| Сторінки (19/1846): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Якщо кохати-то до краплинки
Віддати душу свою на таці.
Щоб було ціле. Не половинки.
Щоб в комірчині як у палаці.
Якщо кохати - то так кохати,
Щоб ані сумнів, ані століття
Вночі, вдень, вразом... Не розірвати.
Збирати зорі, що двом лиш світять.
Якщо кохати - до божевілля.
Якщо кохати-тримати душу
В своїй долоні. І хай весілля
Вас хвилюватися лишень змусить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2016
Всі дивились в вікно і сміялись.
Падав сніг. Зовсім перший. Як диво.
Ці сніжата в дощі залицялись.
Я в це вірю... То все те можливо.
А вона все дивилась в віконце.
Посміхалася. Так її вчили.
Ці сніжата замінюють сонце,
Ці сніжата дощинки любили.
Обнімалися і цілувались.
Боже мій! Як потрібні обійми!?
Всі самотні... Вони милувАлись!
І пішли б ці обійми... Як в прийми...
І ведеться статистика всюди.
Скільки смертності, скільки народжень.
Але є... Найсамотніші люди
Без всіляких фізичних пошкоджень.
Помирають в чудовому стані
Від тактильного голоду!.. Боже!
У житті... А не в телеекрані.
Медицина тут не допоможе...
Вона вчора дивилась на небо.
Від тактильного голоду... Мертва.
Ці обійми!О!Як вони треба!
Статистично - стоENNая... Жертва...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2016
Вона була гарнесенька як лялька.
І зачіска як в тої королівни.
Він ніжно називав :
-Мала малявка.
І пари по красі не було рівних.
Її все дратували черевички,
Підбори протиралися, ламались.
І вкотре зашивала рукавички,
Бо ручки у них геть не зігрівались.
Вони зняли малесеньку кімнату.
Там ліженько було таке красиве.
Він приносив щомісяця зарплату,
І не було на світі більш щасливих.
Як черевички ці її дістали!
Вона зламала звечора підбори.
Як добре, що тоді вони не знали,
Що можна жить щасливо і в коморі...
У інших і квартири, й черевички!
У інших ліжко як футбольне поле!
І чоловік... Щось ростом невеличкий...
О доле моя... Долечко... О! Доле!
Він цілував півночі її личко.
Він приносив троянди і лілеї...
Як він кохав! Хоч зростом... Невеличкий...
Та він не йшов... Він біг завжди до неї!..
Тепер у неї є аж три будинки!
Щаслива! І машина. Черевичків
Сто пар!.. Якби... Якби... Хоч дві хвилинки...
Коли він жив... Щоби подав водички...
Вона би в ту кімнатку повернулась.
Вона... Би смерть за руку хоч тримала.
Багачка... Та від болю аж зігнулась...
Старі підбори... Довго цілувала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2016
Любіть Україну. Прошу Вас. Любіть.
Їй стільки раз руки і ноги ламали.
Можливо... Її ворогів не кляніть.
Хоч кнут на спині їй не раз розірвали.
Любіть Україну. Моліться. Просіть,
Щоб Бог її долю забрав в свої руки.
Віночок із маків й волошок сплетіть.
Бо терпить рідненька страшнющії муки.
Любіть Україну. Хоч гноблять, хоч б'ють.
Вона ще підніметься, буде сміятись.
І їй Янголятка лілеї плетуть,
Щоб в сукню із щастя її одягати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701786
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2016
Віриш, що треба би посмішку взяти
В шлях, де одні тільки кулі і зради?
Наче одежу її одягати.
Вчитися щастю, давати поради.
Паспорт би треба закинути в море,
Може, втопився б з ним біль, розпач, сльози.
Знаю - ти вдома... Лиш в себе... Не хворий...
Бачиш - в нас дощ... А у вас вже морози...
Щоби не сталося - Янголом буду.
Буду я крилами всіх закривати.
Я Вас кохаю... Та певно... Забуду...
Я ж Янголя... Буду всіх обнімати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2016
Скажіть мені, а Ви хоч раз молились,
Неначе Бог сам сльози витирав?
Скажіть, коли сто раз Ви помилились,
І скибку хліба бідний не подав?..
Скажіть, коли в мільйонний раз спіткнулись,
Коли Вас кинув Янгол і пішов -
Тоді Ви для біднішого роззулись?..
Щоб через Вашу кров він перейшов?..
Скажіть мені, а Ви благословляли
Усіх, хто кинув ніж і цвяхи бив?...
Скажіть, а Ви хоч раз... Як я... Кохали?
Навіть тоді, коли він розлюбив?..
Скажіть, Ви цілували силі зорі,
Що заглянули, коли він ще спав?
Дощем намалювали б Ви узори,
Як Янгол, що його оберігав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2016
Ось і квіти в саду замерзають.
Ось і я вже без тебе померла.
Та вони ще розквітнуть, бо знають,
Що колись буде сонце... І тепло...
Ось і дощ вже проплакав всі сльози,
Ось і вітер вже спить у куточку.
І насунуть на душу морози...
І розірвуть її на шматочки...
Ось повториться казка і диво.
Ти ще станеш на нашім порозі.
Ти ще будеш такий прещасливий!..
Янголя... Я молюсь... І п'ю сльози...
Навіть дощ, навіть той не втішає,
І тих сліз вже ніхто не цілує.
Я кохаю тебе... І Бог знає...
Янголятко моє лиш не чує...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699371
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.11.2016
Я чекаю тебе. Чи то дощ, чи то хмари, чи вчора.
Я чекаю тебе. Відчинивши сто тисяч дверей.
Я забула одні, де старенька, маленька комора.
Там живуть лиш вірші. Там ніяк не приймають людей.
Я чекаю тебе. Я для Янголів пишу адресу.
Щоби ти не блукав, щоб до мене назавжди прийшов.
Щоби дуже зрадів, що знайшов ти маленьку принцесу,
Тільки душу її веретеном вже час уколов.
Ти всі двері відкрив. Так кричав!А я спала в коморі.
Поцілунок один - ти б мене розбудив з того сну!
Вже зайшов... І знайшов?! Та без світла ти впав в старий погріб.
Повернувся додому... І лишив одненьку... Одну...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2016
А ти кохав в мені не сльози. Сміх.
А ти кохав в мені не біль. А радість.
Коли була лиш Янголом у ніг,
Коли була я сильна... А не слабість.
А ти кохав в мені лише тепло,
А ти кохав в мені лиш бездоганність.
Коли душа розрізалась на скло -
Дивився ти з огидою на рани.
А ти кохав в мені лиш не мене,
Ти вибирав, немов на тім базарі.
Я знаю - біль колись оцей мине.
Шукав ти звуки скрипки Страдіварі.
Та ти не знав - фальшивлять і на ній.
В чиїх руках - отак вона й заграє.
Як довго топчеш-то й з троянди гній
Сльозами в небо цівкою стікає.
А ти кохав в мені, що вибирав.
Я мала посміхатись щохвилини.
Кохають все. Так хочу, щоб ти знав...
А завіряв, що аж до домовини...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2016
А ти мене зрікався як Петро.
Я ж не Христос. Я це не відчувала.
Насипав корму півням у відро,
Щоб навіть ніч про це їм не сказала.
А ти мене зрікався. І не раз.
А ти мене ділив як тобі зручно.
Ховались навіть півні у той час,
Бо ти ще й душу бив... Якось беззвучно...
А ти все відрікався. Коли біль
І розпач роздавили мою душу-
Ти прикладав до рани тільки сіль.
І навіть посміхатися лиш змусив.
А ти мене зрікався. Сто разів.
Соромився кохання. Слухав маму.
Вона хотіла донечку царів.
Ти ж будував щоночі в серці браму.
А ти зрікався. Ще й Іуда спав,
Ти вже й монети тримав у долоні.
Христос завжди Петрову зраду знав...
Ти Кир?.. Втопив в Євфраті ?.. Вавилоні...
А ти мене зречешся. Сто монет
Повернеш потім. В Божий храм не можна...
Нас будуть віддаляти сім планет...
В мільярди років відстань буде кожна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2016
Життя - не бездоганність і краса.
Кохання-це завжди одні цілунки.
Від болю можуть впасти небеса
На душу. І не буде порятунку.
Життя - це коли скалки із душі
Поламаними крилами тягаєш.
Коли падеш. Лиш пишуться вірші
Для когось. А сама і не читаєш.
Життя - це на колінах простоять
В молитві, де не сказано і слова.
Любити тих, хто буде проклинать,
І вести лиш із Янголом розмову.
Життя-це на підлозі голій спать
Від болю, що росте за небо вищий.
І кожен ранок вчитися літать,
Щоб буть завжди, завжди до Бога ближче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2016
Кохання - це зовсім інші зорі. Кохання не має нічого спільного з бездоганною красою, зовнішністю.
Кохання-це рідність душ . Бо сам Бог посміхається від щастя. Це неможливість прожити хвилини без іншої людини. Життя може обірватися кожної миті. Відкладати на потім поцілунки, обійми, сварки? Смішно. Завтра може не бути.
Кохання - це сварки і сльози. Це не гарно накритий стіл і посмішка після втоми. Турбота - так.
Кохання - це не використання порад з книг і журналів. Кохають-бо ти світ. Для когось. Навіть якщо в тебе втомлений вигляд, безлад в кімнаті. Не треба зупиняти коней зі свіжим манікюром і зачіскою з глянцевого журналу. Не треба посміхатись, коли тебе болить душа.
Кохання-це коли поряд людина. Коли болить душа. Це долоня в долоні, коли не має сили вставати.
Кохання - це усвідомлення щастя, що Бог дарував зустріч. Що Бог дарував разом роки. Місяці. Дні. Хвилини. Миті.
Кохання - це усвідомлення того, що кращих не було і не буде. Кохання - це твій вибір. Хоч весь світ говорить, що ви не пара. Хоч найближчі хочуть вашої розлуки. Кохання - це вміння сказати цілому світу :"Бог подарував мені найкращу людину за всі часи і століття... "
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698440
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2016
Все буде. Вір. І буде щастя знову.
І серед зір ще будуть наші зорі.
Почув сам Бог про нашу ту розмову,
Малює ранок вишиті узори
Із наших слів. Вони згодились, бачиш?
Вони живі, ніхто їх не повторить...
Колись мене невинну ти пробачиш...
Коли з тобою Янгол заговорить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2016
Залишаю Вам крила, бо вже наліталась.
Залишаю Вам серце, бо й так давно ваше.
І ні краплі не каюсь, що вкотре призналась
У коханнячку Вам. Воно моє... Не наше...
Залишаю Вам сонце, щоб більше світило,
Залишаю Вам вітер, і дощ, і натхнення.
Янголяточко крила мої начепило,
Щоби Вас берегло до самого спасення.
Залишаю Вам світ. Пам'ять тільки я стерла,
Щоби згадка не сміла чіпати серденько.
Залишаю Вам все. І на вчора я вмерла.
А Ви були в дорозі. Вже близько... Близенько...
Ви прийшли. І ні болю, ні сліз, ні печалі.
Пам'ять тільки я вбила, щоб Вам не боліло.
Ви стояли самі на чужому вокзалі...
Ви чекали на зустріч... Нікого... Зтемніло...
Ви подумали вкотре, що лиш помилились.
Це ж не місто оте, перепутали знову.
А за мною лиш Янголи сиві помились,
Бо про нас десь у небі почули розмову...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2016
Змінюйте світ. У дрібницях. У великому. Вас можуть зрадити ті, за кого й життя віддаш не роздумуючи. А Ви дивіться їм услід. Благословляйте. Й моліться.
Будьте красивими у всьому. У посмішці, у словах, у щасливих хвилинах, у сумних днях. Бог зробив вітер, щоб вміти слухати тишу. Бог зробив дощ, щоб посміхатись сонцю.
Дні складаються з хвилин відчаю, смутку, радості, молитви, неба, сонця, зір. Дні складаються з мрій. Носи інколи мрію як повітряну кульку. Відпусти її в небо. Вона повернеться. Здійсненням.
Не бійтеся осоромитись, зробити щось неправильно. Ваші вчинки - це ваше життя. Дозволяйте лише Богу вчити Вас. Пробуйте. Другий, сотий, тисячний раз.
Довіряйте людям. Навіть якщо кидали найдорожчі. Навіть якщо зрізали ваші крила і гоїли сіллю. Побажайте їм добра. Будьте Янголами.
Будьте завжди добрими. Навіть якщо доброта нікому не потрібна. Та вона красивіша за всяку вроду. Бо вона потрібна вам.
Не страшно, якщо вас зрадили. Страшно, якщо Ви самі собі зрадите. І покинете себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698032
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2016
Віриш, я до тебе йшла
Століття й сто років!
А коли тебе знайшла -
Не зробила й кроку.
Я молилась як ніхто,
Ніколи у світі!
Сукню я сплела з квіток,
Бо моя в лахмітті.
Поцілуночок один
В тебе попросила.
Ти не дав. Ти ж мамин син...
Що... Що я тужила?..
Повернулась... Не кляла.
Добра Вам бажала.
За любов й життя б дала!..
Та сльози ковтала.
І нічого. Йди собі.
Мама є матуся...
Не бажає зла тобі.
Вчуся вже... Сміюся...
Потім квіти ще зірву,
І сплету віночок.
Маю ліженько - траву,
Божий образочок.
Я ж багатша від усіх!
Бачились з тобою!
Нарікати мені гріх...
Й водитись з журбою.
Хтось і стілечки не мав.
Я ж тебе зустріла!
Тільки ти... Не покохав...
Я... А я... Посміла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2016
Засірілося небо. Зхворілося небо.
І нічого не сталося. Впала лиш зірка.
Хтось її почепив... Аби як...Хоч як небудь.
Бачив Боженько лиш, що там лишилась дірка.
І нічого не сталося. Падали сотні.
Пролетіли ще мить - і назавжди згоріли.
Але впала ота. Ось тепер... Ось... Сьогодні...
Впала і не погасла. І ми руки зігріли.
Завтра вже не згадають. Залатають дірку
Янголяточка в рай, щоби не підглядати.
Вила ніби той пес від вітрів стара хвіртка,
Бо не будемо вдвох ми її відчиняти.
І горіла вона на землі, і не гасла!
Так не можна! І втрутився дощ потихеньку.
А вона, як малюньке ягняточко в яслах
Слізки свої ховає в дощаток кишеньку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2016
Я хочу спати з тобою і прокидатись поруч. Я хочу відчувати як б'ється твоє серце і бачити твою душу. Бо ти справжній. У всьому.
Навіть коли ми сваримося-я не перестаю тебе любити. Я люблю тебе ще більше. Не відпускати твоєї руки. Торкатися твого тіла і цілувати, коли ти спиш.
Дні без тебе тягнуться як віз через море. Немає ні човна, ні літака. Немає твого цілунку. І Земля-це всього слід від підошви черевиків.
Насправді в світі існує одне кохання. Речі-це дрібні молекули. Це атоми, які можна розбити. Будинки - це пісок і частинки, що ропадаються. Що колись відокремляться і розпадуться на стільки частинок, що вимір числа дорівнює поділеному атому на століття.
Що ж тоді існує в світі? Одна любов і кохання. Бо вона має світло, що ніколи не згасне. Вона має пам'ять, котру не поділять атоми і молекули.
Людина-це людина. Одна. Котру не заміниш ніким. Її поцілунок, її обійми. І наш світ. Тоді створюється зовсім новий світ. Двох.
Я хочу бажати тобі Янголів. Бо ти мій Янгол. З надутими губами і характером, який буду любити лише я. Бо ти тільки мій. Я кохаю тебе більше століть, що кохали. І навіть більше кохання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697261
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2016
До краю серце краєш. Та відріж.
Штаточок тіла, руки твої в крові.
Тобі не треба брати навіть ніж...
Відрізати з великої любові.
Порад набралась стілечки, як блох.
Щоб гордість полелеяти, байдужість.
Земля-велика пустка, де не вдвох
Тримаємось за руки...Де ж та мужність?
Встеляє осінь сумом килими,
Я сум візьму за руку й посміхнуся.
Бо на землі є душі, що є ми...
І я за тебе Богу помолюся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2016
Я дівка з села, того не ганьблюся!
Дуже вжем стара, над собов смівуся.
На танці пуйду фрайира глядаті,
І вшоткі хлопці будуть цілуваті.
Вшиткі фраєри вже ся поженилі,
Колись Відочку у кіно водилі.
Дали мі мітлу, клуб позамітаті.
Де є музика? Ці прийде хтось граті?
Де є сужений? Йши ся вун не вродив!
Місяць очима за мнов водив, водив.
Я дівка сільська, всю роботу знаву!
До обіду сплю! А потом співаву.
Вечором пуйду глядаті фрайира!
Розбилам вчора нарас три глядила!
Вірити мені, скля то мі лічити?
Йой, ці ся оддам? Ці самуй мі житі?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696921
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2016
Зосталось літо у журбі,
В сорочці з маками. Ти вкотре
Згубив мене в житті... Юрбі...
З душі жбурнув як той... Непотріб...
Мені би плакати. Та ні.
Всі сльози виплакані морем.
Зостануся на чужині.
Для тебе ж це не буде горем.
Пройдеш ще тисячі стежок,
Напишеш вкотре іншій вірші.
Напишеш сотні їй казок.
І інші ці не будуть гірші.
Вона красуні молоді,
Мені б їм заздрити. Не вмію.
А ті!.. Мені...Писав тоді...
Тобі перечити не смію...
Чому тоді тобі не так?
Чому кохання не кохання?..
Бо ти пізнав такого смак!..
За тебе й вмерла б... Без вагання...
Ти жив життям, що є чужим.
Ти так боявся ображати...
Ти в світ прийшов хіба за тим?..
Щоб мама сміла лиш навчати.
А може-проживе життя
Вона за тебе... Певно, треба.
Згребе любов як те сміття,
І спалить край самого неба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2016
О, як багато ти мене повчав!
Століть я стільки була тобі винна!
Як вміло й гордо наче принц мовчав,
Коли душа кровила... Так повинна...
Які ти змайстрував нам терези,
Точненькі. Виміряють невагомість.
Що здивувались навіть образИ,
Вимірював ти навіть підсвідомість.
Усього було вдосталь. І"прощай"
Я не відчула... Бо земля десь впала.
А міг... Зварити ранком каву й чай,
Коли я... Ще жила... Ще відчувала...
Усього було вдосталь. І твій суд
Судив нас двох. Я винна знов у всьому.
Я думаю... Як ти... Чи ти... Не схуд?..
Бо я тобі молилась... Як святому...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2016
Давайте бути щасливими. Просто щасливими, а не шукачами щастя. Яка різниця, хто винуватий, а хто правий, якщо кохана людина плаче? Навіщо майструвати терези, коли можна обняти і забути. Ми ж не перебираємо гниле лушпиння від картоплі, коли варимо борщ. Насолоджуємось борщем і забуваємо, що лушпиння просто перегниє.
Бог справедливий так, як має жити справедливість. Можливо, зовсім невинна людина облита брудом і затримана в в'язниці для того, щоб ранком Янгол не забирав душу, котру збила машина на великій швидкості.
Обійми - це така ж велика сила як думки і молитва.
Можливо, ми щасливіші за самих Янголів? Ми знаємо смак шоколаду, кави, бачимо колір неба. А вони?.. Ми не знаємо, що їли Янголи, який колір вони бачили.
Треба сумувати осінню за осінню, під дощем-за дощем. Треба любити сум і радість, гірке і солодке. Без одних відтінків не побачити інших. Без світла-темряву. Справді. Бо вміємо бачити різницю.
Збирайте дні в подарунковий коробок. Всі дні. З сумом, біллю, розчаруваннями, зрадами. Нових років буде зовсім декілька, зим і весен ніколи не буде двісті в вашому житті. Збирайте дні. Дні із щастям, а не з лушпинням від картоплі. Її місце-перегнити.
Так і образи викиньте. І терези для вимірювання справедливості і правильності. Краса завжди в чарівності маленької недосконалості. Як в картинах Гапчинської. Як в сльозах сьогоднішнього дня. Як у посмішці коханої людини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696350
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2016
Відчини мені двері-я вийду назавжди з життя,
Я відкрию всі вікна і Янголом в небо... Навіки...
Мої вірші для тебе - вже лиш той непотріб, сміття.
Як помру... Не заплачеш. Не візьмеш від болю і ліки.
Відчини мені вікна! Не трим ні душі, ані рук!
Я ж бо вільна! Я вільна! Я можу сама обирати.
І напилась душа до краплиноньки, краплі розлук.
І навчилась в самотності крихти кохання збирати.
Не тримай! Відпусти! Боже! Вільна... Саменька... Сама...
Ні дверей вже немає. Ні вікон. Лиш полечко. Поле...
Замість ковдри стелився сам сніг... Ось зима знов... Зима...
Та й зате тобі дякую долечко. Долечко... Доле...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696082
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2016
Не смій розтрачувати себе. Ніколи. Нізащо. Бо ти сонце і місяць. Зорі і хмари. Для когось-всесвіт. Більше ніж всесвіт. Ти ніколи не знатимеш, що є люди, яким важко жити без твоєї посмішки, без сліз, без твоїх обіймів.
Не смій розтрачувати себе. Ніколи. Виплач усі сльози. Їх не буде більше, ніж потрібно. Виривай весь біль з душі. Вчись жити з болем. Звільнившись від великого болю назавжди-ти можеш втратити здатність відчувати велику радість.
Не смій змінювати себе. Навіть якщо всіх метеликів в твоїй душі розтоптали. Навіть якщо мертвих викинули з душі. Ти в себе одна. Ти в Бога найкраща. Ти дочекаєшся, що народяться нові.
Не смій зраджувати собі. Навіть якщо всі зрадили. Навіть якщо забили цвяхи, коли ти тримала в обіймах. Забили в руки, в ноги, в крила, в душу. Болить. Бо рани завжди болять. Болить так, що забудеш, що кров схожа на воду. І від неї оживе не одна квітка, красу якої не видумав ще сам Бог.
Не смій забувати себе. Навіть якщо всі забули. Будь схожою на себе. Знай, що десь є схожа людина, котрій потрібні твої вірші, сльози, твоя істерика.
Не смій забувати себе. Ніколи не смій бути правильною. Забудь назавжди всі афоризми і книги. Все в тобі є. Твоє. Не схоже на красу. Не схоже на посмішку. Схоже на тебе. Бо ти-це ти. Одна в цілому світі. Ти одна така. Найкраща.
Не смій не посміхатись собі в сльозах. Не смій стримувати свої сльози. Вони повинні бути живими. Як дощ. Дощ ніколи не змушує себе лишитись на небі. Хоч так мало людей його люблять. Не смій не любити себе. Тебе любить Бог. І ти вже не одна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696065
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2016
Додається до неба якась хаотична зоря,
Зупиняється світ, бо молитва моя не розкрита.
За тобою я боса до раю через всі моря,
Та лежала душа на підлозі словами побита.
І забув навіть пес. На каміннях все тіло болить.
Навіть вітер - і той відвернувся. І той мене зрадив.
Він давно так спокійно й щасливо в кімнаті сопить.
А душа розірвалась на шмаття... Й ніхто не завадив...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2016
Бог дивиться. І Янгол дивиться.
Вони ж вперед на вічність знають.
Моя душа бреде на милицях,
Всі каменем в неї жбурляють.
Бог дивиться. А запитаннями
В молитвах знов його замучила.
Обклавшись сотими граблями
Майструю нові. Доля змусила.
Тут погляд падає на мисочку,
Що в квіточках стоїть на поличці.
Напевно, це маленька ниточка,
Дізнатися, що в моїй долечці.
З шматочка глини майстром зліплена,
В печі розпеченій їй встояти
Прийшлося. Вийшла не зкалічена.
Малюнок мав би все погОїти.
Так задихалася, просилася
Хоча б хвильку, щоб залишили!
Шматочок глини. А молилася.
Душа і в неї. Де ж ті сили?!
Отак й людина. Обпікається.
Камінням люди позакидують!
Збудуйте дім! День починається.
Всі Янголи тебе підтримають!
Бог дивиться. Наперед знаючи?..
Але ж Бог дав нам право вибрати!
Мій Янголик сльози ковтаючи
Пішов мої крильцятка штопати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2016
Боже, я сама, та найду легіня.
Буде свальба в нас чогось на говіння.
І цілой село буде танцюваті,
Дуже ня старий буде в жони браті.
Йой, цілой село головами крутить,
Бо наша Віда оріхи нись лупить!
Банікі пече, йой, та вна не знає!
Малікова їй стружлі завертає!
Йой, ці ї возьме на свальбу за дружбу?
Вони як удвох, то водку аж кружков
Собі п'ють і п'ють. Нияк не п'янівуть.
Не знає Віда... Нись лем понедільок.
А в суботу вже шлаяр одіваті,
Малікова йде, буде ї чіпчаті.
Гості йдуть дому, бо вни ся регочуть.
Вже й старі діди Відочку не хочуть!?
Гості всі дому, а паленки много!
Старий мій діду там тобі дорога!
Давай Любочко стружлі, солонину!
Давай поп'ємо, маємо причину!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2016
А я буду завжди щасливою,
Я куплю черевички осені.
А я буду завжди вродливою,
Хоч мої і старі, і зношені.
А я буду завжди всім вірити,
Хоч мене найдорожчий зраджував.
А я буду для інших мріяти!
Вітер в полі мене розраджував.
А я буду завжди коханою!
А я буду завжди як Сонечко!
Я для щастячка буду жаданою!
Як я дякую доле, долечко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2016
Є завжди безвихідь, є шлях до нікуди.
Всі граються в щастя, в кохання, у сльози.
Але ми не Янголи. Ми всього лиш люди.
Приймаєм причастя,чекаєм морози.
Вдягаємось ранком, і поспіхом каву.
Знімаєм високі підбори. Незручно.
І молимо :
-Боже, розглянь мою справу!?
Самою душею. Тихенько. Беззвучно.
І хочеться вкотре дощем розчинитись!
І хочеться вітром зірватись у поле!
А треба... Подякувати... Помолитись...
Бо ж я вже на світі! Бо пишу вже долю!
Нащо мені вітром! Дощем! Я людина!
Бог дав мені вибір, Бог дав мені душу...
Я найщасливіша у цю ось хвилину!
І Вас всіх щасливими бути я змушу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695054
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2016
Я засинаю в тебе на плечі,
А світ стоїть, і закриває очі.
Вже сонце грілось більше на печі,
А ти як кошеняточко муркочеш.
Я прокидаюсь. Вариш мені чай.
Цілуєш руки, ніс, обличчя, душу.
Прийшов мій дощ .І нам з тобою рай.
Ти стільки цілуватися не змушуй!
Я посміхаюсь, дихаю, молюсь,
Вдихаємо з тобою разом щастя.
А я не посміхаюсь. Я сміюсь!
Бо навіть сни нам порізну не сняться.
Коли сам Бог вечеряв, каву пив,
То написав мені тебе для мене.
А ти вареник з вишнею зліпив.
Це більш ніж щастя... Янголом молЕне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2016
Йой, сіялам друбний мак.
Та пушло якось не так.
Якім го лем не полола!
Та зойшла єдна полова!
Йой, пушлам за легінЯ,
Семам в нього я жона!?
Нич на то мму не вповіла,
Тихом сі за стул лем сіла.
Та вкраїнки - не турчинки!
Спить - я тихо у траніркі!
Щось собі на згадку взяла!
Я тот шпенік одрізала!
І як треба поділила
На сімох! Добрым зробила?
Йой, а кіть ня поштафувуть?!
Будьте тихо... Й не почувуть!
Траніркі - чоловічі труси!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2016
Треба вчитись жити. Завжди. Як малесенька дитинка, коли робить перші кроки. Падає і встає. Та не пам'ятаю ні одного випадку за все існування світу, щоб здорова дитина не робила знову спроб. Знову і знову. Погоїла поцілуночком мами чи Янголя ніженьку. І знову пішла.
Треба вчитись жити. Завжди. Коли в твою спину летять постріли. Від тих, за кого життя можеш віддати. Тоді не захищаєш себе. Тоді подаєш рушницю. І стріляють!.. Стріляють!.. Навіть коли від душі навіть тіні не залишилось.
Треба вчитись жити. Завжди. Не пригадуючи навіть чи ти вже був на цій землі. Колись. Чи колись вже виплакував ці сльози, чи сміявся вже отаким сміхом.
Треба вчитись жити. Завжди. Не рахуючи, скільки тобі років. Це ж лише стільки осеней! Це ж лише стільки зим.
Треба вчитись жити. Завжди. З вірою, відчаєм, болем, сміхом. Як же тому вашому Янголу виціловувати Ваші коліна? Коли Ви як маляточко? Маленьке, незахищене. Нікому не потрібне. Чи потрібне мільйонам.
Треба вчитись жити. Завжди. Якщо сніг в душі і не пускають переночувати навіть в хлів. Та там родився сам Христос. А він би міг в теплі і золоті.
Треба вчитись жити! Завжди! Навіть коли друг - один! Бажати щастя тим, що тримають для тебе камені в пазусі і готовлять рушницю. Щоб постріл в спину. Коли розгортаєш обійми!Бажайте цим найбільшого щастя. Моліться за них Богу. Вчитись жити! Бо осінь! Бо дощ! Бо зорі! Бо щастя!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694581
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2016
Місяць зорі зібрав у долоньки і довго тримає.
Мені страшно якось. А якщо вони раптом впадуть?
А мій Янгол маленький мене у думках обнімає,
Жовтенята малі й вереснятка листопад вкрадуть.
Я залишила моє дівчатко якось без дарунка,
День народження твій розчинився... Не так мало буть..
Мала Відка завжди буде краща у світі чаклунка!
Ти ніколи малятко моє про оце не забудь!
А тепер одягай теплі чоботи й теплу піжаму,
Мала Відка одягне підбори і сукню із зір!
По зірках погуляємо! Вишлем своїм телеграму:
Щасливіших немає! Це правда! Манюнька, повір!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693234
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.10.2016
Маленька дівчинка хотіла змінити світ. Цілком. Навчити всіх любити. Навчити вимовляти ці слова. Вголос. Це ж так просто!
Бог дарував їй щодня проблему. Маленьку, велику, дрібну. Для щастя, для її Янгола, для крил.
Колись вона заступилась за жінку. Ніхто не наважився. Чому?! Це ж звичний день. Потрібно зіпсувати відносини. Але ніколи не дати образити людину!Ніколи! Це не завжди легко. Не завжди виграєш. Та вона повинна спробувати!
Ця жінка стала щасливою. За неї заступились. Її вже не посміли ображати! Жінка цитувала класиків. Вона знала напам'ять все! Був звичний день. Розмова. Жінці 73. І маленька дівчинка дізналась, що жінка ніколи не казала своєму чоловікові :"Я тебе кохаю... "
Маленька дівчинка пояснювала, плакала, благала. Вона ж хотіла змінити світ! Світ змінюється такими маленькими вчинками. Вона... Хотіла навіть просити це в нагороду, що не побоялась захистити! Коли всі до одного мовчали! Та її не зрозуміли. Вона довго плакала. Ночами... Вона ж не змогла змінити світ двох...
Маленька дівчинка вірила в казку і кохання. Її зраджували, їй робили боляче. Дуже боляче. Та він прийшов! Він знайшов її! Витер всі сльози і не відпускав руки! Щастя так багато!
Його зібрані речі лежали декілька днів. Це ж не насправді! Сильнішого кохання в світі не має! Це так... Щоб... Кохання сильніше?!?
Вона не була сильною. Найслабша людина на планеті. Просила залишитись. Молила залишитись... Двері зачинились...
Її крила вже не розправляться. Довелося відрізати. По живому. Не лишилось й шраму. Ніби вони були лише причеплені. А не живі і справжні.
Їх відрізали дві її подруги. Та вони не подруги! Вони ж Янголи! Бо зшили їй крила з зірок! Таких ні в кого не має! Одній з них навіть вставати важко.Вона довгий час живе майже лише в кімнаті. А вона злетіла! Для неї! На небо!
За одну вона забула. Про її день народження. Цілий місяць думала про незвичний подарунок. Щось схоже на... Вона не знала на що. Вона хотіла для неї так багато, що не вмістилося б на землі!Забула... Але!.. Я так тебе люблю! Ти диво див!
І тебе маленька люблю! Лююююююююююююю!
Ой, знову розсердишся, що маленька...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693226
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2016
Така печаль і туга! Боже мій!
Душа стояла на скалі й ревіла.
Колись я заблукала серед мрій,
Колись в обіймах твоїх просто мліла.
Та доля мені видала батіг,
Щоб луснути, коли побачу щастя.
Я била щохвилини біля ніг.
Я вибила... Потай собі причастя.
Я била так, що тріскалась земля!
Я так тебе хотіла цілувати.
Ходить розлука. В цяцках це маля,
Котре мене лиш хоче обнімати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2016
Як мерзнуть квіти десь на самоті,
Ніким не подаровані, зів'ялі.
Хтось їм сказав, що стануть як святі,
Що будуть жить життя на п'єдесталі.
О, як тоді повірили словам!
Голівки тягли, рученьки, серденько.
День без води... Стебельця молитвам
Протягли щиро...Й згинули тихенько...
А хтось їх вчив і гордості, і сил.
Хіба вода для зірваних важлива!?
Я досі вірю, що ти ти в щасті жив.
Хоч на моїй могилі лиш кропива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2016
І буде щастя, буде щастя мить,
Колись давно, коли мене не буде.
Коли душа вже в небі не болить,
Коли мене забуде осінь й люди.
Я прийду знов, я знову прилечу.
Маленький мій, вже каву я не зварю.
Бо я жива!.. Та мертвою кричу.
Бо я коханням нашим досі марю!
Я приміряю гордість. Не моя.
Ціна така, що грошей геть не стане.
Я на колінах. Я вже не твоя.
І не тебе торкнусь вночі вустами.
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2016
Сміється сум, вигойдує хвилини.
Тебе в пустій кімнаті все нема.
А я цілую подумки щосили
Своє кохання, де одна зима.
Хто і кому хотів щось доказати,
Зібрав всю душу в торбу і пішов.
Я на колінах хочу заридати.
Та ти не чув.Ти гордість десь знайшов.
Одна хвилина - вічність і пустеля.
Одна година більше ніж життя.
Паде на душу вічність, біль і стеля...
Пробач мене! Все марно... Смерть взуття
Дала мені приміряти без сукні.
Я мертва. Зовсім... Хто заплаче? Сум.
Була любов в агонії присутня,
Ніхто не плакав. Плакав тільки глум.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2016
Вітер лежав як маленьке цуценятко, котрого вигнали на вулицю. Купили і прогнали. Від нього було багато клопоту і галасу. Він заліз під сирі листочки і не чекав, що хтось візьме його в будинок.
Поряд лежало кохання. Велике, щире, красиве. Та непотрібне і незрозуміле. Хтось десь доводив, що його немає. Хтось не впізнавав. Не знайшлося жодних, кому воно належало.
Зрада має різні обличчя. Це не обов'язково красиве тіло і чужі обійми. Зрада - воно як людина. Її не клонують. Хоч повторюють, що знайомі з нею.
Ти зрадив мене по особливому. Кохаючи, обіймаючи і цілуючи. Гордість і роздуми взяли верх над коханням. Я не зуміла бути мудрою і незалежною. Я кохала тебе навіть тоді. Ти пішов. Закривши двері і забравши всі речі.
Я знайшла тебе. Я так сумувала на відстані, що не могла бачити без тебе навіть море. За два дні я стомилася без твоїх обіймів і без твоїх рук. Я сказала, що не можу бути в негоді на морі. Я обожнювала дощ і море. Але там не було тебе.
Ти не цілував мене при зустрічі. Хочеться бути гордою. Хочеться піти в такі хвилини. Та я завжди розумію:кожна хвилина-це дар. Кохання-це стан, коли відкидаєш все:поради, сумнів, світ. Просто бути разом - це більше, ніж щастя. Це дорожче, ніж життя.
Зраджують по різному. Кохаючи, тримаючи в обіймах гордість. Ламають кохання як цеглину.
Дві душі зустрілись у такому великому вимірі. За молитви, котрі промолені. За ночі, в котрих була біль. Ти заходиш в кімнату, в котрій залишилась не я. Все добре. Все краще, ніж було. Тебе обнімає душа, яку ти не зможеш скласти. В ціле. В молитву. В щастя. В світ. В мрію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692403
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2016
Потовкли камінням мої крила,
Розламали душу в сто шматочків.
Хоч би вона якось голосила,
Написала біллю між рядочків.
Катували. А вона - не плаче.
Дивиться як та мала дитина.
За хвилину всіх вона пробачить.
Бо повинна... Бо вона повинна...
Добре все!Прийшла у гості осінь,
А душа без листя і без сонця.
Обрізає геть до крові коси,
Забиває цвяхи до віконця.
Страшно. Ні від чого відштовхнутись.
Кому ж можна правду розказати?
Можна так в сльозах і захлинутись
Біля вікон не своєї хати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691752
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2016
Залиш мене на осінь. Та й тікай.
Самотність кличе чай до себе пити.
Цілуй мене, цілуй. І вибачай.
І вчись тепер ти Відку не любити.
Залиш мене на вітер. І не плач.
В лахміття вбралось серце, сукня рвана.
Включає дощ над деревом приймач,
Щоби в душі зажила стара рана.
А завтра буде ранок, де сама
Собі я зварю каву і заплачу.
Кохання було. Вже його нема.
Молюсь за тебе. І тебе пробачу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690052
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2016
Давайте... Сіяти насіння квіток. Де б ми не йшли. Щоб за нами росли квіти. Справжні! Справжнісінькі! Давайте... Сіяти доброту. Де б ми не були! Допомагати всім. Хоч в гаманці немає зайвих грошей. Та завжди можна розміняти останню і покласти її в долоню тому, хто більше того потребує. Давайте... Вчити доброті інших! Своїм прикладом! І... Молитвою... Хоч коротесенькою. Просто промовляючи в голові :"Боженьку. Дякую тобі за все!.. "
Кожного дня в нас більше подарунків, ніж в когось на Різдво:батьки, діти, коханий, хліб, дощ, веселка, неба, зорі, сонце місяць, обійми,книга,вода. Хай Господь збереже. Дякую за щастя!
Люби тих, хто не любить тебе. Поганих людей не буває на землі. Є люди, яких не долюбили, яких багато ображали, котрі не мали любові. Поганих людей немає. Є нещасні.
Щоб ти не бажав для себе-побажай і для того, хто поруч з тобою. Вчи інших літати. Будь просто диваком - чарівником.
Все, що ти щиро віддаєш - повертається до тебе. Вкладай тільки в це щирість і радість. Розмовляй з безхатченками. У всіх людей є душа. А кожна людська душа дорожча самого Всесвіту.
Однією посмішкою і обіймами ти можеш змінити цілісінький день людини. Однією мрією і думкою ти можеш змінити життя. Своє. Інших людей. Думка - це не камінь. Думка - це сила, яку навіть вирахувати неможливо.
Сій щастя, доброту, посмішки. Хай за іншими ростуть сади з квітів. А за нами - інший світ. Де завжди посміхається Бог. Де насіння доброти виполює хвороби, нещастя. Хай буде щасливий Ваш день. Давайте... Сіяти доброту... І засинати на долонях Бога...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687942
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2016
Покотилася тиша віночком в занедбаний сад,
Хтось тихенько прикрасив волоссячко своє русяве.
Я швиденько зібрала в торбиночку весь зорепад.
Як насіннячко склала. Яке ж бо воно пречудове!
Ось і день як пісок у годиннику хтось повернув,
Захотілося посередині так туго зв'язати!
Тільки Янгол побачив. І пальчиком тихо махнув,
Ну а я... Намагалася на ніч його цілувати!
Покотилася тиша, розбивши півмісяць і сон.
Зачепилась за хвіртку і сукню свою розірвала.
Ходить тиша сама. Я зварила їй чай і бульон.
Я за всіх помолилась. І Янголів всім побажала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686325
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2016
Розірвалося літо намистом із сонця і листя,
Всі оті намистинки кудись закотились за зиму.
Я собі шепотіла :
-Малесенька Відко... Молися...
Я молилася. І до молитви шукала я риму.
Все неправильно якось. Молитися треба по книзі.
Я усіх розштовхала й швиденько до Бога й на руки.
Я собі нагадала, що Бог у білесеньких ризах.
Він зодягнутий був в звичайніські і страшнії муки.
Він собі забирав увесь біль, що в молитві почутий.
Що тиняється світом, зодягнутий і немолений.
Плакав тихо Господь у мільярд, в сто мільярд розіпнутий.
Ноги в тернячку . Личко заплакане, непоголене.
Хто ж за тебе турбується, зварить і чай тобі, й каву?
Хто попре тобі всі простирадла і зіб'є перину?
Всі уже розійшлися. Бо в кожного досі є справи.
Таємниця у тім, що весь світ-то єдина родина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2016
Чекай мене. Чекай мене. Чекай.
Прийду в вітри, перетну всі століття!
Лиш віру в нашу зустріч не втрачай...
Ось осінь йде. А сукня-як лахміття.
Все розірвав той дощ. Чи ж він здурів?!
Він на руках мене тримав ще завтра.
А вечір стих. Як котик змуркотів.
Чи це якась незвична в нього мантра?
Чекай на мене. Зовсім вже твоя!
Моя торбинка тут... Щоб мандрувати
З тобою цілий світом, де земля
Як найдорожчих буде нас приймати!..
Ось і вокзал. Хвилинка... Й ти дійшов!
Невже молитва Боженьком почута?!
Ти... З іншою... І розійшовся шов
В моїй душі... Бо в біль лиш зодягнута...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2016
І плакав день піврайдугою літа,
Закинувши на спину рюкзачок.
Земля була вже осінню прогріта.
Тинявся день, малий домовичок.
Куди йому зтулитися? Де осінь?
Чи в літа спеку вимолить?Ой,ні!
Не знав куди податися він досі.
І оченятка в нього пресумні.
Я підійшла до нього. Дала руку.
І відвела у осінь,до дощів.
А він мені писав рецепт - розлуку
Для нас обох... З малесеньких віршів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684917
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2016
Розгубила всіх друзів. Саменька. Сама.
І вже нікому довгі листи написати.
А в душі оселилась холодна зима,
І заходилась ліжко для себе шукати.
А в душі моїй лишились старі стільці
Для усіх дорогих мені... Зсохлись. Промокли.
Видно цвяхи... Виймаю. І біль у руці
Від несказаних слів, що від сліз аж пожовкли.
Розгубила усіх...Хто колись пригортав
У найтяжчі хвилини, хто плакав зі мною.
Хто сміявся, радів, хто в листах цілував.
Ми залишились влітку з самою зимою.
Не шукала причин, попалила стільці.
А в душі без цих стільчиків пусто і тісно.
Попіл душу обпік. Я стискаю в руці...
Для усіх я колись збудувала аж місто!
Ми сміялись колись! Кілометрів-мільйон
Поміж нами було! Та ми були найближчі!
А тепер я відчеплю останній вагон...
Колією самотність несу... Ось всі речі...
І ніхто не дізнається. Що?.. Де?.. І як?
Без пояснень пішла... Зникла... І... Розчинилась...
Я любила усіх. Сльози тисну в кулак.
Я в кімнаті душа без стільців не прижилась...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684457
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2016
Чи то день, чи то ніч. Чи то вічність, чи ранок.
Палить місяць старий у століттях дрова.
І заплющує віченьки. Впав десь на ґанок.
І до купи зібрав всі найкращі слова.
Будував з них будиночок, вірші, романи.
Ось знайшовся письменник, що жив ще до нас.
Я купила йому шоколад, марципани,
Щоб спитати, чи бачив він в дзеркалі час.
Що вдягає той час, чи кудись запізнився.
Чи він плакав колись, чи журивсь, жалкував.
Тільки місяць не знав. Час зі мною молився.
І у ліжку до ранку століття проспав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683928
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2016
Сьогодні тихо падала печаль
Замість дощу, що я його любила.
Накинула на плечі диво-шаль,
І крапельками смутку зворожила.
Сьогодні був звичайний собі день.
В повітрі мрії із думками вили.
А вітер до величеньких кишень
Засунув хмари, що думки зловили.
Сьогодні був звичайний вечір. Пив
На небі місяць чарку за розлуку.
Я розлюбила. Хто ж мене любив?!
Один Господь давав мені лиш руку.
Розлюблюють в одненьку таку мить.
За що? Чому? І відповідь вже вмерла.
Душа зпустіла. Ниє... Не болить.
І пам'ять до краплиночки все стерла.
Я думала, що боляче. Та ні.
Напевно, старість вкралася у душу.
Байдужість роздаровує мені
Дарунки, що приймати вкотре мушу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2016
Інколи ти обнімаєш чиюсь душу. Тиснеш її до себе. Цілуєш... А бачиш,-що там зовсім нічого немає. Один вітер. Немає рідної душі. Ти виєш, ніби собача. Маленьке, котре з'їли блохи і голод. І розумієш, що ти сама. І хмари. І більше нікого. І небо. І зорі. І пусто...
Ти розкриваєш себе до краплі. До останньої. Ніби до цвяху з розп'яття. А там-тільки шкалки і все. Котрі змиває дощ. Ти розумієш, що так не можна. Але це ти. Іншим-не треба. Та твоя душа інша. Зовсім інша.
Інколи ти починаєш день з пустки. Розуміючи, що ні друзів, ні ворогів.Бог тримає тебе на руках... Тільки ти і Всесвіт. Тільки ти і початок. Нового дня. Нового життя. Хоч шлях короткий. Чи довгий. Сам на сам з вітром.
Я молюся про спасіння тих душ, яких люблю найбільше в світі. Хай Господь спасе тільки ці душі. І... Всі, хто читає ці рядки...
Я вмію сміятися, плакати і радіти. Бути щасливою і нещасного. Самотньою і з Янголами. Дні не повторюються. Інколи боротьба змінюється байдужістю.Це страшно. Хвороба душі.
Кімната-це багато. Інколи з неї видно найкращі хмари у світі. Дощ. Сніг.Я бачу з неї Бога. Є різниця в вікнах, в будинках, в кімнаті, в якій ти приймаєш ванну. У всьому. Ми-це манюнькі дрібниці. Які складають нас. Які формують нас. Які є ми.
Пробачайте всіх. Хоч Вам це боляче. Хоч інколи Ви втрачаєте. Навіть якусь частинку своєї душі. Пробачайте. Це подарує нам щастя. Котре почнеться(можливо) з пустки. Спочатку там буду лише хмари. І мрії... І щастя... Та все у нас буде! Чесно! Чесно! Вірте в казку. Пишіть казку. Читайте казку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682548
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2016
Загортається день у хвилини, неначе це хустка,
Ранок ще на колінах молився й тихенько пішов.
Буде спека така,що потрібна все літо відпустка.
Янгол наче периноньку хмарку собі розпоров.
І падуть дві краплинки дощинок до самого долу,
І ніхто не розбере. Здається усім, що роса.
Вітер знову включив на всю гучність стару маґнітолу,
А там пісня така, що заслухалась навіть гроза.
А я зовсім ще сплю. Я заснула в самому дитинстві.
У сорочці лляній, де мережива більше, ніж снів.
Стоїть ранок і руки складає у щирій молитві.
Розірвалась сорочка. Із ниток - моточок віршів.
Зашиваю я ними сорочку, і рани, і душу.
З ранком я попрощалась. Молився не в церкві святій,
А стояв серед поля. Я тишу тихенько порушу,
Бо швиденько крадеться мій вітер на лист вітростій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682419
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2016
Я не розумна. Мене завжди і всі вчать. Мама на день народження бажає найбільше розуму. Я щаслива, бо в мене є мама. Котра дуже рідко розділяє мої думки, чистить пір'я на моїх крилах.
Всі на чомусь помішані. Мій каже, що я на Янголах. Але... Це ж так гарно! Мати багато Янголів! Котрих ти бачиш і не бачиш.
Якби все було так просто і легко-ми не були б людьми. Певно, ми були б птахами. Котрі б літали з місця на місце. Труднощі будуть завжди. Твоє відношення - це твоє особисте відношення до них.
Смішно, коли говорять, що треба змінити роботу, котра не подобається. Житло. І все. Треба. Тільки ти пройдеш багато сходинок, на котрих посієш не одну сльозинку. Це не швидко. Та все буде так, як ми захочемо.
Інколи звичні дні змішуються з звичними ночами. І так мало забарвлення. Та все добре. Бо веселку теж видно лише після дощу. Можливо, сльози посіють веселку в нашій душі?
Кожного дня потрібно мріяти. Кожного дня. Кожної хвилини. Мрії будуть нас тримати навіть тоді, коли навкруги буде тільки болото. Мрійте. І не вірте тим, хто каже, що ви слабкі і зламані. Просто сум має багато відтінків. Як і радість. Це як ніч і день. Це як Сонце і місяць. Можливо, у Вас просто ніч. А всі заставляють Вас підніматися з ліжка.
Бог з нами завжди. У нашій душі, у кімнаті, в легенькому вітру на моїм віконечку. Намагаймося бути схожими на Бога. Любити. Прощати. Хоч ми люди. Слабкі і маленькі. Ліниві і невдячні. Але ми вже обрані. Бо прийшли в цей світ. І бачимо зорі. І бачимо небо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682363
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2016
От села, до села
Музики ходили.
Я бым тя отвела,
Потім залюбила.
Ти мі ся не давав,
Я тя привязала.
Ти мені шось казав,
Роблю, шом лем знала.
Паленкі ті даву,
Іши заливаву.
В ЗАҐС лем тя отведу.
Я ся отдавала!
Хтось казав, що любов
Мош лем сі купиті?
Так добрі нам обом?
Ці тя йши побиті?
Бись мовчав і любив.
Шо ті ся йши лишать?
Нигде бись не ходив,
Дітий буде дисять.
Ти такий парадьош!
А я товстелезна!
Паде, паде дись дощ...
Співать ніч довжезна...
Возьму тя пуд рукі,
У ЗАҐСі розпишу.
То любов?.. Ці мукі?..
Лем тя вже не лишу.
Прив'язаний Іван
Пуд столом півроку.
Розсунулам диван,
Лясь хоть мало збоку.
Ниська тя розвяжу,
Йди собі до мамки.
І тя відворожу,
Не йду й до циганки.
Капурку закрилам
На замку, на двісті.
Я стара, що далам
Свекрусі!.. Що в місті?..
Подалам на розвод.
Я не така сильна...
Посміявся народ,
Бо я божевільна...
Через рук йшов сам царь...
Тепирь я цариця.
Чи поміх?.. Мі мольфар?
Чим красна дівиця?
Я цариця файна,
Іван з горя зпився.
Маю стільки майна...
Шо Вам й сон не снився!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682344
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2016
Чи на серці печаль, чи в душі така туга, як небо.
Чи сто сліз доганятимуть тисячну слізоньку знов.
Будуть жити зірки, буде дощ, буде вітер. Так треба.
Буде пусткою наше життя, де чужинка -любов.
Я б зібрала людей в одне місто і вчила любити
В полі-квітку, безбатченків, кинутих, старих, сиріт.
Я б навчила літати, І Янголів не засмутити.
Я би свій алфавіт написала. І свій заповіт.
І коли мене вітер візьме у самісінькі зорі-
Я крізь дірочки в небі підгляну, хто це прочитав.
Тільки все як завжди... Й мої вірші-в пліснявій коморі,
Де колись Янгол старий сторінки саменький гортав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681859
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2016
Я заснула в немрії. Час
Загубився і впав на зорі.
Розбуди мене, коли нас
Поєднають у небі долі.
Я весь час до сьогодні сплю,
До немрії в обійми впала.
Я б хотіла почуть:люблю.
Я б хотіла відчуть... Благала...
Десь згубилися мрії. Хай.
Я ж терпляча, я все чекаю.
Варить ніч із лаванди чай,
А я випила. Й не згадаю...
Ось пройти біля Вас. І як
Упізнати, що Ви судились?
Я заснула у літо...Смак
Того чаю, де ми... Любились..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2016
Записати б тишу на платівку,
І включати, й слухати до вчора.
Написав мій дощ одну листівку,
Бо він знав:душа у мене хвора.
Я цю тишу й лист-без бинтування,
Як гоїлись рани! Не кровили.
Я сховала в торбочку кохання.
Бо... Не рідне... Бо... Лиш всиновили...
А воно бідненьке відчувало,
Оченятка пресумні,сумненькі.
Вчора у хліві рідненьке спало,
І замерзло... Бо не мало неньки...
Я його лахміттячком накрила,
Так хотілось віченьки закрити.
Моє рідне! В тебе були крила!
А тепер... Навік можеш спочити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2016
Я завжди пишу тобі листи. Паперові, електронні, різні. Я пишу їх на зорях, на небі, на простій сукенці своєї душі. Набираю літер з думок, вітру, мрій, хвилин, що складуть цілісінький день і аж цілу ніч. Я пишу тобі листи з життя.
Не має двох однакових сніжинок. Скільки їх падає на землю і перетвориться в море! Насправді не тільки в море. На ліс, на дерева. Тільки не в болото! Сніжинка не може перетворитись в болото! Або... Може?.. Тільки там виростуть потім лілії - орхідеї-казка...
Ти маєш бути чарівницею. І як би тобі не було важко - віднайди того, кому ще важче. І просто обійми. Або допоможи встати пораненій душі. Це буде лікувати тебе. Як і сама молитва. Молитва-це рука допомоги тому, кого болить більше. Молитва - це не тільки слова і вивчення слів. Молитва-це складені руки в твоїй душі до Бога.
Якщо немає однакових сніжинок-чому люди не хотять різнитися один від одного? Будь завжди схожою тільки на себе. Підведи руки в небо. Коли буде падати сніжинка. Вона не розтане. Знаєш, дощ потім забере її в свій будиночок.
Якщо в тебе болить душа - то дозволяй їй дивитися в небо. І читай їй вірші.
Ми вміємо залізати на дах і знімати зорі. Ми вміємо плести хмаринкам коси. Хіба це не диво?
Мрії збуваються. Завжди. По порядку. Як приходить осінь, чи липень, чи дощ. Ти не зможеш переставити місцями зиму і літо. Тому... Мрії збудуться. Тільки... В порядку, який вони собі вибрали. Ти ж віриш мені... Віриш?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681043
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2016
Загорнулася в обійми Бога,
Сплю на його рученьках, де кров.
Розпинали в церкві,де дорога
Мала би приводити в любов.
Що нам треба у житті найбільше?
Полюбити ближніх, ворогів.
Пробачати всіх...Мій Бог колише
На руках... І пропадає гнів...
Боже, я у світі найгрішніша!
Ти пробач... І сповідь сам прийми.
Щоб душа моя... Стала світліша...
І мене... Я прошу... ОбіймИ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680988
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2016
Не згадати мене. Ось... Була... І нема...
Я чужіша усіх, холодніш, ніж зима.
Я зібрала всі дні кольорові, пусті.
Посідали ми з ними сьогодні за стіл.
Пили старе вино, років сто йому десь.
Шили диво вірші з наших душ і сердець.
Гомоніли всю ніч, з'їли пліснявий сир.
Так хотіли одного:щоб був всюди мир.
Щоби диво прийшло. І війні щоб кінець.
Ось прийшла стара ніч. Я дала їй стілець.
А всі дні повкладала я спатоньки... Сплять.
Янголятка прийшли. І черешні їдять...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680789
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2016
Я все зібрала. Все, що тільки мала.
Старі ляльки пакую у валізи.
Я небо наді мною цілувала,
Бо вже ніде в пакуночки не влізе.
Я все взяла. Навіть шматочок сонця.
Навіть всі зорі, що їх розтоптали.
І Янголика... Мого охоронця.
І ще... Тих днів... Де ми недокохали...
Я все зібрала. Можна йти до Бога.
Чи я там буду пам'ятати щастя?
Яка туди веде мене дорога?
І чи там сни кохання хоч присняться?
Тулились дні останні до сукенки,
Тримали так, щоби не відпустити.
Я пришивала гудзики - хвилинки,
І як дитятко вчилась світ любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680784
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2016
Скільки сказано слів! Я би їх замінила мовчанням...
Скільки сліз. Та потрібні. Бо вмерла б душа вже давно.
Янгол сів на підлогу. Він Богу писав клопотання.
Я дивилась на дощ. Це було!.. Як найкраще кіно!
Скільки слів півглухих! А він них допомоги - ні краплі.
Я б обійми хотіла такі, як до неба зірки.
Я носила (щоб не наступати) потрощені граблі,
І я ними в пісочку писала для себе казки.
Прочитала лиш ніч. Ой, найкраща моя ти читачко!
Вже ж ніхто не читає, бо вірші дешеві пишу.
Моя зіронько ніжна! Моя ти далека сестричко!..
Не читає і ніч... Це я просто... Собі... Так брешу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680618
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2016
Я змінила маршрут. Я пішла, щоб пожити в нікуди.
Я змінила себе. Зачинившись на сотні замків.
І ходили так звично по вулиці Янголи, люди,
Як і сотні століть. Як і сотні найдовших років.
Я не хочу вина. Я б хотіла абсенту. Щоб душу
Зовсім трішки приспати. Щоб біль отож менше болів.
Дощ старий. Ти сльозинки з душі хоч подеколи зтрушуй.
Чи ти бачити їх лиш на сонці самому хотів?
Витянцьовув липень таночок осіннього неба,
Загортався в казки, переписував ноти душі.
Розлюбити любов. Збайдужіти... Живим ото треба?..
Коли якось отак... І не лікарі... Навіть дощі...
Я змінила маршрут. Відокремивши душу від тіла.
Зупинився автобус. А я все... Чекаю літак...
Я літати! Я дуже навчитись літати хотіла!
Я не знала ще неба... Не відчула ще зір я на смак...
Я вела свою душу за руку.Тягла як ту ляльку,
Що в сусідній дворі хтось їй руки і ноги зламав.
Ти приніс(та для чого?!) найкращу мені парасольку.
І для чогось мене від дощу під дощем затуляв...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2016
Я розучилась літати. Зовсім. Відчиняю сотні дверей, сподіваюсь побачити хмарки і зорі - а падаю в болото.
Я знаю, що треба відчиняти і шукати двері. Гримаю. Ніхто не відчиняє. Виламую. Глуха стіна. Під ногами-іржаві цвяхи. Падаю. Я ж зовсім необачна. Поранена душа стікає навіть не віршами. Пусткою. Нею би затулив всі дірки на підлозі, де за все існування попадали зорі.
Я вчусь не літати. Просто ходити. Забувши, що сонечко і посмішка - сестри. Не плету родинних вуз. Не розчісую промені сонця. Не відрізаю найкращі. І не пакую тобі в золоту шкатулку. Як це робила раніше. Шкатулку я віддала. Кому? Забула. Ножиці, що різала промені - викинула. Бо одного разу зрізала ними свої коси. І більше не ростуть.
Я піднімала свою душу з колін. Бо топтали. А вона вважає, що їй не боляче. Я зашивала її золотими нитками, лікувала в найкращій лікарні. Віддала все, що мала. Пообіцяли допомогти. Та потім... Зовсім випадково... Я дізналась, що в неї... Байдужість...
Я поклала її на якийсь розламаний візочок і забрала додому. Додому? Смішно. В мене ж не було домівки. Я забрала її до себе. Можна було поміняти на кращу. Інші були занадто гарні і великі. Їм було мало місця в моєму тілі.
-Іди. Все ж буде добре!
Я не любила цей вислів. Все добре не буває ніколи. Так говорять комусь, щоб відчепився. Або переставав ставити запитання. Або просто дати зрозуміти, що тобі ця людина байдужа. І ти не хочеш їй допомогти. Це ніби паразити сучасності. Все добре! Все вийде! Переступи! Живі душі! І йди...
Залікуй мене словами. В тебе ж... Так виходило!.. Подаруй мені подарунки, які ти дарувала.
Це ж брехня, що я не люблю квіти. Ніхто не подарував мені на день народження. В нас грошей немає. Це правда. Ніколи і не буде. Або буде... Тільки... Не зовсім достатньо. Я люблю квіти. Свіжі. Щоб якщо троянди-то не зрізати нижні листочки. Щоб вони були рівні. Певно, ніхто мене не любить. Бо нікому не вистачає грошей на квіти навіть в день народження...
Дощ ще буде. Сніг також. Ми винні. Собі. Знаєш що? Посмішки. І щастя. І радість.
Я зашию душу молитвою. І пошию їй сукню з твоїх слів. Я люблю все найкраще. А якщо доведеться їй ходити в лахмітті - то ніхто і не догадаться, що це лахміття вартує цілого статку. Люблю тебе. Я тебе лублу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680418
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2016
Я зрадила сама собі.
І догоріла.
Я розчинилася в журбі,
Душа хворіла.
Я сповідалася морям,
Степам широким.
Душа десь вешталась байстрям
По дням жорстоким.
Я застудила душу. Чай
Із почуттями?
Став тихо і втікай... Втікай
До зим не з нами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2016
Болить любов, і мрії, і слова.
Вони якось не можуть не боліти.
Ламаю в хмиз журбу. І на дрова
Кладу, щоби вона змогла згоріти.
Згоріла вмить. Та попіл- смуток-сон.
В повітрі вив, як те щеня маленьке.
Болять слова. Коло старих вікон
Якесь пташа. Однісінке, одненьке.
Я придивилась-крила в нього є.
Це Янгол мій, що я його здушила
Словами болі. Він-це надсвяте.
А я його... Й в кімнату... Не впустила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679466
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2016
Жила, була красуня у селі,
Волосся довге, стан, як у царівни!
Можливо - прийдуть сватать королі?
І по красі такій не було рівних!
І жив був брат, розумний. Соломон.
Їм заздрив світ, їм заздрили всі люди!
Зхворілась мама. Дівчина бульйон
Варила вранці. Довго ж це не буде...
Поїхав брат. У Гарвард поступив.
О, як батьки пишалися синочком!
І... Грошенят подеколи просив...
А мама... Рік сиділа у візочку...
Та Бог поміг... Закінчив Гарвард син.
Знайшов роботу в місті, де навчався.
Та він у них! Та він такий один.
Ще й гроші шле! І в цьому не зізнався!
Бо рік пройшов... Й не телефонував.
Зжурилась мати... Знову у візочку.
Він гроші слав. А цього він не знав.
Нащо писать найкращому синочку?..
А донька все частіш не дома спить.
Доросла стала. Чим же їй журитись?!
Син гроші ж шле! Можливо всім прожить!
А мамі сни почали різні снитись.
Та в домі все:і ліки, і візок
Новий, новенький. Рученька слабенька.
А в голові-молитви й сто думок...
Син гроші шле... В домівоньці чистенько.
Прийшла сусідка, руки дивно тре.
Неначе щось боялася сказати.
З душі помалу щось живеньке рве.
І хоче... Сіллю рани засипАти...
Сказала все... Як плюнула... Й пішла...
Син гроші шле... А донечка - блудниця?!
Душа лежить на ковдрочці зі скла,
Чи є для душ живильная криниця?
Не думав батько довго і прогнав
Красуню жити в місто, де робота.
Не пригорнув... Ніяк не розпитав.
І їх життя-це не її турбота.
Це листоноша возить їм листи,
Що пише син... Рукою проститутки...
Що гроші шле... Як шльонда й під мости
Лягає вмить... Як є клієнт... До хустки
Складає гроші, щоб старі батьки
Пишались братом, це ж її кровинка!
Як він живе? Чому ці всі роки
Не написав? Сльозинка - намистинка
Скотилася, коли статтю знайшла
Про нього в пресі. Він. Його дружина...
Як цілувала навіть всі слова!
Не розгледіти тільки чомусь сина...
З листом газету вклала у конверт.
А гроші всі-окремо...Пахнуть брудом...
Приймає доля ношений мольберт,
Осуджений для неї усім людом.
Лиш листоноша плакав і мовчав,
Бо на колінах перед ним стояла.
Щоби батькам її не розказав...
Як син забув... Як гроші віддавала...
Стояли люди в церкві. Суд іде
Тихенько так. Судити-їх робота.
Хай Бог не судить?.. Це дівча худе?..
Суд в церкві йде. День звичний... Не субота.
Недільний суд. Судили її знов...
І літургія в душах-з летаргії.
Я зрозуміла:де би шлях не йшов-
Та проти неї - я лишень повія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679451
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.07.2016
Пішов... Ні криків... Ні журби.
Залишив двері не закриті.
Вже не були отих... Якби...
Здушились сльози віршем вкриті.
Пішов... Пояснення нема.
Хіба можливо пояснити,
Як у стосунках сніг-зима
Вже призвичаїлася жити?
Все стало ніби на місця,
Самотність зовсім не душила.
Лиш небо інше... Й до лиця
Фальшива посмішка?.. Тулила
Твою сорочку до грудей.
Бо запах твій в повітрі вився.
Я серед людства... Без людей...
Бо ти... Пішовши... Залишився...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2016
Падали золотом зорі гаптовані
В річеньку, що обміліла, геть висохла.
Я їх зібрала. Віршем забинтовані
Склала на ліжко і міточки з числами
В ручку їм дала, щоб не погубилися.
Рани зшивала казками найкращими.
А коли всі ожили і зцілилися,
Стали сильнішими, ще більш дорослими...
Я їх навчила, як треба триматися.
Хоч би як в серці той біль ще не зменшився.
Крила їм шила, щоби підніматися,
Хоч шрам маленький у кожної лишився.
Сяяли віршами зорі пов'язані,
В літери склались, в казки неймовірнії.
Всі до підлоги у небо прив'язані.
Я йду зривати для них білі лілії...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2016
Господи, хочу лишитись дитиною,
Щоби казки оживали за книгою.
Стала для тебе(ти кажеш) єдиною...
Тільки між нами місток снігом - кригою.
Господи, хочу не стати дорослою,
Вірити в Янголів, шити сукеночки
Лялькам своїм. І прикрасити стрічкою,
Барви на ній як самої веселочки...
Господи, хочу я в диво повірити,
Щоб лікувати хвороби обіймами!
Щоби крильцята щовечора чистити,
І полетіти у небо із римами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678994
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 19.07.2016
Тихенько сісти край самого неба,
Не бачити зупинки, що до краю.
Мені б... Ще сили... Трішки зовсім треба...
Хоч я нічого зовсім не чекаю.
Зійти би з неба... З розуму? Чи зірки?
Злетіти так, щоб крила просушились
Від сліз моїх. Залатать в серці дірки.
І щоби мрії кращії здійснились...
Тихенько сісти в небі. І читати
Усі вірші, що досі не писала.
І так тебе єдиного кохати,
Як ще людина в світі не кохала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2016
Наснилось сонце в моєму ліжку,
Сховався місяць в гарнюньку діжку.
В моїй кімнаті всі Янголята
Взяли віночки немов дівчата.
Я їм пошила сукенки, стрічки
Вплела у одіж цієї нічки.
Я цілувала усіх так дуже!..
Я хочу, щоб не було байдужих!..
Я хочу миру, щоб всі синочки
Прийшли додому, до хатиночки.
Я хочу вчити Вас всіх любові,
Щоби щасливі були й здорові.
Наснилось сонце. Бо Бог зі мною.
І спали Янголи за стіною.
Добраніч. Янголів Вам маленьких.
І снів гарнюсіньких, претепленьких.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678799
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2016
Нехай нам стрітись пізно довелось,
Нехай до цього-біль один у серці.
Але кохання наше та й збулось,
Хтось в небі прочинив для нього дверці.
Нехай так довго жили ми самі.
В різних містах цвіли для нас садочки.
Молився Янгол. В сьомому псалмі
Перечитав він двічі два рядочки.
Нехай так пізно. Спав і дощ, і день,
Старий ліхтар так завжди заздрив зорям.
А потім же й співав для них пісень,
Вклонявся вчора допізна тополям.
Нехай так пізно. Вітер всі слова
З мелодії Шопена клав на душі.
Впав стовп старий. Зпиляють на дрова...
Ліхтар вже - скло... Не плакати... Не змушуй...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2016
Розквів десь сад, де Мавки молоді
Стрибали і метеликів ловили.
Де для людей трудились королі,
І бідняків щиресенько любили.
Розквів десь сад із лілій і дубів,
Вживалися троянди, орхідеї.
А ти мене... Поцілувать хотів.
Та підглядали завжди справжні феї.
А ти... А ти... Соромився. Й схотів
Десь біля саду Янголам містечко
Побудувати. Місяць шепотів,
І мив в саду своє гарнюнє личко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2016
Я люблю тебе так, як ніхто і ніколи,
Я люблю тебе так, до завжди, до навік.
В тих садах, де не квітнуть щорік матіоли
Стара хвіртка рипить і метелик п'є сік.
Я люблю тебе так! Як тобі пояснити?
Я люблю тебе так, як зірки люблять ніч!
Я б хотіла тебе сильно так притулити!..
В тих садах розвалилась столітняя піч...
В тих садах ходять Янголи, сушать крильцята
На печі, що розвалена вітром старим.
Там живуть слоненятка, всілякі звірята,
Там ростуть деревцята з цілісінькіх рим.
Я тебе так люблю! Як ніхто! Ти сад бачив?
Я тебе! Я тебе! Так люблю! А що ти?..
Не звертай... Що щоночі... Щоніченьки... Плачу...
Не знайшов ще мене... Хоч тоді... Відпусти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2016
Ми доросли до всього, і все ж у нас вже є.
Які будинки ми настроїли, як місто.
Лиш... Загубили щось... Із душеньки святе...
Лише... Сусід від нас... Кілометрів на двісті.
І не тому, що він живе, де океан,
А лиш тому, що ми душею геть збідніли.
Чого б хотіла я? Щоби комусь до ран
Обійми і любов як ліки змастить сміли.
Хотіла би крамниць таких навідкривать,
Щоб одіж для душі відкрито продавала.
Замість грошей хочу цілунків наскладать.
О, скільки би тоді я щастя зторгувала!
Крамниця уже є! Та жоден покупець
Ніколи не зайшов, хоч я так прикрашала!..
І рву останній чек, й ламаю олівець...
Крамниця лиш моя... Вже всім... Не відчиняла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678347
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2016
Казали, що десь є пребідная країна,
Там спів пташок давно не радує серця.
І замок, де музей - для них лише руїна.
Ховають щось завжди лише до гаманця.
Казали, що в лісах ні пташечки, ні звіра,
Казали-біднота така, що Боже мій!
Вони не знають слів"любов", "надія","віра",
Вони не мають зовсім простих, дитячих мрій.
Казали, що десь є такі пребідні люди!
В країні цій живуть. Та що ж у них хоч є?..
Багато грошенят... І жебраки- Іуди
Долоні тягнуть вниз, ховаючи лице...
Як довго йшла до тебе, всі стежки
Мело снігами літечком і зрання.
Збирала я від Мавки казочки,
Писала в грубий зошит текст кохання.
Як довго йшла! Втомилася як звір.
Шукала ліжко, щоб з тобою спати.
А там... Тебе нема... Знайду... Повір!..
Бо Відонька посміє...Вас чекати!..
Яка тепер домівка! Дощ живе,
В домівці серед поля, смуток, зорі.
І гладить Бог, і слізоньки утре,
І сплять думки в відведеній коморі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2016
Десь між нами кохання стояло,
Як маленьке, худе циганча.
Ми його наче псятко цькували,
А воно!.. Як мале дитинча...
То протягне долоньки, то плаче,
Байстрюча чи жаданий малюк?
То подивиться ніжно й терпляче,
І не проситься навіть до рук.
Десь стояло кохання. Здалося.
Ось роки уже збігли й нема.
Не прижилось воно... Не збулося...
Лиш шептало комусь крадькома.
Десь між нами кохання. Чи вітер?
Та здалося. І осінню ліс
Написав і з листоченьків - літер
Нам зізнання. Та з старих куліс
Осипалось лиш листя. Й дощами
Йшло десь далі, і далі. Куди?
Чи стояло кохання між нами?
Чи його це були лиш сліди?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2016
Розірвала зоряне намисто,
Погубила з душ усі ключі.
Я хотіла в місто, де дитинство
Спить у Янголятка на плечі.
Я купила фарби, аркуш, зорі.
Намалюю світ, де війн нема.
Я змолю усім щасливі долі,
Впишу в щастя ваші імена.
Я просила Боженьку,щоб війни
Як рукою стерлися з землі.
Я роздам усім свої обійми.
І щоб хліб на кожному столі.
Я малюю щастя, небо, кульки.
Я малюю мир для нас усіх.
Я складу в гарнюсінькі пакунки.
А ще зверху... Я досиплю сміх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677485
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 11.07.2016
Я, напевно, ввійду до раю,
І там місця мені нема.
Десь спочатку я сяду скраю,
Доки скінчиться день -зима.
Я візьму туди свої вірші,
Що згорять у душі моїй.
Зсію попелом, щоб тепліше,
Стоячи поміж слів-руїн.
Мої Янголи так стомились
Витягати мене щодня.
Що молилися, так молились,
Та... Тут жити... Не та... Платня...
Боже, стілечки нагрішила,
Що воріт не знайду у рай.
І блудила душа, блудила,
Сіла в сьомий пустий трамвай.
А він ходить під самим небом,
Опускається в темне дно.
А мені... Так до Бога треба...
Та забите у нім вікно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677270
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2016
Десь літо спало за моїм вікном,
У сарафані польових ромашок.
А я сиділа за одним столом
Із вітром, що приніс букет волошок.
Пошили вдвох ми ковдру з зірочок,
В стилі Прованс прикрасили домівку.
А в небі замість тисяч дірочок
Придумали ми щастя кіноплівку.
Тепер Вам всім відкрию цей секрет:
Дивіться в небо, киньте там бажання!
Все здійсниться ! Це каже не поет.
І це не тільки вдале римування!
Прокинетеся вранці - і сто див
Через віконце зайдуть у домівку...
Мене... Мене... Мій Янгол розбудив,
В веселку зфарбувавши фотоплівку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677257
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2016
Кохав чи не кохав? Яка різниця?
Байдужість в'їлась в душу і проїла.
Тепер і не живеться, і не спиться.
Вона... Мене до завжди отруїла...
Чи дощ, чи сніг? Чи весни, а чи зими...
Ось так можливо жити неживою.
Я затоптала у могилу рими,
Обшивши літери напівканвою.
Чи злість? Чи біль? Чи смуток, чи жахіття?!
Яка мені тепер скажіть різниця?!..
Молюсь лишень... Щоб через всі століття
Бог захистив, кого люблю!.. Спідниця
В душі моєї зовсім розірвалась.
Нехай...Де для душі купити ниток?..
Я всіх люблю... Та я... Не зізнавалась...
Бо ця любов і є лише мій статок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676036
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2016
Я піймала погляд некохання,
Очі ті ж. Та в них маленька пустка.
В них нема вчорашнього прохання,
Може... Мені треба... Йти в відпустку?..
Я хотіла погляд той тримати,
Щоб як доказ додати до справи.
Ти ж мене вже вмієш некохати!?
А натомість... В ліжко тобі... Кави...
Це ж життя!.. Я так себе втішала...
Це ж лиш проза! Кожен день-не вірші...
Я лиш крила старі розрізала,
Щоб палити... Щоб душі... Тепліше...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2016
Десь час гоївсь без поцілунків,
Проплакав тихо як маля.
Небесних хмарочок малюнків
Набралось з літер скрипаля.
Колись вела додому стежка,
На котрій крила до небес.
Тепер... Як згублені сережки
Шукаю, щоб не йти... Як пес
Щось перегрібую швиденько.
А потім вию в темну ніч.
Мені ж додому... Так близенько...
Дійти не хочеться... Зкаліч
Ще більше душу. Й поцілунків
Від мене потім напроси.
Чи вистачить отих малюнків
Набрати сонцю від роси?
І одяглося сонце в спеку
На цілий місяць, на роки.
Знайти дорогу ще далеку,
Щоб заспокоїлись думки.
Тріщать, не гояться хвилини,
Тулились тихо до душі.
Ниток немає в одежини
Мого серденька... Лиш вірші...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2016
Ти будеш борщ? Ти хочеш чай?..
В одній кімнаті різне світло.
В одній кімнаті-пекло й рай.
Закриті вікна. Пахне вітром.
Ось так й лежати. Напівсном
Прикрити душу, щоб ще жити.
Ходила спека за вікном,
Щоб воду з філіжанок пити.
Чекати ранку, щоб піти
Кудись подалі. Де? Й не знати.
Колись шукали ми світи,
Щоб тільки разом засинати.
Тепер відлічуємо час
До ранку, щоб лиш розійтися.
Так страшно, що нема вже нас,
Що хоч хрестися... Хоч... Молися...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675397
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2016
І плакав дощ. І рюмсав сніг.
Яка малесенька розбіжність!
Тулилось сонечко до ніг,
І десь вмирала тихо ніжність.
Ти засинав. Ні слів, ні сліз.
Тихе розлучення. Як спомин.
Лиш місяць у віконце вліз,
А потім впав в старенький комин.
Кипіло сонце як в печі,
Молились десь погаслі зорі.
Я засинала на плечі
Самотності в сирій коморі.
А ти... Вже й вчора не згадав,
Що був мені ціленьким світом.
Старенький вітер торгував
Улітку піввишневим цвітом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2016
Важко серед людей,
Може-спасе хоч ліс?
Де ж відшукать дверей,
Щоб не було куліс?
Бо вже за ними-мить,
В котрій одненький біль.
Сцена стара скрипить,
Оплески - в душу сіль.
Страшно серед своїх,
Їм не почути скрип
Сцени, що впала. Сміх...
І лиш далеко... Схлип...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675166
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2016
Не слухай тих, хто каже, що все буде добре. В житті багато болі, сліз, прози. Слухай тих, хто обнімає тебе в хвилини болі. Слухай вірші. Котрі хочеш слухати. Слухай казки, котрі дарують тобі віру і надію. Котрі найкращі і найказковіші.
Чекай дощ. Чекай мрію. Мрії повинні збуватися. Всі мрії. Котрі найкращі. Все здійсниться. А ти живи. В цю мить. У цей біль. У цю спеку. Дивись на хмаринки і перев'язуй їх золотими стрічками. Хай ніхто не бачить. Тільки ти. Ти ж бачиш? Правда?
Талантів багато. Так багато, що вони не вміщаються у Всесвіті. Але щоденні сходинки до мрії і віра набагато міцніші. Якщо шлях не має стежки-то потрібно йти. По хмаринках. По зірках. По сльозах. Своїх. По нічному небу.
Будьте вдячні. Навіть за біль. Це нитки, котрі зашиють глибокі рани на душі.
Даруйте посмішку. Тільки... Не всім... Тим, кому вона потрібна.
Вірте в добро і Янголів. Говоріть про них. Ми ж повинні забувати бруд, котрий вигрібаємо з кімнати. Так, він є. І буде. Та свіжі фіранки хіба не кращі?
Слова сильніші за каміння. Можливо, варто підбирати такі, щоб були схожі на пір'їнки Янголятка?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675158
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2016
Мамо, підросту й така ж я буду?
Як дорослі? Всі казки забуду?
І ляльок не буду я вкривати...
Ковдрочку не буду я їм прати?
Це залежить мамочко від кого?
Я гадала:навіть від святого
Янголятка, що скубе пір'їнки,
У казках помруть усі сторінки?
Мамочко, я хочу буть маленька,
І щоб ти жива і здоровенька.
Щоби жили ми в країні Щастя,
Де найкращі помисли здійсняться.
Щоби ми мурашці зпівчували,
Щоби всіх сиріт додому взяли.
Хай наш татко зробить всім кімнати,
Щоб голодні там змогли дрімати.
Знаю, мамо, це ж є неможливо...
Що ж тоді для Господа важливо?
Ну зробім хоча б одненьку справу!
Мамо... Так ми змінимо державу...
Ти ж сама мені таке читала,
Це можливо... Я... Так нагадала...
Ні? Тоді давай у дитбудку
Виберем собі іще дитинку.
Так не можна? Буде тут смітити?
Та Господь нас вчив людей любити.
Це... Здалеку... У кіно? У книгах?
Мамочко, серця стануть як криги.
Добре, мамо. Більше не питаю.
Свою ляльку спатоньки вкладаю.
Ось коли вона доросла стане,
То не буде в неї серце-камінь.
Ми знайшли маленьке кошенятко,
Бо воно ж малюсіньке малятко.
Ось чому морозиво не їла,
І дарункам вашим не зраділа...
Кажете одне, даєте мрію.
Жаль, що ще писати я не вмію.
А то я б на вулиці писала:
Любіть всіх!.. Й до серця б пригортала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674249
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 24.06.2016
Знедолена доля снувала по полю,
Шукаючи волю - прийшла у неволю.
Хтось грати тугенькі відсунув навмисно
Хвилинки на дві і розсипав намисто.
Як вибігла доля! Та мить одна-й впала.
Як ті намистинки вона цілувала!
Ось зробить прикраси й розсуне вмить грати,
І буде втішати когось і літати.
Лиш ніженьку ліву зламала. Не плаче.
Хтось так познущався. Нічого. Пробачить.
Ось тільки б хлібину й попити водиці!
Та тільки далеко від неї крамниці.
Нічого.Дощі отак вчора лупили,
Десь вишеньки їй по дорозі купили.
Тепер і ситенька, і пити не треба!
Лиш жаль:всюди стіни одні. А не небо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674245
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2016
Інколи думаю, що я дуже лінива. Та можливо, сонце теж не зачинило в своєму віконці фіранки? І його видно скоріше, ніж мене на вулиці!
В мене дуже багато гріхів. Більше, ніж у всіх. Тільки якби я повернула час назад-б зробила так само. Я ж не знала тоді, що буде сьогодні. Бо життя- це ніби драбини з кількістю сходинок.Піднятися на ту, котрої немає-впасти передчасно.
Дурість і тупость заслуговують поваги. Ще якщо вони знаходяться руках керуючої особи-то і більше! Їй аплодують, підтримають, не сперечаються.
Бездушність досягла таких розмірів, як повинно бути серце і душа.
Ти завжди йдеш до мети. Можливо, інколи просто вночі. А стежку не видно й не видно. Це просто дощ розбив.І вітер. Та напрямок правильний.
Можливо, я зовсім нічого не знаю і не вмію. Це не страшно. Страшно жити мертвою.
Коли запитують, чому пишеться більше про сумне хочеться сказати:дітки вірші в садочку майже не читають. Інколи пишеться більше чотирьох рядочків. І можу по різному. І не раз"отримувала" скерування в лікарню для психічних хворих. Тільки боюсь, що й там мене не приймуть за свою. От і доводиться блукати в пошуках...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668925
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2016
Та то ж була любов, що бачив всенький світ,
То на руках носив, то дарував політ.
Як заздрили усі, що доля їх звела!
Що так багато щастя в долоньку дала!
І жили вже самі, він вишні посадив,
А літечком ремонт в домівочці робив.
Як заздрили усі, що лілії цвітуть,
Янголята пішки в домівоньку ідуть.
Ось так би нам усім! Навчитися у них!
Я... Очей щасливих не бачила таких!
А вечером з очей упала тих сльоза...
Через день надворі й в будиночку гроза...
Які ж вони дурні! Ці сльози без причин!
Котились цілу ніч через який сатин...
Через сім сорочок з коротким рукавом.
Матуся привезла дарунки не обом.
Соромився сказать, що не таку знайшов,
Що їй вже тридцять п'ять, що світ весь обійшов.
Та таки відшукав і щастячко Бог дав.
Матінці зізнатися смілості не мав.
Стерпіла, в сусідок всі ночі провела,
Як матуся з ситця фіранки віднайшла.
І спальні кольори змінила на свої...
І зникли із стіни маленькі солов'ї...
А він і не шукав, бо матінка піде.
Як ситець до лиця кімнатці цій іде!
З коротким рукавом сорочки одягне.
-За такого кожна красунечка піде!
Вона додому йшла, бо грошей вже нема,
В сусідки вже не їсть.
-Візьмеш?.. - Півжартома.
-Мій хлопчику? Це хто? Чому в будинок йде?
-Це та, що в сина щастячко колись вкраде...
Він й слова не сказав, щоб просто захистить...
А ситець той страшний вже висить, вже шумить...
За нього би й життя до крихти віддала.
Його любов - незрада(?!) ситечком взяла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2016
Можливо, треба грішних полюбити?
Недобрих, злих, нахабних, дураків?
І їм краплинку щастячка пришити,
Чи напекти з любов'ю пиріжків?
Їм протягнути руку чи долоню,
Хоч плюнуть, а хоч камінь покладуть.
І зроблять вибір. Й змінять свою долю.
І більше світла в світ цей принесуть.
Я вірю в те, я завжди вірю в диво.
Як ковдрою добром їх обігріть...
Щось зміниться? Я буду більш щаслива!
Я спробувала... Вийде? Та скажіть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668367
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2016
Вчіть всіх любити. Навіть якщо ніхто не слухає. Навіть якщо сміються над Вами. Навіть якщо посилають не до Бога. А Ви вчіть. Несіть любов у цей світ. Бо якщо не ми-то хто? Сійте маленькі зернини. Хоч в зиму, хоч в камінь. Може, сонце прогріє і вони зійдуть? Може, пташка камінь стокілограмовий посуне і зернятко проросте? Може-просто вірити в любов?
Бути сильним-легко. Якщо душа черства і мала. А ми не завжди сильні. Ми відчуваємо біль і страх, сумнів, розчарування, головний біль. Просім допомоги в Бога і людей. Через людей Бог прийде і обніме тебе. І захистить. І порадить. І допоможе. Він не може залишити тебе без своєї допомоги.
Не тримайте образ, гніву, ненависті. Вони зруйнують душу. Пройде час-і тіло.Ми лікуємо тіло і забуваємо про душу. Коли будинок падає-ми не фарбуємо стіни. Ми шукаємо каміння, щоб перебудувати.
Не шукайте і не просіть для ворогів бумерангів і драбин. Так, є драбини і вгору, і вниз. Попросіть веселку після дощу. Невже це не краще рішення?
Інколи ті, що ходять кожного разу в церкву-менше чують Господа. Вивчення всіх букв і правил не зробить з тебе вчителя чи поета. Бог любить всіх людей. Чи він католик, чи православний. Бог дивиться на вчинки. Коли не впускають Бога в церкву-впустіть його в свою душу.Йому теж було холодно в хліві.
Земля настільки маленька, що думку можна передати далеко як філіжанку кави. Робити треба це з великою вірою і щирістю. Бо пролити можна і подаючи на стіл.
Не ускладнюйте життя. Це зроблять обставини, вік і ще багато факторів. Давайте просто жити. Скоро закінчиться весна. То ж швиденько сіймо добро, щастя, посмішки, вдячність. І виполюйте бур'яни.Щоб все було гарно у наших садах-душах!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668361
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2016
Вони давно хотіли розійтися,
І не ділить каструлі і шкарпетки.
Вона лишень шептала:
-Ти молися...
Та все ж взяла якісь старі чернетки.
Ці сварки й крики душу роз'їдали,
І відбирали сонце і повітря.
Як було добре... Й це вони згадали.
Та їй чомусь не вистачало світла.
Вона така! Почне завжди спочатку.
Їй це не вперше! Тільки сумувала.
Та все ж взяла медведика на згадку,
Щоб хоч його... Вночі поцілувала...
Дощ бурмотів і стукав в чиюсь душу,
Він відчував її мале серденько...
-Та ти не плач... Вертатися не змушуй...
Бо ще іти... Мені так далеченько...
А він рукою по отім віконці!..
Немов хотів його лиш розбудити.
Коли зійшло всім зранеченьку сонце,
То в їхній дім не сміло заходити.
Невже той дощ гуляв там досі сміло?!
І не впустив самісінькеє сонце?
Не треба йти... Її мертвеньке тіло
Лежало там, де дощ був охоронцем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2016
Жило собі кохання і було,
Але на ньому вже могильні плити.
В які ж бо воно течії спливло,
Що ми не хочем навіть говорити?
І досить звинувачень і всіх слів.
Троянди садиш-камінь не кидаєш.
Бур'ян зірвеш. Зі мною ти посмів
Камінням в душу. Сам... Та сам не знаєш...
І важко так... І сльози по землі
Течуть, течуть, що вже б зробилось море.
Шукаю щось в підпаленій золі.
Ховаю подаровані всі зорі.
Колись мені до одної зірвав,
Колись і небо прихиляв, і сонце.
Тепер лиш вітер в спину цілував,
І плакав дощ в прочинене віконце....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2016
Я пішла від тебе геть... Назавжди...
Так боялась боляче зробити.
Як намисто смуток нанизавши
Вчилася хоч краплю розлюбити.
Думала, що будеш ти гукати,
Навіть двері трішки відчинила.
Я могла як світ тебе кохати,
А взаємність... Літечком згубила.
Як боялась, що будеш кричати,
Не навчишся спатоньки ночами.
Як тебе хотіла... Цілувати...
До завжди... Так довго!..До нестями!..
Рік за роком... Очі продивила.
А тебе немає і немає.
Навіть звістка болю не зглушила :
-Він забув... Гадала... Що шукає...
От і все... Кохання помирало,
Я його водою напувала.
А воно на землю розливало...
Ну... І що... Є хрест, що я зрубала...
І не треба вдвох його ховати,
І псалми читати на могилі...
Як тебе... Я хочу обнімати!..
Та сьогодні... Ти... Мені... Не милий...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2016
Що ж для світечку зробити?
Буду щастя всім молити.
Буду вдячність роздавати,
І голодних годувати.
Що ж мені таке зробити?
Буду вчити всіх любити.
Квітку, поле, долю, справу,
Ворогів своїх, державу.
Що ж мені ще залишалось?
Стільки в Віди справ набралось!
Янголяток покупати,
Вас усіх поцілувати!
А як ранечком прокинусь,
То хмаринкою прикинусь.
Дощ накрапаю до поля,
Всім роздам найкращу долю.
Для Вкраїни-мир і щастя.
Потім вимолю причастя.
А тепер-лягаю спати,
Бо зі мною-Божа Мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666134
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.05.2016
Куди зникають дні? Котились полем,
А потім у шпаринки часу. Й все.
Прописуючи як мікстуру долю
У небі мить століттячко пасе.
Ось зникнуть дні. За ними кудись-ночі.
Посіються всі зорі на землі.
Чи буду пам'ятати твої очі?...
Чи буде сад вишневий у селі?
Ось зникне все. Одна любов на світі
Спасе усе. Й стеблинку, й ліс, й мене...
Так хочеться з тобою посивіти...
Бо є любов... Бо є... І не мине...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666127
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2016
А дощ так плакав як в останній раз,
Сам вітер заховався в стару хату.
Напевно, назбиралося образ,
Хтось виплатив хмаринками зарплату.
А потім танцював по всіх стежках,
Заліз у найвіддалені куточки.
Залишив півзарплатоньки в казках,
І латав хоч на місяць всі струмочки.
До тебе йду. І сльози із дощем
Змішалися. Струмочки наберуться.
Твої слова по серденьку-ножем...
А всі казали:літом поберуться...
Та заміж вийду я хіба за дощ,
Почує, приголубить, не залишить.
Залишив вітер слід старих підошв,
І тишу з зірочками там накришить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2016