Сторінки (1/35): | « | 1 | » |
Усміхнись цьому світу, моя дорога!
Відправляю тобі безлімітно тепла,
Надсилаю у космос про тебе думки,
Щоб не падали твої яскраві зірки.
І нехай їхнє світло покаже твій шлях,
А вітри захищають, розвіюють страх.
Бережи свої крила великі й легкі,
Нехай очі ніколи не будуть сумні.
І серце тендітне нехай не болить,
Надсилаю тобі знамениту цю Мить!
Якщо раптом зима, ураган, буря сніжна,
Я буду з тобою в цей час, моя ніжна.
Я буду з тобою і літом радіти,
В горах будем пити глінтвейн і п'яніти,
Говорити про вище, духовне й не дуже.
З тобою так класно, найкращий мій друже!
І нехай в тебе буде твій рідний поет,
Щоб беріг тебе, наче найбільший секрет,
Щоб плече його було міцне, як граніт
І не страшно було підкорити весь світ!
Щаслива й невтомна, тебе люблять гори!
Ти легко минаєш пусті коридори,
Хай очі палають цим вічним вогнем.
Скучаю. Цілую. Люблю. Твоя М.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2021
Нам разом так добре, все тихо та плавно
Й здається, що ми "саме ті".
Лиш іноді, зрідка, не знаю я звідки
Приходять думки ці сумні.
Мені так хотілося бути твоєю...
Не так. Бути всім. Цілим світом.
Природою, небом, твоєю землею,
Весною, дощем, теплим літом.
Нам затишно разом і ночі не темні
Та часом пекуча медуза
Пливе у ті самі куточки таємні.
Як жаль, що не я твоя муза.
Сніданок, вечеря, "Все смачно", робота,
Чекай, щось болить... Неважливо.
Грайливі коти, гарний фільм, вже субота.
І рідко шкребе щось зрадливо.
Хотіла б з тобою в зимові дні й літні
Сидіти десь дуже далеко,
Вивчати твої темні сторони й світлі.
Хоч це, мабуть, дуже нелегко.
Хотіла б я знати, коли ти йдеш спати,
Кого зустрічаєш у сні.
І де джерело натхнення твого.
Як жаль, що воно не в мені.
І що залишається? Тільки писати
Про мрії, думки, теплі спогади.
Як жаль, що мені не судилося знати
Про всі випадкові ці погляди.
Писати вірші без моралі і змісту,
Невідомі, ніким не схвалені,
Вірші про вогонь, що згасає, про місто,
Які, як і я, будуть спалені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2021
Ну що ти там? Як ти? Досі тобі все одно?
А я тут навчилась сама відкривати вино.
Навчилась сміятися голосно,аж до крику,
Латаю діру свою чорну у грудях велику.
Ти як? Знов будуєш стіну чергову між нами?
А знав,що її не зруйнуєш ламкими словами?
Чи,може,це захист твій? Твоя фортеця,безпека?
Невже я для тебе вже зовсім чужа і далека?
А ми тут з сусідкою граємо в ігри онлайн.
А потім з'являється мій персональний дедлайн,
Коли стає тихо і більше немає вина,
Коли починається наша з тобою гра.
Що скажеш? Хоч правила ще пам'ятаєш?
Вся суть гри у тому,що ти мене тихо вбиваєш,
А я зосереджено дивлюся в твої очі
Й шукаю в дитинстві загублене "Тамагочі".
А іноді згадую,скільки життів ми разом.
Можливо,з'явились ми з першим хорошим джазом.
Ми були шалені і вільні,носились по світу,
Тримались за руки,кидаючи виклики вітру.
А потім я прокидаюсь у темній кімнаті.
І залишки спогадів знов забирають містичні крилаті.
А залишки дотиків вітром змітає зі шкіри.
Тим вітром,який ми здолати таки не зуміли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869202
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2020
Забери мене звідси подалі.
Я тут розум втрачаю і мрію.
Та у тебе там свої печалі:
Не той настрій,дратує все.Вірю.
А чи знаєш ти,скільки тут болю?
А чи знаєш ти,що мені сниться?
Я мов птах,який рветься на волю,
Та навколо — суцільна в'язниця.
Я готова з тобою у пекло,
Та портал лиш для мене відкрився.
За вікном легкий холод.Вже смеркло.
Ти,мабуть,за цей день так втомився...
Я хотіла б спалити кімнату,
Розтрощити обридлі ті стіни
І чекати солодку розплату.
Та не можу —в мені ці руїни.
Я б набрала твій номер вночі
І кричала б,коли ти мовчиш,
Прочитала б всі свої вірші.
Але пізно.Мабуть,ти вже спиш.
Сил немає.Тебе так бракує...
Хоч давно вже не вірю у диво.
Мене відчай щоранку цілує.
Та,мабуть,це не дуже важливо.
Я шукатиму шлях свій до раю.
А ти не хвилюйся, зроби собі чаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869084
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2020
Я більше не хочу писати і плакати ввечері,
Шукати невидимий рай у кожному твоєму реченні.
Я більше не хочу думати: "Що буде з нами?",
Шукати тебе серед хмар,боротись за тебе з вітрами.
Я більше не хочу писати про тебе,для тебе,про біль.
Не хочу тремтіти,коли залишаєш мене в заметіль.
Як тільки в мені прокидаються сотні писак,
Мою душу безжально рве зграя скажених собак.
Я більше не хочу виводити формули нові
До твоїх задач.Я не хочу більш драми і крові.
Я просто хотіла тримати тебе за руку,
Ділити твій біль і приймати без жодного звуку.
Та більше не хочу любити тебе.Ти далеко.
І моя любов - це моє персональне пекло.
Все пройде,мов той сон,все затихне й почнеться спочатку,
Але серце своє і свій біль я залишу тобі на згадку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862740
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2020
Мене ніжно леліє твій холод.
Знову кличе в далекі країни,
А твій вітер,мов проклятий молот,
Розбиває усі мої стіни.
Ти прийдеш з невідомого світу
І,торкнувшись моєї душі,
Тихо скажеш:"На вулиці літо,
А ти серце забула в зимі".
Та його я віддала тобі!
Холод твій вже проник у кімнати,
Заморозив камін і всі труби.
Ти не хочеш тепер цілувати
Мої сині потріскані губи.
Я одягну шум вулиць,дощів,
Твоя тиша нестерпна й густа.
Я віддала тобі всіх птахів
І тепер стала зовсім пуста.
Коли дотики твої будуть стерті,
Ти мене звинуватиш у смерті.
Все живе,що було у мені,
Я віддала тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862435
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2020
Я залишу серце в горах,
Щоб його вберегли від печалі.
І ні холод,ні вітер,ні страх
Не зупинять мене.Я йду далі.
Я попрошу у вічних снігів
Захистити мене від вогню,
Від оманливих диких вітрів,
Тільки тих,що чекають внизу.
Я піднімусь уверх,вище хмар.
Там миттєво замерзнуть слова.
Там від холоду гасне ліхтар,
А внизу замерзає душа.
Запитаю в могутніх вітрів,
Чому іноді падає небо
І багато тих хибних шляхів.
Це тому,що так треба?
Я залишу серце в горах,
Щоб ніколи воно не боліло,
А коли згасне світло в очах,
Я залишу в горах своє тіло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853025
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2019
Я напишу про нас роман.
Розповім в ньому все сокровенне.
Про шалене кохання,обман,
І про те,що не зовсім буденне.
Я напишу про нас роман.
Напишу кожен дотик твій,слово.
І про те,що в тобі океан.
Я втопилась у ньому раптово.
Напишу про минуле,про страх.
І про те,що триває лиш мить.
Про твій погляд,який зносить дах
І про те,що найбільше болить.
Напишу,як пройшли ці роки.
Про любов,нелюбов і про відчай.
І про внутрішні свої суди:
Раз злочинець я,інший раз — слідчий.
Напишу,що я зовсім слабка.
І про те,як ридала у ванній,
І що літом у мене зима,
Бо давно згорів промінь останній.
Напишу про твій голос,уста.
І про те,скільки в мене гріхів.
А з тобою я наче свята —
Ти мені повертаєш птахів.
Я напишу про нас роман.
Кожне слово пропахне тобою.
Та куди нас несе ураган:
В наші сни,чи до болю?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848763
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2019
Вони знайшлись,щоб загубитись в метушні.
У звуках заховатись,помовчати.
Слова шукали й погляди живі,
Щоб потім їх всіх кинути за грати.
А час летів. Вони зустрілись знову,
Щоб попрощатись. Тиша,світ дрімає...
А крик німий вже нищить колискову,
Яка так солодко в рутині їх тримає.
І все згадали — запах,фарби,ноти...
У павутині зради та брехні
Сиділи непомітно так,навпроти,
Відклавши зайві маски,дві душі.
А час біжить."Забудь. Пора вертатись
У лабіринти. Різні в нас шляхи".
І дві душі спішили попрощатись,
У сірих лабіринтах заховатись,
Де кожен рахував свої гріхи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845662
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2019
Вона здійнялась до зірок
І кличе нас в свої обійми,
А в головах у нас пісок
І ми програли наші війни.
Така краса,аж серце ранить:
До ніг їй хмари приклонились,
І сонце нею давно марить,
Вітри свободою ділились.
Важким і довгим буде шлях,
Там кожен крок - це нова фаза.
В великих наших рюкзаках
Лиш необхідне: злість,образа,
А ще є гордість,егоїзм,
На вітер кинуті слова.
Якщо потрапим в катаклізм,
Це все врятує нам життя!
Болить спина,втомились ноги,
Здійнявся вітер штормовий!
Прокрався страх під шкіру строгий -
Пливе на нас туман густий.
Раптово зникли всі дороги.
Куди іти?Що з нами буде?!
Від безпорадності й знемоги
Щось боляче стискає груди.
Розпочинається гроза.
Нас на коліна кинув вітер,
А ми йому - із рюкзака
Вже непотрібний набір літер.
Щоб до вершини нам дійти,
Від зайвих вантажів звільнились:
Образи,принципи,думки
Донизу миттю покотились!
Ще кілька кроків...Ми змогли!
Відкрилось дихання десяте,
І нові літери знайшли.
Тепер ми вміємо кохати!
Нові думки,нові слова,
Нове життя складемо ми.
У кожного своя Гора
І різний рівень висоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798016
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2018
Коли почнеться ураган
І нас розкине десь по світу,
Ти знай,що це не був обман.
Я цінувала кожне літо.
Коли раптово впало небо
І чорні хмари обступили,
Мені хотілося до тебе.
Здаюсь.Немає більше сили.
А ти чекав.Чекав кінця.
Ми в тиші сохнули,тонули.
Ти наші душі й імена
Відправив поштою в минуле.
Настав світанок.Ми живі.
Слова запутались в волоссі.
Хто ти?Хто я?Хто ми такі?
І що ми робимо тут досі?
Чи зможем бурю пережити?
Чи одне одного впізнаєм
І будем трепетно любити?
Чи заживо все поховаєм?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2017
Ти знаєш,у мені живуть птахи.
Завдяки їм навчилась я літати.
Ти зрозумій,їх треба годувати
І захищати від смертельної зими!
Птахи й до тебе стукають,співають.
У кожній їхній пісні-сенс та рима.
А ти:"Ви помилилися дверима"-
Тому твої крилаті замерзають.
Без них в кімнаті темно,сірі стіни.
Нестерпна тиша знищує всі звуки,
Густий туман роз'єднує всі руки
І цілий світ нагадує руїни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2017
(Нічого особливого;деякі правила порушені,але захотілось щось написати і збережу це тут,для колекції)
Давай любити,поки ми живі
Й серця ще не засохли від печалі.
Не дозволяймо внутрішній війні
Маленький рай міняти на медалі.
Давай дивитись через очі в душу-
Вдихати її запах,говорити.
Торкнутися твоєї хочу,мушу,
Та не забудь мені її відкрити.
Давай втрачати голову і дах,
Від зим тепло в долонях берегти.
Давай збагнем:ні тут,ні в небесах
Нема теплішої й ріднішої руки.
Давай любити дотиком,устами.
Любити щиро,пристрасно і ніжно.
Бо десь там таймер цокає над нами...
Спіши любити,поки ще не пізно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2016
Надихни мене так,щоб палали сторінки від слів,
Щоби власна циклічність звільнила мені із в'язниці.
Нехай в мить перетвориться пам'ять століть і років
І зникає в безодні,у яку летять всі мої птиці.
Надихни мене так,щоб туман,який рветься до мене
І старається ввечері вибити шибки з вікон,
Показав мені знову усе це моє незбагненне,
Яке з вітром співало,що листя зривав,в унісон.
Надихни мене так,щоб все зникло,щоб я замовчала,
Щоб ілюзії знову ввійшли у мою заржавілу душу.
Хай тиша,яка на очах моїх помирала,
Відродиться знову.Я вдруге її не порушу.
Надихни,ніби бачив,як серед руїн
Сонце із місяцем тихо дрімає.
А ти у цей час мандрував в далечінь,
Крім якої нічого немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608586
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2015
Коли затягує у чорно-біле коло, —
Біжу, кричу, не можу зупинитись!
І згадую про тебе знову й знову,
Вже не боюсь у тобі розчинитись.
Отож,вбивай мене,наскільки це можливо,
Спали на вогнищі,або ж втопи у морі.
Вбивай в мені усе,що вірить в диво,
Зроби вино елітне із моєї крові.
Вбивай повільно,без жалю і страху,
Рви на частини мою душу й тіло.
Нехай я в цій війні зазнаю краху
І зникне все,що пам'яталось і боліло.
Мій Демоне,у мене сто життів.
Десятки,тисячі,мільйони.
Я черпаю енергію з морів-
Вони змивають лінії й кордони.
Мій Демоне,спотворюй мої сни,
Не залишай мене у спокої ні дня,
Бо зникнуть всі життя мої й світи,
Які ховае й береже пітьма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576354
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2015
Пробач,але я помираю.
Як хочеш,побудь ще зі мною.
Зроби мені чашечку чаю,
Торкнися чола рукою.
Ти знаєш,я промінь шукала,
Та сонце моє давно спалене.
Я жити хотіла,а кисню так мало...
Шукала себе-не знайшла.Нема мене.
Пробач.Я зникаю,мов сон,я тьмянію,
Згораю й ніщо не врятує.
Спали всі вірші мої,знищ мою мрію.
Я хвора смертельно і час не лікує.
Пробач,але я помираю.
Не впустять до пекла,не впустять до раю,
Я падаю вниз,
Де болото і слиз.
Спали мої крила,я вже не літаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569151
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2015
Не відпускай мене.Навіть якщо я захочу піти,
Навіть якщо усі наші мости
Спалить світанок.
Просто тримай мене.Навіть якщо твої губи холодні,
Навіть якщо почуття вже не модні,
Навіть якщо наостанок.
Не залишай мене.Навіть якщо ти мене не знайдеш,
Навіть якщо ти дійдеш до небес,
Оглянись!
Просто знайди мене.Навіть якщо загубилась в пісках,
Навіть якщо потонула в морях,
Навіть якщо полонив мене страх,
Просто торкнись.
Не змерзай.Навіть якщо за вікном ураган,
Навіть якщо поглинае туман,
Навіть якщо це звичайний обман.
Не змерзай.Навіть якщо по коліна сніги,
Навіть якщо пережив три зими
І тріскають губи до крові.
Й здаеться тобі,що усі навкруги
Немов безнадійно хворі.
Не відпускай мене.Навіть якщо цього завжди не буде,
Навіть якщо ми до ранку забудем,
Навіть якщо не минула зима,
Після якої остання весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2015
Мамо,не ламай мої крила.
Ти цього не хочеш,я знаю.
В них світло моє,моя сила,
Без них я повільно зникаю.
Мамо,не закидуй камінням.
Не кажи,що це знизу,згори.
І не зв'язуй тим світлим спасінням,
Що мене розрива на шматки.
Мамо,відкрий мені двері.
Не шукай мене в книгах,словах.
Ти втекла до своєї пустелі,
А мене проміняла на страх.
Я хочу відчути тебе лишень,
Не заковуй в кайдани,не треба!
Навіть якщо я для інших мішень,
Не кидай мене просто неба.
Кричиш ти кудись,що врятуєш мене,
Хоч насправді спиною стоїш.
Ти бачиш далеко якийсь силует,
А я йду по голках босоніж.
Мамо,будь ласка,не рви мої квіти,
Не плач,не пояснюй тепер.
Повір,мені краще живою згоріти,
Ніж бути рабом для химер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531805
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2014
Зупинись!Не веди мене в рай,якого немає.
Я тону в рутині.
Я їй віддаюся й вона забирає
Усе,що живе всередині.
Мовчи.Ці слова вже поглинуті димом давно.
Хтось окрилював їх,хтось кидав їх на дно,
Хтось створив їх колись,ще задовго до нас.
На частини хтось їх розділив.Мабуть,час.
Я й не помічу,коли ти підеш,
Чи коли все згорить у вогні.
Не шукай,бо мене ти в мені не знайдеш.
Я тону в рутині,в брехні.
Не торкайся моїх холодних долонь,
Не цілуй посинілих губ.
Не старайся в мені розпалити вогонь,
Я завжди стоятиму осторонь
І буду дивитись крізь час,
Який не врятує нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2014
...До біса риму,ритм,розмір та інші правила.Це все потім,а зараз захотілось безладу.
Як підеш,то вбий у мені все живе.
Так,щоб зразу все зникло.Із часом все рівно помре.
Як підеш,вимкни світло усе,не лінись.
Я знову полюблю темряву цю,як колись.
Я житиму далі,все буде нормально,повір,
Зачиниш,будь ласка,на ключ мої двері у двір.
Як підеш,мої вікна і двері позачиняй,
Щоб ніхто випадково не заглянув до мене на чай.
Я не битиму посуд,не буду тебе проклинати.
Як підеш,ненароком хоч дай мені про це знати.
Не пояснюй нічого,не шукай виправдання словам,
Нехай в горлі застрягнуть вони і залишаться там.
Не думай про мене,зі мною все буде нормально.
Не руйнуй лиш ілюзій моїх,не повинно це бути банально.
Як підеш,забери все,що дав.
Не руйнуй хоч ілюзій.Залиши мені лиш ідеал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446097
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2013
Твої крила дають мені шанс на політ-
На політ у безодню й до неба.
Не потрібно шукати ключі до воріт,
Яких не існує.Не треба.
Твої очі дають мені шанс на життя.
Ми безсмертні на мить,ми живі!
Як усе,що навколо:дерева,трава,
Як оті електрони твої.
Твої промені світлі дарують тепло,
Проникають у чорні простори.
Знаходять світи,яких не було
І більше не буде ніколи.
В нас своя реальність,свій простір і час,
Де затишно,де нема болю.
А ілюзії стануть частиною нас.
Як підеш,забери їх з собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437225
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2013
Ти мій шедевр,мій ідеал,
Дорога ти моя в астрал.
Ти моя близькість,моя даль,
Моє натхнення і печаль.
Ти спокій мій й водночас страх.
Ти в пеклі і на небесах.
Ти є,але тебе нема,
Говориш ти,та не слова.
Ти мій шедевр,моя уява,
Створила я тебе сама,
Та до останнього не знала-
В реальності тебе нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421971
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2013
Коли ти тонеш у відчаї,чи падаєш у болото,все-таки тліє маленький вогонь надії,що хтось підніме тебе,давши ляпаса по обличчю зі словами:"Вставай,ганчірко!Зберись,я ж поруч!"Натомість,ти отримуєш ляпаса не тоді,коли падаєш,а тоді,коли летиш,примруживши очі від задоволення.Коли летиш до сонця і зовсім не очікуєш його,та вже з іншими словами.Це не обов'язково мусить бути ляпас-це може бути і ніж у спину,і сокира в голову,і плювок у твою чашу,з якої,між іншим,пізніше хтось буде пити.Пити,з надією оп'яніти,отримати насолоду,полегшення,спокій,або ж втамувати спрагу.Натомість зіткнеться з негативом,брудом,недовірою,страхом,огидою та ненавистю в ній.Оскільки,чаша буде вже давно холодною,невідомо,скільки часу і сили йому доведеться витратити,щоб знову зігріти її.Спочатку він дмухатиме на неї з думкою,що так зігріє,потім нервово куритиме.В результаті кине недопалок в чашу і піде.
З часом твоя чаша стане схожою на великий смітник-повна бруду,недопалків,а також ненависті,цинізму,розчарувань і безвиході.Тоді ти помітиш,що вже не проживеш без цього негативу,що живишся ним.Ти тонеш у цій багнюці і навіть не намагаєшся вибратись з неї.А навіщо?Який сенс?Ця приреченість стала приносити тобі задоволення.Тобі подобається,що вона виїдає тебе з середини,трощить твої кістки,заливає кров'ю твоє обличчя.Це вже стало частиною тебе і ти не позбудешся цього,навіть якби хотів.Ніколи.
Та,не зважаючи на це,ти все одно з заплющеними очима простягатимеш свою чашу черговому Ніхто з надією,що це Бог,який вип'є твою пекельну чашу до дна і взамін дасть свою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416404
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.04.2013
Ти в свої 16 красива,
Фарбуєш вже губи й очі.
Та усмішка твоя брехлива,
Ти любиш гуляти до ночі.
Тобі уже 20,ти й досі
За вітром ідеш,мов приблуда.
А ноги твої давно босі,
Та думаєш ти,що це круто.
Тобі наплювати на всіх,
Ти любиш встромляти у спину ножа.
Твоя душа-брудний сніг,
А тіло своє оскверняєш сама.
Тобі уже 40.Живеш.
Влаштовує все тебе так.
Буває,вночі не заснеш,
А поруч лиш стіни й хороший коньяк.
Час й далі летить,мов той вітер,
Тепер тобі стало ясно:
Зів'яли вже всі твої квіти
І світло давно погасло.
Де стежка тепер твоя рідна?
Потонула в болоті й брехні.
Кому ти тепер потрібна
Без крил,без вогню,без душі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415005
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2013
Ти ніхто й тебе звати ніяк.
Ти типовий банальний слабак,
Який злився із натовпом сірим,
Що бачить цей світ чорно-білим.
Ти ніхто і живеш ти ніде.
Ти наслідуєш всіх та не знаєш себе.
Постійно розмови твої ні про що,
Замість мозку-велике пташине гніздо.
Ти ніхто і ідеш нікуди,
Тебе не цікавить,хто ти.
І обличчя у тебе нема,
Ти як тінь,або жовта мертва трава.
Це не зовсім лірично?Можливо.
Ти ніхто,тому це не важливо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412426
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2013
Ти пішов,а я спалила міст,
Де безтурботно ми сміялися як діти.
Я перечитувала все й шукала зміст,
Але знайшла лише зів'ялі квіти.
А ти пішов,не мовивши ні слова,
Залишивши мене на тім мості.
Я думала,чи стану знов здорова,
Чи стануть наші квіти знов живі?
Я довго там стояла і дивилась,
Як віддаляється твій силует.
З моста я не стрибала,ні,навчилась
Ілюзії всі розбивати вщент.
А я не плакала,лише мовчала,
Поглянула на міст останній раз.
Тоді він спалахнув,а я чекала,
Щоб до кінця останній вогник згас.
Тоді іди,іди й не повертайся!
Ти не збудуєш нового моста.
Не воскресиш ти мертвого,як не старайся,
Він був,та вже згорів.Нема.
Наші дороги вже не перетнуться,
Єдиний міст цей з'єднував наші шляхи.
І руки наші більше не зімкнуться,
І в кожного будуть свої мости.
Ти пішов,а я спалила міст,
Який ще довго буде мені снитись.
Та не шукатиму я більше зміст,
Адже так дуже легко загубитись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412112
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2013
Давай втечемо від усіх,
Візьмемо білого вина.
Забудь про все,чого не зміг,
Пробач усім,кого нема.
Давай втечемо від усіх,
Де не знайдуть нас-десь на край.
Долонь торкнуся я твоїх
Й ми разом знайдемо цей рай.
Рай на землі,який існує,
Де все прекрасне і просте.
В обличчя вітер там не дує
І навіть терен не росте.
Давай втечемо від усіх,
Забувши хто ми,де і звідки
І байдуже-чи дощ,чи сніг,
Ми не потрапим більш до клітки.
А за плечима в рюкзаках
Будуть лиш книги й цигарки.
Віддай мені тривогу й страх,
Лише таемне збережи.
Давай втечемо,все залишим
І щоб в кишені-ні гроша.
Хай будуть босі наші ноги,
Та буде вільною душа.
Давай втечемо від усіх!
Ти ж обіцяв для мене все.
Я прошу лиш солодкий гріх,
Що ніжно дує нам в лице.
Це божевілля?Так,я знаю,
Та божевільний кожен з нас.
Так смішно...Хтось боїться смерті,
Хоча насправді давно згас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411278
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2013
Відколи ти з'явився в моєму житті,я,коли наступає вечір,часто задавала собі питання:"Хто ти?Яке місце ти займаєш в моєму житті?".Я довго шукала відповідь.Адже,як відомо,найважча праця-праця над собою і розібратись в собі-найважче.
Бувало,я думала,що на даному етапі мого життя ти-моє світло,без тебе все сіре і буденне,ти приносиш радість в мій світ.Але я розуміла,що рано чи пізно ти підеш і залишиш велику чорну діру в мені,яка довго не даватиме мені спокою.Ця думка лякала мене,оскільки я розумію,що вічного нічого немає,все закінчується,почуття зникають.
Пізніше я переконувала себе,що ти лише чергова сторінка із книги мого життя,на яку не потрібно звертати особливої уваги,яка не дуже важлива.Цей варіант більш безпечніший та безпрограшний,але це не приноситиме мені особливої радості,надто штучне та несправжнє.В такому випадку,коли ти підеш,я з усмішкою щиро побажаю тобі удачі.
Але так хочеться справжніх позитивних емоцій,радості,іноді,солодкої болі...Хочеться з дотиком твоєї руки відчувати життя,бачити це життя в твоїх очах і п'яніти від дотику твоїх губ.Хочеться стрибнути з великої скелі в океан без страховки(з страховкою не те відчуття) і не розбитись!Але,поки не спробуєш-не дізнаєшся.Різні люди,потрапивши в одну і ту ж ситуацію,по-різному з неї виходять,тому кінець завжди різний.Не потрібно дивитись на досвід інших,адже кожен з нас творить нову історію,свою історію!
Я,нарешті,зрозуміла хто ти.Я довго йшла до цього,багато думала.Ти-художник.Ти прийшов розфарбувати моє сіре буденне життя.Ти розфарбовуєш мої чорні стіни різними кольорами.Буває,ти робиш помилки у малюнках,та це пусте!У моєму житті ти художник.Я дуже ціную твої малюнки і щиро усміхаюсь,дивлячись на них.Єдине,що прошу у тебе:"Малюй їх щиро.Будь-ласка,не змальовуй їх,не перебивай з інших.Мені не потрібні шедеври,мені потрібні твої прості малюночки,які ти малював щиро.Для мене."
Художнику мій,я люблю тебе щирою,дитячою,чистою любов'ю та без фанатизму.Коли ти підеш,твої малюнки почнуть стиратись і це не дуже красиво виглядатиме.Спочатку мої стіни будуть обдерті,кольорові фарби будуть лущитись та здиратись.Вони виглядатимуть жалюгідно і буде здаватись,що вони більше не стануть такими кольоровими та красивими,як колись.Та пройде час і прийде інший художник.Це може бути будь-хто:чоловік,жінка,дівчинка,дитина.Це можуть бути і випадкові вуличні художники,які малюватимуть на мому полотні по маленькій квіточці,чи сонечку.Таким чином мої стіни знову оживатимуть,стануть кольоровими та веселими.Цей інший художник може бути не таким,як ти,але також з кольоровими фарбами.Хоч бувають художники лише з чорними фарбами,але згодом їх можна покрити кольоровими.
Твої малюнки для мене є дуже цікавими та приємними,вони звеселяють мене.Я хочу,щоб ти завжди тішив мене новими малюнками.Не йди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398466
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.02.2013
Там,де ти...
Там є рай,там дев'яті світи.
Я іду за тобою крізь час,
Через поле,крізь чорні хрести.
Я не знаю,хто ти..
Ти маниш мене й я іду.
Як попросиш від всіх утекти,
Я без жодних вагань утечу.
Там,де ти...
Там сонце,там близько зірки.
Я не бачу тебе,та я знаю,ти є.
Та чи будеш завжди?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391837
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2013
Називайте мене як хочете-психопаткою,неформалкою,
Чи особою просто дивною,чи брудною бісексуалкою.
Називайте мене як хочете-сором'язливою,чи закритою
І для вас,може,не зрозумілою.Іншою,темною,дикою.
І засуджуйте,скільки захочете,виправдовуватись не стану,
Я робитиму все,що захочеться і введу знову вас в оману.
Називайте мене як хочете-ненормальною,чи жорстокою,
Я вважаю усе,що ви робите маячнею й нудною морокою.
Я сміюсь завжди вам в обличчя,коли кажете,що летите.
Адже,ви так і не помітили,що на місці давно стоїте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369582
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2012
Я не буду одною із них,
Хоча,інколи хочеться бути.
Не писати нотаток дурних
Кожну ніч,як не можу заснути.
Я не буду одною із них,
Не топитиму біль в алкоголі,
Хоч в очах їхніх вічно пустих
Я не бачу ніякої болі.
Не кажу,що мені лиш болить,
Що у інших життя як малина,
Та,здається мені,що у них
Вже давно гнила середина.
Як самотність нестерпна була,
Намагалась такою я стати
Й зрозуміла-моя самота
Буде завжди зі мною блукати.
Хоч хотіла,але не змогла,
Не змогла я сховатись від себе.
Там не світить велика зоря,
Яка вказує шлях мені з неба.
Я не стану одною із них,
Поважати я буду себе
І начхати на думку чужих!
Я скажу собі тільки одне:
Я не буду одною із них
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365423
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2012
Я завжди пам'ятатиму часи,
Як ми дітьми ховались від грози.
Фортецею нам було покривало,
А справжнім задоволенням-какао.
Я пам'ятатиму ці літні дні,
Коли співали ми смішні пісні,
Придумували щось,бешкетували,
Коли ми інших дратували.
Я не забуду,ти одна,
Яка зі мною все життя.
Мені ти сльози витирала,знаю,
Я не забуду,обіцяю.
Я пам'ятатиму,як ми
В дорослих бавились завжди
І планували,що колись
Не змінимося,ми клялись.
Ти знаєш,я і не змінилась,
Можливо,в собі загубилась,
Не подорослішала,знаю
І пафосу в мені немає.
Я хочу повернути дні,
Коли сиділи на траві,
Ділились мріями,думками...
Так все змінилося з роками,
Але ти досі та одна,
Яка із часом не пішла.
Чи буде завжди так,не знаю,
Та не забуду,обіцяю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355831
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2012
Якби ти знав,як я хвора тобою,
Як люблю мовчати про тебе...
Молюся за тебе,говорю з грозою,
Вдивляюсь в заплакане небо.
Якби ти знав,що не можу забути,
Що досі ти снишся ночами.
Буває,так хочу назавжди заснути,
Втекти з невідомими снами.
Втекти в нікуда,щоб ніхто не побачив,
Втекти від фальшивості,злоби,
Втекти у свій світ,тільки Бог щоб пробачив,
Злетіти із першої спроби.
Коли ти згадаєш,що я існувала,
Як прийду до тебе у сні,
У небі нічному побачиш ту зірку,
Яку я віддала тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354194
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2012
Как страшно одной быть,
Совсем одинокой.
Тонуть в этом мире,
Как в бездне глубокой.
Кричишь-но не слышат,
А ты еле дышишь...
Здесь пусто,хоть крикни-и эхо услышишь.
Дышать все труднее,
А здесь все темнее
И загнаным зверем ты смотришь на двери.
Один всего шаг,
Но страх все сильнее.
Вновь фразы пустые без смысла летают
И вновь твою душу они убивают.
Больную душу,смертельно больную,
Словами,что сказаны были впустую.
А смысл...Где смысл?Где смысл в всем этом?
Ведь в каждого есть свой шкаф со скелетом.
На самом же деле скелеты-они.
Одни только кости,но пусто внутри!
Мы только во сне одинаково дышим,
Но криков чужих никогда не услышим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353649
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2012
І все як завжди-затуманений шлях...
Потрібно іти,не зважати на страх.
Не чекати когось,бо ніхто не прийде,
Цю дорогу забуту ніхто не знайде,
Твої сльози ніхто не відчує на смак
І ніхто не покаже підказку,чи знак.
Я боюсь заблукати,з дороги зійти,
Загубити себе,загубити думки,
Загубити слова,що лунали колись,
Я не хочу іти,час швидкий,зупинись!
Я сама не пройду заміноване поле,
Не підкорю ніколи розгніване море.
Так потрібно торкатись чиєїсь руки,
Щоб хтось мене знав,знав мої думки,
Щоб торкався хтось мого волосся
І казав,що ми не здамося!
І разом пройти затуманений шлях,
Щоб душа не старіла,а тіло-це прах!
Коли сивина голови вже торкнеться,
Чи буде хтось,хто мене не зречеться?
І буде торкатися мого волосся...
Не такого красивого,як спіле колосся,
Вдивлятись у зморшки навколо очей,
Чекати мрійливих,безсонних ночей.
Чи є хтось у світі,хто в цю ніч не спить?
Іде моїм шляхом,іде і мовчить...
Чи зустрінемось ми,чи пройдемо його,
Чи ніч забере нас в туманне житло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353626
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2012