| Сторінки (1/15): | « | 1 | » |
Світ не без добрих людей. Майже кожен з нас чув такий вислів або ж був свідком помічництва. Зараз ми все частіше спостерігаємо таку поширену в Україні справу як волонтерство. На жаль, сьогодні це єдиний чинник, що таки дозволяє виживати захиснику вітчизни в умовах війни з Росією. Всім відомо, що лише людська допомога як моральна, так і матеріальна хоч якось тримає солдатів на сході України бодай злегка одягненими та частково нагодованими. Про ідеальне екіпірування та насиченість їжею вояків дарма говорити. Адже ситі вони лише бездіяльністю влади та російськими боєприпасами, безглуздими командами та страшними картинками, нелюдськими знущаннями та болотом української землі з краплинами води, що змішалися в жорстокій і нерівній боротьбі за ненародну замасковану владу.
Чимало стане заперечувати той факт і говоритимуть про свободу простого народу, його свідомість, їх однодумці всилятимуть такі думки кожному, хто піддаватиметься впливу. Історії добре відомий той факт, коли за ідею, волю, народ, державу українці, та й не тільки, йшли на пролом, жертвуючи життям. І навіть тепер, у 21 столітті, ми, як виявилося, нічого не навчилися. Ми дальше йдемо на смерть заради чийогось владного життя, його набитого народною працею і слізьми гаманця, банківського рахунку. Сьогодні ми не позбулися поняття «раби», лише замінили його завуальованим «патріоти».
І навіть тепер, коли вже не один із українців бодай почав розуміти своє мізерне існування серед пануючої верхівки, – кожна з яких була для власної наживи, не може щось змінити. Бо тільки сьогоднішня влада може зробити революцію, впевнити народ, що це його заслуги і відстрілювати рабів, які наївно думають, що за їхнє краще життя, але про краще життя лише народовбивць йдеться, не говорячи вже про братів-росіян.
І поки у Верховній Раді вже інші головні герої вершать свої справи, волонтери збирають тіла загиблих героїв, везуть ліки ще живим і злегка одягають, харчують цвіт та оборону української нації. Все ніби зрозуміло, проте як усюди тут є своє «але»… «навіть народне але»… Адже ті самі продукти харчування, одяг і все інше – важка людська праця, мізерна оплата, нестерпний біль за свою і чужу дитину.
А поки українці через кожні два кроки жертвують гроші на АТО, віддають закрутки та одяг для визволителів, деякі з волонтерів не упускають можливість і на цьому нажитися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591447
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2015
Кажуть, час лікує. І, як будь-які інші ліки, для результату потрібно відгородити себе від найменшого контакту з причиною захворювання. А я так і зробила. Госпіталізувала себе від тебе. Краще все поховати відразу – думала колись. Тепер вже пізно – вороття немає. Я не жалію ні про що і ніколи не шкодуватиму про те, що тебе зустріла, але так само й не шкодуватиму, що так чинила. На щось ще довго чекала і надіялась. Та вже зараз все відпускаю. Я досі пам'ятаю тебе і, напевне, ніколи не забуду. Ти багато навчив мене і я вдячна тобі за це. Я більше не плачу, хоч біль здавлює горло. Все прекрасно, якби не зрадлива сльоза, що стікає щокою та видає моє прощання. Вкотре запевняю себе, що це вже востаннє, що ти – просто минуле без майбутнього. Якийсь похований осколок ріже з середини – і я ще більше згадую про тебе. Та цього разу я забуду. Я ненавиджу тебе так сильно як і люблю, так, як себе, весь світ і всіх біля себе. Ти – моя доля, але я маю інший шлях. Я вдячна тобі за все: за те, що любила, ненавиділа, чекала, страждала; за те, що зараз не бачу тебе і можу сказати: для чого? – ні. Ти – лише коротка мить. А я просто слабка людина, що намагається бути сильною - та я ніколи тебе не забуду… А час іде, час просто загоює рани.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591266
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2015
Людське життя – постійний невпинний пошук. Вічний і невтомний… Через безсилля зрозуміти себе за день чи місяць і, навіть, десяток років. Стільки раз переконуючись, що все може змінити якась незначна, але саме тоді вагома хвилина, усвідомлюємо, що, все ж, знайти себе – пошук виміром в життя. Ці, на перший погляд, зрозумілі нам шукання починаються з безглуздих дитячих запитань, з права вибору ляльки чи машинки, з усвідомлення доброго і поганого, з косметики чи книжок, друзів, професії і т. п. аж до смерті, яку також можемо обрати самі.
Погоджуючись з тим, що життя дається нам для самопізнання, можна й посперечатись, навести навіть суттєві причини… Адже, важко інколи зважати на маленькі дрібниці, коли все навколо вирує, біжить і не вертається. Саме тоді доходимо висновку, що життя несправедливе! Несправедливе через невблаганного поганяльника, який зветься часом, через проблеми (які ми, все ж, зазвичай, створюємо самі) чи просто банальне «не судилося». Як часто ми кажемо, що не маємо часу! І як часто ту відсутність замінюємо простим гаянням його: а чи це марна трата? Коли кожна дія і бездіяльність – частинка всього буття! А життя не стоїть на місці: дім, робота, друзі, рідні, діти… І цей список безкінечний. Навіть заслужений відпочинок до нестерпності недоречний, бентежний – і все через невміння розприділити такий дорогоцінний час.
Ми нерідко дивимося на когось, прагнучи мати то те, то інше. Деколи й не замислюючись, для чого воно нам? Саме так ми будуємо своє власне життя, саме так ми стаємо власниками себе. Тому й шукати себе, напевне, треба з того, чому ти сам так робиш, чому це тобі потрібно, чому те неприйнятне, а те якраз і чому саме з біографії цього образу ти списуєш власне той факт?
Невдало взятий потяг до зажерства веде до завершення часу. Таки не можливо встигнути взяти від життя все, коли: півсвіта мало, а цілий забагато. А все ж, треба брати найважливіше! З почуттям міри, бажання, часу… І ті, найважливіші у цьому житті поняття, завжди найближче у людському серці – у кожного по порядку інші, але вже так довно відомі. Бо лише те, що викликає найтепліші почуття, здатне полегшити пошуки, овіяні емоціями і подіями, насичені тим, заради чого варто жити, а, поміж тим, шукати сенс свого короткого земного буття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591265
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2015
Кажуть, людей змушує писати те, що найбільше хвилює. Різні проблеми виливаються у поезію чи прозу. Вони полегшують хвилювання і приглушують біль, який, інколи, в порівнянні, не такий вже й нестерпний. Напевне, найбільш досконалі вірші – про високі почуття. А буденність відкривається перед нами сторінками прози. Висока буденність – у досконалій прозі. І від цього ще гірше. Адже, це свідчення того, що з роками не приходять кращі часи.
Чи не кожен рядок зі знаком оклику, з незакінченою думкою у три крапки і одвічним питанням на факти через коми аж до крапок. А там знову незавершена думка, бо твоя думка нікого не цікавить так само, як і твій голос, твій крик душі – твої прозові рядки. І немає кінцевої крапки там, де не серце, а жорстокі реалії ставлять коми. Сьогодні серце – це лише орган, який качає кров для машинного організму. У кожного своя проза життя: драма, трагедія, комедія. Хтось грає, не змінюючи своєї постановки, а хтось змінює її не граючи.
У цьому двійчастому поділі останнє представляє своє відгалуження у тих, які мають потяг до написання тих поетичних чи прозових рядків. А кому потрібні вони, які знають, що їх життя – комедія, яка для існування змушує сміятися над собою. І, хоч цей сміх вже перестає бути актуальним, все ж є сенсом їх життя. Існувати, сміючись, чи втратити сенс у пошуках нового революційного завершення, вирішувати нам, не забуваючи, що хтось грає, не змінюючи своєї постановки, а ще хтось змінює її не граючи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591100
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2015
Як часто ми слухаємо про чиюсь любов… Саме слухаємо. І це не помилка, адже слухати і чути – зовсім різні поняття. Одвічне шукання відповіді на питання, що таке любов і не менш вагоме відчуття різниці між усвідомленням та просто розумним, або й не зовсім, виглядом. Вони, після найперших роздумів, залишаються не розкритими. Чи то через абстрактність понять, чи через недостатність досвіду, чи, просто, небажання тратити свій час на роздуми про те, що вже давно віднесли до вічного та індивідуально приналежного. І в останньому є своя логіка.
Сучасні ЗМІ: газети, журнали, радіо, телебачення, інтернет. І як тут не наткнутися на друковану чи медійну любов, яка, здавалося б, всюди і всі навколо знають, що воно таке. Здавалося б, на вулиці повітря наповнене цим почуттям, а при уточнюючому запитанні відповідь неоднозначна і невичерпна - в кращому випадку, а подекуди - просто гра на невимовність. Та вже крок вперед – і знову звичне «я тебе люблю»...
Коли чуєш такі слова від найрідніших людей – батьків, братів або сестер, то й справді розумієш, що це дійсно щиро, навіть без переосмислення і розуміння самого поняття «любов». Тут не потрібні докази, адже все проявляється у ставленні. Ні, не завжди в найкращому і найтолерантнішому, як часто помилково думаємо, а й у виявленні образ чи недомовин, через людську неідеальність. І ця ідеальна любов неідеальних людей, рідних людей, передається з покоління в покоління. І цій любові ми віримо, і ця любов вічна, і ця любов справжня, і така любов не єдина. Але лише ця не потребує гостро затребуваних доказів і випробувань, які вже й без того очевидні і які безупинно, як виклик, посилає саме життя.
Як часто ми слухаємо про чиюсь любов не важливо, адже, що дійсно варте, почути і вчасно не втратити її через свою гордість, принципи, безглузді правила, випробування дурницями та власний страх помилитися. Єдине, що потрібно лише слухати і не чути, як приклад, від інших людей - про їх почуття, не малюючи таку ж схему для себе. Через нашу цікавість і бажання наслідувати, або ж мимовільне намагання тільки через подібність будувати свою долю такою ж не є правильним. Не варто передчасно перетворювати свою любов на драму, адже черговий крок може стати драматичним до болю. Не правильно бути кимось іншим, бо почуття і стосунки тоді також несправжні. Частинка життя, проведена день у день, хвилини разом – ось що вимірює любов на перехресті характерів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591099
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2015
І от, що прикро, знову обпеклась.
Палила душу на вогні образи.
Їдким емоціям так швидко піддалась
І на емоціях страшні казала фрази.
Осінній день, осінній падолист.
Примарна втома і температура.
Зі злості я те мовила колись…
А потім плакала, карталась дура.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2012
Лиш серце огортає відчай,
Коли в пориві почуттів
Ти злишся на отих найближчих,
Яким з жалю бракує слів.
Вони не слабші, не сильніші.
І не завжди злі язики.
Бувають гірших всіх добріші
І не міняють їх роки.
Так ніби рвуться дружб канати.
А кожні вчинки в власний бій.
На себе хочеться кричати -
І крик німий, тупий, як біль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372142
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2012
Розстріляна любов в розтоптаній душі.
Слова… і запитання… і мовчання…
Нестримний біль… І вчора, що цвіла,
Немає сенсу жити, зірвана, остання…
Зламала колючки до сліз, забула захисту паролі.
Життя вказало за поріг, де час зіграти інші ролі.
І залишився тільки слід від слів розп'ятого бажання.
Троянда проростає й в сніг, і заморожує прощання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365595
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2012
Сьогодні до болю рідний,
А завтра пройдеш знайомий.
Її любові не гідний,
На серці закарбований.
Ще трохи будеш мовчати.
Що дальше, то гарантований
Привід будеш шукати.
А шрам міцно бинтований.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365594
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2012
Так буває, коли ти вільна –
Прилітає чиясь душа…
І закутує сув’язь мобільна,
І контактна соцмережа…
Набирає вже писані фрази
Чужа і твоя рука.
І слова вже не раз сказані
Набувають початку кінця.
У вербальному забутті
В’яжуться душі нитками,
Павутинами почуттів,
Затягаючи мрії сітками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363026
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2012
Розтоптані надії вже не бентежать.
І він не в її мріях, і їм вже не належить.
Бо так судилось, бо інше заслужила.
За вірність є розплата, що вічність оцінила.
Любов не винувати, вино вину омиє.
Душі порвуться грати, що за гріхи ловила
Любов не без оплати: не винна винувата.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363025
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2012
І хто ти в круговерті днів?
І хто ти в поспіхах без ліку,
Коли нема, кого чекаєш,
І не чекає хтось довіку?
І ким ти будеш, як помреш?
І чи живим ти будеш вічний?
Ти справжній і коли публічний.
І образ твій не має меж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2012
Це так просто – просто жити,
Відчувати, любити життя.
Це так просто тут говорити,
А там плакати й клясти буття.
Це так просто і так доречно
Виправляти чужі помилки.
Це так просто когось навчати,
А самому то впасти, то йти.
Це так влучно і так свідомо
Рятувати чиєсь життя…
Це так вічно і так відомо
Грати роль, що почав, до кінця.
Це так просто когось чекати.
Це так просто до чогось йти.
Це так просто себе втрачати.
Це так вічно, себе знайти.
Це так мудро і так нетлінно,
Це так чесно і без нарікань.
Це так складно і так невміло,
Це так вдало у сні вагань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359977
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2012
Все за правилами, все за стандартами.
Кава, навчання, гамір й гра картами.
Пропозиції, відмови, дарма набрані номери.
І, здавалось, були готові роботи, що без ціни.
Не думалось, не гадалось.
А, проте, може, хай…
Ніби, ще півжиття зосталось.
То спіши, то не відставай.
Що не крок – то якась дилема.
Відчай, біль, боротьба і страх.
Не доведена ще теорема:
Стій - не стій ти хоч так хоч сяк…
Дім, навчання – і все з пробілами,
Дефініції різних слів…
А, здавалось, прожили фільми ми
Й закріпили казки без мрій.
То кадрами, то синхронами закарбовані імена,
І бліци не відформатовані – фільм не мій, але гра моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359603
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2012
Колись настане час, буде в житті хвилина, -
Життя буде на біс, а ще й не половина.
Незнаний ще герой не мовив свої вірші.
Прийшов новий актор і зараз щасливіший.
Покаже свій дебют - й замре людей частина.
Хтось вірний був комусь, та це його картина.
Запеклий боягуз впаде колись у відчай.
Актор завмер у грі й воскрес у своїх віршах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359601
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2012