - малюнки химерні.
Моє серце поло́нить вогонь
І залишиться прах до світання.
Пам'ятатиму доторк долонь
І останнє з душею прощання.
І холодна рука затремтить,
недопише останнього слова.
Ну послухай мене, хоч на мить!
Я для цього горіти готова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2013
Ми бачились так вже давно.
Дивно...
Я живу ще й досі всеодно,
хоч в думках ще до тебе лину.
Ти живеш. І в твоїх очах
Чорне небо, що рве мою душу.
Мов далека безкрая земля,
я в ці очі дивитися мушу.
Ти мовчиш, але навіть в цю мить,
Коли чути лиш серця удари,
Тільки погляд - та серце кричить.
його чути - моя земна кара.
І ти йдеш. За тобою летить
Жовте листя - несказане щастя.
Дивно...
Але навіть в цю мить
кожен лист говорив на асфальті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2013
А мені байдуже, що світ мене кляне,
коли я чорним янголом блукаю.
Всі думають, що темрява мине,
та все живе - це прах, я знаю.
І я створю собі новий незнаний світ,
Де темрява з красою вмить сплететься,
Де лише ночі чорний оксамит,
Там крига в людськім серці розіб'ється.
І я чекатиму, коли мине життя,
Згорнувши крила, сяду на порозі.
Я розкажу тобі про силу каяття,
Й ти підеш по незвіданій дорозі.
Нехай я темним янголом зовусь,
Я спокій принесу на грішну землю.
І смерті в очі мило посміхнусь,
Бо всі творці краси - безсмертні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463744
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2013
Знову подих стихії - зима.
Небо в сірих туманах - сама.
Ти обличчям до неба стоїш.
Серце інеєм тихо - облиш.
Сіль сніжинок на віях лежить
І розтане від смутку за мить.
Сіль у серці. В крові моїй сіль.
Біла сіль. Білий сніг. Білий біль.
Ти за руку вмить схопиш мене,
Та вже пізно, вже не повернеш.
Я безумна, безумна - сама.
Краще так, ніж холодна зима.
Тільки сльози. Сніг тане, мов сіль.
Біла сіль. Білий сніг. Білий біль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463742
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2013
Ніч упала зерном какао,
розколовшись на теплі сни.
обираєш свій шлях ти - Дао.
Свої тіні сьогодні звільни.
Принеси мені квіти ванілі,
наведи у думках моїх лад, -
екзотичний шафран змарнілий.
в моїх жилах тече шоколад.
Пряний присмак амбри й кориці,
Нотки смутку в твоїх піснях.
Ти сплітаєш мене, мов спиці,
шоколад вже в твоїх очах...
Він гірчить, мов холодна кава.
Філіжанку розбито. Ти йдеш.
Шоколад, мов розпечена лава,
враз застиг. Вже не повернеш.
Я тепер шоколадний голем.
І холодний, й незвично пустий.
Мить назад була теплою. Горе.
Й ти обгортку на землю впустив...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2013
Загнаним чорним звіром
Я засну на твоїх руках.
За полином, кальянним димом
Я у темряві бачу твій страх.
Я на лапах іду на твій страх
З ароматом м'яти й меліси...
В задзеркаллі, в чужих світах,
Заблукала, немов Аліса.
Білим лотосом наші долоні.
Терпне чай на твоїх вустах.
Сила чар у твоєму слові,
Хочу жити в твоїх я снах.
Я в вінку з орхідей і лілій
І несе мене Лета- ріка.
Там, де терен цвіте похилий,
Де амброзія квітне гірка.
Зупини серед Лети мій човен
І подай мені руку свою.
Я чекаю. І місяць повен.
Я на брамі у Вічність стою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463252
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 30.11.2013
У тьмі світів, у листі сірих днів,
Серед байдужості земних утопій,
Крізь плин часів, самотніх вечорів,
Веде мене дорога у неспокій.
Нехай важка ця стежка у життя,
Нехай на кожнім кроці чорний терен,
Я серед темряви тебе знайшла!
Ми разом доторкнулися до неба!
Я хочу бути ангелом твоїм.
Не йди, бо вже не буде світла…
Не буде того світла уві млі,
Де наша кров трояндами розквітла,
Де наші сльози смутком на землі
Тихим дощем і росами пролиті.
Лиш там, де доля нитки золоті
Пряде, і ріже їх щомиті.
Нехай же ніч ті сльози забере!
Та коли серце сповнене пітьмою,
Поки наша надія не помре:
Дай мені руку, чуєш, я з тобою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379587
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2012
Слово fatum на стінах багровим
Ставить крапку в картині уяви.
Стіни давлять на мене сьогодні
І безвихідь втрачає всі барви.
І повзуть візерунки по стелі
Бачу відчай в очах навпроти.
Моє серце горить у пустелі,
Цей міраж не вода, а болото.
Так жорстоко, так несправедливо
Скуті руки – тонкі зап’ястя.
Ти підійдеш і скажеш: «це диво!
У нас доля одна і це щастя!»
Слово fatum вбиває пам'ять
І кидається кішкою ночі.
Воно владне над світом, над нами…
Так, у долі жорстокі очі.
Тільки я, тільки ти, тільки fatum
І навколо чотири стіни.
Просто будемо поряд лежати
І дивитись веселкові сни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371196
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2012
Коли снігами небо хоче впасти,
Як стелиться сніжинками зима,
Що треба осені для щастя?
Я – осінь. Знову йду сама…
Невидима, холодна і безжальна,
Палю вогнем серця, міста й ліси.
Я тихим вітром за вікном кружляю
І листям жовтим стукаю в шибки.
В моїх очах вміщається все небо,
А руки вкриті памороззю снів.
Я тепер осінь через тебе,
Я скрізь, бо ти так захотів.
Я скрізь. Та ти мене не бачиш…
Я – це невидимі листи,
Що падають на землю з плачем,
Та їх не прочитаєш ти.
*********
Останній лист з берези опадає
І відлітає журавлиний клин.
В саду кущі калини догорають,
Останній промінець залишився один.
У танці з осінню вже листя закружляло,
І перший сірий дощ калюжі розлива,
Осінні квіти мов іскринки стали
І оксамитова давно трава.
В очах у осені крижинки сірі,
А в косах – проміння золоте.
Бо скоро прийдуть заметілі,
Й вогонь у смолоскипі замете.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368159
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2012
Уквітчаний вінками механізмів,
Йшов час.
і не було ні рано, ані пізно
Для нас.
Секунди розчинялись у хвилинах
І світ стояв.
І не було ще жодного створіння,
Якого б час не знав.
Ми створені для світла і любові,
Та все мина...
І тільки вічність знову й знову
Все поглина.
Піщинки часу падають в долоні -
Не руш, не смій!
Усе живе тепер в його полоні,
І тільки ти ще мій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355982
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2012
У чорних троянд цвітінні
відлуння людської душі.
безшумні історій тіні
про їх загадкові кущі.
Із блиском очей палючим
потягнеться ніжна рука,
зірвати троянду захочеш -
болюче уколить вона.
І тихо звиваються стебла,
неначе життєві стежки.
троянди - це втілення долі,
мов ніч, чарівні пелюстки.
ніколи не рви троянди,
не кидай на землю їх цвіт.
вони заполонять тернами
і душу, і весь білий світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352112
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 22.07.2012
самотня тінь душі.
вона любила осінь
і крик ворон за рамкою вікна.
А що тепер?-тепер із неї досить,
вона із відчаю лишилася сама.
вона ніколи не забуде дике небо -
таким воно залишиться в душі,
коли усі відмовились від тебе.
ти плачеш за дощами на землі.
коли вривається в життя весь всесвіт,
крізь рух тіней побачити тебе.
і твої очі серед інших безліч,
можливо, не помітили мене.
ти пам'ятаєш наш політ у небо?
і де на світі ти тепер?
я чую голос твій і він веде до тебе.
а ти, напевне, мій давно вже стер...
ти заспокоюєш себе.
і ким ти стала?
кому тепер потрібна взагалі?
хто винен, що вас доля розкидала
по різним закуткам землі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2012
там, де час подолав мовчазну круговерть
і де ріки сплітав дикий вітер зустрічний,
там, де ти, милий мій, продавав мою смерть,
щоб ми жити лишились навічно.
човни днів пропливуть, оминаючи вир
і пісок побіжить крізь долоні.
тільки ми. Тільки Стікс і пустир...
я впізнала тебе у Хароні.
ми ліпили себе із цукру й сміття,
ми ліпили свій світ із глини і гриму.
тут задарма так просто віддати життя,
й ти поставив моє на вітрину...
переправу завершено. Це долі знак!
ми пройшли усі кола, де душі згорають.
Щастя є...й несподівано так
інший берег обернеться раєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345725
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2012
я бачу те, чого ніхто не бачить,
Не прочитає у книжках пророків.
Я бачу очі неба, які плачуть,
Коли у ньому хтось шукає спокій.
І серед мороку криваво сонце зійде,
І розповзеться хмарою пітьма.
Небо велике, чисте, тихе, срібне,
Але насправді там іде війна.
На скелі тінь сидить, здійнявши грізно крила -
Це демон ночі, звергнутий з небес.
Безжально нищить світло його силу,
Цієї миті дух його воскрес.
Було так важко небо залишити,
Він чорна тінь. Він не такий, як всі.
І на землі, щоб грішну кров пролити,
Але у нього сльози на щоці.
Торкнусь руки - він дико відсахнеться,
В його очах щось загнане і зле.
Я відчуваю - його серце б'ється,
Давно вже чорне, але ще живе.
Погляне гордо на вогненне сонце,
Опустить тихо крила Демон ночі.
Я розкажу йому усе про світ цей,
А він мені лиш тихо прошепоче:
"Облиш мене. Нічого не змінити.
Не вір у мене, Ангел, краще йди".
Я так його хотіла зупинити,
та він метнувся в прірву зі скали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344712
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2012
Плив корабель бездонним сірим морем,
Той одинокий і забутий корабель,
Що проклятий, розбитий горем...
Шукав пристанища гірких земель.
Ким пущений назустріч смерті?
Ким не пробачений і кинутий в пітьму?
Вітрами зморений, штормами стертий,
Заплив у казку тиху і страшну.
Червоне небо спалене вогнями
Сумних драконів полум'ям святим,
Над тим, хто вигнаний богами.
Він пам'ятає - небо вже не з ним.
І він пливе, мов на долонях моря,
Чорні вітрила в даль його несуть.
він знав, що вирок прийде скоро
І темні вісники вже вирушили в путь.
Хто він такий, цей мандрівник нещасний?
І перед ким не боячись грішив?
Цей славний лицар, гордий і прекрасний,
Когось любив і люблячи згубив.
В тумані хмар засяяв раптом замок
Й до берега той корабель пристав.
Скрізь була ніч, а на землі - там ранок!
І на коліна мандрівник упав.
Почувся голос тихий і священний,
Той, що прощає людству всі гріхи:
"Іди собі, шукай її прощення,
Й тебе колись помилують боги".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344569
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2012
Там, де вічність плете сплетіння,
Надпис чорним із білих літер.
Де холодне, вишневе цвітіння,
В мені буде битися вітер.
Відпусти мене, зніми клітку,
І біжи, куди бачиш дорогу!
На мені тепер чорна мітка,
Не спинити душу одиноку.
Коли вишня цвіте над обривом,
То мій смуток по світу несеться.
І мов сніг, відчайдушним поривом
Білий цвіт замітає у серці.
Ти залишишся в світі чужому,
Де навколо лиш біле цвітіння
Застилає в очах твоїх втому,
Будеш вічно шукати спасіння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344140
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2012
Я знаю, що без тебе не помру,
Я знаю, помирають і без болю.
Серед усіх стежок я оберу одну –
Свою спокійну і самотню долю.
Я думала, що серце невмируще,
І щастя таке вічне, як життя.
Я помилялась, але ти – ще дужче,
Коли казав, що спокій там, де я
.
Моя душа – це буря океанів.
Це вітер. Це дорога без кінця.
Це тихий крик птахів у час прощання.
Це світле небо. Небо і земля.
Я за тобою у вогонь і воду,
І на край світу по твоїм слідам…
Та ти понад усе любив свободу,
А я… була замріяна життям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2012
Залізні янголи у срібній павутині
Заплутались, шукаючи мости…
Ті, що єднають мури сині
Сумного неба і земні світи.
Бездушне місто з диму і каміння
Огорне фіолетовий туман.
А на даху – замріяні створіння
Шукатимуть повітря океан.
Довкола перламутрові вітрини
З солодким присмаком рожевої брехні.
По світу розлились аквамарини,
А на даху замріяні. Сумні.
Скотилась паперова куля сонця
Запалена вогнями ліхтарів.
Скляні машини крізь малі віконця
Спостерігають плин шалених днів.
Іде життя століття за століттям,
Усе змінилося і світ летить униз.
А на даху – зневірені створіння
Із крилами. Чи був це їх каприз?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2012
Життя іде. І я іще живу.
Навіть тоді, як ти поставив крапку.
А я не каюсь, не помру – переживу.
Воскресну… і почну усе спочатку.
Тепер моя душа в чужих краях,
Де світло й тінь сплелись у вічній битві.
І ось новий мені тернистий шлях
Богині долі вже готують сиві.
І я пройду його, яким би він не був,
Я попрошу у неба нові сили.
Я вірю в диво. Кожен, хто забув,
Зламав навіки свої білі крила.
У наших найнещасніших життях
Я бачу казку. Бачу чорне й біле.
Я просто заблукала в чужих снах,
Коли землю покинути хотіла.
Тепер я знаю – щастя є в мені,
Його відчути у собі повинен кожен.
Як важко б не було нам на землі,
Просто повір у диво, і ти зможеш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2012
Сьогодні ніхто не прийде.
Сьогодні ніяк не буде.
І знову нічого не вийде.
В театрі відмінять чудо.
Свій розклад зупинять маршрути,
Зупиняться вмить трамваї.
Це я не встигаю жити
І час вже на мене чекає.
Я знову сама, як ніколи.
Зламали ляльковий театр,
І знову це замкнене коло.
Сьогодні відмінять виставу.
Зів’яли пластмасові квіти,
Ти крила дракона обіймеш.
Та це не кінець всьому світу –
Ти просто сказав,що не прийдеш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343447
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2012
Ніч тихо відступає крок за кроком
І розгортається на дні небес вогонь.
Ввірвався ранок. Ніби ненароком,
На крилах вітру відлітає сон.
Пітьма в мовчанці опускає руки,
Передає корону промінцям.
І гасить зорі невимовний смуток,
Міняє дні на ночі без кінця.
Крізь скло вікна нарешті бачу ранок.
Я так чекала світла уві млі.
І згасла ніч. Згорівши до останку,
Коронувала світло на землі.
Тепло торкнеться рук моїх печально –
Це промінь сонця лине крізь вікно.
сьогодні нас чекає мить прощання,
але я посміхаюсь світлу все одно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343446
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2012
Ніч гріє крила сяєвом світил
І темним маревом блукає світом.
І сивий дим із зоряних кадил
плете вінки на небі оксамитом.
Повітря мертвим мороком тремтить,
Посічене птахами і мечами,
І лише воїн мандрівний не спить,
Він марить все далекими краями.
Палає свічка в янгольських руках,
Що сни збирає в зоряне намисто.
Росте імла в саду на квітниках,
А люди рвуть її, немов любисток.
Розквітне скоро синій цвіт пітьми,
І розповзеться в міріади ниток.
І серед сірої холодної зими
Тут світло ночі раптом кине виклик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342869
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2012
Німі слова, німі думки і день
Пливе крізь золото осінніх магістралей.
Мов на долоні недоспіваних пісень,
Мов корабель, який не знає далей.
І недошита стрічка до кінця,
Незіткана срібляста павутина,
Мов незабитий в хрест останній цвях
І недожита мною ще хвилина.
Залишся ще, зостанься хоч на мить.
Я так багато слів ще не сказала.
Життя сторінка за сторінкою горить…
Я книгу долі ще не дописала.
Ти не почуєш більш осінніх откровень.
Німі слова залишаться німими.
Біжать думки, німі думки і день
Крізь золото пісень…
А ми – за ними.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2012
Кину погляд на тебе востаннє…
І зникну за нічним вікном.
Ти божество вогненного світання
І я для тебе вже тепер ніхто.
Коли ти спиш, я привидом в кімнаті
Охоронятиму тебе і твої сни.
Тепер приречена твої думки читати,
Які ти так мені й не пояснив…
Я просто тінь
І я до цього звикну,
В мені велика сила й без життя.
Настане ранок і я знову зникну,
А ти прокинешся й підійдеш до вікна.
Це просто сон.
Його кінець трагічний.
Я без твоїх очей не мислила буття.
Тепер чекатиму на тебе вічно,
Для мене смерть – це перший день життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339967
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2012