| Сторінки (1/67): | « | 1 | » |
Воскреслий? Тінь? А може прах?
З глибин туману чути стогін.
Повсталий йде...
Майнула тінь як леза змах,
Дерева, скелі ширять гомін.
Хвилі о́зера чи вітер
Награють й обожествляють
над собою смерть...
Сирий пісок... і кілька літер
свого́ господаря чекають.
Кора дерев згоряє палко,
затміння Сонця дим несе.
Безіменний, невідомий
імлу фарбує на гілках,
гранітним пилом криє все.
Але,
Любов живе і серце б'ється,
знання здобуті не зникали.
Вищий. Люди.
Голос тихий, пісня ллється.
Свою надію відшукали —
дитя у водах воскрешали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686182
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 28.08.2016
Зникає час в моїх очах,
Утримать я його не в силі.
Він вислизає з моїх рук,
Й шумить в повітрі наче хвилі...
Вуста укриються журбою,
Захопить душу сіра ніч.
Вже не повернеться минувше,
Що десь мандрує врізнобіч...
Воскреснуть темні небеса,
Згорять думки мої ущент.
Заллють долини ріки снігу,
Створивши з криги монумент.
Зима фарбує моє серце,
Різноманіттям кольорів.
А час укриється зірками,
І зникне в шепоті морів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2015
____________________________
Влада Врі́ттри надмогутня.
Століття. Два. А ось вже три
міраж все плине про майбутнє
і смерть прошіптує вітри.
Ані краплини з неба рясно,
грозо́вих хмар не чутно... Ні.
Грунти із виду — біле пасмо,
що накипає вдалині...
І люд весь в муках, у ярмі.
В молитвах богу — їх життя,
бо без води, неначе в тьмі...
Без сліз — не буде каяття...
Але не бачить бог провину
людського роду в цій землі.
Тут є лиш Врі́ттрина рутина,
що грає смертними в імлі!
Настане день — Індра́ засяє.
Життя відродить. Вдарить грім
і Врі́ттра-змій весь гнів пізна́є,
упавши... кланяючись всім...
А після страти — буде св*ято.
Індра́ ударить в небосхил —
і зросить землю заповзято
дощем зі світлих своїх жил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537749
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 18.11.2014
З-поза туману — інший берег.
Спасіння, так?! А, може, ні?!
Бо ноженята — дике мерво,
Все поглинаються в імлі…
І ловить вітер одежина,
Така пропахла сирим світом,
Де кожен шлях — то є стежина
З дитячим сміхом — мертвим цвітом.
Все знають подихи, дерева,
Куди малечі шлях лежить,
Але не час ще — ще не треба.
Нехай посне, хоча би мить.
Най бачить сон, де жваві танці,
Де шумно й дітно звідусіль.
А смерть ще гляне й прийде вранці
І знов закличе заметіль.
Замерзнуть щоки, змерзнуть руки.
Заклякне тіло. Темінь. Жах.
В моменті тім чекають муки,
Але в дитяти зник вже страх!
І серце, сиплючись як прах,
Роздасться гулом по лугах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530722
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2014
Хто ти така? Куди шлях свій тримаєш?
Тисячі зір ось із неба летять.
Стежка життя? Чи ти теж десь блукаєш?
А долини шумлять... все долини шумлять...
Хто ти така? Як тебе величать?
Тисячі дів усе мчать крізь свідомість.
Як же особу твою розвінчать?
Але пусто від них, і нічого натомість...
Хто ти така? Чим для тебе є "зорі"?
І у погляді щирість я ніде не вбачав,
І невже я мандрую у мрійному морі?
Я таких не стрічав... ще таких не стрічав...
Хто ти така? Й крізь волосся хвилясте,
Подивившись у очі, я у них воскресав.
Живучи в іншім світі, ніби іней сріблястий,
Із дерев мимовіль-мимовіль опадав.
Хто ти така?
Неважливо. Є спокій.
Твої очі іскряться як пянкий водограй,
і дарують життя темноті кароокій.
Твої очі — це Всесвіт, твої очі — це рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530213
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.10.2014
Звук наковальні зігріва в тишині,
Дзвінко відскакують іскри металу.
Шрам, що палає глибоко в мені
підбурює стогін, здіймає як хмару.
І вкрадена пісня життєва луна,
шукає господаря на видноколі,
Єдина струна — вона теж одна,
не живе, а існує — на розвалинах долі...
На печалі руїнах владарює пітьма,
приживляючи серце у холодні обійми,
Немає життя. А вона крадькома,
забираючи світло, все продовжує війни.
На колінах благаю й віддаю свою душу,
бо у грудях не чутно, чи існує добро...
Я не знаю чи є я, чи всі біди ці зрушу,
Поверни хоч вогонь, поверни хоч його!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528245
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2014
Бездіяльність вбиває. Беззахисність — теж.
Виходиш на вулицю з монстром в очах,
Нена́висть людська вже палає без меж,
для них ти — ніхто, для них — ти вже прах...
Один лише порух — «вперед» чи «навпроти»,
одне лише слово про ласку чи біль
та й стигне душа у людської когорти...
вдивляєшся в очі, а у них заметіль...
Одну лише думку про незримий талан
безслідно стирає всього декілька фраз:
«ти — одвічне ніщо», «ти — гнилий наркоман».
Вони гірші ніж горе і їдкіші ніж газ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527049
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2014
Витає мелодія чарівного подиху
і барвисто іскриться хвилясте волосся,
Очі твої у мені, наче продихи...
Дотики рук, ніби шепіт колосся...
Голосом мрійним диво-казку малюєш,
ніжно даруючи ним насолоди,
спокій і ніч в моїм серці хвилюєш.
Ти — безцінний шедевр неземної природи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526812
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.09.2014
Щодня думки перевертаються з ніг на голову,
шукаючи своє вірне міфічне положення,
а чи це від гніву, а чи це від сорому?..
Цілком так і не взмозі провести́ ототожнення...
Сьогодні одна теорема, а завтра — уже зовсі́м інша,
наче грізна логістика, що віщує біди́...
Я уже не такий... я уже постарішав....
і немаючи ви́правдань, все бреду в нікуди́...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526808
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2014
Під ногами безодня, навкруги лабіринт,
і не в*яжеться розум у вузлі,
Та життя все не вкручує якірний гвинт,
Ще зарано... Не розтоплена піч ще у кузні.
Але як затопити, якщо дрова горять,
якщо люди охоче підкидають вугілля,
якщо душі від полум*я смертно тремтять,
а в свідомості їх забуяло свавілля.
Як же ж буть ковалю в білім світі,
де так солодко іншим живеться?
Його руки згоріли по лікті,
Його дух в же до бою не рветься...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510970
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2014
І плачуть хмари в небесах
Під пісню флейти мовчазної,
Яка краса, яка ж краса
Віщує бурі в вись хмільної.
Струмок життя вже замерзає
В потоці часу, що горить.
Душа не знає — відчуває…
Настав кінець — зникає Мить!
Життєве дерево розквітле
Склонило крону до землі,
Шукає зниклий подих вітру
В глибиннім чистім кришталі.
Та є лиш там одне коріння —
Промерзле, немічне, заклякле.
Немає шансів на спасіння —
Крокує смерть у його чакри!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484985
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.03.2014
— «Подай же руку! Обіймай же сильніш!
— Не відпускай мій погляд, Благаю!»
— «Прошу у останнього променя Сонця:
Облиш!»
Й на останню краплину води споглядаю...
Замкнувши руки, все стою,
Стріляю зірно між дерев,
Де вогник сяє, як в раю,
Де чутно тишком дикий рев.
І близько десь усе це є —
Та берег дикий, часом млявий,
Поплив удалеч й виграє,
Шукає прихисток ласкавий.
Болотний світ — і тут, і там,
У нім панує свій король.
Вкриває скроні дощ із ран
І нищить мрію світлих доль...
А на долонях у дитяти,
На ніжках милих, на вустах,
Почав туман уже сідати,
Щоб знов залишитись у снах...
Щоб приховати тугу й сум,
Щоб враз топити їх водою,
Й неначе в шкірі ніжний струм,
Повнити серце знов любов*ю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403149
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2013
Дитя, наче день — дитя, наче ніч,
Не крокує вже більш за обманом,
Воно, наче привид і пливе врізнобіч,
Крізь луги, що пропахли туманом.
І ліхтар у пітьмі, і сонце бліде
Видивляються в тінь, як в люстерко,
Та зім*яте волосся, те тендітне, руде,
Відображує в світі веселку.
Але він повний зла, як затемнений рай,
Де плотина з дерев — то єдина надія,
І такий не один, їх же тисяча зграй,
Що пливуть вдалечінь, наче мрія...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402469
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.02.2013
Я вновь туда, где день затух
скорей вернулся за тобой.
Там существует Солнце «двух»,
и дремлет с Призрачной Луной.
A где-то там, в объятьях ночи,
я ощущаю сил предел,
и глядя в будущее молча,
в себе скрываю твой удел.
Не прячься в звёздах. Бесполезно,
как бесполезно прятать боль.
Она в душе, как «грудь» железа,
она на ранах — словно соль.
И жизнь твою надежно спрячу,
что б вновь два Солнца не сошлись.
Но глазом двинув «на удачу»,
мне кто-то крикнул: «Эй, проснись!».
— «Но нет же, нет! А как же Он? —
крича в кровати, звал на помощь,
— Куда же делся чудный сон? —
Где был гуляющим я в полночь...»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397057
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.01.2013
Он нынче есть свирепый зверь,
Который ищет ярой мести
И открывая смерти дверь —
Готов отдать усладу чести...
Он не один в жестоком мире
Готов сражаться — ибо жить,
Ступая гордо на турнире,
Он хочет муки покорить...
Всегда в бою, в резне кровавой,
Лишь там он воля, он — закон
И не сносить души трухлявой,
Что есть нелепый рубикон...
Но разгадать его не сложно,
Поскольку ум — иная светлость
И только трус живет ничтожно,
А жизнь его — глухая мерзость...
Сей мир заполнен этим гадом,
Где алчность сеет тихий звон.
Но он, взирая острим взглядом,
Стальной построил легион...
— «Они все братья?
— Да и Нет!
"Плече к Плечу" и "Кровь за Кровь"!
И даже тысяча монет,
Не купят волю — их любовь...
Они — лишь зверский легион,
Где в братьев преданность — века!»
Но все туманит алчный сон,
Как будто темная река,
...где честь от жизни далека...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396739
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 30.01.2013
І знову воскресло небесне проміння,
породивши у світ диво-звук тишини,
що лагідно й ніжно обплітає коріння
промерзлої вщент королеви Зими...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2013
«СЯЙВО (ч.І)»
Там, де небо покрилося кригою
і під снігом засинає земля —
простирається світло у ріках
й відбирає потоки добра...
У лісах (із ялин твердолицих),
де не зникло життя...(де ще б*є),
і з-за крон, що торкають землиці
заметіллю туман виграє...
Та за танцями хвойних красунь
десь видніється чутка надій,
що живуть у лісничого тілі
і підвладні любові стихій...
День у день вони рвуться на волю,
крізь джерела, поза темнії води,
залишаючи душу розбиту
і позаду забуті пригоди...
Але якось все ж щастя прийшло,
а вірніш — десь незвано явилось,
з-за дерев, що купались в пітьмі,
ніжне світло яскраво іскрилось...
Зачарований дивом лісничий
став вдивляться у гущу в снігах,
аби світло нікуди не зникло,
аби бачить те сяйво не в снах...
Але поклик у казку не вів,
не втішав потаємнії мрії,
не живив лісника тим добром,
лише сіяв примарні надії...
«ПОЦІЛУНОК (ч.ІІ)»
Після ночі примхливих блукань
все ж досяг мандрівник острівця,
що оточений тінню ночей
і відтінками злого слівця...
На зволоженім троні ілей*,
що здіймався у темную вись,
чаклувала на сферах* красуня,
відправляючи диво кудись...
Промовляла тривожливим тоном,
очищала думки водоспадом
та направивши чари до гір,
устелила їх шлях зорепадом...
І зійшовши зі свого престолу,
темна леді змахнула руками.
Затремтіли лісничого думи,
уквітчалась земля під ногами...
Крізь барвисту симфонію смерті
і безликий танок сновидінь
прокотилось відлуння тривоги,
що буяло трильйоном жеврінь...
Її погляд насичений пеклом,
її руки обіймали життя,
приживляючи душу до себе —
відпускали тепло в забуття...
У очах він знаходив утіху,
у обіймах втрачав все, що мав
й втамувавшись замріяним сміхом
свій кінець неупинно стрічав...
Його тіло вкривалось камінням,
його голос надто тихим ставав,
але інших історій не буде —
бо лісничий, на сум, помирав...
Крізь повіки струмилось життя,
що виходило в вольностей світ,
де ілеї* в танку каяття
пожинали його, наче цвіт...
Коли ж пісня зловісна затихла,
королева розгорнула дарунок —
і відкривши вікно у серденько,
припіднесла отруйний цілунок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391150
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 09.01.2013
І піднявши вогонь у руках над собою,
я ним окропив обладунки зі сталі,
та ступаючи в землі, що сповиті журбою,
моє серце здолало темні сіті печалі...
Хоч і край цей живе у безплідній імлі,
я у нім ще не згас. І посіявши мрій,
буду жить на просторах ось цієї землі,
буду биться із часом в обладунках стихій.
Буду биться із часом, доки в світі живу,
і долатиму кроком всі життєвії милі,
я триматимусь моря, щоби знов — на плаву
протистоять його могутній силі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390323
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.01.2013
Созидая пути к неизведанным землям,
нам звёзды на небе символ рисуют.
Миллионами глаз они сказочно дремля,
из рожденьем рассвета вновь по ночи тоскуют.
Путешествуют девы сквозь туман измерений,
мелькая лучами, что искрятся не днём.
Не постигнувшы вкус суеты столкновений,
они сыплятся с неба колдовством и дождем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390312
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 06.01.2013
Що вітер холодний про сонце шептав?
Кружляв, вальсував і присів на камінні.
Під звуки ноктюрна світанок настав
і пісня нічна розчинялась в промінні...
Але співу не чули ні дерева, ні ріки,
лише слухали шарм в завиванні вітрів.
Соловейко безмовний, закривавши повіки,
все здіймався у вись, і у небо летів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388396
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.12.2012
І
Я знову бути хочу небом,
палким, яскравим, променистим
й літать над деревом безлистим.
Я знову бути хочу небом,
чуттєвим, світлим і надійним,
що б*ється з мороком стихійним.
Я стану небом із дзеркал,
в яких ширяють чудеса,
й іскриться сонечком краса.
Твоїм навіки небом стану,
й розквітну шармом тихих площ,
в яких ітиме щастя-дощ.
Я подарую тобі меч,
який кувався зі смарагдів,
і є душею зорепадів.
ІІ
Плекай його своїм теплом,
співай у радості пісень,
щоб не укрився знову склом,
неначе тьмою світлий день.
Він поглинатиме твій гнів,
відкривши вічі в диво-казку,
і чувши той чарівний спів,
засіє в серці ніжну ласку.
А я шукатиму свій шлях...
Й крізь всі примарні перешкоди,
до тебе йтиму в тихих снах,
зустрівши дикії пригоди.
Землі діставшись - я склонюсь,
погляну дивом в твої очі,
від чарів зрілих задихнусь
й заплачу сяйвом серед ночі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2012
Очі замерзлі не бачать,
співу не чутно із вуст,
навіщо хвилини ці плачуть,
якщо я уже не озвусь...
Й прикрашаючи землю у іній,
де вирує лиш звук хуртовин,
там букає ще тисяча тіней
у обіймах пустельних долин...
Де ж те сяяння темних ночей,
що іскряться малиновим небом?
Я самотній у руслі речей,
чи течу, наче тінь поза степом?
Я неначе поглинутий Сонцем,
все мандрую у забуті сузір*я.
і поставши для тьми охоронцем,
знов долатиму мертві узгір*я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386888
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 22.12.2012
Нехай Зима вальсує безкінечно,
і щастя теж кружлятиме із нею,
тож побажання їй я шлю доречно:
— «Перетворись же знову в сніжну фею!
Посип же снігом на світанку,
укрий цю землю — най дрімає,
а я стрічатиму на ганку,
весну, що в мріях десь літає...» —
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386599
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.12.2012
Сіра осінь вже скінчилась —
Чутно подихи Зими,
що давно уже покрилась
скрижанілими слізьми.
Забуяла... Засніжила...
Величавая пора!!!
Вмить душа моя зраділа
й плідні сили віднайшла!
Наче «дах мені зірвало» —
знов піднесення відчув,
серце хором заспівало.
У Ядрі Зими я був!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385836
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.12.2012
Щось невловиме мій розум впіймало
та шукаючи пристань - все там же зникало...
Торкаючись дум - торкалося мрій,
творивши чуття, наче сотні стихій...
Я не зміг вже відчути на дотик повітря,
пірнать в небеса, наче гостреє вістря...
... вістря стріли, що здолає печаль...
... те, що руйнує життєву вуаль...
Але зоряний дощ ще поллється із неба!
Бо ж велика у нім є у мене потреба...
А подоки вогонь у серденьку не згас,
я плекатиму скрізь швидкоплинний наш час!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385828
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2012
Ти збережи, хоч краплю світла
й печаль у лісі схорони…
В той час, коли любов розквітла,
свій погляд в небо підійми!
Ти збережи хоч краплю світла
в теплі душевнім із крильми
степів, які не знають літа,
де тільки чутно лють зими…
Твоїм я стану талісманом,
і заховавши в кризі страх,
зіллюсь навічно із туманом,
і буду мріять в твоїх снах…
Коли розтане диво-сніг,
примчусь до тебе, мов світанок.
В теплі зігрію оберіг
І поцілую наостанок…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2012
Вітер північний вирує у скверах,
листи без адрес по ріках дрейфують,
немає вже сил та натхнення у перах,
у перах Митців, що давно не існують...
Пекельний мороз зашліфовує рани
ранкового міста, що холоне в снігах,
вириває з повітря лиш світлі екрани,
яскраві екрани, що розвіюють страх...
В обіймах холодних все на світі поснуло,
мелькають лиш душі померлих каштанів,
їх серце в пітьмі вже навік потонуло,
плекавши лиш долі потьмяних туманів...
А на алеях Зими дивні гімни лунають
з відтінками гри всіх примар піаніста,
королем злих стихій тут його величають,
що зливається в тінь замерзлого міста...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382721
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 05.12.2012
Наче сковані кригою листя,
Ми б*ємось об землицю холодну.
Наше серце в повітрі імлиться,
Все шукає ту тінь благородну…
Закружлявши у зимовому вальсі,
Ладні душу віддати за спокій.
Ми — гудіння у дзвінкім дисонансі,
Ми — тремтіння у тиші глибокій…
Ця ж чарівність зникає потроху,
У замерзлих потоках кохання.
Ми відкрили прекрасну епоху —
Величаву епоху мовчання…
Хоч і слів нам із вуст не зронити —
Все розкриє північний вогонь.
Ми не в змозі його зупинити...
Він зрадливо, не торкаючись скронь,
Гірко тане на поверхнях долонь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382107
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 03.12.2012
Казкової нічки бажаю Тетянці!
Щоб велич чарівна кружляла у танці.
Щоб шлях не губила у замріяних снах,
котрий десь побрів у глибоких снігах!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382032
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.12.2012
Сквозь теплую землю струится мороз,
а свыше небес — растеклась темнота.
Там есть только Солнце — нет бури, ни грёз,
миллионами лет лишь шалит пустота...
Ночные кошмары сеют ужас в мирах —
спепеляют системы, рождая планеты,
а тьма и мороз вновь танцуют в горах,
созидая печаль, что звучит как кларнеты...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380503
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.11.2012
Вдоль самых темных океанов,
средь звезд, которые не спят,
плывет Земля Семи Туманов
во снах, что вдалеке летят...
Ее глаза, как невесомость,
что мир не может лицезреть,
который есть «иная тонкость»,
как только станет леденеть...
Ее душа, как море звезд —
всегда темна, всегда красива,
и будто хрупкий черный дрозд,
ныряет в воздух молчаливо...
И в виде птицы полуночной
летает, глядя сквозь туман,
светясь минутой одиночной,
как в ярком небе талисман...
«О, молчаливая Богиня!
Когда же будешь Ты сиять,
когда вернеш Ты время вспять?»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379601
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 22.11.2012
Когда на свете станет зимно,
Когда луна в слезах утонет,
Я обниму декабрь наивно
И вновь кошмар меня затронет...
Найдя рассвет в снегах глубоких,
То Солнце в бездне воскрешу
И для семи миров жестоких,
Восстанье счастья я свершу...
Они услышат голос чудный
И как луна, что вся в слезах,
Догонят ветер изумрудный,
Который прячется в мечтах…
А где-то там зима дрейфует
И вальсом кружится Земля,
Красиво время вновь колдует
Холодный Танец Декабря…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379398
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 21.11.2012
Різнобарвне пір*я має,
мігрує зграйками по світу,
родині бджілок дошкуляє
і п*є нектар п*янкий із цвіту.
Присаду низько обирає
й старанно дбає про пір*їни,
без страху в дупла зазирає,
шукає живність, як рубіни.
До пасік часом залітає
ця неслухняна бджолоїдка,
й господар грізно проганяє:
«Ти ба!? Знайшлась мені сусідка!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378402
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 17.11.2012
На горищі, в скелях, в лісі
проживали паничі,
зустрічались й на узліссі
горді, мудрі ті сичі.
В світлі деннім полювали
на маленьких ховрахів -
свій неспокій вихваляли
перед зграйкою птахів.
Балансуючи стерном,
зависали у повітрі,
наче плавали човном,
у небесній тій палітрі.
А надвечір повертались
у домівки, до родини,
де малеча коперсалась,
у листочках із ожини.
Ті пухнастики-малявки
ледве крильцям мах давали,
й ніби дивні сонні мавки,
у танку своїм кружляли.
Підлітало пір*я вгору,
досхочу повеселились,
у вечірню гарну пору
всі успішно натомились.
Повлягалися на сон,
тільки дзьобики скрипіли,
а батьки ось цих персон
знов на лови полетіли.
(Сич)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378361
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 17.11.2012
Стрімкий, рвучкий, несамовитий,
спритненький хвацький риболов.
Літун такий талановитий,
що мчить над воду стрімголов.
Вхопив рибинку - сів на гілку
й чекає знову слушну мить.
А часом знайде тиху нірку
і стане там гніздечко вить.
Не любить гамір, шум і крик,
кохає тишу, мирний спокій.
Із виду, ніби чарівник,
що десь живе в горі високій.
Плекає луки й болота,
кружляє ранком в тихій балці.
Коли ж настане темнота,
потрібна схованка рибалці.
Запасом чудо-смакоти
частує вчасно всю сімейку,
а ранком знову плюскотить
й співає разом з соловейком.
(Рибалочка)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377981
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 15.11.2012
Гостреньким поглядом стріляє,
шукає здобич для поживи.
Людині він не дошкуляє,
можливо, ще й рятує ниви.
Дбайливо діток доглядає,
у полюванні — активіст.
Орлан і осінь проводжає,
могутній, дикий білохвіст.
Вся велич птаха є у ньому —
мисливець гарний, захисник,
великий лідер він у всьому,
хоробрий добрий рятівник.
Поважно крилам змах дає,
сідає часто десь на кригу.
І шкоди теж не завдає,
чому ж «влетів» в Червону Книгу?
(Орлан-білохвіст)
____
«Не бачать люди ні краси,
не бачать величі в природи.
Лиш чутно фразу: «Продаси?»,
і тільки й здатні дати шкоди...»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377949
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 15.11.2012
Упала ніч на мій будинок,
містичним сяйвом вили зорі,
і світ мільярдами жаринок
палав під Місяцем надворі.
Те сяйво в небі хаотичнім
ввижалось птахом — і зникало,
а ніч моя, на тлі величнім
в магічнім світлі засинала.
Чудесним подихом зими
безмежність палко окриляла,
із кришталевими слізьми
у сяйві зірнім десь зникала.
А сніг ще падав й мав надію,
що велич хаотична — вічна.
Та Ніч із Днем ніщо невдіє —
відступить знову блискавично.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377730
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.11.2012
Сум відкидай з кришталевих очей,
хай буяють вони, наче море безмежне.
Душу плекай, наче ліс зі смарагдів,
най сіяє вона, наче цвіт прибережний.
Мрій політати у казковому небі,
мрій до нестями в океанах колосся.
І нехай віковічно, а тому і велично
розквітає веселка у твоєму волоссі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377078
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.11.2012
Зійшло з-за гір над горизонтом,
сіяє світлом чудернацьким
неначе промені збирає,
десь там за Шляхом — за Чумацьким.
Мандрує вдень по небосхилі,
під вечір спати там вкладеться.
Тепло згортає десь під ковдру,
й крізь ніч у ранок прокрадеться.
Коли ж на сніг проміння впаде —
морозне, свіже, тільки з кузні,
він вмить засяє оксамитом
і розпадеться в срібні друзи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376338
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.11.2012
Кидає суміш у повітря,
отруту в землю виливає.
І в людство знов, як темне вістря
той «мирний атом» заганяє.
«Постій, машино! Зупинись!
Ну скільки ж можна всіх травить?!
Зажди, людино! Схаменись!
Чи хочеш Землю ти згубить?!
Подумай завше про майбутнє!
Його собі ти уявляєш,
коли той Атом Всемогутній
поглине те, що зараз маєш?!
Про це подумай! Ще не пізно!
Майбутнє світле збережи!
Інакше — заспіває атом пісню,
сумную пісню ворожби...
— і зникнуть люди з цього світу...»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375485
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2012
І
На крилах вітру вже летить,
в вогненних землях Він господар,
аж світ від гуркоту тремтить -
з небес спустився той Володар:
— «Ох, скільки ж літ не бачив дому,
і скільки втратив володінь?!!
Скоривши землю невідому,
знайшов я безліч злих видінь...
Я повернувся в рідний край,
як вірний воїн - я безсмертний.
Вже двадцять років вогнеграй
в мені буяє як роздертий...» —
ІІ
Здригнулись темні небеса,
укрились світлом золотистим.
З колін здійнялись чудеса,
дзвенівши співом урочистим:
— «Вернімось, браття, в бій кривавий,
здобудьмо кляту перемогу,
Мені ж відчистіть меч іржавий,
що прокладатиме дорогу...
Звершімо помсту за неволю,
вернімо трон своїх героїв.
Візьміть у руки Ви пістолю,
зламайте хід важких двобоїв!
Нехай засяє блискавиця,
нехай мій меч додасть Вам сил,
і кров*ю вкриється травиця,
що потекла з ворожих жил!!!» —
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374875
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 01.11.2012
Збирає осінь ніжні кольори
у зонтик мрійних забаганок,
і листя десь летить згори,
й малює образ вишиванок...
Летить, кружляє, звеселяє,
дарує поглядам політ,
ласка́во землю устеляє
та яскравішим робить світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374479
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.10.2012
— «Зустрінь мене після приходу темноти,
Я обійму тебе — я поряд буду ранком.
Давай стрибнемо у незвідані світи
І заблукаємо у них перед світанком».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2012
Нависли знову дивні хмари,
неначе вловлюють тепло.
Вони як кинуті примари,
і в*язні неба, що плило...
Гуляє вітер над землею,
розносить свіжість дощову.
А небеса летять душею,
і шепчуть там, де я живу...
Наповнять душу як веселка
Й велике серце з різних площ
вже квітне щастям у люстерку,
коли закінчується дощ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373907
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.10.2012
Стукотять колісниці, гори тремтять,
і падає бликавка стрімко,
від дикого вітру листя шумлять,
скелі ущент розбиваються дзвінко.
Стискається простір, небо палає,
повертається Воїн величний додому.
— «І нехай усесь світ вогнями засяє!» —
сказала забута мелодія Грому...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373584
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2012
Чому ти знов тривожиш мої сни,
навіщо знову спогади вселяєш?
До мене ти приходиш восени,
і вмить узимку десь зникаєш...
____________________________
Не поринай в моє життя,
ти вже у ньому тінь забута.
Я вже не прагну співчуття —
буття теорія збагнута.
Мій світ для тебе вже чужий,
ввійшовши в нього — заблукаєш!
Лиш спробуй ніченьку прожий,
яку, нажаль, ти не пізнаєш...
Ти станеш в*язнем вічних снів,
із цього божевілля виходу немає.
І знов оточить серця спів,
що душі павші звеселяє...
Із божевілля вихід не існує,
туди ввійшовши — завмираєш!
Мій сон "exit" не намалює.
Навіщо ти у нім блукаєш?
і знову сонце розриваєш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373462
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2012
Коли наступить темна ніч,
твоє палати серце буде.
Зійдися з страхом віч-на-віч,
інакше, серце спалить груди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372665
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 22.10.2012
Іскриться Сонце оксамитом,
птахи співають в ранній час.
Чудовий світ мрійливим літом
буяє шелестом прикрас.
Чарують погляд ніжні квіти,
кохають очі їх пелюстки
і шлють любовні нам привіти,
як ті солодкі з джему згустки.
Дарують посмішки яскраві,
кохання пишне - світлосяйне,
а феї мрійні й величаві,
вселяють в душу надреальне.
Приносять спокій в кожне серце,
зігріють пристрасть почуттів,
весь вік плекатимуть джерельце,
й прикрасу всіх земних життів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372354
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 21.10.2012
Коли найтемніша ніч стане моїм порятунком —
ви будете секундами полярного сяйва у цьому небі.
Цей світ божевільний, і, таким чином — цікавий для мене.
Я контролюю свій розум, і таємниці, котрі приховані в ньому.
Закрийте очі, щоб зрозуміти мене, мріяти зімною,
щоб відчувати потоки моєї уяви.
Моє серце згоряє…
Але очі залишаються все ж такими холодними...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371853
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 19.10.2012
Чому завжди не помічаєш,
що все у тебе є для щастя?
Того, що маєш — не цінуєш,
і вже не віриш в те, що вдасться...
Я маю більше за будь-кого:
я маю Всесвіту моря.
Не виникає все «з нічого»,
усе породжує зоря.
Я миттю жив, я покохав,
я розбивався вщент об скелі.
І знову-й-знов мій дух ставав
неначе в злоті акварелі.
Я малювати ним зумів,
і знов відчув, хто я насправді.
Моя душа — мільйони кольорів,
що вічно служать щирій правді!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371580
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.10.2012
Крізь золотисті небеса,
Крізь холодом покрите Сонце,
Що творить дивні чудеса,
Й малює в просторі віконце.
Крізь ріки часу й океани,
Крізь ті чарівні сни зірок,
Я десь побрів у ті лимани,
В країни величі й казок.
Відкрився світ передімною,
Увесь сотворений з чудес,
І був картиною живою,
Що простиралась до небес.
Я намагався розгадати,
Ш зрозуміти таємницю,
Було бажання пізнавати,
Неоціненну ту скарбницю.
Скарбницю мрій, оповідань -
Про велич, дух, нестримну силу,
Про думи дивних сподівань,
Та про мою кохану милу.
Про чудеса в усьому світі,
Про вічне Сонце, срібне сяйво,
І ніжну землю в злотім цвіті,
Що квітне щастям величаво.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371574
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 18.10.2012
На мальованій картині,
Фарби чорні розлили́сь.
Полотно укрилось тьмою
Й мури темні возвели́сь.
Затуманені світанки,
Кришталем покриті ріки,
Сповиті маревом ліси,
Стануть символом навіки.
Возвеличені герої,
В епічних одах та вірша́х,
Наближались до Землі,
Що купалась в сво́їх снах...
Видіння казкою жевріли,
Про королеву зір отих.
Блукали вічністю із вітром,
Що вибухав і раптом стих.
Обмерзлі сльози на щоках,
Неначе очі вічно плачуть.
Летять крізь Всесвіт тії зорі,
І лиш свою загибель бачать.
Яка ж краса у небі тім!
От тільки це вже не картина.
Чарує душі їх політ,
Що возвеличила людина!
Той дощ із зір — велике св*ято,
Подібної краси нема у всьому світі.
І королеви Всесвіту.. неначе..
Сповили Землю в сво́ї сіті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369953
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 10.10.2012
Останній листочок на землю упав,
вона уже добре промерзла.
Вітер нашіптує злу хуртовину,
що в серці моєму воскресла!
Останні птахи залишили світ,
злетівши у вирій, до теплих земель.
Останнє проміння в мені зажевріло,
проміння холодних і диких пустель.
Нарешті від зір летить перший сніг
І творить кров в прозору кригу.
Замерзли сльози на щоках,
що так чекали на відлигу...
Холодний сум посиплеться в лице,
і хуртовина прийде не одна...
Та краю холоду не бачать очі.
Невже в душі моїй зима?
(яка не піде вже ніколи...)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369652
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2012
Забута думка про щасливе,
Колись відправилась до мрії.
Я був наповнений бажанням,
що чуло доторки стихії...
Тепло невпинно окриляло,
І тиша серце сповивала.
До зір дістати намагався —
Та мить у часі десь зникала...
Пориви щастя вдалині,
Хлюпочуть плавно, наче хвилі.
Чому те світло, що в мені
Я більш приборкувать не в силі?
Тут народилось почуття,
Що неоспіваним розквітло.
Чому у часі, небуття
Перетворилось в ніжне світло?
Й малює долі кольоровим,
Запалює вогонь сердець.
І знов зникає вдалині...
Володар часу — як взірець.
Настануть миті, щоб вернуться,
І завершити мрій танок...
Прийдуть моменти, коли час,
За когось зробить вічний крок!
І знову зникне вдалечінь, наза́вжди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369628
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 08.10.2012
Сріблясте листя колисалося вітром,
палало та невпинно вмирало,
творилося щось незнане зі світом —
його життя потихеньку згасало.
Вкривалися повністю вічі сльозами,
що любили життя й не хотіли вмирать.
Все падали-падали додолу вустами,
так хотіли у сріблястім раю побувать.
Розбивалося листя об вогненні дзеркала,
звуки їх душ кочувалися жахом.
Світилося тускле, але знов задихалось,
і кожна хвилина горіла їм страхом…
У мріях «крилаті» вже були у раю,
але цьо́го ніколи не знали.
Земля вся горіла у чудовім краю —
... а вони у снігах потопали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369079
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 06.10.2012
Ширяють у небі горді птахи́ —
Стрічають світанки і зорі.
Кружляють над степом і гирлом ріки́ —
Царюють віка́ми у морі...
Полюють величні орли й соколи́ —
Такою є їхня природа!
Жи́ли століттями усі як могли —
Століттями жила незгода.
Перед спокоєм їхнім постала людина —
Навмисно відстрілює "хижих царів".
Їх захистом служить кожна хмарина —
І пристанню є для рвучких соколі́в.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368500
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 04.10.2012
Природа чарівна, коли усе квітне!
Ріки й озера, ліси й болота…
Гаї вбираються у пишнії віти.
Чарівна весна - це пора золота!
Ліси вбираються в смарагдові шати,
розливаються ріки у береги.
Весняну красу ту потрібно плекати,
коли лиш розтануть останні сніги!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368325
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.10.2012
Чого бажає час від мене?
Чому у серці причаївся сон?
Куди зникає все натхненне?
Неначе звуки в унісон...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2012
У сніжних горах місяць заблукав,
шукав безсмертя там століття.
Місць тих незвіданих не знав,
хотів знайти колодязь довголіття...
Блукав, шукав, збирав ті зорі,
з-поміж дерев побачив світло…
Стояв там старець сам на дворі,
його ліхтар було помітно.
Надію той ліхтарик дарував,
і місяць до старого жваво мчав…
Спитать хотів про шлях безсмертний,
але мудрець стояв вже мертвий.
________________________________
Той син Зірок блудив довіку -
на запитання сво́ї відповідь шукав,
кінця його літам не було ліку -
Він вічно жив, і сам про те не знав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367070
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 27.09.2012
Не бачу нічого, не чую я вітру,
у серці моєму ховається біль.
Нічого крім крові - усе окрім світла,
із жил, як пісок, висипається сіль.
Дощі розмивають опалену душу,
і темнії хмари пронизують думку.
Потоки вітрів я вкотре порушу,
шукатиму прихистку і порятунку.
Викрадаються фарби із мого життя,
Вітер відносить їх усіх вдалечінь.
Хочу втекти крізь вікно майбуття,
мушу позбутися я усіх шепотінь.
Зростаючі тіні затемнюють мрії,
я не зміг врятувать згасаюче Сонце.
І без світла його я не маю надії,
я не маю надій без свого охоронця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366462
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 25.09.2012
Спи, моє стривожене дитя!
Спи! Вже ніч твоя настала,
бо згас смарагд того життя,
Життя, що мама дарувала.
Закрий крізь сльози свої очі,
поринь у сни вже завше мертві.
Блукай у них усі ці ночі,
вбачай мене в своїй пожертві!
Твоє життя засне на вік.
Навчись прощати та кохати!
Й літам тоді почну я лік,
як їх навчишся цінувати!
Дрімай,
Й прокинься знову в лісі!
Знайди загублене життя,
що десь ховалось у завісі,
в завісі болю й небуття.
Шукай його…І спи… дитя!
Ти, спи! Ця ніч тебе простила,
й почувши твоє каяття,
одну ще долю відпустила…
Твою іскринку теж звільнила,
Що так давно тебе, дитя, любила…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366200
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 24.09.2012
Мы ныряем в синеву,
И плывем, закрыв глаза.
Мы ныряем в синеву,
Словно павшая слеза.
Здесь тихо и хорошо,
Следуй за мной.
Смотри, как тут глубоко.
Забудем берег за спиной.
Отдайся течению,
Оно унесет нас безвольных.
Отдадимся дневному морю,
И исчезнем в глубинах бездонных.
Мы ныряем в синеву,
Под водой так красиво.
Мы ныряем в синеву,
В бездонное море тоскливо.
Здесь тихо и хорошо!
Где-то есть луна, и качаются
Как водоросли волосы.
Жизнь забывается под водой!
Под водой так красиво!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365751
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.09.2012
«Долини Смерті» (ч.І)
Це була тиха, зірна ніч,
Ми зброю осторонь відклали.
Горіла вогниками піч,
Й у лісі сови закружляли.
Усі поснули відпочити,
Лиш сокіл мій усе не спав.
Важкий був день. Я теж приліг.
А "братик" мій щось відчував.
Кружляв над лісом,..видивлявся,
Неначе знову щось знайшов.
І згодом знову прилітав,
До поки місяць не зійшов...
Проникло світло в нашу вайкку,
Від сну мене відсторонило.
Я знову вийшов до галявин,
Й щось зір відразу полонило.
Очам повірити не міг,
Невже наш ворог повернувся?
Й з новими силами прийшов,
І в царство-морок обернувся.
Їх тисячі стояли у долинах,
Чекали доки місяць новий зайде.
Жадав він помсти за поразку,
Яку невдовзі знову знайде.
«Палаючі Руїни» (ч.ІІ)
Затихли звуки, вмить погасли зорі...
Роздався в небі гул мечів.
Пролилась вкотре братська кров,
На гострих лезах паничів.
Роздались крики матерів,
Палало знову все містечко.
Губились голоси в долині,
Пожерло зло моє гніздечко...
Ми знову були так далеко,
Щоб ворогові виклик кинуть.
І знову тисячі мирян,
У тому пеклі вічнім згинуть...
Залишить ворог лише попіл,
Розтрощить надбане багатство.
Зламає тисячі життів,
Залишить без нащадків братство.
Знищив все, пішов у інше...
Всіх щадити вже не став, —
— «Заплатить життям повинні», -
...вирушаючи, сказав.
«Вбивця світла» (ч.ІІІ)
Полонивши нові землі,
До людей звернутись мав.
Возвеличивши себе,
Говорити слово став:
— «В моїх жилах чорна кров,
Дикою штормить рікою.
Оточився цепом гір,
Я розум Ваш лишу спокою.
Двері гніву я відкрию,
Він вогнем своїм все спалить.
Й таємниці Ваших душ,
В попіл тіло Ваше звалить.
Крізь ліси густі й дрімучі,
Через, кригою покрите море.
Я прийшов з країни зла,
Я приніс з собою горе!
Дме все вітер той вогненний,
Жадає крові холод-меч.
Я прийшов — я бивця світла,
Не зносить голів із плеч!
Я зламаю Вашу волю,
Здолати віру я зумію.
Погашу всі Ваші зорі,
Вб*ю жаданну світлу мрію.
Ваш прекрасний світлий світ,
На частини розриваю.
Я зруйную все до праху,
В землі зла я поринаю.
Хай же зникне Ваше світло,
Хай же зникне у пітьмі.
Хай же паде Ваша іскра,
І згорить на самоті...» —,
Чувши здалеку слова,
Дій ворожих не чекали.
Гуртувались до атаки,
Й на світанку вирушали...
«До Переможного Кінця!» (ч.ІV)
На світанку вирушаєм,
Наша доля — битва грізна.
Залишаєм страх і гордість,
Йти ми будемо до пізна.
У очах горить вогонь,
Холод в серці завиває.
Сталь холодна, наче лід,
Простір темний розсікає.
Божевільна й тепла злість,
Ворог нею кровоточить.
Догорають їх хвилини,
Гордість голови морочить.
Ми вбиваємо усіх,
Хто накривдить нашу волю.
Проливаємо ми сталь,
За яскраву й світлу долю.
Чи ти Бог, чи просто смертний,
Ти побачиш свій кінець.
Той, що посланий для здачі,
Вмер твій праведний гінець.
Голови усі летять з плечей,
Заливає кров все поле.
Не зустрінуть вже світанку,
Всіх химер спіткало горе.
Відступать вже нікуди,
Лави наші воскресились.
Ворог здався боягузом,
Всі тікали й метушились.
Залишали свого брата,
Збитого і всього в ранах.
Де ж та честь в Богів була?
Босих, підлих та порваних.
Залишили наший світ,
Ті прокляті боягузи.
Лиш по лузі, що в крові,
Ходять-бродять чорногузи.
Новий ранок ми зустріли,
Геть не мовивши слівця.
Вчора билися на славу,
До переможного кінця!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365607
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2012
Врятуй мене від холоду й дощу,
Засій зірками темні небеса.
Зостанься до світанку, я прошу!
Як низка бурштину, твоя краса…
Не полишай мене, благаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2012
Я дощ люблю,
обожнюю його краплини веселкові.
Я мимовільно їх ловлю,
вони все ж є — вони такі казкові!
Я дощ люблю —
Він є моїм спасінням.
Я знову, й знов його ловлю
й зову душевним потрясінням!
Люблю я зливи — люблю буревії,
вони моєю є душею.
Й допоки не полишать всі мене надії,
Я їм зведу сріблясту галерею!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365307
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.09.2012
Я — грім, я — птах, і я — блакить,
Я — простір часу непохитний.
Я — подих твій останній, що горить,
Я — сон твій втішний, колоритний.
Ти — Сонце, Місяць, Всесвіт мій,
Ти — вогник в серці, що палає вічність.
Ти — білосніжний янгол в казці цій,
Ти — яв магічний, й вічна ніжність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2012
О, сплячії зорі,
Як я вже скучав без Вас!
О, сплячії зорі,
Як швидко пролітає Наш час!
О, сплячі Богині,
Прекрасніше Вас, немає у світі нікого!
О, сплячі Богині,
Чому у Ваших серцях я не чую нічого?!
О, смертельні Царівни,
Ви собою мої зачаруєте очі!
Любі мої, і вогненні,
Я вдивляюсь у Вас цілі ночі!
О, прекрасні творіння,
Не вбивайте мене своєю красою!
Ваші очі для мене спасіння,
А душа уже стала тюрмою…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364985
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 18.09.2012