| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Ти, напевне, не вийдеш мене зустрічати,
Хоч давно ми знайомі з тобою.
Нам цих літ перелітних ніяк не прип'яти,
Як коня під ранковою млою.
І любили не раз, і вмирали з відчаю,
Рятувало Полісся від смутку -
У задумі гаї, заводь неба безкрая
Та хатина в глухому закутку
Ти була такою ясноокою,
Ти була не схожою на всіх.
Давнина заткалась поволокою,
А тебе забути я не зміг.
Пропливають роки караванами,
З багажем тривоги на путі
Ми ж із зарубцьованими ранами
Назавжди лишаємось в житті.
Первоцвіти горять. Журавлі прилетіли.
Спомин кличе на стежку знайому.
Нам би знову втекти від весняної зливи,
Причаститися першого грому!
...Поїзд тихо здригнувсь. На пероні один я,
А з валізками всі заспішили.
Десь поблизу здається тремтить твоє ім'я,
Ніби пташки вечірньої крила.
------------
© Павлюк І.В., 1994-2006. Вірші можуть передруковуватись тільки з письмового дозволу автора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=17755
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.08.2006