| Сторінки (36/3579): | « | 31 32 33 34 35 36 | » |
Злітає вечір, мов примара.
Кружляють хмари угорі.
А, може, зовсім це не хмари -
А полонини запашні.
На них небеснії корови –
Боки нависли, рознеслись.
Удосталь випасли полови,
Аж дійки знизу нап’ялИсь.
А вітер-брат, мов дояр вмілий,
До дійок швидко підлетів.
І став тягнуть молоко біле,
Корів завзято подоїв.
І понеслося, полилося
Біленьке з неба молоко.
Мов голову вкривають коси –
Укрило місто і село.
Все в молоці – дерева, хати,
Авто, дороги, вуличкИ.
І ґазди вже несуть лопати
Щоб зі стежок зібрать вершки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397975
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.02.2013
Орися з Петриком гуляла
Після уроків у дворі.
Так гарно сонечко сіяло.
Радість зсилало дітворі.
Дівчатко узяло із хати
Цукерки «Золоте теля».
Хочеш? Вгощайся, купив тато.
Дванадцятку принесла я.
- Еге ж, візьму зо дві, Орисю.
І ми продовжим нашу путь.
- Коли слухняний, гарно вчишся,
Що-небудь теж тобі дають?
Петрик задумався, скривився.
- Нечасто на таке я жду.
Мені дають! Але, зазвичай,
Коли не так я щось роблю́!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397828
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 03.02.2013
На лісовій галявці
Веселі зранку танці.
Там стрибунці і бабки
Узяли скрипки в лапки.
А на гітарах зайці
І вовки сіроманці
Беруть акорди дружно,
По струнах б'ють потужно.
Ведмедиця Топтиха
В трубу задула лихо.
А як удалось білкам
На вільхових сопілках
Високі брати ноти,
Розкажуть бегемоти -
Вони в ріці купались,
Почули, позбігались
На лісову галявку,
Зайняли вільну лавку.
Вдягли бобри жупани,
Забили в барабани.
Робили викрутаси,
Трусили маракаси
На пагорбку лисиці,
Єноти і куниці.
Взяв мікрофона лось.
Ой, що тут почалось!
Пісні дзвінкі лилися,
Мелодії неслися.
І танцювали звірі –
Руді, брунатні, сірі,
Біленькі і не дуже.
Це уявляєш, друже?
Що так, надію маю.
Про танці звідки знаю?
Мені сорока Бресла
На хвостику принесла.
Сама там танцювала,
Аж каблука зламала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397682
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.02.2013
I
У вівці з села Осіле
Народилися малята.
Хлопчика назвали – Білий,
Ну, а дівчинку – Кудлата.
Молочком їх годувала
Мати, гріла і любила.
Як ваги в тіла набрали,
І зміцніла їхня сила,
Стала їх вівця пускати
В двір, за хату, де травичка.
Там у гру могли пограти,
Випити з відра водички.
II
Між собою не дружили.
Часом просить Кудла:
- Брате!
Підійди до мене, милий!
Будемо у «Жмурки» грати!
Слухать не хотів ніколи
Білий те, що Кудла каже.
Ріжками її поколе –
Та заплаче, в яму ляже.
Як забуде про образу,
Знову тягнеться до брата.
Підійде до перелазу,
Стане щось смачне шукати.
Як знайде, «О, є травичка! -
Крикне. - В ній багато соку!»
Брат прийде, штовхне сестричку,
З’їсть усе і знов навтьоки,
Навіть «дякую» не скаже!
Сумом вмиється Кудлата,
Хвостиком махне, приляже,
Не образиться на брата,
Звикла виклики тримати.
Небу, сонцю усміхнеться
Та й почне собі співати
Пісню, що зі серця рветься.
III
Ще потрібно те сказати,
Що на шиї прив’язала
Мама дзвоники малятам,
Чути, де малі, бажала.
Говорила їм при цьому:
- З шийок дзвонів не знімайте!
Як тривога буде в чому,
Ними, що є сил, махайте.
Якось Білий не послухав,
Дзвін зірвав – з гори скотився.
Тут якраз летіла муха,
Він за нею, як сказився.
Стрибнув через загорожу.
Та й побіг, мов навіжений.
Крикнула сестра: «Негоже
Так чинить! Вернись, нечемний!
Але братик не здавався,
Звик не слухати Кудлату,
Біг. Тут ліс уже почався.
Стала доня маму звати.
IV
- Виходіть мерщій із хати!
Білий наш побіг до лісу.
Треба йти його шукати,
Поки хось не з’їв гульвісу!
Мати кинулась за сином.
- Ой, чого ж мене не слухав?!
А тим часом вовк Грозина
Білого уже занюхав.
Заховався, заглядає,
Думає, як його вхопить.
Мама з палкою вбігає,
Ще й сестра дзвінком колотить.
Вовк завив: «У-у!» Дав драла.
Не поїв, у ліс подався.
Мама Білого забрала.
Не на жарт той налякався!
V
- Проспівай Кудлатій «слава»!
Я дзвінка твого не чула .
Як мене б не погукала,
В небо вже душа б відбула –
Не моя, твоя, мій хлопче.
Тож подякуй за спасіння
Кудлі ти.
Їй глянув в очі,
З серця вирвалось сумління:
- Сестро ( вдарив себе в груди)!
Вибач, вів себе негоже,
Шанувати тебе буду.
Дякую, що жити можу!
Притулила його тісно
До грудей своїх біленьких.
- Вибачаю тебе, звісно,
Ти ж мій братик дорогенький!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397126
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2013
Вженився Петя Каланча.
Привів невісточку до хати –
Таке проворненьке дівча,
Розумне, хоч і небагате.
Якось, в суботу було це,
Подався Петя за грибами.
Дружина вимила лице,
Попила кави із вершками.
Свекруха їй: «Моє дитя!
Усе в нас гарно задалося.
Лиш кухня чорна, мов земля,
Її би побілить здалося».
- Вапно і щіточку знайдем?
- Вапно є. Щіточки немає!
- Нічого, татка обстрижем,
І щітка в нас уже нова є!
Так і зробили. Постригли
Під нульку тата. Побілили.
- Ще двері в кухню здалось би
Помалювать, якщо є сили.
- Та помалюю. Пензлик де?
І фарбу треба білу дати.
- Фарба в підвалі десь там є.
А пензля годі і шукати!
- Можем ще вуса підстригти
Татові, пензлика зробити.
- Умієш вихід ти знайти!
Ходімо ж швидше його брити.
- Принесла фарбу Лідонька.
Зробила пензля з вусів пишних.
Вже кухня, мов лебідонька,
І двері теж, як нові, вийшли.
Обід. З грибами йде домів
З ліска Іван, штани – у росах.
Тут тато виліз із кущів -
Блідий, безвусий, безволосий.
- Що сталося? – Ванько пита, -
Чому в кущах? Не доганяю…
- Чув, хочуть іспекти торта.
Не знаю я, чи яйця мають…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397002
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 31.01.2013
Ніч в шоколад
Обгортає мене.
Ноти всі в лад.
Скрипка соло веде.
Легко-легенько
Бренькоче струна.
Тихо-тихенько,
Неначе змія,
Сон підповзає,
Бадьорість стриже,
Мантри пускає
У серце моє.
Я, мов у раю...
Солодка нуга.
В сон поринаю.
Мене тут нема...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396841
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2013
Мед, цукерки, чай і кава –
Це моя найкраща страва,
Та – що настрій підіймає,
Живить думу, просвітляє.
Фрукти, звісно, люблю теж.
Можу їсти їх без меж:
Яблука і апельсини,
Персики і мандарини.
Ягід із дерев, кущів,
Стиглих динь і кавунів
Можу з'їсти безліч я.
Божа це усе їда!
Часом запечу рибину
З овочами – їм без спину.
М’ясо зрідка теж – варене,
Печене а чи тушене.
Ще одне мушу сказати:
Налягаю на салати
В літо-осінь плодовиті,
Коли стигне мак у житі.
Часто овочі вживаю.
Коли їм їх, мов злітаю:
Помідори, огірки,
Редис, перець, кабаки
І капусту різну. Ласо
Їм яєчню час від часу.
Молоко, сир – небагато.
КОпчене – лише на свято.
Ще згадала, картоплини,
Шматка свіжої хлібини
Не цураюсь – це святе.
Те, що ситість всім дає.
На готовку час не трачу,
Щось простеньке залабачу.
І в гостях – не вибираю.
Що поклали – те з’їдаю.
Мелю все, що Бог дає.
Їжа ж – це не головне.
Все ж не можна не признати:
Не змогти нам працювати,
Вчитись, м’язи розвивати,
Мізкувати, танцювати,
Малювати та співати,
Чи іще щось там робити,
Коли шлунок наш не ситий.
Як тут, друзі, не крути.
Нам без їжі - нікуди!
Смачного Вам, любі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396728
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 30.01.2013
Одруживсь на загадковій
Вірі Кость Бідовий.
Було все у них казково
У місяць медовий.
Та потроху у Костяна
Запал став спадати.
Жінка ввечері і зрана
Просить цьомка дати.
Гляне в очі, наче мавка.
- Цьомочка! Одного!
Даси – вчепиться мов п’явка,
Висмокче усього.
Якось, було це в неділю –
Вихідний у Кості.
Витягла всі сила Віра,
Ледь піднялись кості.
Виліз, мов лимон віджатий,
Він зі спальні зрана.
А тут кум якраз до хати:
- Здоров був, Костяне!
- Будь здоров і ти, Андрію!
- Чого такий кволий!
- Інші десь жінки хворіють,
А моя – ніколи!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396537
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 29.01.2013
Купив тато в магазині
Ранець, здержав слово.
Приніс, дав його дитині
І таке промовив:
- Щоби мав він вигляд дбалий,
Не рви, як старого старого.
І носи високі бали,
Окрім них нічого!
- Добре, тату, - дочка йому.
Буду так робити.
Лиш скажіть тоді, у чому
Все інше носити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396205
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 28.01.2013
Мороз сьогодні – і нівроку.
В замерзлому снігу земля.
А в небі пташка - так високо,
Одним одна, як зараз я.
А в небі пташка – так високо.
Що в далину її жене?
Ну, я – крокую на роботу.
Куди ж її в мороз несе?
Комах нема… Мозок морочу,
Нащо їй брати висоту?
Та я й сама літати хочу,
Хоч і не відаю, чому.
Чаклуєш, осене, ти за моїм вікном.
Уже земля уся під золотим руном.
Ти все стараєшся, щось підфарбовуєш.
А вітер бавиться, лист заціловує.
Лист заціловує аж до безпам'ятства.
І відкриваються природи таїнства.
Листок складається в дуду-сопілочку
І відривається, лишає гілочку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396198
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2013
На уроці розглядали
Тему «Уродини».
Учителька попрохала
Піднятись Марину.
- А скажи но, нам, Марино,
Може всі не знають,
Коли в тебе уродини,
Як тебе вітають?
- День народження? Улітку,
Десятого червня.
Всі дарують мені квітки,
Шоколад з цукерні.
- День і місяць... Розібрались.
А рік? Щось не чую...
Тут Марина здивувалась:
- Щороку святкую!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396047
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 27.01.2013
Спасибі, брат, тобі,
Що струни й душі рвав.
Що часто уночі
Ти думав, а не спав,
Що ти глядів завжди
У небо голубе.
І коні завезли
До ангелів тебе.
Спасибі тобі, брат,
Що пів – не виносив,
На зло шипів, як гад,
Добро завжди любив.
Ти серце розірвав,
Щоб душу оголить.
І пісню доспівав!
У пам'яті дзвенить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395419
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.01.2013
Друзі пили, ніч в вікні,
В кухні оковиту.
- Вітю, йти пора мені,
Бо жона сварити
Буде. Вчора, наче рак,
Вліз о третій ночі.
То вона кричала так,
Аж ломились очі.
Заявила, як прийду
Ще в такій годині,
Свої кості не зберу.
У брудній корзині
Впиняться. Їх понесе
Вранці до сміттярки.
То ж скажи, чи скоро вже
Третя?
Випив чарку.
- Зараз, друже, лиш візьму
Тазика і щітку.
- Це ж навіщо, дійду? …
- Щоб збудить сусідку!
Мій годинник не іде,
Батарейка сіла.
Вдарив в таз.
- Та друга вже! –
З-за стіни злет
- Людям спати не дасте,
Стукіт серед ночі!
- Ну, друзяко, йти уже
Мушу, хоч не хочу.
Хай не думає жона,
Що якийсь я хруньчик.
А годинник – не біда!
- Звісно! Говорунчик!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395296
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 25.01.2013
Я вийшла із дому. Йорданські морози
Жбурнули в лице колючки.
А потім прибули вітри-віртуози,
У руки узяли смички
І стали по віттях водить бездиханних.
Скрипіли і гнулися ті.
А потім взялися за моє убрання,
Немов за капусту зайцІ.
Я мусила довго надворі стояти,
Коритись морозу, вітрам.
Святилась вода на Йорданськеє свято.
І дива очікував храм.
Звершилось нарешті! Звичайна водиця
Молитвою стала свята.
Мов вихор, з кропила – на пальці, на лиця
Неслась, з нею - Божа рука.
І вітер скорився, упав на коліна.
Мороз у ліси відступив.
Зайнялися душі вогнем, мов поліна,
В усіх, хто водиці попив…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395202
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 24.01.2013
Взяв за жінку Костя Рвало
Оленку Задиру.
Їй батьки подарували
Новеньку квартиру.
Як же парочка придбала
Кухню та дивана,
До житла свого помчала
Того ж таки рана.
Полюбилися гарненько
На новому місці.
Каже Кость:
- Здалось б, Оленко,
Щось та й попоїсти.
- Пообідаєм любов’ю, -
Жінка промовляє. –
Мило так мені з тобою,
Ввись душа злітає.
- Добре.
Знов пішли цілунки...
Потім сон їх звабив...
Як прокинулись, у шлунку,
Мов квакочуть жаби.
- Може, спустиш свої ніжки? –
Костик знов до Олі.
- Та поніжимось ще трішки,
Хочеться любові.
Знову цьомки, обнімалки.
Сила вже маліє
В Кості. Вечір, наче галка
У вікні чорніє.
Встану, люба, вийти мушу
Я до туалету.
- Тільки швидко, бо прокушу
Губу, мов котлету.
Довго ждала на дивані.
Вравсь терпець у неї.
Вийшла. Він стоїть у ванні
Біля батареї.
- Втратила усю надію!
А ти грієш груди.?
- Я вечерю нашу грію!
Іншої ж не буде?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394882
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 23.01.2013
- Вікторе Федоровичу!
Чого такий сумненький?
- Та я, Миколо, смуток п’ю,
Бо рейтинг мій низенький.
Іду, мов танк, я напролом,
Покращення бажаю.
А тільки критика кругом.
Усякий мене лає.
- Здається, в мене є мисля! –
Микола тут. - Дам в Раду
Закон про заборону я
Цілунків.
Й сплеснув радо
- Але ж учиниться бедлам,
В народі бунт почнеться.
- А це лише на руку нам.
Хай гнів людський проллється.
- Чи накурились ви чого?
Закон цей безголовий!
- Ви заветуєте його.
І рейтинг вам готовий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394856
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 23.01.2013
Шкільні подруги зустрілись
Якось на базарі.
У кав’ярні собі сіли,
Узяли по каві.
Та й почали гомоніти,
Розкривати груди.
- Чи є в тебе муж і діти? –
Пита Оля в Люди.
- Ще нема. Є друг Степанко,
В гості забігає.
Часом чай п’ємо до ранку –
Він мене кохає.
Як його я відпускаю,
Чищу в ванні зуби,
Миюсь в душі і співаю,
Аж трясуться труби.
- А сусіди, - та до неї, -
Твої не нервують?
- Ні, вони у батареї
Мені аплодують!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394669
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 22.01.2013
Білі лебеді летіли.
На ставок з розгону сіли.
Крилами залопотали,
Тиху воду розгойдали.
З неї вигнали дрімоту,
З неї вийняли дрібноту –
Рибу. Як перекусили,
Сміху в воду натрусили.
Недалечко я стояла.
За усім спостерігала.
То ж й мені трішки попало
Того сміху у рукАва.
Випхала його швиденько
Та й поклала у кишеньку.
А тепер, як сум лапає,
Сміх з кишеньки витягаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394417
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.01.2013
Деревце голчасте, деревце зелене.
Не жовтіють голки восени у мене.
На зимові свята дорослі й малята
Мене величають, гарно прикрашають.
Тішусь тим, та хочу в лісі жити вічно.
Не рубайте, люди, ви мене щорічно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394164
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 20.01.2013
Прийшов яко́сь до бару Костя.
- Ой, дайте три по сто.
В очах його без міри злості –
Шеф розізлив його.
- А на закуску що візьмете?
Бармен з-під лоба – зирк.
- Прошу подать одну конхвету.
І більше – нічичирк!
Могли б хоча зо три узяти.
До кожних сто піде.
- Та брав минулий раз я, брате.
Так вирвало мене!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394147
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 20.01.2013
Назарчик квіточки підлив.
Зі столу посуд весь прибрав.
Котові молока налив.
Книжки у шафі поскладав.
За хлібом в магазин сходив.
Сміття до баку кинув зрання.
Взуття своє брудне помив.
Пса прогуляв – і без вагання.
З комірки овочі приніс,
Лиш тільки мама попросила:
Часник, капусту і редис –
Щоби салат смачний зробила.
Хоч трішки хлопець і стомився.
Усе ж собою він гордився.
Надарма час він свій не вбив:
Робив, що міг, що міг, робив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393867
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 19.01.2013
Якось на одній гостині
Стрів Петро Павла.
- Як живеш ти? Як дружина?
В цілому, діла?
Каже Павлик:
- Непогано
Ніби все іде.
На роботу йду щорана.
І зарплата є.
От з дружиною не дуже...
Все пиля й пиля.
- Ну, а в ліжку як же, друже?
Є гармонія?
Все нормально у нас, Петре,
Як у ліжку ми.
В жінчині не лізу нетрі,
Бо нема тяги.
Посопе хвилину носом,
Та й засне ураз.
Не берусь – вона й не просить –
Згода тут у нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393791
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 19.01.2013
Святий вечір наступає,
Жде кожна родина...
Свят-водою напуває
Батька, матір, сина.
Свят-водою напуває,
Годує кутею.
Темні сили проганяє
З першою зорею.
І дзвенить селом і містом
Тільки но стемніє
Щедрівочка голосиста,
Аж серденько мліє.
І злітають побажання
Щонайкращі нині.
Щастя всім! І процвітання
Неньці Україні!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393581
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 18.01.2013
Живуть Ольга та Микола,
Мов собака із котом.
Жінка цілий день удома –
Муж тиняється селом.
Що заробить десь, швиденько
Із друзяками проп’є.
А тоді іде тепленький
В рідний дім, дружину б’є.
От таке життя – без меду.
- Пощо робиш так? - пита
Жінка. В місце, що спереду,
Її Коля посила.
Довго мучилася Оля.
Ждала кращих все деньків.
Та якось зустріла Толю,
Що приїхав до батьків.
Ще у школі їй «кохаю»
Говорив. Це був міраж?
Тепер фірму вмісті має,
Дім, машину та гараж.
В Толі очі просльозились,
Коли Оля підійшла.
Може це йому наснилось?
Так жартує доля зла?
- Зможемо, - сказав несміло
Толя й піт, немов горох,
Покотився його тілом, -
Відпочити десь удвох?
Стала Оля, наче прима,
А душа пече, болить.
Все життя перед очима
Про летіло в одну мить.
- Так, - промовила і губи
Облизала, наче рись.
- Як стемніє, біля клубу
Ждатиму, ну, як колись…
Розійшлись. Сукенку смерком
Одягла, нове взуття
Взула. Глянула в люстерко,
Усміхнулась: «Гарна я!»
Чоловіку написала:
- Я пішла туди, де слав.
І такою врешті стала,
Як мене ти називав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393408
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 17.01.2013
Теща допекла Степану.
То не так дивився.
То мов нездар уклав раму,
Як свиня напився.
Серце зятеве образа
Взяла у лещата.
Хоч мовчав Степан щоразу,
Як кричала мати.
Але випала нагода
Тещі відімстити.
День народження надходить
Її. Щось купити
Треба. До травм-пункту радо
Степан вирушає.
В кабінет вповзає гадом,
Мову починає:
- Не втраплять до вас, Бог дав би.
Та щось Вас спитаю.
Від яких предметів травми
У жінок бувають?
- Від яких? - очі припухлі
Лікар звів угору.
- Жінки падають, як туфлі
Носять на підборах..
- Досить, слів не треба решти.
Піду я додому.
Жінці скажу, нехай мешти
Носить на низькому.
Вискочив, немов пружина.
В магазин дістався.
Туфлі, наче одержимий,
Вибирати взявся.
Знайшов. Каблучок тоненький,
На клею, не литий.
Нехай спробує, рідненька,
У них походити.
Як побачила дарунок
Теща, застрибала.
Вмить послала поцілунок,
Чай приготувала.
Туфлі нові начепила,
Чай понесла зятю.
Як до столу підходила,
Впала, мов підтята.
Чашка зятеві на руку...
Попікся, підскочив.
Тут ще й тещина перука
Просто в самі очі.
Встала мати. Їй нічого…
Лиш каблук зламався.
А зять до хірурга свого
У травм-пункт подався.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393113
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 17.01.2013
Сама собі не зрозуміла.
Ну, а для інших – поготів.
Часом пухнаста я і біла,
А часом, мов на ніс хто сів.
Немов барометр атмосферний,
Тиск відчуває, так і я
Чую, де надмір в серці скверні,
Де живе злоба і брехня.
Коли мене вони дістануть,
Душевну шкарлупу проб’ють,
Як вовк на місяць вити стану.
Сповию тугою свій путь.
Часом, деру угору крила.
Та як обрубують хвоста,
То напинаю кров у жилах
І відростаю, мов змія.
Я довго плакати не вмію
І біль плекати, наче цвіт.
Мов попіл вітер, сум розвію
І знову пущуся в політ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392984
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2013
Не іде Степан до шинку
У робочі днини –
М'ясо продає на ринку.
Але вихідними
Радо ходить він до бару,
Щоби відпочити,
Поспівати під гітару,
Горло промочити.
Як фортуна, то й дівчисько
Приведе до хати,
Щоб розгледіть його зблизька,
Файно покохати.
Може, то і не разочок
Потішить собою,
А прийде такий часочок,
Що стане жоною.
Ось субота. Поголився
Стефко, в джинси вбрався,
Та й до бару поспішився,
Вбіг і привітався
Із барменом, узяв соку,
Кави філіжанку.
Дивиться, дівча нівроку
Воду п’є із склянки.
До бармена:
- П’ятдесят грам
Віскі принесіте.
Той приніс.
- Вам, дамо! Прошу!
Губки помочіте!
Випила вона охоче.
- Ну, тепер до мене?
- Що ви? Не така я, хлопче!
- Ще 100 грам , бармене!
Влив. Підніс дівчиську, взяла,
Випила з розгону.
- Ну, тепер уже моя ви?
Підемо додому?
- Ні. Таки я не путана!
І не продаюся!
Тут до нашого Івана
Підійшла Ганнуся –
Ніс, як гуля, губи сині,
Чорні криві зуби.
- Я піду з тобою нині,
Лиш одягну шубу.
- Ти?
І дух пішов зі штанів,
Випрямились вени.
- Ну, тоді іще 100 грамів!
Але вже для мене!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392822
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 16.01.2013
Вийшли діти зранку в двір.
Сніг лежить,як білий звір,
Мов пухнастий той песець.
І хай тисне морозець –
Не нашкодить він землиці,
Бо вона, як молодиця,
Що до шлюбу вбралась. Ух!
Білий чобіт і кожух!
Не бояться його й дітки,
Вбрані, наче ліс улітку.
Не лякаються птахи –
Заховались під дахи,
Попід кущики калини
Перемерзлої, шипшини.
- Бач, морозе, хоч ти й злий,
Та нікому не страшний!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392672
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.01.2013
Сіли у дворі бабусі
Дві, стомившись від ходьби.
Одна каже: «Мій Павлусик
Добрий, хоч до ран клади.
Посуд миє після ланчу,
За продуктами іде.
- І немає в нього ґанчу?
- Та чому немає? Є!
Любить нігті він кусати,
Коли дивиться кіно.
Хоч бери втікай з кімнати,
Смокче, наче ескімо.
- Ну, подруго. Не біда то.
Відучила свого я.
- Але як? Можеш сказати?
-Зуби пхаю у горня!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392539
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 15.01.2013
Мов висохле бізе,
Сніг дивиться до віч.
Сушив його мороз,
А не гаряча піч.
Скрип дивний видає,
Дзвенить, немов кришталь,
Намистом виграє
Крізь сітчасту вуаль.
Дерева білі всі.
Їх помахом крила
Сповила уночі
Добродійка Зима.
Малюнки на шибки
Міцним тонким пером
Нанесла. А дахи
Припудрила вапном.
На полотно ясне
Сонечко, мов лимон,
Скотилось. Й диво це –
Реальність, а не сон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392372
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.01.2013
Падав білий сніг,
Лопотів крильми.
Слав землі привіт
Радо від зими.
Падав, танцював,
Гнав з душі тугу.
Землю загортав
В білу пелену.
Падав сніг-сніжок.
Серце крижане
Одягав в пушок,
Мов пташа мале.
Сум прогнати зміг,
Заховать в хутро.
Падав білий сніг,
Ніс душі тепло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392363
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.01.2013
В літню це було часину.
До Зімбабве подались
Подруги. Взяли машину –
І за місто. Напились.
Їх приперло – не стерпіти,
Вийшли з авта – й за кущі.
Тільки сіли. Що там світить
З непрохідної товщі?
А то були очі лева.
Тихо близився, мов вуж.
Біла, наче королева,
Що на троні – ані руш.
Та ж, котра темноволоса,
Глини взяла, кулаком
Леву кинула між коси,
Та й на дерево бігом.
Ну а та, що не брюнетка,
Досиділа до кінця.
З сумки витягла серветку,
Витерлася до пуття.
- Дрися вгору, щоб сховатись! –
Чорна їй, - мов гороб’я,
З’їсть.
- Чого мені боятись?
Глину кидала не я!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392190
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 13.01.2013
Іде засідання в суді.
За крадіж судять Вову.
З чужого хліва він в селі
Украв бичка й корову.
М'ясо продав, гроші узяв,
Пропив усі з дружками.
Та хтось із них його заклав,
Здав Вову з потрушками.
Деякі друзі в суд прийшли,
Щоби його підтримать.
- Суддю на мило! – заревли.
Той на них взявся гримать.
- Ану замовкли! Тишина!
А буде хто кричати,
Того попрошу з суду я,
Умить піде з кімнати!
- Суддю на мило! Освистать! –
З-за клітки звук подався...
- А вас, підсудний, тут пускать
Ніхто і не збирався!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391988
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 13.01.2013
Я вірю, в тебе, мій коханий.
З душі проженеш лютий холод.
Я знаю, час такий настане,
Коли ти завжди будеш поряд.
Ти візьмеш серце у долоні,
Цілунком будеш його гріти.
І затанцює кров у скронях,
І крикне тіло: «Хочу жити!»
Чай вистигатиме в горнятах.
Ми час сховаємо до скрині.
Ти щедро будеш дарувати
Усе, що втрачено до нині.
Я вірю в тебе, мій коханий.
Ти світ для мене розмалюєш.
Заживиш всі на серці рани,
Їх доторками зарубцюєш.
І під вікном заквітне слива,
Що майже всохла, бідолаха.
Нагуснуть пір’ям стерті крила
І я злечу, мов синя птаха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2013
Жили Оля та Іванко,
Мов пани в палаці.
Каву в ліжко жінці зранку
Ніс Іван на таці.
До всіх свят приносив квіти,
Парфуми, хустини.
Але, правди ніде діти,
Мав грішок єдиний:
Як надміру вжив спиртного,
Мав натуру дику.
Не підходь тоді до нього,
Як не хочеш в пику.
Захворіла Олі мама,
Час прийшов вмирати.
Позвала зятька Івана,
Щоб вказівку дати.
Той прийшов, приніс їй дещо:
Малинки із саду.
- Що хотіли? Кажіть, тещо!
Виконаю радо.
- Слово дай, що не обманеш.
Як помру, дитинко,
Ти горілки пить не станеш
На моїх поминках.
Стис чоло Іван, наче
Гармоніст гармошку.
- Ну, не буду пити значить,
Добре, ані трошки.
Їжте, матінко, малинки,
Що їх Вам нарвали.
Тільки знайте, ви поминки
Мені зіпсували!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391146
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 09.01.2013
Треба вміти плекати
Свою долю, мов квітку,
У життя її звати,
Як той лебідь лебідку.
Треба вміти просити,
Як Господь, всіх прощати.
Як востаннє, любити,
Як востаннє, чекати.
Той, хто має терпіння,
З півдороги не зверне,
В кого мряка осіння
Серце в сум не оберне,
Хто у бурі, завії
У вселенськім просторі
Устоятись зуміє,
Дочекається долі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390930
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2013
Я дух Різдва вповні пізнала.
У день цей немовля тримала
Біля грудей, свою онучку –
Лялькові личко, ніжки, ручки.
Пуп’янки лілій – оченята,
Магію вносили у свято,
А тепле ніжне мале тіло
Дім і бабусі серце гріло.
Я дух Різдва пізнала в часі.
В одне із онучам злилася.
Й о, диво! Із плечей злетіли
Янголи, крильми злопотіли –
Червонощокі, в білих салі,
Над нами понеслись у парі.
І я з маленьким онучатом
Пішла, мов янголи, кружляти.
Дитя заснуло, сон взяв сили.
І янголи танок спинили.
На наші плечі посідали,
«Христос родився!» заспівали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390837
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2013
У Святвечір на столі
Пісні страви, та смачні.
Що лиш з маком пампухи!
А всілякі пироги:
Капустяні, з бараболі,
З гречки, сушки, із квасолі!
А ще риба і грибочки,
Борщ чи юшка, огірочки,
Бурячки, часник, узвар –
Все великий Божий дар.
Хтось з батьків засвітить свічку,
Лиш в вікно загляне нічка.
Як зійде перша зоря,
Молиться уся сім’я.
А тоді за стіл сідають,
Страви чемно споживають.
Починають із куті.
Її пробують усі!
В ній – пшениці кулачок,
Мед, горіхи і мачок.
Всі наїлись до ладу?
То співають Коляду.
У Святвечір, що з’явився,
Славлять Бога, що вродився!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390462
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 07.01.2013
Не в лікарні, не в будинку син Господній народився,
А у бідного в стаєнці світові Він об’явився.
Бо Марія – його мати, Йосип – опікун завзятий
Місця не знайшли другого, щоби переночувати.
У чуже прибули місто, Віфлеємом воно звалось.
Якраз стало вечоріти, як туди вони добрались.
Як у ньому опинились? Кесар велів прямувати
В місто те, де народились, щоб усіх переписати.
Людей тьмуща-тьма у той час в Віфлеємі назбиралась.
Кращі всі місця зайняли інші, ніж вони дістались.
Мав Ісус так народитись (що тут можна ще сказати?)
Не в палатах, не в покоях, а в хліву серед бидляти.
В небі ангели постали, «Слава!» - Богу заспівали.
«На землі Господь з’явився! Він від Діви воплотився!»
Пастушки новину вчули, до Ісусика прибули.
Принесли Йому в офіру любов серця, чисту віру.
Прибули також зі Сходу три старці славного роду,
Щоб Пречисту привітати, свої дари передати
Для Ісуса – ладан, миро, золото – від серця, щиро.
Про народження Цар-Бога в Старих книгах прочитали.
Саме так все відбувалось, як в тих книгах написали:
В небесах нова зоря ясним світлом засіяла.
Діва Сина привела, над дитям зоря та стала.
Уклонімося і ми Сину Божому Ісусу.
Принесім Йому дари з доброти, не із примусу.
Що хотів би Він від нас? Послух, працю, добрі справи,
Каяття за гріх щораз, серце добре, не лукаве.
Христос рождається! Славімо Його!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390420
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.01.2013
Злітають з неба білі парашути.
І де їх стільки взялося вгорі?
Земля ще вчора в чорне була взута,
Сумна стояла об оцій порі.
А нині вона, наче балерина –
В білих пуантах, в спідничці ясній.
Стрибає, веселиться, мов дитина,
Їй очі сліпить парашутовій.
І чорний смуток м’якне і втікає,
Біліють думи, серце і душа!
І Господь вкотре Таїнство звершає:
Діва рождає Спаса нам – Христа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390400
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 06.01.2013
О, доле моя, доле!
Ну, де ходиш-бродиш?
Кому вплітаєш в коси
Яскравий пишний цвіт?
Кому цілунком ніжним
Щовечора ти годиш,
А вранці з першим блиском
Шлеш сонячний привіт?
О, доле моя, доле!
Чи ж я тебе цуралась?
Чи ж я тебе сварила,
Чи ж я тебе кляла?
Із трепетом у серці
Тебе щораз чекала.
Долоньки простягала,
Немов зі сну маля.
О, доле моя, доле!
Вдягни мене в сорочку,
Де вишиті є радість,
Кохання і тепло!
Візьми мене, неначе
Бере під себе квочка
Мале курча – під тепле
І лагідне крило.
О, доле моя, доле!
Небесна моя зоре!
Світи яскраво чисто,
Тьму довкруж розсівай.
Нехай душа розквітне,
Забуде смуток, горе,
Запишніє врочисто,
Неначе коровай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389570
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2013
Як добре відчувати на щоці
Тепло і ніжність твого поцілунку,
Не корчитись, мов від їдкого трунку,
Від доторку, тремтіння у руці.
Неквапно їсти те, що піднесеш
І діалог вести не многослівний,
Сидіть на троні, наче королівна,
Пити вино, яке в бокал наллєш.
Як добре у холодную пору
Пазли стуляти, думать, все складеться.
Та душить знову пуповина, рветься,
Крила лишають клітку золоту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2013
Яке дивне життя!
Яка дивна у ньому людина!
Хоче чимось блиснуть.
Щось здобуть, десь коріння пустить.
А роки, мов ріка –
Повноводна, мілка, швидкоплинна,
Все ідуть і ідуть,
І їх біг ні на мить не спинить.
Доля пастки кладе.
Сіті світ на шляху розкидає.
Хоче душу зловить,
Потрясти, наче шторм кораблем.
Тільки той устоїть,
Хто на Бога надії складає,
Хто, умившись слізьми,
Знов прийдешнім втішається днем.
Хто є вільний, мов птах,
Хто з мотузки витягує крила.
В кого ясність в очах
Віфлеємською зіркою б’є.
Хто злітає у снах,
Хто напнувши любові вітрила,
Хоч би грім, хоч би град,
Із прямого шляху не зійде.
Яке дивне життя!
Яка дивна у ньому людина!
Все клопочеться, квокче,
Мов квочка над кур'ям малим.
Не помітить, як очі
Закриє холодна ряднина.
Все біжить і біжить...
А куди? А навіщо? За чим?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389134
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2013
Треба радіти,
Треба вірити!
Надходить Новий рік –
Час магічних сил.
Задумуй бажання!
Пий шампань!
Шампані не хочу.
Розлюбила бульбашки.
А я собі одна
Вип’ю вина.
Загадувати не стану
На своє майбутнє.
Просто вип’ю
За все, що було,
За добро!
Скільки загадувала,
Скільки вірила.
Мрії всі – у вирій.
Одне крило біле.
Друге чорне.
Висвітлити б чорне...
Нема кому.
Може, й траплялися...
Фарбувальники -
Не розпізнала,
Не повірила,
Не відважилася.
То ж вип’ю вина
Собі сама
Без зайвих мрій,
Без зайвих надій.
Просто вип’ю
І зустріну Новий рік.
Хай він іншим принесе
Багато Радості і Добра.
А мені...
Ну, хоч трішки-трішки...
На дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389079
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 31.12.2012
Із Новим роком вітаю щиро!
Усім бажаю добра і миру,
Блакиті неба, сонця ясного,
Сил, скільки треба, щастя рясного!
Хай Ваші душі цвітуть, мов квіти,
І хай живе в них увесь рік літо.
Хай Ваші очі, мов зорі, грають,
Радістю, світлом світ наповняють.
Хай у сердечку стільки любові
Буде, неначе в морі є солі.
Хай ранок радість Вам посилає,
У спокій нічка хай загортає.
Хай буде успіх у Вашій праці,
Кава й до кави на Вашій таці.
Все, що потрібно, нехай дається.
А все, що зайве, хай забереться.
Будьте здорові, красою пишні.
Хай Вас в опіці трима Всевишній!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388759
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 30.12.2012
Запхалася б у шкарлупУ,
Забилася б у кут глухий,
Під теплу ковдру пуховУ
Залізла б, наче кіт малий.
До щирих маминих грудей,
Припала б, якби та жила.
Ну, не тривожити ж дітей,
Котрі самі ще ждуть тепла!
Закутим птахом серце б’є.
Довкруж звиваються вужі.
Гніздо підступно смуток в’є,
Щоб вкоренитися в душі.
Нелегко визволитись з ран,
Коли самотність їсть нутро.
Та є один - Небесний Пан.
Він під своє візьме крило.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388212
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2012
Взяв мороз хмарки в полон,
Як ставки в зимовий сон.
Мов зайчата перед звіром
Затрусились хмари білі.
Затрусились, засльозились,
Гуся шкірою покрились.
Із носів у них водиця
Понеслася до землиці.
Чорний сад і ліс умила.
Всі шляхи, двори змочила.
Розтопила білий сніг,
Що давно на землю ліг.
Розізлилася зима.
Що це в грудні за дива?
Замість сніг пускать згори,
Хмари смаркать почали.
Зима руки заложила,
На мороза насварила:
- Чом між хмар лише кружляв,
На землі не працював?
Розпустилось геть усе.
Сніг струмком по-скрізь тече.
Мабуть, капосна весна
Перебрать мої права
Хоче. Швидко потисни
На усі путі, ліси.
- Добре, зроблю все, як слід.
Перетворю воду в лід!
Тільки , зимо, не нервуй,
Полежи собі між туй.
Взявсь за діло морозець.
Вшкварив. (Хай же йому грець!)
Не дорога – а каток,
Скрізь блищить гладкий льодок.
Транспорт, мов слимак, повзе,
Перехожого несе.
Ось вам й витівки відлиги.
Крутяться усі, мов дзиґи,
Щоби стік льодок чекають.
Лиш малята втіху мають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387881
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.12.2012
Ой, морозе, морозець,
Круторогий баранець,
Чом ти буцаєш у плечі,
Щічки, носики малечі
Колеш? Вогником зайшлись.
Остуди запал, зробись
Тихим, ніжним, мов ягня.
Хай кожнісіньке дитя
В чистий ясний день зими
Не боятиметься йти
В двір, щоб сніжками погратись,
На санчатах покататись,
Бабу сніжную зліпить,
Довкруж неї походить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387500
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 24.12.2012
Хмуро-хмуро із вікна
Заглядає в дім зима.
Сонце, наче немовля,
У хмарини пелена.
Небо – мишеня мале –
Сірогруде і сліпе
Тяжко дихає, хропе,
Часом пчихне, щось пішле.
Тихо-тихо навкруги.
Сплять завіяні луги.
І сховали спів пташки
В наїжачені грудки.
Тужить у хатині кіт,
Їсть поволі свій обід
І бігом на килимок,
Щоб скрутитися в клубок,
Солодесенько поспать,
Сірий день перечекать.
Пес у буді і собі
Сни лапає голубі.
В свій полон усе зима
Хоче взяти, та дарма.
Бо ж то дітоньки малі,
Не скоряються зимі.
Йдуть у двір вони гулять.
Сірі хмари розганять.
Прутом б'ють:
- Агов, ідіть,
Сонце яснеє пустіть!
(для дітей)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387489
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.12.2012
Схиливсь в задумі чорний ліс.
Сховав у білу ковдру ноги.
Від нього стежечка навскіс –
На кладовище йде дорога.
Там на горбку серед могил
Матусі тіло спочиває.
Щоби набрать душевних сил,
До неї в гості вирушаю.
Вона з надгробної плити
До мене лагідно сміється.
Мороз міцний, більш десяти.
З її ж очей тепло несеться.
Тепло це топить гіркоту –
Душа, неначе крига кресне.
Дає хтось крилам висоту,
Сповняє сяєвом небесним.
Струмком стікає до землі
Уся печаль, уся тривога.
Як добре мать на небесі
Заступників – матусю й Бога!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387074
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2012
Сойка - садівник, малята.
Хоч мила, але завзята.
Це вона зрива плоди
Й зариває їх в ґрунти,
Щоб узимку розкопати
Й голод свій угамувати.
Бо в мороз серед снігів
Ні комах, ні черв’яків
Не знайти. А їсти ж треба.
Ось чому така потреба
В сойок є – в землі ховати
Жолудь і горіх, малята.
А калину й горобину
І в мороз знайде пташина.
З’їсть – насіннячко виходить,
В землю йде, навесні сходить
Пагоном дерев, кущів.
От які тут хитрощі!
Сойка – ще й співак незвичний.
Спів у неї феєричний.
То як кізка заведе,
Як почує десь «ме-ме».
То завиє, як собака,
Чи як дика качка-кряка.
Ось яка дивакувата
Сойка – пташечка, малята!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2012
День новий приніс нам світло.
Небо зранку все розквітло –
На блакитне полотно
Білий цвіт, мов молоко
Хтось наніс. Піднялось сонце,
Посміхнулось крізь віконце.
Навперебій горобці
Заспівали: «Ців-ців-ці!»
Сойка голос свій подала,
Радісно застрекотала.
Взяли крильми висоту,
Скинули із них тугу
Голуби - сріблясті груди.
- День новий стрічайте, люди!!!
Заяснився білий сніг.
В серці мир клубочком ліг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386531
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2012
Миколаю! Ти святий!
Святості і нам улий,
Щоб ми мир несли повсюди,
Щоб звільнились від облуди,
Щоб гляділи на цей світ
Мов на маків в полі цвіт.
Любувались ним, хвалили,
Щоб серця від бруду вмили.
Поселили в них добро,
Щоб в нас сонце зажило
Гріло нас і всіх довкола.
Щоб душа співала соло,
А Земля це відчувала,
Радо в просторі витала,
Щоб стук серця її чувся,
Щоби світ цей не минувся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2012
Якщо чемний цілий рік
Був, хлопчино, знай,
Переступить твій поріг
Святий Миколай.
Він дарунки принесе
В торбі чарівній.
Під подушку покладе,
А чи в чобіт твій.
Якщо слухав старших ти,
Поважав усіх,
Подарунка сміло жди.
Наче з неба сніг
Взимку сходить, так прийде
В дім твій Миколай.
Те, що просиш принесе.
Вір лише, чекай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385936
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.12.2012
Для діток
Хай лютує білокоса,
Хмуриться дах.
Хай в полях замерзли роси
І на лугах.
Хай довкруж все чорне й біле -
Райдуга йде
З мого серця, з мого тіла,
Барвить усе.
Заяснилися на щічках
У дітвори
Червоненькі полунички
Серед зими.
Небо вбрало сині стрІчки,
Як мороз ріс.
Золота набрали рІчки
Від сонця кіс.
Вітер і мороз зчепились,
Звук подали.
Деревця зі сну збудились,
в танець пішли.
У долоні заплескАли
Хмарки тужнІ,
До землі снігами впали,
Мов лебедІ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385699
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.12.2012
(пісня для дівчаток-школярок)
На Вкраїні я родилась,
На Вкраїні я росла.
Мої губи, мов малина,
Очі, наче небеса.
Стан, мов стовбур у берізки,
Білі руки, тонкі ніжки,
Ось така дівчина я –
Українка молода.
Приспів:
Я дівчиИна, мов калина,
В моїм серці Україна.
В моїм серці гори і лани,
Мова рідна мами й тата
На добро, на спів багата,
Чисті ріки, синє небо і рясні сади.
Люблю я пісні співати,
Квіти у гаю збирать,
На край Божий споглядати,
На городі працювать.
Чи зварить, а чи прибрати –
До роботи я метка.
Хвалить мама, хвалить тато.
Гарна доня, кажуть, я.
В школі – чемная дитина,
Здобуваю я знання.
Знаю, що прийде година –
В світ широкий піду я.
В серці Україну маю.
Це мій рід, моя земля.
За Вкраїну вболіваю,
Щастя їй бажаю я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385651
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 17.12.2012
Віршована казка
В лісі мав ведмідь хатину.
Влітку він збирав малину.
Щось до пащі закидав,
Щось до кошика складав.
З ягід, що зривав із віть.
Джем варив собі ведмідь.
Їв його в холодні дні,
Як зі сплячки навесні
Прокидався. Треба знать,
Взимку всі ведмеді сплять.
Забираються до ями,
Щільно вкритій гілочками.
В тепле літо, хоч коротке,
Мед шукав ведмідь солодкий.
Як його не знаходив,
То таке Мишко робив:
За кущем собі лягав,
За бджілками слідкував.
Рій уздрів, за ним у путь.
Біг туди, де мед несуть.
Лапища у дупла пхав,
Мед зі стільників збирав.
В дзбанок лив і гопа-драла,
Щоб його не покусала
Бджілок дружная сім’я.
Влітку брали мед щодня
Бджоли. Взимку йшли у храпи.
Спав, на ніс поклавши лапу,
І ведмедик на, Бурмило,
Носом сапаючи мило.
Та лише зима минала,
Сонце землю нагрівало,
Залишав ведмідь наш храпи
І ставав мерщій на лапи.
Мед і джем, які припас,
Поїдав він раз-у-раз.
Якось ранньої весни,
Як ловив останні сни,
У барліг до ведмедя
Хтось постукав.
- Хто це?!
(Їжак)
- Я.
Бурий око з-під гілляк
Витяг, дивиться – їжак
Сірі голки нагострив,
Носа до землі пустив.
- Чом ти сон мені урвав?! –
Злісно бурий заричав.
- Чом до мене причвалав,
Як мороз іще не спав?
- Я… ото… хотів малини.
Запалилось горло в сина.
Сніг знайшов він у долині,
Ним поласував і нині
Мучить біль його й гарячка.
Він такий…, як здохла качка.
- Дам малину й мед. Та знай
Добавлятимеш у чай
Сину не в гарячу воду,
Щоб не втратив мед природу.
Дав ведмедик їжаку
Джем з малини і медку.
Той подякував, вклонився
І додому поспішився.
Чай з малиною та медом
Пив малюк, вкривався пледом.
Тай й одужав. Мама рада.
Йде до тата на пораду.
- Треба, - шепотить на вушко, -
Віднести ведмедю сушки.
Той поніс її в барліг.
Стукнув в двері і приліг,
Бо боявся він Мишка –
В нього сила, ще й яка!
Бурий злим був, як тоді.
- Знов приперся?! Що тобі?!
Меду хочеш ще, небого?
Більш не дам! Забудь дорогу!
Мені теж він знадобиться.
Раз черпну я– і скінчиться.
- Не просить прийшов, о, ні!
Груші я тобі смачні
На компот приніс, вари.
Мед і джем допомогли
Моєму синку Голкиру.
Дякую, ведмедю, щиро.
Аж змокрів в Бурмила ніс.
- Кажеш, фруктики приніс?
- Так, бери, це все тобі.
В лапи вклав, у дім побіг.
Заспівав ведмідь без нот.
На вогні зварив компот.
Почекав, поки остине,
Пив весь день, що дві години.
- Гм… Напій цей силу має,
Солодощі розбавляє,
Чистить кров і кріпить дух, –
Мовив Бурий, - «Ух-ух-ух!»
***
Знай, дитя, зробив добро –
Вернеться тобі воно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2012
Не знаю, сумно чом мені
У сірі ці холодні дні?
Чому така важка туга
Серце туманом сповила?
Чому гіркий полин в устах,
Сльоза кришталем у очах?
Тонка урвалася струна,
На якій вчора грала я.
Сірі і чорні кольори
Під ноги килимом лягли.
Думки заклякли в голові,
Немов вода в мороз в ріці.
Та, знаю, поруч Господь є,
Він в руку пензлика візьме,
Розмиє тугу і печаль,
Зірве із сонечка вуаль,
Освітить чорно-сірий шлях.
Запалить радість ув очах.
А сльози, наче віск з свічі,
Стечуть, залишаться усі
Позаду. Мудрість проросте,
Мене за руку поведе
В моє майбутнє, де сади
Будуть довкруж мене цвісти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385387
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2012
Зранку вийшов ти лише,
А у серці хОроше.
А у серці дзвоном грає сміх.
Бо лежить рівнесенько,
Бо летить дрібнесенько,
Бо вкрива пухкесенько
Все довкола сніг.
Всі дерева в новому
Одязі святковому,
Мов до шлюбу одяглись вони.
Грудень їх у сукні вбрав,
Кожній по фаті придбав,
В ріг задув, усіх позвав
В гості до зими.
Сонечко сховалося.
Мабуть, ізлякалося,
Що холодний сніг йому спече
Коси золоченії,
Губи гаряченії,
Щоки червоненнії,
Що дощем, стече.
Ти не бійся, сонечко,
Діти у віконечку
Ждуть тебе з ранкової пори.
У холодну дниноньку,
Вийди з-за хмариноньки,
В двір і до хатиноньки
Золота внеси.
І сніжок білесенький,
І дитя малесеньке
Усміхнеться, блиску набере.
І мороз, що з ночі ріс,
Щоб кусать за щоки, ніс
В темний і далекий ліс
Тихцем утече.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384479
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.12.2012
В чудовий світлий день зими
Залиш камін, устань і йди
До срібних луків і лісів,
Умийся свіжістю снігів.
Долоні сонцю простягни,
Блиску у нього попроси,
Хай по золоченій струні
Сяєво спустить до душі,
Прожене зимну чорну ніч,
Життя наповнить грою свіч.
Хай задзвенить у небесах,
Крилами блисне, наче птах.
В чудовий світлий день зими,
Як молоком парним сніги
Нагуснуть, в двір біжи мерщій,
Біле вбирай і біле сій.
І хай той щиро-чистий сніг,
Що, наче заєць, в полі ліг,
Вдихом новим входить в життя,
Немов народжене дитя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384214
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2012
Горобці – «ців-ців-це»,
Восени не спали,
Пхали все в черевце,
Жиру нагуляли.
Не страшний для пташок
День зимовий злючий.
Захистить їх жирок
У мороз колючий.
Заховає від бід,
Туя і ялина,
Ягідками в обід
Пригостить шипшина.
Коли голод до діб
Буде приставати,
Пташкам діти тоді
Принесуть зерняток.
Горобці-молодці
Зиму перебудуть
І веселим «ців-ці»
Весноньку розбудять!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2012
Що за цвіт несеться?
Звідки він береться?
Голі всі садочки, луки і луги.
А він так рясненько
Падає, гладенько
Покриває голу землю навкруги, -
Думав так чорненький
Ворон молоденький
І ніяк загадку розв’язать не міг.
Полетів до тата,
Щоб його спитати.
А той засміявся: «Та це, синку, сніг!»
- Сніг? - малий питає.
З чого ж опадає?
Гілля все довкола чорне і сухе.
- В небі він, дитино,
У холодну днину
Родиться й у хмарці певний час живе.
Хмарки ці густіють,
А як затяжіють,
Втриматися важко буде їм вгорі,
Отоді скидати
Будуть сніг пухнатий.
Полетить, мов дощик, просто до землі.
- Це я тату, бачив,
Коли небо плаче,
Лиш чому, не знаю. Може,від образ?
Та цей сніг біленький,
Чистий і пухкенький,
Наче цвіт, із вишні, бачу перший раз.
- Не уперше, сину,
Він із неба лине -
Щозими він землю щільно укрива.
Ти не міг побачить
Сніг, що з неба скаче,
Бо це твоя перша у житті зима!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2012
Зима-зимонька не спала,
Землю снігом накривала.
Хмарки гребенем чесала,
З них сніжинки випускала.
Дві доби отак крутилась,
Та й лягла, бо притомилась.
Але сон пішов з-під брів –
Вітер в вухо загудів.
- Чого, друже, завиваєш,
Мені спати заважаєш?
Краще гребеня візьми,
Густі хмари почеши!
Дві доби їх випрямляла.
Сили всі свої віддала.
Ні на хвилю не присіла,
А земля не скрізь ще біла.
- Я тобі не помічник,
Хмари я чесать не звик.
Можу тільки їх погнати
Та на клапті розірвати.
Ти придбай собі млинок
Для засніжених хмарок.
Запускай ти їх туди.
Та й легесенько крути.
- Вітре, щиро дякую
За пораду ділову.
Може, завтра і придбаю,
Та сьогодні подрімаю.
Спала цілу ніч зима.
Зранку на базар пішла.
І купила там млинок
Для заплутаних хмарок.
Зразу взялася молоти.
Як по маслу йшла робота.
Не зосталось і хмаринки.
Подрібнились на сніжинки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383687
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.12.2012
Все зима укрила
Навкругисніжком.
Гірку засніжила,
Поле за селом.
Вийшли діти з хати.
Витягли санки.
Із гори спускатись
Взялись залюбки.
Сніг, мов пух, біленький,
Сріблом виграє.
Діточкам маленьким
Втіху він несе.
І батьки не в силі
В дім малят загнать.
Їм так любо-мило
В сніжний день гулять!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2012
Мороз і сонце золоте.
Сніг срібно-серпанковий.
У ясних блискітках усе
Стрічає ранок новий.
На голих у дерев гілках
Красиві білі шалі.
Їх виткала у небесах
Зима – майстерна ткаля.
Зеленогруді ялинки
Без дару не лишила.
З-під голок-вій стремлять кульки.
І стрічок срібних сила!
В повітрі пахне кавуном.
Така полегкість в тілі.
А на хмарині сніжний гном
Сніжинки ліпить білі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383460
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.12.2012
Народилось дитя –
Для добра, для життя!
Щоб продовжити рід народилось.
І радіє сім’я,
І родина уся,
Боже чудо, направду, звершилось!
Таке ніжне, мале,
Безпорадне іще,
Але вже особистість, людина!
Плачем просить усе.
Груди мамині ссе,
І росте не по днях – по хвилинах!
Мамин голос, рука,
Очі – сонечка два –
Ось що треба найбільше дитяті.
Ну, і звісно, їда,
Чиста одіж суха,
Тепла люля і тато у хаті.
Їй потрібні любов,
Тихий тон молитов,
Віра в неї, у Божого сина.
І щоб з самих основ
Узяла під покров
Її доленька світла і щира!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383222
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.12.2012
Зима люто лютувала,
На трембіті трембітала.
Ліс лякала і гаї.
Сили стратила свої.
То ж лягла на синім ґанку,
Відпочити до світанку.
А ворони рано встали,
Кружелять у небі стали.
І давай, що було сили
Каркать. Зиму розбудили
Як із ліжечка вставала,
Посох в подушку запхала
З переляку – жаль до сліз,
Продірявилась наскрізь.
Пух піднявся, розлетівся,
На землі, на гіллі всівся.
Вбрався у дрібний пушок
Сад, неначе в кожушок.
Випхала з дупла голівку
Білка. Зимонька хустинку
Кинула і їй із неба,
Щоб закуталась, як треба.
Зайчика припорошила
І дахи домів накрила.
А на що тепер сама
Ляже? Подушки нема.
Пух донизу із старої,
Як на цвіт бджолині рої,
Мов у вирій в осінь птиці,
Знісся в танці до землиці.
Новий пух пташки-подружки
Подарують на подушку.
Ну, а той, що впав додолу,
В холод сад, лісок і поле
Буде радо зігрівати,
Наче тіло ковдра з вати,
Поки на своїх крильцятах
Не принесуть пташенята
Весну, що теплом озветься.
Пух тоді у землю вмнеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382739
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 05.12.2012
У безконечний простір пірнають мої думи,
Шукають незбагненне у зоряних світах.
Бринять тужливо й тонко, немов у скрипки струни,
І тягнуться до волі, мов з клітки дикий птах.
Ідуть крізь буревії, і гори, й діл долають,
Вмиваються у росах, милуються в лугах.
Зерном пшениці в полі налитим вистигають,
Солодким шоколадом спливають по губах.
Кружляють, наче бджоли, нектар життя шукають.
Може, у снах чарівних, в незвіданих місцях?
Та вволю налітавшись, крильцята опускають,
У себе заглядають, у пройдений свій шлях.
Життя немов клубочок, з якого нитка сходить.
Те, де вона лягала, хилилась до чогО,
Чіпляється, тяжіє, хвостом позаду водить,
І радість там, і смуток – доволі усьогО.
Ой думи мої, квіти, вас змалку я плекала.
У кольори вбирала, віночок з вас плелА.
Багато чорних, сірих у ящик поскидала.
А ті, що веселкові на коси натяглА.
Ой, думи мої, думи! Мої ви любі діти!
Народжуйтесь, бурліте, мов молоде вино.
Як сили наберетесь, в широкий світ летіте
І сійте густо рясно відвічнеє добро!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382713
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.12.2012
Ой, прийшла до нас зима!
В руки віяло взяла
Та й почала ним трясти,
Із-під віяла іти
Став дрібний пухкий сніжок.
Поле вкрив він і садок,
І ліси, й домів дахи,
Луки, гай, річки, шляхи.
Побіліло все довкіль,
Мовби висипав хто сіль.
Навіть пес, що містом брів,
Теж миттєво побілів.
Біле повністю усе,
А зима трясе й трясе!
***
Ти родилась, зимо, в полі?
Не була ніколи в школі?
Мабуть, так, удома вчилась,
Там ти б просто розтопилась!
Кольори, що веселкові,
Тобі зовсім невідомі.
Білу фарбу лиш пізнала,
Нею сніг розмалювала.
А як знала б інший колір,
Сніг не ніс би барву солі –
Був би синій він, зелений,
Золотистий чи червлений.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382212
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.12.2012
(дитячий)
Перший день зими настав,
Не з’явився сніг.
В сірім небі заблукав,
На хмарину ліг.
Став гойдать його вгорі
Золотий ріжок.
Під сріблясті зір пісні
В сон упав сніжок.
На хмарині, наче пан,
Вклався, сни ловив,
Поки його вітрюган
Свистом не збудив.
Як підкрався, загудів
В вухо він сніжку,
Вмить устав той, полетів,
Закружляв в танку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382201
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.12.2012
Живи, плането, голубій –
Клубок життя, надій і мрій!
Поміж планетами кружляй,
Шлях, Богом даний, пам’ятай.
Довкола сонця і осі,
Вальсуй удень і уночі.
А щоби було вмоготу,
З сердець любов і доброту
Зсилатимем тобі щодня.
Лише б кружлять завжди могла!
Ти пори року нам даруй
І кожною з них зачаруй.
Подуй у білий довгий ріг,
Нехай злетить із неба сніг,
Піде мороз, що в сон візьме
Тварину, річку, деревце.
А потім в жовтий бубон вдар.
Пішли землі тепло у дар.
Хай стопляться сніги, льоди,
Зволожаться гаї, ліси,
В цвіт приберуться, у зело,
Щоб все, що спало, ожило.
А потім накренись отак
До сонця, щоб воно гопак
Затанцювало в небесах,
Щоб спіли ягоди в полях,
Росли хліба, в садах плоди,
Моря тепліли і річки.
Від жару сонячних чобіт
Щоби зігрівсь весь Божий світ!
Як плід дозріє, все живе
Тепла у груди набере,
Ти в сонце пензля умочи
І розмалюй все навкруги
В червоні барви, золоті,
Багряні – милі серцю всі!
Як око ж набере краси,
Поля спустіють і ліси,
То білий ріг знов витягай,
З дерев вбрання долІ стягай.
Маршрут один – хоч новий рік,
Новий початок, новий лік.
То ж знов іди, танцюй кружляй.
Путь, Богом дану, пам’ятай.
В Всесвіті вічно голубій!
Любов, красу, достаток сій!
ДолІ - донизу (діалект бойківський)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381925
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2012
Хтось небо зранку запалив.
Здалось йому, замало.
То ж масла ще в вогонь підлив,
Щоб, мов вино, заграло.
Мабуть цей хтось вгорі пече
Велику паляницю,
Котра між хмарами пройде,
Загляне у водицю.
Та й усміхнеться, бо краснА,
Рум’яна, величава.
Мов м’яч – голівка, ще й ясна
На ній коса злотава.
Косицю тую розплете,
Кудлами блисне, звіє.
І на землі осяє все,
Теплом усе зігріє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381456
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.11.2012
Мені наснився дивний сон:
Сиджу в червоному авто.
Дрижу з мотором в унісон
А за кермом, не знаю, хто.
Його не бачила ніде –
І не товстун, і не худий.
Авто неначе ас, веде.
Відкритий верх – дах відкидний.
Ззаду жінки. Їдем кудись.
Дихання поряд - вогняне.
І ніби не вперед, а ввись
Лечу, а вітер в спину дме.
Та ось збудилась. Сон утік
Частини з пам’яті тягну...
Чи це на біль, чи це на лік?
Думки сплітаю, каву п’ю.
Тиждень по тому сну... чи два.
У магазині було це..
Дивлюсь, мужчина - не біда,
В пакети овочі бере.
Я мандарин кілька взяла,
Щоби життя підсолодить.
Тут моя черга підійшла,
Якраз зібралася платить.
Чоловік глип, сітки кладе.
Погляд кидає зверху вниз.
Може, мій ріст – то саме те,
Як і для бувшого колись?
Кидаю слово... Він своє.
Мов від кресал, іскра пішла.
Мені візитку він дає,
З сітками йде. Виходжу й я.
Він власник бару. От чому
Стільки в сітки всього набрав.
Я свій пакет в руках несу.
Мене спинив, пакет узяв.
Автомобіль тут є його.
Червоний колір – як зі сну.
Запрошує мене в авто.
Розводжу руки, та іду.
Підвозить просто попід дім.
Цілує в щічку. Шле «па-па».
Шокована усім, а втім,
Можливо, доля це моя?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381297
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2012
Приходи, приноси
І у яв, і у сни
Кольорові казки
Заповітні.
І граніт самоти
Роздроби назавжди
На дрібненькі шматки.
Кинь за вітром!
Нехай доля-стерня,
Мов досвітня зоря
Забринить, заблищить,
Замигає.
І з життя гіркота,
Відійде, як літа,
Як узимку ріка,
Задрімає.
Ми ж, як два ручайки
Із гірської ріки,
Що навесні, мов гуси,
Ґелґочуть,
Упадем у Гольфстрім,
Станем цілим одним.
Сни осінні мені
Це пророчать...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380991
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2012
Щоранку будить пес мене,
Куса за руку, ногу.
По мені скаче, ковдру мне,
Скидає на підлогу.
- Вставай, козаче! Скільки ж це
Лежати можна? Каші
Я хочу. Сонце вже ясне
Зайшло в ворота наші!
Поборсавшись зі псом, встаю.
Виходить сон крізь очі.
Собаку кашею кормлю,
Виходжу з ним охоче
У двір. А там Назар з Димком,
Златуся із Зорею.
І я збираюсь із Дружком,
Гуляти по алеї.
З ним весело! Ми біжимо,
Наздоганям хмари.
Та їх догнати нам – слабо –
Це ж не вівця з отари!
Мабуть, ми слабші бігуни,
Бо перші не приходим.
Отак всі ранки й вечори
Ми вдвох зі псом проводим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380773
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 27.11.2012
Сонечко осіннє
В жовтому манто
Кидає проміння
Зранку у вікно.
Небо голубіє,
Мов улітку став.
Хмарка тихо мліє,
Наче в сні удав.
Голе чорне тіло
Дерева й куща
Піднялось, зраділо,
Заяснилося.
Вбрали діти лашки,
Залишили дім.
Заспівали пташки.
Весело усім!.
Лашки (лахи) – одяг (галицький діалект).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380560
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 26.11.2012
Подаруй мені, Боже, льодяник кохання-любові.
Полуничний його смак і запах так хочу пізнати.
А ще хочу, щоб він не стопивсь, не скришився ніколи.
Щоб могла його вічність в руках своїх міцно тримати.
Щоби ніс мені радість, наснагу давав, сильні крила.
Щоб могти перейти всі горби, гори перелетіти.
Щоб усе, що до серця наллєш, я до денця іспила.
Щоб за тим, що не збулось, не прагла ніколи жаліти.
Подаруй мені, Боже. Влаштуй моїй душеньці свято.
Дарував ... ще давно... Та цього тоді не розуміла.
Подарунків в житті Ти підніс мені дуже багато!
Лиш цього ще нема..., що оскомою в серці осіло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380532
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2012
Дві стежки людина має:
Одна веде у безодню,
А друга веде до раю,
Дарує ласку Господню.
Одна – то втіха для тіла,
Солодка п’янка отрута.
А друга – душевні крила,
Щоб тілу бруд оминути.
Одна заводить у прірву,
У темряву незбагненну.
А друга дарує віру
У вічність, у нескінченне.
Є вибір! Від точки ліку
Він людям завжди дається.
Від нас залежить, чи світу
Ще бути, чи він минеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380197
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.11.2012
- Не кидаАйся хлібом – він святий, -
Говорив татусь своєму сину.
- Бо той колос справді золотий,
Що його засіяла людина.
Він від сонця сили набирав,
Від дощів він набирався соку.
Стиглим комбайнер його збирав,
Зерна з нього віз водій до току.
Звідти – в зерносховище, у млин,
Де зерно вже борошном ставало
Білим, наче крейда, і пухким,
Щоб із нього хлібчик випікали
У пекарні, булку і торта,
Макарони, печиво робили.
Непроста ця праця, непроста –
Хліб дістать. То ж скільки треба сили!
- Не кидайся хлібом – він святий, -
Слово вставив і дідусь Микита.
- Був у краю час колись такий,
Що вмирали і дорослі, й діти,
Бо не було з чого хліб спекти,
Жодну їжу не було де взяти.
Наче Бога, ждали всі весни,
Щоб у полі лободи нарвати.
Поки дочекались знову жнив,
Мало хто в селі лишився жити...
- Я не кину хліб, що вийшов з нив,
І другим не дам цього зробити! -
Сказав хлопець, хліб у руки взяв,
Потекла сльоза гірка щокою.
До лиця підніс, поцілував
Скибку ту, що стала вмить святою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380107
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 25.11.2012
Будь ти жовтий, наче сонце,
Білий, мов ранковий сніг,
А чи чорний, мов віконце
Внічку. Любить Бог усіх!
Колір шкіри не важливий,
Цінна є лише душа,
Погляд щирий чистий милий,
Посмішка, мов цвіт, ясна,
Руки, що до праці здатні,
Серце, що кохає світ.
Чи як торт ти шоколадний,
Чи як з вишні білий цвіт –
Не важливо. Ти – Людина!
То ж твори добро без меж,
Щоб вкривалася стежина
Плодом та, якою йдеш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2012
На костях вкраїнця в політ
Здіймалась держава совітів.
Вкраїнське зерно йшло у світ –
Вкраїнський народ йшов зі світу.
Що здвиг в промисловім житті –
То яма нова потавала.
Росли підприємства нові,
Й хрести на могилах зростали.
Хто вижив і голод здолав –
Мінявся зо страху разюче.
Ким був він колись, забував,
Рабом у совітів стаючи.
А задумка була така:
Народи докупи змішати,
Розвіять, спалити до тла
Бажання свобідними стати.
Засіяне владою рад
Зло й нині дає свої сходи:
Безродство, безвір’я, розбрат
Буяє у жилах народу.
А, може, пора здвигнуть зло,
Щоб нас не спікало, мов жало,
І жити, як ціле одно,
Як нація, гідна держави?!
24.11.2007 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379705
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.11.2012
Ще учора за віконцем
Цілий день світило сонце.
А сьогодні мряка впала,
Сонця як і не бувало.
Ще учора в зелененькій
Сукні літечко тепленьке
Бігло луками, лугами,
Лісом босими ногами.
Нині ж осінь зимна – ух,
Зняла жовтий свій кожух,
Чорна, гола і сумна,
Спріле на землі вбрання.
Лиш калина червоненька,
Мов дівчатко молоденьке.
У яскравому намисті -
Гарна, славна, хоч безлиста.
Взір до себе притягає,
Сум навислий проганяє.
Тішить у понуру днину
І людину і пташину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379699
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 23.11.2012
Зроблю із татом годівничку
Я для маленької синички,
Щоби вона не сумувала,
Удосталь корму завжди мала,
Коли прийдуть морози люті
Й у сніг поля будуть закуті.
Вдягну пальто я, рукавиці,
Шапчину, шалик і синицям
У мисці винесу зерняток.
Нехай потішаться пернаті!
В мороз про них я не забуду.
Природі добрим другом буду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2012
Соловейко пісню шле зіркам в гаю.
В полі жайвір між хлібів веде свою.
В лісі дрозд виводить соло - чує звір.
Вище всіх орел кружляє серед гір.
Швидше всіх птахів літає в небі стриж.
Восени кочує, щебет шле свій чиж.
Різне птаство в краї нашому живе.
Кожен щось своє у світ земний несе.
Так і люди – кухар хтось, хтось музикант,
Хтось айтішник. Свій у кожного талант.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2012
Ти не чекай на тьму з небес,
Гніт в серці запали.
Хіба Христос на те воскрес,
Щоби загинув ти?
Поглянь на неба синю даль.
Ну, як воно мине?
Скинь із лиця тугу і стань,
Мов сонце золоте.
Живи, пірнай в красу лугів,
У росах серце мий.
Допоки чуєш спів птахів,
Не згине рід людський.
Допоки, наче віск з свічі,
Ллє з серця доброта,
Сади цвістимуть навесні,
Сходитимуть жита!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379321
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.11.2012
Біда влетіла круком у той дім,
Де вчора було затишно усім,
Закаркала, нагострила свій дзьоб,
Йти напролом готова лоб у лоб.
Лишили хмари сльози на траві.
Заскавулів собака у дворі.
Забігав кіт, неспокій натягнув,
Серця домашніх в тугу загорнув.
Ліг смуток, мов ганчірка, на поріг.
Лиш у сусіда нині в хаті сміх.
Бо душу новина та зігріва,
Що влізла у дім ближнього біда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379288
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.11.2012
Осінь пізня, та в обід
Сонечко пригріло.
Вийшов в двір гуляти кіт,
Освіжити тіло.
Привітався з кішками –
Вилізли з-під грядок.
Дряпнув камінь кігтями –
Поточив. Порядок!
В гру – «Квача» з пташатами
Він пограв (мав звичку).
Стріпав лапенятами,
Пощипав травичку.
Втома взяла котика –
Сів на пень хутенько.
Вимив ніс, животика,
Замурчав тихенько.
Сонечко дивилося,
Сидячи на ганку.
Муркання напилося,
В сон пішло до ранку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379134
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 20.11.2012
Він щирим був, мов мамина рука,
Немов вогонь – гарячим і яскравим.
Ні голод, ані праця нелегка
Струн золотих в душі не обірвали.
Жив на землі, мов ангел в небесах.
Молот і серп йому впихали в душу.
Вгору тягнувсь, як сонях на полях,
Всох, наче корінь хтось йому порушив.
Чом не сприйняв той світ, в якому жив?
Чом швидко так стулив бездонні очі?
Отвіт простий: Вкраїну він любив,
Народ, якому світлий путь пророчив.
Все на олтар поклав – сім’ю, майно,
Життя. Що може буть дорожче цього?
Зберіг лиш віру в серці у добро,
Любов святу до рідного усього.
Вклонімося ж поету Василю –
Що смерть прийняв, та не зігнув коліна.
Як він, любімо, щиро вас молю,
Вітчизну рідну - неньку Україну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2012
З ракетниці хтось райдугу пустив.
Над домом пролягла, немов крило.
Дарма, що тихо дощик моросив
І сонце за хмарину утекло,
Зраділа, заяснилася душа,
Забилось серце трепетно пташам.
Здалось, не над будовою лягла
Веселка та, а над моїм життям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378839
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.11.2012
Посивіли поля за ніч.
Їх не гріла небесна піч.
А їм так хотілось тепла,
Та до влади осінь прийшла –
Пізня осінь, що бриє все:
Грядку, кущик і деревце.
Все до тла стинає вона
Не тому що така є зла,
А тому, що готує всіх
До тих днів, коли впаде сніг.
Та щоб скрасить сумну пору,
Залізає до сонця в нору,
Просить піч його розтопить,
Щоб земельку трішки зігріть,
Щоб з полів струсить сивину,
Звеселить пташок, дітвору.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378830
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 19.11.2012
Вечір в небі ліхтарі
Засвітив.
Місяць вуса золоті
Підкрутив.
Усміхнувсь, на компліменти
Чекав.
Не дістав. Хоч вуса ще й
Підрівняв.
Зажурився молодик,
Затужив.
Вийшов в двір в той час старик,
Закурив.
Мовив місяць так старцю:
- Люльку дай.
За це зірку хоч яку
Забирай.
- Люльку хочеш взять? Бери,
Як не сміх.
Дай зорю таку, щоб довше
Жить міг.
- Вибирай, мені не шкода
Зірок.
Їх на небі в мене повен
Мішок.
Дід яскраву взяв, в кишеньку
Сховав.
Свою люльку місяченьку
Віддав.
Запалив її від зір той,
Втягнув.
Видихаючи, все в дим
Загорнув.
Потьмяніли ліхтарі
Угорі.
Почорніло все довкіл
На землі.
Не на жарт злякались ті,
Хто гуляв:
- Щойно зірки з неба всі
Хтось украв!
Дід побачив диво це,
Затремтів.
Люльку взять свою назад
Захотів.
Але місяць не віддав.
- І не жди.
Договір з тобою вклав,
То ж іди.
Кіт занявкав, пес завив
В темноту.
Дід з кишені зірку витяг
Свою,
Вгору кинув зі всіх сил.
- Що мій вік?
Заяснилось в небі, дим
Десь утік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378540
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.11.2012
Говорила мама сину:
- За вікном холодна осінь:
Вітер шле нам у шпарину,
Листя рве з дерев охоче.
Онде листик на стежині
Ліг, від холоду скрутився.
Не підем гуляти нині,
Щоби ти не застудився.
Вбралося чоло думками
Сина, погляд впав на стежку.
Постояв в вікні й до мами
Так сказав малий Олежко:
- Може, вийдемо в двір, ненько?
Одягнемо теплий одяг.
Я б листок підняв з земельки,
Щоб зігріть в своїх долонях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378070
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.11.2012
Мряка, непогода
За віконцем, стужа.
Дощик землю дзьоба,
Розлились калюжі.
У кущі сховалась
Злякана пташина,
Хризантема впала
Личком на стежину.
Тихо скиглить листя,
Крутячись в окрузі,
Щулиться намисто
На калині в лузі.
А в хатині мама
Варить борщ, є тато.
Візьму книгу, стану
Про пташок читати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378023
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.11.2012
Я метелика не скривджу, хай летить.
І ялинку не зрубаю, хай стоїть.
Не затопчу мурашинку, хай повзе.
Не зламаю з дуба гілку, хай росте.
Не впущу сміття у річку, хай бурлить.
Із гнізда яйце не скину, хай лежить.
В джерело не пущу камінь я, хай б’є.
В полі жито не столочу – це святе.
Посаджу в долині верби, хай шумлять.
Зерен птахам кину взимку, хай їдять.
Покормлю приблуду-кішку. А як ти?
Давай будемо природу берегти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378007
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.11.2012
Було в Америці це, у одній сімї
Вродилась дівчинка на ймення Розмарі.
Мама хворіла, батько в пабах все сидів.
То ж часто-густо в домі вітер шелестів
Замість їди у кухні, грошей в гаманці.
А де цілунків ждалось - там були синці.
Мама померла, батько так і не прозрів.
Рідну дочку в житті підтримать не зумів.
У дитбудинку, мов звіря, вона росла.
Позбутись жалю і образи не могла.
Коледж закінчила, робота – до душі.
Але до серця не знайшов ніхто ключі.
Жила затворницею, друзів не вела
В своє помешкання і в інших не була.
Скромно жила: прості і одяг, і їда.
Усе зароблене одразу в банк неслА.
У вільний час журналів, книжок не читала,
А все рахунки свої банківські звіряла.
Жодному хлопцю вона віри не йнялА.
Отак життя у самоті і прожилА.
Гроші – одне, що душу їй у світі гріло -
Наявність грошей, тратити їх не хотіла.
Вийшла на пенсію. Іще скупіша стала.
Купити їжу собі навіть шкодувала.
А згодом їсти жінка й зовсім не змогла.
Немов драбина стала, зсохлася уся.
І лише гроші, гроші, гроші рахувала.
І реготілася, немов причинна стала.
Так і померла – пустий шлунок і грошва.
Так закінчилося сумне її життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377747
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2012
Бувають люди чуйні і відкриті.
Чужа біда їм, як своя болить.
Їх душі, наче вікна, щойно вмиті.
Їх серце, наче маків цвіт горить.
Бувають і підступні, мов гадюки,
Отруту пустять – й тишком у траву.
Є і такі, що рвуть, мов хижі круки
Груди людські, як впалу дичину.
Причини різні, чом таке буває,
Чом бракне в серці світла і тепла.
Та раз у році й кактус розцвітає,
Коли його торка чиясь рука.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377740
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.11.2012
Вечірню сукню вбрали небеса.
Рожеві хмари в озеро пірнули.
Чуби змочили голі деревА.
Кущі, вгойдавшись шелестом, поснули.
А потім зорі вийшли погулять,
На хвилі срібла трохи натрусили.
Не все ж їм пусті погляди кидать.
Ще й сукню небу золотом розшили.
У груди пхаю ці шматки краси.
Немов бальзам, вони для серця мого.
П’ю кисень свіжий, як ковток води –
Криничної чи з джерела п’янкого.
І щемом напинається душа.
Здається, покидає вона тіло.
Яке блаженство – Божа ця краса!
Не знала б, якби в хаті просиділа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377337
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.11.2012
Був час, коли шапки крали,
З голів у людей здирали,
Тягли приймачі і шини,
Мопеди, автомашини,
Із рук гаманці хапали,
Нагими п'яних лишали,
Коли обчищали хати,
Обмінники, банкомати.
Тепер пішла нова мода –
На фабрики і заводи
Злодійське око кидати,
Рахунки їх блокувати.
А далі, далі що буде?!
Почнуть пропадати люди,
Як в час тоталітаризму?
А чорний морок навис вже.
Нас хоче в лещата взяти.
А, може, до зброї, брате,
Пора, щоб той смог розбити,
Для світу життя лишити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376965
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2012
Ще недавно вишня була золотиста.
Нині, наче вугіль, чорна є, безлиста.
Поряд, біля неї, туя худорлява.
Світла їй частенько влітку бракувало.
Здоровенна вишня в сукні не скупенькій
Часто затіняла тую молоденьку,
Носа вгору дерла, бо ж і пишна, й плідна.
В голки жаль складала туя непомітна.
Нині ж все змінилось. Вишня лист згубила.
Туя заяснилась, віти розпустила.
Кожен тую хвалить, зір на ній тримає.
Оксамитом душу кволу зігріває.
Пік краси і слави вишні був у літі.
Першість нині в туї. Так бува у світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376948
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.11.2012
Міцніш мене за руку ухопи
І заведи у сонячний свій дім,
Де будемо не я і ти, а ми
Купатися у сяйві золотім.
Міцніш мене за руку ухопи,
Щоб я відчула силу і тепло,
Щоб я забула трунок самоти,
Що роки роз’їдав моє нутро.
Міцніш за руку ухопи мене.
Хай дощ періщить і гудять громи,
В той дім, де сонце під дашком живе,
Веселкою дорогу проклади.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376897
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2012