| Сторінки (1/15): | « | 1 | » |
Все так летить, немов ракета,
Не сповільнюючи на хвильку біг.
Десь там спалах, десь комета.
Кажуть, так побудовано цей світ.
А я скажу: фундамент ненадійний,
Він нас, людей, з усіх сил трима.
Ви спробуйте подумати повільно,
Нікуди, ні на що не поспіша.
Тверезо оцініть цей день нарешті
І кожну мить, даровану з небес.
Будьте ви хоч трошечки відверті
З Господом, людьми і без.
Шалений поспіх голови до межі закрутив.
Очюняти нам треба, божевільні!
Ні, мовляв, сучасність. А як не маю сил?
Тоді впадемо у вихорі космічнім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435030
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 03.07.2013
Не так давно, коли сміялись зорі
І вітер сердито завивав,
Я пішла. В нічному коридорі
Мій голос потрохи затихав.
Здавалося, розбиті вщент
Надії, сподівання та думки.
Тоді я втратила момент…
Що залишилось? Тільки йти.
Говорили, що це не вихід – втеча!
Боягузтво! Слабкість! І дурня!
А що робить, коли в серці порожнеча?
Коли вирішуєш зопалу, навмання?
І пішла. Не озираючись, як треба.
Хоч і чула позаду сотні стріл.
Та все одно. Я лиш служниця неба,
А виховував мене тихий буревій.
Так пройде день. За ним ще кілька.
Легше? Не знаю, дивно так…
Вільна? Вільна…Вільна!
Але журба ще й досі на вустах.
Цікаво, хоч хтось мене згадає
У тому минулому житті?
Чи для всіх мене вже і немає?
Добре. Нарешті поквитались ми.
Так пройде місяць. А за ним ще кілька.
Що відбувається в цій грішній голові?!
Все ж чудово…Ні, здається тільки.
Не так все…Дивіться - журавлі…
А зорі плачуть вже. Їм не до сміху.
Вітер нашіптує пророчі ті слова.
О Господи, дурна ти, зберігала кригу
Від полум’я власного єства!
Повертатись? Як, коли, навіщо?
До кого? І як це пояснить?
Це ж дурість буде вже найвища!
Це як до прірви останній крок зробить!
Повернусь! Сміливо! Завтра! Для життя!
До рідних! Скажу, що змінилась!
Справді, я вже зовсім не така.
Головне, що не спізнилась.
***
Тоді з мене сміялись зорі.
І вітер іронічно завивав.
Минуле залишивши у коморі,
Я повернулась, бо колись пішла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382593
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.12.2012
І думки мої летять, як зграя журавлів.
Так швидко, що за ними не встигаю.
Я віддаюся казці відчуттів
І серце мимоволі завмирає.
Летіть, щасливої дороги, любі,
Несіть усім мої надії,
Відкрийте людям ті шляхи забуті,
Здійсніть мої маленькі мрії.
А мрія перша - це щастя для душі,
Нехай вона буде наповнена піснями.
А мрія друга - сонце звідусіль
Нехай дарує радість і котиться над нами.
А мрія третя - мир та злагода Землі,
В усіх куточках та глибинах.
Четверта мрія - хай люди всі-всі-всі
Обіймуться, немов одна родина.
Мрії...Їх ще багато, навіть дуже.
І всі вони сповнені надії.
Нічого в світі їм не байдуже.
А я за них собі радію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369018
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.10.2012
Світи сонце! Грайте музики!
Бо зараз не час для недобрих хмар.
Я хочу співати і жити,
А всю недолю ночі віддам.
Набридло мені сумувати,
Карати себе за думки бридкі.
Не буду я так існувати,
Як ті, що не хочуть самі йти.
Я хочу летіти, пірнати,
Купатися вдосталь у світлі.
Побачити мрію Карпати,
І барви ті, які передсвітні.
Світи сонце! Грайте музики!
Бо зараз не час для примар.
Я хочу співати і жити,
Забувши скорботний тягар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369016
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.10.2012
Мовчи..Не говори нічого.
Слова то зайва зараз річ.
Хоч не знаємо, що вийде з цього,
Та помовчимо, всього лишь мить.
Ти все сказав, хоч і боляче мені
Зробив так, що сердце виє з болю.
Раніше ти мовчав, а зараз ні -
Словами перекреслив нашу долю.
Вони як лезо госторого ножа,
Як блискавка, що спалахнула
Серед неба ясного та
Перед очима все кохання промайнуло.
Мовчи..Не говори більше нічого.
Я, крізь сльози й біль, зрозуміла все.
Йди..Ти вільний від усього,
А я якось буду жити без тебе
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367290
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.09.2012
Немає в світі іншого поета та митця,
Виразника одвічного народовладдя,
Як наш Шевченко, бо творчість його вся
Присвячена людській душі, її стражданням.
Він генієм осягнув усі царини
Духовного й суспільного життя,
Відкрив душу, її велич та глибини,
Усі скорботи кріпацького буття.
Він зібрав воєдино в своєму серці страждання
Жінок усіх епох та віків.
Гнівно виступив проти жіночого безправ’я,
Проти гноблення та свавілля до них панів.
Звідки в Шевченка стільки скорботи
До жінки? Звідки цей згусток болі
В серці захисника народу, свободи?
Звідки таке співчуття до жіночої долі?
Його матір, що сина так любила,
І всю сім’ю, а може, і життя.
"У могилу нужда та праця положила",
Та й батька з собою повела.
Не склалася і перша трепетна любов
Поета молодого до Оксани.
До голубки, лебедиці, чиє крило
Пани так безжалісно зламали.
А Варвара, що родилась із піснею у серці,
І, мов казку, життя сприймала,
В своїм краю, мов в райськім озерці,
Із добром в дружбі зростала.
Все було в неї, та не було головного.
Бо серця кохання жадало,
Розуміння щастя для нього, одного,
На яке вона так довго чекала.
Доля Ликери - то пісня лебедина,
Висока, ніжна, але така журлива.
І гірко плаче, як її почує
Осінній дощ, що поміж хмар ночує.
Ось так віднайшлося в слів зборі
Шмат гіркоти і для мене.
Зазвучало в Шевченківському слові
Щось самотнє, щось знаменне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2012
Україно..Скільки в цьому слові
До болі ніжної та рідної любові,
Пісні скільки, почуттів та мрії,
Історії шляхетної та нації надії.
На землях цих колись жили наші предки,
Саме тут культури українців осередки.
За цю землю боровся наш народ,
Життя віддаючи, він здобував свобод.
А зараз… гляньте ви навколо! Оберніться!
Руїни знову..Люде, схаменіться!
Матір рідна, Україна, плаче як дитина:
Обкрадена, знесилена, та в одній свитині.
Ну чуєте, як жалісно дзвенить вода в струмку?
Не чуєте, як пташки вигукують в гаю?
Не чуєте, як стогне знесилена земля?
Не чуєте, як Україна молитву співа?
Не чуєте, не бачите..не знаєте нічого!
Хлопи ви, нелюди, іроди, душею убогі.
Все про себе дбаєте, про свою утробу,
А країні що? Простолюдинам? Що народу?
Хіба це правда наша? Хіба це воля?
Ні..Це час тяжкий, країни недоля.
Хіба ми варті цього? Знаєте, а варті:
Дарма, що бідні, дарма, що небагаті.
Не схиляймо голови, очей не ховаймо,
А за відродження, народе, всі разом вставаймо!
Бог простить, історія – нізащо
Роки грішні, недобрі та пропащі.
Може, ще повернеться слава твоя, воля,
У сиве минуле відійде недоля.
Заспіває з радощів Україна - ненька.
А на калині тій червоній защебече соловейко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366362
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.09.2012
Хоча б іноді озирайтесь навкруги.
Повірте, це цікаво і потрібно.
А то так все життя і будете ви йти
В самотині, хоч і сумлінно.
Озирнетесь - і настане мить,
А за нею покрокують роки.
Зірки навіть, що розкидала ніч,
Зберуться на вашому порозі.
Озирнетесь - і засвітить сонце,
Подарує всім нове життя.
І через кожне малесеньке віконце
Прокрадеться промінь майбуття.
Озирнетесь - і зашумить вода,
Так мелодійно у вузенькій ручці.
Повернуться ваші молоді літа,
І калина зацвіте на забутому узбіччі.
Так палко серце моє просить,
І душа блага не розминутись
Із своїм щастям, і я прошу роси:
\"Ви скажіть їм, коли треба буде озирнутись...\"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2012
- За спиною муза?
- Ні, то не вона.
- А на щоці сльоза?
- Ні, то я не плачу.
А муза далеко пішла,
Кращої шукати вдачі.
***
Чистий аркуш. Олівець.
Ніч за вікном ясна і тиха.
Світло в домі - нанівець.
А я вірші пишу собі на втіху.
Без музи, без сльози,
А так, як є, як серцем відчуваю.
Із-під тремтячої руки
Мій віршик потроху визирає.
Він маленький та простий,
Зовсім юний, недозрілий.
Та в ньому - краплиночка душі,
Щоб не став колись осиротілим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366053
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2012
Не пхайте носа ви в чуже життя!
Бо що ви знаєте про нього?
Про крик, про біль, про каяття,
Те, що в чужому серці крижаного?
Хоч трошки подумайте про те,
Як людині можно боляче зробити,
Коли розпитувать її про все сумне,
Якщо вона не хоче говорити.
Мовчить вона? Нехай мовчить.
Тамує біль сердечний, що палає.
І як не соромно вам її судить
Та вигадувать те, чого немає.
Людяними будьте, задумайтесь про це.
Жаліть не треба. Треба співчувати.
Не витягуйте кліщами з вуст слівце,
Бо душу перед кожним тяжко вивертати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365403
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2012
Як з розсипаних зерен складається мудрiсть, так з трьох сутей складається життя.
***
Цінуй, що було колись з тобою.
Тих, кого не повернуть.
Минуле назавжди залишиться сльозою -
Це перша невелика суть.
Цінуй, що в тебе зараз є,
Кого до серця можна пригорнуть.
Теперішнє, як той гепард, швидке -
Це друга невелика суть.
Цінуй, що в тебе буде,
Людей, які до цього приведуть.
Майбутнє то голуб білогрудий -
Це третя невелика суть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365402
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.09.2012
Ти такий далекий, недосяжний.
Ти мрія, виткана зі снів.
Не якийсь там корінець пропащий,
А пролісок, що виліз з-під снігів.
Такий прозорий, чистий, безтурботний,
Святіше всього, що може тільки буть.
На обличчі ні злості, ні скорботи;
В очах - одна лиш таємнича суть.
Ти божество! Ти мара! О, мій сину!
Від шкидкоплину часу ні на мить не відставав.
Маєш грандіозну в собі силу,
Бо ти - вимріяний мною ідеал!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364728
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2012
Знаєте, я переосмислила життя,
Свої погляди змінила докорінно.
Сльози наодинці? Їх уже нема,
Це відійшло у спомин безгомінно.
Не діждетесь більше ви від мене
Слабкості та опущених очей.
Я стала сильною. Здивовані, напевно?
Що ж, з подиву беріться до мечей.
Так, давайте, я чекаю! Я готова
Битись з нападом ваших слів!
Коліть, ріжте ними знову й знову,
А я відстою власні погляди на світ.
Уявіть собі, я маю власну думку,
І з нею боротись буду не на смерть, а на життя.
Заради мрії, заради порятунку
Своєї особистості та вільного буття.
Зрозумійте, люди добрі, ви мене:
Я не видаю себе за особливу.
Та бажаю зберегти оте святе -
Власне "я", без маски, без чужого впливу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364727
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.09.2012
Ось уяви, що ти в самому вихорі життя:
Все навколо шумить, гука, кружляє.
І ти такий стоїш:" І я не я,
Що відбувається - і знать не знаю".
А спитати в перехожих? Простих людей?
Ні! Ти ж пихатий, носа задираєш.
Не бійся, корона не впаде,
Якщо один разочок у них спитаєш.
Звичайно, вони для тебе не рідня.
Так, холопи і мурашки.
Та щоб пиха твоя вся
Колись покарала тебе, і добряче так, назавжди!
Зрозумієш, нещасний, тоді
Що наробив і що неправильного в тобі.
І після змін я скажу тобі, що ти - це ти,
Не індивід, а справжніснька особа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364483
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.09.2012
Якийсь дивний, нелогічний я поет -
(Якщо ним мене назвати можна)
Вірші без рими, як холостий той пістолет,
Що на серйозне не спроможний.
Та й ритм, як правило, гуляє,
У нього взагалі своє життя.
Ось він є, а тут його немає.
Гульвіса той ще, цей атрибут вірша.
Дактилі, хореї, ямби...
В мене їх не розбереш.
Однак у купі слів є одна троянда,
Яку плекаю я найбільш за все.
І це...полохлива моя думка,
Враження, поштовх до вірша.
Не чекаю я від музи щедрого дарунку,
Пишу, як є. Як говорить мені душа.
Не ритм, не рима головні для мене.
Ідея - ось що найцінніше над усе.
Поет я вільний, я пишу душею
Про те, що життя раптово принесе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364481
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2012