| Сторінки (1/37): | « | 1 | » |
Не знаю чому, але в мене за цей час не було особливо страху. Коли поранили, я все по протоколу зробив, як вчили. Просто на автоматі все роблю. Мене зачепили вже коли я був майже за укриттям. (Так обідненько якось)) А там на нашій машині відвезли. Там взагалі прикро потрапили так. Було стільки моментів коли в мене могли потрапити. Прям над головою кулі 30 см у стіну лягали. Танк вальнув у стіну переді мною. Я хотів там стати спочатку, але вирішив стати трохи далі. Через пару хвилин вона просто розлетілася.🤣 Я за снаряди арти та міномета взагалі мовчу, гради тощо.
Вони просто падали довкола так часто, що я вже перестав на них реагувати. Там майже не залишилось цілих будівель. Перестрілки на 5-7 метрах. Кидали гранати. Коротше я там пройшов нормально бої.😎
А ще, врятували пацана.
Йому уламок від снаряду танчика в ребра прилетів. Діра була така нічо кров та шматки легені, чи то вже ліверу)🙄
Краще про те, як рятував напишу.
Коротше не було медикаментів для нього. Я зрозумів що ситуація какуля). Сказав, що зганяю на іншу позицію шукати. Вибіг якраз під обстріл міномета. (Везунчик ще той)
Усі тупили, крім розвідки нашої АЗОВської.
Коротше знайшов я рюкзак медика, нажаль він йому більше не пригодиться.. Прибіг назад. Почав йому клеїти рану. Оклюзійні наклейки були прострочені. 2 відпали.🤷♂️
Довго не їхала броньована евакуція. Я почав кричати командиру, що треба його забирати. Він дав добро, пацани метнулися за нашим пікапом, що дивом залишився цілим. Ми його під обстрілом завантажили, і я сів з ним. Тримав йому цю наліпку рукою і крапельницю поки ще їхали. Він хапнув пневматорекс.
Довезли, його забрали, потім сказали, що його врятували і стабілізували.
Я свій автомат провтикав тоді. (Лох, не можна губити автоматік, то святе)
Тому коли наших загиблих привезли я собі новий автомат з нього взяв.
Все що ціле є з мертвих - забираємо. З усіх, прикро, та їм більше не пригодиться..
Потоваришував тут із хлопцем, нашим медиком Танто позивний, я якраз такі ножі люблю, пам'ятаєш, я казав))
Мертві з рашки, виглядають нормально, а от свої.. якось моторошно. Дуже шкода якось. Але як у "Цитаделі". Прах є прах, не шукай у ньому суті.💪 Це просто оболонка. Дух вічний. Я його тіло вантажив у Спартан. Коли був бій, ми бійниці за парканом зайняли. Там був хлопець із Стрия "Стольний". І ще один Аполон. Я побачив як по Аполону стріляють, із паркану вийшли фонтанчики бетону. Він упав почав кричати, що поранений. Я передав, що у нас 300. Стольний пішов допомагати йому. І за кілька секунд знову обстріл. Я почав кричати їм щоб вони повзли. Я не бачив, звідки вогонь. За кілька секунд вони затихли. Я лишився там один. Доповів, що хлопці все.🥺 Продовжував працювати зі своєю бійницею. І тут почалося те саме біля мене. Я заліг і почав відповзати. Відійшов трохи назад і зайняв позицію. Дочекалися допомоги і пішли зачищати🔫
Коротше вони пройшли тим флангом де стояли хлопці якраз. Хлопці їх не побачили. Ось результат.
Танто під час зачистки нарвався на кулемет.
Сам пішов так не можна було. Хоробро, але не варто.
Вони в хаті засіли. Ми їхніми гранатами, орків і зачистили..
Зараз лежу, з простреленою ногою.. пишу цей текст.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942541
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2022
[b]13 почуттів, які ти повинен забути.[/b]
1. [b]Почуття віри в ідеал.[/b]
У світі немає нічого ідеального. Що б ти не зробив - це всерівно буде гівном в порівняні з тим, хто робив справу не вперше.
2. [b]Почуття важливості[/b].
Ти нафіг нікому не потрібен (може мамі з татом, та це не точно і не завжди)
Ти не важливий, ти просто м'ясо і кістки, "суповий набір". Важливе те, чим ти можеш бути корисний.
3. [b]Почуття, що ти комусь чимось зобов'язаний.[/b]
Ти нікому і нічим не зобов'язаний з самого народження. За винятком себе. Це факт. Його неможливо оспорити. Все решта, це ти жалюгідний слабак і прогинаєшся під когось.
4. [b]Почуття очікування ідеального моменнту.[/b]
Є тільки вже і зараз. Або приймаєш рішення і робиш, або ний і пускай соплі, а хтось вже це виконує. Шукай нові шляхи, інші можливості. Май інший план. Чекати моменту - це доля слабаків.
5. [b]Почуття, що тобі хтось щось повинен.[/b]
Ти нікому не потрібен, особливо твої бажання і "хотілки". З цією логікою ти комусь чимось зобов'язаний. А ти ж нікому нічим не зобов'язаний.
6. [b]Почуття страху.[/b]
Страх і самозбереження різні речі. Поки ти боїшся, ти не дієш. Бездіяльність - це лінь. Лінь - слабкість, ти або хробак нікчемний, або доведи, на що здатний.
7. [b]Почуття, що хтось правий[/b].
Поки не доведено - все брехня.
8. [b]Почуття нездатності.[/b]
Людина може навчитить. Всьому і завжди. Якщо це не так - це не людина, Це хробак.
9. [b]Почуття відповідальності.[/b]
Це не повинно бути почуттям. Це повинно бути фактом.
10. [b]Почуття образи.[/b]
Не ображайся. Це усього лише люди. Їх робота підводити тебе.
11. [b]Почуття любові.[/b]
Умій забувати про нього хоч іноді. Воно відволікає тебе від дійсно важливого. У цьому світі немає ідеалу. Пам'ятаєш?
12. [b]Почуття відсутності вибору.[/b]
Навіть якщо тебе проковтнули є 2 варіанти виходу.
13. [b]Почуття паніки.[/b]
Ми всі помремо 100%. І згниємо і хробаки з'їдять. Та тоді буде вже всерівно. А чому ж зараз не всерівно ? Ти живий, вже про вмирання задумався ??
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939137
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2022
Щоб стати щасливим, робити нічого не потрібно: щастя неможливо домогтися. Знаєте, чому? Тому що воно вже є у нас. І це не матеріальні речі, не новий байк не машина і навіть не дім біля моря. Щастя в середині нас, чи поруч з нами* Як можна домогтися того, чим володієш? Але тоді чому люди не відчувають себе щасливими? Тому, що спочатку вони повинні відмовитися від своїх ілюзій. Щоб стати щасливим, нічого не треба купувати - потрібно відмовитися. Життя просте і чудове. Важким його роблять наші ілюзії, амбіції, бажання, наша ненаситна жадібність. Знаєте, в чому корінь усіх цих зол? В ототожненні себе з усілякими ярликами. Ні, я не стверджую, що потрібно відмовитись від всього і пустити все по течії відчувши "щастя". За течією тільки мертва риба пливе. "Краще плакати в новому бентлі ніж в маршрутці" - було сказано кимось і це не позбавлено здорового глузду. В нашому, сучасному капіталістичному світі ресурси обов'язкова річ. Та ніколи матеріальні речі не будуть ціннішими за ті, котрі не оцінюються коштами. За них, за нього, за неї*...
Найбільші гори - це багато дрібних піщинок, океан - безліч дрібних капель. Та їхні розміри вражають. Дрібниці це все, тому використовувати свій час потрібно до дрібниць, на те, що подобається, на те чого прагнеш, та турбуєшся "що подумають інші", більше часу вже не буде, більше можливостей не наступить..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939044
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2022
Отак живеш...у світі протиріч:
такий,як всі - щодня вдягаєш маску,
і лиш коли на груди ляже ніч -
ти душу відкорковуєш,мов пляшку.
В один стакан наллєш чого б хотів,
у інший - те,що зветься словом "мушу",
і не збагнеш - чи так воно в житті,
чи ти давно пропив вже свОю душу.
Бо наче вільний...Ні - як в клітці птах,
де твОї крила - то твоє прокляття.
Бо наче щирий...Ні,бо щирість - знак,
що ти готовий до свого розп"яття.
Тому й вбачаєш святість в тишині,
ти хочеш тиші - щоб ніде нікого,
щоб на її холоднім полотні
хоча б на мить торкнутися до неба.
Бо знаєш,що дійде до краю ніч
і відлетить в свою,незнану казку.
А ти,як зАвжди,в світі протиріч
вдягатимеш під ранок кляту маску...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2022
Знаєш,за що я не люблю мегаполіс?
І цей дим, що виїдає легені кашлем?
І цих покидьків на іномарках, які колесами вбивають бездомних тварин? Жінок, що яскраво фарбують губи й, одягнувшись, всеодно залишаються голі? Цих псевдо чоловіків-інвалідів, які через брак адекватності та, можлтво утраченої уваги, від такиж же пофігістів батьків.. Розпускають свої руки до всього, до слабших, до щирих добрих людей, та дісно порядних та наївних дівчаток, перестрічаючи їх пізно ввечері. З метою задовільнити свої хворі виношені часом і злобою на весь світ потреби. І дешеві, гнилі мандарини від меценатів для сиріт в дитячих будинках?І цю рвотну, проплачену , "духовну" сирість...І ці зіпсовані, без терміну придатності людські маси?І ці безнадійні, жорстокі, самотні повні алкоголю та інших відходів у венах поламаних темних вулиць... І ці яскраві промені, що б’ють нокаутом у вічі на лікарняному ліжку....Думки в голові нестерпні, стомлені, забуті і грішні, що викинутись з неї ладні і порохом розсипатись за вітром... І цю солону воду з повік, яку я рукавом вкотре витираю батькам...хустинки ж сушаться на ржавій, уже посоченій такою водою батареї..
За свою безпорадність.
Однак...є, є і особи інші..я не можу іх віднести до касти людей... "людина" - це вже, спорчене, противне створіння..
Є інші...це вже не люди..це вища ланка осіб, які розуміють і діють, не споганюючи навколишнє на свому шляху...вони вміють думати, що в даний час є рідкістю, знають, що таке розуміння, щирість, відданість і більше того, не тільки знають, а постійно користуються цими вміннями...цими цінностями....
Однак, їх мізер...мізер, який протистоїть масі...темній масі оточення, несвідомості і антиморалі..
Їх є незліченна кількість
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938955
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2022
Чи знаєте ви, яке слово - найстрашніше? Можливо, ви скажете «війна». І звичайно ж будете праві.
Але, на мій погляд, не менш страшне слово (принаймні, у мирний час) - слово «потім». Тому що воно проїдає ваше життя, як міль роз'їдає вовняні речі. Як господиня, знає, що буває, коли відкладає на потім їх обробку. Або, скажімо, залишає на потім, замість того, щоб прибрати, молоко на столі.
«Потім» - це відкладена життя (молоко, залишене на столі). - Я потім сходжу в лікарню. - Я потім погуляю з дитиною. - Я потім займуся собою. Але «потім» не настає ніколи ...
Підійдіть до дзеркала прямо зараз. Подивіться на себе уважно.
У вас зараз є свої мрії, свої бажання. Якщо ви їх відкладіть на потім, то вам, яким ви станете через рік-два-десять, це буде вже не потрібно. Як то молоко, смаком якого ви змогли б насолодитися, згорнувшись у м'якому кріслі з цікавою книгою, якби вчасно додали в нього мед і корицю ...
Ваша мрія скисне. Ваше бажання втратить яскравість фарб і хвилюючий аромат.
Вам нічого не залишиться, як вилити скислі можливості в унітаз.
Прямо сьогодні замініть слово "потім" на слово "зараз". І тепер, коли "потім" за звичкою злетить з губ, що не відпускайте його далеко.
Піймайте його і подумайте, що з цього ви можете зробити прямо зараз. Дозвольте собі витратити сили і час на початок руху до своєї кращого життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938954
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2022
А чого ж я боюся?
Знаєш, прокинувшись сьогодні вранці і озирнувшись на своє життя, я подумав: "А чи варто мені боятися ризикувати і робити те, що я дійсно хочу робити, не звертаючи уваги на чужу думку і критику на свою адресу? Не звертаючи уваги на уявні страхи, які малює мій "розумний розум", віддаляючи мене від реалізації моїх бажань? ".
Смерть трапляється з ста людьми зі ста, що не з дев'яносто дев'ятьма, а зі ста людьми. Чи варто з за неї переживати, якщо прийде момент, коли вона до мене постукає і скаже: "Ну що ж, пора!"? Я думаю найстрашніше це, коли вона до мене постукає, а я, озирнувшись на своє життя, буду дуже сильно шкодувати, що у мене була можливість, а я не ризикнув.
Що я міг підійти до дівчини і познайомитися, але побоявся, що вона мене пошле. Що я не звільнявся з обридлої і нецікавою мені роботи і так і не ризикнув відкрити свою справу. Буду жалкувати про те, що мало подорожував і не дбав про своє здоров'я. І т.д. Тепер, коли у мене виникають якісь сумніви, я задаю собі одне питання: "А чого ж я боюся?" і сумнівів більше не залишається.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938787
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2022
Я не сплю від вечірніх думок,
Я не сплю, через те, що не можу.
Я не сплю, в животі щось болить.
Я не сплю, я є провокатором болю.
Я не сплю, не ребро, це щось інше.
Я не сплю, десь це глибше, сильніше.
Я не сплю, через те що не хочу.
Я не сплю, я ніби нормальний
Я не сплю, я ж для світу незламний
Я не сплю, не хочу в світ мрій.
Я не сплю, я спати не хочу...
Я з тобою постійно, і ми не розлучні
Слова всі чудові і всі такі влучні.
І все так прекрасно, ми разом, ти поруч.
І на пальчику твому, золотий уже обруч.
А за руку ведем, своїх дітлахів
І приклад даємо, для інших батьків
Долоню твою я міцно стиснув.
І ось воно щастя.....та ні, я ж заснув..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2022
Ніколи не плутай справжню розбірливість з примітивним вибором. Таких людей видно відразу, їх мовчазний погляд проникає під шкіру, вони бачать тебе наскрізь. Такі люди ніколи не стануть витрачати себе на кожного зустрічного, проявляти зайву дружелюбність і товариськість. Це порода і вона вимагає вишуканого підходу. Частіше вони самотні, у своїх думках і діях. Спокійно і незворушно, вони спостерігають за кожним і шукають своїх, таких же відлюдних і сильних духом. З вовчим оскалом оберігають все те, що вони зрощували в собі довгі роки. Ніщо не може їх здивувати або засмутити, вони нічого від вас не чекають. Ти коли-небудь бачив непереможні фортеці, гори і круті схили, які не кожному під силу? Так ось це вони, люди розбірливі у всьому, з почуттям честі та відданості собі і своїм принципам, своєї моралі. До них важко підступитися, зацікавити, але якщо ти насмілишся, якщо ти завоюєш цю фортецю, то повір мені, друже мій, ти ніколи не дізнаєшся ні почуття зради, ні брехні, тому що правда і любов головний постулат цієї дива. Я поважаю людей розбірливих, поважаю цю породу, адже з ними виразно можна мати справу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938596
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2022
Найдостойніші, як правило, самотні
Кожен день, спілкуючись з різними людьми, дивуєшся тому, що найдостойніші з них - самотні. Їх відрізняє харизма, приємна зовнішність, живий аналітичний розум, гарне виховання і манери, за якими завжди захований сильний погляд, в якому ледь проглядається невелика смуток.
Вони шукають «своїх» людей: для спілкування, для компанії і приємного відпочинку, для любові, для відносин і сім'ї.
Вони частіше помиляються, сильніше страждають, рідше йдуть на контакт, важче переживають невдачі. Але кожен раз, згораючи у відносинах дотла, вони відроджуються з попелу, стаючи ще більш досконалими і сильнішими.
І знову, і знову починають все спочатку ..
Їм чужі стереотипи сучасного суспільства, їм неможливо нав'язати чужу думку. Незалежно від того, чоловік це чи жінка, вони в пошуках такої людини, поряд з яким буде тепло і спокійно.
І це «спокійно» засноване не на відсутності сварок, адреналіну або крайніх граней емоцій. Це «спокійно» означає, що поруч людина, яка не зрадить. Людина, якій ти безмежно віриш, довіряєш і в якому впевнений на всі 200%.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938595
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2022
Правда, як проститутка
Всі її хочуть, та ніхто її не любить
Сьонодні - посміхаються в лице
Завтра уже забудуть...
Сьогодні ще в лице,
А завтра уже не будуть..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2022
Не кожен, хто наказаний той винний,
Не кожен, "бнзневинний" без вини,
Не кожен, хто назвався братом - рідний,
І єдність душ, не завжди по крові.
Не кожен - друг, хто з тобою з боку йшов,
Не кожен ворог, хто заправду ненавидить.
Не так страшнтй той піднятий кинжал,
Як жага помсти, у прихованому виді.
Не кожен хто в обіймах - щиро любить,
А в стороні стоячий - не завжди рівнодушний,
Не кожен, хто бездіє, пару губить,
Однак, цей час навіки робиться безлюдний.
Не кожен попадеє під шаблон,
Та кожен з нас, в думках його створив,
І не підозрює, можливо навіть,
Що світ і без нього повен радості і див.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2022
Мені далеко до ідеалу...а впринципі я й не стараюсь ним бути...
Так, я злий коли втомлений, та і критики я не боюсь.
Так, я роблю все як хочу, чужа думка для мене ніщо...
я не люблю, по житті стадо, його я сторонюсь...
Я за близьких вогонь і в воду,
....а треба і "небо я нахилю"...
я не люблю, коли лицимірно.. Зради твоєї я не потерплю,
можу обідити, буде погано...та пробачення я попрошу
Іду завжди по своїй дорозі...невідомого я не боюсь
І за все здієне готовий, я перед будь ким відповісти
І будь яку, я власну ношу, я зможу впевнено нести..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2022
А без тебе тут усе навпіл:
днем - півтемрява,
вночі тут - півсвітло.
Не соромно мені зізнатися:
в цьому світі без тебе - лише півлюдина.
Хоча ні, не людина - особа.
Людининою стати не зміг.
І тепер я відчуваю на собі,
Потужний наслідків батіг..
Ці люди - суща Божа милість:
Сто ударів в ще живих.
а потім: "ми, здається так змінились".
Після стількох-то ножових.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2022
Серце моє - це мячик із мяса.
І думають серцем тільки дурні,
Тепер воно буде тільки зі мною,
Тепер воно буде закрите в труні.
Не може любити нічого навколо
Не буде наповненим добра і надій
Немає там місця, й робота не та
Тільки для крові, тай та вже густа.
У серці тепер, нема чому битись
Не розіб'ється об звістку воно,
Звичайно, могло б воно зупинитись
Та це якось потім, інше кіно..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2022
Ніч
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936992
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2022
Ми любов змінили на "лайк"
ми тепер сидимо у мережі.
Ми говорим, коли мовчимо
маєм друзів у світі без межі.
І не треба напевно весни
ми вкриваєм букетами "стіни"
Ми в "онлайні" тепер живемо
ті сердечка для нас вітаміни.
Ми "активно" губимо час
пів-життя проведем в моніторі.
Ми не бачим навколо прекрас,
як у небі виблискують зорі.
Не читаєм розумні книжки
ми у паблік як в церкву зайдемо
Ми там фразу великих людей
щей картинку красиву знайдемо.
І не граєм футбол у дворі,
ми кнопки нажимаєм охоче.
Там легендою стане у раз
хто посидіти дома захоче.
Так на крилах роки пролетять,
а ми "ави" все будем міняти
не біда що пролине життя
і не буде чого нам згадати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2016
Сповідь
Я не вмію писати довгі поеми,
Я не вмію любити, підбирати слова.
Я гублюсь, натикаючись на проблеми,
Від яких уже обертом йде голова.
Я не вмію кохати, та вмію прощати,
Гасити в душі надзвичайний пожар.
І, здається, я інколи вмію літати,
Ховатись від всіх за завісою хмар.
І, може, в душі я ще зовсім дитина,
Яка прагне щирості почуттів,
Але все ж душа - як чиста перлина,
Не кожен побачить, хто б справді хотів.
Бо мушля - це просто для неї захист,
А там ховається справжнє єство.
Хто здатний відкрити, той скарб там побачить,
Який не кожному відшукати дано.
Шукає хтось скарб, я шукаю дорогу,
Щоб вірно по ній по життю знов іти.
Я знаю, що буде там біль і тривоги.
Та яке ж то життя, як не буде біди?
Та буде й любов, і буде там щастя,
Такі, як в дитинстві у мене були,
Так довго ховатися їм вже не вдасться,
Здолає тепло всі холоди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2016
Людина, прикидаючись, забуває, що маска приростає до шкіри, а після вростає і в м'ясо. Винятків немає, якою б чужорідною і "тимчасовою" маска не здавалася б спочатку. Один прикидається слабким і стає слабким. Інший прикидається циніком і стає циніком. Ніщо не бетонує душу швидше брехні. Вода приймає форму посудини, в якому знаходиться. А якщо вода замерзає, то посудина лопається - і ось вона, готова форма. Потрібно бути дуже обережним з "тимчасовим". Воно дуже скоро стає постійним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643154
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2016
Це світ невдах, приречених на успіх. Світ боягузів, які корчать з себе героїв. Світ романтиків, котрі з усіх сил переконують в своєму цинізмі.
Це самотній світ скупчення адаптованих інтровертів.
Ера пофігізму, а не свободи!!!
Вони постійно хворіють, постійно бігають, постійно виконують чужі бажання. Вони проживають життя в кредит, зв’язують себе вузлами комфорту і абсолютно все зводять до того, як заробляють на життя.
Влаштували тут комедію манер, драму моралі, соц..перепис проституток.
Дивно, що у своїй симетричності кожен вважає себе унікальним…
Я - класичний представник зіпсутого покоління, типовий конформіст без особливих талантів, який страждає на невиліковну соціапатію
Інколи я записую ці короткі уривки, щоб хоч якось перед собою звітувати.
Мене давно ніщо не зачіпало: ані мінливі вогні мого міста, ані його погодні примхи, ані звабливі жінки з феромонами їх доторків.
Життя - як програма телепередач, яку перемикаєш пультом від нудьги.
Люди граються в рольові ігри – сценарій написаний, фрази давно завчені, інтерес має свої причини: дружба, кохання, відданість. Ми маємо платити, щоб отримати натомість. Запитувати те, на що маєш власну відповідь. Вести розмову у руслі, в якому тобі зручно.
Головне - не зірватись!
Цінностей не буває! Важливий лише компроміс з собою. Потрібно знайти позицію, від якої відштовхуватися. Спробувати все, і не зруйнувати те, що було до того. Знайти щось своє, і не сумніватись, що воно твоє, а не кимось нав’язане…
Істини життя?
Кожен живе як хоче, і ніхто не знає, як правильно..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630232
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2015
Ти надто вірила йому,
Точніше сліпо довіряла.
Сама не знаючи чому,
Ти сенс життя з ним уявляла.
Пізнала пристрасть, біль пізнала,
І підлість тих, брехливих обіцянок.
І як завжди, любов шукала.
Для серця ти знайшла страждання.
Та й з ним пізнала не легке.
Просту істину світську,
Коли спеклась на молоку
То ж будь розумна, дуй на воду.
Робила все, що ти могла,
На двох сама усе ділила.
Ти так багато ще хотіла.
Онак так мало получила.
Ти все пізнала. Що ж тепер?
Не "вмерли" ми - будем сильніші.
Ти нікому тепер не вірь.
Точніше, вірь, та будь мудріша.
Та тільки жалко, що пока
Не передбачено ще мною
Що після склянки молока,
Не хочу пити якусь воду.
І сонця мого вже нема,
Не світить вже мені походу.
А лампочки, то все фігня.
Нема тепла, із них в негоду..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2015
Що зробиш? Такий зараз час.
Щирості хочеш? Ні, я не бачив,
Люди з цінниками навколо нас,
Будь-який зрадить, не плач про нестачу
Думок електорних безліч кругом,
Цінності стали, такі ж банальні,
На місці секретів, зараз паролі,
Радості світу лише віртуальні,
Кожна особа, по суті підробка,
Серце у грудях, по факту пусте,
Відвертість закрита глибоко в коробці,
Кожен проблему у собі несе.
Світ весь навколо, в цифровому форматі,
Пам'ять уся в сторінках інстаграму,
Вконтакті ми з "друзями", небачимось днями
І цеж все нормально? приходьте до тями.
Весь світ у секретах, нічого не знаєм.
І часу з бажанням в нас ніби немає,
Найбільший секрет, якого всі прагнуть
Дізнатись, який же пароль від вайфаю?
Дівчатка більш мужні стають.
Сім'ю і будинки вони вже будують,
А хлопці жіночні навкруг,
Волосся щоранку гелюють.
Борідка брутальна, робить з них "мачо"
М'язи свої сталеві качають,
А від обіди в куточку, вже плачуть.
А від проблем своїх, просто тікають.
Час такий зараз. "нічого не зробиш"
І вівці ричать тут на вовка.
Щирість?? А нащо? Не треба.
Правда - в морі малесенька голка.
І модно бездушним, зараз всім бути.
Красивим із виду, всередині гнилим.
Хороші моменти ми можем забути.
Кусаються всі, не будь сам слизьким..
По суті дешевки, не цінні людішки.
Та криком кричать, що знають ціну.
А знають тому, що давно продаються.
Маєш таких? Я таких збувся...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2015
У моїй душі сильно віє вітер. Але мені подобається.
Чому? Бо це освіжає.
Забившись у міцну шкаралупу, вітер досягає до самих віддалених куточків моєї душі. Її терплячими, боязкими продувами проникає до замкнутої на всі замки свідомості, потроху повертаючи мене до життя.
Я люблю вітер.
Я люблю Її ніжну, а часом й пронизливу прохолоду.
Вона дарує мені почуття свободи.
Я люблю Її за те, що я можу легковажно, але надійно довірити Їй свої думки. Те, що я не можу розповісти нікому, я відкриваю Їй. Саме тому, Вона так глибоко засіла у мені. Я відчуваю Її кожною клітиною свого тіла і це приносить мені почуття надійності.
Розмовляючи з вітром, я позбавляюсь від усіх своїх тривог, адже Вона виносить їх кудись далеко. Вона виносить їх туди, звідки вони не знайдуть дороги назад. Вони більш не повернуться до мене. Вони вже загубились, розчинились у просторі...зникли.
Як спокійно.
Після довірених тривог, я ввіряю Їй свої мрії. Вона донесе їх тому, хто може їх здійснити. Або туди, де вони дійсно потрібні. Він занесе їх далеко, аж до небес...а потім поверне мені знов.
Мені подобається відчувати вітер у собі.
Мені подобається...жити з вітром, з нею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626762
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2015
Не кожен, хто наказаний той винний,
Не кожен, "бнзневинний" без вини,
Не кожен, хто назвався братом - рідний,
І єдність душ, не завжди по крові.
Не кожен - друг, хто з тобою з боку йшов,
Не кожен ворог, хто заправду ненавидить.
Не так страшнтй той піднятий кинжал,
Як жага помсти, у прихованому виді.
Не кожен хто в обіймах - щиро любить,
А в стороні стоячий - не завжди рівнодушний,
Не кожен, хто бездіє, пару губить,
Однак, цей час навіки робиться безлюдний.
Не кожен попадеє під шаблон,
Та кожен з нас, в думках його створив,
І не підозрює, можливо навіть,
Що світ і без нього повен радості і див.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2015
А без тебе тут усе навпіл:
днем - півтемрява,
вночі тут - півсвітло.
Не соромно мені зізнатися:
в цьому світі без тебе - лише півлюдина.
Хоча ні, не людина - особа.
Людининою стати не зміг.
І тепер я відчуваю на собі,
Потужний наслідків батіг..
Ці люди - суща Божа милість:
Сто ударів в ще живих.
а потім: "ми, здається так змінились".
Після стількох-то ножових.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2015
Очі заклейте пластиром
Купюра стала пастирем
Заткнуті вуха, в ваті
Адже ви не винні
Давайте, зробіть вигляд
Що цього тут немає
Ну або вас це точно ніяк не зачіпає...
Може тоді гвалтувати, різати будуть не вас
Маш, Наташ, Надь, Іванів та інших Вась
Народу багато, просте людське бидло
Вас годуй гімном - ви скажете повидло
Я розлютив вас? невже вам чуть обідно?
Я нікого не боюсь
Далі виду із вікна вам і так нічо не видно...
Інформації повно - бери скільки скільки є на Землі
Але у сліпих людей, сліпі навіть пси поводирі.
Того хто хоче жити, жити вчити не треба
Але якщо пастухом став вовк, що робитиме решта?
двома руками треба, за самооборону націй
Система стане спокушати - запропонує здатись
Але ти йдеш у відмову - більше завдаючи шкоди
Опір - і є самооборона і діями ти це доводиш,
За своє життя, за свої ідеї
Не сумніваючись ні каплі,
Під тихий шепіт ворога "тобі треба здаватись"
Кров каже: "Не смій, обороняйся"
Чи ні кроку назад - їй вторить рідна віра
І ти йдеш на бій спокійно і розмірено,
Впевнений в тилах - прикриють брати
А що до псів системи - плювати на них,
Собака пошарпає плоть, але не вкусить душу
Коли дано бачити відразу - маєш розуміти мушу!!
Прищеплюючи віру людям - не переставай ти битисть
Сильні світу цього самі приповзуть і захочуть учитись
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420695
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2013
Некрасивих людей не буває!
Невродлива буває душа ...
Чиясь - тіло собою прикрашає,
Чиясь - злобою уб'є без ножа ...
Краса - як обгортка цукерки ...
І можливо, під нею обман ...
Розвернеш, а їстівного немає ...
Або будеш від солодкого п'яний ...
А душі краса не зів'яне
І потім, після років,
Розквітне, заіскриться, проснеться
Це буде гідна відповідь для обкладинок журналів,
Що вчили красивими бути ...
Хоч картинок красивих чимало,
Тільки чи варто фантик любити?
А навколо стільки добрих створінь,
Що в душі - неземної краси ...
Вдалині від крикливих компаній,
А в сердечку про щастя думки...
Без душі світ себе втратить
За мінливою модою рвучись ...
Некрасивих людей не буває ...
Невродливої буває душа ...
Дівчина, ви так нафарбувалися ...
вам не жарко під слоєм "красивою бути"?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418383
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2013
Я просто мовчу
Ти не знаєш, не бачиш
Я просто мовчу
Ти підеш, не пробачиш
Я просто мовчу
Ти знову з іншим
Я просто мовчу
Навіть сліз не почуєш
Я просто мовчу
Але дихаю ще
Я просто мовчу
Але кров ще тече
Я просто мовчу
Я не хочу цих слів
Я просто мовчу
Серце є, але пів
Я просто мовчу
І твій погляд ловлю
Я просто мовчу
Я просто люблю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354563
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2012
Чому так боляче кохання,
Чому на серці зла печаль,
І кожна зустріч, як востаннє,
І час збігає, як на жаль.
Про тебе я веду розмову,
Тобою марю уві сні,
Усе почати можна знову,
А повернути – ні.
Тебе кохаю до нестями,
Хоч бачу твої вади всі,
Не згодне серце із очами,
І програють вони красі.
Не знаю, що між нами сталось,
Так ніби зупинилась кров,
Коли та нитка обірвалась,
Чому залишила любов.
Ну як же боляче прощання,
Нічим не втішити печаль,
І, мабуть, зустріч ця остання,
І часу вже нема, на жаль.
Кохання - це життя,
А жити треба як в останнє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2012
Кохання - ріка пригод,
Ми часто сюди потрапляєм.
Багато тут є негод,
Ще більше - чогось із Раю.
Ми чуємо порив душі,
Який нам хоче сказати:
"З коханими ми не чужі"
І важко нам це приховати!
Кохання не чинить біди,
І якщо воно нас обирає
Ми мусимо за ним іти,
І дійдемо разом до Раю!!!
Воно, як диво приходить до нас
У хвилини , коли не чекаєм,
Не бачимо ми його повсякчас,
Проте, як прийде - відчуваєм!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353993
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2012
Просто часом так буває,
що серце в грудях завмирає
і в голові така дурня,
що сам не проживу і дня
Просто такі думки літають
і ніби усі знають,
що це все тимчасово
і це мені все так знайомо....
Так звично й невідомо
я йду засмучений додому
лягаю, й думаю про неї
ніяк неможу позбутись проблеми цієї
Можливо треба трохи відпочити
від цієї дурні,
й далі жити
але так невийде, і ось вона йде
А в мене серце завмирає,
та ні - з грудей вилітає!!!
і чому вона не помічає?
нічого гіршого в світі немає...
За те, що моє серце виробляє
а воно біситься й груди розриває
і це мене так вбиває
і що робити я незнаю
Кричати чи мовчати
сказати чи в собі тримати
любити,кохати
але вона це мусить знати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353950
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2012
Поганий настрій, буває в кожної людини,
І в холодниий час і теплої днини,
…Поганий настрій ? Туга серце крає?
Минеться це, бо все колись минає.
Життя – це мить,
то ж треба швидко жити.
Старатися сміятись,
Менше тужити...
Тоді й життя буде кращим,
Буде менше проблем
Будеш швидше виходити з різних проблем....
Моє життя - це зебра
Чорна, біла полоса,
А врешті решт - ж о п а))
Моє життя - суцільні повороти,
Я знаю, я не стану прикладом для людей.
Але й не обернусь від проблем близьких людей і не скажу ''ей''
Знаю, я не ідеал
Та я і не хочу ним бути,
Я хочу лиш жити так як треба - жити правдиво,
Мені нема чого втрачати, я не чекаю на диво...
Мені нема куди іти
Нема куди тікати,
Але є те для чого варто жити і чого добиватись!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353810
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2012
Любов-це музика душі твоєї,
Це почуття провини і жалю,
Це міра радості й печалі,
Це ніжність слів "тебе люблю".
Любов-це біль солодка і кривава,
Це спогади приємні і сумні,
Це пісня, що в думках лунає,
Це запах квітів на весні.
Любов - це світло і безодня,
Це одночасно тиша й шум,
Це тисяч поглядів бажання,
Це щастя оповите в сум.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353643
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2012
у когось є проблеми
а в когось їх нема
не став собі дилеми
не порть всоє життя ти просто не нервуйся
іди в перед до цілі
і на життя не дуйся
що чорні ми чи білі --
хтось в тебе є важливий
а дехто просто так
не май надій на диво
бо диво це не факт життя в твоїх руках
тримай його міцніше
хоч вбитий ти як птах
страйся будь сильнішим не думай про минуле
ціни просто шо є
і не дивись в майбутнє
воно ще не твоє бабла він кучу має
і він крутий мажор
та правду він не знає
її він не найшов в кишенях твоїх пусто
та духом ти не впав
і в голові ще густо
свій прапор ти підняв
--
у когось є проблеми а в когось їх нема
не став собі дилеми
не порть всоє життя ти просто не нервуйся
іди в перед до цілі
і на життя не дуйся
що чорні ми чи білі
погано в твому віці бо шкар нових нема
а що скаже каліка
у нього ніг нема
стисни кулак сильніше
з землі ти піведись
не бійся що їх більше
а сили наберисьу когось є проблеми
а в когось їх нема
не став собі дилеми
не порть всоє життя ти просто не нервуйся
іди в перед до цілі
і на життя не дуйся
що чорні ми чи білі --
хтось в тебе є важливий
а дехто просто так
не май надій на диво
бо диво це не факт життя в твоїх руках
тримай його міцніше
хоч вбитий ти як птах
страйся будь сильнішим не думай про минуле
ціни просто шо є
і не дивись в майбутнє
воно ще не твоє бабла він кучу має
і він крутий мажор
та правду він не знає
її він не найшов в кишенях твоїх пусто
та духом ти не впав
і в голові ще густо
свій прапор ти підняв
--
у когось є проблеми а в когось їх нема
не став собі дилеми
не порть всоє життя ти просто не нервуйся
іди в перед до цілі
і на життя не дуйся
що чорні ми чи білі
погано в твому віці бо шкар нових нема
а що скаже каліка
у нього ніг нема
стисни кулак сильніше
з землі ти піведись
не бійся що їх більше
а сили наберись
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353104
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2012
Я для щастя твого зроблю все,
віриш?
Як би небуло важко, я зроблю, щоб все, все змінилось,
Хочу, що б ти просто заплющила очі,
щомиті відчувала що я поряд.
Сонце!
Ти знаєш я не сильно віруючий,
сильно грішний.
І з цим в одночас борюсь,
я зараз за тебе молюсь.
Пустими словами на вітер не
збираюсь кидатись,
просто віч на віч з Богом за тебе
поспілкуватись.
Істина в тобі, а в ній живе правда,
ти завжди усміхалася,
хоч і небула рада.
Коли тобі брехали і ти помилялась:
коханні, подруги, алкоголь, сльози в ванній.
Ніби такі банальні і прості буденні речі,
але ти з цим трималася і мирилися
доречі.
Я хочу щоб ти знала, що я завжди
буду поряд,
і я не дам тобі в житті пізнати горя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353103
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2012
Серед безлічі думок,
В океані суму й щастя,
Через терни до зірок,
Дивна стежка простяглася.
Хтось її мина зумисно,
Хтось на неї й не ступа,
Комусь іти було вже пізно,
На півдорозі хтось зверта.
Але боятися не треба,
Твій шлях підкажуть почуття,
Й душа злітатиме до неба,
Бо назад немає вороття.
Про цю стежину чули всі,
Вона - не зрада, не провалля.
Хай знає кожен в майбутті,
Що ім'я її - КОХАННЯ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2012
Ти зараз там а я отут удома пишу рядочки
Від диму паходу вже навідь пожовтіли листочки
Вже другий деть я бачу твої очі з фотографії
Як я сумую за твоїми обіймами лагідними
поцілунками , днями , ночами
Думки мої лише про тебе
тяне так до тебе тяне без тебе в'яну
Ти мене міняєш знаєш тільки з тобою
зрозумів що я комусь потрібний
Рідна моя кохана я тобою п'яний
Я не віддам тебе нікому
хай по шкірі рани будуть
Захищу тебе своїм тілом
Зимою коли холодно , не дам тобі замерзнути
хай заметіль буде сурова буде з сильним вітром
я збережу ті квіти
а потім ми зустрінем сонце на краю моря
З тобою так легко і важкотак без тебе
Мій ангел поруч а значить із тобою небо
Ти так далеко від мене
я так далеко від тебе
Тільки наше кохання житиме вічно в добрі без страждання
Ти так далеко від мене
я так далеко від тебе
Тільки наше кохання житиме вічно в добрі без страждання
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350794
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2012