| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
В блакиті очей прочитаєш
Ти ніжну печаль
І блиск цей дзеркальний
Лиш мовчки підкошує ноги
У серці твоїм відчуваю я просто лиш жаль
Тоді як в моєму-суцільні тривоги, тривоги
І біль, наче день розсікає
Ніч довгу навпіл
Холодним як лід, тонким лезом
І мовчки тікає
Легкою ходою нечутно іде кудись він
Подалі від мене і болю мого поспішає.
Розсиплеться ніч зорепадом
Росинок на трави
І сонце всміхнеться над садом
В ранкових піснях
І спів соловья все умить кольорами заграви
Навкруг розфарбує
А навколо весело бавиться
Вітер колоссям
І море блакитних очей
Задивилися вдаль
А я заплету ромашковий
Вінок у волосся
І десь у лісах
Загублю свою тиху печаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584215
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2015
Моя душа закуталась в тривозі
У білосніжну ковдру снігову
І на холодному тріскучому морозі
Босоніж йде у тишу лісову
Блукаючи нечутно поміж сосен
Сріблястих, наче із казкових снів
Що велетнями гордо так застигли,
Лиш щоб ніхто озватись не посмів.
Нащо пустими звуками лякати
Цю дивну велич крижаних лісів
Коли тут можна тихо поблукати.
А вітер легко бродить й непомітно
Не рухаючи витвори зими
А у її руках все квітне, квітне
Навкруг зима- а схоже до весни.
Кружляють танець між гілок сріблястих
В калейдоскопі мрій я бачу сни
Малюють їх мені з таких прекрасних
Сніжинок-непосид, що линуть вниз
Із глибини небес до нас під ноги.
І холод наскрізь пробирає тіло
А навколо- лищ неземна краса
Усе довкола безтурботно біло
Немов благословення небеса
Своє послали і воно озвалось
Кришталю дзвоном в душах і серцях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584213
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2015
Холодний відблиск місячного світла
Осяяв ночі прохолодну тінь
Лише торкнувся тьми- й ураз розквітла
Зима, що полонила неба синь.
Морозить холодом цей погляд душу
Байдужість снігом заміта навкруг
А я все бачу й знаю я, що мушу
Замкнути цей зими пекельній круг.
Таємний смуток в душу прокрадається
Тихенько, наче довгожданний сон
А з неба місяць лиш, немов знущається
Захоплюючи в мороку полон
І ангела усмішка на вустах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2015
Холодні та порожні, мов кришталь
Прозорі та хмільні, неначе небо
Пянкі до болю, гляну- й лину вдаль
Туди де ти, і де немає тебе.
А там де ти- там стелиться туман
Там небеса сховалися в імлі
Там як і тут- усе лише обман
Як в небесах- і наче на землі.
А я тону- в твоїх очах тону
І не бажаю вирватись на волю
Я над тобою вітром промайну
І не боюсь я більше цього болю
Я листям осені торкнусь- і на вустах
Із терпким присмаком відчуєш ти цілунок
Душа злетить- неначе вільний птах
Ця мить твоя. Це мій тобі дарунок.
Я нашепчу тобі слова вітрами
Свій біль я покажу тобі дощем
І все навкруг відчує разом з нами
Мою печаль і терпкий серця щем
Я темними холодними ночами
Промінням зір зігрію й освічу
Твій шлях до щастя чи нової драми
Я догорю- і в небуття злечу.
Я подарую тобі свою душу
І серце я віддам лиш тобі
Я знаю, що забути тебе мушу
Лиш спогади залишу я собі.
І більше не загляну в твої очі
Вони холодні і такі чужі
Ні! Я навік забуду всі ці ночі
Бо спогади для серця, мов ножі.
Я травами навколо простелюся
І росами торкнуся твоїх ніг
І до Всевишньго я тихо помолюся
Щоб Він простив і дарував мій гріх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580339
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2015
Нестримним вихором ти у життя ввірвався
Укравши ніч солодких снів життя мого
І у кришталь дзвінкої тиші закохався
Де чути шепіт серця самого.
Ти заблукам поміж прадавніх сосен
У пошуках спокою, хоч на мить
Від суєти життя, що наче осінь
Мов пізня осінь, нас колише й спить
Душа, не маючи вже сил боротись.
А нас несе струмуючим потоком
У світ яскравих кольорів і суєти
І течія все дужча з кожним роком
А з берега кричать, що треба йти
Іти вперед, аби лиш не забути
В погоні, що життя не стишить хід.
Воно іде поміж прадавніх сосен
Ступаючи нечутно по землі
І, посміхаючись, витрушує з волосся
Пелюстки білосніжні навесні
І сипле листям по землі багряній
І бавиться в ромашках на лугах
Замріяно всміхається щорання
Купається у лагідних дощах
Малює срібним пензлем наші скроні
І сіє сірий смуток у очах
А ми шукаєм щастя на долоні
А бачимо його лише у снах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580296
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2015
Поцілунками вітру збентежений,
Осипається цвіт весняний
І кружляє по світі стривожений,
Мов прозорий, духмяно-живий.
Легким подихом зірваний падає
І в шаленому танці летить
Наче сон він тим часом пригадує
Все, що будо, і вкрадено вмить.
І на крилах прозорих здіймається
То увись- і враз падає знов
Він то синню небес захлинається,
То мов хміль розтривожує кров.
Пелюстками весна осипається
Сніжно- білим рясним дощем
Лиш від погляду серце здригається
Чути втрати біль, сум і щем.
Все довкола білим устелено
Білий світ, білий сон, білий час
Наче так вже весною велено
Білим квітом осипать нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2015
Закрию очі- й бачу я щораз
Той тихий погляд. Сивочола мати
Рукою зморщеною тільки раз по раз
Все витирає сльози. Ось би знати
Чому на долю цю така біда-
Зростила сина, все йому віддала
Роки спливли як по ріці вода
О, краще б сину я тебе не мала!
Зростила, і життя тобі дала,
Все віддавала лиш тобі, одному
Усе що мала, все що дать могла
Тобі, єдиному, а нині вже чужому
Я прокидалася щораз від сну
Щоб глянути на тебе, любий сину,
Бо від тривоги, знала, не засну
Ще й нині я в думках до тебе лину
Як тільки горе в тебе чи біда
Тебе торкнеться лиш своїм крилом.
А час спливав, і ти все ріс, і ріс...
І ось уже дорослий ти- мужчина
Мою любов через життя проніс-
І загубив- не стало мого сина.
Він є, він поруч, та чи мій він?
Ні! Уже не мій! У нього є дитина
Маленьке диво- внук, це сина син!
А я одна, немов ота калина,
Що при дорозі в самоті росте
Уже давно й нікому не потрібна
І я, й калина. А життя краде
Все мить за миттю...Дивне і просте
Усе навколо раптом мені стало
Нехай, вже скоро внук мій підросте
Мені життя лишилось зовсім мало!
Не треба я тобі? Ну що ж- прости!
Я зовсім не хотіла набридати.
Зітхнула, й легким порухом руки
Сльозу з обличчя стерла мати...Мати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349955
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2012
Як вітру дотик ніжний промайнула
Солона крапля по щоці- сльоза
Скотилась и непомітно потонула
У вихорі, й нечутно в небеса
Знялася, впавши на жагуче серце
Легкою хмаркою на крилах у вітрів
Й її понесло, це мале озерце,
Що там говорить, де нема вже слів
Кудись, в незвідані для нас дороги...
Як дотик шепоту вітрів сльоза скотилась
Недоговореною фразою- й нема...
Це тільки серце краплю загубило
Своїх нездійсненних бажань, це ті слова
Що серце хоче, та сказать не може
Бо в мові для цих фраз і слів нема...
В тривозі вод надлегке це тремтіня
Вогню живого пульс і серця стук
Зірок опівночі чарівне мерехтіння
Кришталю, що розбився гордий звук
Нестримний гуркіт літньої грози
І блискавки енергія й величність
Це сила тої самої сльози
Це все, що нам кричить лиш мовчки серце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349948
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2012