| Сторінки (1/24): | « | 1 | » |
Так хочеться ще раз
набрати твій номер телефону,
почути твій голос з того кінця,
що не поруч мене.
Запитати: Як твої справи?
Де ти тепер? Хто ти? Чи все в тебе добре?
Хто тепер поруч тебе? Кого немає?
Та ти мабуть не візьмеш трубку
як завше.
Байдуже, якими не частими стали мої дзвінки.
Ти мабуть вдома - ковзаєш
безмежними просторами інтернету
або листаєш свої книжки, чи газету.
Ваш абонент все ще
в зоні досяжності,
він - зайнятий, або просто не відповідає.
Він у списках існуючих абонентів
він просто не чує.
Він просто не хоче знати про вас,
ВАС - немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2015
Сьогодні ти для мене ніхто,
Тебе немає в думках або в телефоні,
Тобою не пахнуть руки, щоки, шия або одяг
твоїх дотиків не знають мої долоні.
Я стерла найменші сліди тебе,
зі стін, зі спальні, зі своєї оселі,
в надії, що тебе не буде - ти не перевертатимеш мій світ шкереберть,
я позачиняла всі закапелки себе і двері...
Мовчати, жадаючи зірватись на крик - стало моєю
повсякденною звичкою,
Молитись, заливаючись слізьми кровю та кавою,
розважати себе випадковим забороненим коханням і травичкою.
І це цілком мій вибір бути загубленою
в щойно відкритому світі,
Проте не мною програмовано тебе любити,
Носити тебе в легенях, твоїй усмішці, твоїм очам радіти,
Я знатиму, хай не сьогодні, але скоро... як і куди себе діти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2015
Просто інколи люди бувають злими,
просто байдуже їм хто ти,
просто часом рідні стають чужими,
ну, а інших тобі не знайти.
Сьогодні тобі здається що світ - сірий,
Сьогодні навколо тебе іде дощ,
Сьогодні у тебе болить серце і шоколад не милий,
І хочеться закричати... Таке буває, ну що ж.
Забутись, згубитись, сховатись, залізти у нірку,
Закритись від всіх на десятки і сотні замків,
Заникати серце в шкатулку, шкатулку в комірку,
Забити на всіх навіжених і всіх диваків.
І мабуть це вихід, і деякий час знову добре,
Не боляче, тихо, та інших довкола нема,
Знаходиш себе, відчуваєш що серце хоробре,
І ніби ти все це затіяв дарма.
Тебе не турбують, ніхто вже тебе не шукає,
Тобі не надзвонюють зранку в обід чи вночі,
Ніяких порад, заборон теж ніяких немає,
А так би хотілось заснути на твоїм плечі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2015
"Не хочеш " - пишеться окремо,
Окремо пишеться й «не хочеш знати»,
Здається новий біт, та та ж сама проблема,
Не вмієш вірити, не вмієш відчувати.
Набридла ти, набридли обіцянки,
Дістали пусті фрази і слова,
Шумні компанії і часті п’янки,
Твій довгий день, твоя душа гнила.
Весь час загули, знову нові лиця,
Весь час десь там, проте ніколи ТУТ,
Я повен всім, що налила мені по вінця,
Я йтиму навпростець, не візьме блуд.
Вже не важливо, що скажу на згадку,
Немає значення чи ще щось напишу,
Тобі дванадцять, я - для тебе татко,
Тузів немає в рукавах, пробач, прошу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2015
І цей твій новий спосіб мене вбивати, мене приземляти,
Ставити на коліна, тикати мордочкою об болото
Сто відсотків - діючий….
І можливо раніше, ще в ті далекі часи, коли мені було відомо як літати,
Як усміхатись очима, засліплюючи омертвілий натовп -
Не міг мене понівечити…
Але тепер, коли я не насмілююсь висунути навіть носа з нірки,
Боючись всіх довкола, змін, думок і в першу чергу себе,
Не треба мене калічити.
Ми ж були з тобою близькими людьми котрі нікому не боялись перечити,
Не було жодного до кого б ми зверталися на ви,
А тепер наче до німоти приречені…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2015
Не відчуваю повітря, що пронизує мої легені
ні запаху, ні холоду, а ні тепла
не піддаюся гравітації, тиняючись у стратосфері
шукаю натяку на те, що ще - жива.
І ніби все чудово, усмішки, перехожі,
І вроді маю все, чого бажають інші,
Та ці твої цілунки, вже геть на ті не схожі
Солодкі - не, гарячі - НЕ, вже не тодішні.
По шкірі вже не бігають мурашки,
Від твоїх ніжних слів, стискаю в злості зуби.
Ще хочу бачити, не знаю, правда, нащо?
Радій! Святкуй! Ти знову виграв, любий.
Заліплю банерами всі прозорі вікна,
На них велие Сонце намалюю,
Натягну усмішку, до неї я вже звикла,
І райдугу довкола уявлю Я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2013
«Не хочеш « -пишеться окремо,
Окремо пишеться й «не хочеш знати»,
Здається новий біт, та та ж сама проблема,
Не вмієш вірити, не вмієш відчувати.
Набридла ти, набридли обіцянки,
Дістали пусті фрази і слова,
Шумні компанії і часті п’янки,
Твій довгий день, твоя душа гнила.
Весь час загули, знову нові лиця,
Весь час десь там, проте ніколи ТУТ,
Я повен всім, що налила мені по вінця,
Я йтиму навпростець, не візьме блуд.
Вже не важливо, що скажу на згадку,
Немає значення чи ще щось напишу,
Тобі дванадцять, я- для тебе татко,
Тузів немає в рукавах, пробач, прошу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391042
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2013
Розмалюй мені осінь,
всіма можливими барвами райдуги,
Мої сни кольорові нехай наяву здійсняються.
Подаруй мені усмішку,
Так ніщо більше в світі не радує,
Ніж як люди кохані від серця тобі усміхаються.
Подаруй поцілунок,
І так СиЛЬно мене обійми,
Щоб здавалось що вдома, і тепло було мені.
І не смій відпускати,
Поруч мене ввесь час іди,
Щоб завжди було сонце і зникли думки сумні.=)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362988
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2012
Жагою стомлений мій погляд,
Від спраги пересохло в горлі,
Зіниці широко розкриті
і я не піду на медогляд.
Бачу. Чую. Знову відчуваю.
Хочу. Буду. Серце завмирає.
Ще і ще,
Це не моя доза,
Геть іди! Я не під гіпнозом.
Що це? Що зі мною?
Дивна лихоманка,
всю труханить,
а поруч мене
ще якась пацанка...
Пусти, не треба,
я не хочу грати
бачу тільки небо
крізь залізні грати.
Скована по всьому тілу
наче перевязана
Викинь геть стару платівку
я тут не наказана.
Схочу встану і піду,
я не жартую хлопчику,
ось я зараз підіймусь
сиди й дивись горобчику.
Блін, що зі мною сталось,
на чиїх я ногах стою?
Ось крок, ще крок,
земля хиталась,
я йду вперед, я не здаюсь.
Ну ось прийшла,
сиджу сама,
Цигарка і стакан вина,
за тебе чокнусь,
помолюсь,
закрию очі
і просплюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360715
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2012
Давай не будем випробовувати долю,
не треба йти вже збитими шляхами,
в всіх чиста совість, тільки руки з кров"ю,
а за плечима смерть іде за нами.
Помолюсь Богу за здоровя мами,
Помолюся за тата і за близьких,
умиюсь сльзьми, обійму руками,
а потім голову схилю я низько низько.
Пече всередені, болить від скуки,
а гордість все ще сковує мій страх.
Рабиня пристрасті приймає свої муки,
і вже нічим не відрізняюсь від невдах.
Забула принципи, забила на закони,
ніби завіса диму вкутала життя,
не знаю де ми і не знаю хто ми,
а в голові бляшанки і сміття...
Боже, як просто з"їхати з глузду,
сходинка, сходинка і ти вже внизу,
довкола нікого, так темно і пусто,
і тільки єдину згубла сльозу.
Та варто розплющити широко очі,
забути образи, пробачити страх,
і в темряву світло ввірветься, і рози -
цвістимуть на наших з тобою стежках...
Як сонце, засяє твоя усмішка
і будь яке лихо тебе омине,
так тепло де серце і плюшевий мішка,
я знову повірю: надія - Є...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360548
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2012
Ще одна банальна історія,
про двох чудаків зведених долею,
Про чудернацьку витівку придуману вищими істотами,
про одне звичайне життя з крутими поворотами.
Ось, будь ласка: досьє номер один намалюємо,
оглянемося довкола, докір сумління відчуємо,
нагостримо язичок і замкнем у скриньку совість,
витягнем товсте перо і почнем писати повість.
Ну що ж, почнемо з банального:
був собі один хлопчина, так, нічого нелегального.
Любив читати і дівчат, як хоббі проти дряхлості,
носив в кишенях шоколад і засіб від завзятості.
Простий хлопака без манер, але з великим правом голосу,
Курив табак, і пив лікер, і вроді не хреново жив,
13 кілограм мозгів і цілий міх хоробрості,
вагон простих дитячих мрій, і зовсім трішки скромності.
Був переконаний у те, що все довкола зміниться,
що стане небо голубе, ну а туман - розвіється.
Ну ось, ішов він якось раз, кудись йому чвалалося,
І пісеньку собі співав, бо вдома щось не спалося.
Він так проникливо дививсь на всіх що повз проходили,
Та дуже мало було тих, що погляд не відводили.
У них в очах лиш пустота, там порожньо, нема нічого,
Там тишина, в душі - зима, так холодно навколо.
І здається, нічого не сталося, і про все він на світі забув,
Тільки мрії його сперечалися, з головою у себе пірнув,
Думав, добре було б закохатися, тільки де ж тебе взяти таку,
щоб розумна була, і кусалася, щоб любити її лиш одну?
Так він в пошуках довго не парився,
Вибрав жертву і швидко збагнув,
Що без неї життя ціле харився,
ну а з нею в любові втонув.
І були вони разом - всміхалися,
двоє з фотки щасливих лиця,
а попереду їм залишалися,
ніжні усмішки щирі серця...ю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359988
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2012
Закохана ніч
посміхнулася серцю,
замріяне сонце -
зосталось сліпим.
Моє божевілля
тобі усміхнеться,
я буду твоєю,
ти будеш моїм.
Я бачу майбутнє
далеке та світле,
там усмішки ніжні,
кохання, краса,
там ночі спекотні
і промені літні,
там світлі світанки,
і чиста роса.
Темно навколо
холодне повітря,
зоряне небо
у тебе в очах.
Лише коли разом ми,
я бачу світло
без тебе
знов сльози на моїх очах.
Ти так далеко,
я скучаю.
Подружки, шмотки,
все не те...
Напевне все,
Нікого більше не шукаю,
бо моє серце більше не моє.
Я напишу
тобі повідомлення,
ти розпитаєш
як там моє життя,
знову те саме:
"сонечко, ти моя..."
Зараз не разом,
є тільки ти і я.
Я відчуваю -
ти не самотній там,
пристрасні цьомки,
усмішки милих дам...
Нащо дурити
будем тебе й мене?
Тільки не треба,
буря колись мине.
Дуже багато
наобіцяв мені,
вірю у казки,
тільки думки дурні,
мрію, літаю,
може наївна я,
тому що я знаю,
це лиш моє життя.
Як я хотіла
щастя своє знайти.
Знати, ми - разом,
вірити берегти,
жити, любити,
гріти своїм теплом,
сонце згасає,
знову ми не разом.
Столик самотній,
Сірий похмурий день,
В очах безодня,
келих розбився - дзень.
Всередені мертво,
Серце заснуло знов,
Це моя жертва
За нашу палку любов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359150
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2012
Стільки людей чудових довкола,
від усміщок, лиць, аж в очах розбігається,
Юра, НАзар, Стьопа, МИкола,
ну чому у мене завжди так получається?!
Паморочиться в голові, пальці затерпають,
по тілу бігають мурашки,
ну можна промовчати, якщо нічого не питають,
Так ні ж: А мене звуть НАташка...
Знову буря емоцій, ніби доза героїну,
розтянулась усмішка, зашкалюють ендорфіни,
він ще один герой твоєї комедії, ти - його героїня
ну чому ти не розумієш, що він тобі не потрібен?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358775
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2012
Так добре, тут, у тебе на плечі,
тек тепло, геть не страшно і приємно,
так хочеться повикидати всі ключі,
не мати жодних таємниць, і щоб взаємно...
Коли ти поряд, завмирає час,
Коли ти поряд жарко навіть сонцю,
Коли разом - здається що весь світ для нас,
а ще ти говорив що хочеш доцю=)
Не знаю як про все тобі розповісти,
але я впевнена що хочеш зрозуміти,
я буду поруч, тільки відпусти,
я повертатимусь завжди, щоб разом бути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358341
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2012
Відкриєш двері, завітаєш,
кватирка, стомлений диван.
Нас двоє, тихо грає радіо,
Ти мій і більше вже не сам…
В постелі через море пристрасті до ранку,
Що обпікає полум’ям серця,
Легенька кава, бутерброди до сніданку
І щира усмішка з твого лиця…
Щасливі разом і просто на одинці,
Лаве немає, є тільки життя,
Залиште ліфт, а ми сходинка по сходинці
Зустрінем промені пораненого сонця.
Ну хто ще скаже те чого не знаю?
Не з ним зустріну старість, це напевне спільне.
Мені байдуже, я його кохаю,
Коли ми разом, знаю, що я вільна.
Не він мене заставить залишатись,
За пристрасть поцілунків не наказують,
Тільки до нього буду кожен вечір повертатись,
Нехай, як хочуть, далі ці казки розказують.
За що його кохаю - не придумала.
Чому він ще зі мною – просто загадка.
Я з ним, сьогодні буду лиш його мала,
Розкажу щось, чого до цього ще не знали ми.
І так пройде година за годиною,
І все чого не було ще згадаю я….
Була слабкою, ніжною людиною,
Тією, що про все це пам’ятає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358077
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2012
Зурочений запахом меду, банально запудрений,
віднесений звідси далеко, закинутий в безну мрій,
не можу впізнати цей світ, без нього він геть не мій,
здорового глузду немає, блукає один - нічий.
Відпущені з болем образи, почуті нові слова,
Сьогодні я з ними не разом, та все ще я тут - жива.
Ввісні як тоді усміхаюсь, і вірю у щирість дій,
Не треба банальної фрази, я знаю що тільки мій...
З тобою не страшно літати, бо ангели не розбиваються
З тобою завжди світло, бо сонце нам усміхається.
І не потрібно життя дарувати,такий гріх не пробачається
Мені просто подобається знати, що все тільки починається....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357823
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2012
Пів години, до абсолютного щастя,
пів хвилини, щоб зовсім згубити глузд.
Не стараюсь розвіяти якусь неясність,
я все бачу наскрізь, не тримає блуд.
Якби, могла, молилася б, як на ікону,
якби хотіла, вже б давно пішла,
ти своїм шармом вразивв якусь важливу зону,
і вже давно здається, що з розуму зійшла.
Я усміхаюся перехожим дуже дивно,
я щось мугикаю, і муркаю, як кіт,
тепер халепа не халепа, так все рівно
і думаю що байдуже для мене світ..
І вроді би не ввімкнута в розетку
і батарейок теж в мені нема,
та це багато краще за конфетку,
тому нікому не віддам, а зїм сама.....=РРРРРРРРРР
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357659
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2012
Я засинатиму повільно, все ще відчуваючи тепло твого тіла,
А увісні я знову кричатиму і називатиму твоє імя - Коханий,
Я знаю, що ти зараз далеко і у мене є все, чого я так хотіла,
Але так жаль розуміти, що я занадто вперта, а ти - Бездоганний.
У моєму житті не було жодного дня, жодної хвилі
на стільки ж пристрасної, райдужної, як було із тобою,
І хоч я бачила багато сердець, які так само щиро відкриті,
та все ж не змогли зцілити мого душевного болю.
Не маю найменшого уявлення, як передати все те, що зараз в мені відбувається
І знаю, що нам не судилось з тобою більше бути разом,
Та все ж я вполювала тебе і ми кохались так, як тільки у казках кохаються,
І не потрібно було нам жодних слів, думок, чи їхніх підказок.
Я не триматиму на тебе образи, не бруднитиму твій світлий образ у своїй памяті,
Для чого? Вже давно звикла забувати погане...
І ти не суди строго, було як було, ми ж не якісь з тобою з ікони святі...
Прошу про одне, дай загоїтись ранам...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357590
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2012
Знову по тій самій знайомій доріжці. кочусь до низу, а стеренький трамвай все так само поскрипує, розповідаючи мені свою історію. Поруч прості подорожні. Декілька замучених безсонними ночами студентів, повішавшись на найближчих поручнях просто дрімають, дівчатка-хорошистки старанно зубрять, неподалік - кучка обурених пенсіонерів перемивають кості нашій праведній, та славетній владі. Ну, а я сиджу коло вікна і роздивляюсь вже давно знайомий, та все ще не остогидлий мені краєвид.
На вулиці похмуро і мої думки прохолодні. Спочатку вони далекі, не чіткі, дикі та з присмаком гіркоти. Я бачу себе, бачу чиїсь сльози, відчуваю образу, біль тупість усієї ситуації. Мене заносить. я намагаюсь віднайти порятунок, спокій, мені хочеться тепла ... і тут перед моїми очима зявляються усмішки. Їх багато. Стало значно приємніше, я не сама. Деякий час, хтось мандрує поруч зі мною. Я не сама і мене тримають за руку.
По склі стікає дощ, як я вже казала, погода не дуже. мене заносить все далі і далі. я не чую більше галдіння наcтирливих бабусь котрі сидять поруч, можливо, що вони вийшли ще на попередній зупинці. Це не має ніякого значення. Ніколи ще не було так боляче, ніби, щось розриває… З моїми гарячими слізьми на зовні зявляються відпичатки образи, смутку, переживання, недорозуміння, недосказані слова, розтерті в порошок мрії, не здійснені обіцянки, клятви...
Мабуть надто помітно було те, що я просто прикриваюсь книжечкою відомого автора, тому що якийсь чоловік збоку дивно, чуть нервово і з маленьким переживанням усміхався в мій бік. Я бачила його кутовим зором, тому вирішила усміхнутись, до того як він почне діставати мене з тупими запиттаннями або протягне мені носовичок.
А й справді, посміхатись то впринципі у мене є привід.
Він у мене завжди був. Якщо хтось хотів мені сказати, що любить, або я хотіла, це ж не погано. Це означає, що світ ще не помер, він не зігнив і не зпліснявів, поки людям відомо як це - Кохати.
У думках блискавками почали роїтись милі яскраві, незабутні спогади. Перший сніг, перша шоколадка, танець, сльози, перші усмішки, друзі, перші поцілунки... Мій перший хлопець, перші невинні, невпевнені обійми, як у перше мене тримали за руку, і мої перші 33 місісіпі. Так у мене є ще як мінімум 10000 спогадів котрі геть не повязані з тобою, котрі багато для мене означають. Я часто думає про все що зі мною ставалось, тому що це частинка мого житя, мого Я і я ніколи про це не забуду.
Насправді, як би не було мені, інколи, сумно через те кого зараз поруч мене немає, через мою настальгію, через те, що я звикла до тих хто зараз поруч не зі мною, я все одно хочу усміхатись. Хочу прокидатись зранку, хочу вставати з ліжка та вирушати у якусь подорож не зважаючи на те, як мені це все набридло.
І не тому, що я така вся кльова і ніколи не сумую, а тому, що ти підтримуєш в мені це життя. Ти заставляєш усміхатись, і немає значення на скільки ти кумедний і що про тебе думають мої друзі і близькі, це ти слухаєш мене, коли я навіть сама себе прибити готова, це ти говориш мені, яка я хороша, коли я розумію, що зовсім не заслуговую на те, щоб про мене так думали, і через тебе я відчуваю, що комусь потрібна і ніколи не залишусь сама........=****
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357433
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.08.2012
Авжеж, зі мною все гаразд,
Я вже не бачу тебе, коли заплющую очі на хвилинку,
від втоми.
Авжеж, зі мною зараз все добре,
я давно здогадалась, що ти не для мене екзотичний фрукт,
невідомий.
Авжеж, моя кров більше не холоне,
по шкірі не пробігають мурашки, коли ти проходиш повз, тебе нема
ти зараз вдома.
НЕ зі мною...
Далеко.
Кілометри від мого тіла,
і в тисячу разів далі від моєї душі.
Авжеж, я не кричатиму про кохання
не кричатиму про біль, про пристрасть, що спалює і розриває мене.
З середини.
НЕ кричатиму,
я просто тихо, на вушко тобі прошепочу,
що в мене залишилось тільки те, що ти і досі не зміг забрати.
Не витравив
своїми брудними, накачаними жовчю словами.
Моє кохання.
прошу, вернися додому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2012
Так солодко відчувати,
на скільки потрібна тобі,
Люблю тебе обіймати,
і відчувати в собі…
Люблю знати як сильно хочеш,
Люблю пустувати весь час…
Так ніжно на вушко шепочеш,
Побуть тут зі мною ще раз…
Про все що довкола забуду,
Від пристрасті зараз згорю…
Для тебе ким схочеш я буду…
Себе лиш тобі віддаю…
Не завжди казково почнеться,
Та разом зупинемо час,
Для нас навіть небо всміхнеться,
І сонце засвітить ще раз..
Нам сонце засвітить не раз
Для нас навіть небо всміхається
І разом зупинимо час,
Таке ще в казках зустрічається.
Себе лиш тобі віддаю…
Для тебе ким схочеш я буду…
Від пристрасті зараз згорю…
Про все, що довкола забуду,
Ніколи мене не впускай
Очима мені прошепочеш
З тобою літаю весь час
Побачивши, як мене хочеш,
В екстазі потону в тобі
Люблю тебе обіймати,
Що я теж потрібен тобі
Так солодко відчувати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2012
Ти поруч…
З-під ніг зникає земля…
Всередині відбувається щось нове..Розжарений згусток енергії, зігріває, та лихоманить. ЩЕ не достатньо гарячий, щоб переродитись у щось глобальніше, але настільки великий, що заважає вільно дихати.
Постійно знаходжусь під дією таємничого, всеохоплюючого тяжіння. Вперто і невгамовно опираюсь. Здається, що цього таки не достатньо, щоб розпочались термоядерні реакції. Цей тиск всередині, я відчуваю як він заповнює всю мене, я в здогадках, як його врівноважити. Вічний двигун моєї юної планети працює понаднормово. Він видає за один раз тепло та світло тисячі сонць… Дрібнички, спогади, теплі усмішки, дотики – служать джерелом додаткової енергії. Я віддаляюсь, а полумя не гасне, на перекір всім законам фізики…
Хочеться віддатись потокові пристрасті, та поглянути куди він мене принесе, але тим часом стискаються мязи, свідомість переповнена багаторічним мотлохом. Мабуть, так було завжди, прибирання це не найсильніша моя сторона. Не зважаючи на модерністичні погляди, інколи рука, просто, не піднімається викинути дорогу серцю дрібничку, щось з чим пов’язані феєрверки емоцій, що живуть різнобарвними картинками в якомусь темному закутку душі….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357053
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.08.2012
Величезна кількість флешбеків, але це далеко не все…. Не ліміт, не грань, не кінцева станція. Прямую, кличу тебе за собою… не припиняють приходити в голову казна які ідеї, та чому б ні? Мені здається, що це все повністю реально, просто потрібно простягнути руку. Дорога в теорії вверх, ми втомились, трішки задихались, проте щасливі іти біч-о-біч. Набила кучу синців, та й ти вже декілька разів просився на перекур, я все не даю тобі передихнути, відпочити. Просто так кортить щось змінити у цьому буденному існування….
Всі ці Сірі люди, з безбарвними посмішками, чимчикують все тими ж протоптаними, до болі знайомими доріжками. Підзаряджуються виключно від сонця, ну і снідають позитивними емоціями.
Я рада, що прийшла. В теорії, сонце вже не дуже потрібне. Моя персональна грілка, як мило. Варіант привязаності відпадає, якось забагато мотузочок.
З тобою весело. Зовсім не страшно. Не доводиться лукавити. Більше не потрібні крила, тепер у мене є власні. Ніби, як ідеальна людина, з такими ж думками.
Світишсь…
Силове поле вибухом розкотилось по кімнаті. Весело. Такий теплий. Щирий. Ніжний. Такі слова. Такі цілунки. Такі дотики, ніби, щойно потрапила ангелу в обійми. І вже не спіткнусь, ти ж поруч.
Хочу подякувати.
Ну і звичайно так і зроблю.
Дякую:
За усмішку що не зникає з мого обличчя,
За розуміння,
За спокій,
За ласку,
За надію,
За кохання,
За ТЕБЕ(єдиного і ні на кого не схожого)
І дякую за мене….(за те що допомагаєш згадувати хто я насправді)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356932
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.08.2012
Кожної ночі засинаю з єдиною думкою
Кожного ранку з усмішкою йду вперед
Я була для тебе лише незнайомкою
Та наші цілунки, солодші за мед…
Ми закохалися тихим теплим вечором
Тоді я ще не знала, що буду лиш твоя
Думки переконання, до ласки я приречена
А зараз навіть в сні іду до тебе я…
Тебе тоді прогнала, не знаю що я думала
Напевне побоялась, і ти просто пішов
А зараз сплю сама і в жилах стигне кров моя
Зламала не приречену, незайману любов…
Я думала все скінчено, та знову помилилася
І райдужними красками облилося життя,
Ти ніжний був і лагідний, до тебе притулилася
І байдуже навколо всі, ми разом – ти і я…
Аж до кінчиків пальців –
горіло полум’я,
пробирало бажання
кипіла кров моя,
я заплющую очі
це не виліковують
Я так тебе хочу
І це усвідомлюю…
Кожна клітка, частинка –
Іскринка пристрасті
Поцілунок, жаринка
Ніби знак корисності
Обпікає з середини,
Душу спалює,
Зараз байдуже де ми,
І це мене радує…
Перестала блукати у пошуках
Припинила хотіти захоплення
Моє серце у твоїх тепер руках
Залишаю тобі повідомлення…
Мов на крилах літала, нічого не парило
Не дивилась під ноги чи є земля
Все довкола змінилось, мені поталанило
Просто в мене є ти, а в тебе – я…
Я не винна, пробач, що так закохалася
Я не знаю як бути тепер самій…
Стільки часу пройшло і ми вже давно розсталися
Все ж ніяк не повірю, що ти не мій…
Як я хочу до тебе,
страшно думати,
що без тебе життя –
глуха стіна
так болить там де серце
з кимось іншим ти,
не потрібне кохання,
я – сама…
Як я хочу ще раз
попрощатися,
так обняти,
прижати,як тоді…
ще лиш раз
в твої очі сумні –
закохатися…
і до краплі віддати
все що в мені…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356927
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2012