| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Печаль ополонила її серце,їй було невимовно боляче та вона продовжувала йти по асфальті,незадумуючись ні про що,окрім нього!Вона згаувала ті моменти,коли вони ще були разом...коли їм було ще так добре!Ще кілька кроків і вона буде біля своєї оселі,відкриє ключем двері,та почне ридати в подушку.Так все і відбулось...та дзвінок у двері перервав її сльози,вона витираючи щоки та очі підійшла до дверей,подивилась у вічко!Це її подруга..найкраща подруга,вона завждиїї підтримувала,і зараз,мов би чула печаль прийшла до своєї нещасної подруги.І тут Оля(а це нещасна подруга) почала розповідати Юлі(а це найкраща подруга Олі) про все що сталось:
"-Як завжди ми пішли гуляти,йшли по парку,він подарував мені квіти,і ми сіли на лавочку.Ми говорили,але у нього був стривожений голос,голос що пророкував нещастя.Та спочатку я цього не замічала.І тут з його уст пролунало:"Пробач,та я неможу більше бути з тобою,я знайшов іншу,значно кращу за тебе!".Спочатку я думала що це жарт,та він продовжував "Я надіюсь ти мене зрозумієш....ти для мене була лише іграшкою що недавала мені волі,а зараз я знайшов сучаснішу іграшку яка мене задовільняє тож...".Я перервала його і сказала:"Що?я була іграшкою??а як же ці квіти,як подарунки...як це все??".А він просто встав і сказав "Прощавай,ти для мене в минулому...і викінь цей віник..хоча...тримай собі,він і так крадений!!".Тут я зрозуміла це все в реальності...він..забув про мене..просто забув...ну щож,небуду йому мішати...небуду нікому мішати!!все закінчено!!"
Але Юля зрозуміла до чого тут все йде,і сказала:
"-Навіть і не думай!!!"
Тоді вони уже заспокоїлись і обоє пішли дивитись телевізор.Юля залишилась у Олі на ніч,щоб було все спокійніше.Пізніше Оля включила свій ноутбук,і зайшла на свою сторінку вконтакті,написала статус:"Пробачте мене,я незмогла це все витримати....я змушена це зробити!!"..
Юля в цей час змивала макіяж у ванній,тож цього не бачила!А Оля щоб Юля нічого незнапідозрила виключила ноутбук,і продовжувала дивитись телевізор.Через деякий час дівчата лягнули спати.Та Оля неспала вона чекала слушної миті,щоб покінчити з життям!Було 05.46,Оля тихо встала.Навшпиньки вона попрямувала в іншу кімнату,тихо відчинила вікно і заплакала,вона попросила пробачення в Бога за її поступок,і вже хотіла стрибати,як злізла,щоб написати прощального листа.Взяла перший листок,який попав під руку,чорнку гелеву ручку,і почала виводити ніжною рукою букви:"Я змушена була це зробити,мене ніхто не заставляв,так зробила я сама,вимусила себе це зробити,хоч як це тяжко не було та я зробила це!Мамо,тату,вибачте мене я згрішила перед вами...та так і мало бути..Юль,ти зробила все що могла,та нащастя ти тільки заснула,тож непомішаєш мені.А ти,мій коханий....Я тебе люблю...дуже люблю.."...на цьому її рука перестала писати,вона залишила листок,стала на підвіконник і трибнула,їй буле не важно летіти,вона впала з усмішкою в лиці..і десь там,на 8 поверсі єдина згадка про неї...
08.00.Прокинулась Юля,вона була бадьора,та це не надовго,побачивши що Олі нема,вона миттю побігла в іншу кімнату..Олі там не було!!!На телефон Юлі позвонив він,той самий мерзотник,що змусив молоду красиву дівчину покінчити з собою.Він сказав:"Привіт,Юль,як там Оля??Ти їй ще не проговорилась,що я хочу їй освідчитись?"."-Ні,але вона десь пропала,хмм....можливо в магазин.."І тут вона підійшла з посмішкою на очах до вікна,її очі наповнились слізьми,вона скрикнула "ОООЛЛЛЛЯЯЯЯЯЯ!!!!!!!!!!!!!!!!!"вона плачучи збігла в низ,примчалась "Швидка"..та вже було пізно....було пізно..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354710
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.08.2012
В серці щось шумить
та я не знаю хто це
в душі дещо горить
та я не знаю що це!
ти так і не зрозумів
мою любов до тебе
ти цього ж нехотів..
а правда і не треба.
Ми загубили дорогу назад,
вже не повернеш того
ти ж так уміло брехав
любила твоє слово
душа так кричить
так горить
палає щирим коханням
пройшла одна тільки мить
а нас більше не має!
А повернутись б туди,
де нас вже не найдеш
все що мені треба це ти
а ти просто забєш
і вже не треба нічого
бо я ітак зрозуміла
що тут до чого...
та я ж щастя хотіла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2012