| Сторінки (1/15): | « | 1 | » |
***
Лишенные неба, они крались закоулками чьих-то истерий. Они не видели жизни. Их существование заключалось в съедении запеченной крови чьих-то ненастий.
Их маршрут давно известный: сквозь муки – к извращенному понимаю собственной ничтожности. Неизвестно, сколько они живут на этой земле, лишенной неба. Или это только у них нету неба. Над головой всегда должно быть что-то. Таков закон природы. Когда нету ничего – это значит…они.
*
Закрыв глаза, Лиза увидела небо. Такое красивое, слегка цвета апельсина вперемешку с вишней, когда солнце больше не украшает небо, и напоследок хочет порадовать увлекательной картинкой. Ей сразу захотелось чего-то бодрящего. Не то выпить, не то съесть, не то уткнуться в что-то бодрящее. Но она открыла глаза – светящегося «потолка» и в помине не было.
Лизе было немного странно, что в последнее время в ее глазах только ультрафиолет или, изредка, инфракрасный цвет. Искаженные картинки жизни теперь были словно в дешёвом японском фильме: такими же грязными они казались. Но самое ужасное, что она начала привыкать.
Она изредка хотела видеть небо. Чаще всего Лиза любила выходить к морю и смотреть, как волны игрались с чем-то вязким и неприлично огромным. Ну, ей так казалось. Волны были то красными, то фиолетовыми, в зависимости от того, с кем она стояла. Но это вязкое существо определённо захватывало её внимание. Она была уверенна, что это именно живое существо.
(...)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532954
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 28.10.2014
Я обіцяю: моє волосся крутитиметься.
На відміну від моїх думок.
Вони будуть чисті
Вони вже зараз чисті.
Тому що я знаю, що таке любити.
Що таке сумувати
За твоїми руками
Голосом
Дивними думками
Які рушили мій мозок.
Я хочу бути твоєю
Маленькою дівчинкою
З великими очима
Із твердою впевненістю:
Тебе не повернути.
Хоч до скрипу в серці хочеться.
Моє волосся крутитиметься.
Навіть якщо ти цього не побачиш.
Для тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506390
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 21.06.2014
Всё непременно сведётся к нулю.
«Все хорошо» не пришьют ко лбу,
Не напророчат еще конец света, -
Мы не повинуемся слову запрета.
Нас стирают в безмолвной машинке,
Мы лишь горькая мира начинка.
Нас не гладят, у нас шипы на спине,
Нас нету «внутри», мы только лишь «вне».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458959
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.11.2013
Несомненно в сомненьях
есть та горечь разлуки.
Я одна с половиной,
но ламаюсь от скуки.
Он лишил меня права
но не голоса, - веры.
То, что правильно было
сейчас рушится смело.
Я боюсь ошибиться
и опять ошибаюсь
ненавижу пространство
там, где медленно каюсь.
Я о том, что сказать
никогда не насмелюсь
как невинная дева
и моргнуть не успею.
Я герой не романа,
а драмы комичной.
У меня нету "просто",
я лажаю прилично.
И вот так вот всегда
как только двери откроешь
вроде гости заходят,
а вроде бы - горе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455507
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.10.2013
Нас гром родил, наверное,
Коль чуждо нам спокойствие.
Нам грезы пели колыбельные,
А бури моря были нам как крестные.
Мы родственные души,
Мы бремя постного сношения,
Мы ненавидим хладность суши!
Для нас ветра – благоговения!
Ох, эти люди, мелкие создания…
Не ведают они раскаянья!
Что в этот зыбкий мир неправильных эпитетов
Нас привели они, поставив только зрителем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391420
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.01.2013
Копировать – вставить.
Выпить – отлично.
В твоих руках
уже очень привычно.
На минуту – забыть,
На века – его профиль,
На секунду – остыть,
а потом – мрачный кафель.
Нестерпимо от кайфа,
До безобразного хочется…
Стыжусь мыслей в тряпку
И от этого – не терпится
Внутри. Без отчетливо
Мерзкого «ясно»,
Но с молитвенно
Вечным «мрачно».
Соскользнуть – и не видимо,
Завалиться на облако.
С тобою – лишь косвенно, –
Это наше пророчество:
Наши веки без света,
Наши кремА без загара,
Наши речи-кастеты,
Наш дурдом без обмана.
Копировать – вставить.
Забыть – не забыться.
Мне тебя не оставить,
Тебе бы лишь сбыться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385145
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.12.2012
Марина вечером – чернее тучи.
Чего так громко?! Чего не льем?
Мы все ушли, багровые реки
Накрыли Марину черным сукном.
На утро - рев ракет и имлистый ковер,
Рваный джемпер и кровь…
Разкрупненный портрет исчезавшей Марины.
Вы уйдете. Воскресив ее демонов.
В пустой квартире, с чердаком в голове.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378178
рубрика: Поезія, Белый стих
дата поступления 16.11.2012
так хочется голову на твое плечо,
петь колыбельную, чтоб хорошо
ты спал....укутав в плед
мой караульный, странный бред.
так хочется солнцем по твоим губам,
ибо пол мира я продам
за теплый вкус карамельного сна,
что мило покоится на твоих устах.
не хочется помнить горесть разлуки,
как умирала со злости и скуки,
как мерила время твоими часами,
как чуяла ветер под волосами.
как хочется снова под одеяло,
макушками грется, пока солнце пропало,
и верить, что твой пиджак и носки
не время износит, а именно ты.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365155
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 19.09.2012
Ці стежки я витоптала вже давно… Ще коли малим дитям бігала туди-сюди, ніби кажан, що хоче заплутатись у чиємусь волоссі. Хоча, жовтий колір мене мало чим вабив. Проте жовте сонце, що гріло над цими стежками мого дитинства, було по-особливому привітним. А найбільше – коли між його променями проскакував він, мій кількаденний згусток очікування, радості і наївного такого дитячого лепету. Він приїжджав… І не було нічого ріднішого за подарований ним маленький набір пластмасових горщиків. Я йду цими стежками. Правда сама, бо ти далеко, на іншому краї Європи. І вже не важливо, чому так – чи влада в нашій країні, чи простий збіг обставин. Бо так… часто кажу я собі. Просто так треба – кажеш ти.
Я часто сідаю в потяг, який везе мене у щось незвідане. Яка його назва? Потяг спогадів? Чи просто – Львів-Мукачево. Скільки разів він виносив мене за межі цієї гнітючої реальності! Та всього на кілька секунд… Таких самих, коли ми з тобою сідали за кухонним столом і говорили про майбутнє, про життя загалом. Ти навчаєш мене істині…такій простій, але водночас потрібній завжди, щоб не впасти у провалля негідництва. Навіть по телефону…тепер, коли, нас роз’єднують кілометри телефонних дротів, я ловлю наче жадібна пташкатвої слова, просякнуті сенсом прожитих років у нашій занедбаній державі. Я їду. Мимоволі згадую фрази, які ти зронюєш доволі часто і впевнююсь у їх правоті. Що я бачу за вікном??? Купи сміття, що заважають річкам милуватись берегами Карпат, вирубані ліси, які волають про відсутність дурманного кисню… Просто так є…. і нічого не змінити. Ще нещодавно ось тут, на 1243 кілометрі, височіли сосни, що ледь не сягали порогу неба. Їх нема. Вже нема. Зрубали. Собі на хату, на фірму, за кордон, до чужих дерев! Не рідних! А чи не думаєш ти деколи, що сам, наче зрубане дерево? Ти далеко від домівки, в тому числі від мене, ти кроною там! В Європі… Та коріння твої тут. В Україні. Чи згадуєш ти опівночі, як вистоював годинами на різних зборах народних партій, купляв книги людей, які могли щось змінити як у твоєму світогляді, так і в країні загалом. Ти навіть маєш автограф Чорновола… Я часто дивлюсь на цю книгу… Коли була мала, не втрималась – і розмалювала її фломастером на кілька сторінок… Ти був злий. Та чи не так тепер розмальовують нашу нещасну країну?? Просто замалюють щось важливе в нашій історії – і забудуть… Наче нічого не було. Від цього ти теж злишся. Я знаю.
Тисячі кілометрів доріг. Збитих чужими долями. Встеленими чужими втратами, болями, удачами, перемогами… Отак сиджу на місці 42 у старому вагоні, де смердить сухою кількою і незадоволенням життям, дивлюсь на людей, які не знають, що таке стабільність, порядок, визначеність у завтрашньому дні… І згадую тебе – мій кількахвилинний згусток гордості і пошани. Поки що по телефону… Та то тільки тепер. Незабаром ми знову стоптуватимемо стежки біля нашого будинку, крадучи у долі миті спокою і радості. І викарбовуватиметься в моєму світі сказані тобою слова – до болю правдиві… Бо ти завжди правий. Це ти наштовхнув мене на такі роздуми. Я чекаю тої миті, коли так само, як років 8 тому я наскочу тобі на шию і в промінні сонячного сонця я так само радітиму тобі, як і спогадам, що живуть в мені і по нині…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361604
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.09.2012
На ногах – роса.
Ти боса.
Проживаєш дні – в неврозах.
І гадаєш, що серце – пустка.
В голові думок не густо…
Тобі кричать в обидва вуха
Що життя – суцільна мука.
Та не вір ти їм, держися осторонь…
Скоро буде осінь знов.
Ти дізнаєшся, що небо – зіпсуте.
Докопатися легко до суті.
Та не просто вловити сенс
Коли ти на розпутті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359219
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2012
Одні й ті самі звуки
Одні й ті самі рухи
Одна й та сама ніч.
Подвійні схеми неба
Подвійні над системи
Подвійний квазісвіт.
На трьох – по дві зіниці
На трьох – одна каплиця
А троє – це вже «ми».
Квартет подвійних рухів
Квартет померти змусив.
Квартет іще не зник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2012
Німіють руки.
Й картата зима
Не вишколеними ступнями
Бореться зі мною.
Ти не сама.
От коли вітер поламає руки
І будуть старіти внуки
Можна сказати: ти – одна.
А тепер – вітер в полі
Бистрі стежки
І ти
Така наївна й проста,
Як та скошена трава
Твоїх ілюзій.
Забудь те все
Що не варте й пасе
На клумбах людських душ
Паморочливі дурні й тупі слова.
Мрії як джем, а тепер –
Тільки твій джемпер
І пара шкарпеток.
І ніяких мрій.
Тільки безликі люди-воркотуни
І як їх не твори –
Не твоїх рук та вся справа.
Я втікаю у вись, де блукаючі
Танцюють стриптиз.
Та оголюють не тіло.
А душу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358899
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2012
Не знаю де ти, з ким ти, і куди прямуєш.
Ідеш вперед або гамуєш,
Чи носиш лінзи, п*єш каву зранку,
З ким пропускаєш останню чарку?
Чи вечори весняні разом з небом
Пам*ятаєш…чи вже не треба?
Чи підстриг волосся, чи граєш в шахи?
Цікаво, кому ти ставиш мати?
Чи в дні веселості й розваги
Мене згадаєш для принади?
Чи відповіш на ці питання?
Не треба. Крапка. Без страждання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358897
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2012
теплий коньяк з корицею...
думки прикриті лиш спідницею,
а тіло голе, як душа в потемках.
опіумна свічка на столі...
п*янкий цей ароман співає гімн красі,
що рветься із нудного марева ілюзій.
молоко із кров*ю та печаллю...
маску байдужості нап*ялю -
і не почую їдкий сморід самотності.
всі аромати мають свій кінець...
вивітрюються з часом нанівець,
щоб потім знову запалитися бажанням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358805
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.08.2012
Засліплені сліпці
Гуртуються під мертвим морем
До зустрічі з богами.
Вони зізнались
Що сльози – то отрута
Аби насолити богам.
Коли вони разом
То море солоне
Аби насолити богам.
Засліплені сліпці
Керують світом
Німих простолюдів.
Боги не готові
Коритися силі
Німих простолюдів.
Сліпі люди
Сліпими думками
Засліплюють все.
Боги померли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358803
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2012