| Сторінки (1/49): | « | 1 | » |
Я вiдведу коня до водопою
I прихилюсь чолом до стремена.
I заступлю усi шляхи собою,
Не вiдпущу туди, де йде вiйна.
А потiм розпалю жарке багаття,
I поповзуть тумани зовсiбiч.
Злетить на землю мое бiле плаття,
I нас сховае жовтозуба нiч.
I буду причащати тебе тiлом,
Дiвочим, чистим, наче перший снiг.
I стане навкруги так бiло-бiло,
I стремена впадуть менi до нiг.
Та знову десь замайорять знамена -
Вогню й меча священна таiна.
I ранок забере тебе вiд мене,
Я прокричу: - Будь проклята вiйна!
I вiдпущу у ту важку дорогу,
Де злi вiтри не раз уже неслись.
Й молитимусь за тебе й перемогу,
Ти лиш пошвидше, рiдний, повернись!
Автор: Лiдiя Науменко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2020
Идет война, идет война в наш мирный час,
Как буд-то всех попутал злостный, черный бес.
Иль то каприз - чужой оттяпать пол страны.
Иль булава попала в руки сатаны.
Молитесь все! Когда хоронит сына мать.
Молитесь все! нам этой боли не унять
И не простить врагов, желанью вопреки,
За ту войну, что развязали дураки.
Да кто посмел стрелять же в сына, Боже мой?!
Да кто посмел нарушить наш земной покой?!
Ведь все мы здесь из Божьей ласки рождены.
Молитесь все! И, может, будем спасены!
Молитесь все! Когда хоронит сына мать.
Молитесь все! Нам этой боли не унять
И не простить врагов, желанью вопреки,
За ту войну, что развязали дураки.
Идет война, идет война в наш мирный час,
Как буд-то всех попутал злостный, черный бес.
И пока мы взываем: - Господи!... Аллах!...
Чьи-то сыны приходят в цинковых гробах.
Молитесь все! Когда хоронит сына мать.
Молитесь все! Нам этой боли не унять
И не простить врагов, желанью вопреки,
За ту войну, что развязали дураки!
МОЛИТЕСЬ ВСЕ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504967
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 13.06.2014
Я - украiнка, i горджуся цим,
Я украiнка й тут мое корiння.
Прошу, благаю i молюсь святим:
- Додайте нам всiм мудростi й терпiння.
Я украiнка, i моя краса
Стеблом пшеничним виграе по полю,
Але спада на цвiт гiрка сльоза,
Бо украiнцi гинуть знов за волю.
I я кричу: - Отямтеся, кати,
Оскаженiлi в нелюдствi чужинцi!
В жорстокiм вирi кривди й гiркоти
Вам не скорити гордих украiнцiв!
I еднiсть, що мiж нами проросла
Нiкому в свiтi бiльше не здолати.
О, скiльки втрат i горя вже знесла
На своiх плечах Украiна-мати!
Гуцули й шахтарi - моi брати,
Моi батьки, козацькi гречкосii,
Зумiють Украiну зберегти
I захистить вiд посягань Росii.
А десь далеко йде смертельний бiй,
I гине син, чиясь рiдна кровинка.
Стрiляй же краще в мене, кате мiй,
За те, що я всього лиш украiнка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2014
Немов по лезу бритви
Ми ходим кожну мить.
Сурмач кличе на битви -
В огнi земля горить.
I кровоточать рани
Народнi в унiсон,
I зводяться тирани
На преславутий трон,
I падають, як зорi
Чиiсь пустi слова,
Хто на народнiм горi
Знов слави нажива.
I точиться гонитва
Щодень i повсякчас.
А з вуст благих - молитва:
- О, Боже, спаси нас...
Я ЗВЕРТАЮСЯ ДО УКРАIНОК, ВСIХ ЖIНОК, ЧОЛОВIКИ, СИНИ, БРАТИ ЯКИХ НИНI СТОЯТЬ В РЯДАХ "БЕРКУТА" ТА IНШИХ СИЛОВИХ СТРУКТУР. В ВАШИХ РУКАХ Е НЕМАЛИЙ ВАЖЕЛЬ ВПЛИНУТИ НА СВОIХ МУЖIВ.
ПОВЕРТАЙТЕ, ПЕРЕКОНУЙТЕ, БЛАГАЙТЕ СВОIХ РIДНИХ НЕ СТРIЛЯТИ В СВIЙ НАРОД! ДОСТУКАЙТЕСЬ ДО IХНIХ СЕРДЕЦЬ!
ДОРОГI ПОСЕСТРИ! НЕ ДОПУСТIМО БРАТОВБИВЧОI ВIЙНИ!
ДОКЛАДIМО ВСIХ ЗУСИЛЬ - НЕ ВТОПИТИ УКРАIНУ В КРОВI!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480480
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2014
Холоне вечiр в сутiнках берiз,
Гарячу душу вiтер студить в росах.
Останнiй проскрипiв iз поля вiз,
Застигло жито у важких покосах.
У променi вечiрньоi зорi
Вплiтаються пiснi рiзноголосi.
Вертаються додому косарi -
Стерня сколола iхнi ноги босi.
Коса ще вiдчувае мiць руки,
Вiд втоми ниють загорiлi плечi.
А мiсяць вже запалюе зiрки,
Спочинок обiцяе тихий вечiр.
Десь перепiлка дiточок склика,
П"янить повiтря нiжний запах м"яти.
Лоскоче нiздрi пара з молока -
Вечеряе родина бiля хати.
А небо вже зiрками зацвiло,
Що час вiд часу котяться додолу.
Спокiйно спить натомлене село,
Щоб завтра знову вирушити в поле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441760
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2013
А лiтечко розкинуло теплiнь.
Горобчики пiд стрiхою: - Цвiрiнь!
Грайливо в"еться по паркану хмiль,
Спориш звабливо розiслав постiль.
Красунi-вишнi соком налились,
Мов тi дiвчата у вiнках колись
Стоять, а iм моргають парубки -
З-за огорожi молодi дубки.
А у садку вже квiтне рута, м"ята,
Мелiса розiслалася крислата.
Панич до них схилятися не хоче,
Ружi моргне, до айстри зарегоче.
А мальви, мальви... Ой, якi пригожi!
До сонця пнуться все вiд огорожi.
Майори щедро змiнюють обнови,
А чорнобривцi тiльки мружать брови.
А поряд них - троянди гордовитi,
Мов медом iх вуста п"янкi налитi.
Хмелять, квiтують, ваблять нiжним цвiтом.
Ой, гарно як, ой, як же гарно лiтом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433883
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2013
В понедiлок, прямо зранку,
Пiсля вихiдного
Веде батько зоопарком
Василька малого.
- Я тут вперше iз тобою.
Як же тут цiкаво! -
Крутить хлопчик головою
Налiво й направо. -
Поглянь, тату, мавпи скачуть,
Нiби дурнуватi.
Поясни менi, якоi
Тi двi мавпи статi?
- То - вона, з куща чухрае
Тоненьку лозинку.
А то - вiн, в руках тримае,
Бачиш, апельсинку.
- Ой, татусю, вона в нього, -
Не вгавае Вася, -
Вiдiбрала апельсинку
Й в кущi подалася!
- В мавпи, синку, як у жiнки
Логiка проста -
Облапошить чоловiка
Й покаже хвоста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432951
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2013
Спiвайте голоснiше, солов"i,
Про сонце, небо, землю, квiти, очi,
Про синi очi, очi не моi,
А тi, що в сни приходять серед ночi.
Спiвайте про кохання, солов"i,
А ще - про тугу, тугоньку жiночу,
Про милого, який в чужiм краi,
I про тi очi, його синi очi.
Спiвайте, заспiвайте ще менi,
Душа втопитись у пiснях тих хоче.
О, не змовкайте, спiвуни земнi,
Хай вдосталь моi виплачуться очi.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428954
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2013
ЖДИ МЕНЯ И Я ВЕРНУСЬ... (К.Симонов).
Iди на бiй. Iди, коханий,
А я за тебе помолюсь.
Чекать тебе не перестану
I вiд розлуки не стомлюсь.
Iди. Перемагай. Вертайся,
Як славнi витязi колись.
Я тебе, милий, дочекаюсь,
Ти лиш в краях тих не барись.
Iди. I хай твою дорогу
Не перетне зневiри мить.
А я молитимуся Богу,
Вiн тебе, любий, захистить!
Iди собi. Я ж ковилою
Пiд твоi ноги простелюсь,
Обранишся, а я загою -
У подорожник обернусь.
Якщо замучить тебе спрага,
Повiю свiжим вiтерцем,
Я обернусь, як треба, в птаха.
Цiлющим стану джерельцем.
Якщо зависне над тобою
Метал ворожого меча,
Я захистю тебе собою,
Знiму утому iз плеча.
Якщо в чужiм краю на полi
В бою тяжкiм поляжеш ти,
Наперекiр смертям i долi
Тебе зумiю пiдвести.
Як в темну нiч iз виру неба
Зоря яскрава засiя -
Ти знай, коханий, - то для тебе
Свiтитиму зорею я.
Якщо один в лиху годину
Лишишся в сторонi чужiй,
Я кожну мить, кожну хвилину
Поряд з тобою, любий мiй!
Ти пам"ятай завжди i всюди:
Плин журавлiв, спiв солов"я,
I пiсня, що бентежить груди,
Й ромашка нiжна - то все Я.
Коли хтось скаже, що покину,
Забуду, вiд чекань втомлюсь -
Не вiр! Поглянь - я на калину,
Що при дорозi, обернусь!
Отож, iди! А я дорогу
Твою в молитвах воскрешу.
Живий ти будеш, й слава Богу!
Я бiльшого i не прошу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423746
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2013
Не ховай свого погляду, мила,
Ти поглянь лиш - у розквiт весни
Тепла нiчка для нас розстелила
М"яке ложе пiд небом ясним.
Не соромся, кохана, не треба,
Розплету, дай, я русу косу.
Ти поглянь - навiть зiронька з неба
На твою задивилась красу.
Дай торкнутись до щiк розпашiлих,
За якими тремтить нiжний смiх.
I до губ твоiх - вишень поспiлих,
Нiби медом налитих, п"янких.
Пригорнутись дай нiжно до тебе,
Разом злитись - i в вiчний полiт!
Й так летiти пiд зоряним небом
Сотнi тисяч закоханих лiт...
Не ховай свого погляду, мила,
Пiдiйди i довiрся менi.
Бачиш - нiчка крилом нас накрила,
Ми ж обое згораем в огнi.
Про спочинок забудем i втому,
Дамо волю своiм почуттям.
Я тебе, моя мила, нiкому
Нi за якi скарби не вiддам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2013
Люблю джерела й чистий дзвiн криницi.
I в синiм небi вiльного орла.
Страшуся я мисливцiв i рушницi
I iхнього в кровиннi ремесла.
Злий посвист кулi i крило пiдтято,
Останнiй окрик сплив у небуття.
I е шмат м"яса i веселе свято,
Цiна йому - обiрване життя.
-----------
Стрiляем. Нищим. Палимо. Вбиваем.
Куди iдем - ВПЕРЕД а чи в НIКУДИ?
Допомогти, зiгрiти - забуваем.
То хто ж тодi ми - ВАРВАРИ чи ЛЮДИ?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416509
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2013
Ты не грусти, что кружит листья осень,
Пришла она и в наш уютный двор,
И серебром вплетает в пряди росы
Тебе и мне с недавних уже пор.
Ты не волнуйсь - зима не за горами,
Она уже стучится в нашу дверь.
Но мы же вместе, если вместе - с нами
Плохого не случится, ты поверь.
Пускай зима, пускай снега, морозы.
Крадется в дом январский день дрожа.
Сцелую я с ресничек твоих слезы
И душу отогрею не спеша.
Ты не грусти, ты не грусти, родная,
Пусть кружит осень в веренице дней.
Одно я в этой жизни твердо знаю -
Была ты, есть, всегда будешь моей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414473
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.03.2013
Я одружився в роки молодi,
Дружина - кралечка була тодi.
Усмiшка, погляд, очi волошковi,
Шнурочки-брови, двi коси шовковi.
А стан який, а нiжки - задивитись!
Така могла лише у снi приснитись!
I все вона умiла: шити, прати,
Та ще й якi обiди готувати!
Щодня вона вставала до свiтанку,
В постiль менi приносила снiданки.
По господарству впоравшись, як слiд,
Швиденько бралась готувать обiд.
А я, наiвшись, смачно потягався,
На крiслi iз газеткою вкладався,
Дивився мексиканськi серiали -
Так безтурботно днi моi минали.
Я так любив дружиноньку Наташу,
Ii супи, гарнiри, борщ i кашу.
Варенички, пельменi i суфле,
Рогалики i пончики, але ...
Примiтив я - не та в неi коса,
Прив"яла посмiшка i врода вже згаса.
I нiжки схудли, потемнiли очi,
Хапаеться за серце серед ночi,
Немае блиску у шнурочкiв-брiв.
В цей час я iншу "кiзоньку" зустрiв.
Струнка, висока, не сiльська - не наша,
Вродлива, як колись була Наташа.
I вже на нiй мiй погляд зупинився,
З Наташою я швидко розлучився.
Я "кiзоньку" водив у ресторани,
Але скiнчились швидко "мани-мани".
Та, щоб дивитись у прекраснi очi,
Я ладен був голодний днi i ночi
Сидiти поряд з нею залюбки,
Та виявились в нас однi смаки.
Не пнулась моя "кiзка" в фiгуристи,
Любила, як i я, гаразд поiсти.
Але, як усi "кiзки" нетутешнi,
Не вмiла зготувати i яешнi.
Тож, довелось рукава засукати
Й самому все навчитись готувати.
Тепер на кухнi я вже скiльки лiт,
На кухнi тiй зiйшовся клином свiт!
Готую все: борщi, супи, тефтелi,
А "кiзка" моя тiшиться в постелi.
Колись гукала: "Любчику - Iване",
Тепер уже кричить:" Старий шкарбане!"
Я все вже проклинаю - борщ i кашу,
I згадую голубоньку Наташу.
Я так змарнiв, так схуд, так натомився,
Бодай би свiт цей грiшний провалився,
Коли я, дурень, вдруге одружився!
Нiмiють руки вже i терпнуть ноги,
Признаюсь чесно - жить немае змоги!
Я вже писав не у одну газету,
Тепер звертаюсь ось до Iнтернету -
Поради в всiх прошу я однiеi -
Як здихатися "кiзоньки" своеi?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411725
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2013
ПАМ"ЯТI ЧОЛОВIКА...
Нi дотягнутись, нi дiйти до тебе!
Роз"еднують нас вiчнiстю свiти.
Та я благаю, дивлячись у небо,
Свiти для мене сонечком, свiти.
Свiти зорею помiж зiр небесних,
Чи мiсяцем над хмарами зiйди.
Чи на земних дорогах моiх хресних
Пекучу тугу вiтром остуди.
А, може, ти дощем впадеш на жито,
В душi затужиш холодом завiй...
Твоя присутнiсть буде вiчно жити
У злетi моiх спогадiв i мрiй.
Печаль засрiблить сивиною коси,
Впадуть снiги на шлях, яким iти.
В негоду, темiнь, холод, злi морози
Свiти для мене сонечком, свiти!
Коли терпець всьому уже урветься,
Забракне духу, сил моiх I слiв,
Ти окликнись до мене з пiднебесся
Осiннiм смутком сивих журавлiв.
Чи пронесешся птахом понад полем,
Чи спалахнеш ти вiдблиском грози,
Твiй образ залишиться вiчним болем
Моеi незгасимоi сльози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408875
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2013
Моя любов, немов горобина...
П.Любченко "ГОРОБИНА"
Моя любов, мов калиновий цвiт...
Я посмiхаюсь, та сльозяться очi.
А вiтерець торкаеться до вiт
I щось менi тихесенько шепоче.
Можливо, вiн пита - чому сама,
Чому одна стою на роздорiжжi.
Чому хустина (нинi ж не зима)
Накинута на плечi бiлоснiжнi.
А я йому кажу, що ти пiшов
У тi свiти далекi, невiдомi.
I досi ще болить вiд рани шов,
А в пам"ятi зринае тiльки спомин.
Не повернути цвiт менi назад,
Давно вже вiдшумiли моi весни.
Вже стукае в вiконце листопад,
Хоч на душi iще й льоди не скресли.
Моя любов, мiй калиновий цвiт
Вже памороззю падае на скронi.
Пiд сонцем, на вiтрах вже скiльки лiт
Перiщать по менi дощi солонi.
Та я стою, та я живу, росту,
Пiсля зими мiняю в цвiт обнови.
Зiткала менi долю не просту
Моя любов, мiй цвiт ти калиновий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2013
У широкiм, чистiм полi
Вiе вiльний вiтер.
Над Днiпром плакучi верби
Похилили вiти.
З пiднебесся сумно лине
Пiсня журавлина.
Зажурилась, затужила
Мати - Украiна.
Карi очi роз"iдають
Iй вже гiркi сльози,
Вiд печалi i образи
Посивiли коси.
Розтинають ii серце
Чужоземнi круки,
Обдирають i грабують
Ненаситнi руки.
В нуждi, в злиднях животiють
Убогi оселi,
i куди не кинеш оком -
Люди невеселi.
Натирають лик та миють
Чужинськi чобОти,
Бо тут, в рiднiй Украiнi,
Не мають роботи.
З кожним днем усе бiднiють
Багатi простори,
Похилило Украiну
Злободенне горе.
Земля стогне, плачуть села,
Нiде правди дiти -
Роздягають Украiну
II рiднi дiти!
Як же жити, що робити?
Пiдкажи iй, Боже!
Хто зумiе захистити,
Хто iй допоможе?!
I в хвилину найскрутнiшу,
У вечiрню пору
Зводить очi стара Ненька
На Чернечу гору.
Мольба, сльози, стогiн лине
На усю краiну:
- Порятуй мене вiд злиднiв,
Мiй Тарасе сину...
Якби зараз наш Тарас
Встав iз домовини
I поглянув би на нас
Iз гори вершини.
Глянув би на Украiну
Й запитав би звiдти:
- Що це скоiли з тобою
Твоi вражi дiти?
Запитав би вiн поля,
I Днiпро, i кручi:
- До чого вас довели
Отi сини сучi!
Як дiзнався б, як у злиднях
Живемо тепер,
То вiд сорому такого
Вiн би знов помер.
Чи поможе рiднiй Неньцi
Великий Тарас?
Чи почують можновладцi
Материнський глас?
Чи пiднiмуть з убожiння
Рiдний край вони?
Чи вже в нiм перевелися
Справжнii сини?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405177
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.03.2013
Якi б часи не панували,
В усi столiття i вiки
Для нас опорою ставали
Завжди нашi чоловiки.
I як вже iх не пiдкоряли
Батия, Гiтлера кати -
Життям своiм нас захищали
Чоловiки, батьки, брати.
I в сьогодення важкий час,
У холод, голод, час розпуки
Завжди пiдтримували нас
Надiйнi чоловiчi руки.
Тож, найнiжнiшими словами
В цей день вiтають Вас жiнки.
Ми вдячнi Вам, гордимось Вами!
Зi святом Вас, чоловiки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403563
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2013
Затисну бiль в кулак i промовчу,
Вже душу - на замок, вiтрами рвану.
Переболiю, перетлiю i прощу,
Хоч як би хто не сипав сiль на рану!
Нехай болить, хай рана свiжа ще,
Хай колобродить смуток в моiм серцi.
Та прийде час i пiд рясним дощем
Хтось боязко постука в його дверцi.
Промоклий до останнього рубця,
Попросить в його лонi ще прихистку.
I бiль, що був менi так до лиця,
Вiдiйде в осiнь, скупану в любистку.
I я впущу, повiривши ще раз,
Бо не душа, а зло хай в пiтьмi чахне.
Не скам"янiле серце вiд образ,
Мов нiжний квiт, завжди до сонця прагне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402705
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2013
КО ДНЮ ВЫВОДА ВОЙСК ... ПОСВЯЩАЕТСЯ:
"Ну, что ты смотришь на меня, как на шакала,
А ты скажи, видала ль автомат?" -
Слова когда-то эти я слыхала,
Их под гитару пел один солдат.
Он посвящал смазливенькой девченке,
Что разлюбила, был пока в плену.
А я тихонько слушала в сторонке,
К вагонному окошечку прильнув.
Года прошли..., как птицы пролетели...
Я вспоминала тех парней не раз,
Как они, боль в душе тая, сидели,
Кто - без руки, кто - без ноги, без глаз.
Я вспоминала милого парнишку,
Его глаза. как лучезарный лен.
Ех, если б можно - приоткрыть бы книжку
И в ней прочесть - как нынче живет он.
Афганистан... Афганистан... Ах, сколько боли!
И на душе сочится кровью шрам.
А сколько их и до сих пор в неволе
Тех, не приплывших к родным берегам.
А матери седые... кто не дожил...,
Не перенес в душе смертельный шал.
В который раз спрошу одно и тоже -
Кто в ту войну детей наших послал?!
...А над крестами мирно солнце светит,
Застыла боль в глазах, от слез ослепших.
Но пред каким судом и кто ответит
За жизни тысяч, в том котле сгоревших.
АФГАНЦЫ - мои сверстники, кто моложе... Все мы тогда
понимали, разделяли, сочувствовали... И только теперь, глядя на своего взрослого сына, я в полной мере ( с ужасом!) представляю горе тех матерей, сыновья которых не вернулись ОТТУДА...
Я низко склоняю голову перед их СВЕТЛОЙ ПАМЯТЬЮ, И ПЕРЕД ВАМИ, ОСТАВШИЕСЯ В ЖИВЫХ, И ПЕРЕД ВАМИ, ТАК РАНО ПОСЕДЕВШИЕ МАТЕРИ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399264
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 08.02.2013
Щастя дiвоче в веснянiм цвiтiннi
Стрiлось з жiночим - журливим, осiннiм.
Стежка вузенька - iх двое навпроти,
Кожного гнали в рiзнобiч турботи.
Щастя жiноче чимдуж поспiшало,
але дiвоче - шляху не вступало.
Зверхньо, з погордою глянуло в очi:
-Ось ти яке, пiзне щастя жiноче!
Сiре, змарнiле, туман лiг на скронi.
Боже, а руки - в мозолях долонi!
Попiд очима - густi павутинки,
Срiблом на вiях застигли сльозинки,
А у очах затаiлась печаль.
Де ж твоя врода? Менi тебе жаль...
Ти лиш поглянь-подивися на мене,
На мое личко свiженьке, рум"яне,
На стан дiвочий, на пишну косу,
На мою вроду, принади, красу!
Я, мов весна у рясному суцвiттi.
Ти ж, смiшно глянуть, в якомусь лахмiттi.
Щастя жiноче злегка затремтiло,
З вуст пересохлих лиш болем злетiло:
-Бога побiйся, рiдненька землячко!
-Геть iз дороги, старезна жебрачко!
I подивилося сумно й пророче
На зовсiм юне ще щастя - жiноче.
-Я не тримаю на тебе образи, -
Мовило тихо, ковтаючи сльози. -
Так, ти вродлива, цього не втаю,
Я ж в тобi, доню, себе пiзнаю.
Гарна й вродлива була я колись,
Але лiта стрiмголов пронеслись.
Врода моя вiдпливла за водою,
Серце наповнилось смутком-журбою.
Мудростi в нiм додалося й тепла.
Ну, а колись... я такою ж була.
Ти й не зогледишся - час пролетить,
Прийде й до тебе непрохана мить.
I загiрчить на душi, зашкребе -
Ти у менi упiзнаеш себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395932
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2013
Все вiдцвiло, вiдспiло,
Житами вiдшумiло,
I лiто пролетiло уже вскач.
Чому ж ми так невмiло
Любов свою згубили,
I заряснiв дощами ii плач.
Що не було мiж нами,
Вiдмiрялось роками.
I нашi сподiвання не збулись.
На самотi думками
Блукаю я стежками,
Тими, де вдвох ходили ми колись.
Вже золотим розмаем
Гуляе осiнь гаем,
I листя тихо стелиться до нiг.
Як часто ми не знаем,
Що у життi втрачаем.
Та вже холодить душу перший снiг.
Що не було мiж нами,
Заметено снiгами.
Розвiяно вiтрами в далинi.
I сивини тумани
Рубцюють серця рани.
Чому ж i досi боляче менi?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2013
Нiч запалила в сутiнках вогнi,
Чумацький шлях серед зiрок прослався.
А я одна на бiлому конi
В широкий степ опiвночi подамся.
Навперегiн iз вiтром полечу,
У росянистих травах заблукаю.
Нiхто не вгледить там мого плачу,
I не спита - кого я там шукаю.
Блукатиму до ранку в тишинi,
Iз вiтром досхочу нагомонюся.
Я не одна - я з вiтром на конi
В обiймах шаленiючих томлюся.
А вiн, мiй пустотливий вiтерець,
Цiлунками осипле моi очi.
I стукiт двох закоханих сердець
Вiдлунням озоветься серед ночi.
Загра свiтанок в зорянi трембiти,
Впаде зоря остання i згорить.
I стомлений за нiч, безсилий вiтер
Приляже в травах трiшки вiдпочить.
Пiдступний ранок поцiлунки зiтре,
Лице омие росами-слiзьми.
Не залишай мене о, мiй коханий вiтре,
Хоч раз ще поцiлуй i обiйми!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391528
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2013
На столi - хлiб, прикритий рушником,
А матiнка дитятко сповивае.
Iз першим материнським молоком
Дитина хлiба смак в себе вбирае.
I пахне хлiб: землею, сонцем, потом...
Дитятко вже припало до грудей.
А скiльки працi, скiльки сил, турботи
Уклали в хлiб той тисячi людей.
А хлiб лежить. Дитя смиренно дише,
У жилах вже пульсуе дужа кров.
Ну що, скажiть, е на землi святiше,
Нiж хлiб, дитя i мамина любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390350
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2013
В темень ночи бреду я одна
Сквозь усталые лица.
Златоглазая с неба луна
В чьи-то окна стучится.
Может быть одиноко и ей -
Нет любимого рядом,
Вот и ищет она на земле
Друга искренним взглядом.
Точно так же ищу я тебя
Средь миров, среди птиц.
Ты придешь и сцелуешь любя
Две слезинки с ресниц.
Время скроет следы на снегу,
Время раны залечит.
Для тебя в эту ночь я зажгу
Новогодние свечи.
И, как только в бокалы налью,
Тень мелькнет из пурги.
Я увижу улыбку твою,
И услышу шаги.
Я искала, искала тебя,
Средь миров, среди птиц.
Ты придешь и сцелуешь любя,
Две слезинки с ресниц.
В этот вечер я снова одна,
За окном кружит вьюга.
Одинокая бродит луна,
Ищет старого друга.
Улыбнусь я тихонько луне,
Прогоню прочь ненастье.
Слышу - счастье стучится ко мне,
Запоздавшее счастье.
Я так долго искала тебя
Средь миров, среди птиц.
Ты пришел, так сцелуй же любя
Две слезинки с ресниц.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389165
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.01.2013
Так затишно i нiжно,
Бiля вiкна - сама.
Надворi бiло й снiжно,
Всмiхаеться зима.
В срiблястiй каруселi
Снiжинки мерехтять,
Немов у моi дверi
Потрапити хотять.
У хатi тепло-тепло,
А за вiкном - мороз,
Що на душi аж терпне
Вiд зледенiлих сльоз.
Вдивляюсь в ту колючу,
Срiблясту бiлизну,
Немов побачить хочу
За вiкнами весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388624
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2012
Як пахне травами в лугах.
Росою, сонцем, цвiт-розмаем.
По ледь второваних стежках
Весна заквiтчана ступае.
Скiльки краси навкруг розлито,
Вбрання купальське тчуть луги.
Втопае в травах босе лiто,
I пахне сiном навкруги.
Вже дозрiва на пнi шипшина,
Калина - у рясних разках.
Останнiй клин у вирiй лине,
I пахне осiнню в лугах.
Давно злетiло жовте листя,
В огрядних шатах береги.
I бiлим, сонячним, iскристим
Снiжком покрилися луги.
Бреду снiгами, вглиб шурхаю,
В полонi снiжноi юги
Душею чую, вiдчуваю.
Як пахнуть травами луги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387067
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.12.2012
Если б я был султан, а не холостяк -
Ресторан бы купил и блатной пиджак.
Пригласил бы друзей, всем налил вина,
Ну зачем, ну зачем мне теперь жена.
Неплохо очень жену бы иметь,
Но все-таки лучше с друзьями балдеть.
Если б я был султан - всех бы своих жен
На машину сменял и автосалон.
Приобрел бы себе модное пальто,
Ну зачем мне жена, если есть авто.
Неплохо очень машину иметь,
Но с кем, подскажите, теперь буду спать.
С ней я ем, с ней я пью, только не усну,
Не продать ли ее и купить жену.
Но где, подскажите, жену продадут.
И с нею в придачу машину дадут.
Неплохо очень иметь и жену,
Гораздо лучше машину одну.
Жене подчиняться, машиной владеть,
Но все-таки лучше - обоих иметь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386886
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.12.2012
Не збагну, чи усе це зi мною?
Чому я у обiймах твоiх?
Чому зиму назвали зимою,
I до нiг наших стелиться снiг?
Ну, а ми, щоб зiгрiтись, напевно,
У казковий цей свiт забрели.
Щоб пiзнати, вiдчути взаемно,
Що ж любов"ю здавен нарекли.
Ти мене обiймаеш за плечi,
Спопеляеш i очi, й вуста,
I у цей нерозгаданий вечiр
Щось нове помiж нас пророста.
Вже тiла паленiють в шаленствi
Вiд спокуси найвищих утiх.
Завмирають в безмiрнiм блаженствi,
Пригубивши солодкий цей грiх.
Я тобою така захмелiла,
Упиваюсь любов"ю до дна.
Дикий мед твого пружного тiла
Надпиваю, мов келих вина.
Твоi губи блукають по грудях,
Поцiлунками сиплять, мов жар.
Може, нас тихi зорi осудять,
А чи мiсяць, що блима з-за хмар.
Може, нас ще осудять i люди.
Та дарма, неповторна ця мить!
Хто ж цей солод кохання забуде,
Коли тiло вiд млостi болить.
Не збагну, чи це справдi зi мною.
I чи я у обiймах твоiх?
Чому ж зиму назвали зимою?
I до нiг знову падае снiг?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385141
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.12.2012
Хвала тому, хто у дорозi
Не розгубив духовних сил.
Хто в радостi, чи у тривозi
Верта до батькiвських могил.
Хто за коханi, за жiночi,
За рiднi очi матерiв
Рокiв нестримних днi i ночi
В ядучiм полум"i горiв.
Хто крiзь густу сiтку обману
Вперед iшов, не вiдступав.
Хто на землi Афганiстану
Вiд куль душманських помирав.
Хто не зганьбив, не вбив, не зрадив,
Хто в горi поруч з нами був.
Хто не розводив нам тиради
З вершини голосних трибун.
I хто не заблукав сьогоднi
В партiйнiй рясотi отав.
I хто сьогоднi при нагодi
Честь за мiдяк не промiняв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2012
Скажи, братуха, ведь не даром,
Поддавшись прелестям и чарам,
Мы отдали свои сердца,
Хотя сражались до конца!
И как сражались! - Водку жрали,
В пивнушку часто убегали.
Все ждали лучших перемен,
Но все-равно попали в плен.
Она нам головы вскружила,
Она сердца наши разбила,
И волшебством прекрасных глаз
Вела на барикады нас.
Точнее, прямо в местный ЗАГС...
Мы упирались, не хотели,
Но перед взглядом тем - немели...
Свою свободу - Боже мой!
Отдать за взгляд и поцелуй!
Ах, женщина! Какая сила!
Лишь улыбнулась - и сразила!
Поверьте нам - ничто уж в мире
Не свергнет той могучей силы.
Мы счастливы - наши сердца
В руках надежного бойца!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383575
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.12.2012
Все небо вже покрили хмари сiрi,
Сховалось сонце i тепла нема.
Шукають захисту пташки i звiрi,
I холодно - вже наступа зима.
Морозить в лузi кетяги калини,
Голi дерева наскрiзь пропiка.
Сердитий вiтер дме iз-за долини,
I день кудись швиденько утiка.
А плач птахiв аж душу розривае,
У задумi стоять сумнi гаi.
Прощальним сумом осiнь вже зiтхае
Й згортае крила золотi своi.
Останнiй жовтий лист в саду трiпоче,
Немов прощаеться i душу нам втiша.
Як символ осенi, iще теплом лоскоче
I вслiд за нею в далеч поспiша.
Шатро вже розпустили довгi ночi,
День вiдступа зi справами всiма.
Пiснi затихли ввечерi дiвочi,
Похмуро скрiзь - до нас iде зима.
Дiла завершить кожен поспiшае,
Вправляеться до пiзньоi пори.
Бо тут, в селi, iще зими немае,
Та поступ ii видно з-за гори.
Он тамечки вона уже ступае
Заснiжена, холодна, крижана.
I на своiм шляху все замiтае,
Зима, зима, душi в тебе нема.
I степ уже поринув в довгу сплячку,
Милуе око лиш озимина.
Хтось пiсля себе лишив слiд-позначку.
Минае осiнь, як життя мина.
О, зимонько, ще стрiнемось з тобою,
Не поспiшай, в дорозi спочинь ти.
Дай осенi прощальною ходою
Останнiй раз ще по землi пройти.
Бо скоро захурделить завiрюха
I замете прокладений кимсь слiд.
I страшно, що середночi постука
В вiконечко тихенько Мороз Дiд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383383
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2012
Чи справдi було це. чи тiльки наснилось:
Розпечене сонце за обрiй котилось.
Просився до рук дозрiваючий колос.
Вiд щастя тремтiв мiй закоханий голос.
Яскраво всмiхались зiрки вечоровi,
Стелились пiд ноги нам трави шовковi,
I синiх дзвiночкiв лунав тихий смiх,
А я завмирала в обiймах твоiх.
Вже нiчка шатро розстелила над нами,
А ти обпiкав мое тiло вустами.
I звабливо мальва край шляху цвiла,
В шаленнiм вогнi паленiли тiла.
I вiтер куйовдив грайливо волосся,
I щастя в цю мить через вiнця лилося.
I мiсяць по-доброму заздрив нам з неба,
А я все горнулась-горнулась до тебе.
I пахло полином, ромашкою, лiтом...
Вже небо займалось за обрiем свiтом,
А ти все цiлунками пестив лице...
Чи справдi було, чи наснилось все це?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383079
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2012
Я приходжу до тебе щоночi,
Коли мiсяць зiйде за горою.
Зазираю в заплаканi очi
I благаю: - Не плач, я з тобою.
Я з тобою повсюди щомитi
В твоiх снах, в твоiх спогадах, мрiях.
Iз небесноi лину блакитi,
Щоб дощинками зблиснуть на вiях.
В твоi коси вплiтаюсь туманом,
Стелюсь смутком на рiднiм порозi,
I шкодую - лишив тебе рано.
Та назад повернутись не в змозi.
Така доля, що нам не судилось
Разом довгу стежину мережить.
Так раптово ущент все розбилось,
Але ти все сприйми , як належить.
Хай i важко, i скрутна година -
Ти до мене СЮДИ не спiши,
На поталу единого сина
мiж чужими людьми не лиши.
Ще побав i за мене онукiв,
Хай потiшить тебе ними син.
А утверджену Богом розлуку,
Як любов помiж нас пронеси.
З плином часу над садом розквiтлим
Нашi спiльнi не спалюй мости.
I живи всiм хорошим i свiтлим,
А лихе все забудь i прости.
Як в онуках зростиш гiдну змiну
I до мене крiзь роки прийдеш,
Я тебе, вже стареньку, зустрiну,
До мого ти плеча припадеш.
I повiдаеш, як було важко,
Який шлях довелося пройти.
Я тебе пригорну, моя пташко,
I застигнуть в скорботi свiти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382339
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2012
БУВАЛЬЩИНА Й НЕБИЛИЦЯ ПРО НАШОГО ДIДА ГРИЦЯ
Частина 5. БУНТIВНИК
Дiд Грицько знов сам зостався,
З Веклою вiн розпрощався.
Де там вжить з нею старому,
З торбою прийшов додому.
Там лишилось все начиння:
I машина, й грошi, й скриня.
Все добро Векла забрала.
Дiда ж голого прогнала.
Все обчистила до нитки,
Не дала, навiть, i свитки.
Босий по мерзлiй рiллi
Прийшов дiд в однiм бiллi.
Сiв до столу, зажурився,
Згадав бабу, просльозився.
Запечалився вiд дум,
Та розрадив дiда кум.
Принiс чоботи й штати,
Хоч старенькi вже вони,
Та й цьому дiд дуже рад,
Все ж прикрие голий зад.
З часом дiд трохи обжився,
З злиднями уже змирився.
Усього життя навчило,
Але горе не зломило.
I мандруе всюди дiд,
Веселить усенький свiт.
Правду всiм у очi чеше,
Може, трiшечки й прибреше.
Вихваляеться повсюди:
- Хоч старий i кволий я,
Так тепер у мене, люди,
Депутатська пенсiя!.
От пожив я в депутатах,
не те, що колись в солдатах.
Двадцять лiт вiдпiк нiвроку,
I нi спереду, нi збоку.
А як був у депутатах,
Побував я i у Штатах,
I на Кубу заiзджав,
Сав Фiдель мене вiтав.
Добре я тодi розжився.
Якби був не одружився,
Мiг би ще й Прем"ером стати,
Завадила Векла клята.
У Верхах всiм добре жити,
Людям голови дурити.
Дiд про все розповiдае,
Можновладцям допiкае.
I ганьбить, i сварить iх,
Бiдних захищае всiх.
Де збереться люду гурт,
Всiх пiдбурюе на бунт!
- Не прогавить би момента,
З силами треба зiбратись.
Скоро я на президента
Буду вже балатуватись.
Швидко наведу там лад,
Розжену усiх пiдряд!
Гiркiй долi не скорюся,
Й правди я таки доб"юся!
А недавно iз поштаму
Ось принесли телеграму.
Шлють дiдусевi поклони
Й урядовцi, й Регiони.
I уся Верховна Рада:
Лiвi, правi i Громада.
" ЛЮБИЙ, ДIДУ, ВАС ВIТАЕМ,
ТОРБУ ГРОШЕЙ ПОСИЛАЕМ.
Й ОХОРОНИ ЙДЕ ПIХОТА,
ЛИШ ЗАКРИЙТЕ, ДIДУ, РОТА!"
Дякую всiм, хто вболiвав за долю
дiда Грицька.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373241
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2012
БУВАЛЬЩИНА Й НЕБИЛИЦЯ ПРО НАШОГО ДIДА ГРИЦЯ
Частина 4. ОДРУЖЕННЯ ДIДА ГРИЦЬКА
Дiд Грицько набрався сили,
У лiкарнi пiдлiчили.
Оклигав, як жив в палатах -
Зиму ж був у депутатах.
Вже приiхав на машинi,
Привiз ще й добра у скринi.
Кожен день мiня костюми,
Сорочки, штани iз "Пуми".
З "Волги" поглядае строго,
Плащ зi шкiри модний в нього,
Й черевики з каблуками,
Зиркають на нього дами.
Тепер дiд вже ого-го-го,
Не впiзнаете старого!
Приодiвся, поголився,
Гарненько причепурився
I добивсь таки свого -
Векла прийняла його.
Й лиш прийшла пора осiння,
Вiдгуляли i весiлля.
Векла довго не хотiла,
Та сама в душi радiла -
Хоч жених вiн й старуватий,
Так зате ж який багатий!
Векла - жiнка не дурна,
Скрiзь обшастала вона,
Все добро до рук прибрала,
Й дiда добре зануздала!
Векла - гарна молодиця,
Iй вже дома не сидиться.
День i нiч вона в дорозi,
Роз"iзджае все на "Волзi",
То в кафе, а то до бару -
Вже шука молодшу пару.
Дiд вiд горя лиш зiтхае
Й ось що нам розповiдае:
- Я живу гiрш, нiж в тюрмi,
Все хазяйство на менi.
Зранку встав - дою корову,
Потiм парю iй полову.
Курочкам ще зерна дати,
I качат нагодувати.
То кошу траву кролям,
То коровi сiна дам.
Тру гарбуз, буряк свинi,
Цiлий день я у багнi.
То запарюю телятi,
То прибрати треба в хатi.
Цiлий день кручусь, стрибаю,
Пораюсь, город сапаю
Iсти також я варю,
Що я тiльки не роблю!
Нема коли i поiсти,
Позiхнути чи присiсти!
I майструю, i тешу,
Сiно з поля сам ношу.
Сам копаю, сам саджу,
Та Веклi не догоджу.
Не впускае i до хати,
Вiдсилае в хлiвець спати.
Ох, вернуться б в депутати!
Я кажу iй: - Векло, Векло,
Не життя в мене, а пекло.
Чи на старiсть я сказився,
Що з тобою одружився.
Втратив глузд на схилi лiт.
Все! Роздучення i квит!
Висновок тут сам собою -
Не одружуйсь з молодою.
Далi буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2012
БУВАЛЬЩИНА Й НЕБИЛИЦЯ ПРО НАШОГО ДIДА ГРИЦЯ
Частина 3. ЛИСТ ДIДА ГРИЦЬКА ДО ДЕПУТАТIВ
Дiд Грицько вже ледве дише,
Та листа в столицю пише:
"Побратими - депутати,
Заберiть мене в солдати,
Якщо нi, то хоч в тюрму,
Перебуду там зиму.
Бо не виживу удома,
Холод, голод, старiсть, втома.
Де ж цю зиму зимувати ,
Заберiть хоч в депутати.
Буду всюди я старатись,
Голосити, добиватись.
Буду я за лiвих й правих,
Чорних, бiлих i русявих.
"Батькiвщинi" пiдсоблю.
I зеленим пiдроблю.
За всi блоки, що там е,
Я вiддам життя свое.
Я недовго у вас буду,
Тiльки зиму перебуду.
Все ж не вдома, не в пiтьмi?
Й таки ж краще, нiж в тюрмi.
Не залиште на бiду,
Адже сам я пропаду!
Бо життя в мене невтiшне,
Болить, крутить тiло грiшне.
Й нi корови, нi свинi,
Один прапор на стiнi.
Нема iсти, нема й пити,
Нема й баби, щоб набити.
Ота курка, хоч й крива,
Але й досi ще жива.
Бiднота до стiн приперла,
Горе в мене - баба вмерла.
Отакi часи настали,
Щоб мене отак ховали.
Боже милий ,борони!
Не було, навiть, труни.
Нема грошей, щоб купити,
I нема з чого зробити.
Як стерпiть таку нахабу!
Тож, запхнули мою бабу
В целофановий мiшок,
Я ж вiд горя впав у шок.
Коли ж лихо це мине,
Доля по свiту жене.
Кусень хлiба щоб придбати,
Вже прошусь я i в солдати,
I в тюрму, i в депутати,
Та нiхто не хоче брати
Тяжко жить, як сам зостався,
Вже й до Векли залицявся.
Але Векла не приймае,
Все молодшого шукае.
Векла що - прудка й здорова,
В неi свинi i корова.
В наш час Векла та багата,
В неi добра з дуба хата.
Ну, а я - старий i бiдний,
Схуд, як хрущ i вже безплiдний.
Де таких, як я дiвати?
Заберiть хоч в депутати!
Все, пiшов я вже збиратись.
Як не встигну ж я добратись,
Чи спiткнуся на порозi,
Чи мо" смерть припне в дорозi,
Я прошу, благаю Вас,
Як прийде мiй смертний час,
Дуже хочеться менi,
Схоронили щоб в трунi.
Як всiх Вас, як депутата."
Та, мабуть, в мiшок укинуть,
Як колишнього солдата.
Далi буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2012
БУВАЛЬЩИНА Й НЕБИЛИЦЯ ПРО НАШОГО ДIДА ГРИЦЯ
Частина 1. ...I ПОВIРИЛО СЕЛО.
Все навкруг шумить, гуде,
Дiд Грицько на зустрiч йде.
I не з кумом там чи з сватом -
В депутати кандидатом.
Ось у залi всi зiбрались,
З кандидатом привiтались.
I посипались прохання,
Сльози, мольби, запитання.
Кандидат на це в одвiт
Всiх повiв в чарiвний свiт.
- Так, панове, розумiю,
Я зробити все зумiю.
В вас життя буде, як казка,
Iсти, пити - все будь-ласка.
Всiм добра й багатства дам,
Тiльки землю ось продам.
Iз книжок верну вам грошi,
Щоб могли купить калошi.
Заборгованiсть верну,
Щоб могли купить труну.
I весь ваш тутешнiй крвй
Пiсля смертi пошлю ... в рай.
Обiцяв все, розпинався,
Чим вже тiльки вiн не клявся.
- Буду всiм вам рiдним братом,
Оберiть лиш депутатом.
Зашумiло, загуло
I повiрило село.
Ось день виборiв прийшов,
Дiд голосувать пiшов.
П"яту чарку вихиляе,
Депутатiв прославляе:
- Славнi хлопцi, молодцi!
Ми в надiйнiй вже руцi.
Скоро вилiзем з нужди,
Тiльки трiшки пiдожди.
Усього буде доволi
I удома, i у полi,
I у хатi, i в хлiвцi,
Депутати - молодцi!
Частина 2. ЖИТIЕ МОЕ ПIСЛЯВИБОРНЕ
Мiсяцi уже пройшли,
Обiцянки вiдiйшли.
I у дiдовiй оселi
Всi сумнi i невеселi.
Так старались, так робили,
Але всiх iх обдурили.
Я iду, й за мною вслiд
Дiд з чола втирае пiт.
- Ви куди це, дiду Грицю?
- Та пiду ось у крамницю,
Подивлюся, що там е.
Ох, життя проклятее,
Нi купити, нi продати,
Хоться ридма вже ридати!
Обдурили так старого,
Не покращилось нiчого.
Iдуть всi в краi сусiднi.
Де ж ви, депутати рiднi?!
Так невпинно час летить,
Ось наш дiд кудись спiшить.
- Ви куди це, дiду Грицю?
- Поспiшаю у больницю.
Треба лiки десь дiстати,
Свою бабу рятувати.
Вже не iсть вона й не п"е,
Тиждень з печi не встае.
Смертi просить в Бога грiшна.
Отаке життя невтiшне!
Де ж на лiки грошей взяти?
Допоможiть, депутати!
Хмарка сонечко ховае,
Дiд до рiчки поспiшае.
- Ви куди, дiду, - гукаю.
- Очерету нарубаю.
Хочу в хатi протопнуть,
Щоб в кожусi хоч заснуть.
Бо вже ноги синi в мене,
I обличчя все зелене.
Ой, замучила зима!
Ще й електрики нема.
Страшно в темiнь йти до хати.
А як Ви там, депутати?
Вже зима вiдгомонiла,
Дiда знову я зустрiла.
- Як живете, дiду Грицю?
- Та останню змiв пшеницю,
Повезу ось iзпетлюю,
Коржем голод полiкую.
Бо ходити вже несила,
Ох, кличе, мабуть, могила.
Як же далi отак жити?
Вже й горiлку кинув пити,
Й самогон вже не гоню,
Не тримаю вже й свиню.
Все вi голоду гикаю,
Бабу вже не б"ю й не лаю.
I життю уже не радий,
Болить серце вiд досади.
I онука щось не пише,
Одна курка й та ледь дише.
Опустiло все подвiр"я,
Баба пiдiймае пiр"я.
Ще й зима далась нiвроку,
Болить в грудях, коле збоку.
Безгрошiв"я заiдае,
Пес iз голоду здихае,
Не нявчить, а вие кiшка...
Ледь пiднявсь сьогоднi з лiжка.
Серце ние вiд печалi,
Як же жити отак далi?
Де ж ту правдоньку шукати?
Озовiться, депутати!
А недавно сон приснився,
Я вiд страху затрусився,
Похолов i впав у стрес.
Чую, мовить Бог з небес:
- Треба хвацьку вдачу мати,
Пробиватись в депутати.
Отодi б ти не тужив,
А горiлку з медом пив.
I не чув людськi прокльони,
А приймав СВОI закони.
На трибунi б виступав,
Язиком би все трiпав...
Бог казав всього багато,
Що аж стало страшнувато.
Повернувсь на бiк i знову
З Богом я веду розмову.
- Боже, хочу я спитати,
Як Вкраiну рятувати?
Як звiльнити вiд бiди,
Як iй вибратись з нужди?!
Весь народ вже обiзлився,
Хоч би свiт цей провалився!
Хоч казати так негоже,
Поможи нам, святий Боже!
...Завiрюха завивае,
Степом дiд Грицько кульгае.
-Ви куди це, дiду Грицю?
-Та поiду у столицю.
Може там десь у Верхах
Я знайду до правди щлях.
Майже мiсяць вже пройшов.
Дiд нi з чим з Верхiв прийшов.
Весь iзгорбився, стомився,
Та нiчого не добився.
Все навкруг шумить, гуде,
Дiд у залi рiч веде:
- Односельцi, любi друзi!
Нинi в нас усе в напрузi.
Вже незмога стало жити,
Треба, люди, щось робити.
Все село треба зiбрати,
Всю Вкраiну пiдiймати.
Брати вила i палки,
Пускать в хiд вже кулаки.
Бiлий дiм пiдемо брати.
Начувайтесь.партократи!
Далi буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372518
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2012
Люблю я осень - время золотое,
Природы увядающий закат.
Когда в прохладном полусне - покое
Уж снами грезит опустевший сад.
Когда шуршанье листьев под ногами
Приятной млостью голову кружит,
А бабье лето сладкими губами
Неся тепло в прозрачной мгле дрожит.
Люблю лесов златое одеянье,
И вздох усталый северных ветров,
И грозового неба полыханье,
И романтичность тихих вечеров.
Люблю смотреть, как речку понемножку
Туман в свои объятья спеленал,
Как месяц ясный золотой сережкой
Все звезды в синем небе растерял.
Как стая птиц в полет готовит стремя,
В чужом краю не растерять бы сил...
Ах, осень, осень! Золотое время!
Твой лик моему сердцу всегда мил!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371661
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 18.10.2012
Щастя самотньо по свiту блукало,
Щастя стежину до серця шукало.
Де тiльки Щастячко те не було
I, заблукавши, прийшло у село.
Холод. Мороз. Вiтрюган. Завiрюха.
- Гей, чоловiче,- гукнуло, - послухай,
Щастя самотне я, може, твое?
- Нi, -вiдмахнувся той, - в мене вже е.
Стомлене Щастя блукало повсюди.
- Люди, - благало, - вiзьмiть мене, люди.
Щастя людське я, те вiчне, земне,
В хату впустiть, вiдiгрiйте мене.
Холод йому i мороз допiкав,
Але нiхто того Щастя не брав.
Якось йому пiдказала дiвчина:
- Там, край села, е старенька хатина,
Дуб старокрепий росте край вiконця,
Хатку боронить вiд вiтру i сонця.
В нiй живе бiдна, самотня вдова,
Ти пiдбери iй найкращi слова.
Милий ii десь загинув в походi,
Може i станеш ти iй при нагодi.
З"iвши останнi крихти iз торбинки,
Щастя прийшло до тiеi хатинки.
В шибку постукало вже опiвночi.
- Хто там? - спитали заплаканi очi.
- Щастя я, Щастя, впусти мене, жiнко,
В теплiй хатинi спочить дай хвилинку.
Дай переждать завiрюху i стужу,
Дай вiдiгрiти згорьовану душу.
Впустиш до хати нежданного гостя -
Не пошкодуеш, бо матимеш щастя.
Ти ж така гарна, iще молода, -
Щастя у вiчi вдовi загляда.
Жiнка впустила те Щастя, зiгрiла,
Нагодувала його, напоiла
I проказала тихенько слова:
- Щастя не маю, давно вже вдова.
Серденько тлiе, бiль душу жуе,
Та не вiзьму тебе, ти не мое.
Ти не мое, а чужого не хочу, -
Знову слiзьми затуманились очi.-
Тож спочивай тут, приляж край порогу,
А як спочинеш, рушай у дорогу,
В край, де весна, де усе розквiтае,
Там хтось на тебе давно вже чекае.
Той, кому ти усiм серцем належиш,
Тож, ти даремно тут шлях свiй мережиш.
Щастя всмiхнулось. Як нiч вiдiйшла,
Тихо пiшло iз чужого села.
Люди, не будьте до щастя байдужi
I вiдкривайте йому своi душi!
Не вiдвертайтесь, впускайте до хати,
Щастячко вмiйте свое розпiзнати.
Бiльше всмiхайтесь веснi, сонцю, лiту,
Хай не блука ваше щастя по свiту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371451
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2012
На цiй землi судилось дiдусевi
Ростити хлiб, давати лад садам.
Хоч днi були важкi, але й веселi,
Бо вiн трудився, рук не покладав.
Щоб колоски дорiднi виростали,
I милувала око велич нив,
Це мiй дiдусь вiд чорноi навали
Своiм життям цю землю боронив.
Це мiй дiдусь iз власними синами
Звiльняв цю землю вiд зловiсних мiн,
Це мiй дiдусь своiми мозолями
Усю краiну зводив iз руiн.
Та час летiв - настала мить остання,
Вiн вiдiйшов пiд тихий шепiт нив...
i вже мiй батько, вставши до свiтання,
Цю землю обробляв i хлiб ростив.
У щедрий грунт вiн висiвав зернини,
Щоб колос рiс, мов символ доброти.
Тепер вже батько вчив нас щохвилини,
Як хлiб ростить i землю берегти.
...Хлiба, хлiба.Iм нi кiнця, нi краю!
Мiй рiд в цю землю скiльки працi вклав.
Тож боляче iй чути нинi, знаю,
Що хтось ii товаром обiзвав.
Товаром? Боже! Значить продавати!
I рветься крик болючий iз грудей.
- Не продаеться ж нi земля, нi мати,
Це ж найсвятiше, що ще е в людей!
Що ж продавати - батькiвськi могили?
Поля пшеничнi, рiднi береги?!
Та в кого стачить совiстi i сили,
Щоб ставить землю й матiр на торги?!
...Iз сином я веду уже розмову:
- Земля усе на свiтi дае нам.
Шануй ii, щоб з радiстю й любов"ю
Вiддати в спадок вже своiм синам.
Синочку мiй, прошу тебе, як мати,
Хай в гаманцi немае нi гроша -
Святинею не гоже торгувати,
Коли в тебе е совiсть i душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370972
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2012
Рiжком в вiконце мiсяць заглядае.
Ворожить в небi зiронька ясна.
А мати колисковоi спiвае,
Бiля грудей дитятко засина.
Вже спить село, дрiмають в травах роси,
У сонних хащах глипае сова.
Вже скоро перший пiвень заголосить,
А мати колисковоi спiва.
Злипають очi, терпнуть уже руки,
А свiтом в поле рано вирушать.
Але солодшоi немае в свiтi муки,
А нiж мале дитятко колисать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370738
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2012
Привидiлось, примарилось, приснилось,
Як це бувае часто уночi -
Дитинство увi снi менi з"явилось
I незабутнi рiднi Ганничi.
В цвiтiннi саду хата потопае,
I дичка з-за веранди вигляда...
Нас з братом мама в школу виряджае
Весела i щаслива, й молода.
А батько щось майструе бiля хати,
Аж руки вiд роботи вже щемлять...
Я хочу йому нiжне щось сказати -
Так i не встигла за життя сказать.
Приемно впасти в трави шовковистi,
Як сонечко по-лiтньому пече.
Зирнути в очi маминi iскристi,
Вiдчуть надiйне батькове плече.
Як добре в рiдну хату повернутись,
Бо, досхочу набiгавшись за день,
Кортить до мами нiжно пригорнутись,
Прислухатись до батькiвських пiсень.
А далi вечiр солодко прилине ,
i скiльки б часу потiм не пройшло,
Не раз iще згадаеш тi хвилини,
Староi хати захист i тепло.
Минувся сон i згорбилася хата,
Бо не одна пройшла по нiй бiда.
Давно уже немае з нами тата,
А матiнка сумна й не молода.
Журливий погляд, посивiлi скронi,
i туга, i печаль в ii очах.
Натрудженi, знесиленi долонi...
А спогади все там - на Ганничах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370736
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2012
Журилась осiнь.Тихою ходою
За обрiй слалась низка журавлiв.
А осiнь сумувала за тобою,
За ласкою твоiх очей i слiв.
А ти пiшов, не залишив надii,
Десь заблукав в посрiблених лiтах.
I губить осiнь свiтлi сльози-мрii,
Й блукае тихо по твоiх слiдах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370636
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2012
Вiдгомонiла юнiсть за лiтами,
Немов i не було ii нiколи.
Лиш вiтер знахабнiлими руками
Все гнав ii, хапаючи за поли.
Вiдгомонiло й щастя вслiд за нею,
Не встигла я його навiть вiдчути.
Як спалахнуло, зблиснуло зорею,
Залишивши гiркий присмак спокути.
Вiдгомонiло, загубилось, вщерть розбилось...
А серце крае запiзнiле каяття.
Вiд щастя вже нiчого не лишилось.
Кружляе вiтер в круговерть мое життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370469
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2012
А зорi падали. тремтiли,
Суцвiттями горiли свiч.
О, як з тобою не хотiли
Ми, щоб кiнчалася ця нiч!
Долина маками ряснiла,
Пливло латаття по рiцi,
Теплом впивалася i млiла
Моя рука в твоiй руцi.
Стрiмка рiка у даль нас несла,
i в круговертi тiй п"янкiй
Ми дружно склали своi весла
I пiддалися властi тiй.
...Вже зорi гаснули, нiмiли,
А навкруги цвiла весна.
Ми повертати не хотiли
До берега свого човна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370398
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2012
У смутку, в радостi, у щастi чи у горi
Завжди спiшу на батькiвський порiг,
Де у блакитний вечiр тихi зорi
Дощем срiблястим падають до нiг.
Де в нiч купальську мавки свiтлокосi
I цар Нептун виходять iз води.
Зернистий колос спочива в покосi,
I в свiт казок запрошують сади.
Де по веснi над хатою лелеки
Лiтати вчать цибатих пташенят,
Щоб сил набрались шлях здолать далекий
I знову повертатися назад.
М"якими споришами, серед рути
Спiшу я iз запилених дорiг,
Щоб хоч на мить в дитинство повернутись.
А зорi тихо падають до нiг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370015
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2012
Цвiли чорнобривцi на радiсть усiм,
Рум"янцем iх щiчки горiли.
Радiв тихий вечiр iх нiжнiй красi
i зорi до них гомонiли.
Та ранок принiс непоправну бiду -
Явилися першi морози.
Й заплакали квiти в осiннiм саду,
На землю стiкали iх сльози.
Стогнав вiд розпуки оголений сад,
Кущ квiтiв вмирав на межi.
Вже слав жовтий килим до нiг листопад,
I щось обiрвалось в душi.
Журливо у небi за обрiем зник
Останнiй пташиний полiт.
В саду ще вчувався то шепiт, то крик -
То квiти ридали iм вслiд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370008
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2012
Здрастуй,подруженько-осене,
Радо заходь у мiй дiм.
Нiженьки,зрошенi росами,
Ти вiдiгрiеш у нiм.
Вкотре мене ти провiдаеш,
В рiднi вернувшись краi.
Про своi бiди повiдаеш,
Я - розкажу про своi.
Долю пожурим-посудимо,
З келиха хмiль надiп"ем.
i про все горе забудемо,
В друзки журбу розiб"ем.
Сядем з тобою, присядемо,
Лiто згадаем, тепло.
Поки ще цвiт листопадовий
Нам не опав на чоло.
Поки дощами розкосими
В серце печаль не вросла,
Давай у долi попросимо
Ще хоч краплину тепла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369710
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2012
Пливуть по рiчцi лебiдь i лебiдка,
Пливуть ледь-ледь, а день уже згаса.
Хоч вiн i нескiнченним е улiтку,
Та все ж уже темнiють небеса.
Вже загорiлись зорi сиротинно,
Сповита сном, принишкла осока.
А лебiдь i лебiдка воедино -
Крило - в крило, як у руцi рука.
Закохано лебiдка споглядае,
Як лебiдь прикрива ii крилом.
Попереду солодка нiч чекае,
Як гарно iм, як добре iм обом.
Пливе по рiчцi лебедина пара,
Ось погляд зупиняе Вiн на Нiй...
А мiсяць виглядае iз-за хмари
i заздрить iхнiй вiрностi святiй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369610
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2012