| Сторінки (1/19): | « | 1 | » |
Я…я буду ще блукати
Шукати стежки і зорі
Я сонце своє кожного дня
Винаходитиму вперше
Звідки йшов і куди б не занесло
Моє серце завжди тримає кермо
Інколи хибить, пада, кричить
Плаче…хлип-хлип
«Пора, - говорить, - вставай!
Ти – ведеш, ти тут рішаєш,
Твоя стерня і твої болі
В кінці, - говорить, -
Завжди найсолодше…»
«Рано, - мовлю, - зарано
Я не готовий прийняти за всіх
Я – не Христос,
Я навіть за себе
Не годен платити в кіоск
Так, в той що там
Там де Петро
Зустріне тебе й мене
І спитає за все…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585761
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2015
Всі – квіти навколо мене
Жінко-квіти, дівчино-квіти
І всі від бога і всі і з Богом
І пелюстки їх вогонь
І аромат – тепло
І палять вони
Усе навколо
І жити з ними
І бути з ними
Горіти в раю
Грітись на сонці
Вдихати тепло
Любити їх струнке
стебло
І пити нектар
Тамувати жагу
На їх пелюстках
Холодну
Росу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492125
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2014
Ніхто так ніколи не пив,
Ніхто не кричав, не плакав
І навіть не кохав.
Співали треті півні, а
Він йшов і казав:
«Я все пропив, прокохав і забив.
Я вибрав хибний шлях,
І моє життя – канат,
Що рветься і кричить.
І моє майбутнє – забуте давно
Його стерли піски і часи,
Самокрутку скрутили з нього діди.
Розкурили на трьох:
Як дух, отець і син -
Простили кожному гріхи
Лиш свої
я сам собі -
не відпустив.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485132
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2014
Світи…
Місячним сяйвом
Залазь, лоскочи
Моє фортепіано
Радіє сьогодні
Я ж тону серед твого
Моря – п»яний без вина
Ці хвилини поглинають
До останку, нараз
Хоч і бувають раз
На сотні-тисяч секунд
Дорогі і в дорозі без нас
Світи…
Навколо, не два і не три
Я думаю більше,
Вони - усьому камінь
На роздоріжжі, кинутий
Монеткою враз
Не орел і не решка,
Ребро – я пас.
…
Інколи ти палаєш під блюз
Нервуєш під джаз
А нам не лишила і вальс…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436504
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2013
Люблю музиканток…
Люблю попсувати їм струни,
Задівати і роздягати будуть нас звуки.
Через горло поллється
Назовні трепет пальців.
По моєму обличчі
Збігатимуть краплі.
Дівчинко, пий, не поспішай,
До Сонця ще встигнемо,
А потім зайдемо на чай.
Дівчинко, ти граєш на скрипці?
Я ж був щасливий лиш
Там, де небо було низько.
І ми розчинялись крізь простір і час,
Розпадались на молекули та йони,
Проростали цей макрокосм
І кайфували під Бітлз та Ролінг Стоунс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430507
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2013
Хто з нами був,
Хто пішов, кого втратили
Ми ж просто ішли
Крізь зради та друзів,
Крізь сльози, слова.
Твої грецькі кіски
Лезом по серцю
Збігали й пили
Всього мене
Хтіли зточити.
Без змін як і колись
Тишу різали звуки:
Стояли, шептали
Губи тихо молитву
«Залишся, лишись, почекай…»
Сипався час, його
завжди замало, а втім
Ти не жалілась
І я ловив кайф
…
«Залишся, лишись, почекай…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423008
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2013
Ти могла бути зі мною,
Як краплі дощу - по склу
Збігати по венах
До прілого листя
І там зацвісти,
Запалити рештки зітлілі,
Скласти пошматовані пазли
Ти ж могла бути зі мною
Назавжди…чи ні?
Могла просто жити,
Поряд, являтись у снах
Міряти реальність фантазіями
І ніколи не відпускати
Як вічний двигун, як ідеальна трава
Якої на щастя чи жаль – не існує
Я міг бігати за метеликами
Слідом за тобою
Вони ж сиділи там, на спині –
Гладенькій, прозорій
Тонкій та оголеній
Складеній з шепоту
Пророщій на прілому листі
Серед пустелі, посередині душі
Ти могла бути зі мною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420741
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2013
Цього дня він прокинувся пізно ввечері. Сусід уже сидів за комп’ютером. Але павук не знав, що то таке. Якісь гори, екран, плоска поверхня з впадинами і виступами, куди час від часу натискає його співкамерник і звичайно його власна домівка, куди він поселився недавно. Взагалі, затишно, тепло спокійно, але інколи трапляється гуркіт, запалюється промінь світла і щось починає їхати прям коло його ліжка. Якісь гвинтики, шестірні, катки. І якщо вчасно не втекти, можна відразу і віддати Богу душу. Дві ноги павука там і лишились ще, коли він селився і був зовсім не обізнаний.
Він любив ось так визирати з-під шматка бездушної пластмаси, спостерігати за своїм побратимом по кімнаті, який зовсім його не боявся і не намагався задавити чи засмоктати його до якоїсь штуки, яка швидко-швидко втягує повітря і від якої не врятуєшся, про неї павук знав з бабусиних переказів і одного разу бачив на власні очі. Видовище з малоприємних, чого тільки не понапридумують ці дивні істоти.
Ось і сьогодні, як завжди: в той же час, на тому місці, з тим самим ритмом відбивання своїми лапками(які були в мільйони більшими від павучих) по тій плоскій штукенції, яка, чесно кажучи і розбудила павучка, він зустрів свого новоспеченого «друга».
«Друг» з ніжністю відносився до комашки, у його житті не було більше нікого, з ким би він міг проводити вечори, ніхто не міг розділити його горе, радість, фатум. Інколи він приносив йому мушок, яких вдавалося час від часу діставати між стареньких дерев’яних вікон. «Дружба» міцнішала день до дня. Павучок жив у принтері і кожного вечора з’являвся, щоб провести час у людській компанії.
Людській? Навряд-чи, у компанії того, від якого відмовились люди і який сам відмовивсь від людей. Павучок був єдиним порятунком. Лишалося лише берегти його. Коли він не вилазив, «друг» вмикав і вимикав принтер, ні, не для того щоб друкувати, просто, щоб створити звук і витягти свій «порятунок від самотності».
Боже, як павук боявся цього звуку, було в ньому щось чаруюче і зловісне(павуки люблять звук скреготання, це нагадує здобич), але в даному випадку здобиччю міг стати сам павук. Він прожогом кидався «надвір», вирячивши очі, які вже й без того пнулися випасти додолу, доводилося підтримувати їх двома передніми лапками…
Але тут був «друг». Він бачив, як павучок жахався, з часом він став відчувати його. І непотрібно було бачити комаху, Людина і так знав, що переживає павук, коли вони зустрічаються. Отож, «друг» брав його лагідно на руки і заспокоював, як міг, як можна заспокоювати кохану людину, коли стається чергова катастрофа в житті і треба «підкласти груди під сльози», як можна заспокоювати рідну дитину, як можна підтримувати справжнього друга. Вони звикли одне до одного. Їм ніхто не був уже потрібний. Самотність міцно в’язала їх павутинням, зв’язувала і неможливо було розірвати ці віковічні пута між Людиною і природою навіть в цьому світі техногенезу, синтетики, «штучності» почуттів і речей. Два «викидні суспільства» знайшли свої місця на літаку «Життя».
Павук був останнім з Природи лояльним до цієї маси істот, «друг» був останньою Людиною на Землі, вони були приречені.
Принтер почав друкувати, павук почав помирати. Народжувалася книга, помирало останнє створіння на Землі, з якими могла жити в мирі Людина.
Народжувалася «слава», яка розбила Людину, зробивши істотою. Помирали всі «НЕпродажні» почуття на Землі. Кохання втопилося, кинувшись під різку хвилю чергового цунамі в Японії. Віру розніс за вітром ураган. Надію закидало снігом. Дружбу розбив параліч землетрусу. Людськість зникає…Почало відмирати «життя» на Землі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416452
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.04.2013
Всі мої коханки слухають однакову музику
Їдять однакову їжу, займаються спортом
Щоб просто підтримати форму
Курять хотілося сказати однакові сигарети
Та варто сказати: «Всі мої коханки – не курили.»
Пили вино, їли ананаси
Їли мене поглядами, словами, втомами
Пили з фужерів, стаканів, ніколи з чарок
Всі мої коханки – були зразковими
Коханками? Так. Жінками? Так.
Всі мої коханки мене пиляли
Відразу, з першої хвилини знайомства
Я їм так, мабуть, запав у душу,
Що декілька з них відразу тягнули до РАЦСу
Всі мої коханки були зразковими…
Коханками
І ніколи «коханими…».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409309
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2013
Накидаюсь я в выходные
С жалкой сворой собак
Не дотащит меня до дома
Никто с тех вурдалак
Никто меня там не поймет
Никто не выпьет со мной
За святость поэзии,
Никто со мной не прочтет
Ни Есенина, Бродского
И даже Высоцкий
Покурит в сторонке
Этим господам нас не понять.
Накидаюсь я в выходные
И Есенин меня посетит
Любимый Серьгун
Отзоветься у снах
Острым словом
Застрянет в горле
Бритвой порежет
Мой ванильный шлак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397032
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.01.2013
Де ти є і звідки і навіщо?
Я тягнуся за тобою
Як трамвай, маршрутка,
Електричка крізь паморозь
Ранкову восени.
Де ти є? і звідки б не прийшла
Я тягнуся за тобою
Як соняшник до сонця
Як кларнет до губ Тичини
Як риба до води.
Тягнусь як патока.
Ту відстань, що пройшли
Не повернеш ти і
Ні години, ні хвилини.
Не прожити знов.
Де ти є? і звідки б не прийшла
Прощай, дограла музика,
Зупинилась стрілка
Секунда зависла у вічність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396333
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2013
Сучасний випускник, учень 11 класу, одинадцятикласник, абітурієнт – створіння жалюгідне!
10 років в школі одмучився, 10 пар штанів протер, можливо й сірої речовини на 10 грам побільшало, але то в кращому випадку, зазвичай всі досягнення на штанах і закінчуються.
Але то було би ще півбіди, найцікавіше починається в 11 класі. Коли батьки усвідомлюють що чадо їхнє вже ж таки аж у 11 класі і вступати скоро треба. До цього не всі батьки ще знали в який клас дитина ходить. Але усвідомлюють тільки БАТЬКИ. Чадо ще далеке від того, голова і досі болить після першого дзвоника, надзвенів мабуть сильно.
Коли в голові вже передзвеніло починається програма: «встигнути на потяг, на який уже і так запізнився на 10 років». Доволі таки заумно-дурнувата фраза, чи не так? От таких фраз і фактів ночей так десь місяців із 9 доведеться вивчити сучасному випускникові, а все завдяки гарним дядям і тьотям не будемо говорити звідки, які самі навряд-чи то все знають, а так щось десь почули і давай експерименти ставити на сучасній молоді, хай спробує вижити.
Ой, скільки ж доведеться пережити сучасному випускникові?!
Є в них ще слово-пароль, називається «ЗНО», але краще б звучало «ВМО»( Вбий Міністра Освіти).
Так от, якщо ви почуєте це слово, то що? То воно вам нічого не скаже. Навіть бабусі сучасних випускників не можуть запам’ятати і кожного разу перепитують.
А сучасний випускник починає битися у конвульсіях, кожного разу, коли чує Його. І все щось викрикує: « Я не хочу в армію», «Побачиш Табанчіка – дай підсрачніка»….але простим людям того не зрозуміти.
Сучасний випускник – істота жалюгідна, та тих, що доживають до кінця навчального року заносять до червоної книги називається «Списки рекомендованих до зарахування» і тоді цей випускник збирає ще зо десятка два таких як і він і у них після таких зборів ще довго дзвенить в голові, як після першого дзвоника, але « і вільніше, і легше».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391559
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.01.2013
Привіт..я знову тут..
У тебе, за спиною
Привіт, поглянь...люблю
Пуста кишеня..жовті зуби
Ти – вино…вина моя
Привіт, я в тебе в середині
Болить і серце й голова..
Привіт…дитя моє убоге
Кохання…щастя, вже не
зітхаю,златом стала
Покинута доля – пуста.
Привіт, я скучив за тобою…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391241
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2013
Книги, що брала до рук,
Парфум…запах і слід.
Цілую між сторінок…
Проводжу…шукаю пилинку
Від тебе. Прошу явись…
Не у снах, мріях, колодці
Між сторінок, на літери
Ляж, як колись біля мене
Лягала...прошу явись
Між сторінок...цілую услід
«Ти мною згордувала»
Рядки улюбленого дядьки
І хто б коли подумав:
«То буде твоє житіє»
Мікромолекули, мікрочастинки
Пилинки…аромат на сторінках
Книга, єдина..лиш слід
Що лишивсь від тебе
Межи літер нещасливого
Пропащого, п’яного битія.
́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390424
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2013
Вальдшнепи літали над нами
За спинами гулом співали нагани
Ти любила «російський ренесанс»
Колчака особливо, а з ним І вальс
Я млів від «розстріляного
Відродження»…Семенка
Бі-бо-бу
Мене не харили правила,
Синтаксис, пунктуація
Я крізь білий папір і чорні
Літери помирав, як їх біографія
Ми слухали «як липа шелестить»
Дивились як ЧесТно помирає Колчак
Ми разом за Женею сльози лили,
Розбавляли відхаркану кров
Соловецьку пронизану туберкульозом.
Рік за роком…день за днем
Таких нас були тисячі, можливо
Й мільйони «втрачені…» й «віднайдені»
Відлижні шістдесятники, розхристані
Девяностники
Та ми перші – «джинсові двітисячідесятники»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382852
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2012
Розфарбуй, намалюй Кохання -
Ніжно контур, впевнено та чітко.
Плавно пошрамуй терпке тілобиття,
Тут буде хатка, дітки і садок…
Розфарбуй, малюй кохання душ.
Зливай, сплітай сотні кольорів,
Плети косу: почуття діли на три
І не кажи, що вийшло так
Що інколи заносить, що інколи
Ти п’єш.Мовчи! І пензля поклади.
Ти – геній кісточки і олівця
Та згустила фарби сліз не витримавши
Гами шедеврального кінця.
́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380496
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2012
Сновидю нею
Шепчуся із
Друзями-сторінками
Тупого і(-)нету
Місто ковтає
Пащею лева.
Камінь, камінь, -
Ба, сонця не треба
Казав дядечко
Тичина
"Партія світить"..
А хлеба, то нету
Ось так і
У нас
Стосунки - роками,
Любові ж не треба...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374564
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2012
Ми граємо в гру
З назвою кохання
Відгадуємо ребуси,
Вставляємо пропущені
Літери. Відновлюємо
Втрачену послідовність
Стерту рутиною чи
То нестримністю
Пристрасних днів.
Невміло, незграбно
Намагаємося зліпити
З тіста своїх почуттів
Спільний пиріг.
А він як на зло,
То глевкий, то крихкий
Розсипається в руках.
Як і наші почуття
Яких можливо й не було,
Ми ж просто грали в гру
І обоє програли…
27.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2012
Життя провалюється камінням рутинності,
Остання пуританка позбулась невинності.
Спохмурніли занадто ескізи прийдешніх днів,
Розгубили вже дітки пекельні синіх птахів.
Кинув на поталу вовкам своє найдорожче,
Вириваючи серце з грудей із словом «Отче»
Пірнути ти маєш до горя людського глибин,
Ти точно зможеш зарадити, шанс лише один.
17.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374310
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.10.2012