| Сторінки (1/71): | « | 1 | » |
Зима цьогоріч як примхлива панна,
Не передбачиш її настрій аж ніяк:
То сніг рясний, немов небесна манна,
А то з дощем ридає просто так.
То огортає в срібну шаль дерева,
А то багнюкою поцілить у чоло,
То бавиться із лютими морозами,
І заспокоїться, неначе так й було.
І бідкаються люди, й нарікають:
Скоріше б вже закінчилась зима,
Раніше, ніби, зими були інші...
Та може в цьому є і їх вина?
03.02.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824388
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2019
Не припиняйте вірити у чудо,
І просто мрійте, щоб там не було.
Ви дихайте завжди на повні груди,
І посміхайтесь, бідам всім на зло.
Не забувайте істину життєву:
Якщо вперед іти і не здаватися,
У щирих мрій така є особливість –
Раптово починають всі збуватися.
27.01.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824036
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2019
Простягаю до долі руки,
Хочу її обійняти.
Я буду життєву стежину свою
Барвінком встеляти.
Звертаю у небо свій погляд,
О Божа Мати,
Я буду надвечір, як сонце спаде,
Молитву читати.
Відкриваю для щастя душу,
Несила чекати,
Я буду всім серцем лиш тільки тебе,
Одного тебе кохати.
03.09.2017
Фото з Інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748942
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2017
Для мене всі люди
На квіти схожі:
Одні зів’ялі,
Інші – пригожі;
Одні яскраві
Й такі пахучі,
А інші – тьмяні,
Бува й колючі;
Одні весняні,
А інші літні,
А хтось узимку
Засяє цвітом;
Одні красою
Милують око,
А інші вкриті
Отруйним соком;
Одні цвітуть
У пишних садах,
А інші гинуть
В густих бур’янах.
Квіти розсіяні
По всій планеті.
Кожен з нас - квітка
В чиємусь букеті!
15.06.2017, ღ М.Н.С.ღ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737940
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2017
Я вербову гілочку
До церкви віднесу
І у Бога доленьки
Для себе попрошу.
Згадаю у молитві
Друзів всіх своїх:
Хай в їхніх оселях
Завжди буде сміх!.
Для рідні здоров’я
Буду я просити,
І за Україну,
Щоб у мирі жити.
В прибраній оселі
Освячена верба
Береже добробут,
Зло все відганя.
Я вербову гілочку
До церкви віднесу.
З чистими думками
Стріну я весну.
[i]09.04.2017, ღ М.Н.С.ღ
Фото з Інтернету[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727967
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2017
Це просто дощ. І зовсім я не плачу,
Якщо вже вирішив – іди.
Що буде далі – поживем-побачим,
Я не боюсь обіймів самоти.
Облиш слова, вони лиш тільки звуки,
Віднині розійшлись наші шляхи.
Лише потиснемо з тобою руки.
Я не спинятиму. Не озирайся й ти.
Після дощу веселка в небі сяє.
Моя веселка згодом також розцвіте.
Ти пам’ятай: назад шляху немає,
Будуть лиш спогади. І все…
[i]08.04.2017, ღ М.Н.С.ღ
Фото з Інтернету[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2017
В повітрі вже запахло мандаринками,
Діду Морозу пишуться листи,
Хтось з неба посипає нас сніжинками,
До нових мрій прокладено мости.
І хоч турботи, сірі будні та рутина
Не відпускають зі свого полону,
Усі чекають казку, сніг та диво!
І Новий рік вже ген за рогом дому.
11.12.2016, ღ М.Н.С.ღ
Фото з Інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706010
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2016
Вона сиділа у темній кімнаті
І дивилася, як за вікном лютувала злива,
Спалахувала блискавка,
Несамовитий гуркіт грому. А вона щаслива.
Дерева гнулися від ляпасів вітру,
Чорні хмари простягнули свої волохаті руки,
Обійнявши налякане місто,
Що тремтіло шибами вікон. Та її не лякали звуки.
Безпощадні гроза і злива
Несамовито танцювали в обіймах вітру,
Намагалися завдати шкоди.
Та у неї в очах світло, в душі – квіти.
І причина проста:
Там, під серцем, нове життя,
І вона зупиняє негоду
Просто поглядом…
13.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672051
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.06.2016
Знайди мене у розмаїтті днів,
Здолай розлуки болісні простори,
Візьми за руку, і давай втечем
Від всіх. Можливо десь у гори.
Знайди мене і захисти від суму.
Зітри між нами географії кордони,
Ми станемо єдиним цілим,
Звільнившись із самотності полону.
Знайди мене, піднявши вгору очі,
Зірками тобі небо вкаже шлях.
Нехай нас обвінчає літній вітер
Коханням, що оспіване в піснях
25.07.2015, ღ М.Н.С.ღ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2015
Привіт, мій любий солдате,
Вітаю із Днем Валентина.
Пробач, що так я звертаюсь
(Може, вдома чекає дружина).
На серце я не претендую,
Лиш дружні мої почуття,
Не знаю тебе, та люблю я,
Ти ж моє захищаєш життя.
Сьогодні сидиш ти в окопі,
Я в теплій своїй квартирі.
Обіймаю тебе думками
І молюсь, щоб жили ми в мирі.
У лютневу холодну ніч
Зазирну у нічне я віконце,
І до Бога я щиро звернусь:
«Хай він завтра побачить сонце».
Я з любов’ю сьогодні пишу
Невідомим, та рідним мужчинам…
Привіт, мій любий солдате,
Вітаю із Днем Валентина.
13.02.2015 ღ М.Н.С.ღ
Фото з Інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559516
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2015
В православній церкві плакали дзвони.
Вже надвечір було. Я з роботи верталась додому.
Зупинилась. Хоч від втоми валилася з ніг.
Підсвідомо перетнула храму поріг.
І до рук узяла я тоненьку свічу,
Помолилась. Хоч молитву я знала тільки одну.
Та слова на вуста навертались самі –
Миру, спокою прошу рідній землі...
12.11.2014, ღ М.Н.С.ღ
Фото з Інтернету (http://orthodox.vinnica.ua/content/mambo/lavra_kolokola_web.jpg)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2014
Герої не вмирають! Та
Я знаю – це лише слова,
Ми пам’ятаємо сьогодні імена,
А завтра.. Завтра їх нема.
На мамі лиш чорна хустина.
Без батька виросте дитина.
І десь самотняя могила.
І не одна.
Сьогодні б’ють себе у груди
Друзі, чиновники, ще якісь люди:
Героям слава! Не забудем!
Так не забудем. Але люди
Всіх не згадають. Не судіть
Мене за ці слова, бо так і буде!
Героям слава! Не вмирають
Наші герої. Десь із Богом
Вони сьогодні розмовляють.
А серце матері ридає…
Прошу моліться, ось в цю мить
Будемо Бога ми просить,
Що нам героїв вже не треба,
Нехай не кличе їх на небо,
Нехай бійців не забирає.
І хоч герої не вмирають,
та ми чекаємо ЖИВИХ,
Хай не героїв, та усіх!!!
25.07.2014
Фото з Інтернету (ТСН Новини України)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513526
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2014
А в Україні літо плаче грозами,
І блискавиці розривають небозвід…
Обличчя матері умите сльозами,
В душі лишається кривавий слід.
А в Україні, сонячній квітучій,
В полях дозріли золоті жита.
Та раптом в грудях біль пекучий,
То куля забира чиєсь життя.
А в Україні щедрій та гостинній
Від різних страв ломилися столи.
Хто? з ким? і що? не поділили…
Чому нас повернули до війни?
А в Україні хочуть жити в мирі,
Щоб знову квіти, радощі, пісні.
Мільйони вуст шепочуть в ніч молитву,
Стогнуть серця – «прийди кінець війні!»…
23.07.2014
Фото з Інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513120
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2014
В Новый год я тебя загадала,
Ровно в полночь, под бой часов.
Ведь давно о тебе я мечтала,
Ты – герой моих девичьих снов.
В Новый год я тебя загадала,
Наслаждаясь игристым вином.
Никому ничего не сказала…
Ничего. Все узнают потом.
В Новый год я тебя загадала,
Развлекаясь в кругу друзей.
Я смеялась и танцевала,
Ожидая встречи скорей.
В Новый год я тебя загадала.
А когда наступил рассвет,
У подъезда тебя повстречала,
Ты с улыбкой сказал: «Привет».
01.01.2014
Фото из Интернета
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469873
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.01.2014
Сотри мое имя из памяти,
Забудь, что когда-то была,
Ромашкою скромною маленькой,
Забудь, что когда-то цвела.
Хрустальные слезы-роса
На светлых моих лепестках.
Затихли уже голоса…
Возможна лишь встреча во снах.
Уходишь. Прощай и прости.
Спасибо, за призрачный миф.
Сотри мое имя из памяти…
Оставь только этот стих.
2013
Фото: из Интернета http://pikabu.ru/story/khodili_segodnya_v_goryi_i_nas..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457589
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.10.2013
Випав перший сніг. Я стояла біля вікна і дивилася, як з неба падають великі лапаті сніжинки. Нудна сіра вулиця перевтілювалася на очах, вкриваючись яскравим сріблом.
І разом зі змінами навколишнього середовища потроху змінювалися настрої моєї душі. Чорний смуток поступався місцем примиренню та світлому спокою. Хоча події вчорашнього дня ще боляче ранили душу. Я спустошена. Вже ніколи нікому не зможу довіряти…
Я кохала його над усе. Він був першим моїм серйозним захопленням. Він перший, хто навчав мене кохати. Він піклувався про мене. Нам було так добре. Ми могли сидіти цілий вечір поруч і дивитися на зорі, не зронивши й слова.
- Тобі не нудно зі мною? – запитувала я, довірливо зазираючи у твої очі.
- Мені добре з тобою. Ти – найдорожче, що в мене є. головне, щоб ми були поруч, а слова – то пусті звуки.
І я вірила тобі.
Пам’ятаю, як ти вперше освідчився. Прийшов до мене в інститут після пар. Ми пішли в парк. Повітря пахло весною. Вітерець пустував у кронах дерев, лоскочучи молоді листочки. Ми зупинилися під молодою берізкою. Ти був схвильований. Тримав мене за руку. Я відчувала, що твої долоні тремтять.
- Що сталося? Проблеми на роботі? – твій настрій мене турбував.
- Ні, котенятко, я просто повинен тобі щось сказати.
- Говори… Ну… - я підбадьорливо посміхнулася.
- Я тебе кохаю.
Свої слова ти підтвердив довгим ніжним поцілунком.
Ми часто потім приходили до тієї берези, назвавши її «нашою».
- А як ти мене любиш? – часто запитувала я, - ось настільки? – і розводила нешироко руки.
- Ні, ось настільки!!! – ти розводив мої рученята широко в сторони. – І навіть більше.
І знову були п’янкі поцілунки.
Я, навіть, боялася комусь розповідати про тебе, щоб не зурочити наше щастя. Лише ночами шепотіла про наші зустрічі і про те, який ти хороший, старшій сестрі, яка так щиро за мене раділа. Саме вона познайомила нас. Ти працював з нею в одній фірмі.
А вчора я прийшла до тебе. І ти чомусь довго не відчиняв. А коли вийшов, то ніби злякався мене. Одяг твій був невпорядку. Якісь тривожні думки промайнули в голові, але я їх відразу ж прогнала. Хотіла тебе поцілувати, та ти боязко відсахнувся. Я хотіла зайти, але ти загороджував мені шлях. В моїй душі панувало збентеження, серцем відчувала, що щось не так. Відіпхнувши тебе, я забігла в квартиру. Ноги самі понесли в спальню. В ліжку, де ми провели стільки безсонних жагучих ночей, лежала… моя сестра і дивилася на мене широко-відкритими очима.
Ти забіг до кімнати за мною. Безпорадно жестикулював руками, намагався щось сказати, але міг лише промукати незрозумілі слова.
А я. Навіть ворогу не побажаю того, що я відчула в той момент.
- Ви розважаєтесь чи працюєте? – запитала якимось чужим голосом.
І тут моя люба сестричка просто накинулась на мене. Забувши, що неодягнена, вона вискочила з ліжка. Розмахуючи руками перед моїм обличчям, просто істеричним голосом почала на мене кричати:
- Ну чого дивишся? Що не чекала такого? А чого ти чекала? Ти завжди була маминою і татовою донею! Тобі діставалося все! Батьки змусили мене перевестись на заочне, знайти роботу, щоб ти могла навчатись. Батьки тебе повністю забезпечують: навчання, одяг, розваги. А я?... Що у мене?! Ні, робота у мене цікава. Але всі зароблені гроші йдуть на оплату мого навчання. Цілий день перебираю тисячі паперів, що аж голова йде обертом. І коли прихожу з роботи, то скоріше б до ліжка добратись. Що вже казати про якісь дискотеки та вечірки!!! Я... я не пам’ятаю, коли востаннє з хлопцем зустрічалася...
- Ти несправедлива до батьків. Коли ти починала вчитися, а я ще ходила в школу, то більше грошей йшло на тебе. Але я розуміла, що тобі більше потрібно... я також збираюся роботу шукати.... А щодо хлопців, дискотек, то це вже твоє особисте. Я теж не часто на дискотеки ходжу. І хлопець у мене тільки один...БУВ...А чому ж ти зі мною ніколи не говорила на цю тему? Не ділилася проблемами? – холодно запитала я.
- І щоб ти зробила?
- Принаймні, намагалася б тобі допомогти. Хоча б з роботою
- О-о, дякую! І так, коли ти заходиш до мене в офіс, всі співробітники ще тиждень говорять: “Яка в тебе хороша сестра!” ...
- То ти весь час прикидалася такою хорошою, а насправді ненавиділа мене?
- Ні-і-і-і! – сестра зайшлася диким плачем. – Я любила і любитиму тебе. Просто, останнім часом я ... у мене були негаразди на роботі... і втомилася я від самотності, не виходило в мене з чоловіками... А в тебе все було так добре. І я вирішила зробити це... ну... це. Влити ложку дьогтю в твою бочку меду. Але я не хотіла робити тебе нещасливою. Я була впевнена, що ти про це ніколи, чуєш, ніколи не дізнаєшся. Просто, коли б ти ділилася зі мною своїм щастям, я знала б, що і в тебе є деякі, ну... неприємності.... чи зрада. Але ти про це ніколи б не дізналася. Ти б одружилася з ним і була б щасливою. І, повір, я дуже раділа б за тебе...
- Ти перечиш сама собі, СЕСТРИЧКО, - я зробила іронічний наголос на останньому слові. – І одягнися, будь ласка.
- Тобі не потрібно було приходити! – вона істерично залилася сльозами. – Пробач мене. Пробач. Забудь усе. Я виїду з міста.... – вона упала на коліна.
Ти весь час стояв і з дурним обличчям спостерігав за нами. Потім узяв якусь сорочку і простягнув моїй скиглячій сестрі:
- Візьми і йди у ванну. Ти просто смішна.
- А ти? – вихопилось у мене.
- Котенятко...
- Що? Теж хочеш висповідатися мені? Дякую. Мені вистачить душероздираючої розповіді моєї ВІРНОЇ сестри.
- Але ти не розумієш. В житті всіх чоловіків бувають такі моменти...
- Ха! – обірвала я тебе. – А в жінок бувають моменти, коли вони просто переступають через ... через чоловіків, у яких бувають ТАКІ моменти. – Я намагалася зберігати спокій. А так хотілося розплакатися.
- І ми що – тільки через це розлучимося ?..
- А ми неодружені, щоб розлучатися... – я розвернулася до дверей.
- Зачекай! – вигукнули ти і моя сестра в один голос.
Та я не могла вже чекати. Мене душили гіркі сльози образи, відчаю і болі. Я збігла сходами вниз і вибігла на вулицю. Холодний вітер вдарив в обличчя, ніби дав мені ляпас. І я вже не могла більше стримуватися – розридалася, не звертаючи увагу на шокованих моєю поведінкою перехожих. Вулиці були сірими, брудними. І на душі моїй було сіро від бруду, який залишили мої найдорожчі люди.
А сьогодні випав перший сніг. Я провела найжахливішу ніч в своєму житті. (Сестра дома не ночувала, щось вигадала батькам, щоб ті не здогадалися, та й я не розголошувала їм проте, що сталося). Жахлива ніч... Проте тепер, дивлячись у вікно, я відчувала деяке полегшення. Хоча ще не одну ніч плакатиму від болю та образи. Не один раз цей гіркий спомин змусить здригнутися моє серце. Та я вирішила остаточно: пробачаю вас, але викреслюю зі свого життя. Обох. Як мені важко...
А сніжинки кружляють у веселому танку. Я дивлюсь у вікно. Потім закриваю очі і відчуваю себе сніжинкою. Сріблястою лапатою пушинкою, яка летить з морозного неба.
22.11.2001.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449783
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.09.2013
Сьогодні я прокинулась раніше ніж звичайно. Мене переповнювали почуття збудження та страху. Я пішла в душ і відкрила кран з холодною водою. Приємна прохолода прогнала сон. Я відчула полегшення. А струмені води приємно збадьорювали тіло, але раптом я зрозуміла, що замерзла. Загорнувшись в м’який рушник і стукаючи зубами від холоду, я поплелася до кімнати. Почала поволі одягатися. Учора разом з вірними подругами-порадницями – Елочкою, Люсею та Алісою – я спланувала увесь свій сьогоднішній день, починаючи від одягу і закінчуючи манерою посміхатися та говорити «розумні» слова. Ми перебрали увесь мій гардероб. Зупинили свій вибір на темно-синій спідниці, яка була найдовша (аж майже до колін) і найскромніша (хоча дуже пасувала моїм струнким ніжкам), білій блузі та темно-сірому піджаку. Проте сьогодні цей одяг мене вже не влаштовував. Тому я одягнула свій улюблений брючний костюм класичного чорного кольору.
Тепер настала черга макіяжу. Щоб не виглядати надто вульгарно, а справити приємне враження, я взяла мінімум фарб. Підвела очі чорним олівцем (тоненькі «стрілки», щоб підкреслити виразність мого погляду), туш та рожева помада. Наче непогано.
Добре, що хоч з волоссям нічого не потрібно робити. Мої любі подруги напередодні, ледь не силоміць, затягнули мене до перукарні. Тепер моє довге русяве волосся лежить десь у сміттєвому відрі (якщо ще не на смітнику). Проте сьогодні мені потрібно лише провести кілька разів по волоссю гребінцем – і все чудово!
Але ні. В будь-який інший день я б посміхнулася своєму зображенню у люстерку… тільки не сьогодні. Нині я була невдоволена абсолютно усім. Річ у тім, що сьогодні мій перший робочий день у рекламній компанії «Хмарочос». Учора я блискуче пройшла співбесіду у «поважної» комісії, начолі із начальницею кадрів, і була призначена на посаду дизайнера. І ось лише якась година відділяє мене від початку робочого дня. Але як мене зустріне колектив? Як влитися в цю, вже сформовану, «сім’ю». І найбільше мене хвилювала зустріч з начальником. Якби я знала хоч щось про нього, то, можливо, і не так сильно б хвилювалася. Але мені було відомо лише його ім’я.
Я вибігла з дому. Ледве впихнулась у переповнений трамвай. В будь-який інший день я б дочекалася більш зручнішого транспорту. Але сьогодні просто не могла дозволити собі запізнитися…
І ось широкі дубові двері з табличкою «генеральний директор». Серденько в моїх грудях «танцює гопака», голова йде обертом, у роті пересохло. Тремтячою рукою стукаю кілька разів і відчиняю двері.
- Здрастуйте. Я – новий дизайнер, - не впізнаючи власного голосу , прошепотіла я. Проте, не дивлячись на всі мої хвилювання, мої очі, як у справжньої жінки, почали блукати по всім куточкам, розглядаючи обстановку кабінету. Не буду описувати, що я там побачила, але все було таке розкішне і разом з тим по-домашньому зручне та затишне, що я навіть не помітила, де подівся мій страх.
- Вітаю Вас у «Хмарочосі», Ірино Вікторівно, - приємний низький голос був офіційно-домашній. І я аж стрепенулася: «Перший день роботи, а він уже знає моє ім’я».
Мої очі нарешті припинили бігати по кабінеті й почали дивитися в одному напрямку. Те, що я побачила, вразило мене «наповал». За широким столом чудернацької форми, утопаючи в чорному шкіряному кріслі, сидів приємний молодий мужчина років тридцяти. Він одразу піднявся мені назустріч. «Джентльмен» - подумала я. Це був високий блондин з яскравими блакитними очима. Чорний костюм зі сріблястим відтінком поєднував класичність та модерн. Особливо мені сподобалося, що піджак був не зі звичайними ґудзиками, а на «блискавці». Сорочка і краватка в тон костюму. На черевиках жодної пилинки. Його огортав приємний аромат дорогого одеколону, який повністю гармоніював із зовнішнім виглядом.
«Стильний» - подумала я.
- Сідайте, будь ласка, - він показав мені на крісло напроти свого столу. Я сіла і зраділа, що одягнула брюки, в них я почувалася більш комфортно.
Вмостившись в кріслі і прийнявши артистичну позу, я звернула увагу на робочий стіл шефа. Персональний комп’ютер, підставка для ручок, телефон, кіпа паперів та ділових журналів. Все в строгому порядку. І ще рамка з фотокарткою молодої жінки та маленької дівчинки.
«Мабуть, дружина і донька».
Шеф почав розмову. Він розповів мені про компанію, ознайомив з правилами та графіком роботи, пояснив що саме він хотів би побачити в моїй діяльності, підбадьорив і побажав успіху. В розмові дотримувався офіційно-ділового стилю, але з нотками доброзичливості.
Потім він провів мене на робоче місце, ще раз побажав успіху, посміхнувся і пішов.
Я була вражена. Молодий, привабливий, енергійний (більше схожий на ведучого телепрограми), але жодних брудних натяків, які я бачила у серіалах. Здається з таким шефом можна спокійно працювати, робити кар’єру, і з часом я стану справжньою бізнес-леді. Наполегливість і здібності у мене є.
О Боже, я вже мрію про підвищення!...
24-25 жовтня 2001 р.
Фото: Роман Пан http://vk.com/romed90
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449782
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.09.2013
Короткі зустрічі, приховане кохання,
Ти мій лише на лічені хвилини,
А потім знову сльози розставання –
Ти йдеш до сина і законної дружини.
Ти йдеш і не прощаєшся зі мною,
Лише махнеш привітно головою,
А я зариюсь у холодну постіль,
В якій недавно грілась ще з тобою.
В твоїм житті я лише дуга скрипка,
Хоч знаю – ти мене кохаєш,
Даруєш квіти, ніжність, поцілунки,
Та мало часу ти для мене маєш.
Що вдієш, серцю не накажеш,
На долю я не нарікаю,
Нехай балакають сусіди.
Хоч грішно, але я кохаю.
Кохання мені очі засліпило,
З тобою я пізнала земний рай.
Але ніколи поміж нами не стояло
Болюче й гостре “Вибирай”.
Забула я про сором і про совість,
Не думала я про твою родину,
Лиш одна думка в голові крутилась:
“Ти тільки мій у цю п’янку хвилину.”
Та доля брудний жарт зіграла,
Мабуть, засуджуючи нас,
Адже я в школі працювала,
Дітей учила – перший клас.
На першій парті біля мого столу
Сидить маля – дитя весни,
Русявий чубчик і блакитні очі,
Але чомусь завжди сумний.
Ми якось вдвох у класі залишились,
І я спитала: Хлопчику, скажи,
Чому усі сміються діти,
А ти весь час сидиш сумний?“
І, опустивши голову, дитина
Сказала тихо: “Вчителько, скажіть,
Чом негаразди у моїй родині,
Щоб мама з татом помирились, що робить?”
Його долоньки взявши в свої руки,
В блакить очей дитячих зазирнула,
Які важкі в ту мить пізнала муки,
О Господи, усе я зрозуміла.
У нього твої очі і вуста.
І прізвище, а я не помічала.
Цей хлопчик – був твій син...
І я один з ним на один.
Враз серце ніби зупинилось,
Скотилося на щоки дві сльози,
Як божевільна шепотіла:
“Прости мене, мій хлопчику, прости.”
Сьогодні знов важке чекання.
Від хвилювання я сиджу й курю,
Я в жертву принесу своє кохання,
Але сім’ю не розіб’ю.
Вже за дверима чути кроки,
Тобі я двері відчиню,
Уся тремчу, підкошуються ноги,
Але раз вирішила, то зроблю.
- Пробач, сьогодні запізнився, -
Ти винувато бурмотів, -
Дружина захворіла, сина
Самого залишати не хотів.
- Любий, з тобою добре, але твоя сім’я...
Ти ж мучиш всіх: мене, сина, дружину,
То ж я викреслюю тебе з свого життя
Прямо тут, у цю хвилину.
Тобі нічого більше не сказала,
Тільки дверима сильно “бах”.
Душею й тілом розуміла –
Була надто різка в словах.
Та може це тільки на краще,
І ти зненавидиш мене,
З мого життя підеш назавжди,
Тебе ніщо вже не верне.
Іще твій подих чути за дверима.
Варто лиш двері відчинити,
На шию кинутись, прошепотіти:
- Без тебе я не зможу жити!
Але як же тоді хлоп’ятко,
Що відкрило мені свою душу,
Я не зраджу твого сина, нізащо,
Повернути йому спокій мушу.
Мені важко і хочеться плакать,
Але зроблений перший крок.
Не кохайте жонатих, дівчата,
Це найважчий життєвий урок.
20.01.1999
фото з Інтернету
http://obozrevatel.com/crime/08136-v-zhitomire-uchite..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442446
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2013
Сьогодні я бавилася зі словами,
Співставляла недоречні рими,
Так з’явилися незрозумілі вірші,
В яких літо замінили зими.
Намагалася зібратися з думками,
Щоб відкрити щирі почуття,
Та стелились літери рядками,
Проживаючи якесь чуже життя.
Так хотілося мені всім прокричати,
Щоб почули, зрозуміли, що це я,
Та стелились літери рядками,
Проживаючи якесь чуже життя.
09.08.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442393
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2013
***
У пошуках кращої долі
До ворожки вона ходила,
Показувала їй долоні,
І каву гіркую пила.
Посміхалась стара лукаво,
Бурмотіла якісь слова.
В роті присмак гіркої кави,
Просто обертом голова.
Кілька раз уже жалкувала,
І тікала, лиш тільки в думках…
Та всміхалась стара лукаво.
І все тіло сковував страх.
Зазирала чаклунка в горнятко,
Щось крутила його, зітхала.
«Сподіваюсь, там все в порядку», –
Вона з острахом все чекала.
«Що було, що є і що буде…»
Почала ворожка розмову.
«Ні, не хочу, не треба, мовчіть!» –
Перебила вона її мову…
У долоньках сховала обличчя,
А в очах заблистіла роса.
Доторкнулась рука стареча,
Ніжно гладить її по косах.
Слід прогнати із серця страх.
На все воля Божа. В свій час
Все, що має відбутись – відбудеться.
Не залежить доля від нас.
03.07.2013
фото: Евгений Онищенко http://vk.com/eonfoto
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435144
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2013
Как-будто прошло, и вроде не больно.
Новый день начинаю с улыбки.
Лишь иногда содрогаюсь невольно,
Вспоминая былые ошибки.
Вспоминая ошибки? Разве я ошибалась?
Ведь любила, прощала, ждала.
Просто в сердце его как-то не удержалась,
И однажды осталась одна.
Но прошло. Успокоилась, хоть не забыла.
Без тебя научилась я жить.
Зачеркнула, простила, навсегда отпустила.
И готова я снова любить.
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400012
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.02.2013
І знову прохолода. Знову дощ.
І листя пожовтіло непомітно.
Підкралась осінь до мого вікна.
І не цвітуть уже барвисті квіти.
Я теплий одяг дістаю із шафи.
Із парасолькою не розлучаюся й на мить.
У вирій сумно проводжаю птахів.
І по-осінньому я починаю жить.
2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384911
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2012
Життя іде. Минають дні і ночі,
Немов пейзажі за вікном авто.
Живеш як можеш, іноді – як хочеш,
Неначе граєш в лотерею «Спортлото».
І погляд твій спрямований у даль,
У майбуття таке ще невідоме,
Та раптом непомітна всім деталь,
До болю щось таке тобі знайоме
Тебе поверне у минулі дні,
Сколише пам’ять, щось застукає у скронях,
Навіє спогади і, мабуть, не одні,
І крапельки роси будуть в долонях.
У спогадах – і радість, і печалі,
У спогадах – вся ти, твоє життя,
У спогадах лишилися деталі,
Що стали пазлами для твого майбуття…
2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384908
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2012
Усе пройде, усе колись проходить,
Не раз таке казали мудрі люди,
Та як же жити, коли зводить подих,
І поглядом тебе шукаю всюди?
Вночі у снах тебе постійно бачу,
Удень живеш у серці і думках.
Я вечорами чомусь завжди плачу,
І знов чекаю зустрічі у снах.
Усе пройде, усе колись проходить,
Ніщо не може вічним в світі бути.
Нам не судилось поєднати долі…
Не знаю, як мені тебе забути…
2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2012
Я не зможу жити без тебе,
Життя просто утратить сенс:
Потьмяніє блакитне небо,
Не чекатиму я чудес,
Непотрібними стануть квіти,
І затихне веселий сміх,
Не радітиму я подіям
І зненавиджу просто всіх.
Тільки б голос твій рідний чути,
Милуватися контуром губ,
У зелених очах тонути,
Відчувати всю силу рук.
Я не зможу жити без тебе,
Життя просто утратить сенс.
Я НЕ ХОЧУ жити без тебе,
Бо для мене ти – це УСЕ!!!
2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2012
У очах її сірих смуток,
На повіках – краплинки роси,
Одинока, самотня, забута,
Лиш в ТБ якісь голоси.
Все чекає, зітхає, сумує,
Телефон зажала в долоні,
І думки, немов павутина,
Тримають її у полоні.
У думках строкаті сюжети:
То яскраві, то надто тьмяні,
І єдиний жаданий образ
Розпалює в серці вогні.
І що сталось? Не зрозуміли!
Просто погляди не зійшлись.
Щось доводили, сперечались,
І засмучені розійшлись.
І тепер роса на повіках,
Телефон уперто мовчить.
Та не може вона поступитись,
Перший крок на зустріч зробить.
Сльози. Відчай. Болюче кохання.
Пролунав знайомий рінгтон.
«Привіт. Скучив. Зайду на хвилинку.»
«Я спущусь. Поламавсь домофон!!!»
2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382798
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2012
Кап…сльозинка…мабуть відчай…
Нічия. І ти нічий.
Почуття, мов сніг торішній,
Враз розтанули, мов дим…
2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2012
Я ні в кого не питаю дозволу на любов.
Я робитиму це знову і знов.
Буду жити, марити, дихати тобою
І кусати губи до болю.
Будуть сльози образи і відчаю,
Буде щастя, можливо навічно.
Буде розлука – назавжди й серйозно.
Буде все, бо без тебе вже просто не можна.
Я ні в кого не питаю дозволу на любов…
2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382570
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2012
Невже, щоб скучити за людиною,
Потрібно бути на самоті?
Невже звичайне прагнення – бути разом –
Це є гріх у цьому житті?
Невже, щоб сказати «дуже скучаю»,
Потрібно не бачитись місяцями?
Невже, щоб сказати просто «кохаю»,
Недостатньо зустрітись очами…вустами…?
Навіть мить без тебе – розлука!
Хоч і буду я при занятті…
Невже звичайне прагнення – бути разом –
Це є гріх у цьому житті?
2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2012
Я загублена, я утоплена
У твоїх бездонних очах.
Я підкорена, я розтоптана
У твоїх медових речах.
Божеволію, схожу з розуму
Від нектару солодкого губ,
В павутині неначе заплутана,
Я в обіймах цих дужих рук.
У полоні моє серденько,
Я не можу без тебе бути.
І душа, неначе кайданами,
До твоєї душі прикута.
2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2012
Я шукала, чекала принца,
Я читала про нього книжки,
Надивилася тисячі фільмів…
Та з’явився раптово ти.
Не герой і не принц казковий,
І не був ти на білім коні,
Але погляд, такий загадковий,
Запалив в моїм серці вогні.
Запалав ніжний вогник кохання,
І зігрів мою душу теплом,
І ніколи мені ще так добре,
І так хороше не було.
Ну і що, що не принц казковий,
Не герой із фільму крутого,
Я нарешті сама зрозуміла,
Що шукала саме такого!!!
2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2012
Що ти робиш зі мною, скажи?
Граєш в ігри чи вірно кохаєш?
Навкруги лиш одні міражі,
Ти то є, то раптово зникаєш…
Що ти робиш зі мною? Чому
Розриваєш моє ти серденько?
Ти даруєш усім тепло,
А мені – лиш маленьку жменьку…
Що ти робиш зі мною? Навіщо
Ти мені шепотів кохаю?
Я повірила кожному слову
І тебе з нетерпінням чекаю…
Що ти робиш зі мною, скажи?
Адже іншу ти обіймаєш,
А для мене лиш мрії і сни.
Тільки там ти на мене чекаєш…
2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381391
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2012
Добраніч, мій любий друже,
Стомився ти, мабуть, за день,
Бажаю, щоб ніч-чарівниця
Тобі заспівала пісень,
Ніжних своїх колискових,
В яких чарівні слова.
Бажаю я снів кольорових,
В яких тільки радість одна.
Бажаю, щоб різні печалі
Лишились в минулому дні,
А нічка тобі подарує
Пісні свої чарівні.
Добраніч, мій любий друже…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381390
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2012
– Привет.
– Привет.
– Как дела?
– Спасибо, знакомлюсь с местом.
– По путевке?
– Ага.
– И я,
Может быть, погуляем вместе?
Беспокоит спина?
– Ага,
Обострились проблемы детства,
Посоветовали радон,
Эффективное, вроде, средство.
– Может, вечером сходим на танцы?
– Танцы? Да. Почему бы и нет?
Утром, возле столовой встретились:
– Привет, танцовщица.
– Привет.
– Слушай, здесь обалденный парк,
Может сходим вдвоем погулять?
– В парк? Конечно. Идея супер,
Но не смей ко мне приставать.
В парке ветер колышет ветви.
Он за плечи ее приобнял:
– Извини, не могу удержаться, –
В губы страстно поцеловал.
Словно гром среди ясного неба,
И земля ушла из-под ног.
Отвечала ему поцелуями
И шептала: «Прости меня, Бог».
А когда он, от страсти сгорая,
Начал платье ее поднимать,
Испугалась, его оттолкнула
И хотела уже убегать.
– Мы не можем, пойми, мой хороший,
Дома муж и дочурка… семья!
– Понимаю, женатый я тоже,
Но схожу с ума от тебя.
Лишь увижу – и дрожь по телу,
Не могу я себя удержать.
Подари мне немножко себя,
Разреши любить и ласкать.
Это будет наш сладкий грех,
Только мы будем знать эту тайну…
Ее губы шептали «нет»,
Ну а руки обняли случайно.
Поддались обоюдной страсти:
Днем – леченье, а ночью – любовь.
Это было их летнее счастье.
Это в жилах кипела любовь.
Только время летит незаметно,
И стоят уже на перроне.
Он не дарит ей лишних слов.
Ожидают сумки в вагоне.
– Может, все же оставишь номер?
Я не буду часто звонить.
Поцелуем его прерывает:
– Мы должны это все прекратить.
Он волнуется. Нервно курит.
– Ты сюда еще приезжай.
Может, встретимся. До свиданья.
Она шепчет: – Нет, милый, прощай.
Так разъехались в разные стороны
Без обманчивых обещаний,
Оставив только на память
Страничку воспоминаний.
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381275
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.11.2012
Все говорят о том, как я нужна в этом мире. Кто-то скучает, кто-то любит, кто-то просто нуждается в моей помощи. А я? Кого интересуют мои чувства, мысли, потребности? Почему, когда мне действительно плохо – обратиться-то не к кому… Может это у всех так? Может я все придумала? Может я просто капризничаю?
Только почему душа рвется на мелкие клочья, сердце ноет, а из глаз текут слезы, а мне не к кому обратиться? Ведь уже поздно, кому звонить? А никто не чувствует моего состояния, даже те, кто говорят, что знают меня очень хорошо.
Слезы залили все лицо, и, словно кислота, обожгли мои щеки, оставив красные следы сыпи. Сердце разрывается в груди, боль пронзает все тело. Что делать? Ведь я никому не нужна сейчас. Ведь все уже спят. И если позвонить – скажут, что я дура. А я действительно дура. Сама не понимаю, почему расклеилась. Но точно знаю, что мне плохо.
Может лечь спать и вдруг я завтра не проснусь? Мне будет хорошо. Боль пройдет. Только все начнут плакать. Вспоминать, какой хорошей я была. Подружки будут казнить себя, почему они не заметили, что со мной что-то не так. Родственники будут причитать, что на кого же я их оставила. Хотя, бывает, сидишь, а за целый день никто не позвонит.
Если я умру, то думаю, сразу же найдется человек, который, оказывается, меня очень любил и готов все отдать, чтобы я вернулась в земной мир и была с ним. Милый, а где же ты до этого был?
Думаю, если бы я умерла, то на мой похорон приехало бы очень много людей. Хотя сейчас все такие занятые: ни приехать, ни позвонить, ни написать. А если и позвонят, то сразу упрекнут – а ты почему не звонишь? А если меня не станет – все будет по-другому. Сразу время найдется, дела отложатся. Как же не проводить в последний путь.
Хотя, это сначала. Думаю, через год обо мне вспомнят только половина знакомых. Через два – и того меньше. И только единицы будут помнить всю жизнь.
Если бы я умерла…
Боже, прости грешную за такие мысли. Отче наш, что есть на небесах, да святится имя твое, да придет царствие твое…
Что за глупые мысли…
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381273
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 29.11.2012
Неожиданно так, непонятно,
Словно вирус любовь подцепила,
И «касперский» мой не сработал,
В жилах кровь, как вулкан, забурлила.
Загрузилась программа в сердце,
Здравый разум отправлен в «корзину»,
Только ты оказался устройством,
Несовместным с моей машиной.
Переполнили чувства систему,
Жесткий диск был забит до предела,
Но ты, словно продвинутый юзер,
Загружал свои игры умело.
А когда не хватило места,
Мой процессор сгорал от любви,
Ты простился и посоветовал:
«Антивирус свой обнови!»
И включала я перезагрузку,
Форматировала жесткий диск,
Только сердце мое не ведется,
Мозг мой тоже как-то завис.
И система выходит из строя,
Только где найти такой «софт»,
Чтобы можно, как на ПК
Иль стереть, иль вернуть любовь???
2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380623
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.11.2012
Підперла рукою підборіддя,
Надто важкий граніт науки,
І викладач вже надокучив,
Від писанини болять руки.
Ресурси, уряд електронний,
Навіщо їй про це писати?
Учора не прийшов коханий,
Всю ніч не довелося спати.
Справи сердечні перш за все,
Дівча схвильовано зітхає,
А викладач біля трибуни
Читає щось собі, читає.
Зітханням справі не зарадиш,
Потрібно взяти себе в руки,
І далі лекцію писати,
Щоб не відстати від науки.
2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380622
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2012
Я тебя никому не отдам.
Привяжу. Прикую. Или спрячу.
Помолюсь я ко всем Богам,
Чтобы нам подарили удачу.
Только мой. Только я. Только мы.
Я закрою тебя от ненастья.
Я тебя никому не отдам,
Потому что ты – мое СЧАСТЬЕ!!!
2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380361
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.11.2012
Твої очі – дві намистинки:
Темні, іскристі, жагучі.
Твої губи – то насолода
Поцілунків солодких, пекучих.
Твої руки, мов крила птаха,
Я в обіймах твоїх літаю.
Ти єдиний у цьому світі,
Кого палко і вірно кохаю.
2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380360
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2012
Я люблю тебя и ненавижу.
То целую, то опять обижу.
То тону в безумных ласках.
То рисую в черных красках.
То бегу к тебе с улыбкой.
То скажу, что ты – ошибка.
Понимаю – это бред,
Но пусть знает белый свет:
Я с тобою, как в раю,
Потому что Я ЛЮБЛЮ!!!!
2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380282
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.11.2012
И все же странно жизнь устроена –
Ведь вроде бы и все в порядке,
Но почему-то я расстроена,
И на душе как-то несладко.
Хожу, всем мило улыбаюсь:
Работа, дом, все, как обычно,
Делами приглушить пытаюсь
Проблемы жизни своей личной.
Да что там «личной», лишь слова,
Ее ведь нет, одно название,
Была короткая любовь,
И очень быстро – расставание.
Хотя «длину» любовных чувств
Короткой зря я назвала,
Ведь в моих мыслях и душе
Она жива еще… жива…
Трепещет нежный огонек
И греет сердце темной ночью,
И боль в груди, и стук в висках,
И слезы заливают очи.
И так живы воспоминания,
Надеюсь, верю, очень жду.
Но разве после расставания
Возможно изменить судьбу?
Вот и хожу я, улыбаюсь,
Скрывая боль, и веря в чудо.
Но даже после расставания,
Я все равно тебя ждать буду…
2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380280
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.11.2012
Если я вдруг теряю силы –
Ты плечо мне свое подставляешь.
Если плачу я от обиды –
Мои слезы ты утираешь.
Если падаю я, споткнувшись,
Только ты меня поднимаешь.
Если я замерзаю зимою –
Ты теплом меня согреваешь.
Если мне хорошо на душе –
Мою радость ты разделяешь.
Если есть в моем сердце тайна –
Только ты эту тайну знаешь.
Ты со мною и в радость, и в горе,
Мы с тобою – замкнутый круг,
Ты – все самое дорогое,
И зовут тебя – Лучший Друг.
2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379663
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.11.2012
Привет. Это последнее письмо.
Письмо без адреса, написанное мной.
Письмо, в котором я в последний раз
Скажу тебе, что ты – моя любовь.
Я каждый день тебе писала письма,
Только к тебе они не доходили.
Бумажные слова любви моей
В пакете мусорном все время выносили.
Ты спросишь: «Так зачем писала?
Чтоб выбросить? А в чем же тогда соль?»
Моя душа ведь от любви кричала,
И лишь бумага знала эту боль.
И как могла тебе признаться в этом?
Ведь ты другую выбрал для себя.
И я писала письма каждый вечер,
Потом рвала: с обидой, но любя.
Сегодня я, устав уже от боли,
И понимая, что не будем вместе,
Пишу тебе последнее письмо.
Ну что ж прощай. Привет твоей невесте!..
2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379662
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.11.2012
Подари мне цветочек аленький.
Просто так, как друг подари.
Это будет подарок маленький,
А не знак чистой верной любви.
Я тебе подарю цветок тоже,
И в нем спрячу частичку любви.
Может быть когда-нибудь сможешь
Ты подарок мой оценить…
2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379440
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.11.2012
Я плакала сьогодні із дощем.
Ловила у долоньки сльози неба.
Чому моє серденько так бринить?
Чому душа з грудей рветься до тебе?
А ти сміявся, з іншою удвох
Ховаючись в під’їзді від негоди.
Ти обіймав її за мокрі плечі,
Для вас нема поганої погоди.
Ніколи я не стану поміж вас,
Якщо це доля – сам прийдеш до мене.
А нині я вся змокла під дощем,
І плачу від кохання разом з небом.
2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2012
Не люби меня, друг мой, пожалуйста,
И любовью своею не мучь.
Я другому себя приготовила,
Подарила от сердца ключ.
Не вздыхай так с обидой и грустью,
Ты пойми меня, друг, и прости,
Я другого люблю безумно,
Так как любишь меня ты.
2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379219
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.11.2012
Люблю.
Ну почему не веришь?
Люблю.
Другую ты лелеешь.
Люблю.
А ты ее не любишь.
Люблю.
Себя, меня, ее ты губишь.
Люблю.
Хочу тебя я всей душою.
Люблю.
Но ты уходишь вновь с другою.
Люблю.
Любить тебя не устаю.
Люблю.
Я от любви словно в раю.
Люблю.
Преград совсем я не боюсь.
Люблю.
Я все равно тебя добьюсь.
2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379218
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.11.2012
Я п’ю вино, терпке й хмільне,
Хочу з вином забути все,
Тебе забути і звільнити душу…
Хоча чому тебе забути мушу?
Вино в крові – немов стихійне лихо,
Не можу стримуватися, бути тихо,
Я шепочу ніжні слова кохання,
Хоча не чуєш ти мого зізнання.
Пробач мені, пробач, що я кохаю,
Тобі я лиха не бажаю,
Для тебе я готова на усе….
Але лиш п’ю вино терпке, хмільне…
2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2012
Сумно. Скучаю.
Очі сухі.
В душі ридаю.
Мучусь. Чому?
Сама не знаю.
Мабуть, я просто
Тебе чекаю.
Марю даремно.
Одна. І темно
В кімнаті.
Втрачаю надію.
Просто без тебе
БожевОлію
2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2012
Ты писал ей стихи,
Ты дарил ей цветы,
Потому что любил без ума.
Ты ей жизнь отдавал,
С неба звезды срывал,
Но другому была верна.
Ты хотел победить,
И ее покорить,
Чтоб твоею стала она.
Но увы, ты не смог,
Это жизни урок,
Ведь другому она суждена.
2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378736
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.11.2012
Ти герой не мого роману,
Ти лиш привид із моїх снів.
Ти з’явився немов омана,
Моє серце ти полонив.
Ти сторінка чужої книги,
Яку інша радо читає.
Ти секрет, що живе в моїм серці,
І про тебе ніхто не знає.
2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2012
Кричу «ЛЮБЛЮ», а ты не слышишь.
Целую – ты угрюмо дышишь.
Хочу обнять – а ты ушел.
С другою ты любовь нашел.
2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378532
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.11.2012
Зачем ты ко мне пришла?
Кажется, я не просила.
Я в гости другую ждала,
А ты ее опередила.
Теперь ты со мною рядом,
Прогнать тебя не могу.
Ты даришь мне капельку счастья,
А также боль и тоску.
Щекочешь мои ты нервы,
И яд разливаешь мне в кровь.
Зачем ты пришла, безответная
Гостья моя, Любовь?
2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378531
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.11.2012
Что случилось со мной? Я не знаю.
Я сама себя не пойму.
И признаться я не решаюсь,
Что люблю тебя. Слышишь, люблю.
Ты судьба моя или ошибка?
Мое счастье ты или боль?
Но в одном я уверена точно:
Мои чувства – это ЛЮБОВЬ!
Только что с этим чувством делать?
Мой хороший, дай мне ответ,
Ты скажи мне, но только серьезно,
Любишь меня или нет?
2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378337
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.11.2012
Ты сегодня опять не со мной,
Ты сегодня ушел к другой…
Я одна. Тишина. Боль разлуки.
Сколько можно терпеть эти муки?
Сколько можно терпеть и страдать?
Сколько можно чего-то ждать?
Я устала быть второй скрипкой.
Может мы – это просто ошибка?…
Не могу я делить с ней тебя,
И прощать постоянно любя.
Не могу. Не хочу я страдать.
Начинаю тебя забывать…
2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378336
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.11.2012
Аромат ранкової кави
Розігнав усі мої сни,
І вуста вологі ласкаві
Доторкнулися до щоки.
Потягнулася я у ліжку,
Проганяючи дрімоту,
Не приховував ти усмішку,
Таку рідну, таку просту.
Дарував ти мені цілунки,
Шепотів кохання слова.
Кава в ліжко. Жіноча мрія.
Просто обертом голова.
Що потрібно жінці для щастя?
Ось такі ранкові хвилини:
Кава, сонечко і коханий.
Слів немає. Я просто щаслива.
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2012
Я просто пишу то, что сказать не могу…
Я живу на листке бумаги…
Иногда я просто боюсь сказать…
Просто мне не хватает отваги…
Иногда мое сердце трепещет в груди,
То от радости, то от боли…
Иногда я смеюсь, иногда я грущу,
Иногда ропщу я на долю…
Я такая, как все, мне грешное не чуждо,
Я не ангел, я очень земная.
Я могу быть права, могу делать ошибки.
Извините, но я такая…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378093
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.11.2012
Можно я поплачу? Ты не бойся,
И не успокаивай меня.
Просто, как-то нервно сердце бьется,
И в душе – полнейшая фигня.
Захандрила я, расклеилась немного,
И обиделась: на всех и на себя.
Можно я поплачу? Ты не бойся,
И не успокаивай меня.
2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377862
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.11.2012
Сладким медом своей любви
Ты сегодня меня опоил.
Опоил, заманил, приручил,
Одиночество напрочь убил.
Ты сегодня к моим ногам
Бросил нежность, как жемчуга,
Подарил неземные ласки,
Изменил мои будни на сказку.
Ты заставил забыть все, что было,
Что когда-то кого-то любила,
Спотыкалась, падала вниз,
Ошибалась в нотах реприз.
И укутавшись в страстную шаль,
Я сняла с глаз печали вуаль,
Пригубила медовый нектар:
Пусть пылает любовь, как пожар!
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377861
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 15.11.2012
Я дивлюсь у вікно і бачу осінь:
Похмурий ранок, вдень – туман,
І позолота вкрила віти-коси
Засмучених німих дерев-примар.
Радіє вітер, стукає до вікон,
І перехожим ляпаси дарує,
В повітрі пахне холодом помітним,
У теплий край маленький птах мандрує.
У небі ледь сміється жовте сонце,
І плачуть сірі хмари повсякчас.
Так легкою ледь чутною ходою
Приходить до нас осінь кожен раз.
2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377626
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.11.2012
Ну что, девчоночки, ударим по чайку?
Оставим на полчасика работу
А может быть по капле коньячку?
Чтобы забыть проблемы и заботы?
Давайте поболтаем о судьбе,
Посплетничаем и поохаем немножко.
Ты с сахаром? Я нет. А мне чуть-чуть,
Пожалуйста, для вкуса хоть пол-ложки.
У нас обед. Зайдите чуть попозже.
Ну что за люди, не пойму.
Мы можем отдохнуть хотя б немножко?
Ну что, девчоночки, ударим по чайку?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377625
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.11.2012
Ненавижу тебя; потому что люблю,
И пытаюсь забыть, но увы не могу…
И зачем ты ворвался в мою тихую жизнь?
Ведь любовь не игрушка, и не женский каприз.
Взбудоражил мне душу и мысли пленил,
И улыбкой беспечной меня покорил.
Покорил, победил, приручил и сломал
Мое сердце, жестокий, зачем ты забрал?
Я пытаюсь забыть, но увы не могу.
Ненавижу тебя, потому что …люблю.
2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377562
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 13.11.2012
Я зустріла дівчину милу,
Вона бавилась за вікном,
Прикрашала деревам коси
І ховала скриньки з теплом.
Уплітала в зелені коси
Помаранчеві й жовті стрічки,
І на трави сипала роси,
Огортала туманом річки.
Проганяла у вирій птахів,
І трусила із хмарок дощі.
Я зустріла дівчину Осінь
У чоботях та жовтім плащі.
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377560
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.11.2012
Я сидела на подоконнике и смотрела, как за окном плакало облачко. Там, на улице, была непонятная погода: вроде бы и дождь, но в то же время иногда из-за черноты дождевых туч проскальзывали тонкие солнечные лучики. Такое же непонятное состояние творилось в моей душе. Черное и белое, радость и грусть, встреча и разлука, сладость и горечь, любовь и ненависть… Что со мной? Какие непредвиденные обстоятельства внесли такой сумбур в мою тихую размеренную жизнь? Ответ прост и даже несколько банален – ЛЮБОВЬ…
Мне казалось, что я полностью контролирую ситуацию, тебя и себя, а получилось, что я все сильней и сильней запутывалась в тонкой паутине твоего странного поведения и моих еще более странных чувств. Это было так больно, и так приятно. Сначала меня забавляли твои бесконечные истории, шутки, проблемы. А потом я вдруг поняла, что не могу прожить и дня, не услышав твой голос. Мы были просто друзьями, но нас манило друг к другу как магнитом. Мы никогда не держались за руки, не обнимались, не целовались, но мое сердце предало мое тело и отдалось тебе. Я поняла, что надо сделать паузу, но было уже поздно…
Я не хотела признаваться в этом сама себе, не хотела произносить это ни вслух, ни в уме, но каждая клеточка моего тела, каждая частичка моей души кричали «люблю тебя».
Любовь – это всегда прекрасно. Это чувство всегда ассоциировалось у меня со счастьем, но почему же я так несчастна сегодня? Почему нервно дрожит нижняя губа, дергается правый глаз, а из левого проскользнула непослушная хрустальная слезинка? Почему я не могу отойти от окна? Просто там на улице ты. Ты идешь под большим черным зонтом. Не один…
2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377280
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 12.11.2012
Я сиділа і слухала тишу. Одна. В темній кімнаті. Пустота. Самотність. І лише голосно стукає серце, ніби хоче вирватися з грудей і втекти з байдужого тіла далеко-далеко… Туди, де сміх, радість і веселкові барви.
Я сиділа і слухала тишу. Байдужа до всього і до всіх. Мене ніхто не скривдив, ніхто не образив. Я не була засмученою. Я не ображалася на людей і на життя. Мене не переповнювали жодні почуття. Мене ніби не було. Лише примарливий образ мого тіла.
Я сиділа і слухала тишу. Жодного звуку, жодного руху. Але ця тиша була такою гучною, що барабанні перетинки у вухах не витримували її тиску. Що зі мною? Депресія? Відчай? Істерика?
Ні. Я просто сиділа і слухала тишу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377279
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.11.2012
Палац культури. Музика «жива».
Мерехтять кольорові вогні.
І хто як може рухає тіла,
Показуючи танці запальні.
Жінки ввімкнули чари еротичні,
Мужчинам імпульси передають.
Нарешті вже лунає вальс класичний,
І кавалери дам своїх ведуть.
А вдома ж чоловік/дружина, діти,
У когось – свині, кури і город,
Та саме тут можуть вони радіти,
Відпочиваючи від буднів і турбот.
І саме тут в нагоді сукня стала,
Яку не одягала жоден раз,
Яка висіла в шафі і чекала,
Коли настане зоряний вже час.
Палац культури. Музика «жива».
Це вечір танців. Вечір залицянь.
Їм всім за сорок, але не дива –
Всі прагнуть до раманів та зітхань.
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377045
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2012
Я научилася радіть дрібничкам:
Смачній цукерці, змінам у погоді,
Незнайомій зустрічній малечі,
І фільму, що дивилась при нагоді.
Я втомилася від сірих буднів,
Від рутини, що взяла мене в полон,
Я научилася радіть дрібничкам,
Зібравши з них для щастя еталон!!!
2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377044
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2012
Однажды я проснусь счастливой,
В объятиях любимых мужа,
Прислушаюсь к его дыханью
(Он у меня чуть-чуть простужен).
В соседней комнате в кроватках
Посапывают сын и дочка,
Я им поправлю одеяла,
Своим любимым ангелочкам.
Пойду на кухню, включу чайник,
И крепкий кофе заварю…
Все будет у меня в порядке,
Любима я, и я люблю.
Однажды я проснусь счастливой,
Забыв обиды, грусть и слезы,
И пусть не завтра, а однажды
Все ж воплотятся мои грезы!!!
2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376741
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.11.2012
Мы с тобою – муж и жена,
Вместе жить мы лишь начинаем.
“Он может…а ты должна…”
Все советуют, все поучают.
Ну а я не хочу, как все
Жить по правила и канонам,
Погружаться в рутину дней,
Подчиняясь нелепым законам.
Все твердят, что жена должна
Убирать, стирать и готовить,
Подчиняться мужу должна,
Он ведь главный в семье и в доме.
Но ведь муж и жена – не обязанность,
А призвание, чувство, любовь,
Между ними не просто привязанность,
А пылает страстный огонь.
Если будет желанье готовить –
Испеку, наварю и подам,
Не хочу – ничего не случится,
Пусть состряпает что-то сам.
Без истерик я мужа с друзьями
Отпущу на рыбалку, охоту,
А сама приглашу подружек
Обсудить и успех, и заботы.
Ведь семья – это две половинки,
Что слились; и не разорвать.
Ты согласен со мною, милый?
Он согласен, и нам наплевать,
Что качают нам вслед головами
И твердят: “Но так же нельзя”.
Мы с тобою единое целое,
Мы с тобою теперь семья.
Если чувства теряют краски,
И в семье начинают делить,
Если холодны стали ласки,
То зачем тогда вместе жить?
2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376740
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 10.11.2012
Він обіцяв прийти, як білий сніг
Весь зникне у струмках дзвінкому співі,
Подарувати їй безмежне щастя
І втілити в життя всі її мрії.
Уже давно струмочки віддзвеніли,
Земля убралася в яскраві квіти,
Весна тихенько в далі відійшла,
Запанувало всюди соковите літо.
А він не йде. Чомусь він зволікає,
І ось вже на порозі жовта осінь…
Але вона усе його чекає,
Хоча зима вже срібло кинула в волосся…
2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2012
Заплети, дівчино, косу
Та прикрась квітками,
Нехай тебе Божа Матір
Покриє хустками.
Помолися Святій Діві
Та розкрий серденько,
Щоби милий не барився,
А примчавсь хутенько.
Постав свічечку тоненьку
За святу Покрівоньку,
Щоб на шлюбнім рушничкові
Покрили голівоньку.
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376518
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2012