| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Останній звоник.Випускний.
Здавалося б,слова.Слова та голос-більш нічого.Та серце мріє,ожива як їх почує...
Сьогодні одинадцятикласники почули свій останній у житті дзвоник.Правду кажуть,що цінувати щось починаєшг після того вже як втратив.Дзвоник був звичайнісінькою річчю для нас усі ці довгі , здавалося б безкінечні 11 років.Запам*ятали вже,що коли дзвенить дзвоник,треба похапцем дожовувати булочку,відпускати дівчину,зупинити бійку.
Так само і саму школу.Починаєш цінувати вже після того як закінчив.Знаєте,більшість цьогорічних випускників молилися на цей день,бо пошвидше хочеться закінчити,надоїло зранку вставати,вчителі й таке інше.Коли ж цьогорічний випускник ніс на руках малих хлопчика чи дівчинку,які дзвінко калатали дзвоником для нас,більшість одинадцяти класників почали стримувати сльози.Коли *Кєра*,яку здавалося б терпів з останніх сил,завела всіх разом з батьками в клас і почала розказувати про нас,показувати слайди,наші мрії записані на листках ще в дитинстві-Хлопцям ставало важче,коли дівчата вже не стримувалися.Але коли звучать наші побажання батькам(з якими сварилися останні 2-3 роки) та їхні нам,навіть дехто з хлопців зронив сльозу.
І це далеко не слабкість.Це відчуття того,що час назад не повернути.І що усе тепер в минулому...
Говорити про це свято можна безкінечно.Та й говорив би я напевно яки мав цю безкінечність.Ці відчуття-щось нове,накриває хвилею так,що хочеться кричати від смутку та жалю...
Ми звісно не знаємо,що саме чекає нас у майбутньому.Ми багато чого дізналися,навчилися,можливо втратили когось за ці роки.Нажаль це і називається дорослішати.Але,як і ті першачки,ми свято віримо у свою мрію та надіємося на краще.Хоча тепер з меншим ентузіазмом та довірою,але надіємося.
Вітаю усіх,хто як казали перегорнув сторінку у своєму житті.Бажаю натхнення,успіхів та удачі.Найголовніше-зустрітися через 5 років на зустрічі випускників повним складом,бо ж головне-це здоров*я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343215
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.06.2012
Всі кажуть,що керує усім Він
І що незвіданими є Його путі
Що ж з друзями моїми,Імена яких
Залишились лише на мраморній плиті
Забрав Він їх до себе?Все зробили?
Що доручив він їм,на що прирік?
А родичі сліз з тонну вже пролили
Ридаючи по ним,із року в рік
А потім заспокоїлися...Чим же?
Що там усім їм буде значно краще?
"Прощай,наприклад, мій найкращий друже?
Я йду,а тобі не пора ще?
Не хочу я ні жіночки ні діток
Не хочу я й добитися чогось
Не хочу бачити заквітчаних я гілок
Весняной Вишні,ощасливити когось?\"
Ну будьте ж люди ви розумні!
Вже краще плакати подобно вербі
Вже краще мати очі сліз повні
А не брехати самому собі!
Ніхто тут не винен:Ні доля
Ні Бог в благодатном огні
Ні інші Божки,яких молять
Не винні вони,що в труні
З мореного старого дуба
Лежить ще дитина мала
І смерті рука страшна й груба
З собою її затягла....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343213
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.06.2012
Дело не в судьбе или Божьей Воле.Мы-независимые архитекторы своей жизни.Дело в готовности осознать ответственность за свои поступки.Часто,люди,у которых так называемая *чёрная полоса*,обвиняют,а если быть до конца искренним-перекладывают ответственность за свои ошибки на плечи Бога(часто показывая не свою Веру,а просто слабость),судьбы,Эриний и прочих сил,влиять на которые мы не в силах.Если человек хочет выйти из полосы неудач он просто обязан понять,что ни Бог,ни судьба не имеют влияния на следующий день,ну или 15 секунд жизни человека.Решает лишь выбор.Вы сами выбираете,быстро доесть и убраться из кафе,которое спустя всего лишь минуту взлетит на воздух из-за случайной утечки газа в подвале,наблюдая из безопасного расстояния фейерверк,либо еще попялится на привлекательную официантку ,и,хоть и не подозревая этого,подписать себе приговор.Другой пример.Идя по улице,остановиться возле витрины поглядеть на классную шмотку и быть убитым случайно отколовшейся от здания плиткой ,либо пройти незамедлительно дальше,встрепенутся от звука ломающейся об асфальт плитки.Еще пример:Направляясь куда-то,находясь в 10 метрах от подземного перехода, попытаться перейти дорогу и быть сбитым машиной,либо терпеливо дойти к подземке,пройдя под дорогой,и выйдя наружу с ужасом смотреть на аварию в том месте где вы собирались переходить.
Выбор заключается даже в мелочах.Часто он может быть мелочным,но решать всё .Пример:Две подруги идут по тротуару.Одна из них имеет простую,ни от чего не зависящую привычку-ходить с права от собеседника.Просто потому что так возможно удобнее слышать,или еще какая-то глупая причина.В результате,они так и шли,пока девочку,которая шла слева от подруги,не сбила насмерть машина,при этом не зацепив её подругу.Вроде мелочь-по какой стороне тротуара идти,а тут раз и ....
Человек который слепо верит в судьбу,либо в расписание,задуманное наперёд Господом,Является слабее,чем те которые научились по Станиславскому-Не верить.Ведь он не думает о каждом движении,не обращая внимания на выбор,который совершает на самом деле сам.Он просто знает,что ничего изменить не сможет,так как это не от него зависит.
Я изложил вам свою мысль наведя несколько аргументов.Это лично моё мнение,а не проповедь,или наставление на *путь истинный*.Скорее,это обращение может составить интерес для людей,которые и сами так думают,но в силу сложившихся стереотипов тех самых,слабых людей,которых всё-таки большинство,боятся быть белой вороной.Хочу что бы вы знали-вы не одни.Если же к сожалению,людей которые думают так же нету в этой стране,и даже на всей планете-плевать.Ведь право на изложение своей мысли имеет каждый.
20.03.12 Ю.Афонин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342035
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 05.06.2012
Минають миті,дні й роки.
Але не може потонути у забутті пам*ять вдячних мілліонів, які своїм вільним,голубим небом завдякують подвигам учасників Великої Вітчизняної та II Світової Війни.Знаючи,що лише на них мають надію мирні громадяни,наші вояки відчайдушно боролися з Німецькими загарбниками.
Я не бачу сенсу заплямовувати це свято націоналістичними чи *совётскими* ідеологіями.Це свято усього людства,бо хто зна,як би склалася подальша доля Європейських країн,якби наші з вами Діди та Прадіди не зупинили фашистів біля Сталінграду спільними зусиллями УПА та Червоної Армії.До чого тут УПА?Це і їх свято.Вони захищали мирне населення Волині,Житомирщини,Львівщини від руйнувань та звірств німецьких солдатів.Але найголовнішим їхнім вкладом у перемогу є диверсія залізничних шляхів по усій Західній Україні,що неабияк допомогло Червоній Армії піднятися,та хвилею змити з Радянських територій Оккупантів.
И ми вдячні тим,хто зробив цей день для нас особливим.Тим хто не падав на коліна,хто вів бійців за собою,і хто слідував за ними.Хто віддав своє життя не за радянську ідею,ні.Ці люди боролись за свою волю та волю своїх рідних і нащадків.
Ми щиро дякуємо нашим визволителям та захисникам,та кладемо квіти до пам*ятників та могилок у цей день.Але,всеж,найголовнішою подякою була і залишиться вічна пам*ять.
Вітаю Всіх з Днем Перемоги.
від 9.05.12 Ю.Афонін
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342034
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 05.06.2012
Последнее письмо не- до-чи-тано
Ведь даже моя смерть не -огор-чит е-ё
В душе ветер-голова пуста пусть, но
Я её добьюсь,ведь мне не всё-равно
Дествие твоё наперед прочитано
И никогда мне не уйти из твоих снов
забытая любовь,печаль осталась,но
Я тебя верну,ведь мне не всё равно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341602
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.06.2012
Увидя лишь цель свою в дали беги
Не верь все тем кто взывает у тебя сомненья
И ты поверь,в этом нет и капли гордости
Ведь все движения-в цепи победы звенья
И устрямляя свой взор туда,кудато в даль
Не думай о плохом,а думай лишь о цели
Глаза твои пусть будут нежны,а воля - сталь
Ведь те кто был слабей,к цели не долетели.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341600
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 03.06.2012