*ARINA*

Сторінки (1/2):  « 1»

так буває

Сила  –є  ,  воля-є  ,  а  сили  волі  немає…Немає  сили  волі  йти  вперед  ,  забути  минуле  ,  жити  просто  сьогоднішнім  днем  і  шукати  серед  тисячі  того  одного…
Неможливо  забути  подих  ,  що  чуєш  біля  вуха  і  губи,  які  гаряче  цілують  спочатку  шию  ,  а  потім  опускаються  все  нижче.  Ти  усвідомлюєш,  що  це  погано,  що  це  твоє  випробування,  яке  ти  маєш  гордо  пройти  та  немає  сили  його  відштовхнути  від  себе  і  ти  неначе  Єва  повністю  віддаєшся  спокусі  диявола.  Пристрасть  поїдає  тебе  з  середини  і  пізно  вже  щось  міняти.
Наступний  день  ти  картаєш    себе  ,  обіцяєш  сама  собі  ,що  такого  більше  ніколи  не  буде,  і  наступного  разу  ваша  зустріч  обмежиться  тільки  привітом.  Та  обдурити,  або  втекти  від  самої  себе  не  можливо.  На  мить  ти  забуваєшся  і  згадуєш  одну  з  найкращих  ночей  у  твоєму  житті,  ти  чуєш  як  райська  насолода  наповняє  твоє  грішне  тіло  з  ніг  до  голови  найкраще  в  цьому  тільки  те  ,що  розуму  вже  не  існує  і  ти  живеш  серцем.        
Та  хто  тільки  придумав  ці  шаблони  моралі  ,  що  примушують  людину  мучитися  через  те  що  їй  просто  було  добре?  Так  я  згідна  потрібно  мати  якусь  гордість  ,  адже  він  тебе  не  любить  ти  йому  не  потрібна,  але  змусити  себе  перестати  любити  його  ти  теж  не  можеш.  Хвилини  з  ним  це  щось  казкове  шкода  тільки  ,що  після  дванадцятої  карета  знову  стає  гарбузом,  а  принцеса  попелюшкою.  
Це  просто  думки    можливо  для  когось  до  болю  знайомі  ,  а  для  когось  зовсім  чужі  і  незрозумілі.  Та  тут  точно  є  над  чим  задуматися…Я  розумію  твоє  серце  в  руках  ,яким  воно  зовсім  не  потрібно,  та  обернися  навколо  можливо  в  твоїх  руках  теж  чиєсь  серце..?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360779
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.08.2012


Доля

Дивлюся  у  твої  зелені  очі
                     І  дивуюся  як  доля  мене  з  тобою  звела,
                     І  подарувала  нам  кусочок  щастя,
                     Подарувала  нам  дитя…
                   Ти  для  мене  став  найріднішим,
                   Ти  для  мене  став  усім
                   Без  тебе  секунди  –  це  вічність,
                   З  тобою  я  неначе  в  раю…
                   За  твоє  здоров'я  Богу  тихо  помолюся
                   Попрошу  ,щоб  зі  мною  ти  був  завжди
                   Найдорожчий  мій  скарби,коханий  мій,
                   Я  тебе  дуже  сильно  люблю,
                   І  хочу  тільки  з  тобою  сиву  старість  зустріти!!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360774
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2012